НСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

Поліщук Світлана Анатоліївна

УДК 159.922.6

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВОЛІ В УЧНІВ МОЛОДШОГО

ШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук

Алексєєва Майя Іванівна, Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України, провідний науковий співробітник лабораторії

психології особистості

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Кульчицька Олена Іполитівна,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти

АПН України, відділ педагогічних технологій неперервної

професійної освіти, старший науковий співробітник

кандидат психологічних наук

Пророк Наталія Василівна,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, старший

науковий співробітник лабораторії психології навчання

Провідна установа: Дрогобицький державний педагогічний університет,

ім. Івана Франка, кафедра психології, м. Дрогобич

Захист відбудеться ” 20“ листопада 2001 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий ”19“ жовтня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Побудова сучасної системи освіти на засадах гуманно-особистісного підходу вимагає дослідження низки психолого-педагогічних проблем, серед яких вагоме місце належить проблемі волі та її розвитку. У практиці педагогічної діяльності, вивчаючи волю, здебільшого розглядають підлітковий (К.І.Вересоцька), ранній юнацький періоди (В.М.Лапік, Н.С.Лукін), бо саме в них є актуальними вирішення проблем самовиховання, самовдосконалення. Однак для розуміння природи вольових явищ, їх генези, прогнозування в розвитку постає необхідність їх досліджень на більш ранніх стадіях розвитку, зокрема в молодшому шкільному віці. Потреба всебічного вивчення волі на цьому віковому етапі посилюється тим, що більшість психічних процесів та основних новоутворень цього періоду тісно пов'язані саме із вольовим розвитком особистості. З 18 ст. питання волі належать до основних проблем психологiчного знання; у 19 ст. науковцями вперше ставиться питання вивчення її генези в онтогенезі особистості і насамперед представниками української психології (І.О.Сікорський, К.Д.Ушинський); на початку 20 ст. вивчення цієї області психіки продовжувалось уже без попередньої масштабності, однак різнопланова динаміка наукового пошуку в 70-90-х роках сприяє появі праць, які присвячені вивченню місця волі в онтогенезі дитячої особистості. У них визначена тенденція переходу від з'ясування теоретичних аспектів природи волі до розкриття її значущості в системі навчально-виховного впливу на особистість.

Різноманітність поглядів на природу волі, які виявляються в межах від її заперечення як самостійно існуючого явища до виокремлення як центрального поняття в розумінні особистості людини, доводить наявність труднощів у визначенні сутності цього феномену. Піддаються сумніву можливості вольового розвитку в дітей до підліткового віку, хоча дослідження дітей дошкільного віку вже доводять протилежне (В.К.Котирло). Існують також різні погляди на співвідношення вольової регуляції та мотивації діяльності. Водночас залишаються неузгодженими уявлення і думки про психологічні механізми вольового зусилля, не з'ясовані змістові характеристики вольових якостей, не розкриті чинники, які впливають на вольове становлення особистості, не розв'язані методичні проблеми вивчення волі та діагностики її розвитку. Виокремлення основних понять, які допомогли б збагнути сутність вольового процесу на основі емпіричних досліджень, сприяє відходу від позиції переважно філософського осмислення проблеми до розуміння її значущості в онтогенезі особистості, зокрема у молодшому шкільному віці, оскільки вольова готовність є складовою психологічної готовності до навчання в школі.

Експериментальне вивчення вольових особливостей дітей початкових класів дозволяє розширити знання про природу волі, сприяє з'ясуванню її особливостей та становлення в онтогенезі.

Актуальність і недостатнє наукове обґрунтування зазначеної проблеми були підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.

Об'єкт дослідження: вольовий розвиток особистості.

Предмет дослідження: психологічні особливості вольових якостей та вольового зусилля у дітей молодшого шкільного віку.

Мета дослідження: визначити основні психологічні особливості волі в дітей молодшого шкільного віку; розкрити динаміку їх розвитку.

Гіпотези дослідження:

- вольовий розвиток особистості у молодшому шкільному віці є складним психологічним явищем, основу якого складають комплекс вольових якостей та здатність до вольового зусилля у різноманітності їх проявів та взаємозумовленості розвитку;

- динаміка вольових якостей та здатність до вольового зусилля мають статеву диференціацію і визначаються типовими ситуаціями життєдіяльності дитини.

Для досягнення мети та перевірки гіпотез дослідження були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати стан розробки проблеми волі та її онтогенезу.

2. Розкрити сутність вольової організації особистості у молодшому шкільному віці.

3. З'ясувати особливості проявів вольового зусилля у молодшому шкільному віці.

4. Охарактеризувати чинники, які зумовлюють процес становлення вольових якостей та вольового зусилля.

Тема дослідження є складовою загальної теми лабораторії особистості Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (державний реєстраційний номер 0196U006959).

