МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПОТІЙКО Юрій Алійович

УДК 336.71

КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Спеціальність: 08.04.01 Фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРОФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ–2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вищому навчальному закладі “Інститут економіки та права “КРОК”, Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

Кириченко Олександр Анатолійович,

АКБ “Надра”, віце-президент

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

Савлук Михайло Іванович,

Українська фінансово-банківська школа

при КНЕУ, директор

кандидат економічних наук,

Мішта Сергій Петрович, Ощадний банк України, заступник Голови Правління Ощадбанку України; начальник Головного управління Ощадбанку по м.Києву та Київській області

Провідна установа: | Тернопільська академія народного господарства,

кафедра грошового обігу та кредиту, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль

Захист відбудеться 05 жовтня 2001 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02, Київського національного економічного університету, Міністерства освіти і науки України, за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 214

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий 04 вересня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси у вітчизняній економіці передусім позначилися на механізмі формування фінансових ресурсів для забезпечення функціонування суб’єктів господарювання. В умовах нестабільності економіки, кризи платежів, виникнення інфляційних процесів у підприємств різних форм власності все частіше виникає потреба залучення додаткових коштів для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Найбільш поширеною формою залучення коштів є отримання банківського кредиту за кредитним договором. За статистикою, обсяг кредитів, які надаються суб’єктам господарювання у національній валюті, має стійку тенденцію до збільшення. За нинішніх умов господарювання комерційні банки змушені працювати в надзвичайних умовах. Покрити потребу в оборотних активах за рахунок власних коштів підприємства не в змозі. У такому разі вони вимушені звертатися до залучення коштів у вигляді короткострокових кредитів банку.

Становище, що склалося в економіці України в період переходу до ринкових відносин, об’єктивно вимагає нових підходів і теоретичного осмислення шляхів адаптації механізму фінансового забезпечення суб’єктів господарювання до сучасних умов.

У вітчизняній науковій літературі проблеми кредитування суб’єктів господарювання в ринковій економіці не знайшли комплексного висвітлення. Тоді як окремим питанням кредитування підприємств, методології оцінки кредитоспроможності позичальника присвячена значна кількість праць. Багато уваги приділено кредитуванню в роботах зарубіжних вчених Е.Бредлі, Р. Клауса, В. Лексіса, Р. Синки, Де Ковни, Пітера Роуза, К. Таккі, Б. Едварда. Більш повно ці питання висвітлені в працях російських дослідників – М.З. Бора, О.І. Лаврушина, Є.Ф. Жукова, В.І. Колесникова, М.Л. Колчана, Г.С. Панової, М.А. Песселя, В.М. Усоскіна, Є.А. Уткіна, В.А. Челнокова, В.Є. Черкасова, Є.Б. Ширінської.

В наукових колах України окремі питання цієї проблеми знайшли своє висвітлення в роботах В.В. Вітлінського, А.М. Герасимовича, К.Д. Данильченка, О.В. Дзюблюка, О.А. Кириченка, А.А.Куштуєва, О.Д. Заруби, А.М. Мороза, І.М. Лазепка, М.І. Мируна, М.Д. Олексієнка, О.В. Пернарівського, Д.В. Полозенка, М.Ф. Пуховкіної, М.І. Савлука, В.А. Ющенка.

Щодо проведених західними вченими досліджень проблем кредитування підприємств зазначимо, що вони відповідають реаліям розвинутого економічного середовища, яке включає застосування сучасних банківських технологій, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, ефективний правовий захист учасників кредитних відносин.

У наукових дослідженнях економістів України відображено окремі аспекти сутності та ролі кредиту в умовах формування ринкових відносин, необхідності використання кредитних ресурсів суб’єктами господарювання, методики оцінки кредитоспроможності позичальника, форми забезпечення повернення кредитів. Але сама діалектика формування і розвитку нової моделі економіки України висуває нині і буде, безперечно, висувати в майбутньому нові питання, відповіді на які як в теоретичному, так і в практичному плані мають бути адекватними умовам формування ринкових відносин в Україні. Це повною мірою стосується як подальшого дослідження методів кредитування суб’єктів господарювання, видів забезпечення повернення кредитів, так і методології оцінки кредитоспроможності позичальника. Указані аргументи обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до планів науково-дослідних робіт кафедри фінансів і банківської справи Інституту економіки та права “КРОК” і належить до теми: “Установи ринкової інфраструктури в умовах трансформації економічної системи держави” (номер реєстрації 0194138150). Роль автора у виконанні цієї теми полягала у здійсненні розробок, пов’язаних з удосконаленням механізму кредитної політики комерційних банків, а також організації кредитного процесу у комерційних банках, розробки методики оцінки кредитоспроможності позичальника.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних питань сутності кредиту в ринкових умовах, формування механізму кредитної політики комерційних банків, визначення основних напрямків підвищення кредитоспроможності позичальників та удосконалення форм забезпечення повернення отриманих кредитів в умовах трансформації економічної системи. Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних задач, спрямованих на її досягнення:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є специфічна сфера кредитних відносин, що виникають між банками і позичальниками з приводу перерозподілу вартості у грошовій формі на засадах повернення і платності з метою забезпечення неперервності процесу виробництва.

