Фактором адаптаційного потенціалу організму можна назвати IV досліджувану головну компоненту. Загалом у групі підлітків із захворюванням ясен її факторне навантаження зростає удвічі, що свідчить про особливу чутливість організму на даному етапі розвитку до дії несприятливих чинників.

Таким чином, проведений логіко-математичний аналіз обгрунтовує необхідність впровадження інтегральної індивідуальної профілактики захворювань пародонта з урахуванням як стоматологічного статусу, так і психосоматичних співвідношень в організмі, зміна яких може відігравати ініціальну роль у розвитку захворювань.

Для оцінки ролі психосоматичних співвідношень у патогенезі захворювань пародонта значний інтерес представляє психоемоційний стрес. Відомо, що тканини пародонта відзначаються високою чутливістю до стресогенних впливів (Л.М. Тарасенко, 1985). Адаптація до коротких стресорних чинників, як спосіб мобілізації стреслімітуючих систем є ефективним методом профілактики численних неінфекційних захворювань, в тому числі і хвороб тканин пародонта (Ф.З Меерсон, 1991; Т.А. Петрушанко, 1992).

Попередня адаптація щурів лінії Вістар за розробленою нами схемою запобігала розвитку стресорних змін відносної маси тимусу, наднирників, селезінки та виразкових уражень шлунка при моделюванні гострого ЕБС. Найбільший захистний ефект був виражений у самців I та III типів реагування, особливо щодо множинності та тяжкості виразок шлунка. В умовах гострого ЕБС у неадаптованих тварин стан прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу суттєво відрізнявся від аналогічного у адаптованих щурів: для перших характерними були активація ПОЛ при зниженні антиоксидантного захисту як крові, так і тканин пародонта. Вміст ТБК-активних продуктів у тканинах пародонта адаптованих самців у відповідь на гострий ЕБС нижчий, порівняно з неадаптованими щурами (І тип – 38,062,00 мкмоль/г проти 70,323,92 мкмоль/г, P<0,001; II тип – 41,354,19 мкмоль/г проти 63,535,98 мкмоль/г, P<0,02), але у самців III типу він перевищував значення показника контрольних тварин аналогічного типу (48,683,48 мкмоль/г проти 34,504,33 мкмоль/г у контролі, P<0,05; проти 64,254,08 мкмоль/г у неадаптованих самців, P<0,01). У всіх адаптованих самок в умовах тривалого ЕБС зареєстровано достовірне зростання вмісту ТБК-активних продуктів у пародонті порівняно з відповідним контролем. Проте адаптація до коротких стресорних чинників мала протекторний ефект щодо збільшення продуктів ПОЛ у тканинах пародонта самок II і III типів. Виявлено також, що активність каталази крові у адаптованих щурів усіх груп різко підвищується в умовах гострого стресу порівняно з неадаптованими. Такі ж зміни характерні і для каталази тканин пародонта самців I (6,440,81 мкат/г проти 3,120,32 мкат/г, P<0,002), III (4,580,41 мкат/г проти 2,540,19 мкат/г, P<0,001) та самок II (3,920,30 мкат/г проти 2,870,39, P0,05) типів. Таким чином, процеси ПОЛ і антиоксидантного захисту залежать від типологічних особливостей тварин, а також від їх статі. Попередня адаптація до коротких стресорних впливів має захисну дію, особливо для самців, щодо активності ПОЛ в умовах тривалого ЕБС.

Даний висновок підтверджується також визначенням вмісту у крові середніх молекул. Якщо в умовах гострого стресу їх кількість зростає у 2,7 рази, то після попередньої адаптації – у 2,0 рази (P<0,001). Виявлена закономірність зареєстрована у тварин обох статей та всіх типів поведінкової активності.

Вплив гострого ЕБС у адаптованих самців I та III, самок II типів не викликав змін протеолізу у крові. Захисний ефект адаптації щодо збільшення загальної протеолітичної активності у тканинах пародонта виявлений у самців I (0,270,02 мкмоль/г/хв проти0,370,01 мкмоль/г/хв, P<0,002) та самок II (0,28 0,007 мкмоль/г/хв проти 0,310,009, P<0,05) , III (0,270,02 мкмоль/г/хв проти 0,340,01 мкмоль/г/хв, P<0,05) типів. Адаптація до коротких стресорних чинників попереджує підвищення вмісту нейрамінової кислоти у крові, характерне в умовах гострого стресу для самців крайніх типів та самок I і II типів.

Реакція нижньощелепної кістки на адаптацію до коротких стресорних чинників проявлялась лише змінами вмісту гексуронових кислот, особливо у самців – збільшенням у тварин II та зменшенням у щурів III типів. Щодо інших показників достовірних відмінностей у кістковій тканині пародонта не виявлено. В адаптованих тварин з наступним моделюванням гострого ЕБС ознак деструкції нижньощелепної кістки, згідно досліджуваних біохімічних показників, не відмічено. Аналіз значимих високих коефіцієнтів кореляції у самок і самців різного типу поведінкової активності показав, що їх характер і кількість в експериментальних групах не є стабільними і суттєво відрізняються. Виявлено, що в адаптованих самців усіх типів та самок III типу відбувається різке збільшення кількості кореляційних зв`язків порівняно з тваринами контрольної групи. Саме у цих групах щурів не було зареєстровано жодного виразкового ушкодження шлунка на відміну від самок I і II типів. Можливо, високий рівень інтегративних процесів забезпечує підвищення стійкості організму до екстремальних факторів.