Теоретико-методологічними основами дослідження стали положення психології про закономірності психічного розвитку особистості (П.П.Блонський, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); про принцип єдності свідомості та діяльності, активності суб'єкта у процесі діяльності та спілкування (М.І.Алексєєва, Г.О.Балл, О.В.Киричук, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семиченко, В.О.Татенко, Н.В.Чепелєва, В.Т.Циба); про психологічні механізми морального розвитку особистості (Л.І.Божович, С.Д.Максименко, М.Й.Боришевський); про закономірності вольового розвитку учнів (В.І.Аснін, Г.С.Костюк, М.М.Ланге, Д.Ф.Ніколенко, В.І.Селіванов, О.В.Скрипченко, Є.П.Ільїн); про генезу довільної поведінки та її вольової регуляції (І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, О.В.Запорожець, В.А.Іванніков, В.К.Калін, В.К.Котило, С.Д.Максименко).

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення наукової літератури; методи поздовжнього та поперечного зрізів; методи вивчення самооцінки, уваги, сили нервової системи, мотивації в дітей молодшого шкільного віку; методи математичної обробки емпіричних даних (кореляційний аналіз, кластер-аналіз, середні об'єму, середні положення).

Експериментальна база: ЗОШ №1 м. Глухова, ЗОШ №1, №4 м. Путивля, ЗОШ с. Миропілля Краснопільського району Сумської області (дослідження проводилось з 1995 року).

Наукова новизна роботи полягає у теоретичному та експериментальному обґрунтуванні значущості волі в особистісному становленні дітей молодшого шкільного віку; виявленні основних тенденцій розвитку волі в дітей (хлопчиків і дівчаток); з'ясуванні психологічного змісту вольового зусилля, комплексу вольових якостей та механізмів їхньої взаємодії; виокремленні основних чинників, які визначають процес становлення вольових якостей та вольового зусилля.

Теоретичне значення дослідження полягає в узагальненні знань про психологічну природу волі та її роль у психічному розвитку дітей молодшого шкільного віку. Отримані дані дозволять поглибити уявлення як про загальний вольовий розвиток особистості, так і про спеціалізований розвиток вольових якостей, що відповідають конкретному виду діяльності (навчання), його умовам та вимогам, сприятимуть виокремленню перспектив наступних досліджень проблеми.

Практичне значення дослідження полягає у використанні отриманих результатів з метою обгрунтування значущості створення необхідних умов для розвитку волі у молодшому шкільному віці. Виявлені стратегічні лінії розвитку волі, створені ієрархічні класифікаційні моделі вольових якостей у 1-3 кл. (окремо для хлопчиків і дівчаток) сприятимуть підвищенню ефективності навчально-виховного процесу, обґрунтуванню індивідуального підходу до дітей у вихованні волі.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується використанням методів, адекватних меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, статистичною оцінкою експериментальних даних, їх якісним і кількісним аналізом. Обробка отриманих результатів проводилась із застосуванням стандартної математичної програми "Statg".

Апробація результатів дослідження: проміжні та кінцеві результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри психології Глухівського державного педагогічного університету, на засіданні лабораторії психології особистості Інституту психології АПН України ім. Г.С.Костюка, на науково-методичній конференції, присвяченій 125-річчю Глухівського державного педагогічного інституту ім. С.М.Сергєєва-Ценського (1999 р.).

Впровадження в практику: результати дослідження впроваджуються в практику діяльності Глухівського територіального центру (Сумська обл.), який займається проблемами знедолених дітей; у викладання загальної, експериментальної психології та психодіагностики в Глухівському державному педагогічному університеті та у навчально-методичних курсах для практичних психологів м. Глухова.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (171 назва), додатків. Загальний обсяг дисертації 220 сторінок (з них 21 додаток на 23 сторінках).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено проблему, об'єкт, предмет, мету, гіпотези, завдання, методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію і впровадження результатів та структуру дисертації.

У першому розділі ”Проблема волі як проблема психологічного дослідження“ на основі аналізу наукової літератури показано, що воля є однією з центральних проблем в історії психологічної думки: вона є необхідною складовою вчень найбільш відомих мислителів ще з епохи античності (Платон, Аристотель, Августин та ін.), в яких на рівні здогадок, спостережень, роздумів закладалися передумови для осмислення її психологічної сутності, що в перспективі стали базою для стратегії наукового пошуку; з 16 ст. (Ф.Бекон, Р.Декарт, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Д.Гартлі та ін.) встановлювалися методологічні основи для вивчення волі вже в нових емпіричних умовах у 19 ст. (К.Д.Ушинський, І.О.Сікорський, Д.М.Овсянико-Куликовський); особливе місце у її вивченні належить українському Просвітництву (М.Козачинський, С.Калиновський та ін.). Перші спроби психологічного аналізу волі належать К.Д.Ушинському. У кінці 19 - на початку 20 ст. педагогіка та психологія розпочинають використовувати деталізований запис відомостей про психічний розвиток дитини (І.О.Сікорський). Стають відомими педагогічній громадськості материнські щоденники спостережень за психічним розвитком дітей (Л.Стахурська). У цілому зусилля психологів тоді відзначалися прагненням до теоретичних узагальнень питання волі. Воля розглядалася на межі двох наук: філософії та психології, у вивченні її психологічної природи встановилися три основні підходи: мотиваційний, ”вільного вибору“, регуляційний (В.А.Іванніков). Очевидно, що воля належить до найскладніших проблем у психології.

