НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Слєпушкіна Алла Сергіївна

УДК 336.5:338.8

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІнвестиційнОЇ взаємодіЇ економічних суб'єктів України і

міжнародних інвестиційних інститутів

08.02.03 – організація управління, планування і

регулювання економікою

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування

Національної академії наук України.

Науковий керівник | член-кореспондент НАН України,

доктор економічних наук, професор

Голіков Володимир Іванович,

Інститут економічного прогнозування НАН України, завідувач відділу інституційних змін та розвитку форм господарювання.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бажал Юрій Миколайович,

Національний університет

“Києво-Могилянська Академія”,

керівник департаменту економічних наук, завідувач кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук

ШАБЛИСТА Любов Миколаївна,

Інститут економіки НАН України,

старший науковий співробітник.

Провідна установа Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки (м. Київ).

Захист відбудеться “22” червня 2000 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 22 травня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучаснi масштаби диверсифiкацiї мiжнародної iнвестицiйної дiяльностi впливають на поступ усiх країн i регiонiв свiту, тим самим формуючи якiсно нове середовище економiчного розвитку. Так, заощадження та використання свiтових iнвестицiйних ресурсiв розглядаються як системоутворюючий фактор розвитку нацiональної економiки. Проте, тенденцiї iнвестицiйного глобалiзму можуть набувати непередбачених форм, тому органiзацiйно-правовий простiр України, протекцiонуючи нацiональнi iнтереси, вимагає системної координацiї дiй економiчних суб’єктiв та регламентацiї iнвестицiйних вiдносин.

За цих обставин особливого значення набуває фактор дiєздатностi держави, що проявляється у розробцi та реалiзацiї стратегiї спiльного використання iнвестицiй, тобто наявності в країнi Державної iнвестицiйної стратегiї, яка виходить з того, що органiчне сполучення iноземного капiталу з нацiональними ресурсами передбачає оптимiзацiю мiжнародних iнвестицiйних потокiв. Отже, з одного боку, створюються умови для реалiзацiї зростаючого потенціалу мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї, а з iншого - забезпечуються прiоритети нацiонального розвитку. Крізь призму цiєї стратегiї має вiдбуватись iнвестицiйна взаємодiя економiчних суб’єктiв України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв. Реалiзацiю стратегiї забезпечує нацiональний механiзм регулювання такої взаємодiї, розробка якого потребує всебiчного наукового обгрунтування, що спирається на методологiю та вiдповiдний iнструментарiй щодо спiльного використання iнвестицiй.

Актуальнiсть теми. Проблематика нацiональних iнвестицiйних прiоритетiв та питання регулювання мiжнародного iнвестицiйного ринку зi своєю структурою є сьогоднi одним із основних об’єктiв дослiдження вчених-економiстiв України. Вагомий науковий внесок у дослiдження загальнотеоретичних проблем формування ринку iнвестицiйного капiталу та включення України у мiжнародний iнвестицiйний процес зробили: І.Бланк, О.Гаврилюк, В.Геєць, М. Герасимчук, В.Голіков, М.Гольцберг, Б.Губський, Б.Кваснюк, В.Коломойцев, Д.Лук’яненко, А.Мертенс, О.Мозговой, Є.Панченко, Ю.Пахомов, А.Пересада, В.Сiденко, А.Філіпенко та iншi. Результати цих досліджень складають основу для iнвестицiйної стратегiї, за якою державне регулювання iнвестицiйних потокiв капiталу при реструктуризації економiки, є головним завданням уряду. Проте, важелі державного впливу на механізми участi iноземного капiталу в процесi розширеного вiдтворення породжують ряд питань. Зокрема, питання державного регулювання iнвестицiйної взаємодiї економiчних суб’єктiв України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв, метою якого є пiдтримка балансу взаємних iнтересiв. Проблема дослiдження актуалiзується пiд впливом тези, висунутої світовою науковою думкою, про нове розумiння природи конкурентоспроможності будь-якої країни, що залежить вiд нацiональних та мiжнародних регуляторiв.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені у дисертації положення є складовою частиною науково-дослідних тем відділу інституційних змін та розвитку форм господарювання “Соціально економічні проблеми приватизації” № ДР (0198U000246) та “Iнституцiйне забезпечення розвитку корпоративного сектору економiки України” (№ ДР 0199U000867). В межах зазначених тем, автором були опрацьовані питання нормативно-функціонального та нормативно-організаційного характеру щодо проблеми державного регулювання процесом iнвестицiйної взаємодiї в умовах структурних перетворень форм власностi.

Мета i задачi дослiдження. Мета дослiдження полягає в науковому обгрунтуваннi концепцiї розвитку iнвестицiйної взаємодiї як основи Державної iнвестицiйної стратегiї щодо забезпечення взаємовигiдного використання експортно-iмпортних iнвестицiйних ресурсiв. На цiй основi базується розробка практичних та теоретичних пропозицiй щодо засобів впливу на формування нацiонального механiзму регулювання процесу міжнародної інвестиційної взаємодії, де беруть участь еконономiчнi суб’єкти України i мiжнароднi iнвестицiйнi iнститути. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такi основні завдання:

-

- опрацювати методологiчнi засади державного регулювання інвестиційних процесів, при цьому визначити принципи, форми, методи взаємодiї їх учасників і проаналiзувати її змiст, сутнiсть як явища, як процесу, як системи;

- обгрунтувати залежнiсть джерел i механiзмiв iнвестування, способiв i форм привласнення в Українi вiд стану формування iнституту права власностi;

- оцінити стан основних національних інститутів ринку, що забезпечують регулювання процесів міжнародної інвестиційної взаємодії, зокрема, інвестицiйну дiяльність українських банкiв та функцiонування фондового ринку;

