ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Ріпецька Ольга Романівна

УДК: 616.314.17-008.1-0.85.454.1

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОЛІРУВАННЯ ЦЕМЕНТУ ЗУБІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРОБ ПАРОДОНТА

14.01.22- Стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Львів – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник:

кандидат медичних наук, професор Кухта Степан Йосифович, професор кафедри терапевтичної стоматології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, завідувач кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені акад. О.О.Богомольця МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Смоляр Ніна Іванівна, завідувач кафедри стоматології дитячого віку Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології з курсом стоматології дитячого віку.

Захист дисертації відбудеться 27 квітня 2001 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35600.01 у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий 23 квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чуклін С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Патологія Е цементу кореня зуба широко розпов-сюджена при хворобах пародонта (Балин В.И. та співавт., 1995; Боровский.В., Иванов В.С. та співавт., 1998; Кухта С.Й. та співавт., 1987). Цемент, як складова частина пародонта, відіграє вирішальну роль у збереженні та відновленні зубо-ясенного прикріплення (Данилевский Н.Ф. та співавт., 1993; Сай В.Г., 1997; Garranza F.A., 1979). Від стану цементу зуба значною мірою залежить перебіг патологічного процесу, тривалість і стійкість ремісії хвороб пародонта (Зубачик В.М., 1995; Archer S.K. et al., 1987; Leknes K.N., 1994; Wepner F., 1991). При пародонтиті настає ряд порушень структури цементу та вмісту неорганічних речовин, відбуваються процеси гіпер-, гіпомінера-лізації та патологічної резорбції цементу, меншає кількість колагенових воло-кон, цемент зазнає інвазії мікроорганізмів та їх ендотоксинів, які проникають на глибину денти-но-цементного з’єднання. Видалення зубних відкладень або ска-лінг вважається загально-прий-нятою складовою частиною в лікуванні хво-роб пародонта (Деньга О.В., 1999; Кухта С.Й., 1997; Лагун А.І. та співавт., 1999; Ремізов С.М., 1965).

Саме зняття зубних відкладень не повністю усуває поверхневий шар зміненого цементу – джерело інтоксикації тканин пародонта і місце рецидивування зубних відкладень, які погіршують перебіг пародонтиту (Лєше В., 1999; Grant D.A. et al., 1988; Houri Y. Et al., 1995; Jacobson L. et al., 1994; Jin L.J. et al., 1996; Lindhe J., 1983). Є думка, що полірування поверхні оголеного цементу може покращати резуль-тати лікування внаслідок усунення його патологічно зміне-них поверхневих шарів і мікроскопічних залишків зубних відкладень, ніве-лю-вати поскалінгові пошко--дження цементу, надаючи його поверхні гладкості й покращуючи есте-тику оголеного кореня (Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., 2000; Грохольський А.П. та співавт., 1999; Colidron B. Et al., 1990; Hanes P.G., 1989, 1991). Відомі полірувальні пасти пропоновано переважно для вигладження пломб й емалі та їх дії на менше мінералізований оголений цемент не вивчали, як і включення до них біологічно активних речовин стосовно захисту цементу і відтворення зубо-ясенного з’єднання (Вишняк Г.Н., 1999; Кухта С.Й. та співавт., 1989). Ці питання недостатньо вивчені, потребують експеримен-тальних, морфологічних і клінічних доказів.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної науково-дослідної теми кафедри терапевтичної стоматології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького “Стан антиоксидантної системи при запальних захворюваннях пародонта та її фармакологічна корекція” (№ державної реєстрації 0197 U 000748, інв. № 30.00.0004-95).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було підвищення ефек-тивності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит з використанням полірування оголеного цементу коренів зубів.

Метою дослідження визначено наступні завдання:

1. Вивчити особливості мікрорельєфу поверхні оголеного цементу зубів (цементо-гліфіки) перед поліруванням та після нього.

2. Визначити вміст неорганічних речовин у цементі та його мікротвер-дість.

3. Дослідити в експерименті абразивні властивості полірувальних паст та вплив екстракту живокосту на ріст фібробластів.

4. Дати клініко-лабораторну оцінку впливу полірування оголеного цементу зубів на стан його поверхні та маргінальний пародонт.