Предметом дослідження є діяльність банківської системи, спрямована на управління кредитними відносинами в плані надання кредитних послуг суб’єктам господарювання.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено діалектичний підхід до вивчення економічних явищ, який передбачає виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей, що постійно змінюються і розвиваються. В роботі витримано системний підхід, який складає теоретичну і методологічну базу функціонально-статистичного моделювання досліджуваних процесів. При проведенні дослідження використані методи порівняльного економічного аналізу, групування, ланцюгових підстановок, економіко-математичного моделювання, багатофакторного прогнозування.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають суть наукової новизни, полягають у наступному:

- уточнено поняття сутності кредиту в умовах переходу до ринкових відносин, а саме чіткіше сформульовані принципи організації кредитування, зокрема, цільового використання кредиту в період функціонування підприємств різної форми власності; принцип забезпечення повернення кредиту. Обгрунтована об’єктивність дії контрольної функції кредиту в ринкових умовах;

- обгрунтовані фактори, що впливають на розвиток кредитних відносин в умовах переходу до ринкових умов господарювання. Зокрема, відзначається, що зміни в структурі власності на засоби виробництва якісно впливають на розвиток виробничих відносин, в тому числі кредитних, як складової частини базису;

- розкриті особливості кредитних відносин в перехідний період, які обумовлюються розвитком різних форм власності, легалізації відносин між кредитором і позичальником з однієї сторони та наявності конкуренції з іншої сторони;

- уточнені підходи до розробки кредитної політики комерційного банку в період формування ринкових відносин;

- розроблена методика оцінки кредитоспроможності позичальника, яка охоплює комплекс фінансових показників підприємства і дозволяє дати більш повне уявлення про фінансовий стан клієнта;

- запропоновані основні шляхи удосконалення кредитування підприємств в умовах формування ринкових відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання результатів дослідження дає змогу підвищити ефективність діяльності банківських установ та підприємств-позичальників, зменшити ризик неповернення кредитів банківським установам. Методичні розробки та рекомендації автора призначені для практичного застосування комерційними банками України.

Обгрунтовані у роботі рекомендації щодо оптимізації кредитних ресурсів можуть сприяти підвищенню ефективності використання власних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Визначені у дисертації положення з управління кредитним портфелем і ліквідністю комерційних банків, формування процентної і кредитної політики можуть застосовуватись у діяльності комерційних банків і мати своїм результатом активізацію кредитного обслуговування потреб реального сектору економіки.

Методологічні положення та практичні розробки, викладені в роботі, апробовані і прийняті до впровадження в АКБ “Надра” (Довідка № 11-2-34 від 10.03.2001р.), АКБ “Легбанк” (Довідка № 01-1270 від 05.02.2001р.), АППБ “Аваль” (Довідка № 10001/418/1 від 12.03.2001р.), аудиторській фірмі “ІНОП” (Довідка № 12-03/2001 від 21.03.2001р.).

Матеріали дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Інституту економіки та права “КРОК” при розробці методичного забезпечення й викладенні окремих тем, та проведенні практичних занять навчальних дисциплін “Фінанси підприємств”, “Гроші, банки і кредит” і “Банківська справа”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою здобувача. Автором зроблено внесок у комплексне дослідження теоретичних засад сутності кредиту, методологічних положень щодо формування кредитних відносин в перехідний період, розробку методики оцінки кредитоспроможності позичальника. Опубліковані праці виконані без співавторства, в них особисто здобувачем обгрунтовані окремі теоретичні засади та практичні способи вдосконалення кредитних відносин в сучасних умовах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри фінансів і банківської справи Інституту економіки та права “КРОК”, а також доповідалися автором на науково-практичній конференції “Проблеми бюджетної політики України в умовах перехідної економіки” (Київ, квітень 2001 р.) яка проводилася в НДФІ при Міністерстві фінансів України. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних семінарах, які проводились Інститутом економіки та права “КРОК” за участю комерційних банків, а саме: “Сутність кредитних відносин у перехідній економіці України” (Київ, травень 2000р.); “Кредитна політика банку в трансформаційний період”(Київ, жовтень 2000р.); “Проблеми кредитування суб’єктів господарювання комерційними банками” (Київ, грудень 2000р.).

Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано автором у періодичних виданнях, фахових наукових журналах. Загальна кількість публікацій за темою дисертації – 4 найменування загальним обсягом 1,4 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг дисертації 188 сторінок. Робота налічує 39 таблиць, схем – 2, рисунків – 8, список використаних джерел складається із 192 найменувань і займає 14 сторінок. Дисертація містить 8 додатків на 8 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито рівень її розробки в економічній літературі, визначено мету і задачі дослідження, об’єкт, предмет, методологічну та інформаційну базу роботи, наукову новизну, практичне значення, особистий внесок та апробацію її результатів.