Попереднє введення нейропептиду тимопентину щурам, у яких моделювали гострий іммобілізаційний стрес, зменшувало частоту виразкових уражень шлунка на 28,5%, множинність - у 2,3 рази, а тяжкість - у 3,8 разів. У цих умовах спостерігалась також нормалізація відносної маси тимусу і наднирників, яка в умовах тривалого стресу знижувалась на 19,0% та 15,5% відповідно. Під впливом препарату у щурів, що перебували під дією гострого стресорного фактору, спостерігалось підвищення стійкості еритроцитарних мембран (зниження перекисного гемолізу) та нормалізація активності СОД крові. Застосування адаптогену змінило кінетику накопичення ТБК-активних продуктів у щелепній кістці протягом 1,5-годинної інкубації. Так, якщо в умовах стресу спостерігається збільшення їх у 2,1 рази, то попереднє введення нейропептиду зумовило ріст лише у 1,5 рази. Тимопентин в інтактних тварин викликав достовірне підвищення активності СОД та нормалізував її активність в умовах гострого стресу у м`яких тканинах пародонта. Захисна дія пептиду проявляється також у попередженні стресорної активації протеолізу у крові та тканинах пародонта. Введення тимопентину напередодні гострого іммобілізаційного стресу зумовило підвищення еластичності судин тканин пародонта щурів, яка в умовах стресу знижується, про що свідчать показники амплітуди та площі РПГ. Аналіз якісних характеристик отриманих кривих показав, що якщо у контрольних тварин у середньому у 60% мало місце нормальне тонічне напруження стінок судин пародонта, то під впливом гострого стресу у 70% щурів виникає різкий спазм. Попереднє застосування тимопентину до моделювання стресу сприяє формуванню нормального судинного тонусу у 40% тварин (висхідна частина РПГ крута, верхівка гостра, низхідна частина полога, чітко виражена дикротична хвиля у середині низхідної), а в більшості інших – лише підвищення тонусу судин.

Важливим принципом у профілактиці стресорних порушень в організмі і тканинах пародонта, зокрема, є індивідуальний підхід до застосування медикаментозних препаратів з урахуванням типологічних особливостей. На моделі гострого ЕБС проаналізовано ефективність стреспротекторних валстивостей глюапірону і альгігелю у тварин крайніх типів. Обгрунтуванням для застосування даних речовин для корекції стрес-синдрому являються дані про антиоксидантний компонент у механізмах їх дії. Дослідження показали, що глютапірон не має захисних властивостей в умовах гострого стресу щодо виразкових уражень шлунка тварин III типу на відміну від альгігелю (патент на винахід № 24573), профілактичне застосування якого було ефективним у щурів обох крайніх типів. Введення глютапірону для корекції стрес-синдрому призвело до попередження активації ПОЛ у крові і тканинах пародонта, запобігало підвищенню вмісту оксипроліну у крові тварин обох типів. При цьому зростала антиагрегаційна активність крові щурів ІІІ типу та знижувалась протеолітична активність крові і тканин пародонта тварин І типу. В умовах гострого стресу альгігель попереджував збільшення вмісту ТБК-активних продуктів у тканинах пародонта всіх тварин та перекису водню у щурів I типу, гальмував системний протеоліз у крові, але не захищав від деградації сіалопротеїди пародонта. Застосовані адаптогени підвищували у найбільш стійких стресованих тварин кількість органічного компоненту кісткової тканини пародонта, про що свідчить зниження у ній вмісту продуктів розпаду - гексуронових кислот та фукози. Таким чином, пародонтопротекторний ефект препаратів для тварин різних типів неоднаковий.

Методом кореляційного аналізу виявлено, що глютапірон і альгігель оптимізують інтегративні процеси в організмі контрольних тварин найменш стійкого (І) типу. В умовах стресу у групі щурів, яким введено глютапірон, показники кореляційних плеяд майже не змінились, порівняно із сформованими плеядами стресованих щурів без попередньої медикаментозної корекції, що підтверджує захисні властивості препарату. Застосування альгігелю для попередження стресорних змін призвело до суттєвого збільшення у тварин I типу числа максимально можливих парних кореляцій та питомої потужності плеяди, порівняно з контрольними тваринами відповідного типу, тоді як у щурів III типу, навпаки, - зниження питомої ваги значимих кореляцій та потужності плеяди на фоні незміненої її міцності. Отже, системна дія на організм та тканини пародонта, зокрема, більш виражена у глютапірону, особливо для тварин I типу.

У постстресорному періоді позитивний ефект лікувальної дії альгігелю на тканини пародонта відсутній, тоді як на слизову оболонку шлунка існує.

На основі аналізу власних експериментальних, клінічних досліджень та наукових джерел літератури нами патогенетично обгрунтована, удосконалена і впроваджена модифікована система профілактики захворювань пародонта (рис. 2). Концептуальна основа її стратегії – створення оптимальних умов для адаптивної самоорганізації функціональних систем різного рівня організації цілісного організму. Найбільш оптимальною, безперечно, є первинна профілактика, яка обов’язково повинна проводитись у пре-, інтра-, анте- і постнатальному періодах розвитку людини. Але її вагомість та значення різко зростають у критичні етапи індивідуального розвитку організму, коли він, як біологічна система, знаходиться в нестійкому стані. До такого стану належить найбільш вразливий пубертатний вік - період між 12 та 16 роками. Рівень організації розробленої системи – інтегральний індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням загального стану здоров`я, психофізіологічних особливостей, типу реагування особистості, сезонної та вікової біоритмології дитячого віку, індексів астенізації за антропометричними характеристиками, інтенсивності каріозного процесу, наявності флюорозу, стану прикусу, тканин пародонта, гігієни порожнини рота, наявності шкідливих звичок, а також умов проживання, навчання та побуту (патент України 23634 А).