- розкрити дiяльнiсть мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв як суб’єктів регулювання процесу мiжнародної iнвестицiйної взаємодії (систему міжнародних організацій, що координує міжнародні інвестиційні потоки капіталу);

- проаналізувати оптимальні передумови (нормативні, органiзацiйно-правові та фiнансові), за яких регулятивна функцiя держави сприяє функцiонуванню механiзму iнвестицiйного процесу в Україні;

- проаналiзувати особливості формування в Україні структури прямих іноземних та зарубіжних iнвестицiй (ПІІ, ПЗІ), виявляючи тенденцiї розвитку нацiональної економiки та її входження в мiжнародний iнвестицiйний процес;

-

Наукова новизна одержаних результатiв полягає в обгрунтуванні та розробці концепції інвестиційної взаємодії економічних суб’єктів України і міжнародних інвестиційних інститутів як основи Державної інвестиційної стратегії в умовах перехідної економіки. В ході проведеного дослідження були отримані нові наукові результати, які полягають у наступному:

-

-

- введено поняття “інвестиційно-інтеграційний процес”, що визначено як злиття міжнародного і національного інвестиційних процесів в певній юрисдикції; розкрито еволюцію розвитку цього процесу на прикладі Європейського союзу (ЄС);

-

-

- виявлено роль інституту права власності у регламентації інвестиційно-інтеграційного процесу в Україні з обгрунтуванням законодавчих пропозицій щодо зміни стану привласнення економічних суб’єктів в цьому процесі;

-

-

-

Практичне значення одержаних результатiв. Практична значущiсть роботи знайшла вiдображення у пiдготовленому автором науковому обгрунтуваннi щодо питання iнституцiйного забезпечення сучасного iнвестицiйного механiзму. Розробки нормативних та методичних пропозицiй здобувача щодо зазначеного питання знайшли втілення: у пiдготовлених проектах нормативних актiв Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) про запровадження форми рейтингової оцiнки iнвестицiйної якостi фондових iнструментiв вiтчизняних емiтентiв та реєстрацiї українських цінних паперів на провiдних захiдних фондових бiржах, а також пропозиції щодо порядку здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів іноземними юридичними особами і підприємствами з іноземними інвестиціями (лист вiд 22.07.97 за N 2954); у пiдготовцi пропозицiй Фонду державного майна України до проекту Закону України про iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанiї (лист вiд 18.01.94 за N10-7-21); у рекомендацiях Нацiональному агентству України з реконструкцiї та розвитку про застосування принципiв iнвестицiйної взаємодiї при формуваннi iнвестицiйного механiзму (лист вiд 13.10.97 за N9-3 6024). Тематика наукової роботи знайшла відображення в наукових звітах планових тем відділу та доповідних записках відділу, виконаних на замовлення Кабінету Міністрів та інших державних органів.

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуваннi концепцiї iнвестицiйної взаємодiї економiчних суб’єктiв України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв з виявленням сфер взаємодiї, через якi проходять фiнансово-iнвестицiйнi потоки, що формують канали взаємодiї і систематизують названу взаємодiю. Це закладає основи Державної iнвестицiйної стратегiї. Особистий внесок автора у роботах, виконаних спiльно з iншими авторами, наведений окремо у списку опублiкованих праць за темою дисертацiї.

Апробацiя результатiв дослiджень. Ряд висновкiв i положень наукового дослiдження знайшли вiдображення в тезах: “Деформацiя привласнення та iнвестицiйний процес”, що викладенi на науково-практичній конференцiї “Трансформацiя вiдносин власностi - основа розвитку пiдприємництва в Українi.” (м. Київ, 1996р.). Основнi теоретичнi положення дисертацiї викладенi в доповiдi “Методологiчнi основи iнвестицiйної взаємодiї нацiональних економiк” на Всеукраїнськiй науково-практичнiй конференцiї “АвтоЗАЗ: проблеми та перспективи” (м.Київ, 1997 р.).

Публiкацiї. Результати наукового дослiдження вiдображенi в 9 публiкацiях загальним обсягом близько 7 друк. аркуш.

Структура та обсяг дисертацiї. Робота складається iз вступу, 4-х роздiлiв, висновкiв i додаткiв. Вона викладена на 225 сторiнках машинописного тексту, мiстить 2 таблицi та 12 рисункiв, з них 12 - на окремих сторiнках. Список використаних лiтературних джерел включає 187 найменувань, наведений на 15 сторiнках. Робота має додатки на 13 сторiнках.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ

У першому роздiлi “Iнвестицiйнi потоки капiталу як предмет державного регулювання” проведено аналiз мотивації руху потокiв капiталу мiж країнами i впливу держави на цей процес, що, по-перше, розкриває еволюцiю концептуальних основ мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї, а саме:розвиток моделей iнвестування у теорiї мiжнародної економiки; концепцiї та механiзми державного регулювання інвестиційним процесом. По-друге, виявляє: економічну природу і закономірності руху капіталу; роль інвестицій в системі макропараметрів; сутнiсть і мотивацію мiжнародних iнвестицiй; характер взаємодiї суб’єктiв в процесі мiжнародного iнвестування. По-третє, розглядає: формування міжнародного інвестиційного ринку; роль регуляторiв взаємодiї міжнародних фінансово-iнвестицiйних потокiв капіталу; фактори формування каналів інвес тиційної взаємодії. Аналіз висвітлює сучасний стан досліджень в цій сфері.

