ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
Пономаренко Олег Миколайович
УДК 631. 162: 631. 16: 658.14
ОБЛІК ЦІННИХ ПАПЕРІВ
(теоретичні та організаційні аспекти)
Спеціальність 08.06.04 – Бухгалтерський облік, аналіз і аудит
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ - 2001
Дисертацією є рукопис.
Дисертаційна робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.
Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор, академік УААН
Саблук Петро Трохимович
директор Інституту аграрної економіки УААН,
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Бутинець Франц Францович
Житомирський інженерно-технологічний інститут,
завідувач кафедри обліку і аудиту
кандидат економічних наук, доцент
Коцупатрий Михайло Миколайович
Київський національний економічний університет,
декан факультету аграрного менеджменту
Провідна установа: | Національний аграрний університет,
кафедра бухгалтерського обліку і аудиту,
Кабінет Міністрів України, м. Київ
Захист відбудеться 23 травня 2001 р. о 14??одині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки (м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх).
Автореферат розісланий 21 квітня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук |
Пулім В.А.
Загальна характеристика роботи
З переходом економіки України до ринкових відносин господарювання виникають відповідні інструменти та формується інфраструктура ринку. За таких умов перед бухгалтерським обліком постає завдання в налагодженні та відпрацюванні процедур обліку відносно нових для себе об’єктів. До таких об’єктів належать і цінні папери.
Поряд з цим, у процесі трансформації національної системи бухгалтерського обліку вивчається та запроваджується міжнародний досвід, в тому числі і щодо обліку цінних паперів, який набутий в основному за умов розвинутої ринкової економіки взагалі та фондового ринку зокрема. Але часто в такому процесі деякі його положення невірно трактуються або залишаються поза увагою.
З іншого боку, вказаний досвід не завжди може бути в повному обсязі екстрапольований до вітчизняних умов, адже формування ринкового середовища в Україні, як і в будь-якій іншій країні з перехідною економікою, має свої національні особливості, які в кінцевому підсумку повинні знайти відображення і в побудові бухгалтерського обліку. У зв’язку з цим виникає потреба в дослідженні та розв’язанні проблем бухгалтерського обліку цінних паперів.
Актуальність теми. Облік цінних паперів є багатогранною темою. У розробку цього напряму обліку вагомий внесок зробили І. Бірюкова, Р. Гусар, В. Добровольський, Н. Дорош, В. Дудко, В. Жук, Б. Занько, Т. Ковальчук, А. Кодрянський, Ю. Лисенков, Д. Миргородський, Я. Совгира, І. Солодченко, В. Сопко, О. Стаховський, А. Терент’єва та інші вчені.
Разом з тим, аналіз робіт, присвячених обліку цінних паперів, свідчить, що дана проблема потребує додаткового розгляду. Насамперед це стосується питань теоретичних основ обліку цінних паперів, їх класифікації як об’єктів бухгалтерського обліку, деяких невирішених положень в самому порядку обліку цінних паперів з практичної точки зору, а також автоматизації обліку операцій з ними.
Таким чином, недостатня теоретична і методологічна розробленість питання обліку цінних паперів, а також потреба в коригуванні деяких положень існуючого порядку обліку вказаних об’єктів, з метою налагодження адекватності їх відображення існуючим в країні ринковим умовам господарювання визначили функціональний підхід і системність дослідження, актуальність теми та народногосподарську її значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт відділення фінансів і фінансової інфраструктури Інституту аграрної економіки УААН, зокрема науково-технічною програмою на 1996 – 2000 роки “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” (номер державної реєстрації 0196V016298) та завданням “Розробка пропозицій щодо організації обліку в сільськогосподарських підприємствах різних організаційних форм”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обгрунтування теоретичних і методологічних положень, а також розробка практичних рекомендацій по вдосконаленню обліку цінних паперів. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
·
дослідити теоретичні основи обліку цінних паперів, вказати загальний напрям розвитку теорії обліку відносно цінних паперів;
·
визначити класифікаційні ознаки цінних паперів як об’єктів бухгалтерського обліку, обгрунтувати в цьому потребу;
·
з’ясувати місце земельних та майнових паїв серед об’єктів обліку цінних паперів;
·
проаналізувати сучасний стан обліку цінних паперів за їх видами та розробити пропозиції щодо його вдосконалення;
·