Кожна дитина препубертатного віку повинна обов’язково пройти комплексне всебічне обстеження лікарями-інтерністами та стоматологом з визначенням стану її фізичного розвитку, типу особистості, вегетативного реагування, рівня особистої тривожності, функціонування серцево-судинної,

дихальної систем, з діагностикою стоматологічного здоров’я. Результати глибокого дослідження стану здоров’я дитини, особливості клімато-географічного розташування місцевості проживання, організація навчального процесу, основи вікової закономірності, добової та сезонної біоритмології являються основою для розробки спеціальних індивідуальних рекомендацій та призначень, які складають зміст пам’яток для батьків та дітей. Весь комплекс заходів, щодо профілактики захворювань пародонта, обов’язково потребує щорічної корекції відповідно результатів чергового всебічного обстеження підлітків з урахуванням динаміки вікових змін, ефективності профілактики та ступеню виконання призначень лікарів, індивідуальним особливостям рівня здоров`я, наявності і характеру факторів ризику захворювань. Профілактичні заходи здійснюються самостійно підлітками, їх батьками. Координуючу роль у впровадженні корегуючих заходів виконує стоматолог (сімейний, дільничий, шкільний) у тісному контакті з батьками, медичним персоналом школи, класним керівником. Найбільш доцільним у даному аспекті є розвиток страхової медицини із підготовкою кваліфікованих сімейних лікарів-стоматологів, що володіють основами адаптаційної медицини і валеології.

Профілактику слід розпочинати з корекції нейропсихічного стану дитини, що визначає стан соми, поведінкову адаптацію, життєвий тонус і мотивацію до профілактики захворювань пародонта. Вагома роль у цьому дитячого психолога. Необхідно навчити підлітків навичкам ауторегуляції та, зокрема, аутогенного тренування. Це дає можливість виконання трьох основних методів аутопрофілактики стресогенних впливів, які є характерною ознакою сучасного життя: релаксації, протистресової перебудови доби та надання першої допомоги при гострому стресі.

Основний засіб у профілактиці захворювань пародонта – здоровий спосіб життя. Вимоги до нього: дотримання режиму праці, відпочинку, сну з урахуванням основ біоритмології; рухова активність, що включає систематичні заняття ритмічною і статичною гімнастикою, оздоровчим бігом, дозованою ходьбою на повітрі; розумне використання методів загартування, лазень, водневих процедур; раціональне харчування; вміння зняти емоційне напруження; відмова від шкідливих звичок. Вказані рекомендації повинні бути скоректовані відповідно до конкретної особистості, психологічних її особливостей, віку, біоритмів.

Особлива увага в системі профілактиці відведена раціональному харчуванню, режим і якість якого повинні узгоджуватись з віком, енергопотребами організму, фізичним розвитком, екологічними особливостями регіонів. Адаптована нами до підліткового віку система профілактики захворювань пародонта передбачає чотирьохразову фіксовану кратність прийому їжі для здорового підлітка з наступним розподілом харчування протягом доби: сніданок – 20-25%, обід – 35-40%, полудник – 15%, вечеря – 25-30% та збалансованістю раціону ( співвідношення білків, жирів, вуглеводів відповідно 1:1:4). Перевагу слід надавати рослинним жирам і білковим продуктам, вживанню молочно-кислої їжі, хліба темних і грубих сортів, риби, нежирних видів м’яса, їжі, збагаченій природними антиоксидантами. Рекомендується обмежити прийом рафінованих легкозасвоюваних вуглеводів, жирів тваринного походження, солі, продуктів, що містять фтор ( у регіонах, де вміст фтору у питній воді перевищує 1,5 мг/л), а також зменшити кількість поступаючих до організму метилірованих ксантинів,, які підвищують психофізіологічну стресову реактивність. Основні правила прийому їжі, які складають основу раціонального харчування у первинній профілактиці захворювань пародонта, рекомендовані за Г.А. Котовим і співавт. (1998).

В якості джерела найбільш збалансованого і адаптованого до організму людини комплекса макро- і мікроелементів усім дітям рекомендується прийом яєчної шкаралупи у вигляді подрібненого порошку, розчиненого у лимонному сокові. Враховуючи добову потребу кальцію для підлітків (600-700 мг на добу), стан емалі зубів, інтенсивність каріозного процесу, наявність соматичних захворювань, дозування яєчної шкаралупи для кожної особи повинно бути строго індивідуальним за кратністю і кількістю прийому.

Залежно від типологічних особливостей підлітка, рівня його особистої тривоги, вираженої екстравертивності, стану вегетативної нервової системи (при перевагах тонусу симпатичного відділу) 12-річним рекомендується прийом екстракту елеутерокока у дозі 20 крапель на прийом 1-2 рази на день протягом 5-10 діб двічі на рік напередодні найбільш чутливих періодів організму людини згідно його біоритмів до впливу несприятливих навколишніх факторів (листопад і лютий). У той же час, спираючись на основи селективної профілактики карієсу, (В.Р.Окушко, 1993), а також індекси астенізації підлітків, призначається прийом комплексу полівітамінів протягом місячного строку із одночасним застосуванням аскорбінової кислоти у дозі 1500-2500 мг на весь курс протягом 3-5 діб.