В даному розділі детально проаналізована державна політика, що базується на системі важелів впливу на ринкові відносини, виступаючи як протидія монополістичному капіталу (кейнсіанська концепція та ін.). Проведення аналізу обумовлено тим, що саме на підставі цих відносин рух капiталу мiж країнами почав трансформуватися в процес мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї, перетворюючись на провiдну ланку свiтогосподарських зв’язків. Визначено, що вплив держави (прямий чи опосередкований) у системi регулювання мiжнародних iнвестицiйних вiдносин може бути домiнуючим, оскiльки цiлi, функцiї нацiональної iнвестицiйної полiтики визначають напрями руху капiталу. Державне регулювання визнається ефективним, якщо мiжнароднi iнвестицiйнi потоки капiталу в нацiональнiй економiцi виступають як динамiчний параметр вiдтворення, вiдповiдно до якого принципи, форми і методи цього регулювання зумовлюють мiсце держави в процесi мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї.

Розглянуто методи управлiння iнвестицiями через макро- i мiкромоделi аналiзу економiки та прийняття iнвестицiйних рiшень урядом, iншими економiчними суб’єктами щодо конкретних iнвестицiйних проектiв. Враховуючи те, що економiчна теорiя вважає iнвестицiї невiд’ємною частиною будь-якої економiчної системи, мiжнародними є iнвестицiї, реалiзацiя яких передбачає взаємодiю учасникiв, якi належать рiзним державам. Тому в роздiлi додатково аналiзуються фактори впливу на вектори міжнародного інвестування, а саме: ефект взаємозалежностi країн через чутливiсть мiжнародних iнвестицiй до змiн валютних ставок, який підсилює в країні ефект від проведення монетарної чи фiскальної полiтики (iнструмент державного регулювання); певні принципи регулювання міжнародних економічних відносин – протекціонізм, прагматизм, вільний рух капіталів; економічні методи регулювання інвестиційної взаємодії, в основу яких покладено вимоги до результатів діяльності іноземних інвесторів, бар’єри (структурні, технічні) щодо злиття капіталів тощо. Отже, обгрунтовано концептуальний пiдхiд до мiжнародної iнвестицiйної взає модiї з визначенням її принципів, форм, методів та складових регулювання.

Серед основних висновкiв роздiлу є те, що еволюцiя свiтової економiчної думки щодо державного регулювання та впливу на процес міжнародного інвестування обумовлена змiною умов вiдтворення та базується на переосмисленнi ролi стихiйних факторiв ринку. Регулятори системи мiжнародного iнвестування на наддержавному рiвнi виконують функцiю координацiї, на державному – функцiю коригування, тобто ними не пiдмiнюються ринковi механiзми. А це допомагає розкрити потенцiал інвестиційної конкурентоспроможностi країн – фактору, що впливає на формування каналів міжнародної інвестиційної взаємодії. В розділі показано, що теоретичне підгрунтя такої взаємодiї складають, по-перше, макроекономiчнi теорiї мiжнародної торгiвлi, якi заклали основнi принципи моделей мiжнародного iнвестування, визначаючи головнi закономiрностi розвитку мiжнародних форм виробництва. По-друге, концепцiї мiжнародного руху капiталу, що поступово розкрили закономiрностi впливу факторiв, якi визначають мотивацiю переливу iнвестицiйних потокiв капiталу та ефект вiд взаємодiї цих потокiв, де мiжнароднi інвестицiї є iнструментом економiчного зростання. Стан дослiджень в сферi формування сучасної iнвестицiйної моделi показує, що пiд час становлення нових економічних вiдносин йде пошук ступеня втручання державного регулювання в процес становлення iнвестицiйно-iнтеграцiйної нацiональної моделi.

Отже, концептуальною основою міжнародної iнвестицiйної взаємодiї є об’єктивнi економiчнi закони свiтового ринку, а норми мiжнародних економiчних вiдносин є базою принципiв, форм та методiв цiєї взаємодiї, механiзм регулювання якої має двi взаємопов’язанi складовi: а)нацiональну, роль якої вважаємо провiдною, оскiльки державне регулювання є певною вiдповiддю на посилення впливу такої взаємодiї на нацiональний розвиток; б)мiжнародну, де ключовим елементом виступають iнституцiйнi регулятори (у т. ч. мiжнароднi iнвестицiйнi iнститути). Методи управлiння iнвестицiями, що базуються як на кейнсiанському пiдході, так i на монетаристських моделях складають основу регулювання фiнансово-кредитної та iнвестицiйної полiтики держави.

У другому роздiлi “Iнституцiйнi регулятори у процесi мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї” розглянуто iнститути як певну систему законодавчих норм, яка забезпечена вiдповiдною iнфраструктурою. Зокрема, визначено мiсце iнституту права власностi у регламентацiї iнвестицiйно-iнтеграцiйного процесу в Українi, розкрито становлення iнвестицiйних банкiв як перспективних кредитно-фiнансових iнститутiв та формування iнститутiв спiльного iнвестування як показника розвитку фондового ринку України. В роздiлi також розкрито мету, роль і призначення міжнародних iнвестицiйних iнститутiв та iнститутiв ринку як регуляторiв економiчної iнтеграцiї. На прикладi регулюючих механізмів наднацiональних iнституцiйних структур ЄС показано їх вплив на розвиток процесу економічної інтеграції в ЄС, в якому наголошується не на великий ринок, а на конкурентоспроможнiсть виробникiв, що є наслiдком ін тенсивної конкуренцiї. Остання, цементуючи iнститути ринку, активiзує процес мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї. В розділі доведено, що iнституцiйне забезпечення є фундаментом сучасного iнвестицiйного механiзму, показником роботи якого виступає результативнiсть iнвестицiйно-iнтеграцiйного процесу. Це зумовлено товарно-грошовою природою ринкової економiки, де iнвестиційнi потоки рухаються через угоди (трансакцiї) безперервно. Трансакцiї здійснюються за допомогою цiлої системи iнститутiв, що вплетенi в тканину економiчної системи та складають її iнфраструктуру. Так, в роздiлi визначено, що з одного боку, нацiональнi iнституцiйнi умови закладають пiдвалини для ефективного функцiонування нацiональних економiчних суб’єктiв у процесi мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї, а з другого - мiжнароднi регулятори взаємодiї фiнансово-iнвестицiйних потокiв дiють як мiжнароднi iнвестицiйнi iнститути, що iснують у найрiзноманiтнiших органiзацiйних формах та забезпечують вiдповiдний мiжнародний режим інвестування. Визначаючи iнвестицiйно-iнтеграцiйний процес як злиття нацiонального i мiжнародного iнвестицiйних процесiв в певнiй юрисдикцiї, в роботі доводиться, що провiдним iнститутом в регламентацiї цього процесу виступає iнститут права власностi, оскiльки власнiсть -це капiтал, що є основним об’єктом регулювання i засобом iнвестування, а власник - це iнвестор, який є основним суб’єктом названого процесу.

