МІHІСТЕРСТВО ОХОРОHИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇHИ

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

РОЖКОВ ГЕННАДІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ

УДК: 616.517 : 615.839 - 085

Обґрунтування комплексно терапії хвоpих на псоpiаз з викоpистанням моpських цiлющих фактоpiв

(14.01.20 - шкiрнi та венеричні хвороби)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КИЇВ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії

Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Федотов Валерій Павлович,

Дніпропетровська державна медична

академія, завідувач кафедрою

шкірних та венеричних хвороб.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Ляшенко Іван Никифорович,

Вінницький державний медичний університет

ім. М.І. Пирогова.

кафедра шкірних та венеричних хвороб.

кандидат медичних наук, доцент,

Андрашко Юрій Володимирович,

Ужгородський національний універсітет,

завідувач курсом шкірних та венеричних хвороб.

Провідна установа: Український науково - дослідний інститут дерматології та венерології МОЗ України, м. Харків.

Захист відбудеться 1 березня 2001p. о 16-30 годині на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д. 26.003.02 при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця Міністерства охорони здоров`я України (адреса: 01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська клінічна лікарня, корпус 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна,3, Стоматологічний корпус.

Автореферат розіслано 18 січня 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук С.Г. Свирид

1

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми

Псоріаз, як і раніше, залишається однією з актуальних проблем наукової і практичної дерматології. Соціальне значення псоріазу визначається насамперед значною частотою реєстрації захворювання: відомо, що до 3-5% населення земної кулі страждає цією недугою (Беляев Г.М., Рижко П.П.1996; Kostarelos K. et al., 2000). Крім того, необхідність поглибленого вивчення псоріазу обумовлена збільшенням в останні роки кількості випадків хвороби, особливо ускладнених форм, які нерідко призводять до інвалидності (Милус И.Е., 1999; Шахнес И.Е. с співавт., 2000).

Механізми розвитку псоріазу залишаються нез'ясованими (Баранова О.А., 2000; Schopf P.E., 1993). Практично у всіх хворих виявляють функціональні зміни нервової системи, ендокринних залоз, а також імунологічного гомеостазу (Кондакова А.К. і ін., 1995; Олейник И.О., 1996; Гаєвська М.Ю., 1999). У хворих на псоріаз істотно порушується ліпідний і енергентичний обмін, рівень вільних амінокислот, синтез ДНК (Глухенький Б.Т. із соавт., 1994; Коляденко В.Г., 1994; Шинаев Н.И. із співавт., 2000; Hung M.C., et al., 1985). Нерідко прослідковується зв'язок з інфекційними агентами (Кутасевич Я.Ф., 1996; Євстаф'єв В.В. із соавт., 2000; Wall L., 1994). У більшості випадків псоріаз є хронічним захворюванням з періодами відносного благополуччя, що змінюються рецидивами.

Аналіз даних літератури свідчить про те, що методи і засоби лікування псоріазу різноманітні і, на жаль, малоефективні. Так, фотохіміотерапія, гемосорбція, плазмафорез, дезінтоксикаційні засоби, цитостатики, кортикостероідні, седативні і коферментні препарати, імуномодулятори, які використовують в останні роки, не завжди досить ефективні, та й до того ж нерідко мають побічну дію, неминучі рецидиви дерматозу (Юхименко В.В., 2000, Милус И.Е., 1998).

Останнім часом досить широке, можливо не завжди обгрунтовано застосування одержала фотохіміотерапія. Однак, вона також не вирішує проблеми лікування псоріазу. Опубліковані дані про підвищений ризик розвитку злоякісних пухлин у хворих, що одержували її довгостроково і у високих дозах (Кваша В.В., Романенко И.М., 1996; Русак Ю.Э., 1997; Walter E., et al., 1989; Selvaag E. et. al, 2000).

Отже, у зв’язку з цим виникає необхідність розробки нових комплексних методів лікування псоріазу, які б включали фізичні фактори, що мають рефлекторну, гуморальну і безпосередньо фізико-хімічну дію на тканини організму, і у першу чергу на шкіру (Хильденбрандт Г., 1991; Адаскевич В.П. с співавт., 1999; Peter A., 1990).