У радянській психології проблема волі також стала предметом полеміки, особливо в 20-60-х рр., коли вчені (С.Л.Рубінштейн, В.І.Селіванов, О.В.Веденов та ін.) намагалися всебічно її розглянути на основі вже встановлених трьох варіантів тлумачення. Часто в прагненні такого розуміння волі вони ставали прихильниками одночасно декількох підходів. Мотиваційний підхід: воля як здатність до ініціації дії або посилення спонукання до дій за її дефіциту внаслідок зовнішніх або внутрішніх перешкод (Д.Узнадзе, Ж.Піаже, Л.С.Виготський, О.Г.Ковальов, С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв). Орієнтація на спонукальну функцію волі забезпечує акцентування мотиваційної сторони останньої. Проблемою самодетермінації є підхід ”вільного вибору“: як правило, істинною причиною будь-якого вольового акту вважалися роздуми людини над цінністю та значущістю мети у відношенні до власних знань, поглядів, світосприймань (Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, М.Г.Алексєєв). Психологія сутність волі вбачала у проблемі вибору (Л.С.Виготський); вольова дія – це свідомий вибір та рішення (С.Л.Рубінштейн). Воля як регуляційна функція пов'язувалася з психічними процесами та вмінням людини керувати собою (М.Я.Басов, Л.С.Виготський, В.І.Селіванов, Г.Д.Луков, А.Ц.Пуні, П.А.Рудік). Було докладено зусиль до вивчення волі як продукту суспільно-історичного розвитку (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.Г.Ковальов).

Вольові якості особистості висвітлюються насамперед у ракурсі взаємозв'язку з її характерологічними особливостями (О.Р.Лурія, О.В.Запорожець, Л.З.Неверович, О.Г.Ковальов, Г.С.Костюк). Вивчається місце волі в онтогенезі дитячої особистості (Д.Ф.Ніколенко, В.К.Котирло, Н.Л.Фігуріна, М.П.Денисова, А.Р.Лурія, Н.В.Рогава, Ш.Н.Чхартішвілі, В.І.Селіванов та ін.). І хоча для більшості праць характерна теоретична розробка проблеми без достатнього емпіричного матеріалу, вивчення волі від теоретичних аспектів її психологічної природи поступово переходить до з'ясування її практичної значущості в системі навчання та виховання, що проявилося в теоретичній переорієнтації досліджень у 70-90-х рр..

Підставою для вивчення волі у молодшому шкільному віці став пошук психологами основних складових, які допомогли б збагнути сутність її природи та відійти від позиції лише філософського осмислення волі. Найчастіше ними вважаються: 1) вольові дії; 2) вибір мотивів та цілей; 3) довільна регуляція внутрішніх станів людини, її дій, психічних процесів; 4) вольові якості особистості (їх змістовні характеристики). Вольова дія: структура дії (В.І.Селіванов), ознаки (В.К.Котирло, В.А.Іванніков, І.Д.Бех), класифікаційні системи (В.К.Калін); вибір мотивів та цілей: модель функціональної структури волі (В.І.Селіванов), характеристики мотивів (О.М.Леонтьєв, О.М.Баканов, В.А.Іванніков, Л.І.Божович, Т.Д.Коннікова, Н.М.Власова, М.І.Алексєєва); Вивчається довільність дій (О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, М.Й.Боришевський), внутрішній план дій (Е.І.Ісаєв, Е.І.Фарапонова) і, особливо, вольові якості, наприклад, цілеспрямованість (С.Л.Рубінштейн, О.В.Крутецький та ін.), ініціативність (С.А.Пєтухов, М.С.Гаворов та ін.), наполегливість (Н.І.Судаков, В.К.Калін та ін.) тощо. Зміст цих та інших якостей мав переважно описовий характер без з'ясування їх місця в системі вольового комплексу. Аналіз наукових здобутків психології про волю у молодшому шкільному віці доводить необхідність її подальших експериментальних досліджень.

У другому розділі ”Динаміка вольових якостей у молодшому шкільному віці“ розкриті вольові якості як зовнішні ознаки рівня вольової організації особистості (”комплекс вольових якостей“); обґрунтовано, що з'ясування психологічної природи кожної якості комплексу дозволяє скласти уявлення про вікову специфіку розвитку волі. Вивчалися особливості функціонування можливих складових комплексу (названі якості найчастіше зустрічаються в науковій літературі, тому їх можна розглядати як типові): цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, дисциплінованість, витримка, організованість, самостійність, активність, рішучість, сміливість, стриманість, старанність, незалежність, відповідальність. Опитувальники для батьків і вчителів створили інформаційний масив, на основі якого особливості розвитку кожної якості з'ясовувалися за такою схемою (з урахуванням статі та віку): 1. Порівняльний аналіз динаміки якості (поперечний зріз). 2. Порівняльний аналіз динаміки якості (лонгітюдний зріз). 3. Виведення основних тенденцій у розвитку якості (узагальнення результатів зрізів).