Основними висновками розділу є те, що рiвень iнституцiйного забезпечення процесу інвестування обумовлює перехiд економiчних суб’єктiв України в iнвестицiйно-iнтеграцiйному процесi з позицiї споживача на позицiю партнера, що дозволяє задіяти принцип взаємовигiдності сторiн, застосування якого передбачає мiжнародна iнвестицiйна взаємодiя. Дотримання цього принципу забезпечує iнститут права власностi через виявлення юридичних пiдстав i економiчних джерел власностi, а саме: зумовлює ступiнь iнвестицiйної взаємодiї економiчних суб’єктiв (нацiональних, iноземних); персонiфiкує прибуток і розмежовує права власностi учасникiв; визначає майнову вiдповiдальнiсть. Визначено, що виконання цим iнститутом регулюючої функцiї формує фактор дiєздатностi країни в процесi мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї. Оскільки при взаємодiї економiк рiзнорiвневих iнституцiйних структур здiйснюється об’єктивний процес диференцiацiї, що допускає рiзний ступiнь “взаємозбагачення”, то для України, як доведено в роботі, є вкрай важливим процес становлення iнститутiв ринку, еволюцiя розвитку яких пов’язана з названою взаємодією. В роздiлi розкриті цiлi, якi ставлять перед собою мiжнароднi фiнансовi iнститути: а) об’єднувати зусилля свiтового спiвтовариства для стабілізації міжнародних фінансів; б) здiйснювати мiжнародне валютне, кредитно-фiнансове регулювання; в) спiльно розробляти, координувати тактику, стратегiю свiтової кредитно-фiнансової, валютної полiтики. При цьому визначено, що капiталопереплетiння нацiональних економiк зумовлює iнтеграцiю економiчну, яка через ринковi iнститути сприяє процесу мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї. Обгрунтовано, що саме в межах такої взаємодії нацiональнi економiчнi iнститути, наднацiональнi iнституцiйнi структури i мiжнароднi iнвестицiйнi iнститути виступають у сукупностi як iнституцiйнi регулятори, якi все дедалi бiльше формують власні схеми руху коштiв вiд iнвестора до реципiєнта та визначають вектори руху фiнансово-iнвестицiйних потокiв у свiтi.

В третьому роздiлi “Економiчнi суб’єкти України у процесi мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї” висвiтлено участь економiчних суб’єктiв України у мiжнародному iнвестицiйному процесi, де вони виступають суб’єктами ринку зовнiшнього i внутрiшнього одночасно, забезпечуючи для нацiональної економiки новi механiзми мiжнародної конкуренцiї. Показано, що це висуває перед вiтчизняною економiкою ряд вимог, необхідність виконання яких зумовлює мiсце України у фiнансово-iнвестицiйних потоках, виявляючи її спроможнiсть ефективно використовувати внутрiшнi i зовнiшнi джерела iнвестування. Тому в роздiлi розглянуто: правовi засади участi економiчних суб’єктiв України у процесi мiжнародного iнвестування; взаємодiя зазначених суб’єктiв i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв в цьому процесi; формування органiзацiйно- інституцiйної iнфраструктури системи мiжнародного iнвестування в Українi.

Основними висновками роздiлу є те, що законодавство України щодо iноземних iнвестицiй має комплексний характер, але є юридично неоднорiдним, оскiльки мiстить окремi норми i нормативнi акти рiзних галузей законодавства. Обгрунтовано необхiдність створення єдиного кодифiкацiйного нормативного акту, що дасть змогу лiквiдувати iснуючи в данiй сферi протиріччя. Доведено, що розвиток перспективних форм господарювання, зокрема, транснаціональних корпорацій (ТНК) в процесi мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї вимагає нормативного вдосконалення для створення правових засад результативної участi економiчних суб’єктiв України в цьому процесi. Показано, що сукупнiсть державних органiв України, які, згiдно зі своїми повноваженнями, координують певний сегмент вiтчизняного ринку мiжнародних iнвестицiй, забезпечуючи в данiй сферi вiдповiдну систему міжнанародного спiвробiтництва, є органiзацiйно-iнституцiйною iнфраструктурою регулювання системи мiжнародного iнвестування в Українi. Межi компетенцiї нормоутворення агентiв такої iнфраструктури зумовлюють iєрархiю взаємодiї цих агентiв, регламентуючи поведiнку економiчних суб’єктiв України у визначеному процесi та координуючи рух мiжнародних кредитно-фiнансових потокiв в Українi. Всебічно обгрунтовано, що функцiї, завдання та полiтика, які здійснюються агентами названої iнфраструктури, впливають на напрями розвитку iнвестицiйно-iнтеграцiйного процесу в країнi та його результативнiсть, критерiєм чого є використання мiжнародних ресурсiв для розширеного вiдтворення.

