Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України

РОМАНОВСЬКИЙ Олександр Георгійович

УДК 378.02:372.8

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ

ПІДГОТОВКИ ІНЖЕНЕРА

У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

ДО МАЙБУТНЬОЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ-2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий

консультант: | доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ГОНЧАРЕНКО Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник відділу дидактики професійної освіти.

Офіційні

опоненти: |

доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ПРОКОПЕНКО Іван Федорович, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, м. Харків, ректор;

доктор технічних наук, професор, член-кореспондент АПН України БИКОВ Валерій Юхимович, Інститут засобів навчання АПН України, м. Київ, директор;

доктор педагогічних наук, професор ГУРЕВИЧ Роман Семенович, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, м. Вінниця, декан педагогічно-індустріального факультету.

Провідна

установа: | Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, кафедра теорії та історії педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 28 листопада 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано 27 жовтня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Десять років існування незалежної України виявили істотні недоліки в управлінні суспільно-політичним і соціально-економічним розвитком, що зумовило значний спад виробництва, погіршення добробуту населення, зниження його духовності. Криза набула системного характеру, і однією з її причин стала криза в управлінській діяльності. Кардинальні зміни політичній та економічній системах не супроводжувалися відповідними змінами моделей і методів управління. Переважна більшість фахівців, що сформувалися як керівники в умовах адміністративно-командної системи, виявилися не здатними ефективно працювати в умовах ринку, демократизації суспільства і господарської самостійності. В їхній свідомості й світогляді не відбулося відповідних змін у пріоритетах і сприйнятті нових життєвих цінностей та орієнтацій. Аналізу цієї проблеми присвячено роботи відомих дослідників (В.П. Андрущенко, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Б.В. Губський, Г.А. Дмитренко, В.Г. Кремень, В.О. Кудін, В.І. Луговий та ін.).

Подолання кризи висуває принципово нові вимоги до вищої школи щодо розробки нових моделей управління і підготовки майбутніх керівників-професіоналів, здатних ефективно керувати різними галузями виробництва, неперервно навчаючись, оновлюючи свої знання, адаптуючись до ринкових умов. Таким чином, проблеми неперервної професійної освіти, які досліджуються Г.П. Васяновичем, С.У. Гончаренком, І.А. Зязюном, В.А. Козаковим, Д.Ж. Марковичем, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєвою та іншими, набувають нових аспектів.

В Україні традиційно 85 % керівників промисловості та сфери державного управління мають інженерну освіту, 13 % – економічну і лише 2– гуманітарну. За прогнозами фахівців, такий стан залишатиметься ще довго. У США ж серед керівників – лише 2 % фахівців технічного профілю, інші – економісти, юристи, психологи і професійно підготовлені менеджери.

Між суспільними потребами в якісному управлінні і практикою склалися такі суперечності. По-перше, існуюча система підготовки кадрів не забезпечує належної кількості професійних керівників для різних соціально-економічних галузей суспільства; по-друге, у змісті фахової освіти інженерів, які становлять більшість керівників, не передбачено управлінської підготовки; по-третє, залучення фахівців до управлінської діяльності здійснюється без попереднього виявлення особистісних здібностей до неї і без професійного добору.

Актуальність теми дослідження зумовлює необхідність подолання цих суперечностей, розв’язувати які доцільно двома шляхами: 1) забезпечення управлінської підготовки майбутніх інженерів, на керівні функції в струк-турі професійної діяльності яких припадає від 20 до 80 % робочого часу; 2) створенням системи виявлення та добору молоді з особистісними якостями лідерів і цільової підготовки професійних керівників нової формації.

На забезпечення управлінської підготовки інженерів спрямована запропонована автором інноваційна педагогічна концепція, що базується на трьох основних джерелах: положеннях класичної світової і вітчизняної психолого-педагогічної науки (Б.Г. Ананьєв, Г.І. Ващенко, Л.С. Виготський, К. Гельвецій, Й. Гербарт, Ф. Дістервег, Я.А. Коменський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, А.С. Макаренко, П. Могила, Й. Песталоцці, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Г.С. Сковорода, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.); теорії і практиці менеджменту (Р. Акофф, М. Вебер, П. Вейл, П. Дру-кер, Г. Емерсон, Л. Ерхард, М. Ібука, Д. Мак-Грегор, А. Мацусіта, Е. Мейо, А. Моріта, Ф. Тейлор, А. Файоль, М. Фоллет, Г. Форд, Л. Якокка); результатах досліджень українських філософів, педагогів, психологів, фахівців у галузі управління (А.М. Алексюк, Г.О. Балл, І.Д. Бех, В.Ю. Биков, П.М. Во-ловик, С.У. Гончаренко, Р.С. Гуревич, А.І. Дьомін, І.А. Зязюн, Л.М. Кара-мушка, В.А. Козаков, В.Г. Кремень, О.І. Кульчицька, В.І. Луговий, В.О. Моляко, Н.Г. Ничкало, І.Ф. Прокопенко, В.В. Рибалка, Л.П. Пуховська, С.О. Сисоєва, О.В. Сухомлинська, Б.О. Федоришин та ін.).