Особлива увага має приділятись гігієнічним заходам, систематичному і правильному догляду за порожниною рота з використанням індивідуально підібраних і рекомендованих засобів гігієни - зубних щіток, паст, рідких та інтердентальних засобів гігієни порожнини рота. Доцільна 3-х разова чистка зубів - перед і після сніданку, після вечері. Обов’язковою щоденною гігієнічною процедурою повинен бути аутомасаж ясен із одночасним втиранням рекомендованих зубних паст. Підлітки повинні бути навчені спеціальним комплексам заходів для механічного і термічного тренування тканин пародонта (Г.І. Разумєєва і співавт., 1987), які мають бути залучені до процесу чистки зубів.

У профілактиці захворювань пародонта суттєве значення мають якісні профілактика і лікування карієсу зубів, вад прикусу, аномалій м’яких тканин порожнини рота, контроль за рівномірністю міжщелепних зубних контактів, проведення вторинної профілактики флюорозу у 12-річних дітей.

Запропонована система профілактики захворювань пародонта для підлітків, що передбачає інтегральний індивідуальний підхід до її проведення, впроваджена нами серед учнів спеціалізованої школи. Організаційна ефективність характеризується 100% рівнем охоплення 12-річних дітей профілактичними заходами. Порівняльний аналіз психосоматичних співвідношень в обстежених дітей дослідної і контрольної груп на початку впровадження системи профілактики захворювань пародонта виявив, що учні спеціалізованої школи мали достовірно вищий рівень особистої тривожності (20,260,84 проти 16,580,71 у контролі, P<0,001), у них переважала активність симпатичної нервової системи, низькі показники АП (4,510,03 проти 4,990,03 у контролі, P<0,001), ЗПОС , індексу Робінсона, артеріального тиску, більший УО (0,0460,001 л проти 0,0410,001 л у контролі,P<0,001), ХО (3,820,08 л/хв проти 3,540,09 л/хв, P<0,02). Це свідчить про наявність у дітей дослідної групи стану дезадаптації внаслідок хронічного психоемоційного напруження. Достовірно вищі значення вмісту у ротовій рідині фукози (1,700,10 мкмоль/л проти 1,170,04 мкмоль/л у контролі, P<0,001), підвищення в`язкості змішаної слини (1,890,09 ум.од. проти 1,420,30 ум.од. у контролі, P<0,001) підтверджують думку про формування у підлітків спеціалізованої школи преморбідних змін в організмі. Аналіз вихідного стоматологічного статусу показав, що у дослідній групі в 1,6 рази була більша поширеність аномалій м`яких тканин та зубощелепних деформацій, але розповсюдженість захворювань пародонта в 1,7 рази менша порівняно з контролем. Отримані дані обгрунтували необхідність впровадження нової системи індивідуальної профілактики захворювань пародонта саме у школярів спеціалізованої школи.

Оцінка трьохрічної медичної ефективності профілактичних заходів показала, що у підлітків дослідної групи нормалізувався рівень загальної тривожності, знизився рівень нейрогенної напруги, зменшився приріст соматичної патології, вирівнялись показники росту, площі поверхні тіла, вегетативний тонус організму, порівняно із обстеженими контрольної групи. Зазначені зміни психологічного статусу, фізичного розвитку, вегетативної регуляції підлітків дослідної групи відбувались одночасно із вираженою позитивною динамікою стоматологічного статусу. Зменшилась у школярів спеціалізованої школи в 3,4 рази кількість аномалій м`яких тканин порожнини рота та зубо-щелепних деформацій, особливо серед дівчат (в 8,2 рази), тоді як у підлітків контрольної групи лише в 1,2 рази. Розповсюдженість карієсу у 16-річних підлітків двох груп вважається середньою та суттєво не відрізняється. Немає різниці між групами за інтенсивність каріозного процесу, яка відповідає низькому рівню. Зафіксовано достовірне зниження значень ГІ у дівчат і хлопців дослідної групи, що визначило стан їх гігієни порожнин рота як задовільний, а у дівчат, навіть, добрий, тоді як в обстежених контрольної групи – незадовільний. Профілактичні заходи серед учнів спеціалізованої школи сприяли вираженому покращенню стану тканин пародонта та подальшому їх збереженню. Даний висновок підтверджує аналіз частоти захворювань тканин пародонта. Так, протягом 3-х років розповсюдженість захворювань пародонта у підлітків дослідної групи зменшилась на 8,8%, а в обстежених контрольної групи збільшилась на 24,0%. Особливо виражені позитивні зміни стану тканин пародонта у представників дослідної групи відбулися протягом першого року впровадження профілактичних заходів. У 16-річних обстежених контрольної групи збільшилась в 3,0 рази кількість випадків генералізованого катарального гінгівіту, у структурі захворювань пародонта зареєстровано появу 2 випадків генералізованого пародонтиту I ступеня. В дослідній групі у 16-річних зареєстровані достовірно нижчі показники індексу кровоточивості (0,230,09 проти 0,750,16 у контролі), йодного число Свракова (0,250,10 проти 1,390,27 у контролі), значень пародонтальних індексів (КПІ – 0,270,06 проти 1,130,07 у контролі; РМА – 1,360,57% проти 9,651,86% у контролі).

