Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Попович Олена Вікторівна

УДК 378.4

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДУЛЬНО-ТЬЮТОРСЬКОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

(НА МАТЕРІАЛІ ВИВЧЕННЯ ФІЛОСОФСЬКО-ПОЛІТОЛОГІЧНИХ

ДИСЦИПЛІН СТУДЕНТАМИ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Алексюк Анатолій Миколайович,

провідний науковий співробітник

Інституту педагогіки і психології професійної

освіти АПН України (м. Київ)

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Фурман Анатолій Васильович,

Інститут експериментальних систем освіти

при Тернопільській академії народного

господарства, директор (м. Тернопіль);

кандидат педагогічних наук,

Мельник Валерія Вікторівна,

завідувачка кафедри педагогіки та методик

навчальних предметів обласного інституту

післядипломної освіти (м. Хмельницький)

Провідна установа: Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова Міністерства освіти і

науки України (м. Київ)

Захист відбудеться “24” січня 2001р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 317)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 60)

Автореферат розіслано “24” грудня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Корнєв М. Н.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Національна освіта переживає етап критичного переосмислення дійсності, що пов’язане з глибоким перетворенням сфер суспільного життя. Упродовж століть склалась і діє освітня система навчання, яка виходить із того, що зовнішнє безпосередньо формує внутрішнє. Події, що перетворили духовне життя нашої країни напередодні XXI століття, зумовили необхідність і створили вельми сприятливу можливість для докорінних змін у викладанні та вивченні філософсько-політологічних дисциплін.

Лекційно-семінарська система навчання діє таким чином, що той, хто навчається, підпадає під поняття “об`єкт”, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів та нормативів. Орієнтація на директивно заданий норматив призводить до того, що студент немов зникає, розчиняється в педагогічному процесі.

Отже, як показує практика та наукові дослідження, не всі студенти виявляють готовність до творчого вивчення гуманітарних наук. Саме тому ми можемо говорити про наявність так званого психологічного бар’єра в деяких студентів, який заважає ефективному вивченню філософії. Значні ускладнення відчувають студенти технічних спеціальностей, які за характером навчальної праці та конкретно-образним типом мислення краще сприймають інформацію, подану у вигляді схем, графіків, діаграм, таблиць та графів. Психологи стверджують також, що студент сприймає лише те, що може й хоче сприймати, пропускаючи навчальні впливи крізь призму своєї індивідуальності, тобто як суб’єкт. Таким чином, актуальність теми, дисертаційного дослідження визначається тим, що сьогодні не вистачає таких технологій, які б адекватно відтворювали “суб’єкт – суб’єктні відносини”, тому є об`єктивна потреба у створенні ефективних дидактичних технологій.

Серед тенденцій наукової розробки новітніх технологічних структур у сфері освіти найоригінальнішими, найзмістовнішими визнані модульні технології навчання (А.Алексюк, В.Бондар, К.Вазіна, А.Гучинський, Г.Оуенс, Є.Сковін, Дж.Рассел, П.Третяков, А.Фурман, П.Юцявічене).

Серед комплексних інноваційних підходів до організації життєдіяльності сучасної вищої школи, що за останні кілька років оформилися як реальна альтернатива лекційно-семінарській системі, найоригінальнішими та найзмістовнішими, на наш погляд, є науково-експериментальні проекти щодо реалізації принципу модульності.

Експериментальні розробки модульного навчання, історично започатковані в 60-ті роки у США (Дж.Блайф, 1960; Р.Гарднер, Л.Браун, 1964), швидко розповсюдилися в англомовних країнах. Сьогодні вони широко застосовуються в багатьох коледжах, університетах як Західної, так і Східної Європи. Зокрема, в Болгарії (Й.Прокопенко, 1985), Великій Британії (Р.Мак-Дональд, Р.Додж,1971; Дж.Гарфілд, 1987), Німеччині (Х.Франк, 1973), Швейцарії (Р.Херст, 1971), Литві (Л.Йовайша, 1987; В.Пасвянськене, 1989; М.Тересявічене, 1989; П.Юцявічене, 1989), Татарстану (В.Гареєв, С.Куликов, Е.Дурко, 1987), Росії (Є.Сковін,1992; М.Чошанов, 1997; І.Сенновський, 1998).

Аналіз педагогічної літератури та її історичний аспект показує, що проблема модульного навчання виникла в роботах зарубіжних авторів і досліджується сучасними вченими.

Однак теоретичні дослідження щодо створення нових педагогічних технологій, побудованих на принципах модульності, ще явно потребують розширення (що стосується, зокрема, курсів філософії та політології, які викладаються у вищих технічних закладах освіти).

Зокрема, відсутніми є напрацювання в галузі створення нових педагогічних технологій, побудованих на принципах модульності при викладанні гуманітарного циклу дисциплін, а саме філософії та політології, як моделей навчального процесу. Таким чином, вибір теми дисертації зумовлений новим завданням - описати та з`ясувати, у чому полягає новизна модульно-тьюторського навчання (далі МТН), виявити її прогностичність, а також сукупність педагогічних умов, які забезпечать ефективне навчання з вищеназваних дисциплін у діяльності сучасної вищої школи. Отже, у зв`язку з цим суттєво зростає актуальність проблеми.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною комплексної теми “Різнорівнева педагогічна підготовка в університетах”, яка досліджується кафедрою соціальної роботи та педагогіки Київського університету ім.Тараса Шевченка і входить до плану науково-дослідних робіт Приазовського державного технічного університету за № 0196U014639, № 0197U002535, що розробляються на кафедрі соціології та інженерної педагогіки.

