Інститут педагогіки і психології професійної освіти

АПН України

ПАЗЮЧЕНКО ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА

УДК 371.124.047

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

19.00.07– педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, доцент

Кульчицька Олена Іполитівна,

Інститут педагогіки і психології професійної

освіти АПН України, старший науковий співробітник відділу педагогічних технологій неперервної професійної освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Балл Георгій Олексійович, Інститут психології

імені Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії теорії і методології психології,

м. Київ;

кандидат психологічних наук, доцент

Лисянська Таїсія Миколаївна, Національний

педагогічний університет імені М.П.Драгоманова,

доцент кафедри психології, м. Київ.

Провідна установа: Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького,кафедра практичної психології, Міністерство освіти і науки України, м.Черкаси.

Захист відбудеться 25 квітня 2001р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського,9; 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського,9).

Автореферат розісланий “ 24 “ березня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження.

Перехід багатьох шкіл України на диференційоване навчання поставив перед психологічною службою школи та вчителями ряд складних проблем, серед них чи не найскладнішою є врахування індивідуально-психологічниих особливостей кожного учня у класах з певною професійною спрямованістю.

Профорієнтація як галузь знання за змістом і методами є психолого-педагогічною, за сферою діяльності – соціальною, результати її відбиваються в економічному і культурно-просвітницькому сучасному житті. Особливо актуальною в нових умовах соціальної та економічної диференціації суспільства є його потреба в людині активній.

Сучасні підходи до сутності профорієнтації, які склалися у зарубіжній і вітчизняній науці об'єднуються у три напрями: структурні теорії (Н.Аксельрод, Е.Гінзберг, Є.О.Климов, П.Міллер, В.Ф.Моргун, Г.Форш); мотиваційні теорії (М.Келланд, А.Маслоу, Є.М.Павлютенков, Е.Роу, В.Фрумм, Ф.Херцберг); теорії “індивідуальності” чи “розвитку саморозуміння” (О'Хара, Д.Сьюпер, Л.Тайлер, Д.Тідеман, Б.О.Федоришин, С.Фукуяма, Дж.Холланд).

Для нашого дослідження важливе значення мали праці, в яких висвітлено аспекти професійного розвитку особистості з врахуванням індивідуально-психологічних особливостей індивіда як суб'єкта самовизначення на довузівському етапі орієнтації (І.А.Зязюн, В.В.Колінько, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, Б.О.Федоришин, С.Фукуяма та ін.).

Серед різних видів професій ми обрали професію вчителя. Загальними проблемами профорієнтації школярів на педагогічну працю займалося чимало дослідників (Л.С.Виготський, Ф.Н.Гоноболін, Т.Гордон, І.А.Зязюн, О.І.Казакова, В.Ф.Мудрик, А.В.Петровський, К.Роджерс, В.А.Семиченко, М.Ф.Хижуховська, Т.С. Яценко та ін.).

Чимало досліджень присвячені вивченню закономірностей формування особистості вчителя (Л.С.Виготський, Л.М.Мітіна, А.В.Мудрик, В.А.Семиченко, М.Ф.Хижуховська та ін.); розробці професіограм педагогічної праці (М.Я.Басов, П.П. Блонський, В.І.Бочелюк, О.В.Борденюк, С.О.Зімічева, Н.В.Кузьміна, Н.Д.Левітов, Р.Й.Міттельман, Л.М.Мітіна, В.Ф.Моргун, Б.О.Орлов, О.М.Пєхота, М.М.Рубінштейн, В.А.Сластьонін та ін.); розробці організаційно-методичних форм у практиці профорієнтації на професію вчителя (Х.А.Абдукарімов, В.Д.Бардінова, О.М.Вознюк, С.А.Гольдіна, І.А.Зязюн, В.Ф.Моргун, В.Ф.Сахаров та ін.); розробці психологічного профілю старшокласника як майбутнього вчителя (Г.К.Радчук, Б.О.Федоришин та ін.).

Філософсько-педагогічні аспекти індивідуалізації профорієнтації на педагогічну професію досліджувалися І.А.Зязюном, В.О.Кан-Каліком; соціально-педагогічні – Т.С.Яценко. Більшість учених вважають індивідуалізацію “основоположним принципом”, згідно з яким слід враховувати динаміку, прояви та розвиток індивідуальних особливостей учнів у процесі їх навчально-трудової діяльності (К.М.Гуревич, В.П.Зінченко, О.М.Пєхота, Б.О.Федоришин, Г.О.Євдокимова та ін.). Однак психологічні механізми зазначеної індивідуалізації досліджені слабо, що обмежує можливості її практичного запровадження.

З-поміж усіх існуючих навчально-методичних форм професійно-педагогічної орієнтації з молоддю, ми зосередили свою увагу на діяльності профільних педагогічних класів, у яких навчаються учні, що уже відібрані за певними ознаками. Тут індивідуалізацію здійснюють шляхом диференційованого відбору учнів до профільних класів та наступної реалізації індивідуального підходу в процесі навчання.