2

Специфічність їхньої дії обумовлюється властивостями фактора шкіри, а також ріновидністю фізичної енергії, що діє на організм, локалізацією і глибиною проникнення у шкіру, місцем поглинання енергії та видом тканини: біофізична і біохімічна структура, функціональна активність (Вайсдельд Д.Н. с співавт., 1991; Хильденбрандт Г., 1991; тощо).

Однак широкому застосуванню фізичних факторів у практичній дерматології перешкоджає недостатнє вивчення знання механізмів їх дії як на організм, так і на шкіру зокрема.

Одним з перспективних напрямків, на наш погляд, є удосконалення немедикаментозних методів лікування хворих на псоріаз з використанням у першу чергу місцевих природних цілющих факторів, якими є морська вода, сонце та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи ІН. 33.00.0014, 91 “Прогнозування особливостей патогенезу, терапії рецидивів псоріазу і вторинної їх профілактики у хворих різних вікових груп із урахуванням їх професійної діяльності“.

Мета дослідження.

З метою підвищення ефективності та скорочення термінів лікування хворих на псоріаз, а також профілактики рецидивів дерматозу, розробити показання і методику комплексної терапії і реабілітації з використанням цілющих факторів Приазов'я, оцінити її ефективність з урахуванням клінічних проявів, функції печінки, шлунково-кишкового тракту і стану імунної системи.

Для реалізації цієї мети у роботі поставлені такі завдання:

1. Розробити й обґрунтувати методику, диференційовані показання і впровадити у клініку комплексну терапію хворих на псоріаз з використанням води Азовського моря, морської глини, приморської грязi, мінеральної води та інших бальнеофакторів.

2. Вивчити функцію печінки і шлунково-кишкового тракту у хворих на різнi форми псоріазу до і після гелiоталасотерапії у Приазов'ї.

3. У взаємозв'язку з клінічними проявами і перебiгом псоріазу, вивчити стан імунної системи до і після лікування із застосуванням цілющих факторів Азовського моря і його узбережжя.

4. Дати клініко-лабораторну оцінку ефективності найближчих і віддалених результатів розробленої нами комплексної геліоталасотерапії псоріазу, запропонувати раціональні методи диспансеризації і реабілітації хворих з метою попередження рецидивів і подовження ремісії.

3

Наукова новизна отриманих результатів.

Уперше розроблена методика і диференційовані показання комплексної патогенетичної терапії і реабілітації хворих на псоріаз з використанням природних цілющих факторів Азовського моря і науково обгрунтована клініко-лабораторна оцінка її ефективності.

Уперше з урахуванням клінічних особливостей і перебiгу дерматозу вивчено терапевтичний вплив цілющих факторів Приазов'я на функціональний стан печінки, шлунково-кишкового тракту, імунного статусу.

Практична значимість отриманих результатів.

Розроблена і впроваджена у практику медицини методика комплексної геліоталасотерапії в умовах узбережжя Азовського моря.

Визначені диференційовані показання для проведення запропонованої комплексної геліоталасотерапії псоріазу, клініко-лабораторні методи оцінки її ефективності, розроблені схеми диспансеризації і реабілітації хворих, можливість попередження рецидивів.

Особистий внесок здобувача.

Разом з науковим керівником сформульовані мета, задачі роботи, зроблені основні висновки дисертаційного дослідження. Особисто автором проведені основні імунологічні, біохімічні і функціональні дослідження, розроблені показання і методики лікування хворих на псоріаз морськими цілющими факторами. Особисто проаналізовані клінічні особливості і перебiг псоріазу, динаміка ремісії після лікування, а також самостійно підготовлені для опублікування у фахових виданнях 8 наукових статей та інформаційний лист.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дисертації повідомлені й обговорені на: сьомому Українському з'їзді дермато-венерологів у м. Києві (1999р.); науково-практичній конференції, присвяченої 200-річчю обласної клінічної лікарні ім. I.I. Мечникова у м. Дніпропетровську (1998р.); "Торсуєвських читаннях" у м. Донецьку (2000р.); науково- практичних конференціях у м. Дніпропетровську (1997 і 1998р.).

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковані 8 наукових праць, з них 4- у наукових фахових виданнях.

4

Структура й обсяг дисертації.

Дисертація викладена на 110 сторінках машинописного тексту. Робота складається із вступу, огляду літератури, розділу матеріалів і методів

дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів роботи, висновків, списку використаної літератури, що включає

156 джерел, з них 129 вітчизняних, 27 іноземних авторів. Дисертація ілюстрована 21 таблицями.