Однак проблеми підготовки майбутніх керівників і подолання зазначених суперечностей ще не знайшли належного відображення в педагогічній теорії і практиці. На усунення цих суперечностей і спрямований вибір теми дослідження “Теоретичні і методичні основи підготовки інженера у вищому навчальному закладі до майбутньої управлінської діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною науково-дослідної роботи Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” М8701 “Розробка і впровадження методології підготовки кадрового забезпечення управління соціальними системами” (РК № 0101И002316) і науково-дослідної роботи відділу педагогічних технологій неперервної професійної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Психолого-педагогічні основи технології навчання у вищій школі” (РК № 0199И000390). Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 20.02.2001 р., протокол № 2.

Об'єкт дослідження: підготовка фахівців у вищому закладі освіти інженерного профілю до майбутньої управлінської діяльності.

Предмет дослідження: теоретичні та методичні основи, зміст і організація підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування й дослідження змісту, принципів і технологій підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності та виявлення умов її оптимізації.

Концепція дослідження базується на положеннях філософії освіти, теорії педагогічних систем, теорії управління, теорії особистості й теорії діяльності, зокрема залежності ефективності діяльності від професійної компетентності, особистісних якостей і спрямованості людини на певний вид діяльності.

Провідна ідея концепції полягає в тому, що зміст освіти інженера має бути орієнтованим на професійну мобільність і попит на ринку праці та освітніх послуг, на структуру й характер сучасної професійної діяльності, що зумовлює необхідність поєднання навчання загальноінженерних і галузевих дисциплін із спеціальною управлінською підготовкою.

Основні положення концепції:

1. Управлінська підготовка фахівців у вищому технічному закладі освіти має ґрунтуватися на особистісному, діяльнісному та цільовому підходах і враховувати специфіку майбутньої професійної діяльності, істотним чинником якої є виконання управлінських функцій.

2. Основою підготовки студентів до майбутньої управлінської діяльності мають бути положення інтеграції науки, освіти і виробництва, моніторингу ринку праці та взаємодії з потенційними роботодавцями. Виходячи з цього, потрібне вивчення реальних потреб керівників у знаннях, щоб у процесі професійного навчання студенти отримали необхідні управлінські знання й навички, які б дозволили істотно скоротити час їх становлення і розвитку як інженерів і керівників.

3. Якісну підготовку студентів у вищому навчальному закладі до майбутньої управлінської діяльності може забезпечити педагогічна система, яка ґрунтується на інтегрованому підході, що включає вивчення як фахових дисциплін, так і професійно орієнтованих психолого-педагогічних і управлінських дисциплін на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях (бакалавр, спеціаліст, магістр).

4. Підготовка майбутніх інженерів до управлінської діяльності повинна мати практичну спрямованість, яка забезпечується використанням сучасних педагогічних технологій, організацією навчальної управлінської практики і формуванням навичок системного підходу до аналізу проблемних ситуацій.

5. Педагогічна система підготовки студентів до майбутньої управлінської діяльності має орієнтуватися на високий професіоналізм, зростання професійної мобільності та формування внутрішньої потреби у неперервній освіті і забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці.

6. Проектування педагогічної системи управлінської підготовки майбутнього інженера, вибір її цілей, змісту, технології й організації, науково-методичне і матеріальне забезпечення слід здійснювати, виходячи з того, що освіта фахівця є своєрідною проекцією майбутньої професійної діяльності на навчально-виховний процес і має підготовку творчих особистостей високої освіченості, моралі й духовності.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що спеціальна педагогічна система професійної освіти майбутніх інженерів здатна за певних умов забезпечити їхню підготовку до управлінської діяльності і розвиток особистісних якостей, необхідних керівникові.

Загальну гіпотезу конкретизовано в таких часткових гіпотезах:

- відповідно до особистісної спрямованості студента його доцільно орієнтувати на спеціалізацію в конструкторській, технологічній, експлуатаційній чи науково-дослідній сфері, поєднуючи з підготовкою до управлінської діяльності;

- формування і розвиток управлінських знань, умінь і навичок та необхідних особистісних якостей майбутніх професійних керівників здійснюються в цілеспрямовано сформованому освітньому і соціальному середовищі в умовах спеціальної організації педагогічного процесу;

- належну управлінську підготовку майбутніх інженерів забезпечує неперервна психолого-педагогічна й управлінська підготовка на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях – бакалавра, фахівця і магістра, за умови включення управлінських дисциплін до складу професійно орієнтованих;

- інформаційно-технологічна революція зумовлює необхідність прищеплення випускникові потреби й уміння невпинно самостійно підвищувати професійний рівень в умовах виробничої діяльності.

Завдання дослідження. Реалізація цілей дослідження зумовила розв’язання таких завдань:

1) проаналізувати соціально-психологічні особливості, структуру та зміст професійної діяльності інженера-керівника та розробити її модель;

2) визначити рівень готовності випускників вищих технічних закладів освіти до управлінської діяльності та управлінської компетентності керівників;

3) обґрунтувати теоретико-методологічні засади підготовки студентів вищих технічних закладів освіти до управлінської діяльності, її зміст, принципи і технологію та розробити концепцію такої підготовки;

4) розробити та експериментально перевірити ефективність педагогічної системи інтегрованої підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності на основі неперервного вивчення психолого-педагогічних та управлінських дисциплін на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях;

5) дослідити педагогічні умови підготовки студентів до майбутньої управлінської діяльності та вплив визначальних факторів: змісту навчання, особистості викладача, педагогічних технологій, організації освітнього середовища, управлінської практики і студентського самоврядування;

6) розробити і впровадити в навчально-виховний процес авторський курс з основ теорії управління соціальними системами і технологію його дистанційного навчання.