Мета і задачі дослідження

Об`єктом дослідження є організація навчального процесу в ході вивчення філософсько-політологічних дисциплін в умовах МТТН МТТН – модульно– тьюторська технологія навчання..

Предмет дослідження – педагогічні умови впровадження модульно-тьюторської технології навчання філософсько-політологічних дисциплін у системі вищої школи.

Мета дослідження - здійснити теоретико-методологічний аналіз модульно-тьюторського навчання як одного з витоків модульного навчання на предмет його інноваційної повноцінності та експериментального впровадження в системі вищої школи на матеріалі гуманітарних дисциплін в умовах вищого технічного закладу освіти.

В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що ефективність модульних технологій навчання залежить, з одного боку, від здійснення системного підходу, що забезпечить методологічне обгрунтування існування нового напрямку модульного навчання - модульно-тьюторського навчання, а з іншого - від конкретизації і з`ясування педагогічних умов функціонування модульно-тьюторської технології навчання, як такого способу навчання, який забезпечує суб`єкт-суб`єктні відносини між тими, хто навчається, і тими, хто навчає.

Відповідно до предмета, мети, концепції і гіпотези сформульовані такі завдання дослідження:

1. Визначити проблему створення і використання модульно-тьюторської технології навчання як загальнодидактичну, що потребує історико-теоретичного та методологічного обгрунтування.

2. Подати системний опис дидактичної версії утворення модульно-тьюторської технології навчання студентів (модульні принципи побудування технології, алгоритм створення типових модульно-тьюторських програм, тьюторіал, арсенал методів, за якими діє технологія).

3. Обгрунтуванти систему педагогічних умов упровадження модульно-тьюторської технології навчання та її можливості у створенні суб`єкт-суб`єктних відносин між викладачем і студентами.

4. Експериментально визначити ефективність використання пропонованої технології навчання на матеріалі філософсько-політологічних дисциплін в умовах вищого технічного закладу освіти.

Методологічною та теоретичною основа дослідження є концепція розвитку інноваційних процесів у суспільстві й теорія освітньої інноватики, складовими якої є: а) концепції створення інновацій в системі освіти; б) методологія сприйняття та інтерпретації нового в соціології, психології, педагогіці; в) технологія наукового проектування й майстерного втілення комплексу методів і прийомів у роботу вищої школи; г) експериментальний і масовий досвід застосування освітніх технологій.

Методи дослідження - порівняльно-історичний метод, теоретичний аналіз педагогічної, психологічної, філософської літератури та узагальнення відображених у ній наукових та теоретичних даних. Теоретичні: вивчення й аналіз науково-теоретичних джерел із проблеми МТТН предметів філософсько-політологічних дисциплін студентами технічних спеціальностей; теоретичне моделювання навчально-виховного процесу. Емпіричні: бесіда з викладачами філософсько-політологічних дисциплін щодо МТТН, включене спостереження за вибором, поєднанням та втіленням методів навчання викладачами в навчально-виховному процесі, опитування та анкетування викладачів філософсько-політологічних дисциплін та студентів технічних спеціальностей, педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий), кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Дослідження здійснювалось поетапно з 1991 по 2000 рік.

На першому етапі (1991-1994 роки) було визначено напрям дослідження, вивчалася психолого-педагогічна література, методичні розробки та методичні рекомендації педагогів з проблеми дослідження. Узагальнювалися теоретичні та практичні напрацювання в галузі інноваційної педагогічної діяльності в Україні та за її межами. Було створено модульно-тьюторські програми з курсу філософії та курсу політології (для студентів технічного закладу); пакети дидактичних матеріалів до модулів з курсу філософії та курсу політології для студентів вищих закладів освіти, на основі яких проводилася дослідно-експериментальна робота.

На другому етапі (1994-1996 роки) здійснювалося вивчення досвіду застосування інноваційних дидактичних систем, сконструйованих за принципами модульності в процесі викладання в системі вищих закладів України та зарубіжного досвіду з даної проблематики. Продовжувалося практичне впровадження програми до курсів політології та філософії в умовах МТТН у вузах України.

На третьому етапі (1996-2000 роки) узагальнювалися результати дослідно-експериментальної роботи, з огляду на позитивні результати експерименту виділялися специфічні риси відповідно до організованого навчального процесу, що сприяв формуванню світоглядної свідомості студентів.

Відпрацьовувалася модель модульно-тьюторської технології навчання гуманітарним дисциплінам (на матеріалі курсів філософії та політології) студентів технічних спеціальностей. На даному етапі систематизувалися та оформлялися матеріали дослідження, формувалися висновки.