Розділ 1 “Теоретико-методологічні особливості кредитних відносин у економіці перехідного періоду” присв’ячено теоретичному обгрунтуванню економічної категорії “кредит”, дана критична оцінка існуючих в економічній літературі точок зору економістів щодо визначення цього поняття і дано власне його визначення. Категорія кредиту в умовах ринкових відносин, на нашу думку, повинна розглядатись в більш широкому аспекті у зв’язку з тим, що, по-перше, ця економічна категорія стосується не тільки перерозподілу грошових коштів, а й акумулювання тимчасово вільних коштів; по-друге, кредиту притаманні не тільки принципи платності та поворотності, а й цільового використання запозичених коштів, реального забезпечення кредиту; по-третє, в кредитні відносини вступають не тільки комерційні банки і підприємства, а також держава і населення і все це відбувається в період розвитку різних форм власності.

На основі вищезазначеного ми вважаємо, що банківський кредит являє собою економічну категорію, яка виражає відносини, пов’язані з акумуляцією власних коштів банку, накопичень від пасивних банківських операцій, тимчасово вільних коштів бюджету, господарюючих суб’єктів і населення, які потім перерозподіляються і надаються позичальникам для використання на принципах поворотності, строковості, платності, цільового використання та реального забезпечення.

У дисертації акцентовано увагу на сутність економічної категорії кредит, яка проявляється в її функціях. В економічній літературі не існує єдиного погляду щодо кількості функцій. У роботі обгрунтовується оптимальна кількість функцій, які виконує кредит. Виходячи з того, що функції кредиту реалізуються в реальному секторі економіки об’єктивно, вважаємо, що цій категорії притаманні такі функції: перерозподільча, заміщення готівкових грошей кредитними операціями, контрольна.

Перерозподільча функція полягає в тому, що за допомогою кредиту за рахунок тимчасово вільних коштів одних юридичних і фізичних осіб задовольняються тимчасові потреби в коштах інших юридичних і фізичних осіб. Специфіка перерозподільчої функції кредиту також полягає в тому, що в систему перерозподілу потрапляє не тільки вартість, яка була вироблена в поточному періоді, але і вартість, що була вироблена в попередній період. Зокрема, в кредит можуть бути надані тимчасово вільні фінансові ресурси, які акумулюються в амортизаційних фондах підприємств, суми грошових коштів, отриманих за надання устаткування в лізінг, та інші.

Перехід до ринкових відносин обумовлює зміну механізму реалізації перерозподільчої функції кредиту. В умовах адміністративно-командних методів господарювання перерозподіл за допомогою кредиту здійснювався головним чином в централізованому порядку, тобто на основі кредитного планування, яке являє собою процес планового визначення всього обсягу кредитних ресурсів держави, їх джерел, а також плановий розподіл.

З проведенням реформи банківської системи, розвитком мережі комерційних банків підвищується роль перерозподільчої функції. Перерозподільча функція реалізується через кредитний ринок, тобто формується ринковий механізм перерозподілу в децентралізованому порядку. На наш погляд, в умовах формування ринкових відносин більшою мірою реалізуються інтереси комерційних банків щодо отримання максимального прибутку і меншою мірою задовольняються інтереси суб’єктів господарювання. За умов переходу до ринкових відносин, користуючись перерозподільчою функцією, комерційні банки надають кредит перш за все підприємствам з високим рівнем рентабельності. Ми вважаємо, що в період переходу до ринкових відносин, реструктуризації економіки, створення нових підприємств, які поки що не мають стійкого ринку збуту, кредитування повинно здійснюватися з урахуванням рівня рентабельності продукції підприємств, що кредитуються.

В роботі аналізуються також функції заміщення готівкових коштів кредитними операціями та контрольна функція. При цьому акцентується увага на те, що дія цих функцій базується на перерозподільчій функції.

Функція заміщення готівкових грошей кредитними операціями пов’язана із специфікою організації грошового обороту, тобто з функціонуванням його переважно в безготівковій формі, за якої розрахунки здійснюються комерційними банками шляхом банківських записів на рахунках позичальників. Грошові кошти суб’єкти господарювання зберігають у комерційних банках і тим самим створюються умови для заміни готівкових грошей в обігу кредитними операціями. За допомогою цієї функції забезпечується економія суспільної праці, економія суспільних витрат грошового обігу. Безготівкова форма розрахунків більш економічна і може забезпечити більш раціональну організацію господарювання.