Незважаючи на істотні переваги педагогічних класів серед інших навчально-методичних форм орієнтації на педагогічну професію (організований і обов'язковий характер навчання; застосування активних методів роботи; систематичність, поглиблене теоретичне вивчення профільних предметів), все ж існує ряд суперечностей, а саме: індивідуалізацію тлумачать як процес, спрямований на індивіда, а його індивідуальність при цьому виступає як об'єкт цього процесу; профорієнтація здійснюється переважно засобами відбору учнів у спеціалізовані класи з поглибленим вивченням психолого-педагогічних предметів без комплексного врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів (береться до уваги лише успішність у навчанні та враховуються загальні спостереження вчителів або суб'єктивна думка батьків); профорієнтація має дещо абстрактний характер, оскільки не пов'язана, як правило, з життєдіяльністю юнаків та дівчат. Методики комплексного вивчення та врахування індивідуально-психологічних особливостей старшокласників у профорієнтаційній роботі опрацьовані недостатньо. Це зумовлює необхідність подальшого розширення теоретичних та експериментальних досліджень психолого-педагогічних факторів індивідуалізації профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю; добору психологічно обгрунтованих методів діагностики індивідуальних особливостей учнів; розробки комплексних методик впливу на них, що вкрай важливо для теорії і психолого-педагогічної практики сьогодні. Саме це й зумовило вибір теми нашого дослідження: “Індивідуалізація профорієнтаційної роботи зі старшокласниками”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за темою “Теоретичні та методичні основи профконсультаційної роботи з учнівською молоддю” (РК № 0199U000392).

Об'єкт дослідження – система профорієнтаційної роботи в загальноосвітній школі.

Предмет дослідження – психолого-педагогічні чинники індивідуалізації профорієнтаційної роботи серед учнів педагогічних класів.

Мета дослідження полягає у виявленні індивідуальних психологічних особливостей старшокласників та шляхів їх врахування в процесі профорієнтаційної роботи, зокрема орієнтації на професію педагога.

Концептуальна ідея дослідження грунтується на положенні, що в умовах входження України в Європейський освітній простір, підвищується значущість кожної молодої людини, яка стоїть перед вибором професії (педагогічної зокрема). Забезпечення якісної професійної підготовки вчителя значною мірою залежить від врахування індивідуальних особливостей учнів в умовах їх навчання в педагогічних класах.

Концепція дослідження базується на ідеях, притаманних гуманістичному напряму у філософії, педагогіці та психології, на здобутках психологічної науки у розкритті сутності індивідуальності та індивідуальних відмінностей, здібностей людини та їх розвитку. Концепція реалізується шляхом комплексного виявлення індивідуально-психологічних особливостей старшокласників у їх життєдіяльності з урахуванням їхнього віку, статі та соціального походження; це має підвищити ефективність професійної орієнтації та професійного самовизначення суб'єкта у майбутньому. Вирішення означеної проблеми передбачає розробку і теоретичне обгрунтування структури і змісту індивідуалізації профорієнтаційної роботи в педагогічних класах.

Будуючи дослідження, ми виходили з необхідності комплексного вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів педагогічних класів (інтересів, здібностей, схильностей тощо) як складових цілісної структури особистості, з урахуванням також віку, статі і соціального походження учнів. Гіпотеза дослідження полягала в тому, що здійснення організованого профконсультативного впливу з урахуванням цих особливостей сприятиме становленню професійно важливих якостей особистості й дозволить закласти основи для пошуку індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя.

Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези необхідно було вирішили такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічну основу дослідження становлять демократичні і гуманістичні принципи освіти, наукові положення психологічної теорії особистості, які обгрунтовують шляхи розвитку особистості у старшому шкільному віці, філософські положення про взаємозв'язок та взаємозумовленість явищ і процесів у середовищі, необхідність їх вивчення у конкретних обставинах, підхід до індивідуальних особливостей людини як єдності природного і набутого, положення про значення організованої і цілеспрямованої психолого-педагогічної профорієнтаційної діяльності у розвитку особистості старшокласників, а також положення сучасних та вітчизняних концепцій щодо індивідуальних особливостей людей та індивідуалізації розвитку.

Теоретичну основу дисертації становлять положення і висновки щодо: індивіда та його розвитку в процесі діяльності (Б.Г.Ананьєв, Н.С.Лейтес, В.Д.Нєбиліцин, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Тєплов); діяльності та її суб'єкта (Л.С.Виготський, Є.О.Климов, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, Н.Ф.Тализіна, В.Д.Шадріков); особистісно-діяльнісного підходу (О.Г.Асмолов, С.Л.Рубінштейн); індивідуальності та індивідуальних відмінностей (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, В.С.Мерлін); професійної орієнтації особистості (М.М.Захаров, Є.О.Климов, В.В.Колінько, В.Ф.Моргун, Є.М.Павлютенков, Н.А.Побірченко, Б.О.Федоришин); профорієнтації на педагогічну професію (М.Я.Басов, П.П.Блонський, С.О.Зімічева, І.А.Зязюн, Н.В. Кузьміна, Н.Д.Левітов, Л.М.Мітіна, Р.Й.Міттельман, В.Ф.Моргун, Б.О.Орлов, О.М.Пєхота, Г.К.Радчук, В.А.Семиченко, В.А.Сластьонін); систем взаємовідносин особистості і характеру зумовленості її взаємодії з соціальним оточенням (Г.О.Балл, В.А.Кан-Калік, О.Г.Ковальов, Т.С.Яценко); індивідуального підходу у навчанні (В.І.Войтко, С.У.Гончаренко, Г.С.Костюк, А.С.Макаренко, Л.М.Проколієнко, М.Д.Ярмаченко).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези застосовані загальнонаукові методи теоретичного дослідження, зокрема такі, як аналіз, синтез, зіставлення і порівняння, а також узагальнення і систематизація теоретичного і емпіричного матеріалу. Прикладна частина дослідження виконана із застосуванням методів бесіди, спостереження, опитування, аналізу продуктів діяльності та документів; комплексу методів формуючого експерименту. Кількісна обробка результатів здійснювалася за допомогою методів математично-статистичного аналізу.