Отже, мета включення економiчних суб’єктiв України в процес iнвестицiйної взаємодiї полягає в тому, щоб iноземний капiтал у будь-якiй формi (ПІІ, ПЗІ тощо) максимально ефективно працював на економiчне зростання, пiдсилюючи цим дiєздатнiсть вiтчизняної економiки. Остання зумовлює ступінь кредитної залежності країни. Показано, що в Українi специфiка мiжнародного iнвестування призводить до простого поглинення фiнансових ресурсiв. По сутi, iноземні iнвестицiї не працюють на утворення нацiонального капiталу в реальному секторi економiки. В роботі доведено, що саме тому принципового значення набуває питання регулювання процесом інвестиційної взаємодiї, оскільки така взаємодiя нацiональних суб’єктiв i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв усiх рiвнiв є, з одного боку, iмпульсом для функцiонування нацiонального капiталу, а з другого – iндикатором результативностi Державної iнвестицiйної стратегiї. В умовах зростаючого потенцiалу мiжнародної iнвестиційної взаємодiї основою цієї стратегії є забезпечення прiоритетiв нацiонального розвитку. Це вимагає науково обгрунтованої концепцiї iнвестицiйної взаємодiї та створення в Україні вiдповiдного механiзму регулювання цим процесом.

У четвертому роздiлi “Механiзм регулювання Державної iнвестицiйної стратегiї України” головну увагу приділено; а) обгрунтуванню концепцiї iнвестицiйної взаємодiї економiчних суб’єктiв України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв (рис.1) як основи Державної iнвестицiйної стратегiї; б) побудові нацiонального механiзму регулювання процесу мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї, здатного реалiзувати названу концепцiю. Сьогоднi на стратегiчнi iнтереси будь-якої держави, у т.ч. України, впливає iнвестицiйний глобалізм як явище, що поглиблює процес мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї. Тому вибір того чи іншого шляхів розвитку національної економіки залежить вiд конкретної ролi, яку буде виконувати ця країна на свiтовому ринку капiталiв, що зумовлено вiдповiдною полiтикою держави. У зв’язку з цим значущість Державної iнвестицiйної стратегiї набуває вiдповiдної ваги, особливо для України, де на етапi ринкової трансформацiї можливiсть мобiлiзувати внутрiшнi iнвестицiйнi джерела стає вкрай обмеженою. Проте, показано, що спiльне використання iнвестицiй, як чинника нацiонального розвитку, потребує науково-обгрунтованої концепцiї - системного та комплексного пiдходу, оскільки, наявнiсть мiжнародних iнвестицiй на теренах нацiональної економiки певним чином коригує як напрями iнтеграцiї, так i iнституцiйнi перетворення, відповідно формуючи внутрiшнiй ринок через iнвестицiйно-iнтеграцiйний процес. У цьому процесi сполучення мiжнародного i нацiонального капiталу має вiдповiдну концепцiю розвитку (далi за текстом Концепцiя) засновану на 9-ти, виявлених автором принципiв iнвестицiйної взаємодiї: розвитку мiжнародного подiлу працi; взаємної вигоди сторiн; розвитку мiжнародних економічних i науково-технiчних вiдносин; юридичної рiвностi i неприпустимостi економiчної дискримiнацiї; персонiфiкацiї права власностi; свободи вибору форм органiзацiї зовнiшньоекономiчних зв’язкiв; невід’ємного суверенiтету держав над їх природними, iнвестицiйними ресурсами; нацiонального режиму;

сумлiнного виконання iнвестицiйних зобов’язань. Названа взаємодiя відбувається в таких формах співробітництва: з мiжнародними фiнансовими центрами; з приватними iнвесторами; за участю ТНК (дiагональнi iнвестицiйнi вiдносини); а також у формі iнвестицiйного пiдприємництва (“стратегiчне партнерство”) та iнвестицiйного кредитування. Метод взаємодiї базується на селективному пiдходi, де основою є кiлькiснi та якiснi критерiї взаємодiї, зокрема: спiввiдношення внутрiшнiх i зовнiшнiх джерел iнвестування, розмiр i термiн конкретних iнвестицiй, iнституцiйна природа iноземних капiталiв, джерела i види iнвестицiй. В роботі показано, що спираючись на принципи iнвестицiйної взаємодiї, застосовуючи її форми та методами, Концепцiя дозволяє формувати структуру мiжнародного iнвестування в Українi та прогнозувати ступінь кредитної та iнвестицiйної залежності, вирiшуючи питання iнвестицiйної безпеки через систему правових норм, якi протекцiонують нацiональнi iнтереси. Виходячи з цих засад, Концепцiя дає можливiсть систематизувати iнвестицiйну взаємодiю економiчних суб’єктiв України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв шляхом передбачення обсягiв i масштабiв спiльного використання iнвестицiй, визначаючи мiсце України у фiнансово-iнвестицiйних потоках. Концепцiя спрямована на взаємоузгоджений розвиток iнвестування, iнтеграцiї та iнституцiй - трьох складових Державної iнвестицiйної стратегiї. Концепцiя акцентує увагу на тих сферах взаємодії (їх визначено вісім), через якi, формуючи канали взаємодії, проходять фiнансово-iнвестицiйнi потоки (див. рис.1). Одним з основних iнструментiв систематизацiї iнвестицiйної взаємодiї є методи її регулювання - сукупнiсть спецiальних правових, адмiнiстративних, економiчних, соцiально-психологiчних методiв, якi втiлюються у формi конкретних нормативно-правових документiв. Концепцiя виходить із того, що економiчнi суб’єкти України є суб’єктами iнвестицiйного права, якi пiдпадають пiд дiю нацiональних i мiжнародних правових норм. У зв’язку з цим Концепцiєю розглянуто гармонiзацiя нацiонального i мiжнародного права як принципово важливий напрям розвитку взаємодії (див. рис.1.). Селективнi пiдходи взаємодiї, залежно вiд стратегічної мотивацiї, можуть створювати середовище, де iнвестицiйна взаємодiя має вiдбуватися в пiльговому, обмежувальному та нацiональному режимi. Концепцiя пропонує вiдповiднi форми стимулювання чи обмеження щодо певних режимів, з урахуванням підтримки зорієнтованих на експорт структур. Так, пропонується застосувати: з одного боку, концепцiю iнвестицiйних полiв, за якою досягається баланс між мотивацією іноземних інвесторів і стратегічними інтересами українських підприємств щодо пiдвищення їх мiжнародної конкурентоспроможностi (автор Д.Лук'яненко); з iншого боку – систему цiльових субсидiй держави. Концепцiєю також визначено суб’єкта вiдповiдальностi - систему державних органiв, що є органiзацiйно-iнституцiйною інфраструктурою, агенти якої через вiдповiдну полiтику впливають на процес мiжнародного iнвестування в Українi. У зв’язку з цим в роботі детально обгрунтовано: 1) межi компетенцiї нормоутворення агентiв, як таких, що регламентують певнi дiї економiчних суб’єктiв; 2) ієрархiю взаємодiї агентiв (для виключення можливостей дублюючих дiй); 3) функцiї та завдання агентiв що до наведеної поетапної координацiї з метою оптимiзацiї iнвестицiйних потокiв.