Методологічною основою дослідження є філософія освіти, теорія пізнання, теорія педагогічних систем і уявлення про цілісність управлінської діяльності, фундаментальні положення про взаємозумовленість і взаємозв'язок ефективності функціонування соціальних систем і професійної підготовки фахівців, системний підхід до вивчення предмета дослідження.

Теоретичну основу дослідження складають положення і висновки :

- філософії освіти (В.П. Андрущенко, Л.П. Буєва, Т.П. Вороніна, М.Є. Добрускін, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень та ін.);

- теорії педагогічних систем (А.М. Алексюк, В.П. Беспалько, С.У. Гончаренко, Н.В. Кузьміна, В.І. Лозова та ін.);

- педагогіки вищої школи, організації навчально-виховного процесу, гуманізації і гуманітаризації інженерної освіти (С.І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, Ю.Ф. Зіньковський, В.А. Козаков, І.Ф. Прокопенко, Л.Л. Товажнянський та ін.);

- теорії змісту і технології психолого-педагогічної підготовки фахівця (Г.О. Балл, І.А. Зязюн, Г.С. Костюк, В.В. Рибалка, С.О. Сисоєва та ін.);

- теорії діяльності та її суб'єкта (К.А. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Л.С. Рубін-штейн, Н.Ф. Тализіна, В.А. Татенко та ін.);

- змісту професійної діяльності інженера і його підготовки (С.Ф. Ар-тюх, І.К. Денисенко, О.Е. Коваленко, В.С. Ледньов, І.А. Мартинюк, А. Ме-лецинек, Ю.П. Нагірний та ін.);

- сучасної теорії управління (Р. Акофф, Г.А. Дмитренко, П. Друкер, В.С. Михалевич, А.Д. Чернявський, Г.В. Щокін та ін.)

- психолого-педагогічних аспектів феноменів еліти, лідерства і підготовки керівників (С.А. Аліфанов, В.І. Астахова, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, О.І. Кульчицька, В.І.Луговий, Г.В. Троцко та ін.).

Методи дослідження включають теоретичні методи (аналіз літера-турних джерел і документів, порівняльний аналіз, дедукція і моделювання професійної діяльності інженера, прогноз розвитку соціальних систем та управління ними); емпіричні методи (аналіз досвіду управлінської підго-товки, анкетування, інтерв'ювання, тестування, опитування експертів, спостереження, самооцінка, моделювання, педагогічний експеримент); статистична обробка результатів дослідження математичними методами вибіркового, дисперсійного аналізу, кореляційного аналізу, методу аналізу ієрархій, методу експертних оцінок та ін.

Запропоновано і використано також авторську модифікацію методу педагогічного проектування при розробці системи підготовки інженерів до майбутньої управлінської діяльності.

Організація дослідження. Дослідження виконувалося протягом 1990–2001 рр. за такими напрямами:

- на першому етапі (1990–1993 рр.) вивчався стан підготовки студентів у закладах освіти технічного профілю, аналізувалися наукова література з управлінської діяльності та професійної освіти і практика психолого-педагогічної та управлінської підготовки студентів у вищих технічних закладах освіти, формувався предмет і науковий апарат дослідження, розроблялася концепція і здійснювався констатуючий експеримент;

- на другому етапі (1993–1997 рр.) обґрунтовувалися мета, принципи і зміст управлінської підготовки майбутніх інженерів, уточнювалися програма і методика дослідження, проводився формуючий експеримент. Відповідно до авторської програми “Основи менеджменту і підприємництва” розроблено оригінальний курс “Теорія і практика управління соціальними системами”;

- на третьому етапі (1997–2001 рр.) здійснювався методологічний аналіз підготовки студентів до майбутньої управлінської діяльності, проходили апробацію результати теоретичних досліджень, формувалась і впроваджувалася педагогічна система, виконувалися дослідницькі роботи за грантом Міжнародного фонду “Відродження” у рамках Мегапроекту “Лідерство для прогресу”.

Експериментальну базу дослідження становили Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, де здійснено констатуючий і формуючий експерименти, Українська інженерно-педаго-гічна академія (м. Харків) та інші заклади освіти, управління й відділи Харківського міськвиконкому, підприємства міста, у тому числі заводи ВАТ “ХТЗ”, ВАТ “Турбоатом”, ДП “Завод ім. Малишева”, КБ ім. Морозова та ін. Дослідженням було охоплено 1479 студентів і 83 викладачі, 760 керівників вищого і середнього рівнів промислових підприємств і 114 працівників Харківського міськвиконкому.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що:

- вперше на основі системного аналізу теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено концепцію підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності в умовах ринкової економіки; розроблено і впроваджено інноваційну педагогічну систему інтегрованої підготовки майбутнього інженера, спрямовану на розв’язання проблеми дефіциту сучасних управлінських кадрів для нашого суспільства, подолання кризи і забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України; системно досліджено педагогічні умови функціонування системи та її основні чинники: зміст навчання, особистість викладача, педагогічні технології, освітнє середовище й управлінська практика;