Щодо контрольної функції, то є опоненти, які вважають, що ця функція не притаманна категорії кредиту. Обгрунтовується така точка зору тим, що контрольна функція може виконуватися тільки кредиторами, тобто комерційними банками. Але треба мати на увазі, що контрольна функція, як і дві перші функції, існує об’єктивно і не залежить від поведінки юридичних і фізичних осіб. Ця функція втілюється в реальне життя конкретними особами – учасниками кредитного процесу. Якщо контроль за рухом кредитних ресурсів здійснюється комерційними банками не ефективно, то збільшується ризик неповернення кредиту позичальниками. В господарській практиці мають місце факти неповернення кредитних ресурсів окремими суб’єктами господарювання із-за недостатнього контролю комерційними банками за рухом кредитних коштів та не якісного аналізу кредитоспроможності позичальника. Ми вважаємо, що контрольна функція має право на існування, оскільки в ефективному використанні запозичених коштів і своєчасному поверненні кредиту зацікавлені як кредитори, так і добросовісні позичальники, тому, що фінансовий стан останнього безпосередньо залежить від своєчасного повернення отриманого кредиту. Тому позичальник зацікавлений в контролі за рухом кредитних ресурсів.

У дисертації обгрунтовується необхідність використання кредиту підприємствами в умовах ринкових відносин. В процесі господарської діяльності здійснюється кругообіг оборотних коштів і, відповідно до цього, підприємство повинно мати у своєму розпорядженні відповідну суму грошей. При цьому для здійснення господарської діяльності підприємствам необхідні грошові кошти на всіх стадіях процесу виробництва. Відсутність або нестача грошових коштів в певний проміжок часу призводить до порушення процесу виробництва і реалізації продукції. Потреба в додаткових грошових коштах в умовах формування ринкових відносин пов’язана перш за все з несвоєчасним надходженням грошових коштів на поточний рахунок підприємств за реалізовану продукцію. Це призводить до того, що витрати, які необхідно здійснювати підприємству, не співпадають з надходженням коштів за реалізовану продукцію, і виникає потреба в додаткових коштах для забезпечення неперервності процесу виробництва.

З урахуванням широкого спектру здійснюваних комерційними банками операцій у дисертації розглядається кредитна політика з метою визначення сутності кредитних відносин в процесі отримання та повернення кредиту суб’єктами господарювання.

В основі кредитної політики, що проводить комерційний банк, лежить кредит, який служить виміром ефективності та оптимальності кредитних відносин і в силу своєї об’єктивності справляє основний вплив на кредитну політику. Кредит визначає кредитну політику комерційного банку, оскільки кредитні відносини є об’єктивною основою для її розробки. В свою чергу, вивчивши інтереси суб’єктів господарювання, їх потреби, комерційний банк може більш точно формувати пріорітети кредитної політики щодо взаємовідносин з підприємствами. Ефективність кредитної політики щодо кредиту полягає в тому, що вона дозволяє оцінити реальні потреби позичальників і реалізувати їх в новій комбінації, тобто в нових видах кредиту.

Автор вважає, що кредитна політика комерційного банку являє собою комплекс заходів, пов’язаних із формуванням і використанням кредитних ресурсів з метою максималізації доходів комерційного банку при дотриманні його надійності та стабільності на визначеній правовій основі.

У Розділі 2 “Кредитування підприємств України в умовах формування ринкових відносин”, використовуючи фактичні дані підприємств різної форми власності розглянута структура поточних оборотних активів підприємств, показана залежність розміру кредитних ресурсів від швидкості обороту коштів підприємства, проведені розрахунки додаткового залучення кредитних ресурсів в обіг в результаті уповільнення руху оборотних коштів на підприємствах, що досліджуються, проаналізована динаміка дебіторської заборгованості підприємств та причини її зростання в перехідний період. На основі проведеного аналізу внесені пропозиції щодо оптимізації структури розміщення оборотних активів на підприємствах, що досліджуються.

Автор відмічає, що для забезпечення безперервності процесу виробництва суб’єкти господарювання повинні мати визначену суму оборотних активів з оптимальною структурою та надійними джерелами фінансування. Оптимальна структура оборотних активів значною мірою залежить від оборотності, передусім, виробничих запасів.

З метою отримання реальної величини швидкості обороту виробничих запасів дисертант пропонує схему розрахунку оборотності оборотних коштів, виходячи із суми матеріальних витрат, які фактично використані в процесі виробництва (рис. 1).

Рис 1. Схема визначення чистих матеріальних витрат

Нині діюча методика розрахунку швидкості обороту оборотних коштів визначається виходячи із середніх залишків оборотних активів. Ми пропонуємо розраховувати швидкість обороту оборотних коштів виходячи із чистих матеріальних витрат. Проведений порівняльний аналіз показав, що рекомендована нами методика дозволяє більш точно визначити оптимальний запас матеріальних цінностей з метою забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції, це в свою чергу скорочує потребу підприємств в додаткових грошових коштах, зокрема кредитів комерційних банків.

Значне місце в розділі 2 відведено дослідженню формування фінансових ресурсів підприємств за рахунок кредитів комерційних банків. Автор обгрунтовує доцільність використання короткострокових кредитів при допомозі диференціала фінансового лівереджу. Ефект використання кредиту суб’єктами господарювання проявляється тільки в тому випадку, якщо рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства, перевищує середній розмір процента за використовуваний кредит, тобто якщо диференціал є позитивною величиною. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового лівереджу, тим більше його ефект. Формування від’ємного значення диференціала фінансового лівереджу завжди призводить до зменшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу. В цьому випадку використання підприємством кредиту комерційного банку дає негативний ефект, тобто у такому випадку використовувати короткостроковий кредит комерційного банку не доцільно (Табл. 1).