обгрунтувати доцільність створення окремого автоматизованого робочого місця бухгалтера з обліку цінних паперів та розробити рекомендації щодо порядку його побудови.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних і організаційних проблем обліку цінних паперів в сучасних умовах господарювання та за існуючої в країні системи бухгалтерського обліку. Об’єктом дослідження – порядок та побудова обліку цінних паперів на підприємствах України.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використані різні наукові методи. Застосування методу індукції та дедукції дозволило дослідити теоретичні основи обліку цінних паперів та зробити висновок, що їх елементами є відносини позики, відносини, пов’язані з реалізацією капіталу, та відносини, пов’язані з реалізацією намірів. За допомогою вказаного методу також визначено загальний напрям розвитку теорії обліку цінних паперів. Разом з тим, виявлення причин відсутності окремої класифікації цінних паперів для потреб бухгалтерського обліку та обгрунтування потреби в її побудові здійснювалось шляхом використання методу причинно-наслідкового зв’язку й абстрактно-логічного методу. Розрахунково-конструктивний метод застосовувався у процесі порівняння побудови обліку цінних паперів в Україні з порядком обліку вказаних об’єктів за кордоном. Використання зазначеного методу також дозволило змоделювати окреме автоматизоване робоче місце бухгалтера з обліку цінних паперів.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження відображена в одержаних особисто дисертантом науково-практичних результатах, які виносяться на захист:
·
на підставі розгляду теоретичних основ обліку цінних паперів визначено, що їх формують три види фінансово-економічних відносин. Це відносини позики – стосовно боргових цінних паперів, відносини, пов’язані з реалізацією капіталу, - стосовно дольових цінних паперів та відносини, пов’язані з реалізацією намірів, - стосовно похідних фінансових інструментів. Поряд з цим з’ясовано, що загальним напрямом розвитку облікової науки відносно цінних паперів стануть дослідження спрямовані на виявлення найбільш оптимальних форм представлення облікової інформації у процесі вивчення її впливу на курси цінних паперів;
·
обгрунтовано потребу в окремій класифікації цінних паперів для цілей бухгалтерського обліку, яка виникла внаслідок трансформації національної облікової системи, що призвело до появи різних підходів їх обліку. Визначено, що в основу такої класифікації мають бути закладені ознаки, які впливають на особливості обліку цінних паперів. Серед таких ознак виділено: вид цінного паперу, спосіб виплати доходу, емітент, строковість та методи оцінки (відображення) в балансі;
·
розглянуто місце земельних та майнових паїв у складі цінних паперів, на підставі чого, визначено недоцільним їх віднесення до складу об’єктів обліку таких фінансових інструментів;
·
визнано витрати по створенню акціонерного товариства окремим об’єктом обліку, в зв’язку з чим запропоновано їх обліковувати у складі нематеріальних активів та поступово амортизувати;
·
запропоновано уточнений порядок обліку витрат по випуску та розміщенню облігацій, який завдяки забезпеченню можливості їх віднесення на рахунок дисконтів або премій дозволятиме рівномірно списувати такі витрати протягом всього строку дії облігаційної позики, що створить можливості адекватного відображення таких витрат економічному їх змісту;
·
розкрито дію часового фактора у процесі придбання облігацій та виходячи з цього запропоновано впровадження детермінованого обліку облігацій та витрат на їх придбання з використанням окремих субрахунків до рахунку по обліку фінансових інвестицій;
·
запропоновано загальні підходи до побудови порядку обліку похідних фінансових інструментів, які визначають: по-перше, укладений терміновий контракт до початку його виконання повинен обліковуватись в межах забалансового обліку, по-друге, витрати по укладанню термінових контрактів мають обліковуватись окремо, а потім приєднуватись до вартості придбаних активів, по-третє, вартість придбаних активів, на дату виконання термінового контракту, в обліку повинна бути доведена до ринкової;
·
обгрунтовано потребу в розробці та створенні окремого автоматизованого робочого місця бухгалтера з обліку цінних паперів, яка виникла внаслідок збільшення обсягів операцій з цінними паперами на підприємствах, з одного боку, та появи особливого порядку їх обліку, що не забезпечує автоматизованого рішення задачі в межах наявних робочих місць, з іншого. Запропонована загальна модель його побудови, яка грунтується на основних принципах такого процесу.
Практичне значення одержаних результатів. Застосування на практиці запропонованих автором рекомендацій дозволить забезпечити адекватне відображення господарських операцій з цінними паперами існуючим потребам зовнішнього економічного середовища.
Рекомендації і пропозиції, які містяться в дисертаційній роботі, можуть бути використані при підготовці та впровадженні інструктивних матеріалів з обліку цінних паперів.
Особистий внесок здобувача полягає в наступному:
·
визначено теоретичні основи обліку цінних паперів та вказано загальний напрям розвитку теорії обліку цінних паперів;
·
виявлено ознаки, за якими має будуватись класифікація цінних паперів для цілей бухгалтерського обліку;
·
виявлена необгрунтованість розгляду земельних та майнових паїв в якості об’єктів обліку цінних паперів;
·
обгрунтовано потребу та запропоновано створити окреме автоматизоване робоче місце бухгалтера з обліку цінних паперів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, викладені в дисертації, були апробовані в доповідях на науково-практичних конференціях, які проводились Харківським державним технічним університетом сільського господарства та Бучацьким інститутом менеджменту і аудиту (2000 р.).