Вірогідність результатів дослідження визначається передусім рівнем теоретико-методологічного аналізу піднятої наукової проблеми, а також валідністю результатів проведеної дослідно-експериментальної роботи, що зумовила точність концептуального підходу, обгрунтованість кількісних і якісних показників дидактичного пошуку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в дидактиці на методологічному підгрунті здійснене комплексне дослідження модульно-тьюторської технології навчання. МТТН – педагогічна технологія, яка побудована на принципах модульності, - стала предметом спеціального комплексного дослідження, вперше здійснено конкретно-історичний аналіз розвитку тенденцій у модульному навчанні та визначено й суттєво обгрунтовано модульно-тьюторське навчання як одного з витоків модульного навчання, як новий напрямок у сучасній педагогіці. Вперше визначено сукупність педагогічних умов, які забезпечили ефективність МТТН; вперше виявлено та описано тьюторіал, алгоритм побудови типових МТ-програм із дисциплін гуманітарного циклу в умовах вищого технічного закладу освіти.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше в теорії педагогіки зафіксовано результати методологічного аналізу МТТН із позицій системного підходу за принципами історизму, детермінізму та структурно-функціональним принципом. Вперше визначено дидактичний зміст поняття МТТН та подано системний опис його складових: МТП (МТП - модульно-тьюторська програма.), тьюторіал, арсенал методів.

Практичне значення одержаних результатів має два аспекти - науково-експериментальний і рекомендаційно-методичний: перший - свідчить про реальні можливості процесуального втілення МТТН у навчальний процес вищих закладів освіти, другий - зводиться до підготовки типових МТ програм гуманітарних дисциплін, зокрема з курсу філософії та курсу політології, які можна практично використовувати в процесі викладання в системі вищої школи; створено альтернативну експериментальну методику проведення тьюторських занять за МТТН; описано систему педагогічних методів, за допомогою яких здійснювалося впровадження МТТН; систематизовано методичні матеріали дидактичних пакетів до модулів із курсів філософії та політології для студентів технічних спеціальностей вищих закладів освіти, які можна рекомендувати щодо їх використання; розроблено методичні рекомендації для викладачів-практиків, що працюють у системи вищої школи в Україні за МТТН.

Результати дослідження впроваджено у Приазовському державному технічному університеті (довідка № 7 від 27.03.2000 р.), Маріупольському гуманітарному інституті (довідка № 3 від 14.02.2000 р.), “Представництві МАУП міста Маріуполя” (довідка № 1 від 20.03.2000 р.)

Особистий внесок здобувача у розв`язанні проблеми полягає в тому, що вперше МТТН представлена як багатоваріантна модель нетрадиційної організації освітнього процесу; вперше на матеріалі вивчення філософсько-політологчних дисциплін були визначені педагогічні умови впровадження МТТН, які сприяли реалізації суб`єкт-суб`єктних відносин.

Апробація результатів дисертації. На різних етапах про хід та результати дослідження доповідалося на наук.-практ. конф. “Наукові засади реформування вищої освіти України” (Київ, 1993); на Міжнар. наук. конф. з проблем філософії; на Міжнар. наук.-практ. конф. (Маріуполь, 1996,1998); на Всеукр. семін. “Творення особистості в умовах модульно-розвивальної системи навчання” (Херсон, 1998); на ІІ підсумковій наук.-практ. конф. МГІ (Маріуполь, 1999); на семін. “Системна диференціація навчання в модульно-розвивальній освіті” (Донецьк, 1999); на звітній наук.-практ. конф. КНЕУ (Київ, 1999);на регіональному семінарі з проблем упровадження інноваційних технологій на наук.-практ. конф. “Нові форми та технології в навчальному процесі” (Маріуполь, 2000).

Матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри філософії, соціології й інженерної педагогіки Приазовського державного технічного університету; на кафедрі педагогіки Маріупольського гуманітарного інституту.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 6-ти одноосібних наукових статтях. Загальний обсяг публікацій автора становить 3,7 друкованих аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, що включає 130 найменувань, додатків. Робота викладена на 169 сторінках, містить 20 таблиць, 10 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми і доцільність пошуку, вибір теми і суспільна значущість проблеми дослідження, об`єкт, предмет, наукове підгрунтя, мета, гіпотеза, завдання й методи дослідження, наукова новизна, теоретичне й практичне значення, а також особистий внесок автора у розв`язанні проблеми, вказується сфера апробації і впровадження здобутих результатів, наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади модульно-тьюторської технології навчання студентів вищих технічних закладів” - зроблено аналіз теоретичних та методологічних засад вивчення одного з витоків модульного навчання - модульно-тьюторського навчання, - тенденцій, принципів побудови МТТН філософсько-політологічним дисциплінам у вищій школі; проаналізовані методологічні підходи зарубіжних та вітчизняних авторів модульного навчання; викладені принципи побудови типових МТ; описані засади системного підходу й можливості такого виду навчання; запропоновано методичне його забезпечення у вищому технічному закладі.

На початку 60-х рр. XX ст. формулюється та поширюється поняття “модуль”. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем модульної організації навчання в американській, англійській, литовській, німецькій, російській та українській версіях дозволяє зробити висновки про те, що навчання цього типу виявилося перспективним щодо розвитку особистості: модульний підхід передбачає здійснення диференціації та індивідуалізації навчання, контактності й паритетності спілкування викладача і студентів тощо.