- удосконалено й теоретично обґрунтовано моделі управлінської діяльності інженера і підготовки майбутніх керівників у вищих технічних закладах освіти;

- подальшого розвитку набули положення щодо системи соціалізації особистості студента, трудового виховання і студентського самоврядування.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає у:

- дослідженні змісту, структури і соціально-психологічних особливостей професійної діяльності інженера і побудові її моделі;

- розробленій і теоретично обґрунтованій методології проектування педагогічної системи інтегрованої підготовки інженерів-керівників та її цільового, змістового, діяльнісного й управлінського компонентів;

- обґрунтуванні педагогічних умов, змісту, принципів і технології, навчально-методичного й організаційного забезпечення управлінської підготовки майбутніх інженерів;

- розробці методики формування і розвитку у студентів професійних і особистісних якостей, необхідних майбутньому керівникові для ефективного здійснення управлінських функцій.

Практичне значення дослідження полягає в розробці:

- системи неперервної наскрізної психолого-педагогічної й управлінської підготовки студентів факультетів хімічного машинобудування, технології неорганічних речовин та енергомашинобудівного НТУ “ХПІ” для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, магістра;

- комплексу методик психолого-педагогічного діагностування студентів і керівників підприємств, засобів комп'ютерної обробки й аналізу їх результатів та використання у професійній орієнтації, коригуванні навчально-виховного процесу й моніторингу професійної діяльності випускників;

- навчальних планів підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності, моделі фахівця ХХІ століття, програм і навчально-методичного забезпечення викладання циклу управлінських дисциплін, включаючи авторський курс і навчальний посібник з основ теорії управління соціальними системами, а також організації управлінської практики.

Результати дослідження впроваджено в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут” (довідка №66-08-20/221 від 23.08.01), Національному технічному університеті “Львівська політехніка” (довідка №68/08-147 від 25.07.01), Українській інженерно-педагогічній академії (м. Харків) (довідка № 101.01-3 від 31.03.01), Дніпропетровському національному університеті (довідка № 71-02/115 від 04.07.01), Миколаївській філії Національного університету “Києво-Могилянська академія” (довідка № /547 від 18.05.01), Петрошанському університеті (Румунія) (довідка № 27/142 від 07.05.01), а також у Харківському міськвиконкомі (довідка № /08-11 від 22.08.01). Методику розробки дистанційних курсів, виконану за грантом Міжнародного фонду “Відродження”, передано керівництву фонду і рекомендовано ним закладам освіти – учасникам Мегапроекту “Лі-дерство для прогресу” для широкого використання в навчальному процесі.

Навчально-методичні матеріали передано також ряду вітчизняних і закордонних навчальних закладів і використовуються, зокрема, у Технічному університеті “Познанська політехніка” (Польща) і Мішкольцькому університеті (Угорщина).

Особистий внесок дисертанта: розробка концепції підготовки студентів вищих технічних закладів освіти до управлінської діяльності і формування кадрів професійних керівників-лідерів; дослідження структури професійної діяльності інженера і розробка моделей цієї діяльності та особистості інженера-керівника; теоретичне обґрунтування і дослідження змісту, принципів і технологій підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності, розробка і впровадження педагогічної системи такої підготовки на основі інтегрованого підходу, дослідження педагогічних умов її функціонування; її методичне й організаційне забезпечення. Система увійшла складовою частиною до моделі фахівця-лідера ХХІ століття, Концепції і Програми перспективного розвитку НТУ “ХПІ” до 2010 року.

Розроблено і впроваджено в навчальний процес авторський курс “Основи теорії і практики управління соціальними системами” і методика організації управлінської практики студентів на підприємствах, в органах державної влади і місцевого самоврядування.

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується методологічними принципами, покладеними в основу теоретичних положень; адекватністю методів дослідження їхній меті й завданням; поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів; застосуванням сучасних методів аналізу ієрархій, експертних оцінок і дисперсійного аналізу; репрезентативністю вибірки; позитивним досвідом упровадження результатів у різних соціальних системах і в навчально-виховному процесі ряду вищих навчальних закладів.

На захист виносяться:

1. Концепція підготовки майбутніх інженерів у вищому технічному закладі освіти до управлінської діяльності в умовах ринкової економіки.

2. Модель професійної діяльності інженера, що побудована з урахуванням результатів дослідження соціально-психологічних особливостей цієї діяльності, її змісту і структури.

3. Теоретико-методологічні засади проектування педагогічної системи підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності, її принципи, зміст і технології.

4. Педагогічна система підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності на основі інтегрованого підходу як цілісна трирівнева ієрархічна система неперервної освіти, що включає доуніверситетську освіту, професійну підготовку бакалаврів, спеціалістів і магістрів та післядипломне навчання.

5. Науково обґрунтовані педагогічні умови й чинники ефективної підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності.