Публікації. З проблем, що розглядаються в дисертаційній роботі, опубліковано 5 одноосібних наукових праць загальним обсягом 8,8 друкованих аркушів, з них авторський посібник (8,0 друк. арк.), одна стаття у колективній монографії (0,05 друк. арк.) та три – у фахових наукових виданнях (0,75 друк. арк.).
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 180 сторінках комп’ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, містить 16 таблиць і 19 рисунків. Список використаних джерел налічує 168 найменувань.
Структура дисертації.
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи обліку цінних паперів та облікова інтерпретація їх класифікації. 1.1. Теоретичні основи обліку цінних паперів. 1.2. Класифікація цінних паперів та її облікова інтерпретація. 1.3. Земельні і майнові паї та їх місце серед об’єктів обліку цінних паперів.
Розділ 2. Характеристика сучасного стану обліку господарських операцій з цінними паперами. 2.1. Особливості обліку господарських операцій з акціями. 2.2. Особливості обліку господарських операцій з облігаціями. 2.3. Особливості обліку господарських операцій з векселями. 2.4. Особливості обліку господарських операцій з похідними фінансовими інструментами.
Розділ 3. Напрями вдосконалення обліку цінних паперів. 3.1. Розвиток теорії обліку цінних паперів. 3.2. Удосконалення організації обліку цінних паперів. 3.3. Автоматизація обліку цінних паперів.
Висновки. Список використаних джерел.
Основний зміст дисертаційної роботи
В першому розділі - “Теоретичні основи обліку цінних паперів та облікова інтерпретація їх класифікації” – досліджено теоретичні основи обліку цінних паперів, здійснено їх класифікацію як об’єктів бухгалтерського обліку за визначеними для цього ознаками та з’ясовано місце земельних і майнових паїв серед об’єктів обліку таких фінансових інструментів.
Як показало дослідження, побудову існуючого порядку обліку цінних паперів здійснено без попереднього теоретичного вивчення питання, яке слугувало б основою і для будь-яких його змін у майбутньому. Ця обставина зумовила проведення дослідження теоретичних основ обліку цінних паперів.
У вітчизняній теорії обліку під теоретичними основами бухгалтерського обліку розуміють систему знань, яка на основі теорії подвійності досліджує в кількісному та вартісному вираженні суспільні економіко-правові відносини між суб’єктами господарювання у процесі матеріального виробництва, обміну та розподілу матеріальних благ. З наведеного випливає, що теорія обліку, як наука, яка грунтується на економічній теорії, розглядає об’єкти, перш за все, через призму економіко-правових відносин, які мають знайти відображення в системі бухгалтерського обліку. Тому в подальшому саме на дослідженні таких відносин акцентовано нашу увагу.
З метою підвищення достовірності вихідних результатів, дослідження проведено в історичному контексті за наступними найбільш загальними, з точки зору економістів, групами цінних паперів: боргових, дольових та похідних фінансових інструментів. Виходячи з цього, економічні відносини, які виникли в процесі формування позикового капіталу за допомогою боргових цінних паперів, за результатами аналізу нами охарактеризовано як відносини позики. Інші відносини, що стосуються утворення та використання спільного капіталу учасників господарських товариств завдяки емісії дольових цінних паперів, названо відносинами, пов’язаними з реалізацією капіталу, а відносини, які виникають при укладанні та реалізації термінових контрактів з метою їх виконання в майбутньому – відносинами, пов’язаними з реалізацією намірів.
Наведені результати дозволили зробити висновок, що теоретичні основи обліку цінних паперів формують три види фінансово-економічних відносин. Це відносини позики – стосовно боргових цінних паперів, відносини, пов’язані з реалізацією капіталу, – стосовно дольових цінних паперів та відносини, пов’язані з реалізацією намірів, – стосовно похідних фінансових інструментів.
Поряд з цим, нашу увагу привернуло питання класифікації цінних паперів. Адже відомо, що вони об’єднують широке коло видів, які внаслідок спільності притаманних їм ознак та властивостей потребують подібного порядку обліку. А від того, наскільки вірно здійснено класифікацію об’єктів, може залежати і сам порядок обліку утвореної групи взагалі та окремого її члена зокрема.
В процесі дослідження вказаного питання розглянуто та порівняно класифікації подані у вітчизняній літературі, яка має фінансово-економічне та облікове спрямування. Його результати засвідчили, що у розглянутих джерелах суттєві відмінності в питаннях класифікації цінних паперів відсутні. Це, в свою чергу, дозволило зробити висновок про те, що досі в межах вітчизняної облікової науки окремо не проводилось дослідження цього питання.
З іншого боку, отримані результати поставили перед нами ряд запитань, а саме: в чому полягають причини відсутності окремої класифікації цінних паперів як об’єктів обліку? Чи потрібна вона взагалі? Якщо так, то за якими ознаками така класифікація має будуватися?