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1996-2000 років і охоплювало ряд етапів наукового пошуку.

На підготовчому етапі (1996-1997 рр.) вивчався стан розробленості проблеми дослідження у філософській, соціологічній, психологічній, педагогічній літературі. Проаналізовано різні підходи до проблеми індивідуально-психологічних особливостей та індивідуалізації при здійсненні профорієнтаційних заходів з молоддю, вивчено практику психолого-педагогічної підготовки учнів педагогічних класів до професійного самовизначення. Обгрунтовано складові психолого-педагогічної моделі індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками на прикладі професії вчителя.

На аналітичному етапі (1997 р.) досліджено питання підбору відповідних методичних засобів, що діагностують індивідуально-психологічні особливості, проведено пілотажні дослідження щодо ефективності підібраного комплексу методик. У результаті сформульовано гіпотезу, мету, завдання дослідження, визначено теоретико-методологічні основи комплексного багатопараметричного діагностування індивідуальних властивостей старшокласників. Розроблено і обгрунтовано програму формуючого експериментального дослідження.

На експериментальному етапі (1997-1999 рр.) здійснювалася дослідно-експериментальна перевірка гіпотези, концептуальних положень, апробація дібраного блоку методик з діагностики індивідуально-психологічних особливостей учнів педагогічних класів та апробація розробленої програми консультативного тренінгу з орієнтації старшокласників на педагогічну професію в експериментальних групах порівняно з контрольними, зроблені аналіз результатів та корекція методики профконсультативного тренінгу, визначені засоби математичної обробки кількісних результатів досліджуваної проблеми.

На узагальнюючому етапі (1999-2000 рр.) проводився опис ходу та результатів дослідження, обробка результатів, їх аналіз і зіставлення з гіпотезою дослідження. Отримані результати впроваджувалися у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл. Узагальнені дані теоретичного і дослідно-експериментального пошуку оформлено в кандидатську дисертацію. Видано методичний посібник для вчителів шкіл, викладачів педагогічних навчальних закладів, старшокласників та абітурієнтів з профорієнтації молоді під назвою: “Профорієнтація на педагогічну працю: консультативний тренінг”.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася у педагогічних класах школи-гімназії №33 та загальноосвітньої школи-інтернату з ліцейними класами № 1 м. Полтави. Загалом в експерименті брали участь 99 старшокласників, з яких 36 осіб – учні інтернату-ліцею, 63 особи – учні школи-гімназії. Серед них за гендерною ознакою: дівчат - 70 осіб, хлопців - 29 осіб; за віком: п'ятнадцятирічних - 31 особа, шістнадцятирічних - 68 осіб; за соціальним походженням: мешканців міста - 63 особи, а мешканців села - 36 осіб. Отож, в дослідженні взяли участь в інтернаті-ліцеї учні двох одинадцятих класів по 18 осіб в кожному; в школі-гімназії – один десятий та один одинадцятий класи відповідно з 31 та 32 учнями.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено і теоретично обгрунтовано психолого-педагогічну модель індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками; подальшого розвитку дістали форми і методи професійно-педагогічної орієнтації молоді, а саме: розроблено і апробовано методику профконсультативного тренінгу з орієнтації старшокласників на педагогічну професію; експериментально визначено значущість віку, статі та соціального походження при вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів у ході орієнтації на педагогічну професію.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в поглибленні наукових знань про психолого-педагогічні основи індивідуалізації профорієнтаційної роботи з учнями старшого шкільного віку; у доповненні та розширенні наукових уявлень про динаміку, стійкість, силу прояву індивідуально-психологічних особливостей учнів, рівні розвитку їхніх здібностей, інтересів, нахилів; у теоретичному обгрунтуванні особистісно-діяльнісної моделі індивідуалізації профорієнтаційної роботи.

Практичне значення дисертаційного дослідження забезпечується розробкою та апробацією засобів і способів індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками. Для цього створено методику тренінгу “Професійна орієнтація на педагогічну працю: консультативний тренінг”, розрахованого на 84 години. Запропоновані методики можуть бути використані практичними психологами, вчителями шкіл у процесі навчання учнівської молоді у профільних класах з поглибленим вивченням психолого-педагогічних предметів. Результати дослідження включені до змісту практичних занять з психології і педагогіки шкіл, у яких проводилося дослідження.

Основні положення і рекомендації щодо здійснення індивідуального підходу у навчанні учнів профільних педагогічних класів впроваджувалися в психолого-педагогічну роботу вчителів та психологічних служб школи-гімназії № 33 (м. Полтава, довідка № 530 від 26.12.2000 р.), загальноосвітньої школи-інтернату з ліцейними класами № 1 (м. Полтава, довідка № 56 від 14 грудня 2000 р.), спецшколи для дітей інтенсивної педагогічної корекції (м. Полтава, довідка № 77 від 25.12.2000р.), авторської національної школи № 37 (м. Полтава, довідка № 37 від 25 грудня 2000 р.) .Протягом усього періоду теоретико-експериментальної роботи автор брала участь у практичній реалізації розробленої програми консультативного тренінгу у школах, виступала на педагогічних нарадах, надавала науково-консультативну допомогу психологічним службам зазначених шкіл.