Таким чином, аналіз об`єктивних клінічних критеріїв стану тканин пародонта в обстежених контрольної і дослідної груп свідчить про високу медичну ефективність нового принципу проведення профілактичних заходів, який грунтується на підставі клініко-експериментального та логіко-математичного аналізу. Підтвердженням цього є також результати лабораторних досліджень біохімічних показників ротової рідини. Під впливом запропонованої системи профілактики нормалізувалась підвищена в`язкість в обстежених дослідної групи, у дівчат зменшився вміст альфа-амінного азоту, а у хлопців – фукози, порівняно з аналогічними показниками ротової рідини 13-річних підлітків контрольної групи відповідної статі. Загалом у дослідній групі 16-річні підлітки мають вищі значення амінного азоту, вмісту нейрамінової кислоти, фукози, ніж у контрольній групі, що, можливо, насамперед, пов`язано з їх високими показниками загальної тривоги та нейрогенної напруги. Свідченням цього можуть бути коефіцієнти кореляції загальної тривоги, нейрогенної напруги і рівня фукози у ротовій рідині (r=+0,43, +0,38 відповідно), амінного азоту і фукози (r=+0,39), що не характерно для підлітків контрольної групи.

Детальний аналіз стану психосоматичних співвідношень у підлітків двох груп показав, що кількість значимих кореляційних залежностей у 16-річних обстежених дослідної групи майже не змінилась протягом 3-х років, тоді як у підлітків контрольної групи збільшилась у 1,5 рази. Показники міцності, потужності кореляційних зв`язків у представників груп свідчать про злагодженість та оптимальні умови функціонування організму, як єдиної цілісної системи, у підлітків дослідної групи. Даний висновок підтверджується результатами трьохрічної динаміки змін рівня стоматологічного здоров`я (РСЗ) підлітків. У контрольній групі кількість обстежених із 100 % РСЗ зменшилась на 21,1 %, тоді як у дослідній – збільшилась на 1,2 %, що загалом засвідчило наявність у 16-річних підлітків, охоплених профілактичними заходами, у 2,3 рази більше осіб, що не мають жодних ушкоджень зубощелепного апарату та місцевих факторів ризику їх виникнення.

Таким чином, проведені дослідження свідчать, що індивідуальний інтегральний підхід у профілактиці захворювань пародонта, який опирається на всебічну оцінку особистості і оптимальний для його організму комплекс профілактично-реабілітаційних заходів, сприяє зміцненню загального здоров`я дітей, гармонійному їх розвитку, корекції і ліквідації наявних порушень і вад прикусу, реабілітації ушкоджених тканин пародонта та попередженню виникнення захворювань тканин пародонта. Запропонована система проведення профілактично-реабілітаційних заходів має важливе психологічне значення, оскільки особиста установка сприяє збереженню здоров`я порожнини рота та дитина вчиться сама бути здоровою. Вона патогенетично обгрунтована, економічна вигідна і повністю відповідає наявним ринковим відносинам, що дозволяє рекомендувати її для широкого впровадження у стоматологічну практику. Висока ефективність запропонованої профілактики захворювань пародонта із застосуванням інтегрального індивідуального підходу у її проведенні можлива тільки в умовах страхової, сімейної медицини, при наявності власної зацікавленості лікарів-стоматологів та високого рівня загальної культури населення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в удосконаленні профілактики захворювань пародонта на основі впровадження системного індивідуального підходу у здійсненні профілактично-реабілітаційних заходів, що обгрунтовано аналізом ролі в організмі психосоматичних співвідношень у виникненні та розвитку хвороб тканин пародонта.

1. У школярів 12-17 років м. Полтави розповсюдженість захворювань пародонта складає 34,841,88% при інтенсивності за комплексним пародонтальним індексом – 0,980,07 балів. У структурі захворювань пародонта – запальні ураження ясен. З віком у підлітків зростає поширеність і тяжкість захворювань пародонта і карієсу при тенденції до покращення стану гігієни порожнини рота.

2. Вікову залежність має інтенсивність захворювань пародонта у хлопців та карієсу у дівчат пубертатного періоду. Найбільший приріст поширеності захворювань пародонта відбувається з 13 до 14 років. Стан тканин пародонта підлітків на початку пубертатного періоду визначає подальше їх формування і тісно пов`язаний з діяльністю центральної і вегетативної нервової систем, адаптивними змінами міокардіально-гемодинамічного гомеостазу, рівнем фізичного розвитку підлітків. Суттєві морфо-функціональні зміни в організмі підлітків відбуваються у період 13-15 років. Чутливими об`єктами виникаючої нейроендокринної перебудови організму є ротова рідина, сеча підлітків.

3. 15-річні підлітки із запальними захворюваннями тканин пародонта мають нижчі показники росту, маси, площі поверхні тіла, окружності грудної клітки, динамометрії рук та вищі значення рівня соматичної напруги порівняно із однолітками з клінічно інтактним пародонтом, що дозволяє вважати динаміку змін зазначених показників прогностичними тестами формування і розвитку захворювань пародонта у дітей пубертатного періоду.

4. Причинно-наслідкові зв`язки формування запальних та дистрофічно-запальних захворювань пародонта в осіб віком 17-26 років обумовлені індивідуальними типологічними особливостями нервової системи, вегетативної регуляції, міокардіально-гемодинамічного гомеостазу, які поряд із конституціональними характеристиками особистості визначають стан в організмі психосоматичних співвідношень.