Проведений аналіз показав, що з моменту проголошення незалежності та започаткування процесів трансформації економіки в Україні зародились фінансово-економічні відносини ринкового типу, а відтак, в бухгалтерському обліку виникли нові його об’єкти. Тому система бухгалтерського обліку, розроблена і впроваджена в колишньому Радянському Союзі і яка донедавна була базовою моделлю в Україні, відповідала вимогам планово-адміністративної системи, а тому не була спроможна задовольнити потреби нового часу. За таких умов в діючій системі бухгалтерського обліку відображення нових об’єктів і, зокрема, цінних паперів здійснювалось неадекватно їх фінансово-економічному змісту та умовам діючої ринкової економіки, а відтак цілком логічним вбачається, що перед теорією та практикою обліку не поставало питання застосування окремої класифікації цінних паперів для цілей бухгалтерського обліку.
Із започаткуванням процесів трансформації національної системи бухгалтерського обліку відповідно до вимог міжнародних облікових стандартів побудова обліку цінних паперів здійснюється за такими загальними напрямами: облік формування статутного капіталу, облік формування позикового капіталу, облік фінансових інвестицій та облік похідних фінансових інструментів, що цілком відповідає існуючій міжнародній практиці обліку.
Крім того, вказані процеси зумовили виникнення відмінних підходів до обліку різних видів цінних паперів, а це в свою чергу потребує їх чіткої класифікації як об’єктів бухгалтерського обліку з метою правильної організації ведення обліку. Тому очевидно, що в основу такої класифікації повинні бути покладені ознаки, які формують або ж впливають на особливості обліку зазначених фінансових інструментів. Як показало дослідження, такими суттєвими ознаками можуть бути: вид цінного паперу, спосіб виплати доходу, емітент, строковість та метод оцінки (відображення) в балансі. Сформована за вказаними ознаками класифікація має наступний вигляд (табл. 1).
З метою забезпечення процесів реформування аграрного сектора економіки в Україні застосовано нові фінансові інструменти – земельні та майнові паї. Їх рух супроводжується перерозподілом серед новоутворених сільськогосподарських підприємств землі та майна через посередництво земельних і майнових документів. Зважаючи на це, висувається думка, що вказаним фінансовим інструментам доцільно присвоїти статус цінних паперів і таким чином, з одного боку, створити додаткові умови для надходження інвестицій в галузь, а з іншого - попередити безпосередній рух майна та остаточно запобігти руйнуванню майнового комплексу сільськогосподарських підприємств.
Для вирішення поставленого завдання нами проведено комплексний аналіз земельних та майнових паїв на предмет їх відповідності технічним, юридичним та економічним характеристикам цінних паперів.
Аналіз показав, що за технічними характеристиками, під якими розуміють встановлені законодавчо: формат бланку, чіткість зображень на ньому, розмір полів, якість паперу, спосіб друкування тощо, жоден з аналізованих документів не може бути віднесений до їх складу, адже умовами обігу таких фінансових інструментів вони не регламентовані.
При встановленні відповідності юридичним характеристикам цінних паперів земельні та майнові документи оцінено з формального боку та з точки зору виникнення відповідних прав і обов’язків у зв’язку з володінням та розпорядженням ними.
Таблиця 1
Класифікація цінних паперів
Напрями
Ознаки класифікації | Формування статутного капіталу | Формування позикового капіталу | Фінансові інвестиції | Похідні фінансові інструменти
1 | 3 | 4 | 5 | 6
За видами цінних паперів | акції | + | +
облігації | + | +
векселі | + | +
За способом виплати доходу | дивідендні | + | +
процентні | + | +
дисконтні | + | +
За емітентом | власної емісії | + | + | +
не власної емісії | + | +
За ознакою строковості | безстрокові | +
довгострокові | + | +
поточні | + | +
За методом оцінки | за номінальною вартістю | + | +
метод участі в капіталі | +
справедлива вартість | +
амортизована собівартість | + | +
Результати формальної оцінки, яка передбачала з’ясування наявності обов’язкових реквізитів на бланках аналізованих документів, підтвердили можливість віднесення таких фінансових інструментів до складу цінних паперів.
Набагато вагомішими необхідно розцінювати результати, отримані за наслідками оцінки відповідності змісту прав і обов’язків власника земельного або майнового паю та цінних паперів, де до складу останніх законодавство відносить: право володіння або відносини позики; визначення взаємовідносин між особою, яка їх випустила, та їх власником; передбачення виплати доходу у вигляді дивідендів (процентів), а також можливості передачі грошових та інших прав, що випливають з цінних паперів іншим особам. При цьому проаналізовано наступні правові поняття: щодо земельного паю – право на земельну частку (пай), яке виникло у селян в результаті розподілу земель, переданих у колективну власність КСП та засвідчене сертифікатом на земельну частку (пай) і право власності на визначену земельну ділянку, яке виникає у разі виходу власника земельного паю із сільськогосподарського підприємства, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, а щодо майнового паю – право на майновий пай, яке виникає з моменту розпаювання загального пайового фонду сільськогосподарського підприємства та визначення частки кожного його члена у грошовому виразі, засвідчене свідоцтвом про право на майновий пай і право на майно, що виникає після виділення майнового паю в натурі, оформлене актом приймання-передачі.