Реалізація зазначеної Концепцiї цiлком залежить вiд органiзацiї нацiона-льного механiзму регулювання процесу мiжнародної iнвестицiйної взаємодiї, (далі за текстом Механізм), що являє собою систему стимулiв, стримувань та противаг (рис.2). Ця система повинна визначати сукупнiсть принципiв, форм, методiв, важелiв та iнструментiв регулювання для кожної сфери iнвестицiйної взаємодiї з урахуванням конкретної стратегiчної мотивацiї, задiявши чинники, на внутрiшньому та зовнiшньому рiвнях. Проте, якщо Механiзм впливає на зовнiшнi чинники певною мiрою опосередковано, то на внутрiшнi чинники він має впливати безпосередньо, переслідуючи виключно нацiональні iнтереси України. Показано, що саме вiд цього залежить ефект взаємодiї, а саме: чи взаємовигiднiсть сторiн, чи однобоко орiєнтованi iнвестицiї. Для забезпечення пріоритетів національних інтересів ефект вiдслiдковує мережа iндикаторiв, яка входить до Механiзму, утворюючи систему зворотного зв’язку (див. рис. 2.). В основу побудови вiдповiдної мережi iндикаторiв покладається Законопроект України “Про державне прогнозування та розроблення державних програм економiчного i соцiального розвитку України”, яким передбачається встанови-ти вiдповiдальнiсть за розроблення, iнформацiйне забезпечення та реалiзацiю державних програм i прогнозiв, а головне - джерела фiнансування їх розробника. Цей Законопроект разом з iншими законодавчими актами формує концептуальнi основи як Державної iнвестицiйної стратегiї, так i зовнiшньо-економiчної стратегiї України. В роботі всебічно обгрунтовано здатність, запропонованої системи, створити умови для виконання Механiзмом, притаманних йому п’яти функцiй (див. рис. 2) i сприяти: а) взаємодії ринкового i адміністративного державного регулювання (iндикативне планування) та переходу до регульованої ринкової економiки; б) перетворенню нацiонального ринку на вiдкриту і потужну ланку свiтового господарства. Показано, що iнвестицiйна взаємодiя, працюючи на вiтчизняну економiку відповідно до Державної iнвестицiйної стратегiї, дає позитивний імпульс економiчному розвитковi.

Вважаємо, що запропонований підхід дозволяє ефективно реалізувати державне регулювання iнвестицiйної взаємодiї економiчних суб’єктiв України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв, визначаючи мiсце України на світовому ринку капіталів. Процес iнвестицiйної взаємодiї може бути i передумовою, i наслiдком успiху економiчних реформ, оскiльки взаємодiя iнвестицiй та ринкових трансформацiй, перебуваючи у динамiчнiй взаємозалежностi, переходить у економiчне зростання за умов орiєнтацiї країни на пiдвищення ефекту вiд мiжнародних iнвестицiй через систему багатостороннiх зв’язкiв і вiдносин, що пiдтримується належною органiзацiйно-iнституцiйною iнфраструктурою.

ВИСНОВКИ

1. В процесі інвестування з використанням експортних та імпортних ресурсів мiжнародний i нацiональний капiтал утворюють на деякий час певну цiлiснiсть, сутнiстю якої є iнвестицiйна взаємодiя, яка може надати вiтчизнянiй економiцi необхiдного iмпульсу розвитку, за умов впровадження Державної iнвестицiйної стратегiї. Остання, як системний елемент національного інвестиційного клімату, є єдиниим регулятивним механiзмом загальнодержавних iнтересiв України, який регулює і узгоджує взаємодiю економiчних суб’єктiв України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв.

2. Вимоги процесу інвестиційної взаємодiї спрямованi на формування сприятливого iнвестицiйного економiчного середовища, яке характеризується: прогнозованим iнвестицiйним клiматом; розвиненою мережею iнфраструктурних елементiв ринку; законодавчою базою, що відповідає як національним цiлям розвитку, так i мотивацiї діяльності iноземних iнвесторiв. Виконання Україною вимогназваного процесу зумовлює її залучення до міжнародного поділу праці, визначаючи участь у міжнародних фiнансово-iнвестицiйних потоках.