Особистий внесок автора полягає в узагальненні теоретичних положень які характеризують особливості індивідуального підходу при навчанні учнів у профільних класах; визначенні психолого-педагогічних чинників ефективного врахування індивідуальних особливостей учнів у профорієнтаційній роботі; обгрунтуванні складових індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками; розробці методики профконсультативного тренінгу з розвитку здібностей в ранньому юнацькому віці.

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася методологічним обгрунтуванням його вихідних положень, адекватним теоретичним аналізом проблеми індивідуалізації профорієнтаційної роботи, відповідністю застосованих методик і завдань дослідження, використанням надійних методів статистичної обробки даних, репрезентативністю вибірки, поєднанням методів кількісного та якісного аналізу, а також позитивними результатами впровадження авторських методик у практику.

На захист виносяться:

1.

2.

3.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження апробовані у виступах на конференціях: Республіканській науково-практичній конференції “Проблеми психології творчості” (Київ, 2000); науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми особистісно орієнтованої підготовки педагогів профільного навчання учнівської молоді” (Київ, 2000); на засіданнях відділу профорієнтації Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (м. Київ, 1997-2000 рр.).

За матеріалами дисертації автором опубліковано 5 наукових робіт загальним обсягом 8, 24 авт. арк., усі написані без співавторів, з них один методичний посібник та 4 статті у провідних наукових фахових виданнях.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел ( 191 найменування, з них 14 іноземною мовою), 2 таблиці на 2 сторінках та 10 рисунків на 10 сторінках, а також 15 додатків, які вміщено на 15 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, основний зміст викладено на 157 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментального дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження проблеми профорієнтації в сучасній вітчизняній та зарубіжній психології” – викладено результати аналізу літератури з досліджуваної проблеми; зокрема здійснено огляд концепцій та підходів до системи профорієнтації; визначено психологічні якості особистості вчителя, які містяться у психограмі вчительської професії; розглянуто проблему індивідуального підходу в профорієнтаційній роботі на професію вчителя з учнівською молоддю.

На основі теоретичного аналізу концепцій та підходів до системи профорієнтації констатовано, що існує виражена тенденція до надання переваг індивідуальним особливостям людини при виборі нею професії (М.М.Захаров, М.Келланд, Є.О.Климов, А.Маслоу, Є.М.Павлютенков, Д.Сьюпер, С.Фукуяма, Б.О.Федоришин, Дж.Холланд та ін.). При цьому сама особистість визнається суб'єктом професійного саморозвитку, а свідоме професійне самовизначення пов'язується з аналізом індивідуально-особистісних і соціально-економічних особливостей та наступним вільним і самостійним прийняттям рішення щодо конкретного вибору професії. Наголошується, що втілення в освітній практиці індивідуалізації як методологічного принципу передбачає комплексне вивчення особистості кожного учня, подальше вдосконалення індивідуального підходу, дифференційного, індивідуалізованого навчання, індивідуалізації психокорекційних впливів.

Вихідним моментом у вивченні проблеми індивідуалізації є визначення поняття “індивідуальність”. У вивченні цілісної індивідуальності виділяють три напрями: комплексний (Б.Г.Ананьєв), інтегральний (В.С.Мерлін), системний (Б.Ф.Ломов). Поняття індивідуальності містить у собі два нетотожних аспекти: це – завжди певна цілісність, інтеграція; це - унікальність, наявність індивідуальності психіки людини та індивідуальності особистості. При цьому унікальність особистості в плані вияву не обов'язково пов'язана з унікальністю в плані її змісту (Б.Братусь).

Згідно з особистісно-діяльнісним підходом, якого ми дотримуємося у дослідженні, становлення особистості відбувається в процесі її діяльності, завдяки активності самої людини. У специфічних умовах це зумовлюює індивідуалізацію особистості і далі – вибір нею форм і видів діяльності, що зумовлюють подальший її розвиток (О.Г.Асмолов, К.О.Абульханова-Славська). При цьому виявляються не лише окремі індивідуальні особливості суб'єктів, але й основні типові варіанти при адаптації людини до вимог діяльності (Є.О.Климов, К.М.Гуревич, В.О.Толочок та ін). Вважаємо, що індивідуалізація є персоніфікованою формою реалізації соціальних функцій; як методичний принцип, вона здійснюється засобами форм і методів індивідуального підходу (В.І.Войтко, С.У.Гончаренко, Л.В.Занков, Г.С.Костюк, М.Д.Ярмаченко та ін.). Індивідуалізація у профорієнтаційній роботі вимагає вивчення індивідуально-психологічних особливостей професіонала та тих форм і методів, завдяки яким особистість, як унікальна універсальність, має розвиток, зокрема професійний.

Як показало вивчення, проблемі професійно-педагогічної орієнтації учнів у науковій літературі приділяється належна увага (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, О.П.Кондратюк, Н.В.Кузьміна, О.М.Пєхота, В.А.Семиченко, Б.О.Федоришин та ін.). Відповідно до поглядів вказаних авторів, побудова системи професійно-педагогічної орієнтації школярів спирається на професіограму вчителя. Дослідники висловлюють різні точки зору відносно важливості тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей вчителя у його професійній діяльності.