В результаті дослідження з’ясовано, що лише право на майновий пай, засвідчене сертифікатом про право на майновий пай, з точки зору змісту прав та обов’язків, які виникають через його володіння, може вважатится цінним папером, адже змістом права на майновий пай є вимога суб’єкта права на майновий пай щодо щорічного нарахування частини доходу, видачі майна у разі ліквідації підприємства та щодо виділення майнового паю в натурі, грошима чи цінними паперами при припиненні відносин членства в порядку, визначеному чинним законодавством та локальними нормативно-правовими актами а сільськогосподарське підприємство, в якому проведено паювання майна, в свою чергу, несе обов’язок щодо задоволення таких вимог.
При цьому очевидно, що права та обов’язки власника майна, виділеного в натурі в обмін на майновий документ, не відповідають змісту прав та обов’язків власника цінних паперів. Не співпадатимуть вони і у випадку із земельними документами. Адже дослідження показало, що на сьогодні сільськогосподарські підприємства фактично позбавлені земельних угідь, а тому для здійснення своєї діяльності укладають договори оренди як з власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), так і з власниками державних актів на право приватної власності на землю. Звідси випливає, що вони є лише державними свідоцтвами, “паспортом”, які засвідчують в одному випадку право громадян на одержання в майбутньому земельної ділянки, а в іншому – право власності на відведену, виділену вже в натурі площу. Крім того, такі документи не мають самостійного обігу та на відміну від цінних паперів підтверджують статус власника і дозволяють йому виступати однією із сторін у договорах цивільно-правового характеру, в тому числі і оренди.
Отже, в подальшому дослідження проводились стосовно майнових паїв. При цьому необхідно було з’ясувати чи відповідають їх економічні характеристики аналогічним характеристикам цінних паперів, які вважають превалюючими у порівнянні з іншими, адже часто лише після формування економічних характеристик цінних паперів у певних фінансових інструментів відбувається їх юридичне визнання. Зазвичай, до складу таких характеристик економісти відносять: ліквідність, доходність, курс, надійність та наявність самостійного обороту цінних паперів.
Дослідження показало, що економічні характеристики майнових паїв не відповідають аналогічним характеристикам цінних паперів, а якщо і відповідають, то лише частково. І це має пояснення. Сільськогосподарське виробництво є інвестиційно непривабливою галуззю, а тому його фінансові інструменти, і зокрема майновий пай, не потрапляють на фондовий ринок, де б змогли сформуватися їх реальні економічні характеристики.
Таким чином, проведений аналіз свідчить, що за загальноприйнятими характеристиками цінних паперів земельні та майнові паї не можуть класифікуватися як цінні папери, а тому недоцільно розглядати їх у якості об’єктів обліку таких фінансових інструментів.
В другому розділі – “Характеристика сучасного стану обліку господарських операцій з цінними паперами” – здійснено аналіз існуючого нині порядку обліку цінних паперів, на підставі чого зроблено наступні висновки:
1.
Необхідно впорядкувати облік операцій, пов’язаний з формуванням та відображенням емісійної вартості, отриманої в результаті розміщення акцій. Адже рекомендаціями державних органів та окремих науковців передбачено при продажу акцій власної емісії, окрім емісійного доходу, в системі рахунків відображати і від’ємну різницю між емісійною та номінальною їх вартістю.
Дослідження показало, що такі рекомендації суперечать законодавству України, яке визначає порядок створення та діяльності господарських товариств, а також умови і порядок випуску цінних паперів, а тому вимагають уточнення.
2.
В процесі дослідження з’ясовано, що перші витрати майбутнє акціонерне товариство несе вже на стадії свого створення. Вони включають витрати, які виникають під час утворення та роботи ініціативної групи по створенню підприємства, оплату різного роду реєстраційних зборів, послуг нотаріусів, юристів тощо.
Через те, що вказані витрати досі залишаються невизнаними, необхідно виправити становище та розробити порядок їх обліку.
3.
Аналіз порядку обліку витрат з випуску та розміщення облігацій, які зазвичай включають: витрати на друкування облігаційних сертифікатів, сплату різного роду зборів, оплату послуг юристів, спеціалізованих організацій (професійних учасників фондового ринку) за надану допомогу у розміщенні облігацій та ін., засвідчив, що він потребує уточнення. Адже не забезпечує їх поступового списання протягом всього строку дії облігаційної позики, чим ігнорується економічний зміст господарської операції, який вимагає організації рівномірного розподілу витрат між звітними періодами.
4.