Основний зміст дослідження

Матеріали та методи.

Спостерігали 245 хворих на псоріаз (жінок - 84, чоловіків – 161) у віці переважно 20 – 52 років. Тривалiсть захворювання коливалась від 1 до 21 року і більше, із загостренням шкірного процесу головним чином в осінньо-зимовий період (89,4 %). Переважала стаціонарна стадія захворювання (85,3 %). Звичайний псоріаз був у 181 хворого (73.9 %), ексудативний - у 22 (8,91 %), артропатичний - у 29 (11.85 %), псоріатична еритродермія - у 46 (2.46 %), пустульозний - у 45 (2,05 %), бородавчатий - у 42 (0.84 %).

Серед звичайного псоріазу переважала бляшечна форма (86,7 %), ураження нiгтів виявлено у 76 (31,02 %) хворих. Із супутніх захворювань частіше реєструвалися гнійно-запальні процеси ЛОР-органів, сечостатевої сфери, ураження печінки, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, особливо у хворих з ускладненим перебiгом псоріазу. З перенесених захворювань головним чином відзначалися простуднi, гнійно-запальні ЛОР-органів, статевої сфери, дитячі інфекції. Клінічні прояви псоріазу у хворих, що спостерігались, були типовими за локалізацією, поширеністю і залежали від клінічної форми та стадії захворювання.

Для вирішення поставленої мети і конкретних задач проводилося загальноклінічне обстеження хворих, вивчалися білкові фракції крові, вміст церулоплазміну, тимолова і сулемова проби, стрічка Вельтмана, активність амінотрансфераз (АсАТ, АлАТ), проводилась радіонуклідна гепатографія і реографія печінки, а також визначались кислотоутворююча функція шлунку, всмоктувальна функція тонких кишок за допомогою тесту з йодистим калієм (йод-калієвий час).

Імунний статус вивчали за допомогою визначення диференційованих (СD) антигенів Т- і В- лімфоцитів прямою реакцією імунофлюоресценцii: СD3+, СD4+, СD8+ і СD22+, реакції бластної трансформації лімфоцитів з ФГА, кількісного вмісту імуноглобулінів класів G, А і М, циркулюючих імунних комплексів, титру комплементу, фагоцитарної активності лейкоцитів, НСТ-тесту, титру лізоциму.

5

Традиційні методи лікування у стаціонарі клініки полягали в призначенні седативних засобів, препаратів кальцію, тіосульфату натрію, вітамінів, еуфіліну, карсилу або ессенціале-форте, плазмолу, спленіну чи пірогеналу у загальноприйнятих дозах, зовнiшньо-кератолітичних мазей та кремів, УФО.

Результати власних досліджень.

Проведено поглиблене обстеження 150 хворих на псоріаз, яких ми розподілили на двi групи: першу групу складали 89 хворих на псоріаз без ускладнень, а другу - 61 з розповсюдженими та ускладненими формами дерматозу. Група порівняння складалася з 50 здорових осiб.

Титр лізоциму сироватки крові виявився зниженим у 50 з 150 хворих на псоріаз до лікування, особливо у хворих ускладненими формами дерматозу. Чим більш тривалим був шкірний патологічний процес, тим більше пригнiчувалась активність лізоциму.

У більшості обстежених хворих на псоріаз, головним чином у пацієнтів з ускладненою формою, статистично вірогідно (р< 0.05) було зниженим середні показники фагоцитарного числа сироватки крові. Одночасно відзначалось зниження середніх показників НСТ-тесту (0.52 0.04 % проти 2.31 0.3 % у здорових осiб). Найбільш значне пригнiчення цих показників зареєстровано у хворих другої групи та у осiб, що хворіють псоріазом більш 10 років.

При цьому зареєстроване статистично значуще (р < 0,05) збільшення, у порівнянні з контролем (41,5 2,8 од.о.щ.), ЦIК, як у хворих першої групи (84,43 2,9 од.о.щ.) так, і, особливо у другiй - до 96,6 4,2 ед.оп.пл.

У досліджених хворих на псоріаз відзначене статистично достовірне (р< 0.04) зниження середніх показників рівня JgG та JgM, особливо при ускладнених дерматозу (6,1 0,3 г/л і 0,47 0,07 г/л проти 10,1 1,52 г/л і 0,9 0,12 г/л у здорових людей).