Вивчення літературних джерел надало змогу вирізнити 10 концептуально відмінних версій модульного навчання, найбільш вагомими в теоретико-методичному відношенні, на наш погляд, є такі: 1) американська (набір автономних навчальних програм з окремої теми для самостійної роботи на прийнятому для того, хто навчається, рівні пізнання); 2)англійська (така самостійна група ідей або знань, що передається дидактичними способами, які відповідають їх природі); 3) німецька (коли модуль виступає як цілісна програмна одиниця відносно завершеного циклу навчання); 4) литовська П.Юцявічене (де модульна програма має взаємозалежне проектування завдань, змісту, форм і методів того, хто навчає, і тих, хто навчається); 5)болгарська Й.Прокопенка (модуль як цілісна програма, що містить систему операційних дій); 6) міжнародна або загальновизнана (модульно-рейтингова система оцінювання навчальних досягнень учнів і студентів); 7)українська А.Алексюка, В.Бондаря (міжпредметно-модульний підхід до побудови змісту навчання, в результаті чого навчальний курс диференціюється на кілька модульних тем, що одержує назву фундаментального поняття); 8) російська К.Вазіної (системне відображення світу і свідомості людини через визначення мети діяльності, дослідження її структури, результатів функціонування); 9) татарська В.Гареєва, С.Куликова (модульний підхід до побудови змісту навчання, в результаті чого навчальний курс диференціюється на кілька модульних тем, що охоплюють технічну підготовку студентів); 10) українська А.Фурман (теорія, технологія та експериментальна практика модульно-розвивальної системи як освітньої моделі середньої школи).

Важливе значення у становленні тенденції витоку модульного навчання - модульно- тьюторського навчання - має концептуальне розмежування і взаємозалежне відстеження з іншими різновидами такого навчання. Поступальний розвиток модульного навчання як дидактичної системи здійснювався за такими напрямками: модульно-розвивальний (А.Фурман, В.Мельник, О.Гуменюк); модульно-рейтинговий (В.Бондар, Л.Федоряк); модульно-квантовий (Г.Едельман, В.Маунткасл); модульно-проблемний (П.Третяков, І.Сенновський).

Ми виходили з того, що модульно-тьюторське навчання (далі МТН) - це інноваційний підхід в організації навчального процесу, який реалізує системно-діяльнісну стратегію управління педагогічною взаємодією: а) багатоаспектно (змістовий, загальноосвітній, організаційний модулі); б) поетапно (модуль, модульно-тьюторська програма); в) поліконцептуально (модульно-тьюторські принципи, модульно-тьюторська технологія навчання, освітня система). Таке навчання здійснюється за допомогою організаційно-технологічних засобів - модуля, модульно-тьюторської програми, тьюторіалу та багатовимірної моделі методів.

У сучасній філософській літературі склалася ситуація, яка диктує необхідність реформування вищої освіти, вона усвідомлена й зафіксована. Спробуємо усвідомити та зафіксувати це в теорії педагогіки, зокрема в розвитку орієнтації системного підходу.

Системний підхід (зокрема до навчального процесу) і його організація потребує подальшого опрацювання, оскільки теорії навчання, що існують, завжди спираються на відповідну методологію й передусім на принципи історизму, детермінізму, структурно-функціональний принцип.

Технологічний підхід у педагогіці реалізується за системою вимог, що характеризуються через цілеспрямованість планування навчального процесу, його активізацію за допомогою введення технічних засобів навчання тощо. Акцент тут зроблено на виділенні всіх частин, що складають систему навчання. Однак процес виділення частин не може бути механічним. Він має бути регламентованим так, щоб виділялися ті частини, які необхідні для збереження самої системи, виконуючи в ній певну функцію. У результаті ми маємо отримати елементи дійсної структури системи, як в описаній моделі МТТН.

Відповідно до принципу детермінізму необхідно виявляти причинно-наслідкові зв’язки між елементами структури системи. Тоді зміни в одному елементі мають бути зрозумілі як причина й умова змін в іншому елементі.

Відповідно до принципу історизму слід розглядати систему в розвитку, виділяючи різні її етапи в певні періоди часу.

Однією з гносеологічних передумов системного розгляду проблеми є абстрагування від зовнішнього кордону (середовища) об’єкта, що подає систему. Науковий метод відображення має враховувати й розгортання системи, оскільки середовище - загальна властивість гносеологічних систем. Педагогічні системи перебувають під впливом соціального середовища. Залежно від того, які саме елементи “випробовують” безпосередній вплив соціального середовища, відбувається перебудова інших елементів та самої системи, як у нашому випадку.

Важливо виділити елементи структури педагогічної системи як системи взаємодії викладача й студента. Указана взаємодія здійснюється за двома основними аспектами: інформаційним та світоглядним, що передбачає визначення парадигми освіти. Після того, як парадигма визначена, встановлюються цілі навчання й виховання, формуються завдання. Потім виділяються методи, адекватні наміченим цілям, і способи вирішення завдань, а також засоби й форми навчання в межах обраних методів, як у нашому дослідженні при розгляданні МТТН.

Навчальна інформація також має бути системою знань. Відповідно до структурно- функціонального принципу її потрібно розбивати на елементи, тобто навчальні курси, як у пропонованій технології, а в межах курсів - на проблеми й питання (блоки інформації за темами). Між курсами мають витримуватися наслідкові зв’язки, в результаті чого обсяг знань зі схожих проблем буде розширюватися та не відбуватиметься дублювання матеріалу. Звідси стає зрозумілою теоретична й практична значущість виявлення цих зв’язків та використання їх у процесі конструювання МТТН.

Поява ідей модульного навчання історично пов’язана, як вже було зазначено, з початком 70-х рр. ХХ ст. в США Б.Гольдшміт, М.Гольдшміт, Р.Херст, Р.Мак-Дональд. У цих і наступних роботах початку 80-х рр. А.Гучинським, Жд.Голфілд, у 90-х рр. А.Алексюком, В.Бондарем, В.Огнев’юком, А.Фурманом, П.Юцявічене були сформульовані принципи модульності.