6. Навчально-методичний комплекс, у тому числі авторський курс “Основи теорії і практики управління соціальними системами” та дистанційна технологія його навчання.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні результати дисертації представлені як доповіді та повідомлення на 17 міжнародних (Харків, 1993, 1995, 1998, 2000, 2001 рр.; Київ, 1999, 2000, 2001 рр.; Львів, 1998 р.; Калуга, 2000 р.; Черкаси, 2001 р.; Алушта, 2000, 2001 рр.; Мішкольц, Угорщина, 2000, 2001 рр.; Петрошани, Румунія, 2000 р), 6 всеукраїнських (Харків, 1999, 2000, 2001 рр.; Миколаїв, 2000 р.; Київ, 2000 р., Ялта, 2000 р.) і 3 регіональних (Харків, 1999, 2000, 2001 рр) наукових конференціях, симпозіумах і семінарах, на засіданнях відділу педагогічних технологій неперервної професійної освіти, на засіданнях уче-них рад Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, Національного центру гуманізації та гуманітаризації інженерної освіти.

Результати дослідження апробовано також у процесі викладання лекційних курсів і проведення семінарських занять з дисципліни “Теорія і практика управління соціальними системами”, керівництва практикою та виконанням курсових і дипломних робіт студентів НТУ “ХПІ”.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему “Жаростойкие алюмохромитсодержащие цементы” захищено в 1989 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у 97 наукових і навчально-методичних роботах, з них 63 написано без співавторів, у тому числі: 2 монографії, 4 навчальних посібники, 31 одноосібна стаття у провідних наукових фахових виданнях, 30 статей у журналах та збірниках наукових праць, 19 статей у збірниках матеріалів конференцій, 10 брошур з методичними матеріалами. Загальний обсяг особистого внеску – 71,8 авт. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури з 477 назв, з них 29 – іноземними мовами. Загальний обсяг дисертації – 490 с., з яких 458 с. основного тексту, 15 таблиць на 15 с. і 43 рисунки на 43 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і стан проблеми підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів до управлінської діяльності, визначаються об’єкт, предмет, цілі й завдання дослідження, суперечності між потребами суспільства в управлінні та його реальним становищем, сформульовано концепцію і гіпотезу дослідження, доведено його наукову новизну, теоретичне й практичне значення. Викладено положення, що виносяться на захист, та інформацію щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ – “Теоретико-методологічні засади підготовки студентів вищих технічних закладів освіти до управлінської діяльності” – присвячено дослідженню сутності й структури професійної діяльності сучасного інженера-керівника, її соціально-психологічної характеристики. З урахуванням результатів здійсненого аналізу та положень, обґрунтованих В.М. Басовим, Г.І. Денисенком, О.В. Долженком, О.Е. Коваленко, В.С. Лед-ньовим, І.О. Мартинюком, В.О. Моляко, О.Е. Смирновою, А.К. Тащевим та іншими дослідниками, запропоновано трирівневу ієрархічну модель професійної діяльності інженера (рис.1), яка враховує істотну диференціацію відносно сфер професійної діяльності інженерів з домінуванням конструкторської, технологічної чи дослідницької діяльності і, незалежно від домінанти, обов’язкове виконання управлінських функцій.

Рис. 1. Ієрархічна структура моделі професійної діяльності інженера

Аналіз моделі та результати опитування 760 керівників промислових підприємств свідчать про зростання ролі психолого-педагогічних знань для інженера-керівника, на брак яких указують 84 % опитуваних.

Суперечливий характер управлінської підготовки зумовлений, з одного боку, збільшенням обсягу керівних функцій у структурі професійної діяльності інженера, а з іншого – тим, що вони є лише одним з її складників. Чим вищою є фахова кваліфікація керівника, тим ефективнішою буде його управлінська діяльність.

Для побудови педагогічної системи підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності проаналізовано світовий і вітчизняний досвід формування керівних кадрів, особливості провідних світових шкіл менеджменту – американської, японської та європейської. Однак використання найсучасніших зарубіжних методик і навчальних посібників не дасть належного ефекту без урахування культурно-історичних традицій і соціально-психологічних особливостей українського народу.

формуванню розуміння взаємозв’язку основних об’єктів управління: організаційних і технологічних систем, людських ресурсів, фінансових потоків і довкілля, орієнтації суспільного виробництва й управління на людину й обов’язкове врахування зовнішнього середовища – правового поля, морально-етичної парадигми, інформаційного простору, природних ресурсів. Визначено систему цілей, розроблено структуру управлінської діяльності інженера (рис. 2) та проаналізовано її з урахуванням суспільних вимог до професіоналізму й особистісних якостей сучасного інженера з позицій акмеології, психології управління і теорії систем.

Рис. 2. Структура управлінського компонента професійної діяльності інженера

На її основі проектується педагогічна система підготовки інженерів до управлінської діяльності та професійних керівників-лідерів. Її цілями обрано формування у студентів необхідних особистісних якостей, вибір шляхів і засобів розвитку цих якостей до бажаного рівня і забезпечення їх ефективної реалізації у навчально-виховному процесі. Він має забезпечувати відповідність випускників суспільним вимогам, визначеним освітньо-кваліфікаційними характеристиками. Однак вони не відображають повною мірою особливостей управління в умовах зростання ролі людського чинника. Для професійних керівників взагалі не розроблено кваліфікаційних характеристик, оскільки немає й відповідної спеціальності. Водночас потреба в таких фахівцях вимагає від вищої школи їх підготовки.