3. Iнвестицiйно-iнтеграцiйний процес - це злиття нацiонального i мiжнародного iнвестицiйних процесiв в певнiй юрисдикцiї. Якщо цей процес сприяє утворенню нацiонального капiталу, то ми розглядаємо його як процес iнвестицiйної взаємодiї; якщо вiдбувається поглинання мiжнародними фiнансово-iнвестицiйними потоками нацiонального капiталу, то такий процес визначається як iнвестицiйна експансiя. Хибне державне регулювання зазначеного процесу призводить до iнвестицiйної iнтервенцiії.

4. Інвестиційна стратегія України повинна бути спрямована на розвиток національного капіталу в реальному секторі економіки. Це дозволить не тільки уникнути дефолту, а у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями досягти реструктуризації боргів.

5. Система національного законодавства і сукупнiсть державних органiв, як органiзацiйно-iнституцiйна iнфраструктура системи мiжнародного iнвестування, проводить через уповноважених агентiв i кодифiковане законодавство полiтику по координації мiжнародних кредитно-фiнансових потокiв, регулюючи включення економiчних суб’єктiв України у процес інвестиційної взаємодiї.

6. Iнституцiйне забезпечення - це фундамент сучасного iнвестицiйного механiзму, де процес регулювання, що здiйснюють вiдповiднi нацiональнi iнституцiйнi структури, доповнюють мiжнароднi iнвестицiйнi iнститути. Показником ступеня цього забезпечення є результативнiсть iнвестицiйно-iнтеграцiйного процесу, в якому система iнститутiв грошового ринку i власностi визначає органiзацiйно-правовi форми регулювання взаємодiї суб’єктiв зазначеного процесу, їх права та обов’язки, виявляючи суб’єктiв вiдповiдальностi.

7. Мiжнароднi iнвестицiйнi iнститути - це певна система мiжнародноправових норм (угоди, конвенцiї, кодекси), які є невiд’ємною частиною мiжнародного iнвестицiйного права і які забезпечені вiдповiдною iнфраструктурою - системою мiжнародних органiзацiй, що розробляють і втiлюють цi норми у мiжнародний iнвестицiйний процес з метою його координацiї та упорядкування.

8. Концепцiя обгрунтованої та запропонованої інвестиційної взаємодiї передбачає: забезпечити за допомогою конкретної стратегiчної мотивацiї гармонiзацiю цiлей інвестиційно-інтеграційного процесу, координацію роботи “донорiв”; визначити певну систему державних органів як суб’єктiв вiдповiдальностi за функціонування нацiонального механiзму регулювання процесу міжнародної інвестиційної взаємодії. Останній працює найбільш ефективним за умов реалізації грунтовно підготовленої Державної інвестиційної стратегії.

СПИСОК ОПУБЛIКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦIЇ

1. Слєпушкiна А.С. Iнвестицiйна полiтика держави - цiлi, функцiї якої зумовлюють тенденцiї руху капiталу // “Соцiально-економiчнi наслiдки процесу приватизацiї в Українi”Зб. наук. пр.- К.: Iн-т економіки НАНУ, 1994. - С.54-70.

2. Слєпушкiна А.С. Загальнi тенденцiї розвитку свiтового господарства та реальна iнтеграцiя України до свiтової економiчної спiвдружностi // ”Про приватизацiю в Українi” Зб. наук. пр.- К.: Iн-т економіки НАНУ, 1995. - С.42-70.

3. Слєпушкiна А.С. Формування української iнвестицiйної моделi у взаємодiї з процесом становлення механiзму iнтегрування України // “Приватизацiя i розвиток ринкової iнфраструктури” Зб. наук. пр. - К.: Iн-т економіки НАНУ, 1996. - С.48-66.

4. Голiков В.I. Слєпушкiна А.С. Питання вдосконалення антимонопольного законодавства // “Приватизацiя i розвиток ринкової iнфраструктури” Зб. наук. пр. - К.: Iн-т. економіки НАНУ, 1996. - С.86-91. (50%) Пропонуються форми державного регулювання щодо утворення пiдприємств за участю iноземного капiталу та регулювання банкiвської монополiї на фiнансовому ринку України.

5. Слєпушкiна А.С. Це наша провина, що ми збiднiли i втратили роботу // Вiче. - 1997. – N 1.- С.76-86.

6. Слєпушкiна А.С. Iнвестицiйна привабливiсть iнструментiв фондового ринку - фактор диверсифiкацiї портфеля iнституту приватних iноземних iнвесторiв // “Реформування економiки України” Зб. наук. пр. - К.: Iн-т економіки НАНУ, 1997. - С.36-44.

7. Слєпушкiна А.С. Деформацiя привласнення та iнвестицiйний процес // Економiка України. - 1997. - N9. - С.47-53.

8. Слєпушкiна А.С. Методологiчнi засади iнвестицiйної взаємодiї нацiональних економiк // Економiчнi реформи i автомобiлебудування в Українi. - К. : Iнститут проблем людини, 1997. - С.214-228.

9. Слєпушкiна А.С. Iнвестицiйна дiяльнiсть банкiв в Українi // “Ефективнiсть реформування української економiки” Зб. наук. пр. - К.: Iн-т економіки НАНУ, 1999. - С.56-60.

АНОТАЦIЯ

Слєпушкiна А.С. Державне регулювання iнвестицiйної взаємодiї економiчних суб’єктiв України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв. - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата економiчних наук за спецiальнiстю 08.02.03 - органiзацiя управлiння, планування i регулювання економiкою. - Iнститут економiчного прогнозування НАН України, Київ, 2000.