5. Попередня адаптація до коротких стресорних чинників має захисні властивості щодо системної у крові та локальної активації у тканинах пародонта вільнорадикального окислення в умовах гострого емоційно-больового стресу для самців всіх типів та самок I, II типів поведінкової активності, запобігає змінам протеолізу у крові та тканинах пародонта при гострому стресі переважно у самців I типу та у тканинах пародонта – у самок II і III типів, попереджує обумовлене гострим стресорним впливом підвищення рівня у крові сіалових кислот у самців крайніх типів та самок I і II типів, а також усуває обумовлене стресом підвищення вмісту середніх молекул у сироватці крові. Ознаки деструкції кісткової тканини пародонта адаптованих тварин при моделюванні у них гострого емоційно-больового стресу не виникають.

6. Нейропептид тимопентин володіє стреспроективними властивостями щодо соматичних ушкоджень, активації ПОЛ у крові та протеолізу у тканинах пародонта і крові, сприяє нормалізації гемоциркуляції у пародонті щурів в умовах гострого іммобілізаційного стресу.

7. Глютапірон і альгігель мають стреспротекторні властивості у відношенні до соматичних змін та, зокрема, порушень у тканинах пародонта щурів. Захисні властивості препаратів відрізняються за їх впливом на стан ВРО, протеолізу, сполучнотканинних структур в організмі тварин різних типів поведінкової активності. Системна дія на організм та тканини пародонта більш виражена у глютапірону, особливо для тварин I типу. Лікувальний ефект альгігелю щодо стресорних змін тканин пародонта відсутній на відміну від тканин шлунка. Необхідно дотримуватись індивідуалізації застосування адаптогенів з метою профілактики стресорних ушкоджень.

8. Інтегральний індивідуальний підхід у профілактиці захворювань пародонта з урахуванням загального стану здоров`я, психофізіологічних особливостей, типу реагування особистості, сезонної та вікової біоритмології дитячого віку, індексів астенізації за антропометричними характеристиками, інтенсивності каріозного процесу, наявності флюорозу, стану прикусу, тканин пародонта, гігієни порожнини рота, наявності шкідливих звичок, а також умов проживання, навчання та побуту сприяє злагодженості функціонування організму підлітків, як єдиної цілісної системи, що попереджує виникнення захворювань тканин пародонта, зниження їх розповсюдженості та тяжкості.

9. Організаційна ефективність системи профілактики захворювань пародонта з патогенетично обгрунтованим інтегральним індивідуальним рівнем її впровадження у підлітків характеризується 100 % показником при трьохрічній медичній ефективності – у 2,3 рази більшій кількості підлітків із 100 % рівнем стоматологічного здоров`я у 16-річному віці після виконання профілактично-реабілітаційних заходів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Запропоновані методи і заходи профілактики захворювань пародонта можуть бути основою та складовою державної програми комплексної профілактики стоматологічних захворювань.

2. Патогенетично обгрунтований інтегральний індивідуальний підхід у профілактиці захворювань пародонта у підлітків із комплексом профілактично-реабілітаційних заходів доцільно впроваджувати у широку стоматологічну практику.

3. Комплексне всебічне обстеження підлітків стоматологом та педіатром з визначенням стоматологічного, психологічного статусу, рівня фізичного розвитку, стану вегетативної регуляції дозволяє виявити преморбідні зміни в організмі та обгрунтувати профілактично-реабілітаційні заходи.

4. З метою прогнозування виникнення і розвитку захворювань пародонта у підлітків рекомендовано в якості оціночних критеріїв використовувати рівень нейрогенної і соматичної напруг, показники росту, маси і площі поверхні тіла, окружності грудної клітки, динамометрії рук.

5. Отримані показники антропометричного, психологічного обстеження підлітків, стану їх ротової рідини та сечі доцільно використовувати в якості порівняльних для оцінки динаміки розвитку дітей віком 13-16 років.

6. З метою планування лікувально-профілактичних заходів на стоматологічному прийомі пародонтологічних хворих рекомендується призначати комплексне обстеження з визначенням стану їх психосоматичних співвідношень.

7. Рекомендується апробація в якості стреспротекторних засобів у пародонтології препаратів тимопентину, глютапірону, альгігелю. Але їх застосування має бути індивідуалізованим з урахуванням стану психосоматичних співвідношень.

8. Розроблена модель адаптації тварин до коротких стресорних чинників, як оптимальна, може бути використана у наукових експериментальних дослідженнях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тарасенко Л.М., Петрушанко Т.А. Стресс и пародонт. – Полтава, 1999. – 192 с.

2. Петрушанко Т.О. Роль конституції людини у формуванні патології пародонту (огляд) // Таврический медико-биологический вестник. – 2000.-№ 1-2, С. 153-157.

3. Петрушанко Т.О. Розповсюдженість і інтенсивність основних стоматологічних захворювань у школярів 12-17 років м. Полтави // Медицина сьогодні і завтра. – 2000. - № 2. – С. 130-132.

4. Петрушанко Т.О. Епідеміологія захворювань пародонту у осіб молодого віку // Український медичний альманах. – 2000. – Т. 3, № 2. - С. 204-207.

5. Петрушанко Т.О. Зв’язок гемодинамічних характеристик пародонта з психосоматичним статусом організму // Современные аспекты военной медицины: Сборник научных трудов ГВКГ МО Украины. – К., 2000. – Вып. 5. - С. 398-402. .