Теорія МТН базується на системі його специфічних принципів, що корелюються із загальнодидактичними принципами дидактики. Напрямок перетворень навчального процесу - це принципи МТН, що несуть у собі його загальні закономірності.

Модульно-тьюторська система реалізує конструктив дев’яти принципів: 1) модульності; 2) структуризаціі змісту навчання на відособлені елементи; 3) динамічності; 4) принцип діяльнісного підходу; 5) гнучкості, 6) усвідомленої перспективи; 7) різнобічності методичного консультування; 8) паритетності, 9) адекватності.

Важливою відмінністю в забезпеченні нової педагогічної технології стає одна із найбільш визначних складових - тьюторіал The Oxford English-Russian dictionary / by Marcus Wheeler and Boris Unbergaun. – 2 resized edition. – New York: Oxford University press, 1997. – P. 1276.

Тьютор – tutor – куратор, научный руководитель, консультант.. Тьюторіал у сучасній дидактиці дає підстави для виникнення нового напрямку модульного навчання - модульно-тьюторському. У свою чергу, модульно- тьюторське навчання покладене в основу створення МТТН, яка базується на конструктиві таких складових: МТ програма, модуль, тьюторіал, багатовимірна модель методів.

Дослідження специфіки типових модульно-тьюторських (МТ) програм побудови навчального процесу дозволяє виділити основні риси цього алгоритму, в основу якого покладені теоретичні положення технологічного та дослідно-пошукового підходів до процесу навчання.

Типові МТ програми створюються за таким алгоритмом: 1) визначається комплексна дидактична мета; 2) формулюються інтегруючі цілі, зміст і назви відповідних модулів (рис.2); 3) будується структура МТ-програми; 3) в кожній інтегруючій дидактичній меті визначається структура конкретних цілей; 4) за основою структури конкретних цілей будується цілісна структура модуля; 5) до структури модуля додаються елементи контролю, що забезпечують зворотний зв’язок (див. рис.2). Категорія типовості МТ програм дає змогу створювати програми пізнавального типу (на матеріалі базових дисциплін, як у нашому випадку) та операційного типу (що формують практичні навички).

При побудові модуля ми керувалися загальними принципами (автори яких А.Алексюк, В.Бондар, М.Тересявічене, В.Пасвянськене, А.Фурман): а) принцип цільового призначення інформаційного матеріалу; б) принцип поєднання комплексних, інтегруючих і конкретних дидактичних цілей; в) принцип повноти навчального матеріалу в модулі та оптимальної його “передачі”; г) принцип відносної самостійності елементів модуля; д) принцип реалізації зворотного зв’язку.

Конструювання тьюторського заняття як специфічної характерної ознаки, що притаманна тільки МТТН, використовувалося нами для здійснення практичного втілення діяльнісного підходу (див. рис.5). Архітектоніка тьюторського заняття в нашому досвіді вимагала такої його побудови: 1) вступне слово керівника з викладом мотиваційних, змістових, практичних особливостей заняття; 2) коротка письмова контрольна робота (з різними варіантами завдань); 3) відповіді на означені традиційні питання; 4) розв’язання цікавих задач; відповіді на тести із закритими та відкритими запитаннями; 5) наукове тлумачення складних ситуацій; 6) навчальна дискусія з визначеної теми; 7) підведення підсумків (див. рис.6).

Серед складових МТТН є система контролю. Якщо у традиційній системі в педагогіці вищої школи акцентується увага на узагальнюючому контролі, то в МТТН стимулюється повсякденна систематична робота студентів та їх змагальність у навчанні, створюються умови для переважно продуктивних контактів між студентом і педагогом. Для ефективного керівництва суб’єкт – суб’єктними відносинами за МТТН розробляються граф-схеми освітніх курсів, інноваційні тексти лекцій, дидактичні пакети до кожного з модулів різних за складністю завдань, запитань, кожне з яких має різні види контрольних елементів.

Завершальною складовою МТТН є арсенал методів (див. рис. 4), за яким діє пропонована технологія. Аналіз педагогічної літератури надає підставу для створення методів, що властиві МТТН: інформаційний (лекція, демонстрація, консультування, розповідь, бесіда, бригадне навчання, іспит, експертиза); операційний (алгоритм, відеоконференція, ділові ігри, самокритика); пошукові методи, методи самостійного навчання (слухання, читання, навчання за текстом). Окрему групу становлять методи самостійної роботи: дослідження інформаційних джерел (методи навчання, мнемонічні методи, ментальні методи); практичні методи (метод виконання вправ, методи практичних та лабораторних робіт); методи розвитку творчої діяльності.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження педагогічних особливостей та критеріїв ефективного впровадження модульно-тьюторської технології навчання студентів вищих технічних закладів”- зроблена спроба відшукати комплексні форми реалізації та оптимізації шляхів керівництва навчанням студентів з метою забезпечення умов підвищення його ефективності та результативності.

Перший педагогічний експеримент носить назву “Особливості впровадження МТТН в процесі вивчення філософії студентами вищого технічного закладу освіти”.

Завдання дослідження: визначити ефективність МТТН, порівняно з традиційним навчанням у процесі вивчення філософії.