Досліджувалися проблеми авторитету вчителя (Н.Д.Левітов); педагогічної майстерності (Н.В.Кузьміна, І.А.Зязюн) тощо. Основними критеріями професійної діяльності вчителя у вітчизняних дослідженнях вважають структурно-функціональні прояви особистості (С.Л.Рубінштейн, А.І.Щербаков, В.А.Семиченко); динамічність або константність особистісних утворень (А.І. Щербаков, В.А. Сластьонін та інші). При цьому професійно важливі якості особистості вчителя та педагогічні здібності вважають базовими компонентами, що визначають педагогічну спрямованість особистості та її професійну придатність (А.Е. Голомшток, П.П. Горностай та інші).

Педагогічні здібності розподіляють: на рефлексивний і проективний рівні, але в цілому їх відносять до професійно значущих якостей особистості (Н.В.Кузьміна); на загальнопедагогічні та спеціальні здібності (А.І.Щербаков); їх відносять до професійно значущих якостей особистості (В.А.Крутецький); вважають власне педагогічними уміннями (В.А.Сластьонін) тощо. Ми дотримуємося думки Р.Й.Міттельман щодо важливості здібностей до педагогічної професії, які визначені у “профілі старшокласника як майбутнього вчителя”. Зокрема, визначено психограму, яка містить найбільш загальні вимоги до педагогічної професії: розподіл уваги, комунікативні, організаторські здібності, емоційно-позитивне ставлення до інших.

Існуюча практика цілеспрямованого здійснення формуючих впливів з урахуванням індивідуальності учнів щодо орієнтації учнівської молоді на педагогічну професію має досить багато організаційно-методичних форм, а саме: 1) психолого-педагогічні факультативи ; 2) факультети майбутнього вчителя, школи майбутнього вчителя, юного педагога, молодого вчителя; 3) педагогічні класи; 4) малі академії наук, школи юних математиків, гуртки тощо.

Аналіз проблеми індивідуального підходу в профорієнтаційній роботі на професію вчителя з учнівською молоддю показав, що: а) в усіх організаційно-методичних формах тією чи іншою мірою здійснюється індивідуальний підхід і певним чином враховуються індивідуально-психологічні особливості учнів; б) у цілому пролонгована професійно-педагогічна орієнтація сприяє покращанню цієї роботи, але існують певні складності, коли зміст діяльності має профагітаційний та профінформаційний характер, при цьому зважають лише на окремі індивідуальні особливості учнів: пізнавальні, інтелектуальні здібності, внаслідок чого не актуалізуються і не зазнають розвитку більшість індивідуальних особливостей учнів, які надзвичайно важливі у педагогічній професії; в) наявність тимчасових і несистематичних занять, коли активні методи і прийоми роботи (диспути, виступи на конференціях тощо) використовуються фрагментарно; г) індивідуальний підхід здійснюється без ретельної діагностики і виявлення тих індивідуальних особливостей учнів, завдяки яким вони могли б узгодити свої індивідуальні особливості з вимогами виконуваної діяльності; д) педагогічні технології, завдяки яким здійснюється індивідуальний підхід, не завжди спрямовані на учня як на суб'єкта самовизначення, не завжди взаємопов’язані, що не створює сприятливих умов для самопізнання, пізнання світу професій та специфіки вподобаної учнем професії; ж) індивідуалізація виступає як процес, що, насамперед, вимагає врахування динаміки розвитку індивідуально-психологічних особливостей учнів при визначенні ними майбутньої професійної діяльності.

Досліджуючи особистість учня, ми обмежилися вивченням його індивідуальності на рівні здібностей (у тлумаченні В.Ф.Моргуна), а саме таких індивідуально-психологічних особливостей: 1) здібностей орієнтуватися в просторі і часі (ретроспективність, кон'юктурність, далекоглядність); 2) здібностей до потребово-вольових переживань (песимістичність, амбівалентність, оптимістичність); 3) здібностей до змістів, профілів, видів діяльності (трудові, комунікативні, самодіяльні); 4) здібностей щодо рівнів оволодіння діяльністю (адаптивні, репродуктивно-виконавські, творчі); 5) здібностей щодо форм реалізації діяльності (практично-моторні і перцептивно-спостережливі).

У другому розділі – “Дослідження індивідуальних особливостей старшокласників, їх врахування в профорієнтаційній роботі на професію вчителя” – розроблено особистісно-діяльнісну модель індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками; описано організацію та методики дослідження, а також результати дослідження індивідуальних особливостей старшокласників під час їх навчання у педагогічних класах для сільської і міської молоді.

У результаті теоретичної розробки проблеми ми дійшли висновку про те, що індивідуалізація у профорієнтації є водночас процесом і результатом взаємодії комплексу психолого-педагогічних чинників. Вони розподіляються на дві основні групи: ті, що визначають індивідуальність учня, і ті, що розкривають сутність індивідуального підходу при здійсненні індивідуалізації. Так, індивідуально-психологічні особливості учня досліджуються з урахуванням віку, статі, соціального походження, а також їх прояву у різних сферах життєдіяльності учня (пізнавальна діяльність, взаємини з ровесниками, спілкування із значущими дорослими, особистісно значуща діяльність) з наступною інтеграцією показників. Другу групу чинників складає комплекс цілеспрямованих методів, прийомів, технік, які відповідають логічності та поступовості побудови особистісного професійного плану учнем.