Зв'язок між якостями вольового комплексу (рангова кореляція Спірмена) дозволяє простежити їх динаміку в дітей. У 1 кл. спостерігається схожість (для обох статей) проявів старанності, незалежності; незначні переваги у хлопчиків мають такі вольові якості: цілеспрямованість, організованість, рішучість; в обох статей - слабка витримка. У 2 кл. у дітей схожі закономірності проявів дисциплінованості, сміливості, незалежності; для дівчаток цей вік є вирішальним для становлення організованості, ініціативності, самостійності; для хлопчиків - відповідальності. У 3 кл. у дівчаток виразніші, порівняно із хлопчиками, дисциплінованість, витримка, організованість, сміливість, наполегливість. Загальні закономірності прояву вольових якостей: 1) 1 кл. є періодом переважної схожості вольових якостей хлопчиків і дівчаток; 2) у 2 кл. зростає інтенсивність прояву вольового комплексу, суттєвішою (порівняно з 1 кл.) стає його (комплексу) диференціація за статтю; 3) у 3 кл. у дітей обох статей більшість якостей вольового комплексу за динамікою проявів знижується до показників 1 кл.. Помітніші зрушення у розвитку вольових якостей наприкінці молодшого шкільного віку відбуваються у дівчаток.

Вольовий комплекс структурувався також із допомогою кластер-аналізу для виявлення рівнів схожості між якостями. Аналіз інформації дозволив побудувати класифікаційне дерево вольового комплексу. Виявлено, що вольові якості, знаходячись у взаємозв'язку, водночас відзначаються унікальністю розвитку. Форми класифікаційних моделей в 1–3 кл. подібні, що є свідченням, з одного боку, наявності ілюзії в дорослих про незначні зміни в розвитку волі; з другого - показником того, як за видимою формою незначних змін розгортаються латентні значущі зрушення у вольовій сфері особистості. За результатами кластер-аналізу комплексу вольове становлення особистості потенційно може розгортатися за трьома лініями: 1) дисциплінованість (1 кл.) – цілеспрямованість (2 кл.) – незалежність (3 кл.); 2) витримка (1 кл.) – наполегливість (2 кл.) – витримка (3 кл.); 3) активність (1 кл.) – стриманість (2 кл.) – наполегливість (3 кл.) – у дівчаток та: 1) самостійність (1 кл.) – наполегливість (2 кл.) – організованість (3 кл.); 2) стриманість (1 кл.) – рішучість (2 кл.) – рішучість (3 кл.); 3) витримка (1 кл.) – активність (2 кл.) – сміливість (3 кл.) – у хлопчиків. Детермінанти вольового розвитку у хлопчиків: 1 кл. – наполегливість, відповідальність; 2 кл. – цілеспрямованість, самостійність; 3 кл. – ініціативність, відповідальність. Провідна детермінанта – відповідальність. Детермінанти вольового розвитку у дівчаток: 1 кл. – цілеспрямованість, ініціативність; 2 кл. – ініціативність, самостійність; 3 кл. – ініціативність, старанність. Провідна детермінанта – ініціативність. Основна лінія у дівчаток: ”від активності (1 кл.) до стриманості (2 кл.) та до наполегливості (3 кл.)“, у хлопчиків: ”від витримки (1 кл.) до активності (2 кл.) та до сміливості (3 кл.)“.

Отримані дані дозволяють конкретизувати психологічну природу вольового комплексу.

У третьому розділі ”Вольове зусилля та вольові якості молодших школярів“ розглядаються типові ситуації проявів вольового зусилля: у стані втоми (модифікована методика В.А.Іваннікова - А.Д.Грибанової ”Хрестики“), у ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів (методика Є.В.Ейдмана ”Дихання“), у розумовій діяльності за наявності перешкод (методика Лисенко), внаслідок чого визначені основні групи дітей (з позиції їх спроможності до вольового зусилля).

Таблиця 3.1

Вольове зусилля дітей 1-3 кл. у стані втоми

Типи 1 клас 2 клас 3 клас

А 34,5 % 48 % 29,6 %

Б 27,6 % 20 % 29,6 %

В 6,9 % 24 % 11,1 %

Г 31 % 8 % 29,6 %

Таблиця 3.2

Вольове зусилля дітей 1-3 кл. у ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів

Типи 1 клас 2 клас 3 клас

А 50 % 88 % 92 %

Б 17,8 % 20 % 4 %

В 28,6 % 24 % 4 %

Г 3,6 % 4 % 0 %

Таблиця 3.3

Вольове зусилля дітей 1-3 кл. у розумовій діяльності за наявності перешкод

Типи 1 клас 2 клас 3 клас

А 37 % 28 % 37,5 %

Б 14,4 % 28 % 4 %

В 14,8 % 12 % 4 %

Г 18,5 % 28 % 20,8 %

Д 14,8 % 4 % 16,6 %

Критерії прояву вольових якостей: 1) позиція ”стабільності“: вольова якість, як правило, є властивою дитині - ”стабільна якість“; 2) позиція ”присутності“: вольова якість швидше властива, аніж відсутня в комплексі – ”якість присутності“; 3) позиція ”ситуативності“: вольова якість може однаково виявлятись (не виявлятись) у комплексі – ”ситуативна якість“; 4) позиція ”випадковості“: вольова якість швидше невластива, аніж властива – ”випадкова якість“; 5) позиція ”відсутності“: вольова якість не виявляється в комплексі вольових якостей – ”відсутня якість“ - з'ясовують їх психологічні особливості у дітей, які згруповані у названих ситуаціях за характеристиками вольового зусилля: 1. Вольове зусилля та вольові якості у стані втоми: гр. А (прояви вольового зусилля, як правило, стабільні), гр. Б (прояви вольового зусилля, як правило, ситуативні), гр. В (прояви вольового зусилля зростають за необхідності показу максимального результату), гр. Г (прояви вольового зусилля відсутні). 2. Вольове зусилля та вольові якості у ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів: гр. А (прояви вольового зусилля, як правило, стабільні), гр. Б (прояви вольового зусилля мають тенденцію до спаду за необхідності досягнення максимального результату), гр. В (прояви вольового зусилля спадають у ситуації необхідності покращення попереднього результату), гр. Г (відсутність проявів вольового зусилля). 3. Вольове зусилля та вольові якості у розумовій діяльності (за наявності перешкод): гр. А (прояви вольового зусилля майже незмінні), гр. Б (прояви вольового зусилля спадають під впливом перешкод та зростають з постановкою завдання покращити попередній результат), гр. В (прояви вольового зусилля зростають з постановкою перешкод і спадають за необхідності покращити попередній результат), гр. Г (чіткі прояви зростання вольового зусилля), гр. Д (прояви вольового зусилля відсутні).

Виокремлені характерологічні ознаки груп, установлені основні закономірності вольових проявів у кожній з трьох ситуацій. Визначено, що вольове зусилля як структурний компонент вольової дії властиве більшості дітей кожної вікової групи і має чітку тенденцію до зростання; значне місце займає ситуативний прояв вольового зусилля, який насамперед ґрунтується на особистісно значущих мотивах дітей: відсотковий склад груп, яким невластива здатність до проявів вольового зусилля, незначний, проте спостерігається тенденція його збільшення у 3 кл. до рівня 1 кл., що свідчить про відсутність стабільності цієї складової вольової дії у молодших школярів.

Ступінь розвитку якостей вольового комплексу в ситуації прояву вольового зусилля в стані втоми виразніший у дітей із стабільним вольовим зусиллям; протилежні тенденції спостерігаються у групі відсутності вольового зусилля. Ситуації коливання виразнішу динаміку мають у вольових якостях дівчаток. Їх вольові зусилля пов'язані з рівнем розвитку вольових якостей, у хлопчиків така взаємозумовленість слабша, тому вимагається додаткова зовнішня стимуляція. Міра здатності до вольового зусилля у ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів істотніше пов'язана з вольовими якостями хлопчиків. Загальна динаміка прояву вольових якостей за наявності вольового зусилля схожа для обох статей. У третій ситуації здатність до вольового зусилля у дівчаток полягає у розвитку вольового комплексу з наступною його стабілізацією (у хлопчиків додатковим стимулом знову постає зовнішня стимуляція діяльності).

У четвертому розділі ”Вплив психологічних чинників на вольові якості та вольове зусилля“ вивчається взаємозалежність, з одного боку, між силою нервової системи, стійкістю та концентрацією уваги, мотивацією, самооцінкою; з другого боку, між вольовими якостями і вольовим зусиллям.

Для дослідження показників сили нервової системи були застосовані методика ”Теппінг-тест“ (Є.П.Ільїн) та авторський опитувальник (на основі рекомендацій Є.І.Рогова про використання методу спостереження для одержання даних про нервову систему). Отримані експериментальні дані розподілені умовно на 4 типи (за Є.П.Ільїним): 1) випуклий тип – представники сильної нервової системи; 2) рівний тип – характеризує нервову систему як систему середньої сили; 3) проміжний тип - характерний для середньо-слабкої нервової системи; 4) увігнутий тип – відноситься до слабкої нервової системи.

У кожному класі визначалися представники названих типів нервової системи, які додатково були поділені за статтю. Найбільш чисельною для обох статей виявилася група із середніми або слабкими значеннями сили нервової системи, найменшою – група із сильною нервовою системою. Для кожного типу (також за статями) виокремлені можливі показники сили прояву вольових якостей (вольове зусилля розглядалося у трьох уже названих станах).

Між типом нервової системи за показниками її сили та проявами вольових якостей, вольового зусилля (незалежно від статі) суттєвого взаємозв'язку не існує: можливо, кожен тип може мати у своєму складі будь-яку якість вольового комплексу на різних ступенях її сформованості (суттєво виражена, ситуативна тощо). Встановлено, що здатність до прояву вольового зусилля однозначно не залежить від сили-слабкості нервової системи.