Для даного дослідження значний інтерес мав проведений нами аналіз психолого-педагогічного процесу передачі – засвоєння готових знань та формування навичок і вмінь самостійного й творчого здобування нової інформації. У цих межах значний інтерес викликає позиція щодо трьох типів навчального процесу: інформаційно-повідомляючого, пояснювально-ілюстративного, проблемно-дослідного (М.Скаткін 1980 р., А.Алексюк 1991 р., В.Майборода 1992 р. та ін.).

Метою педагогічного експерименту є перевірка гіпотези про підвищення ефективності впровадження наукового проекту модульно-тьюторської технології навчання. Задля вирішення мети були поставлені такі завдання: по-перше, скласти систему роботи з курсу філософії при підготовці бакалаврів наук з урахуванням МТТН; по-друге, визначити ефективність модульно-тьюторського навчання у порівнянні з традиційним навчанням. Змістовне висвітлення цих питань дало змогу запропонувати системну методологію дидактичного дослідження.

Дані констатуючого експерименту засвідчують наявність психологічного бар’єра в деяких студентів, який породжує негативне ставлення до філософії. З метою зняття такого бар’єра нами були визначені вірогідні елементи бази знань (ЕБЗ) з філософії, які були розглянуті в ряді робіт українських учених (В.Данюк, Д.Лук`яненко, В.Петюх, С.Степаненко та ін.) і знайшли достатньо повне висвітлення.

При підборі дослідних критеріїв на етапі формуючого експерименту були сформульовані критерії ефективного засвоєння студентами знань з курсу філософії з урахуванням типів діяльності, що відбувається в режимі модульно-тьюторської технології. Було розроблено критеріальну шкалу оцінювання за типами діяльності: репродуктивно-навчальна (репродуктивна, реконструктивно-варіативна); відтворювальна діяльність; продуктивна діяльність (частково-пошукова й дослідна). В обох випадках може бути досягнутий рівень відкриття нового, але для цього необхідний дійсно творчий дослідницький підхід, який переносить попередні знання на новий об`єкт; останнє добувається найважче. Використаний критерій максимуму рівня знань може змінюватися. Результати навчання істотно залежать не тільки від набору знань та їх вагомого вектора (моделі випускника) як своєрідної константи, але й від конкретного вузу в умовах реального педагогічного забезпечення МТТН.

Експеримент довів, що: використаний критерій максимуму рівня знань може змінюватися залежно від варіювання вагомих коефіцієнтів складових знань, умінь та навичок. Результати навчання істотно залежать не тільки від набору знань та їх вагомого вектора (моделі випускника) як своєрідної константи, але й від конкретного вузу в умовах реального педагогічного забезпечення модульно - тьюторської технологією навчання (див. рис.8); об`єктивно достовірним є позитивний вплив МТТН на пізнавальний процес тих, хто навчається; експеримент довів, що ефективність упровадженого навчання прямо залежить від високої якості модулів, що становлять модульно-тьюторську програму навчання з курсу філософії.

Другий педагогічний експеримент носить назву “Комплексні форми організації навчання та методики аудиторних занять за збільшеним обсягом самостійної роботи студентів”.

Завдання дослідження: з`ясувати комплексні форми організації навчання в умовах МТТН.

Метою педагогічного експерименту є перевірка гіпотези про те, що МТТН не тільки дозволяє індивідуалізувати педпроцес, а й інтенсифікує педпрацю, раціоналізує її за рахунок чітко побудованої системи навчання.

Дані констатуючого експерименту засвідчують, що переважна кількість другокурсників продемонструвала відсутність навичок самостійної роботи, кожний сьомий оцінив свої умови для самопідготовки як недостатні, а основна більшість студентів (біля 80%) вважала недостатнім забезпечення СРС посібниками, як свідчила проведена серія анкетних досліджень. Тому впровадження в навчальний процес МТТН є необхідним та обов`язковим.

На етапі формуючого екперименту матеріалом для дослідження слугували унормовані завдання на кожен навчальний тиждень із вказівкою тем тьюторських занять і типів завдань, видів контролю; визначено навчальну літературу за модулями з курсу філософії, вказані форми й час (тиждень) контролю. Якісного вдосконалення передбачала лекція, що зазнала значних змін у своїй структурі, методиці проведення. Особливість упровадженої технології має вплив на якість формування СРС. Той факт, що в кожного студента під час лекції й на семінарських заняттях “на руках” були “модулі” як орієнтир їх самостійної роботи, свідчить про можливість відійти від трафаретів одноманітних традиційних навчальних програм суспільних наук попередніх десятиріч, орієнтованих на пояснювально-ілюстративне навчання.

Аналіз навчальних консультацій свідчить про те, що у студентів експериментальних груп виникало менше питань із потребою щось роз’яснити, ніж це бачимо у студентів, які навчались традиційно. Консультації, проведені зі студентами експериментальних та контрольних груп, значно відрізнялися за змістом. Якщо педагог і студент експериментальної групи в паритетній взаємодії вирішували творчі проблеми, то численне консультування студентів контрольних груп було засноване переважно на педагогічних вказівках щодо кожного кроку навчання.

Узагальнення результатів теоретичної та дослідно-експериментальної роботи дало підставу вважати, що з упровадженням МТТН у вузі продуктивність педагогічного процесу якісно підвищується порівняно з традиційною системою навчання, що доведено експериментально-дослідницькими вимірами (див. таб.2).

Викладачі, які брали участь в експерименті, запропонували: а) розробити методичні рекомендації щодо впровадження МТТН у навчальний процес закладу освіти; б) створені МТ програми з курсу політології розмістити в інформаційному банку вищого навчального закладу та регіональному методичному центрі.