У констатуючому дослідженні індивідуально-психологічних особливостей старшокласників було застосовано: 1) диференційно-діагностичний опитувальник (Є.О.Климов), 2) методику багатовимірного аналізу досягнень учня з метою профілювання та профорієнтації (П.П.Волков, В.Ф.Моргун), 3) методику вивчення реального та бажаного бюджету часу особистості (С.Я.Рубінштейн, В.Ф.Моргун), 4) метод аналізу документів, які дозволяють комплексно дослідити прояв інтересів, здібностей та схильностей учнів. У результаті дослідження виявлено “еталонний рівень” прояву індивідуально-психологічних властивостей в учнів у їх життєдіяльності: 1) позитивні та врівноважені емоційні переживання, 2) посередній та високий рівні складності та якості виконуваної діяльності, 3) ініціативність, внутрішню потребу у виконуваній діяльності, 4) домінування самостійності і творчості, 5) гармонійний розподіл форм втілення діяльності. Комплексна психодіагностика індивідуально-психологічних особливостей учнів з урахуванням віку, статі та соціального походження дала змогу виявити різнорідність, неодночасність та неоднакову силу прояву індивідуальних властивостей респондентів: 1) за видами індивідуально-психологічних властивостей у структурі особистості; 2) за сферами життєдіяльності, в яких індивідуально-психологічні особливості проявляються.

У третьому розділі – “Комплексна індивідуалізація профорієнтаційної роботи зі старшокласниками на учительську професію в умовах консультативного тренінгу” – викладено розроблену програму психолого-педагогічного формуючого експерименту (з використанням профконсультативного тренінгу) і результати впливу цього тренінгу на розвиток індивідуально-психологічних особливостей старшокласників; виявлено особливості прояву їхніх здібностей з урахуванням віку, статі і соціального походження; теоретично осмислено одержані результати; вироблено практичні рекомендації.

Розробляючи програму профконсультативного тренінгу, ми враховували, що профконсультація має три взаємопов'язані етапи: узгодження, підбір, прогнозування. З урахуванням їх особливостей досягається поєднання професійної самосвідомості, вибору професії та професійного цілепокладання, які беруть участь в утворенні конкретного професійного плану особистості. Програма тренінгу містить три розділи, які відображають стадії побудови учнем особистого професійного плану. Метою першого розділу є поглиблення знань про себе (розділ програми “Я, або пізнай себе”); другого – розвиток уявлень про світ професій та педагогічної серед них (розділ “Професія, або пізнай справу”); мета третього – надати можливість співвіднести свої індивідуальні особливості з вимогами “профілю старшокласника як майбутнього вчителя”. У програмі використано комплекс методів і прийомів, які доповнюють один одного, дають змогу гнучко моделювати найрізноманітніші форми міжособистісної взаємодії з урахуванням найбільш сприятливих індивідуальних особливостей кожного учасника групи. Це підвищує його самооцінку, формує позитивне ставлення до занять, підвищує інтерес до професії вчителя, щирість поведінки, що сприяє зміцненню бажання самовдосконалюватися та рухові в напрямку самоактуалізації особистості. У програму формуючого експерименту увійшов такий комплекс методів: дискусійні (групова дискусія, обговорення проблемних ситуацій, метод аналізу конкретної ситуації морального вибору, метод інциденту, техніка брейнстормінгу), сензитивний тренінг, тренінг умінь, техніки невербальної взаємодії, також використані елементи медитативних та сугестивних технік.

До діагностичного дослідження було залучено 99 учнів. Усі вони навчалися за програмами педагогічних класів. Водночас їх було розподілено на експериментальну і контрольну групи, і лише учні першої брали участь у тренінгу. Зіставлення динаміки розвитку індивідуальних особливостей старшокласників контрольної та експериментальної груп проводилося диференційовано – за віком, статтю та соціальним походженням учнів. При дослідженні ефективності впливу тренінгу ми насамперед зважали на зміни діяльності людини, які опосередковані зміною особистісного смислу цієї діяльності. На основі пісумкового особистісно-професіографічного профілю складено профорієнтаційний (змістовний, транспективний, потребово-вольовий, рівневий та формодіяльнісний) прогноз для кожного учня. Результати порівняння експериментальної та контрольної груп представлено у таблиці 1, а частково (заради наочності) – також на рисунку 1 (вісі діаграм відповідають інваріантам структури особистості, вказаним у таблиці 1). Статистична значущість відмінностей динаміки розвитку індивідуальних особливостей учнів експериментальної і контрольних груп встановлювалася за допомогою *-критерію Фішера.

а) б)

Примітка: І зріз (до тренінгу)

ІІ зріз (після тренінгу)

Рис. 1. Порівняльний аналіз розвитку здібностей юнаків: а) експериментальна група; б) контрольна група.

Загалом в учнів експериментальної групи спостерігається виражена динаміка індивідуально-психологічних особливостей щодо психограми педагогічної професії, а саме: зростання інтересів у галузі “людина”, спрямованості у майбутнє, значимості внутрішніх мотивів діяльності, проявів творчості, а також розвиток мовленнєво-розумових здібностей. Що ж до учнів контрольної групи, то у них такої динаміки не виявлено.