У досліджених хворих на псоріаз відзначене статистично значуще (р< 0.05) зниження кількості СD 3+ (до 44,2 1,1 проти 55,1 1,9 у здорових людей). Поряд з кількісними змінами спостерігалося пригнiчення функціональної активності Т-лімфоцитів, про що свідчило зменшення їх реакції на ФГА, яке було більш значним у хворих з ускладненим перебiгом псоріазу (20,5 3,1 проти 59,1 8,9 у здорових осіб). Зареєстровано зменшення середнього числа СD 4+, особливо у хворих на ускладнений псоріаз (до 27,8 1,1 проти 35,6 1,5 у здорових осіб).

Функціональний стан печінки і шлунково-кишкового тракту вивчено у 150 хворих на псоріаз, яких ми розподілили на двi групи, та у 50 здорових осiб. У хворих на псоріаз при нормальному рівні загального білка встановлено зниження кількості альбумінів до 53,9 0,3 %,

6

збільшення - глобулінів до 12,3 0,28% і - глобулінів - до 20.8 0.51 % при зниженні альбумiно-глобулинового коефіцієнта, особливо у пацієнтів

другої групи. Диспротеінемію ми розцінюємо як важливий патогенетичний фактор у розвитку псоріазу.

Церулоплазмін був статистично значуще знижений до 26.4 0.4, особливо у хворих із супутніми захворюваннями печінки та алкоголізмом.

Нами встановлено статистично впрогідне підвищення середніх показників тимолової проби (до 4.0 0.32 од. проти 3.6 0.18 у здорових осiб), зниження даних сулемової проби (до 83.2 1.8 од. проти 92.2 3.4 у здорових осiб) у хворих на ускладнений псоріаз.

Таблиця

Показники активності трансаміназ у хворих на псоріаз до лікування (М m)

Групи досліджених |

Активність трансаміназ

у ммоль/л

АлАт АсАТ

Здорові люди (n = 50) | 0.26 0.04 | 0.31 0.06

Хворі | 1-а група (n = 89) | 0.32 0.03* | 0.4 0.03*

на | 2-а група (n = 61) | 0.42 0.06* | 0.37 0.08*

псоріаз | Разом (n = 150) | 0.37 0.02* | 0.38 0.04*

У таблиці відзначене статистично значиме підвищення активності АсАТ і АлАТ, особливо АлАТ, переважно у хворих другої основної групи. При дослідженні реограм печінки у більшості хворих ми не знайшли статистично впрогідних змін її показників. Лише у хворих другої групи реєструвалося укорочення індексу Т до 0.12” - 0.14” і у окремих пацієнтів – зниження амплітуди - до 0.8 - 0.9 мм.

Вивчення радіонуклідної гепатографії у хворих на псоріаз виявило статистично достовірне зниження показника секреції К3 до 22.0 1.8 %, підвищення загального показника секреції та екскреції - Сзаг. до 61 5.8 %, зниження показника хвилинного поглинання препарату - Схв. до 2.2 0.7 %, екскреції К2 до 4.6 0.07 %, підвищення індексу печінкового поглинання ІП З до 3.2 0.12 та відносного показника кровонаповнення печінки У до 10.3 0.3, переважно у хворих на еритродермію і артропатичний псоріаз.

При визначенні рівня загальної кислотності у базальному секреті у 31,7 % хворих на псоріаз встанавлено ії коливалання від 4 до 8 мекв/л (при нормі 20 - 40 мекв/л). У 56,1 % хворих цей рівень знаходився у

7

межах прийнятої норми, а у 12,2 % хворих – перевищував 50 титраційних одиниць і знаходився у межах 70 - 100 мєкв/л. У результаті визначення величини стимульованого секрету після введення гістаміну у субмаксимальній дозі було встановлено, що лише у 20.7 % хворих рівень загальної кислотності відповідав віковим нормам. У той же час у 74.4 % хворих виявлене пригнiчення кислотоутворюючої функції шлунка. Концентрація загальної кислотності у послідовному секреті коливалася у даній групі хворих від 4 до 28 - 30 мекв/л. Вміст вільної соляної кислоти у послідовному секреті (норма 40-60 мекв/л) у 19.5 % хворих відповідав прийнятим нормам. Лише у 2,4% хворих концентрація вільної соляної кислоти перевищувала 60 мекв/л. Виявлено статистично вирогідне (р < 0.05) зниження концентрації вільної соляної кислоти у послідовному секреті у 78.1 % обстежених хворих на псоріаз.