Третій педагогічний експеримент носить назву “Забезпечення спадкоємності навчання між середньою школою та вищим закладом освіти (на матеріалі досліджень упровадження МТТН початкових філософських знань)”.

Завдання дослідження: націлити педагогічний процес на формування спадкоємності між усіма ланками освіти (школа - вуз).

Більшість пропозицій нами було реалізовано протягом поточного педагогічного експерименту.

Гіпотеза експериментального дослідження полягала в тому, що впровадження МТТН гуманітарним дисциплінам може позитивно вплинути на забезпечення спадкоємності навчання між школою та вищим закладом освіти в аспекті підвищення ефективності навчального процесу.

На етапі формуючого експерименту при підборі дослідницьких критеріїв ми виходили з того, що студенти технічного закладу освіти ще зі школи не мають необхідного запасу знань та навичок з гуманітарних дисциплін. Тому нами було створено нульові модулі, основним завданням яких є дотримання спадкоємності в навчанні (школа – навчальний заклад) та заповнення “білих плям” у знаннях студентів із суспільствознавства.

Експериментальне дослідження показало, що рейтингова система є діяльним стимулятором самостійної навчальної роботи студентів технічних спеціальностей.

Дані цього експерименту засвідчують, що жоден студент не мав рівня засвоєння з коефіцієнтом більше за 0.7 (середнє значення результатів тесту в групі ЕП-96-1 мало коефіцієнт засвоєння знань 0.07; в групі ЕПП-96-2 -0.589). Схожі результати спостерігалися також у контрольних групах. Отже, кожний студент експериментальних груп повинен був самостійно вивчати мінусові модулі.

Отримані дані про види робіт засвідчили, що основна відмінність у стилі пізнавальної діяльності студентів в експериментальних і контрольних групах полягала в тому, що в експериментальних групах під час аудиторних занять велася інтенсивна навчальна діяльність із курсу “Вступ до філософії” за новою технологією, яка найчастіше самокерувалася самими студентами за допомогою модуля. У контрольних же групах спостерігалися випадки, коли студенти відмовлялися відповідати, були не “готові”. Аналіз одержаних результатів висвітлив: ті, хто навчався в експериментальних групах, працювали за таким балан-сом часу (таб. 2): приблизно 10% часу відводилося на різні форми контролю, 10% - на консультації студентів із тьютором, а також один з одним, 30% - на групову та індивідуальну форми роботи за участю викладача, 15% - на самостійну індивідуальну роботу студентів в аудиторії і 35% (у групі В навіть 47%) - на самостійну роботу вдома. Отже, в режимі модульно-тьюторського навчання філософії приблизно 60% часу студент працює без участі викладача з різною мірою й рівнем самостійності. Зіставлення результатів МТТН філософії з результатами традиційного навчання наведене в таблиці 4.“

Порівняльний аналіз ефективності навчально-пізнавальної самостійності студентів в умовах традиційного та модульно-тьюторського навчання”.

Завдання дослідження: визначити співвідношення між процесами, що ведуть до формування самостійності, яка характеризується і змістовими, і організаційними боками.

На етапі констатуючого експерименту були визначені теоретичні засади поняття “самостійності”. У процесі навчання визначну роль відіграє характер взаємодії педагога з прагненням студента вчитися самостійно. Під самостійністю ми розуміли здатність людини так виконати дію або цілий комплекс дій, щоб не було безпосередньої допомоги з боку іншої людини або технічних засобів, тобто керуючись лише власним досвідом.

Дослідженню феномену самостійної роботи присвячені роботи (Е.Голант, 40 рр., Б.Єсіпова 60 рр., Н.Половникової, 1968). Всебічно розглядають самостійну роботу студентів П.Підкасистий (1977 р.), В.Козаков (1990 р.), А.Алексюк (1993 р.). Дослідники І.Клегеріс (1973 р.), А.Линда (1978 р.), А.Аюрзаняйн (1984 р.) вважають доцільним розмежовувати два види самостійності: змістову та організаційну.

При підборі дослідницьких критеріїв на етапі формуючого експерименту ми виходили з того, що ці поняття нерозривно пов’язані між собою. Вести мову про реальну самостійність студента можна тільки тоді, коли йому властиві обидва типи самостійності:

а) під організаційною самостійністю будемо далі розуміти насамперед уміння людини спланувати свою роботу в процесі реалізації прийнятого рішення;

б) під змістовою самостійністю будемо далі розуміти здатність людини приймати на певному рівні правильне рішення без сторонньої допомоги.

Базою для організації роботи щодо формування навчально-пізнавальної самостійності у студентів у ході експерименту було виділення рівнів змістової самостійності за допомогою теорії поетапного сходження за рівнями засвоєння досвіду, що було розроблено В.Безпальком (1977). Відповідно було виділено чотири рівні змістової самостійності: перший - виконавча самостійність, другий - самостійність дій у типових ситуаціях, третій - самостійність дій у нетипових ситуаціях, четвертий - творча самостійність, самостійність дій у непередбачених ситуаціях (рис. 3).

На ефективність використання методики вказує зіставлення отриманих результатів. На підсумковому етапі педагогічного експерименту було здійснено порівняльний аналіз результатів досліджень експериментальних та контрольних груп, який показав, що за абсолютною більшістю показників сформованої навчально-пізнавальної самостійності переважають показники, які отримали студенти експериментальних груп (див. табл. 3).