Таблиця 1

Розрахунок диференціала фінансового лівереджу

для підприємств різної форми власності за 2000 рік

Назва підприємства | Форма власності | Валовий прибуток (тис. грн.) | Середня вартість активів (тис. грн.) | Валова рентабельність активів (%) | Середній процент за користування кредитом (%) | Диференціал фінансового лівереджу

А | Б | 1 | 2 | 3 | 4 | 5

1. Київський авіазавод | Державна | 95492,0 | 480502,0 | 19,9 | 35,0 | - 15,1

2. ТОВ “Укрполімер” | Колективна | 16,0 | 43,4 | 36,9 | 45,0 | - 8,1

3. ВАТ “Взуттєва фабрика “Київ” | Колективна | 2958,0 | 6138,0 | 48,2 | 40,0 | + 8,2

4. ВАТ “Контакт” | Колективна | 395,0 | 3390,5 | 11,7 | 35,0 | - 23,3

5. Завод “Карат” | Державна | 253,0 | 1459,4 | 17,3 | 35,0 | - 17,7

6. МП “Імпульс” | Приватна | 357,4 | 897,8 | 39,8 | 35,0 | + 4,8

7.ВАТ “Новатор” | Колективна | 719,2 | 2535,5 | 28,4 | 35,0 | - 6,6

Приведені дані показують, що тільки ВАТ “ Взуттєва фабрика “Київ” та МП “Імпульс” мають позитивне значення диференціалу фінансового лівереджу, відповідно + 8,2% та +4,8%. Таким чином, тільки ці підприємства мають ефект від використання кредиту комерційного банку. Для інших підприємств, наведених в таблиці, використання кредиту під визначені проценти є недоцільним. Використання кредиту на цих підприємствах призведе до “проїдання” власних оборотних коштів.

Слід зазначити, що значною мірою на від’ємне значення диференціала фінансового лівереджу впливає співвідношення залучених і власних коштів. Чим більше залучених коштів припадає на одиницю власного капіталу, тим більше негативне значення диференціала фінансового лівереджу. Підприємства, які мають від’ємне значення диференціалу фінансового лівереджу, як правило, не користуються кредитами комерційних банків.

Проведений аналіз кредиторської заборгованості на досліджуємих підприємствах показує, що її розмір за останні роки збільшується. При цьому спостерігається значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю (Табл. 2).

Таблиця 2

Стан дебіторсько-кредиторської заборгованості

суб’єктів господарювання з різною формою власності у 2000 році.

(тис. грн.)

Назва підприємства | Форма власності | Кредиторська заборгованість | Дебіторська заборгованість | Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською (+) (р.1 – р.3)

Всього | У тому числі прострочена

А | Б | 1 | 2 | 3 | 4

1. Київський авіазавод | Державна | 345453 | 15690 | 141964 | + 203489

2. ТОВ “Укрполімер” | Колективна | 66,8 | 40,4 | 43,4 | + 23,4

3. ВАТ “Взуттєва фабрика “Київ” | Колективна | 2212 | 1104 | 1620 | + 592

4. ВАТ “Контакт” | Колективна | 3223 | 1250 | 1254 | + 1969

5. Завод “Карат” | Державна | 2580,5 | 250,3 | 2367 | + 213,5

6. МП “Імпульс” | Приватна | 4278,7 | 2494,5 | 4827,2 | - 548,5

7.ВАТ “Новатор” | Колективна | 793,4 | 368,7 | 2556,0 | - 1762,6

Дані таблиці свідчать про те, що тільки на МП “Імпульс” і ВАТ “Новатор” дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість відповідно на 548,5 тис. грн. і 1762,6 тис. грн. На інших підприємствах навпаки – кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість. У цих підприємств виникають додаткові залучені кошти, які спрямовуються на формування власних оборотних активів. У підприємств, де дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість, відбувається відволікання власних коштів.

Слід зазначити, що на досліджуваних підприємствах перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською досягається в переважній більшості за рахунок простроченої кредиторської заборгованості.

У роботі розглянуті існуючі методики оцінки кредитоспроможності АК АПБ “Україна”, АКБ “Промінвестбанк”, АППБ “Аваль”, АКБ “Надра”. На основі проведеного аналізу методик оцінки кредитоспроможності позичальника зазначених комерційних банків визначено ряд недоліків. До недоліків діючих методик оцінки кредитоспроможності позичальників відносяться:

По-перше, незначна кількість балів, яка нараховується за показники, що характеризують кінцевий результат господарської діяльності підприємств (в межах 20% від загальної кількості балів);

По-друге, значна ранжировка підприємств по класу кредитоспроможності (5 класів: А, Б, В, Г, Д). Як правило, підприємства, які відносяться до класу “Г”, “Д” недоцільно розглядати на предмет надання кредиту;

По-третє, по деяких фінансових коефіцієнтах завищено бали у зв’язку з тим, що спрощено шкалу нарахування балів. Зокрема, зміну валюти балансу характериpизують: позитивна зміна валюти балансу протягом року незалежно від її суми і негативна зміна валюти балансу незалежно від її суми. При цьому різниця балів значна – максимальна – 20 балів, мінімальна – 4 бали.