Ми визначили дебіт-годину у послідовному секреті 73,2 % хворих, у яких концентрація загальної і вільної соляної кислоти була значно зниженою. Кислотоутворююча функція шлунка становила в середньому, у хворих на псоріаз 22.5 8.3, а дебіт-година - 9.8 - 95.6 мг, що дозволило нам стверджувати про статистично значуще зниження концентрації соляної кислоти у послідовному секреті у більшості досліджених.

Йод-калієвий час (всмоктувальна функція тонких кишок) у здорових осiб складав 8.4 1.3 хв. Подовження його встановлено у 48 % обстежених хворих, у яких він становив 11.3 1.3 хв. (р < 0.001).

Таким чином, у більшості досліджених хворих виявлене порушення кислотоутворюючої функції шлунка, а у 48 %, незалежно від клінічної форми дерматозу, також i всмоктувальної здатності тонких кишок.

Геліоталасотерапію проводили у Приазовському районі Запорізької області у с. Строгановка (Ботієво) на базі реабілітаційного шкірного відділення районної лікарні. Це узбережжя Азовського моря відомо ще з дореволюційного періоду, як у нашій країні, так і у Європі, де лікувались хворі на різні дерматози. В останні 20 років за допомогою Одеського інституту курортології цей регіон був відроджений, були проведені необхідні дослідження складу грязей, глини, води, побудований стаціонар для госпіталізації хворих, розроблені методики раціональної терапії дерматозів з використанням морських цілющих факторів (Бабанівська мінеральна вода, глина, грязь, сонячні опромінення, морська вода).

Геліоталасотерапію одержало 245 хворих з різними формами псоріазу, з них у прогресуючій стадії - 26, регресуючiй і стаціонарній - 219. Нами розроблені показання і протипоказання до проведення комплексної терапії. Геліоталасотерапію ми проводили за розробленими нами “зимовим” та ”літнім” варіантами. У літній період проліковано 200 хворих з використанням море-, сонце-, грязе- факторів, морської глини і мінеральної води місцевих джерел. За участю співробітників Одеського інституту курортології

8

і Бердянської хімлабораторії гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції ми вивчили хімічний склад морської

води, глини, грязі і місцевої мінеральної води Бабанівського джерела. Так, було встановлено:

Формула морської води по Курлову:

;

Жовтої маслянистої глини:

;

Чорно-коричневоi маслянистоi грязi:

;

Мінеральної води № 1:

;

Мінеральної води № 2:

і

Бальнеотерапія проводилася щодня з урахуванням холодових навантажень, температури води, в залежності від стадії і клінічної форми псоріазу. Широко використовували за розробленою нами методикою морську глину і приморські грязi. Геліотерапія проводилася з урахуванням перебігу псоріазу, його типу, а також чутливості шкіри до УФО індивідуально у кожного хворого. Хворі обов'язково щодня три рази на день до їжі приймали мінеральну воду, проводився дозований теренкур, створювався охоронний режим.

В стадії прогресування рекомендували УФО, нетривалі купання чи обливання морською водою, душ з мінеральною водою, відпочинок на березі моря, теренкур. Було заборонено використовувати для лікування глину, грязi, УФО. Це сприяло переходу прогресуючої стадії у стаціонарну, а потім - у регресуючу. Аналогічна методика запропонована нами хворим на ексудативний псоріаз і еритродермію.

Як групу порівняння, ми використали 200 хворих з аналогічними клінічними формами, стадією і типом псоріазу, віком і статтю, тривалістю дерматозу, які лікувалися у стаціонарі МШВД традиційними методами (медикаментозні препарати і фізіотерапевтичні засоби, зовнішні препарати).

9

В результаті комплексного лікування у літній період часу природними цілющими факторами узбережжя Азовського моря клінічна ремісія наступала у 69,1 % хворих на звичайний обмежений псоріаз, значне покращення - у 20,2 %, покращення - у 2,4 % і без змін - у 1,3 %. У 200 хворих аналогічними формами псоріазу групи порівняння, що лікувалися традиційними методами, ці показники були, відповідно, - 48,4 %, 22,6 %, 16,1% і 12,9 %. Середня тривалість перебування у стаціонарі хворих на псоріаз основної групи склала 20.2 1.8 доби, а в групі порівняння - 32.1 2.1 доби.