6. Слабухіна В.А., Петрушанко Т.О. Особливості психосоматичних співвідношень у хворих на пародонтит ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2000. – Т. 4, № 2. – С. 521-522.

7. Патогенетичні механізми кореляції стресорного пошкодження пародонта та шлунка / Л.М. Тарасенко, І.М. Скрипник, Т.О. Петрушанко, К.С. Непорада // Фізіологічний журнал. – 2000. – Т. 46, № 4. – С. 76-79.

8. Индивидуальные особенности стрессорной реакции органов пищеварения, связанные с типом реагирования нервной системы / Л.М. Тарасенко, К.С. Непорада, И.Н. Скрыпник, Т.А. Петрушанко // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2000. – Т. 9, № 1, - С. 103-105.

9. Зависимость реакции соединительной ткани на стресс от типологических свойств организма / Тарасенко Л.М., Непорада К.С., Скрыпник И.Н., Тарасенко К.В., Нетюхайло Л.Г., Петрушанко Т.А., Корольова В.В., Воложин А.И. // Патол. физиология и эксперим. терапия. – 2000. - № 2. – С. 17-19.

10. Тарасенко Л.М., Дев`яткіна Т.О., Петрушанко Т.О. Вплив антиоксидантної недостатності на кісткову тканину пародонту // Медична хімія. – 2000. – Т. 2, № 2. – С. 28-31.

11. Петрушанко Т.О., Бублій Т.Д. Зв`язок стоматологічної захворюваності підлітків з їх психологічними характеристиками // Проблеми екології та медицини. – 1999. – Т. 3, № 6. – С. 74-76.

12. Петрушанко Т.О., Тарасенко Л.М., Непорада К.С. Патогенетичне обгрунтування системи індивідуальної профілактики захворювань пародонту у підлітків // Проблеми екології та медицини. – 1998. - Т. 2, № 5-6. – С. 51-53.

13. Петрушанко Т.О. Взаємозв`язок індивідуальних психологічних характеристик людини та стану тканин пародонта // Новини стоматології. – 1998. – № 2. – С. 52-54.

14. Моделювання емоційного стресу у тварин / Тарасенко Л.М., Непорада К.С., Скрипник І.М., Григоренко В.К., Юхновець Р.Ю., Вакуленко С.В., Тарасенко К.В., Петрушанко Т.О. // Проблеми екології та медицини. – 1998. – Т.2, № 1-2. – С. 82-83.

15. Тарасенко Л.М., Петрушанко Т.А. Закономерности повреждения тканей пародонта при стрессорных воздействиях (экспериментально-клинические аспекты) // Вісник наукових досліджень. – 1997. - № 4-5. – С. 6-11.

16. Биохимические основы повреждения и защиты органов полости рта в условиях стресса / Л.М. Тарасенко, К.С. Непорада, Т.А. Петрушанко, И.Ю. Литовченко // Вісник стоматології. – 1997. - № 4 (16). – С. 525-527.

17. Петрушанко Т.А., Девяткина Т.А., Тарасенко Л.М. Стрессорная реакция костной ткани пародонта крыс и ее коррекция антиоксидантами // Вісник проблем біології та медицини. – Полтава-Харків, 1997.- Випуск --. – С. 94-99.

18. Петрушанко Т.А. Адаптационные реакции тканей пародонта у студентов вузов и возможность их коррекции // Вісник стоматології. – 1997. - № 3 (15). – С. 349-352.

19. Петрушанко Т.А., Тарасенко Л.М., Воложин А.И. Влияние адаптации к коротким стрессорным воздействиям на устойчивость тканей пародонта к острому стрессу // Патол. физиология и эксперим. терапия. – 1994. - № 2. – С. 20-22.

20. Изменение биохимических показателей, характерных для острого эмоционального стресса, в ротовой жидкости у людей в условиях естественного и повышенного фонов радиоактивности / Тарасенко Л.М., Юхновец Р.Я., Борисенко Ю.В., Петрушанко Т.А., Григоренко В.К., Розуван В.А., Непорада К.С., Козлова Л.В. // Физиологический журнал. – 1993. - Т. 39, № 5-6. – С. 60-65.

21. Петрушанко Т.О. Нова система профілактики захворювань пародонта у дітей пубертатного періоду // Новини стоматології. – 2000. - № 2 (23). – С. 17-18.

22. Показатели системного клеточного иммунитета при пародонтальном синдроме у детей, больных сахарным диабетом / Бабина О.А., Силенко Ю.И., Петрушанко Т.А., Гейко О.А., Баштовенко О.А., Рябенко В.В. // Проблеми екології та медицини. – 1998. – Т.3, № 6. – С. 24-26.

23. Пат. 23634 А, Україна, А 61К 6/00. Спосіб профілактики захворювань пародонта у підлітків: Пат. 23634 А, Україна, А 61К 6/00 / Т.О. Петрушанко, Л.М. Тарасенко, В.М. Петрушанко, А.К. Ніколішин. - № 96124556; Заявл. 05.12.96; Опубл. 02.06.98.

24. Пат. 23635 А, Україна, А 61К 31/00. Спосіб комплексного лікування пародонтиту: Пат 23635 А, Україна, А 61К 31/00 / І.Ю. Литовченко, Т.О. Петрушанко, Л.М. Тарасенко, Т.О. Дев`яткіна, А.К. Ніколішин. - № 96124555; Заявл. 05.12.96; Опубл. 02.06.98.