При проектуванні визначається структура педагогічної системи, прямих та зворотних зв’язків між її елементами. Вона містить діагностичні підсистеми: вихідну, що визначає особистісні риси, домінуючу спрямованість на вид інженерної діяльності, виявляє лідерські якості для цільової підготовки професійних керівників-лідерів; поточну – для корекції навчально-виховного процесу і його індивідуалізації; підсумкову – для визначення найдоцільнішого професійного і посадового використання випускників.

У другому розділі – “Концепція підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності” – розкрито основні положення концепції підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності, її цілі й завдання, ієрархічну структуру яких наведено на рис. 3.

Рис. 3. Ієрархічна система цілей управлінської підготовки інженерів

Проаналізовано структуру професіоналізму інженера-керівника, що включає компетентність у галузевій сфері, психолого-педагогічну, правову, економічну і спеціальну управлінську підготовку. Психолого-педагогічне діагностування визначає рівень сформованості професійних знань і особистісних якостей студента для своєчасної корекції навчально-виховного процесу і формування рекомендацій щодо доцільного використання випускників відповідно до їх спрямованості та рівня здобутих знань, умінь і навичок. У розділі розглянуто цілі та структуру підсистеми діагностування у педагогічній системі, викладено особливості її організації. Доведено необхідність раннього виявлення якостей лідера, управлінських здібностей людини та її спрямованості на керівну діяльність. Ця мета розглядається в контексті формування в Україні інтелектуальної висококваліфікованої управлінської еліти. Для кожного етапу діагностики визначено умови і засоби її здійснення та можливі шляхи використання результатів.

У розділі проаналізовано зміст управлінської підготовки майбутніх інженерів, яка має відповідати новим соціально-економічним і суспільним потребам. За результатами анкетування 760 керівників підприємств, організацій і фірм м. Харкова виявлено істотні недоліки їх підготовки у вищих закладах освіти до виконання управлінських функцій, недостатність психолого-педагогічних знань. Визначено і теоретично обґрунтовано основні складники підготовки інженерів до управлінської діяльності (рис. 4).

Рис. 4. Джерела і зміст управлінської підготовки майбутніх інженерів

У структурі управлінської підготовки майбутніх інженерів виділено відносно самостійні підсистеми загальної та спеціальної підготовки. Загальну підсистему утворює сукупність дисциплін, що формують загальну культуру, життєві цінності й морально-етичні якості та основи психолого-педагогічних знань. Підсистему спеціальної підготовки інженера-керівника складають дисципліни правового, економічного і власне управлінського циклів, які в нормативних документах мають вважатися професійно орієнтованими. Мета підсистеми полягає у формуванні системного мислення і досконалого оволодіння майбутнім керівником управлінськими технологіями. Розкрито сутність і зміст поняття управлінських технологій, його джерела, шляхи застосування та зовнішні прояви у стилі керівництва, управлінській культурі, характері спілкування і поведінських стереотипах.

Управлінські технології охоплюють весь спектр засобів ефективного впливу на людей з метою досягнення стратегічних цілей їх спільної діяльності. Без володіння ними керівник не зможе з максимальною ефективністю виконувати свої функції. У структурі професіоналізму керівника, що забезпечує успішність управлінської діяльності на вищому рівні, виділено: 1) знання конкретної галузевої сфери діяльності, її професійних і оперативних особливостей; 2) знання людей і їх потреб, розуміння, чому вони поводяться так, а не інакше; вміння спілкуватися з людьми, керувати ними, забезпечувати належну мотивацію на певну роботу; здатність організувати її виконання; 3) знання принципів управління, сутності й технології прийняття управлінських рішень, уміння брати відповідальність за їх реалізацію, володіння навичками виявлення проблем, їх аналізу і розв’язання.

Професійні управлінські навички життєво необхідні інженерові, оскільки дозволяють системно аналізувати проблемну ситуацію, визначати шляхи і засоби оптимального її розв’язання. Прийняття рішень є найзагальнішою функцією керівників усіх рівнів. Ефективні рішення і дії, спрямовані на їх виконання, можливі лише за умови адекватного усвідомлення сутності конкретної ситуації.

У розділі викладено особливості реалізації авторської концепції в педагогічному процесі підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності. Вибір змісту навчального матеріалу й технології його подання здійснюються за методологією управління проектами, стратегічного менеджменту і соціології організацій.

У третьому розділі – “Система підготовки фахівців у технічному університеті до управлінської діяльності” – викладено особливості функціонування запропонованої педагогічної системи в технічному університеті. Відповідно до теоретико-методологічних засад управління проектами вона будується на основі аналізу і прогнозу стратегії розвитку країни, попиту на фахівців з управління, розвитку управлінських технологій та світового досвіду підготовки керівників, можливостей їх підготовки в соціально-економічних умовах України. Запропонований алгоритм стратегії підготовки інженерів-керівників наведено на рис.5. Він передбачає розробку сценаріїв розвитку перспективного ринку праці в Україні, цілей, критеріїв і пріоритетних напрямів розвитку підготовки фахівців до управлінської діяльності, і на його основі визначається структура й обсяги підготовки інженерів за спеціальностями та закладами освіти, формуються цільові програми, заходи щодо контролю й аналізу їхнього виконання, можливість корекції кожного етапу розробки і реалізації стратегії.