У хворих ускладненими і розповсюдженими формами псоріазу, клінічна ремісія зареєстрована у 36,1 % досліджених, значне покращення - у 40,4 %, покращення - 21,6 %, без змін - у 1,9 %. У 50 осiб групи порівняння ці показники були, відповідно - 22,7 %, 25,3 %, 40,1 % і 11,9 %. Середня тривалість перебування на лікарняному ліжку хворих на псоріаз основної групи склало 34.4 4.2 доби, а в групі порівняння - 51.4 6.8 доби.

Запропоноване нами комплексне лікування було задовільним, ускладнень чи побічних явищ не зареєстровано. Як ілюстрація ефективності лікування у дисертації наведені два витяги з історій хвороби хворих на псоріаз.

Диференційована терапія 45 хворих на псоріаз в осінньо-зимовий період включала застосування морської води у спеціальному басейні з підігрівом до + 32-37 С. Для загальних ван використовували відвари трав, мінеральну воду, рекомендували фінську сауну, УФО на спеціальному “зимовому” пляжі, а також прийом мінеральної води. У 45 досліджених, пролікованих в осінньо-зимовий період, клінічна ремісія досягнута у 65,8 % хворих на псоріаз, значне покращення - у 16,7 %, покращення - у 14,6 %, без змін - у 4,9 %, а в групі порівняння, відповідно, - 41,5 %, 22,1 %, 30,6 %, 58 %. Середня тривалість перебування хворих основної групи у стаціонарі в зимовий період склала 22.8 1.9 доби, а в групі порівняння - 34.1 2.2 доби.

Поряд з клінічною ефективністю геліоталасотерапії, ми відзначили істотні сприятливі зрушення лабораторних даних. Так, після лікування в основній підгрупі (100 хворих) статистично вірогідно нормалізувався титр лізоциму. Особливо наочно підвищувалося ФЧ, а в основній групі був на рівні у здорових людей. Суттєво зменьшувався після цієї терапії рівень ЦІК, досягая показників у конторолі. Після лікування не змінювалися середні показники Jg M, Jg A, але статистично вирогідно (р0,05) підвищувався рівень Jg G до 9,8 0,6 г/л (проти 6,1 0,3 г/л до лікування).

У хворих на псоріаз основної підгрупи після геліоталасотерапії у порівнянні з даними до лікування, спостерігалося статистично достовірне збільшення CD3+ (до 49.8 1.2 % і 1.10 0.012 ).

10

В основній групі показово підвищувалася функціональна активність Т-лімфоцитів, що проявлялося зростанням числа “бластiв” у відповідь на вплив ФГА (до 52.1 6.3 %).

Ці зміни активності неспецифічних факторів захисту і Т-ланки імунітету ми розцінюємо як показник активного впливу цілющих факторів Азовського моря і його узбережжя на організм хворих на псоріаз. Сприятливі зміни в імунному статусі ми пов’язуємо з цілющою дією ультрафіолетового опромінення, морської води, фітонцидів водорослів, приморської грязі та ін. Як відомо, усі ці фактори підвищують активність імунокомпетентних органів, стимулюють синтез захисних агентів організму (антитіл, вітамінів, мінеральний обмін), діють бактерицидно та ін. Суттєву роль при цьому ми відводимо і дії мінеральної води на шлунково-кишковий тракт з покращенням переварювання їжи, та її всмоктування, особливо амінокіслот.

Слід відмітити, що зміни у сприятливий бік імунного статусу сприяли одержанню позитивних результатів геліоталасотерапії у хворих на псоріаз основної групи, особливо при обмежених неускладнених формах дерматозу.

Після лікування у 42.5 % хворих основної підгрупи відзначене збільшення рівня альбумінів, у 58.6 % - зниження рівня -глобуліну, у 60.5 % - підвищення альбуміно-глобулінового коефіцієнту. У підгрупі порівняння ці показники були, відповідно, - 28.6 % і 32.2 %.

Середній рівень церулоплазміну після лікування істотно не змінювався. Лише у окремих хворих, що страждають захворюваннями печінки й алкоголізмом, рівень церулоплазміну збільшився до 28.0 - 28.5 мг %.