5. Оцінити віддалені результати ефективності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит з проведенням полірування оголеного цементу коренів зубів.

6. Представити практичні рекомендації для проведення полірування оголеного цементу коренів зубів з метою покращання ефективності лікування хвороб пародонта.

Обєкт дослідження – хворі на генералізований пародон-тит легкого і середнього ступеня важкості.

Предмет дослідження – цемент зубів, тканини пародонта, індекси гігієни та кровоточивості ясен, мікробіологічний та цитологічний вміст пародонтальних кишень, полірувальні пасти.

Методи дослідження – за допомогою растрової електронної мікроскопії (РЕМ) в експерименті та клінічних умовах вивчали цементогліфіку, тобто особливості мікрорельєфу поверхні оголеного цементу зубів. На видалених зубах визначали абразивність полірувальних паст, вміст кальцію і фосфору в цементі методом мікрозон-дового аналізу, мікротвердість – за методом Вікерса. Вплив полірування на стан оголеного цементу і маргінального пародонта оцінювали клінічно, а також електронно-мікроскопічно за допомогою реплік з поверхні цементу, визначенням індексу кровоточивості ясен, вивченням мікрофлори і цитологічного вмісту пародонтальних кишень. Ефективність комплексного лікування хвороб пародонта з проведенням полірування оголеного цементу оцінювали за допомогою загальноприйнятих клініко-рентгенологічних і лабораторних методів та ультраструк-турних досліджень мікрорельєфу поверхні оголеного цементу зуба.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше об’єктивно оці-не-но полірувальну здатність засобів для очищення оголеного цементу зубів при хворобах пародонта.

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано і впро-ваджено в практику комплексного лікування хво-рих на генералізований пародонтит полірування оголеного цемен-ту зубів, спрямоване на покращання індексу гігієни порожнини рота та ліквідацію запального процесу в яснах, пролонгування періоду ремісії і зменшення частки рецидивів зубних відкладень.

Впровадження в клінічну практику методу реплік підвищує точність оцінки чистоти поверхні цементу безпосередньо у ротовій порожнині хворих як у процесі лікування, так і у віддалені терміни.

Результати досліджень впроваджено у практичну діяльність в Івано-Франківській обласній стоматологічній поліклініці, Мукачівській районній поліклініці Закарпатської області, у Миколаївській, Самбірській, Стрийській районних стоматологічних поліклі-ніках Львівської області, на ка-фед-рі терапевтичної стоматології та стоматологічній поліклініці Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького.

Основні наукові та практичні положення дисертації використовують в лекційному матеріалі та під час практичних занять викладачі та студенти при вивченні розділу “Захворювання пародонта” на кафедрі терапевтичної стоматології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно опрацювала наукову літературу з обраної проблеми, провела інформаційний пошук, виконала клі-нічні, експериментальні та лабораторні дослідження, опрацювала схему комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит; дала оцінку ефективності лікування при різних ступенях ураження пародонта; провела статистичне визначення цифрового матеріалу, узагальнила ре-зуль-тати дослідження, сформулювала висновки та практичні рекомендації; оформила 2 рацпропозиції.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації викладено на міжнародних наукових конференціях: “Сучасні проблеми стоматології” (Львів, 1996), Х міжнародному конгресі ендокринологів (Сан-Франціско, 1996), Міжнародному медичному конгресі молодих вчених (Тернопіль, 1997), “Теорія і практика створення лікарських препаратів (Харків, 1998), ІХ міжнародній конференції по стоматології (Польща, Познань, 1998), IV конференції “Біоматеріали в стоматології” (Польща, Катовіце, 2000); І-му (VIII) з’їзді Асоціації сто-матологів України (Київ, 1999), а також на ХХХVIII підсумковій студентській конференції (Москва, 1990), ювілейній підсумковій науковій конференції студентів і молодих вчених, присвяченій 100-річчю Одеського державного медичного університету (Одеса, 2000) та VIII конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Львів-Трускавець, 2000).