Врахування віку учнів показало, що у десятикласників експериментальної групи, порівняно з контрольною, є вищою складність виконуваної комунікативної діяльності (*=1,34). Із цим узгоджується і менша кількість просто виконаних вправ, коли актуалізуюються лише сформовані уміння і навички (*=0,86); більш відчутний розвиток умінь самостійного оволодіння діяльністю (*=0,40) та умінь сприймати точку зору інших (*=0,44), а також мовно-розумових здібностей (*=0,46). Меншою є кількість проявів недбалого ставлення до інших (*=0,50). В одинадцятикласників з експериментальної групи є більшими спрямованість у майбутнє (*=1,29), ініціативність (*=0,73), творчість (*=1,21), а також мовно-розумові здібності (*=0,84). Меншими ніж в учнів контрольної групи є: кількість посередніх за якістю досягнень у галузі “людина” (*=1,66), ігрова мотивація взаємин (*=1,18) та кількість проявів репродуктивного відтворення у спілкуванні (*=1,18).

Врахування соціального походження як чинника впливу на особистість учнів виявило, що у мешканців міста з експериментальної групи більш розвинена спрямованість у майбутнє (*=0,60), є вищими складність (*=0,79) та якість (*=1,54) взаємин, частішими – прояви творчих здібностей (*=1,11). Слабше виявляються зміни значущих видів діяльності (*=0,89), актуалізація лише наявних комунікативних умінь (*=1,31). У мешканців села з експериментальної групи є сильнішою спрямованість у майбутнє (*=1,07); меншими – ігрова мотивація взаємин (*=1,30), прояви моторних здібностей (*=0,51).

Врахування статі досліджуваних показало, що у дівчат після тренінгу є меншою значущість минулого (*=1,28) та ігрової мотивації взаємин (*=0,82). Рідшими є прості за складністю (*=1,08) і недбалі за якістю (*=0,24) результати діяльності у галузі “людина”. У юнаків після тренінгу є меншими посередні за якістю (*=0,69) та за рівнем складності (*=0,71) результати діяльності у зазначеній галузі.

Складено типовий “портрет” кожної з груп, виділених з урахуванням ознак диференціації. Так, для груп різної статі маємо такі узагальнені типові характеристики особистісних властивостей. Риси “дівчини”: врівноважена, екстравертована, виконавець, оратор-мислитель. Типові риси “юнака”: песиміст, інтроверт, допитливий, перетворювач. За віковою ознакою виявився такий тип десятикласника: врівноважений, допитливий, перетворювач. Тип одинадцятикласника: прогнозист, оптиміст, виконавець, мислитель. З урахуванням впливу соціального походження склався такий типовий портрет мешканця міста: кон'юнктурщик, песиміст, інтроверт, допитливий, перетворювач. Тип мешканця села: мемуарист, врівноважений, екстраверт, виконавець, оратор-мислитель.

Встановлено ієрархічну послідовність вагомості вікової та статевої ознак і соціального походження при дослідженні індивідуально-психологічних особливостей учнів у різних сферах їх життєдіяльності:*

стать найістотніше виявляється у взаєминах юнаків та дівчат з ровесниками; в успішності в цілому і з профільних предметів зокрема; в особистісно значущій діяльності; *

вік старшокласників найвідчутніше виявився при дослідженні індивідуально-психологічних особливостей в особистісно значущій діяльності; у взаєминах з дорослими та ровесниками;*

соціальне походження найбільш значуще у взаєминах з дорослими; воно впливає на особистісно значущу діяльність, дещо менший вплив на успішність, і найменший вплив соціальне походження має на взаємини між однолітками.

Загалом при здійсненні індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками найважливішою серед ознак, за якими вимірювалися психологічні особливості респондентів, виявилося їх соціальне походження; друге місце займає вік, третє – стать. Це свідчить, що близьке соціальне оточення (батьки, вчителі, ровесники, знайомі тощо) є найбільш важливим фактором, який впливає на професійне самовизначення юнаків та дівчат. Важливість віку свідчить: навіть у межах одного вікового періоду відстань в один рік має велику вагу, що зумовлено об'єктивним станом одинадцятикласників – нагальною потребою визначитися у професії, тоді як у десятикласників вона не набула такої актуальності.

Отже, індивідуальний підхід у груповій профконсультаційній роботі з учнями педагогічних класів має передбачати комплексне врахування індивідуально-психологічних особливостей з огляду на вік, стать та соціальне походження засобами групової профконсультативної роботи.

Виходячи зі сказаного вище, можна вважати, що результати дослідження підтверджують висунуту гіпотезу і дозволяють сформулювати такі висновки:

1.Необхідність індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками зумовлюється гетерогенністю, гетерохронністю та нерівномірністю прояву індивідуально-психологічних особливостей учнів як у процесі освоєння особистістю діяльності, так і у розвитку професійно важливих індивідуально-психологічних якостей. Індивідуалізація, про яку йдеться, відповідає принципам гуманізації і дозволяє найбільш повно врахувати індивідуально-психологічні особливості, інтереси й нахили учнів.

2. Індивідуалізація у профорієнтації є водночас процесом і результатом взаємодії комплексу психолого-педагогічних чинників. Чинники індивідуалізації розділяються на дві основні групи: ті, що визначають індивідуальність учня і ті, що розкривають сутність індивідуального підходу при здійсненні профорієнтаційної роботи.