В кінці лікування в показниках не було статистично значимих зрушень тимолової проби і стрічки Вельтмана, але відзначені позитивні зрушення сулемової проби. Так, якщо у підгрупі порівняння показники сулемової проби збільшилися до нормальних цифр тільки у 51 % хворих на псоріаз, то у основній підгрупі - у 75 % досліджених. Середні показники сулемової проби статистично значимо (р < 0.05) підвищилися у хворих на псоріаз основної групи до 87.3 ± 0.7, на відміну від групи порівняння.

Статистично вірогідно після лікування у хворих основної підгрупи після геліоталасотерапії знижувалася активність АлАТ (до 0.29 ± 0.01 - в основній підгрупі і 0.35 ± 0.03 - у підгрупі порівняння, при нормі 0.26 ± 0.04 ммоль/л). Зниження активності цього ферменту зареєстроване у 64 % хворих на псоріаз після лікування, підвищення - у 14.8 %, без змін - у 27.2 %. У 41 % хворих активність АсАТ понизилася, у 46 % - залишилась без змін і в 13 % - підвищилась.

Показники реограми печінки після лікування істотно не змінювалися. Лише у окремих хворих з патологією печінки та алкоголізмом збільшувалася амплітуда - до 10-12 мм, індекс Уs - до 1.3 - 1.4, коротшав

11

відрізок T, зменшувався Qx - до 0.08, спостерігалася тенденція до незначної зміни форми кривої.

У хворих на псоріаз, що одержали лікування цілющими факторами Азовського моря, на відміну від хворих підгрупи порівняння, постерігалися позитивні зміни окремих показників радіонуклідної гепатографii (Сзаг., К2 і К3), що ми розцінили як ознаку покращення функції печінки.

Загальна кислотність до кінця гелiоталасотерапiї виявилася в межах норми у 80 % хворих основної підгрупи. При визначенні стимульованого секрету після введення гістаміну рівень загальної кислотності нормалізувався у 50 % обстежених. Звертає на себе збільшення показника дебіту-години в послідовному секреті у хворих основної підгрупи до 18.2 - 58.4 мг (р < 0.05).

Після проведеної гелiоталасотерапiї статистично значимо (р < 0.05) зменшився йод-калієвий час до 8.9 1.1 хв. Якщо подовження цього часу до лікування було у 48 % хворих, то після лікування - тільки у 23 %.

Сприятливе зрушення у діяльності шлунково-кишкового тракту ми пов’язуємо з регулярним прийомом Бабанівської мінеральної води, а також загальним біологічним впливом інших цілющих факторів Приазов’я (морська вода, повітря, охоронний режим та ін.).

Віддалені результати вивчалися через 1 – 4 роки після закінчення лікування. Середня тривалість ремісії у хворих, що одержували гелiоталасотерапiю, склала 10.1 1.32 місяця (4.52 0.4 місяця - у групі порівняння). У хворих звичайним псоріазом при середній тривалості ремісії 12.4 1.1 місяців, число хворих з короткими ремісіями (до 3 місяців) скоротилося у 1.5 рази, а з тривалими (більш 6 місяців) – збільшилося у 3.4 рази. У 1.9 разу відзначено збільшення ефективності методу гелiоталасотерапii у порівнянні з традиційною терапією.

У хворих з ускладненим і розповсюдженим псоріазом після гелiоталасотерапiї тривалість ремісії склала у середньому 8.5 0.9 місяців, число хворих з короткими ремiсiями скоротилося у 2.5 рази, а з тривалими - збільшилося у 2.7 рази. Ефективність методу у 2 рази перевищувала таку при традиційній терапії.

В наступному реабілітація хворих полягала в рекомендації дотримання режиму праці, відпочинку і харчування, прийом і загальних ванн із відвару трав. Також призначали УФО, санацію вогнищ хронічної інфекції, консультації суміжних фахівців. Хворим рекомендували повторні курси гелiоталасотерапiї протягом 3 – 5 і більше років. При цьому рецидиви наступали значно рідше. Загострення псоріазу, якщо і наступали, то характеризувалися висипом поодиноких

12

елементів без суб'єктивних відчуттів. У 16 хворих ремісія продовжувалася 2 - 4 роки.

Реабілітація хворих включала також соціальні заходи. При обтяженому перебігу псоріазу з великими ураженнями шкіри, змінами кістково-суглобого апарату, вираженою соматичною патологією хворим встановлювалася ступінь професійної і трудової працездатності. Крім питань професійної адаптації хворих, ми також намагалися сприяти покращенню побуту хворих.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне та практичне узагальнення та нове рішення науково-практичної проблеми, що виявилось у розробці комплексної геліоталасотерапії хворих на псоріаз цілющими факторами Приазовзов‘я, що сприяло швидкому регресу клінічних проявів, подовженню тривалості ремісій, із сприятливими зрушеннями показників імунного статусу та функції шлунково-кишкового тракту.