Дослідження порядку обліку придбаних цінних паперів, на прикладі облігацій, показало, що витрати, які при цьому несе підприємство-покупець, у складі: сум, сплачених відповідно до договору продавцю, спеціалізованим організаціям та іншим особам за інформаційні та консультаційні послуги пов’язані з придбанням, винагороди, сплачені посередницьким організаціям, за участю яких придбані облігації тощо, виникають та відображаються в бухгалтерському обліку не одномоментно, а на різні дати. А це означає, що за існуючого порядку обліку придбаних облігацій створюється ситуація, коли фактично на підприємстві облігацій немає, а на рахунку з обліку фінансових інвестицій вказується сума витрат на їх придбання, що створює ілюзорне враження наявності на підприємстві облігацій. Таким чином, відбувається викривлення показників балансу, пов’язаних з відображенням фінансових інвестицій. Отже, виникає потреба у налагодженні обліку вказаних витрат.
5.
З метою зниження впливу економічних ризиків на фінансовий стан, підприємства все частіше вдаються до використання похідних фінансових інструментів, чому сприяє і сама держава. Та, як з’ясувалось, ще й досі не розроблено порядку їх обліку. Тому необхідно його побудувати та впровадити в облікову практику.
В третьому розділі – “Напрями вдосконалення обліку цінних паперів” – визначено загальний напрям розвитку теорії обліку відносно цінних паперів, розроблено пропозиції щодо вдосконалення організації їх обліку та обгрунтовано доцільність створення окремого АРМ бухгалтера з обліку цінних паперів і подано рекомендації щодо порядку його побудови.
Дослідження питання розвитку теорії обліку цінних паперів показало, що в майбутньому, з налагодженням ринкових відносин в країні, зміниться розуміння теоретичних основ обліку цінних паперів. Це стане результатом перемін, перш за все, у розумінні самої теорії обліку, адже вона адекватно розвивається та знаходиться у взаємозв’язку з практикою, яку перебудовано відповідно до вимог міжнародних облікових стандартів. На Заході ж теорію бухгалтерського обліку трактують як методологічний аналіз процедур по визначенню (обчисленню) фінансових результатів. Тому кожний об’єкт бухгалтерського обліку (будівлі, споруди, машини та обладнання, фінансові інструменти, матеріали, грошові кошти тощо) оцінюється з точки зору його впливу на прибуток. Але теорія обліку розглядається не лише з позицій аналізу облікової методології, це не її кінцева мета. На виході вона має забезпечити користувачів релевантною інформацією, яка здатна впливати на їх управлінські та інвестиційні рішення.
Наведене стало для нас поясненням того, чому, вивчаючи питання теоретичних основ обліку цінних паперів, західні економісти не проводять дослідження сукупності фінансово-економічних відносин, які повинні знайти відображення в системі бухгалтерського обліку. Натомість, теоретичні основи обліку цінних паперів вони розглядають у нерозривному зв’язку зі звітністю, яка за наших умов є одним з елементів методу бухгалтерського обліку. Як результат, ними висунута гіпотеза ефективного ринку (Efficient-Market Hypothesis - EMH), яка вимагала підтвердити думку про те, що ринок є ефективним, а облік - таким, який виконав свою інформаційну функцію лише при умові, що вся наявна та загальнодоступна на даний момент інформація відображена в курсі цінних паперів, що призвело в свою чергу до оптимального перерозподілу ресурсів у межах ринку, а приватні інвестори отримали можливість сформувати оптимальні за структурою портфелі цінних паперів.
Отримані результати дозволили зробити висновок, що із завершенням процесів трансформації національної системи бухгалтерського обліку поступово зміниться розуміння вітчизняної теорії обліку, головним призначенням якої стосовно цінних паперів початково стануть дослідження, спрямовані на виявлення найбільш оптимальних форм представлення облікової інформації у процесі вивчення її впливу на курси цінних паперів, чому, безперечно, сприятиме і розвиток фондового ринку в країні.
Поряд з цим, з метою вдосконалення організації існуючого порядку обліку цінних паперів запропоновано наступне.
Побудова бухгалтерського обліку емісійної вартості акцій повинна грунтуватись на загальноекономічній політиці держави щодо захисту прав кредиторів акціонерного товариства. Разом з іншими заходами, матеріальним втіленням такої політики є регламентування обов’язковості відображення на бланках акцій встановленої їх номінальної вартості. Таку процедуру передбачає стаття 4 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”. Вона визначає, що обов’язковим реквізитом акції є зазначення її номінальної вартості. Подальшого втілення згадана політика зазнала і в Законі України “Про господарські товариства”. Стаття 4 цього Закону застерігає, що статутний капітал акціонерного товариства, сформований шляхом розповсюдження акцій за вартістю, не нижче номінальної (підкреслено нами. – О.П.), не повинен бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.