По-третє, по деяких фінансових коефіцієнтах завищено бали у зв’язку з тим, що спрощено шкалу нарахування балів. Зокрема, зміну валюти балансу характериpизують: позитивна зміна валюти балансу протягом року незалежно від її суми і негативна зміна валюти балансу незалежно від її суми. При цьому різниця балів значна – максимальна – 20 балів, мінімальна – 4 бали.

Ми вважаємо, що при оцінці кредитоспроможності позичальників необхідно збільшити кількість показників, які характеризують фінансовий стан клієнтів. Зокрема, коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності продукції, коефіцієнт рентабельності власних коштів, коефіцієнт фінансової незележності, коефіцієнт інвестування, коефіцієнт ділової активності.

Ранжировку підприємств по класу кредитоспроможності слід проводити по трьом класам “А”, “Б” і “В”.

Розділ 3 “Напрямки вдосконалення кредитування підприємств України в сучасних умовах” присв’ячений аналізу діючих видів забезпечення повернення отриманих кредитів позичальниками комерційним банкам, вибору оптимальної методики оцінки кредитоспроможності позичальника, основним напрямкам удосконалення організації кредитування підприємств в Україні.

Проведене дослідження видів забезпечення отриманих кредитів показує, що проблема кредитних ризиків щодо неповернення кредитів є для комерційних банків однією з найважливіших проблем. Неповернення кредитів тягне за собою погіршення показників фінансового стану як комерційного банку, так і позичальників. Найбільшу питому вагу в загальній сумі наданих кредитів займає такий вид забезпечення повернення кредитів як застава. Звичайно, застава є найбільш надійним видом забезпечення повернення кредитів. Але з іншого боку звужений перелік видів забезпечення повернення кредитів зменшує кількість потенційних позичальників кредиту. За період з 1995 по 2000 роки значно зменшилася питома вага бланкових кредитів: з 29% в 1995 році до 1% в 2000 році. Це є позитивним в роботі комерційних банків. Водночас не знайшов широкого розповсюдження такий вид забезпечення повернення кредитів як іпотека.

Проблемним питанням на сьогоднішній день є висока ціна на позичковий капітал. Аналіз показав, що проценти на позичковий капітал в декілька разів перевищують рівень рентабельності виробництва позичальників. Звичайно, в умовах ринкових відносин ціна на запозичений капітал формується під впливом попиту та пропозиції на кредитні ресурси. Нажаль, попит на кредитні ресурси перевищує пропозицію. Це обумовлено тим, що крім підприємств різних галузей народного господарства до запозичень вдалася держава.

Методологічний арсенал дослідження кредитоспроможності підприємств, який сьогодні накопичено в Україні, не задовольняє вимог ефективного управління позиковим капіталом, оскільки він будується на показниках, що не відображають реального обсягу фінансових ресурсів, не дають можливість виявити достатність надходжень грошових коштів для забезпечення витрат, відповідність цих надходжень в часі.

В роботі аргументовано доводиться необхідність застосування методики оцінки кредитоспроможності позичальників на основі системи фінансових коефіцієнтів. Слід зазначити, що в існуючих методичних рекомендаціях щодо оцінки кредитоспроможності позичальників не обгрунтовуються оптимальні значення тих фінансових коефіцієнтів, які використовуються при аналізі фінансового стану позичальників. Оптимальне значення фінансових коефіцієнтів дає можливість визначити мінімальну кількість балів за кожне значення показника.

Автор вважає, що система фінансових коефіцієнтів повинна включати такі показники: фінансову стійкість, платоспроможність, ефективність використання власних і запозичених коштів, рентабельність або прибутковість підприємства, наявність забезпечення кредиту або гарантія його повернення. Для об’єктивної оцінки фінансового стану позичальника слід брати до уваги можливу наявність у балансі таких показників, які характеризують стан майна підприємства, величину джерел коштів підприємства, рух грошових коштів в динаміці, склад дебіторської та кредиторської заборгованості, наявність нерозподіленого прибутку і інші показники.

В роботі акцентується увага на вдосконалення кредитування суб’єктів господарювання, розширення бази застави, удосконалення системи оподаткування та заходів стосовно визначення підприємства банкрутом, визначення приватної власності на землю.

Висновки

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в уточненні поняття сутності кредиту, як економічної категорії, яка акумулює тимчасово вільні кошти бюджету, суб’єктів господарювання і населення, які потім надаються позичальникам для використання на принципах поворотності, строковості, платності, цільвого використання та реального забезпечення. Обгрунтована об’єктивність дій контрольної функції кредиту у ринокових умовах.