Публікації. На тему дисертації опубліковано 20 друкованих праць, серед них 5 статей у наукових фахових виданнях ВАК України, 5 – у збірниках наукових праць, 10 – у матеріалах з’їздів, науково-практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 166 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатку. Праця ілюстрована 41 рисунком, 28 таблицями, включає список 160 літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження абразивної здатності полірувальних засобів було проведено в лабораторних умовах на 90 ви-да-лених зубах тварин з пігментованими зубними відкладеннями. Визначався час, необхідний для очистки 1 см2 пігментованої поверхні з окресленої ділянки зуба різними полірувальними пристроями та пастами, а також розхід полірувальної пасти. Полірування здійснювали в режимі електричної бормашини 1,5 тис. обертів за 1 хв. В трьох групах першої серії лабораторно-екпериментальних досліджень (3х30) вивчали здатність різних полірувальних пристроїв забезпечувати абразивний ефект однієї і тієї ж полірувальної пасти. В якості полірувальних пристроїв вивчали три найбільш вживані – дерев’яний полір, щітка та імпрегнована пастою вата. В трьох групах другої серії досліджень (3х30) вивчали абразивні властивості сучасних найбільш вживаних, але різних за складом полірувальних паст при використанні в усіх випадках лише полірувальної щітки. Основою пасти №1 був карбонат кальцію, пасти №2 – двоокис кремнію. Пастою №3 ми вибрали “Поліпаст”, яка їх не містить.

Вміст кальцію і фосфору та мікротвердість цементу кореня зуба визначали на попе-речних плоско-пара-лельних шліфах зубів, видалених за показаннями у хворих на пародонтит важ-кого ступеня. Рентгеноспектральний мікро-аналіз виконаний за допомогою електронного растрового мікроскопа-аналізатора DS-ІЗОС (фірма "Akashi", Японія). Мік-ро-твердість цементу визначали за методом Вікерса (Ремізов С.М., 1965; Григорович В.К., 1976) за допомогою приставки для оцінки мікротвердості "mhp-100" до металографічного мікроскопа "Neophot - 21" (фірма "Karl Zeiss", Німеччина).

Інтенсивність росту культури фібробластів in vitro вивчали за методиками Адамса (1983); Блінової М.І., Лисенюк Л.Н. (1987); визначали активність проліферації та адгезивність фібробластів.

Ми лікували 129 хворих з пародонтитом легкого і середнього ступенів важкості як основний об’єкт нашого дослідження. Хворих поділено на дві групи в залежності від ступеня важкості: легкого ступеня – 93 хворих, середнього – 36 хворих. Із них було 79 жінок (61,24%) та 50 чоловіків (38,76%). Хворих з легким ступенем генералізованого пародонтиту розподіляли на дві вікові категорії – 16-29 років (49 осіб) та 30-55 років (44 особи) згідно з рекомендаціями ВООЗ (2000). Основну групу склали 76 хворих, контрольну – 53 хворих.

Діагностику генералізованого пародонтиту проводили у відповідності зі загально-прийнятими клініко-рентгенологічними критеріями за класифікаціями М.Ф.Данилевсь-кого (1994) та Єреванського Пленуму ВНТС (1983). Стан тканин пародонта оцінювали на основі визначення кольору і тургору слизової оболонки ясен, їх рельєфу з визначенням типу патологічної гінгівогліфіки, вираженості кровоточивості ясен при зондуванні, наявності пародонтальних кишень, їх кількості, глибини та характеру виділень із них. Враховували наявність оголеного цементу кореня зубів і його тип, вид зубних відкладень, їх інтенсивність. Для кількісної оцінки пародонтального статусу пацієнтів використо-вували модифікований індекс потреби в лікуванні захворювань пародонта – CPITN (тепер СРІ), індекс гігієни ротової порожнини Ґріна-Вермільйона, індекси кровоточивості сосочків і ясен за Muhlemann та ін. (1975); І. Денега та ін. (1996), пробу Шиллєра-Пісарєва та Кулаженко. Стан кісткової тканини альвеолярних від-ростків оціню-вали за вислідами дослідження показників внутрішньо-ротової контактної рентгенографії.

Зняття зубних відкладень і наступне полірування оголеного цементу проводилось у 2-4 від-відування в наступній послідовності санування секстантів зубних рядів (18 до 14, 28-24, 13-23, 38-34, 48-44, 33-43 зубів). Спочатку полірували підясенні ділянки цементу в межах паро-дон-таль-них кишень, потім – цемент міжапрок-симальних по-вер-хонь і в кінці –над’ясенних ділянок кореня зубів. Це оптимізує процедуру полірування і служить схемою контролю за динамікою суб’єктивних відчуттів.