Концентрація уваги вивчалась за допомогою методики Бурдона ”Коректурна проба“: за кожним виявленим рівнем концентрації уваги (високі показники, середні показники, нижче середнього рівня, низькі, дуже низькі) були визначені найбільш властиві вольові якості, якості ситуативного прояву, якості низьких показників. За цією ж методикою встановлені 4 групи прояву стійкості уваги: стійка увага, увага з тенденцією до зростання, увага з тенденцією до спаду, нестійка увага (за статями). Виявлено, що рівень концентрації уваги впливає на якості комплексу: 1) чим більше показники рівня концентрації уваги відрізняються від середніх показників, тим істотніша різниця у проявах вольових якостей, 2) чим більше показники прояву концентрації уваги тяжіють до середніх показників, тим більша кількість спільних якостей спостерігається в групах піддослідних. Найбільші відмінності у проявах вольових якостей зафіксовані у дітей, які належать до високого і низького типів концентрації уваги, а середній, нижче середнього, низький характеризуються наявністю спільних вольових якостей, значущість яких для цих типів однакова. Отже, залежно від рівня концентрації уваги є різні тенденції у проявах вольових якостей цих груп, зокрема найбільш схожі прояви властиві тим рівням, які мають середній, нижче середнього та низький рівень концентрації уваги, тоді як представники високого рівня та дуже низького виокремлюються з цієї загальної маси.

Концентрація уваги у дітей молодшого шкільного віку позитивно впливає на розвиток якостей вольового комплексу. Кількісний склад осіб, які знаходяться на високому та дуже низькому рівнях за показниками концентрації уваги, незначний: в основному це представники середнього, нижче середнього та низького рівнів.

Здатність до проявів вольового зусилля залежить від показників концентрації та типу стійкості уваги: а) стійка увага (незмінна протягом всього часу); б) увага з тенденцією до зростання; в) увага з тенденцією до спаду; г) нестійка увага (коливання даних).

Вплив мотиваційної сфери на вольове зусилля та вольові якості особистості вивчався з допомогою авторського опитувальника, складеного на основі теоретичних джерел та методичних розробок (виокремлено 5 груп мотивів навчання): а) цікавість, інтерес до навчання; б) побоювання санкцій дорослих; в) ідентифікація з батьками; г) ідентифікація з учителями; д) ідентифікація з однолітками. Визначені рівні можливих зв'язків цих груп з вольовими якостями та вольовим зусиллям. Обробка інформації про ступінь впливу окремих мотивів на мотиваційну сферу в кожному класі виявила такі типи учнів: 1) наявність дії системи названих мотивів; 2) відсутність дії будь-якого мотиву; 3) епізодичні впливи мотивів. Кожний з них проаналізований за властивими їм вольовими якостями та показниками вольового зусилля.

Отримані результати свідчать про зв'язок між мотиваційною сферою учнів та вольовими якостями. Психологічний зміст якостей залежить від типу мотивації школярів та їх статі. Подібність мотиваційних структур визначає схожість проявів вольових якостей у групах хлопчиків і дівчаток. Наприклад, у дівчаток 1 і 3 типів мотивації (1кл.) переважає сміливість; у хлопчиків 1 і 3 типів та у дівчаток 1 типу (2 кл.) найчастішою є наполегливість, у дівчаток і хлопчиків 3 типу ситуативною - відповідальність; у 3 кл. у дітей 1 типу 2 місце за частотою проявів у самостійності, у групах 3 типу епізодичною є організованість. Типовими якостями для дівчаток із розвиненою сферою мотивації є наполегливість (1 кл.), старанність (2 кл.), наполегливість (3 кл.); для хлопчиків – відповідальність (1 кл.), наполегливість (2 кл.), старанність (3 кл.). Простежені зв'язки між типом дітей за проявами мотивів та проявами вольового зусилля: встановлено, що незалежно від статі існує залежність між здатністю дитини до вольового зусилля у стані втоми, у розумовій діяльності за наявності перешкод та складом чинників, які впливають на мотиваційну сферу. Розширення сфери впливів на дитину позитивно впливає на розвиток її здатності до вольових зусиль у розумовій діяльності. У ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів стабільність або відсутність вольового зусилля не залежить від мотивації. Ці мотиви стають значущими в ситуативних проявах вольового зусилля, бо є стимулом особистості до становлення вольового зусилля як структурної одиниці або його відсутності.

Вивчення впливу самооцінки на вольові якості та вольове зусилля (у 3 станах) здійснювалося з допомогою комплексу методик, які застосовувалися на послідовних етапах дослідження: 1) твір ”Який я та які у мене друзі“ (Л.С.Сапожнікова); 2) методика А.І.Ліпкіної ”Три оцінки“; 3) рангування карток із судженнями, які дитина могла б віднести до себе як до школяра (Л.С.Сапожнікова); 4) індивідуальна бесіда ”Відношення до учнівських обов'язків та самооцінка“ (Л.С.Сапожнікова); 5) шкальна самооцінка за принципом вертикальної шкали Дембо-Рубінштейна на предмет діагностування самооцінки за показниками ступеня успішності у навчанні. Найбільш характерними є такі результати: у дівчаток із завищеною та адекватною самооцінками схожі лише зовнішні ознаки прояву вольових якостей. Аналогічні тенденції властиві хлопчикам. Вольове зусилля стабільно виявляється у дітей із адекватною самооцінкою. У навчальній діяльності ситуативність проявів вольового зусилля слабко залежить від показників завищеної або адекватної самооцінки.