Таким чином, рекомендації, які передбачають відображення в обліку перевищення номінальної вартості над емісійною, з огляду вищенаведеного, виглядають недостатньо обгрунтованими та не мають для цього, насамперед, юридичних підстав, адже вони грунтуються на досвіді країн світу, де дозволено розміщення акцій без зазначення їх номінальної вартості (наприклад, США, Росія).
При побудові та впровадженні у практику технології обліку організаційних витрат акціонерного товариства необхідно врахувати їх економічні характеристики, а саме: 1) вони не мають відношення до звичайної діяльності підприємства; 2) не мають матеріальної форми, але здійснюються для забезпечення отримання доходів у майбутньому; 3) виникають одномоментно – при створенні акціонерного товариства, але мають перманентний характер відносно періоду його існування. Наведені характеристики вказують на доцільність обліку організаційних витрат у складі нематеріальних активів та поступового амортизування вартості.
Разом з тим П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”, як обліковий регулятив, на сьогодні не визнає організаційні витрати нематеріальним активом, а тому не дозволяє їх амортизувати. Наприклад, у пункті 9 П(С)БО 8 йдеться про те, що витрати на створення (підкреслено нами. – О.П.), реорганізацію та переміщення підприємства або його частини не повинні визнаватися активом, а відтак підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені.
Спираючись на результати дисертаційного дослідження, ми висловлюємо думку, що термін амортизації організаційних витрат має встановлювати саме керівництво акціонерного товариства з урахуванням перспектив розвитку, але не більше строку його діяльності. При цьому вибір способів амортизації не обмежується, необхідно лише, щоб він відображав дійсне зменшення економічної корисності нематеріального активу.
У системі рахунків облік організаційних витрат доцільно вести на субрахунку 127 “Інші нематеріальні активи”, а їх частину, яка має рівномірно списуватись, – на субрахунку 133 “Знос нематеріальних активів” у кореспонденції з дебетом рахунка 949 “Інші витрати операційної діяльності”. Запропонований порядок обліку організаційних витрат відображає табл. 2.
З метою налагодження обліку придбаних облігацій в системі рахунків необхідно забезпечити можливість попереднього обліку витрат. Для цього облік таких витрат можна організувати на окремому субрахунку до рахунка 15 “Капітальні інвестиції” за прикладом Російської Федерації. Але більш економічно обгрунтованою його побудова була б на рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” - окремому субрахунку 144 “Вкладення в цінні папери”, адже зазначені витрати ні в якому разі не можуть розглядатись як капітальні інвестиції.
Таблиця 2
Кореспонденція рахунків з відображення у бухгалтерському обліку організаційних витрат
№ п/п | Зміст операції | Дт | Кт
1. | Понесено організаційні витрати | 154 | 685
2. | Погашено заборгованість по сплаті понесених організаційних витрат | 685 | 301,311
3. | Визнано організаційні витрати в якості нематеріального активу згідно із статтею 36 Закону України “Про господарські товариства” | 127 | 154
4. | Нараховано амортизацію на визнану вартість організаційних витрат (за методом, визначеним в обліковій політиці підприємства) | 949 | 133
За відкоригованого порядку облік фінансових інвестицій в облігації мав би наступний вигляд (табл. 3).
При цьому витрати, які мають обліковуватись на субрахунку 144, необхідно списувати на дату переходу прав власності на цінні папери. Такою датою, якщо облігації мають документарну форму, є момент передачі сертифіката цінного папера новому власнику (для облігацій на пред’явника), або дата здійснення запису в журналі реєстрації власників іменних цінних паперів (для іменних облігацій), а якщо облігації випущені в бездокументарній формі – дата здійснення відповідного запису на рахунку. У тому разі, коли на вказаному субрахунку будуть зібрані витрати з придбання пакета облігацій – за базу їх розподілу між окремими видами цінних паперів доцільно прийняти, або номінальну або купівельну вартість облігацій.
Таблиця 3
Порівняння діючого та запропонованого порядку обліку
придбаних облігацій
№ п/п | Зміст операції | Діючий порядок обліку | Запропонований порядок обліку
Дт | Кт | Дт | Кт
1. | Отримані послуги професійних учасників ринку цінних паперів, кредитних установ, брокерів, пов’язані з придбанням облігацій | 143 | 685 | 144 | 685
2. | Оплачені попередньо отримані послуги по придбанню безвідсоткових облігацій | 685 | 311 | 685 | 311
3. | Придбані безвідсоткові облігації за номінальною вартістю | 143 | 311 | 143 | 311
4. | Списано витрати на придбання безвідсоткових облігацій | - | - | 143 | 144
Для забезпечення рівномірного списання витрат, пов’язаних з випуском облігацій протягом всього строку дії облігаційної позики, їх облік необхідно вести на окремому субрахунку 952 “Інші фінансові витрати” до рахунка 95 “Фінансові витрати”, а потім у встановлені для списання строки облігаційних знижок або премій (із застосуванням методу ефективної ставки або рівномірного методу амортизації) кореспондувати його з дебетом субрахунка 523 “Дисконт за випущеними облігаціями” або 522 “Премія за випущеними облігаціями”.