25. Пат. 24573 А, Україна, А 61К 33/42. Спосіб лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки: Пат. 24573 А, Україна, А 61К 33/42 / Л.М. Тарасенко, Л.А. Френкель, І.М. Скрипник, К.С. Непорада, Т.О. Петрушанко. - № 97062791; Заявл. 12.06.97; Опубл. 04.08.98.

26. Деклараційний патент на винахід 30570 А, А 61К 7/26. Спосіб комплексного лікування пародонтиту / В.А. Слабухіна, Т.О. Петрушанко, Т.О. Дев`яткіна, А.К. Ніколішин. - № 99042376; Заявл. 27.04.99; Опубл. 15.11.00.

27. Рішення на видачу патенту України на винахід, А 61К 7/26. Паста для лікування захворювань тканин пародонта / В.А. Слабухіна, С.Ю. Бурдейна, Т.О. Петрушанко, Т.О. Дев`яткіна, Л.В. Яковлева, А.К. Ніколішин, А.Г. Сербін, Є.В. Гладух. - № 99063431; Заявл. 18.06.99; Прийнято рішення 20.03.00.

28. Рішення експертизи на видачу патенту України на винахід, А 61С 5/00. Спосіб заміщення дефектів у зубах з живою пульпою / В.М. Петрушанко, Т.О. Петрушанко. - № 93006111; Заявл. 02.07.93; Рішення експертизи 16.07.96.

29. Рішення на видачу патенту України на винахід, А 61К 7/26. Спосіб лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей, хворих на цукровий діабет / О.О. Бабіна, Т.О. Петрушанко, В.Ф. Почерняєва. - № 99105941; Заявл. 29.10.99; Прийнято рішення 25.09.00.

30. Пріоритетна довідка на винахід з експертизою по суті заявки, А 61 В 10/10, G09В 23/28. Спосіб моделювання адаптації до коротких стресорних чинників / Л.М. Тарасенко, І.М. Скрипник, К.С. Непорада, Т.О. Петрушанко, В.В. Корольова. - № 98010441; Заявл. 27.01.98.

31. Вікові зміни ротової рідини підлітків / Петрушанко Т.О., Тарасенко Л.М., Непорада К.С., Скрипник І.М., Вакуленко С.В., Григоренко В.К., Юхновець Р.Ю. // Український стоматологічний альманах. – 2000. - № 1. – С. 44-46.

32. Використання ехінацеї пурпурової в комплексній терапії проявів пародонтального синдрому у підлітків, хворих на цукровий діабет / Бабіна О.О., Петрушанко Т.О., Падалка І.О., Просандєєва Г.Ф., Почерняєва В.Ф. // Український стоматологічний альманах. – 2000. - № 1. – С. 47-50.

33. Ковалев Е.В., Петрушанко Т.А., Петрушанко В.Н. Некоторые аспекты сосудистой концепции патогенеза заболеваний пародонта // Вісник асоціації стоматологів України. – 1998. - № 1. – С. 10.

34. Литовченко И.Ю., Петрушанко Т.А., Тарасенко Л.М. Применение препаратов стресспротективного действия в комплексном лечении генерализованного пародонтита // Юбилейный сборник работ, посвященный 60-летию кафедры госпитальной хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии. – М., 1998. – Ч. 1. - С. 82-84.

35. Особливості складу ротової рідини у людей при емоційному стресі в звичайних умовах та на фоні підвищеного рівня радіоактивності / Тарасенко Л.М., Юхновець Р.Я., Григоренко В.К., Непорада К.С., Петрушанко Т.О. // Збірник наукових праць учасників науково-практичної конф. “Актуальні питання ортопедичної стоматології”. – Полтава, 1996. – С. 119-121.

36. Захисний ефект нейропептидів при емоційно-больовому стресі / Тарасенко Л.М., Скрипник І.М., Непорада К.С., Вакуленко С.В., Корольова В.В., Петрушанко Т.О., Нетюхайло Л.Г. // Фізіологічний журнал. – 2000. – Т. 46, № 2 (додаток). – С. 128.

37. Особливості органоспецифічних змін при гострому емоційному стресі / Тарасенко Л.М., Непорада К.С., Вакуленко С.В., Нетюхайло Л.Г., Скрипник І.М., Петрушанко Т.О., Александрова Н.В., Тарасенко К.В., Корольова В.В. // Фізіологічний журнал. – 1998. – Т. 44, № 3. – С. 59-60.

38. Роль типу реагування організму у механізмах розвитку дезорганізації сполучної тканини при стресі / Тарасенко Л.М., Непорада К.С., Скрипник І.М., Петрушанко Т.О., Вакуленко С.В., Тарасенко К.В., Литовченко І.Ю., Нетюхайло Л.Г. // Фізіологічний журнал. – 1998. – Т. 44, № 4. – С. 115-116.

39. Індивідуальні механізми стійкості пародонта до емоційного стресу / Тарасенко Л.М., Непорада К.С., Петрушанко Т.О., Юхновець Р.Я., Григоренко В.К. // Фізіологічний журнал. – 1996. – Т. 42, № 3-4. – С. 92.

40. Тарасенко Л.М., Петрушанко Т.А., Девяткина Т.А. Остеопороз костной ткани пародонта стрессорной природы у крыс и его коррекция тофлацином // Материалы Всеукр. симпозиума с международным участием “Биохимия стресса