У підсумковій частині роботи подані основні результати, що підтверджують висунуту гіпотезу на основі теоретичного і експериментального дослідження, визначені перспективи наступного вивчення проблеми. Узагальнення даних дало підстави для таких висновків:

1. Аналіз літератури свідчить про недостатність експериментально обгрунтованих знань про специфіку розвитку волі в конкретних вікових періодах, особливо в молодшому шкільному віці.

2. Динаміка та взаємозумовленість розвитку вольових якостей є основною зовнішньою ознакою специфіки становлення вольової сфери. Кожна вольова якість, знаходячись у взаємозв'язку з іншими вольовими якостями, має власну унікальну природу розвитку. Існують детермінанти вольового становлення особистості. Періодом найбільшої схожості для хлопчиків і дівчаток у проявах вольового комплексу є 1 кл., 2 кл. характеризується інтенсивністю його розвитку, у 3 кл. спостерігається спад у проявах більшості вольових якостей до рівня 1 кл..

3. Існує прямий взаємозв'язок між проявами вольового зусилля та рівнем розвитку вольових якостей: чим стабільніші прояви вольового зусилля, тим вищий рівень прояву комплексу вольових якостей (у типових ситуаціях вольових проявів: у стані втоми, у ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів, у розумовій діяльності за наявності перешкод).

4. З'ясовані ступені впливу основних чинників (сила нервових процесів, концентрація та стійкість уваги, мотиваційна сфера, самооцінка) на вольовий розвиток особистості: між типом нервової системи за показниками її сили та вольовими якостями і вольовим зусиллям не існує однозначної взаємозалежності; здатність до проявів вольового зусилля залежить від типу стійкості уваги та спроможності до концентрації; психологічний зміст вольових якостей залежить від типу дітей за характером дії груп мотивів та від статі; вплив мотиваційної сфери є суттєвим у проявах вольового зусилля у стані втоми та у розумовій діяльності, водночас тип мотивів не впливає на вольове зусилля, яке виявляється в ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів; дітям з адекватною самооцінкою здебільшого властиве вольове зусилля у стані втоми та у ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів, у навчальній діяльності зв'язок між типом самооцінки та спроможністю до вольового зусилля несуттєвий.

Вивчення вольових особливостей у дітей молодшого шкільного віку дозволяє поглибити психологічні знання щодо вікової специфіки розвитку волі. Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо у з'ясуванні механізмів формування вольового зусилля та конкретизації умов успішного становлення вольового комплексу.

Основний зміст дисертації відображений у таких публікаціях:

1. Поліщук С.А. Вольові якості у молодших школярів // Початкова школа. – 2000. - №2. – С. 40 - 41.

2. Поліщук С.А. Вплив самооцінки на вольові риси та вольове зусилля // Психологія. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип. 2 (9). – К., 2000. – С. 58 - 62.

3. Поліщук С.А. Історичні аспекти вивчення волі // Психологія. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип. 1 (8). – К., 2000. – С. 61 - 67.

4. Поліщук С.А. Прикладні аспекти формування волі у молодшому шкільному віці // Психологія. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип. 11. – К., 2000. – С. 260 - 264.

АНОТАЦІЯ

Поліщук С.А. Особливості розвитку волі в учнів молодшого шкільного віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.07. – педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - Київ, 2001.

Дисертація присвячена вивченню психологічних особливостей вольових якостей та вольового зусилля в дітей молодшого шкільного віку. З'ясовано структуру комплексу вольових якостей, встановлено симптоматику, динаміку, значущість його складових. Виокремлені основні ймовірні тенденції в розвитку вольового процесу в хлопчиків і дівчаток на основі кореляційного та класифікаційного аналізу комплексу. Створені психологічні профілі дітей у типових ситуаціях проявів вольового зусилля та вольових якостей: у стані втоми, в ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів та у розумовій діяльності за наявності перешкод. З'ясований ступінь впливу на особливості становлення вольових якостей та вольового зусилля таких чинників, як сила нервової системи, рівень концентрації та стійкості уваги, характеристики мотиваційної сфери та самооцінки. Вивчення вольових особливостей у дітей молодшого шкільного віку дозволяє поглибити психологічні знання про вікову специфіку розвитку волі.

Ключові слова: вольове зусилля, комплекс вольових якостей, ”якості-орієнтири“, нервова система, концентрація уваги, стійкість уваги, мотиваційна сфера, самооцінка, ситуації проявів вольового зусилля.

АННОТАЦИЯ

Полищук С.А. Особенности развития воли у учеников младшего школьного возраста. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07. – педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины. – Киев, 2001.