Матеріал для мікробіологічних, цитоло-гіч-них досліджень вмісту пародонтальних кишень отримували за допомогою препаратів-відбитків за методикою П.М.Покровського, М.С.Макарової в модифікації І.А.Бенюмової (1962). При мік-роскопічному дослідженні ексу-да-ту патологічних кишень вивчали морфо-логію, фізіологію і склад клітинних елементів, їх стан, ступінь дегенерації, мікро-флору ексу-дату, її вид та кількість, яви-ща фагоцитозу, якісне співвідно-шення клітинних елементів ексу-дату до мікроорганізмів, наявність чи відсутність явищ фагоцитозу.

Стан і характер поверхні оголеного цементу перед і після зняття зубних відкладень та полірування вивчали в растровому електронному мікроскопі, використовуючи в клініці модифікований метод реплік (Т.Matthews-Brzozowska, А.Surdacka, 1995), а також на зубах, видалених за показами у хворих на пародонтит важкого ступеня. Особливості мікрорельєфу ми вивчали та фотогра-фували в растровому електронному мікроскопі фірми Tesla BS-30 за методикою Шиммель (1972) при збільшенні від 100 до 5000 разів.

Усім хворим призначали комплексну терапію. Комплекс лікувальних заходів складався зі санації ротової порожнини, індивідуальних рекомен-дацій щодо гігієнічних навичок з контрольованим чищенням зубів, видалення зубних відкладень (скалінгу), проведення кюретажу пародонтальних кишень, протизапальної терапії. При підвищеній чутливості оголеного цементу та схильності до карієсу для посилення мінералізуючих властивостей слини на перше відвідування хво-рим призначався per os гліцерофосфат кальцію по 0,5 г - 3 рази на день протягом мі-сяця. У місцях експо-нування оголеного цементу в ротову по-рож--нину проводили його міне-ралізацію аплікаціями гелю Fluormex та мінералізуючим фотополі-мер-ним лаком Opti Guard, а при II-III ступенях гіперестезії – електрофорез 2,5% розчину гліцеро-фос--фату кальцію або 10% розчину глюконату кальцію. Після кожного III-го сеан-су проводили електрофорез 1% розчином фториду натрію. Як загально-зміцнювальний середник хворим призначали полівітаміно-мінеральний комп-лекс. В основній групі хворих після видалення зубних відкладень ми проводили полірування оголеного цементу кореня зуба.

Ефективність проведеного лікування у хворих на генералізований паро-донтит основної і контрольної груп оцінювали за результатами клінічних, рентгенологічних та індексних показників перед і після лікування, через місяць, 6 місяців та через рік. Отримані показники результатів досліджень статистично обчислені, визначення істотної різниці отриманих даних проводили за тестами Стьюдента і Фішера та комп’ютерною програмою медико-статистичних обчислень InStar Graph Rad Software (1993).

Результати експериментальних досліджень. Вивчення абразивної здатності різних полірувальних пристроїв і паст показало, що для зняття 1 см2 пігментованих відкладень найменша витрата полірувальної пасти відзначена при використанні імпрегнованої вати – 0,75 г (±0,08). Натомість для усунення такої ж площі пігментації за допомогою полірувальної щітки і дерев’яного поліра витрата пасти зростає до 1,2 г (±0,10) і 1,67 г (±0,10) відповідно. Порівняльний аналіз різних пастоутримуючих пристроїв доводить, що кількісна витрата пасти співвідноситься як 1 : 1,6 : 2,2 в послідовності: імпрегнована вата, полірувальна щітка, дерев’яний полір.

Аналогічна залежність виявлена і в затратах часу при роботі з ними – 22 (±0,62), 24 (±0,51), 26 (±0,73) хв. відповідно, що теж істотно (t=2,2 – 4,2; p<0,01, p<0,05). Отже, продуктивність праці з різними полірувальними пристроями є теж різною.