2. У досліджених хворих на псоріаз, переважно розповсюдженими й ускладненими формами, до початку лікування зареєстроване порушення функції печінки (диспротеiнемiя, підвищення показників тимолової проби, активності АлАТ, зниження даних сулемової проби і рівня церулоплазміну, укорочення індексу Т?, зниження амплітуди ? і підвищення середніх показників Qx на реограмах печінки, порушення секреції і екскреції при вивченні радiонуклідної гепатографiї, функції шлунку (зниження рівня соляної кислоти і загальної кислотності), зміна всмоктувальної функції тонких кишок (подовження йод-калієвого часу), які після проведеної гелiоталасотерапiї істотно покращувались у результаті сприятливого впливу на організм цілющих факторів Приазов'я.

3. До лікування у більшості хворих на псоріаз встановлені суттєві зміни у ряді ланок імунної відповіді: пригничення клітинного імунітету з послабленням функціональної активності - лимфоцитів і продукції імуноглобулинів класу G та М, поряд з суттєвим зниженням неспецифічних захисних механизмів, які після проведенної геліоталасотерапії істотно змінювались, наближаючись до показників у здорових людей.

4. Нами запропонована науково обґрунтована фізіологічна методика комплексної терапії хворих на псоріаз з використанням води Азовського моря, сонячних опромінень, морської глини, приморської грязi, Бабанівської мінеральної води та інших бальнеофакторов, а також раціональні диференційовані показання до “зимового” і “літнього” варіантів її, обґрунтовані протипоказання.

13

5. В результаті проведеної гелiоталасотерапiї у літнiй перiод, на відміну від хворих, якi лікувались традиційними методами, ремісія наступила у 69,1 % досліджених, значне покращення і покращення - у 30,2 % при термінах перебування у стаціонарі 20.2 1.8 доби у хворих звичайним псоріазом і, відповідно, у 36,2%, 61,9 % і 34.4 4.2 доби - у хворих розповсюдженим і ускладненим псоріазом, при “зимовому” варіанті лікування - у 65,8 %, 31,3 % і 23.8 1.9 доби. Середня тривалість ремiсiй після гелiоталасотерапiї склала 10.1 1.3 місяця, а ефективність запропонованого нами методу була вищою у 1.9 - 2.0 рази, ніж традиційна медикаментозна терапія, при раціональних методах профілактики рецидивів і реабілітації хворих.

Список наукових робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Рожков Г.С. Федотов В.П. Динамика показателей иммунного статуса у больных псоориазом, леченных природными факторами Приазовья. // Актуальные проблемы медицины и биологии. Киев - 2000. -№1 – с. 281 – 288.

2. Рожков Г.С. Клинико-эпидемиологические характеристики псориатической болезни // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2000. – № 1 (3) – с. 127-130.

3. Рожков Г.С. Федотов В.П. Динаміка показників функціонального стану печінки та шлунково-кишкового тракту у хворих на псоріаз під впливом лікування цілющими факторами Азовського моря //Медичні перспективи – 2000. - №2.Том V – с. 52 – 57.

4. Рожков Г.С. Федотов В.П. Комплексная терапия псориаза с использованием целебных факторов Азовского моря. // Вестник морской медицины - 2000. - №3. – с. 84-88.

5. Рожков Г.С. Иммунный статус больных псориазом. // Дерматология. Косметалогия. Сексопатология. – 2000. - 1(4). – ст. 184-187 .

6. Рожков Г.С., Барсукова Л.I., Федотов В.П. Реабiлiтацiя хворих на псорiаз, якi працюють у рiзноманiтних шкiдливих умовах, з використанням гелiоталасотерапiї// Тези доповiдей 7 Українського зїзду дерматовенерологiв (7 - 9 вересня), Київ, 1999. - с. 41.

7. Рожков Г.С. Iмуннi порушення у хворих на псорiаз // Збірник науково-практичних статей. До 200-річчю обласної клінічної лікарні ім. I.I. Мечнiкова. Дніпропетровськ, 1998. - с. 260.

8.