Диссертация посвящена изучению психологических особенностей волевых качеств и волевого усилия у детей младшего школьного возраста. Основанием для изучения воли в младшем школьном возрасте стали попытки поиска исследователями основных понятий, которые способствуют пониманию ее психологической сущности. Определение содержания психологических особенностей воли в конкретных возрастных периодах позволяет выработать стратегию формирования воли. Определена структура комплекса волевых качеств (на основе теоретического анализа и эмпирической работы), установлены симптоматика, динамика, значимость его слагаемых. Изучались особенности развития каждой структурной единицы комплекса: целенаправленности, инициативности, настойчивости, дисциплинированности, сдержанности, организованности, самостоятельности, активности, решительности, смелости, старательности, независимости, ответственности, выносливости, на основе чего вычленены основные возможные тенденции в развитии волевого процесса у мальчиков и девочек (с использованием корреляционного и классификационного анализа комплекса). Каждому волевому качеству свойственна уникальная природа развития. У младших школьников периодом наибольшего сходства в выражености волевого комплекса является 1 кл. Наиболее характерны изменения в развитии волевых качеств в конце младшего школьного возраста у девочек. Определено, что волевое становление личности в 1-3 кл. может развиваться по трем линиям, основу которых составляют линии-ориентиры. У девочек основная линия – ”от активности (1 кл.) к сдержаности (2 кл.) и к настойчивости (3кл.)“, у мальчиков – ”от выносливости (1 кл.) к активности (2 кл.) и к смелости (3 кл.)“. Волевые качества, которые определяют волевое становление личности: инициативность (у девочек); ответственность (у мальчиков). Колличественный состав волевого комплекса нефиксированный. Динамика и взаимообусловленность волевых качеств комплекса - это внешний признак специфики развития воли в младшем школьном возрасте.

Разработаны психологические профили детей в типичных ситуациях проявлений волевого усилия и волевых качеств: в состоянии усталости, в ситуациях преодоления физиологически обусловленных трудностей и в умственной деятельности при наличии преград. Уровень развития качеств волевого комплекса в ситуациях проявления волевого усилия в состоянии усталости больше наблюдается у детей со стабильным волевым усилием, противоположные тенденции - в тех группах, где способность к волевому усилию нехарактерна. Общая динамика проявления волевых качеств при выраженности волевого усилия сходна, как для мальчиков так и для девочек. Существует непосредственная связь между проявлениями волевого усилия и уровнем развития волевых качеств: стабильность волевого усилия определяет высокий уровень выраженности волевого комплекса. Определена степень влияния на особенности становления волевых качеств и волевого усилия таких факторов, как сила нервной системы, уровень концентрации и стойкости внимания, характеристики мотивационной сферы и самооценки. Между типом нервной системы по показателям ее силы, волевыми качествами и волевым усилием не существует однозначной связи; способность к проявлениям волевого усилия зависит от типа стойкости внимания и его концентрации; психологическое содержание волевых качеств зависит от типа детей по характеру проявлений групп мотивов и от пола. Влияние мотивов существенно в проявлениях волевого усилия в состоянии усталости и в умственной деятельности; мотивы не влияют на способность к волевому усилию в ситуациях преодоления физиологически обусловленных трудностей. У детей с адекватной самооценкой, как правило, выражено волевое усилие в состоянии усталости и в ситуациях преодоления физиологически обусловленных трудностей, в учебной деятельности связь между типом самооценки и способностью к волевому усилию незначительна.

Перспектива дальнейших исследований видится в изучении механизмов формирования волевого усилия и конкретизации условий становления волевого комплекса с учетом возраста и пола детей. Изучение волевых особенностей в младшем школьном возрасте позволяют расширить психологические знания о возрастной специфике развития воли.

Ключевые слова: волевое усилие, комплекс волевых качеств, ”качества-ориентиры“, нервная система, концентрация внимания, стойкость внимания, мотивационная сфера, самооценка, ситуации проявлений волевого усилия.

SUMMARY

Polishchuk S.A. Peculiarities of the development of will of the younger pupils. Manuscript.

The dissertation for Candidate degree in psychological sciences. Speciality 19.00.07 – pedagogical and developmental psychology. - G.S. Kostiuk Institute of Psychology Academy of Pedagogical Science of Ukraine. - Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to the investigation of psychological peculiarities of volitional features and volitional efforts of junior pupils. The structure of the complex of volitional features has been determined; symptoms, dynamics, and significance of its components have been established. The main tendencies in the development of volitional process of boys and girls have been singled out on the basis of correctional and classifications analysis of the complex. There have been set up psychological profiles (types) of children in typical situations of displaying their volitional efforts and volitional features: in the state of tiredness, in the situations of overcoming the difficulties that are physiologically conditioned and in mental activity with some obstacles. There has been determined the influence of the psychological factors on the peculiarities of formation of volitional features and effort: force of the nervous system, the level of concentration and stableness of attention, motivational sphere, self - appraisals. Studying will peculiarities of younger pupils gives the opportunity to deepen information about age specifics of will development.

Key words: will effort, complex of will qualities,