Сумарна оцінка ефективності апробованих полірувальних пристроїв за абразивною здатністю дозволяє розставити їх у ранговий ряд послідовності: імпрегновна вата, полірувальна щітка, дерев’яний полір. Це пов’язане з різною здатністю пристроїв утримувати пасту в місці очищення поверхні і дуже важливе з економічного огляду, що впливає на вартість процедури полірування твердих тканин зуба.

Найменший необхідний час для усунення 1 см2 пігментації з поверхні зубів виявився в пасти на основі двоокису кремнію 14 хв (± 0,62), друге місце – у пасти на основі кальцію карбонату – 22 хв. (±0,51). Найменша абразивність була в “Поліпаст” – 48 хв. (±0,73), яку виробник, інструкція і деякі автори рекомендують для очищення поверхні пломб і твердих тканин зуба. Істотна різниця показників досліджених паст (p<0,01) вказує на різну продуктивність праці й високу шліфувальну здатність пасти на основі двоокису кремнію, що важливе при усуненні пігментацій, поверхневого шару інфікованого чи патологічно зміненого цементу кореня зубів. Отримані результати експериментальної оцінки абразивної здатності полірувальних пристроїв і паст дозволяють впливати на кошторис клінічної процедури полірування поверхні твердих тканин зуба.

Ваговий вміст кальцію у незміне-них пришийкових ділянках цементу коренів знаходиться в межах 19,7-24,3%. В основному, ми спостерігали рівномірний розподіл Са вздовж ліній аналізу. Рівень фосфору підлягав більшим розбіжностям та розподілявся не так рівномірно як кальцій. Ваговий вміст фосфору в цих ділянках становив від 1,0 до 8,6%. У дентині таких ділянок ваговий вміст Са був переважно нижчим, ніж у відповідних ділянках цементу, хоч в окремій ділянці незміненого цементу ваговий вміст Са у дентині переважав його вміст у цементі. Вміст фосфору в цементі мав менш рівномірний розподіл і виявився лише незначно нижчим, ніж у дентині. У місці карієсу цементу спостерігалося різке падіння вмісту Са до 13,5%, натомість рівень фосфору хоч і знижувався, та все ж становив 2,6% (хоч у інтактних ділянках його ваговий вміст досягав 1%).

Мікротвердість неполірованого зубного цементу на глибині 25 мкм знаходиться в межах від 67,4±0,8 до 128,3±2,0 кг/мм2 (в середньому – 99,5±1,4 кг/мм2), а полірова-ного –від 85,7±1,0 до 193,1±2,0 кг/мм2 (в середньому – 109,8±2,2). Різниця між середньою мікро-твердістю полірованих та неполірованих зубів є статистично істотною (р < 0,01). Така ж залежність виявилася і на глибині 250-400 мкм від поверхні цементу.

Полірування оголеного цементу коренів зубів у хворих на генералізований пародонтит істотно впливає на його мікро-твердість, й тому процедуру полірування доцільно включати у комплексне лікування пародонтиту.

Клінічні дослідження та їх результати. Внаслідок проведених клінічних досліджень встановлено, що в структурі хвороб пародонта на генералізований пародонтит припадає 47,67%. При цьому у 26% хворих ми спостерігали патологічну зміну макрорельєфу ясен, їх рецесію й як наслідок – оголення цементу кореня. Зміна кольору ясен була у 59,61%, із них у 39,46 % хворих – кровоточивість ясен різного ступеня. У 22,36% осіб стверджено порушення фізіологічного контуру ясен, тобто макрорельєфу маргінального паро-донта з наступним розподілом типів патологічної гінгіво-глі-фіки: зміша-ний (8,56%), сплощений (6,29%), балонуючий (4,23%), посилено-аркад-ний (3,28%). У 20,38% хворих відзначалося оголення цементу кореня, різна його патологія – пігментація, гіпер-, гіпомінералізація, демінералізація, клиноподібні дефекти, карієс.