3. Індивідуалізація профорієнтаційної роботи зі старшокласниками має здійснюватися на засадах особистісно-діяльнісного підходу, коли учень виступає як суб'єкт власного розвитку і професійного самовизначення. При цьому бажано враховувати чотири блоки чинників, які мають свою логічну структуру та багатозначні зв'язки: 1) життєдіяльність учня, 2) “кути” ситуації вибору професії, 3) психолого-педагогічну структуру індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками, 4) особистий професійний план учня.

4. Вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів під час профорієнтаційної роботи з ними бажано здійснювати з їх диференціацією за віком, статтю, соціальним походженням, а також із враховуванням сфери життєдіяльності учнів (пізнавальної діяльністі, взаємин з ровесниками і, окремо, взаємин із значущими дорослими, особистісно значущої діяльністі) з наступною інтеграцією показників у загальну картину індивідуальності. Визначено ієрархії значущості віку, статі і соціального походження при дослідженні індивідуально-пихологічних особливостей учнів у різних сферах їх життєдіяльності.

5. Врахування індивідуально-психологічних особливостей особистості учня і здійснення індивідуалізації в профорієнтаційній роботі забезпечується використанням комплексу методик констатуючого обстеження та методики профконсультативного тренінгу, яка реалізує основні етапи профконсультування: узгодження, підбір, прогнозування. Тренінг не просто дозволяє врахувати індивідуальні особливості старшокласників, але й допомагає їм свідомо підійти до професійного самовизначення та досягти більш гармонійного перебігу складного періоду їхнього життя.

Здійснене дослідження дозволяє висловити рекомендації Міністерству освіти і науки України: 1) враховувати результати досліджень при удосконаленні профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю; 2) рекомендувати загальноосвітнім закладам введення до навчальних планів профільних педагогічних класів програми консультативного тренінгу з орієнтації учнів на професію вчителя.

Наше дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми індивідуалізації профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Перспективою подальших досліджень є вивчення проявів індивідуально-психологічних особливостей учнів окремо у провідних сферах життєдіяльності юнацького віку; поглиблене вивчення індивідуальних способів діяльності та варіативності їх прояву у життєдіяльності; вивчення умов, які б сприяли найбільш гармонійному професійному самовизначенню учнів у ранній юності.

Зміст дисертації відображено в публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

Пазюченко Т.М. Індивідуалізація профорієнтаційної роботи зі старшокласниками. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено проблемі індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками. Проаналізовано сучасний стан розвитку проблеми, подано аналіз базових понять дослідження; побудовано та теоретично обгрунтовано психолого-педагогічну особистісно-діяльнісну модель індивідуалізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками. Розроблено методику консультативного тренінгу з розвитку індивідуально-психологічних особливостей учнів у ході орієнтації їх на педагогічну працю та експериментально перевірено її ефективність.

Ключові слова: система профорієнтації, індивідуалізація профорієнтаційної роботи, психограма праці, індивідуальність, індивідуальний підхід, консультативний тренінг.

Пазюченко Т.М. Индивидуализация профориентационной работы со старшеклассниками. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме индивидуализации профориентационной работы со старшеклассниками. Проанализировано современное состояние исследуемой проблемы, которое показало недостаточную разработку теоретических и экспериментальных исследований индивидуализации профориентационной работы с ученической молодежью.

Дан анализ базовых понятий исследования; уточнены понятия “система профориентации”, “индивидуализация профориентационной работы”. В них отражена специфика, характер и личностно ориентированная направленность ее осуществления в процессе профориентации учащихся педагогических классов на профессию учителя. Содержание понятий раскрывается с учетом осуществления индивидуального подхода в профориентационной работе в рамках учебного процесса.

На основе анализа проблемы индивидуализации профориентационной работы с учащимися старших классов показано, что индивидуализация в профориентации одновременно является процессом и результатом взаимодействия комплекса психолого-педагогических факторов. Они делятся на две основные группы: те, которые определяют индивидуальность ученика, и те, которые раскрывают сущность индивидуального подхода при осуществлении профориентационной работы.

Индивидуальность старшеклассников исследуется при комплексном изучении их индивидуально-психологических особенностей (интересов, способностей, склонностей) как составляющих целостной структуры личности с учетом возраста, пола и социального происхождения учеников. При этом осуществление организованого профориентационного воздействия с учетом этих особенностей способствует становлению профессионально важных качеств личности и позволяет заложить основы для поиска индивидуального стиля деятельности будущего учителя.

Индивидуализацию профориентационной работы со старшеклассниками необходимо осуществлять на основе личностно-деятельностного подхода, когда учащийся выступает как субъект собственного развития и профессионального самоопределения.

Необходимость индивидуализации профориентационной работы с ученической молодежью детерминируется гетерохронностью, гетерогенностью и неравномерностью силы проявления индивидуально-психологических особенностей учеников как в процессе освоения личностью деятельности, так и в развитии профессионально значимых качеств. Индивидуализация соответствует принципам гуманизации и позволяет наиболее полно учитывать индивидуально-психологические особенности, интересы и склонности учеников.

Построена и теоретически обоснована личностно-деятельностная модель индивидуализации профориентационной работы со старшеклассниками, которая включает четыре блока: 1) жизнедеятельность ученика; 2) “углы” ситуации выбора профессии; 3) психолого-педагогическая структура индивидуализации профориентационной работы; 4) индивидуальный профессиональный план.

Усовершенствованы формы и методы профессионально-педагогической ориентации молодежи, а именно: разработана