Вищенаведене відображає табл. 4, для побудови якої використано такі вихідні дані: витрати на випуск та розміщення довгострокової облігації номінальною вартістю 200 грн. склали 10 грн. Розглядаються два варіанти: варіант 1 – облігації розповсюджуються з дисконтом 50 грн., варіант 2 – облігації розповсюджуються з премією – 50 грн. Умовно амортизацію дисконту (премії) здійснено одноразово.
Таблиця 4
Кореспонденція рахунків з обліку витрат на випуск та розміщення облігаційних позик підприємств, грн.
№ п/п | Зміст операції | Варіант 1 | Варіант 2
Дт | Кт | Су-ма | Дт | Кт | Су-ма
1. | Понесено витрати на випуск та розповсюдження облігацій | 9521 | 685 | 10 | 9521 | 685 | 10
2. | Розповсюджено довгострокові облігації | 311 | 521 | 150 | 311 | 521 | 200
3. | Відображено дисконт (премію) | 523 | 521 | 50 | 311 | 522 | 50
4. | Списано витрати на випуск та розповсюдження облігацій за рахунок облігаційних знижок (премій) | 523 | 9521* | 10 | 522 | 9521 | 10
5. | Відображено амортизацію наданого дисконту (премій) | 9522** | 523 | 60 | 522 | 733 | 40
9521* “Витрати за випущеними облігаціями”;
9522** “Дисконт за випущеними облігаціями”.
Загальні підходи до побудови порядку обліку похідних фінансових інструментів розглянуто на прикладі спотових контрактів, адже на відміну від форвардних, у контексті Положення про порядок здійснення через біржовий товарний ринок контрактів зустрічних поставок сільськогосподарської продукції і продовольства та матеріально-технічних ресурсів, результат від їх реалізації безпосередньо впливає на фінансові результати діяльності сільськогосподарських підприємств, які придбають за їх допомогою основні засоби та інші матеріальні цінності. При цьому ключовими моментами, які повинні бути враховані, є:
1) Укладений спотовий контракт до моменту його виконання має обліковуватись на забалансовому рахунку 03 “Контрактні зобов’язання”, оскільки реального впливу на баланс підприємства не відбувається, тим самим зафіксувавши в забалансовому обліку намір щодо придбання базового активу спотового контракту.
2)
Витрати з укладання термінових контрактів, а саме: витрати, пов’язані з оплатою консультаційних послуг спеціалізованих підприємств, біржі, винагород посередницьким організаціям тощо, повинні обліковуватись окремо, а потім приєднуватись до вартості придбаних активів. Очевидно, вони пов’язані (або будуть пов’язані) з придбанням основних засобів або товарно-матеріальних цінностей. Діючим порядком для обліку витрат, пов’язаних з придбанням основних засобів, передбачено рахунок 15 “Капітальні інвестиції”. Водночас, витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей згідно з П(С)БО 9 “Запаси” являють частину первісної вартості запасів, за якою вони зараховуються на баланс у момент придбання (тобто відносяться на дебет рахунків 20, 21, 22, 28 та ін.). Тому вважаємо, що витрати на укладання спотового контракту на придбання основних засобів необхідно обліковувати на субрахунку 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” до рахунка 15 “Капітальні інвестиції”, а товарно-матеріальних цінностей – на субрахунку 209 “Витрати за спотовими контрактами” до рахунка 20 “Виробничі запаси”.
По дебету вказаних рахунків підприємства відображатимуть всі витрати (у момент їх виникнення), пов’язані з укладанням спотового контракту, в кореспонденції з рахунками 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” та 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”. Сплата цих витрат повинна відображатись у встановленому порядку по дебету рахунків 63, 685 і кредиту рахунків по обліку грошових коштів.
Після придбання основних засобів або товарно-матеріальних цінностей суми витрат, що обліковуються на субрахунках 152 “Капітальні інвестиції” та 209 “Витрати за спотовими контрактами”, необхідно списати в дебет рахунків з обліку основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, і тим самим приєднати до їх первісної вартості. Якщо спотовий контракт не виконано, такі витрати, на нашу думку, потрібно списувати на рахунок 97 “Інші витрати” – коли передбачалося придбати основні засоби або 94 “Інші витрати операційної діяльності” - у разі придбання запасів.
3) На дату виконання термінового контракту вартість придбаних активів має відповідати ринковій. З цією метою розглядалося три варіанти, а саме: коли вартість активу на дату укладання контракту та його виконання співпадають, коли вартість активу на дату укладання контракту перевищує вартість такого активу на дату виконання контракту і навпаки, коли вартість активу на дату виконання контракту перевищує його вартість на дату укладання контракту.
При першому варіанті в