Проведені в дисертаційній роботі комплексні дослідження кредитування підприємств України в перехідний період стали підставою для отримання наукових і практичних результатів, а саме:

1. В умовах переходу до ринкових відносин структура власності на засоби виробництва є визначальним в розробці стратегії кредитної політики держави і комерційних банків. Крім того, структура власності на засоби виробництва диктує розвиток або згортання відносин між позичальником і кредитором з однієї сторони та наявності конкуренції на кредитному ринку з іншої сторони.

2. Зміна в структурі власності на засоби виробництва, які відповідають рівню розвитку продуктивних сил і виробничих відносин вимагає перегляду кредитної політики держави і комерційних банків, як складової частини надбудови на кожному історичному етапі розвитку суспільства.

3. Формування фінансових ресурсів суб’єктів господарювання з урахуванням банківського кредитування основується на побудові фінансово-кредитного механізму, завдяки якому здійснюється реалізація кредитної політики держави і комерційних банків. При цьому досягається взаємозв’язок між власними фінансовими ресурсами підприємств і кредитними ресурсами банку, що включає в себе цілий ряд етапів від аналізу ефективності формування капіталу на попередньому етапі до практичних дій по залученню коштів.

4. У відповідності з вимогами кредитної політики сьогодення слід застосовувати методики оцінки кредитоспроможності позичальників, які більш повно та якісно характеризують фінансовий стан клієнтів банків. Запропонована нами методика оцінки кредитоспроможності позичальників включає фінансові показники, які комплексно характеризують фінансовий стан підприємств. До цього переліку включаються показники, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність, ефективність використання власних та залучених коштів, рентабельність або прибутковість підприємства. Зокрема, коефіцієнт рентабельності продукції, коефіцієнт рентабельності власних коштів, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт інвестування, коефіцієнт ділової активності, коефіцієнт заборгованості.

5. За сучасних умов господарювання комерційні банки мають низку проблем, які пов’язані із недосконалістю законодавчої бази забезпечення кредитів, відсутністю ефективного механізму реалізації прав кредиторів на заставне майно. З метою поліпшення економічного середовища та інвестиційного клімату в Україні необхідно запровадити Державний реєстр майна позичальників. Державний реєстр майна позичальників має забезпечити переважне право комерційних банків задовольняти вимоги за рахунок майна боржника перед іншими одержувачами незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав майна. На нашу думку, цей крок прискорить в розвиток забезпечення кредитів в Україні, бо завдяки Державному реєстру застав майна позичальників підвищиться надійність застави, що сприятиме стимулюванню процесу надання позик комерційними банками суб’єктам господарювання.

6. Проведений аналіз фінансового стану досліджуємих підприємств показав, що більшість із них мають від’ємне значення диференціала фінансового лі вереджу, який показує пряму залежність рентабельності власного капіталу від процентних ставок комерційного банку за користування кредитом. Така залежність свідчить про те, що використання кредитів комерційного банку для формування поточних фінансових потреб має рацію тільки в тому випадку, якщо середня рентабельність активів підприємства перевищує середню процентну ставку комерційного банку за користування кредитом.

7. Для проведення більш ефективної діяльності, комерційним банкам необхідно розширити використання різних видів забезпечення повернення отриманих кредитів позичальниками за рахунок впровадження іпотечного кредитування, кредитування під цінні папери позичальників, вексельне кредитування.

8. В оцінці кредитоспроможності підприємства поряд з показниками ліквідності балансу необхідно використовувати показники про рух грошових потоків. Зокрема, коефіцієнт грошового потоку, який визначається відношенням загального обсягу боргових зобов’язань клієнта до величини грошового потоку; коефіцієнт реалізації, що розраховується як відношення обсягу реалізації продукції до середніх залишків кредитних вкладень за відповідний період; коефіцієнт заборгованості, що розраховується як відношення величини процентних платежів у поточному періоді до грошового потоку за результатами операційної діяльності. Конкретні нормативні значення цих коефіцієнтів встановлюються комерційним банком з урахуванням власного досвіду організації кредитних відносин з широким колом позичальників. Застосування показників про рух грошових коштів дозволить підприємствам більш реально визначити потребу в додаткових коштах на стадії планування кредиту, спроможність вчасно погасити свої зобов’язання, а також детальніше розрахувати резерви підвищення кредитоспроможності позичальника

Запропоновані нами шляхи вирішення зазначених проблем, звичайно, не можуть відразу розв’язати всі питання, пов’язані з додатковим залученням в обіг грошових коштів, проте вони спроможні сприяти покращенню ситуації у сфері підприємництва, адже воно є основою функціонування ринкової економіки.

ПЕРЕЛІК опублікованих праць за темою дисертації

У наукових вахових виданнях:

1. Потійко Ю.А. Функції та проблеми кредитування українських підприємств // Зовнішня торгівля. – 2000, – №1, с. 149-153, – 0,4 д.а.