Узагальнення результатів теоретичної та дослідно-експериментальної роботи в четвертому експерименті дало можливість визначити, що за МТТН відбувається інтенсивне формування змістової та організаційної самостійності роботи студентів.

Ефективність проведеної роботи обумовила доцільність виділення специфічних рис процесу навчання, організованого за МТТН. У результаті виділення рис технологічного підходу до процесу навчання в організаційний аспект цілеспрямованої діяльності з формування самостійності за двома типами виявилось можливим звести окремі складові даного процесу до єдиної цілісної інноваційної моделі новітньої педагогічної технології.

ВИСНОВКИ

На основі узагальнення результатів здійсненого теоретичного та експериментального дослідження встановлено:

1. Аналізуючи модульно-тьюторське навчання як автономний напрямок у педагогіці вищої школи, що виник в останній чверті ХХ століття, слід зазначити, що воно мало свої етапи зародження та становлення і стало авторитетним засобом навчання у різних типах закладів вищої освіти. Модульно-тьюторське навчання - це інноваційний підхід в організації навчального процесу, який реалізує системно-діяльнісну стратегію управління педагогічною взаємодією: а) багатоаспектно (методологічний, змістовий, загальноосвітній, організаційний модулі); б) поетапно (модуль, модульно-тьюторська програма); в) поліконцептуально (модульно-тьюторські принципи, модульно-тьюторська технологія навчання, освітня система). Таке навчання здійснюється за допомогою організаційно-технологічних засобів - модуля, модульно-тьюторської програми, тьюторіалу та багатовимірної моделі методів.

2. На основі узагальнення результатів наукового пошуку можна визначити з позицій системного підходу, що розроблена й описана в дослідженні технологія модульно-тьюторського навчання є однією з підсистем педагогічної макросистеми; її особливості зачіпають усі системостворюючі елементи: цілі навчання, зміст навчання, побудований у своєрідних комплексах – модулях, форми, методи, засоби навчання, які застосовуються відповідно до різноманітних організаційних схем модульно-тьюторського навчання. Для тих, хто навчається, в процесі МТТН відводиться місце активної, цілеспрямованої особистості, що засвоюватиме досвід з великим ступенем самостійності. Такий якісно новий комплексно-взаємопов’язаний підхід до всіх елементів педагогічної системи дозволяє оцінювати модульно-тьюторське навчання як нове досягнення в дидактиці, а МТТН як багатоваріантну модель навчання.

3. Здійснено теоретико-методологічний аналіз МТТН з позицій системного підходу за принципами історизму, детермінізму та за структурно-функціональним принципом, який показав, що сутність технології модульно-тьюторського навчання, ми вважаємо, полягає в тому, що для досягнення потрібного рівня компетентності студентів здійснюється укрупнене структурування змісту навчального матеріалу, вибір адекватних цьому методів, засобів та форм навчання, спрямованих на самостійний вибір і проходження студентами повного, скороченого чи поглибленого варіантів навчання за граф-схемами, модулями, метафорами.

4. Доведено, що в процесі МТН цілком реалізується паритетна взаємодія між викладачем та студентом, тим самим втілюються ідеї педагогіки співробітництва. Використання модулів у процесі суб’єкт – суб’єктної взаємодії педагога й студента не лише забезпечує гуманізацію педагогічного процесу, а й підіймає студента й викладача на якісно новий рівень з точки зору пристосування всього педагогічного процесу до індивідуальності студента, особливо до ефективної реалізації людських взаємовідносин у процесі навчання. Окрім цього, треба зазначити, що дослідженням було виявлено таке:

- МТН може бути застосоване в педагогічному процесі шкіл різного типу (загальноосвітня, вища), різної акредитації.

5. Дидактичні пошуки у сфері побудови нових педагогічних технологій у сучасній вищій школі базуються на теорії модульного навчання, на системі його принципів, що корелюються із загальнодидактичними. Визначальними в загальному напрямку модульно-тьюторського навчання є принципи модульності, структуризації змісту навчання, динамічності, діяльнісного підходу до навчання, гнучкості, усвідомленої перспективи, різнобічності методичного консультування, паритетності, адекватності.

6. Основними педагогічними умовами модульно-тьюторської технології навчання філософсько-політологічним дисциплінам у технічному закладі освіти можна вважати:

- модульне структурування змісту гуманітарних дисциплін з урахуванням модульних принципів на засадах МТТН;

- забезпечення модульно-тьюторської технології системою форм, методів, засобів, що функціонують на відповідних принципах;

- рівень підготовленості студентів та викладачів до демократичного типу співпраці.

7. Проведене теоретичне та практичне дослідження дає змогу підтвердити, що основним засобом МТТН є модулі та їх комплекси – модульно-тьюторські програми. Модуль є завершеним блоком інформації, що включає в себе цільову програму навчальних дій, методичне керівництво та забезпечує досягнення поставлених дидактичних цілей.

8. Доведено, що загальними принципами побудови алгоритму типових МТ програм є такі:

- цільове призначення інформаційного матеріалу сполучення комплексних інтегруючих і приватних дидактичних цілей;

- повнота навчального матеріалу в модулі, відносна самостійність елементів модуля;

- організація зворотного зв’язку, оптимальна передача інформаційного та методичного матеріалу.

Розробляючи основи експериментального дослідження МТТН з курсів політології та філософії, які спираються на систему педагогічних умов