Встановлено, що у хворих на генералізований пародонтит після проведеного комплексного лікування з виконанням полірування оголеного цементу, зокрема в глибині паро-донтальних кишень, суттєво покращувався стан пародонта. Так, безпосередньо після закінчення лікування нормалізація стану ясен при легкому пародонтиті в основній групі становила 89,47%, а в контрольній – 75,68%, при середньому ступені важкості – відповідно 78,95% та 75,0%. Через 6 місяців ми спостерігали суттєві розходження між показниками у хворих основної та контрольної груп. У хворих основної групи при пародонтиті легкого ступеня важкості стан ремісії був у 70,17%, а в контролі – 37,83%, що становить суттєву різницю (t=3, p<0,01). При цьому у хворих основної групи відзначали нижчий відсоток стану ясен за критерієм “покращан-ня” – 21,05% і (51,352% в контролі). Подібні результати були у хворих на пародонтит середнього ступеня важкості. Критерій “ремісія” стверджено в 78,94% пацієнтів основної групи та 43,75% – контрольної (p<0,05).

При аналізі стану тканин в ділянках пародонтальних кишень у пацієнтів віком 16-29 років з пародонтитом легкого ступеня важкості через 6 місяців після скалінгу та полірування в основній групі хворих виявлено 72,5% (±1,8) випадків з індексом кровоточивості Ікр<1,0 та 53,3% (,9) у контрольній групі (p<0,01). У старшій віковій категорії (30-55 років) відповідні показники становили 67,2% (±2,0) в основній групі та 34,4% ± 2,2 в контрольній групі (p<0,01).

Аналогічні результати відзначено й у пацієнтів з пародонтитом середнього ступеня важкості. Так, через 6 місяців в основної групи хворих констатовано відсутність кровоточивості у 54,9% (2,3) та 44,3% (2,8) – контрольної групи. Різниця між групами є істотною (p0,01). При цьому в молодшій віковій категорії кровоточивість ясен є більше вираже-ною і ця тенденція чітко просте-жується протягом 6 місяців, що пов’язано переважно з гострим перебігом запального процесу в пародонті. Через 12 місяців зростає відсоток пародонтальних кишень з вираженою кровоточивістю в обох вікових категоріях, що свідчить про рецидив запалення і втрату впливу поліру-ван-ня цементу на стан ясен.

Аналіз рецидиву зубних відкладень свідчить, що впродовж 6 місяців полірування ефективно запобігає утворенню під’ясенних зубних відкладень при пародонтиті як легкого, так і середнього ступенів важкості. Так, при пародонтиті легкого ступеня важ-кості у 85,0% (1,5) ділянок основної групи через 6 місяців відсутні під’ясенні зубні відкла-дення та у 67,8% (2,2) – в контролі (p<0,01). Аналогічні показники при пародон-титі середнього ступеня важкості становлять в основній групі 70,3% (2,2) та 45,7% (2,9) в контрольній групі (p<0,01).

Показники гігієнічного індексу у хворих на генералізований пародонтит легкого і середнього ступеня важкості підтвердили попередньо отримані дані при обстеженні пародонтальних кишень. Отож, перед лікуванням індекс гігієни був 2,630,16, через місяць в основній групі він становив 0,970,05, у контрольній – 1,360,04, через 6 місяців показники були 1,500,09 та 2,010,10 відповідно. Різниця між основною і контрольною групами виявилася істотною як через місяць, так і через 6 місяців після лікування (р<0,01). Через рік гігієнічний індекс в основній групі був 1,970,10 та 2,240,11 – в контрольній, що не становило істотної різниці (p>0,05).

Аналіз показників кровоточивості та підясенного каменю у пацієнтів з генералізо-ваним пародонтитом дозволив встановити, що кількість ділянок з відсутньою кровоточи-вістю не є тотожною з кількістю ділянок із відсутнім каменем в обох групах. Таким чином, полірування оголеного цементу кореня при генералізованому пародонтиті легкого та середнього ступенів важкості ефективне впродовж шести місяців після проведення, що підтверджують показники стану ясен (індексів гігієни, кровоточивості) та рецидиву зубних відкладень.

Полірування поверхні цементу кореня різними полірувальними пастами по-різному впливає на вміст Са та Р у поверхневому шарі цементу. Так, кальційвмісна паста збільшувала ваговий вміст Са до 26,0% у підповерхневому шарі цементу. При поліруванні кремнійвмісною пастою рівень Са у цементі не зростає. Таким чином, вибір полірувальної пасти для цементу має практичне значення.