2. Потійко Ю.А. Формування оптимального розміщення оборотних активів господарюючих суб’єктів // Зовнішня торгівля. – 2000, – №2, с. 171-174, – 0,35 д.а.

3. Потійко Ю.А. Ще раз про кредит // Вісник Національного банку України. – 2000, – №12, с. 47-48, – 0,25 д.а.

4. Потійко Ю.А. Аналіз кредитоспроможності підприємств в умовах ринкових відносин // Фінанси України. – 2001, – №1, с. 118-123, – 0,4 д.а.

Анотація

Потійко Ю.А. Кредитування підприємств України в перехідний період. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. Київський національний економічний університет. Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню основних теоретичних аспектів щодо визначення сутності кредиту, формуванню кредитної політики в умовах перехідного періоду та ролі банківської системи, що забезпечує їх практичну організацію. Обгрунтовано підходи до побудови кредитних відносин в період надання та повернення кредитів комерційним банкам. Визначено шляхи оптимізації застосування інструментів кредитної політики і її впливу на кредитну активність банківських установ. Проаналізовано недоліки існуючих методик оцінки кредитоспроможності позичальників. До недоліків діючих методик оцінки кредитоспроможності позичальників відносяться:

- по-перше, незначна кількість балів, яка нараховується за показники, що характеризують кінцевий результат господарської діяльності підприємств (в межах 20% від загальної кількості балів);

- по-друге, значна ранжировка підприємств по класу кредитоспроможності (5 класів: А, Б, В, Г, Д). Як правило, підприємства, які відносяться до класу “Г”, “Д” недоцільно розглядати на предмет надання кредиту;

- по-третє, по деяких фінансових коефіцієнтах завищено бали у зв’язку з тим, що спрощено шкалу нарахування балів. Зокрема, зміну валюти балансу характеризують: позитивна зміна валюти балансу, незалежно від її суми і негативна зміна валюти балансу незалежно від її суми. При цьому різниця балів значна – максимальна 20 балів, мінімальна – 4 бали.

В роботі пропонується збільшити кількість показників, які характеризують фінансовий стан підприємства-позичальника, зокрема, доповнити перелік такими показниками: коефіцієнт рентабельності активів; коефіцієнт рентабельності продукції; коефіцієнт рентабельності власних коштів; коефіцієнт інвестування. Пропонується проводити ранжировку підприємств по трьом класам кредитоспроможності: А, Б, В.

Розроблено методику оцінки кредитоспроможності позичальника в умовах формування ринкових відносин. Запропоновано систему заходів щодо удосконалення організації кредитування підприємств України.

Ключові слова: кредит, кредитні відносини, кредитні ресурси, комерційний банк, кредитування, кредитна політика, кредитний портфель.

Аннотация

Потийко Ю.А. Кредитование предприятий Украины в переходный период. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит. Киевский национальный экономический университет. Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию основных теоретических аспектов определения сущности кредита, формирования кредитной политики в условиях переходного периода и роли банковской системы, которая обеспечивает ее практическую организацию. Обоснованы подходы к построению кредитных отношений в период предоставления и возврата кредитов коммерческим банкам. Определены пути оптимизации применения инструментов кредитной политики и ее влияние на кредитную активность банковских учреждений. В диссертации обоснована необходимость использования кредита предприятиями в условиях рыночных отношений, определены причины, обусловливающие потребности предприятий в дополнительных денежных ресурсах для обеспечения беспрерывности процесса производства и реализации продукции.

В работе проведено исследование формирования финансовых ресурсов предприятий с участием кредита коммерческих банков используя дифференциал финансового ливереджа. Отмечено, что эффект использования кредита субъектами хозяйствования проявляется только в том случае, когда дифференциал финансового ливереджа является положительной величиной. Чем выше положительное значение дифференциала финансового ливереджа, тем больше эффект использования кредита субъектами хозяйствования. Формирование отрицательного значения дифференциала финансового ливереджа всегда приводит к уменьшению рентабельности собственного капитала. В этом случае использование кредита предприятиями нецелесообразно.

В диссертации предложена схема расчета оборачиваемости оборотных средств исходя из суммы материальных затрат, которые фактически осуществлены в процессе производства. Проведенные расчеты показали, что используя предложенную методику определения нормы запаса материальных ценностей возможно значительно сократить производственные запасы.

В работе проанализировано состояние дебиторско-кредиторской задолженности на исследуемых предприятиях. Проведенный анализ позволил выявить тенденцию превышения кредиторской задолженности над дебиторской задолженностью. Таким образом, у предприятий возникают дополнительные привлеченные денежные средства (при том бесплатные), которые направляются на формирование собственных оборотных активов.

Рассмотрены действующие методики оценки кредитоспособности коммерческих банков Украины. На основе проведенного анализа действующих методик оценки кредитоспособности заемщика определены их недостатки и предложено увеличить количество финансовых коэффициентов, которые комплексно характеризуют финансовое состояние заемщиков. К недостаткам действующих методик оценки кредитоспособности заемщиков относятся:

- во-первых, незначительное