Дисертацiя присвячена теоретичним, методичним та прикладним питанням державного регулювання iнвестицiйних потокiв капiталу i при цьому розглядається роль, призначення iнституцiйних регуляторiв. На основi методологiчних засад регулювання процесу мiжнародної iнвестицiйцної взаємодiї, обгрунтовано Концепцiю iнвестицiйної взаємодiї економiчних суб’єктів України i мiжнародних iнвестицiйних iнститутiв, яка може слугувати основою Державної iнвестицiйної стратегiї. Концепцiя систематизує названу взаємодiю, враховує природу, види iнвестицiйних джерел та комплекс факторiв, що впливають на цю взаємодiю. Визначається Нацiональний механiзм регулювання процесом названої взаємодiї, як система стимулiв, стримувань i противаг, що покликана реалiзувати запропоновану Концепцiю.

Ключовi слова: iнвестицiйна взаємодiя, мiжнароднi iнвестицiйнi iнститути, фiнансово-iнвестицiйнi потоки, iнституцiйнi регулятори, iнвестицiйно-iнтеграцiйний процес, економiчнi суб’єкти, iнфраструктура, регламентацiя, державна iнвестицiйна стратегiя, державне регулювання.

ANNOTATION

Slepushkina A. S. State Regulation of Investment Interaction Between Economic Subjects of Ukraine and International Investment Institutions. Manuscript.

Dissertation for doctor's degree in economics in the specialty 08.02.03 - Organization of Management, Planning and Regulation of Economics.- Institute for Economic Forecasting, Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2000.

The dissertation is dedicated to theoretical, methodological and applied questions of state regulation of capital investment flows, and the role and purpose of investment regulators is considered. On the basis of methodological principles of the regulation of international investment interaction, the author justifies a Concept of investment interaction between economic subjects of Ukraine and international investment institutions that may serve the basis of state investment strategy. The Concept systematizes the above mentioned interaction, considering the nature, types of investment sources and an integrity of factors influencing this interaction. The National Mechanism of the above mentioned interaction regulation is determined as a system of incentives, restrictions and counterweights to carry out the above mentioned conсept.

Key words: investment interaction, international investment institutions, financial-investment flows, investment regulators, investment-integration process, infrastructure, economic subjects, regulation, state investment strategy, state regulation.

АННОТАЦИЯ

Слепушкина А.С. Государственное регулирование инвестиционного взаимодействия экономических субъектов Украины и международных инвестиционных институтов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена теоретическим, методическим и прикладным вопросам государственного регулирования инвестиционных потоков капитала и при этом рассматривается роль и назначение институциональных регуляторов. На основе методологических принципов регулирования процесса международного инвестиционного взаимодействия обоснована Концепция инвестиционного взаимодействия экономических субъектов Украины и международных инвестиционных институтов, что может служить основой Государственной инвестиционной стратегии. Концепция систематизирует названное взаимодействие, учитывая природу, виды инвестиционных источников и комплекс факторов, которые влияют на это взаимодействие. Предлагается национальный механизм регулирования процессом международного инвестиционного взаимодействия, как система стимулов, ограничений (сдерживания) и противовесов, назначение которого реализовать предложенную концепцию. Так, значительное внимание уделено анализу инвестиционной мотивации движения потоков капитала между странами и влияние государства на этот процесс, раскрывая при этом эволюцию концептуальных основ, связанных с международным инвестиционным взаимодействием, освещая современное состояние исследований в этой сфере.

В работе также уделяется большое внимание определению инвестиционно-интеграционного процесса как слияния национального и международного инвестиционных процессов в определенной юрисдикции; в частности, автор доказывает, что ведущим институтом при регламентировании этого процесса выступает институт права собственности, который, выполняя регулирующую функцию, выявляет фактор дееспособности страны относительно её участия в процессе международного инвестирования, увязывая это с эволюцией развития национальных институтов рынка. Автором определена роль международных инвестиционных институтов как координаторов рынка, регулирующих процесс международного инвестиционного взаимодействия и усиливающих экономическую интеграцию.

В диссертации рассматривается участие экономических субъектов Украины в международном инвестиционном процессе, где они выступают субъектами рынка как внутреннего, так и внешнего одновременно, привнося этим в национальную экономику новые механизмы международной конкуренции. Изложенное выдвигает перед отечественной экономикой ряд требований, связанных со способностью страны эффективно использовать внешние и внутренние источники инвестирования. Поэтому рассматривается совокупность государственных органов как субъект ответственности, что является организационно-нституционной инфраструктурой системы международного инвестирования в Украине, которая посредством уполномоченных агентов проводит политику, координирующую в стране движение международных кредитно-финансовых потоков и регулирует включение экономических субъектов Украины в процесс названого взаимодействия. В работе анализируется законодательный массив Украины регулирования рынков капитала, в частности, правовые нормы касающиеся иностранных инвестиций, где определено, что данное законодательство имеет комплексный характер, но является юридически неоднородным. В связи с тем, предлагается создание в Украине единого кодификационного нормативного акта, что даст возможность устранить существующие противоречия в данной сфере. В работе рассмотрено, как Украина приобретает статус кредитно-зависимой страны, где на покрытие бюджетного дефицита направляются международные кредитно-финансовые потоки. Автор делает вывод: Украине, чтобы работать дальше в международном финансовом мире, необходимо не только избежать дефолта, реструктурируя долги, а и в своей Государственной стратегии сосредоточиться на развитии и создании национального капитала в реальном секторе экономики, направляя в это русло процесс международного