Рис. 5. Алгоритм розробки і реалізації стратегії підготовки майбутніх

інженерів до управлінської діяльності

Основна мета системи підготовки майбутнього інженера в технічному університеті до управлінської діяльності, згідно з моделлю його діяльності й вимогами до професіоналізму та особистісних якостей, полягає в забезпеченні загальноінженерних, фахових та управлінських знань студента, формуванні морально-етичних і психологічних якостей, необхідних для успішного виконання управлінських функцій. На досягнення цієї мети орієнтовано запропоновану структуру системи як сукупність змістової та функціональної підсистем. Перша має ієрархічний характер і містить довузівську, вузівську і післядипломну підготовку. Функціональна підсистема складається з блоку цілей системи та підсистеми управління підготовкою інженерів-керівників. Ефективність управлінської і спеціальної підготовки інженерів у технічному університеті забезпечена включенням до її структури навчальних закладів доуніверситетської освіти, які органічно входять до складу навчального комплексу НТУ “ХПІ”. У них передбачено вивчення основ психолого-педагогічних і управлінських знань, формування елементарних уявлень про сутність і основні функції управління людьми.

Центральним компонентом педагогічної системи підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності є навчання на факультетах і кафедрах технічного університету, причому дисципліни психолого-педагогічного й управлінського циклу вивчають студенти всіх спеціальностей. Вхідне діагностування дало змогу виявити незадовільний рівень готовності студентів до управлінської діяльності (рис. 6).

Рис. 6. Результати психолого-педагогічного діагностування

Зліва наведено рівень організаторських, справа – комунікативних здібностей: 1 – низький, 2 – недостатній, 3 – нормальний, 4 – високий. Навіть у майбутніх менеджерів низький рівень організаторських здібностей мають 11а ще 30 % – недостатній. Тобто майже половина з них (41 %) не підготовлені до управлінської діяльності. У майбутніх машинобудівників низький та недостатній рівень організаторських здібностей виявлено відповідно у 33 і 39 %, лише у 20 % він є достатнім і тільки у 9 % – високим.

У розділі обґрунтовано положення щодо системи виявлення і добору студентів із природними лідерськими якостями і наступної цільової підготовки з них професійних керівників-лідерів. Ефективність цієї підготовки досягається її організацією на основі принципів неперервності та практичної спрямованості. Неперервність реалізується шляхом включення відповідних дисциплін у навчальні плани кожного освітньо-кваліфікаційного рівня (бакалавр, спеціаліст, магістр). Ускладнення завдань і функцій управлінської діяльності зумовлює необхідність включення в систему управлінської підготовки нових спеціальностей і кафедр. Розв’язанню цієї проблеми сприяють започатковані в НТУ “ХПІ” спеціальності “Проектний менеджмент” і “Соціальна інформатика”. Водночас у розділі доведено доцільність відкриття спеціальності чи спеціалізації “Управління соціальними системами”.

Аналіз стану управління в Україні в політичній, економічній, соціальній та інших сферах свідчить про невідкладну необхідність підготовки управлінських кадрів нової формації та перепідготовки існуючих. Це підтверджують результати здійсненого наукового пошуку. Тому при реалізації в НТУ “ХПІ” системи управлінської підготовки інженерів визнано доцільним включити до її структури й післядипломну освіту. Вона здійснюється в Інституті підвищення кваліфікації та в спільному Центрі НТУ “ХПІ” й Харківського міськвиконкому з підготовки професійних керівників-лідерів для комунальних служб і підприємств міста. Проведені центром опитування й тестування керівників промислових підприємств Харкова і працівників міськвиконкому свідчать про необхідність підвищення кваліфікації або проведення психологічних тренінгів, про що докладно йдеться в розділі 5.

Ефективність підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності значною мірою забезпечує функціональна підсистема дидактичного управління. Її основою є теоретично обґрунтоване цілепокладання, а реалізована вона у формі дидактичного проекту, враховує педагогічні умови і чинники уп-равлінської підготовки інженерів та організації навчально-виховного процесу.

Найважливішим інструментом управління є підсистема контролю і діагностики навчально-виховного процесу та порівняння відповідно до визначених критеріїв досягнутих результатів із обґрунтованими цілями. Такий підхід сприяє виробленню й реалізації адекватних управлінських впливів, що забезпечує індивідуалізацію навчально-виховного процесу, його особистісну й діяльнісну орієнтацію.

Четвертий розділ – “Педагогічні умови підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності” – містить обґрунтування принципів реалізації системи управлінської підготовки майбутніх інженерів та дослідження педагогічних умов ефективного її функціонування. Ефективність будь-якої педагогічної системи визначається зовнішніми і внутрішніми умовами її функціонування та сукупністю основних чинників. Визначальними чинниками педагогічного процесу є зміст навчання, особистість викладача, педагогічні технології і відповідна організація освітнього середовища. Більшість викладачів НТУ “ХПІ”, як і інших вищих технічних закладів освіти, не має базової педагогічної освіти, хоча рівень їх професійної кваліфікації є досить високим – понад 70 % мають наукові ступені і вчені звання, майже всі кафедри очолюють професори. Оволодінню педагогічною майстерністю сприяє розроблена за активної участі автора система підвищення кваліфікації викладачів університету. Спільно з Інститутом педагогіки і психології професійної освіти АПН України створено Науково-практичний центр педагогічної майстерності та розроблено курси з основ викладацької діяльності для магістрів та основ педагогічної майстерності для аспірантів. Укладено також угоди про творчу співпрацю з Інститутом проблем виховання та з Інститутом вищої освіти АПН України, згідно з якими створено спільні центри з проблем виховання та управлінської освіти інженерів і підготовки керівників-лідерів.

Урахування результатів ретроспективного аналізу, виробничого і педагогічного досвіду автора дозволило запропонувати оригінальну схему формування і становлення викладача психолого-педагогічних та управлінських дисциплін у технічному університеті. Вона передбачає попередню практичну виробничу й управлінську діяльність викладача, яка поступово поєднується з науково-педагогічною. Навіть з переходом до викладання як основної діяльності доцільною є його участь в управлінні реальними системами.

Якість підготовки фахівців визначається її змістом. Уперше в Україні розроблено й реалізовано в НТУ “ХПІ” педагогічну систему підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності. Вона базується на поєднанні змісту дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклів і включає послідовне вивчення психолого-педагогічних та управлінських дисциплін на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях – підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Упровадження цієї системи сприяло значному посиленню інтересу студентів до управлінських дисциплін, розвитку стійкої мотивації їх вивчення та високу активність навчальної і пізнавальної діяльності.

Зміст підготовки студентів технічного університету до управлінської діяльності охоплює цілісний цикл дисциплін з курсу “Основи педагогіки і психології” та авторського курсу “Основи управління соціальними системами”, а також розроблених під керівництвом і за активної участі автора навчальних програм з дисциплін: “Психологія управління”, “Психолого-педагогічні основи управлінської діяльності інженера”, “Управлінська культура керівника”, “Управління розвитком соціально-економічних систем”, “Психологія життєвого успіху”, “Життєстійкість керівника в екстремальних ситуаціях”, “Сучасні управлінські технології”, “Психологія і етика ділових відносин”, “Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління”, “Організаційна поведінка”. Їх викладання здійснюється згідно з наказами ректора та рішеннями вчених рад факультетів.

Винятково важливим компонентом змісту підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності є формування його загальної та управлінської культури, яка впливає на успішність виконання управлінських функцій. Запропонована структура управлінської культури керівника сприяє формуванню й розвитку управлінської культури та її основних компонентів у навчально-виховному процесі. Доведено, що ефективність формування управлінської культури майбутніх інженерів-керівників забезпечується на основі цілісного підходу до формування й розвитку їх організаційної, політичної, правової, економічної та екологічної культури й таких специфічних компонентів, як психологічна і педагогічна культура, культура ділового спілкування та прийняття рішень. Розкрито значення мовленнєвої та інформаційної культури. Особлива роль керівника в будь-якій соціальній організації істотно посилює вимоги до його духовності, морально-етичних якостей і моральної культури.

Ефективність управлінської підготовки інженерів істотно залежить від впроваджених педагогічних технологій, серед яких досить перспективним є дистанційне навчання. У розділі викладено досвід розробки і використання дистанційного авторського курсу “Основи теорії управління соціальними системами”. Експериментально доведено, що ця технологія є результативною.

Важливим чинником ефективності педагогічної системи є освітнє середовище як сукупність матеріальних, духовних і емоційно-психологічних умов, в яких здійснюється навчально-виховний процес. Теоретичні дослідження та практична діяльність автора з проблем удосконалення освітнього середовища в технічному університеті підтверджують істотний вплив його просторової організації і матеріального забезпечення на психологічний стан студентів, активізують їх мотиваційну, духовну та емоційну сфери. Комфортність умов навчання й відпочинку студентів і викладачів створює належну емоційну атмосферу, сприяє істотному підвищенню пізнавальної активності, духовності й естетичних смаків, розкриттю творчих здібностей і вихованню високих морально-етичних якостей. Важливим компонентом освітнього середовища є архітектурно-планувальні й естетично-художні рішення навчальних приміщень. З урахуванням результатів аналізу їх потужного впливу на емоційно-психо-логічний стан і пізнавальну діяльність студентів, автор вводить у науковий обіг поняття педагогіки архітектури. Оригінальна модель навчального середовища як педагогічного чинника дозволяє виявити джерела й канали найефективнішого впливу на особистість студента, які сприяють подоланню технократичного мислення й виховують прагнення до гармонізації відносин людини, природи і техніки (рис. 7).

Педагогічна система підготовки майбутнього інженера до управлінської діяльності на основі інтегрованого підходу є новою у практиці вітчизняної вищої технічної школи. Її ефективність забезпечується системним підходом і поєднанням можливостей навчально-виховного процесу й позааудиторної роботи зі студентами, що сприяє їхній соціалізації. У розділі схарактеризовано систему соціальної діяльності студентів, упроваджену в НТУ “ХПІ”. Вона передбачає