У лікуванні хворих на генералізований пародонтит ми опрацювали методику, яка виявилася ефективною. Полірування попереджає утворення зубних відкладень, деякою мірою усуває кровоточивість, що наводить на дум-ку про доцільність введення лікувальних препаратів у полі-рувальні пасти для цементу, зокрема екстракт кореня живокосту, що в експерименті стимулює ріст фібробластів, відновників зубо-ясенного прикріплення.

Електронно-мікроскопічні дослідження поверхні цементу кореня методом реплік в растровому електронному мікроскопі перед і після зняття зубних відкладень, а також після полірування показали істотну різницю мікрорельєфу поверхні цементу кореня. Перед очищенням цементу на його поверхні просте-жуються конгломерати назубних утворів. Такі конгломерати у вигляді горбоподібних підвищень вкривають майже все поле зору, хоч при візуальній оцінці на препараті присутні поодинокі острівці підясенного зубного каменю. Після зняття зубних відкладень поверхня цементу все ще містить численні острівці назубних відкладень, які, хоч і непомітні неозброєним оком, є місцем утримання мікробної флори, форму-вання бактерійної назубної бляшки (платівки) та рецидиву зубних відкладень і постійним джерелом інтоксикації для тканин пародонта. Поверхня полірованого цемен-ту є значно гладшою та чистішою, позбавлена мікроскопічних залишків зубного каменю (мікролітів) і слідів механічного пошкодження. Це покращує гігієніч-ний індекс у хворих та повязаний з цим перебіг генералізованого пародон-титу і сприяє відтворенню нового зубо-ясенного прикріплення. Внаслідок полірування поверхня цементу кореня на мікроскопічному рівні залишається гладкою та очищеною протягом тривалого часу (6 місяців) після проведення професійної гігієни, що суттє-во нормалізує у хворих стан гігієни ротової порожнини, покращує перебіг патоло-гічного процесу й результати комплекс-ного лікування хвороб пародонта в загальному.

Отже, полірування оголеного цементу зубів ефективніше, ніж саме зняття зубних відкладень (скалінг), запобігає утворенню нових підясенних відкладень на корені і покращує гігієну, а також стан маргінального пародонта. Такий пози-тивний вплив полірування цементу кореня зберігається впродовж 6 місяців при пародонтиті як легкого, так і середнього ступенів важкості.

Під час проведення комплексного лікування у хворих на генералізований пародонтит ми відпрацювали методику полірування оголеного цементу та рекомендували і впровадили в практичну стоматологію. Вона включає оптимальну послідовність маніпуляцій, вибір полірувальних пристроїв і паст, контроль стану поверхні цементу (методом реплік), облік праці в трудових одиницях.

Проведені дослідження цитологічного та мікробіологічного вмісту пародонтальних кишень при пародонтиті легкого та середнього ступенів важ-кості виявили перед лікуванням значну кількість мікробної флори із перева-жан-ням веретеноподібних паличок, спірохет та коків, а також порівняно високий вміст грибкової флори та невелику кількість най-простіших. При пародонтиті середнього ступеня важкості, у порівнянні з легким, перед лікуванням спосте-рігається вищий відсоток веретеноподібних паличок і грибкової флори та менший відсоток кокової флори. Перед лікуванням значний вміст мікрофлори паро-донтальних кишень корелює з великою кількістю нейтрофільних лейкоцитів та великим відсотоком зруйнованих фагоцитів, що є свідченням недостатності місцевих чинників захисту. Такі показники характерні для обох ступенів важкості пародонтиту. Після лікування спостерігається зменшення кіль-кості нейтрофільних лейкоцитів та особливо нейтрофільних лейкоцитів з явищами незавершеного фагоцитозу, а також поодинокі полібласти, що є сприятливою ознакою перебігу патоло-гічного процесу. Такі позитивні зміни при обох ступенях важкості пародонтиту вагоміші в основній групі, ніж у контрольній. Подібні закономірності простежуються і щодо характеру мікрофлори пародонтальних кишень. Виявлено, що в основній групі хворих істотно знижувалася кількість веретеноподібних паличок, найпростіших, спірохет та грибів та дещо зростала кількість кокової флори. Отже, отримані результати підсилюють рекомендації щодо необхідності полірування оголеного цементу кореня також і в глибині пародонтальної кишені при комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.

Отримані висліди вивчення поверхні цементу кореня на видалених зубах підтверджено клінічно при отриманні реплік з оголеного цементу кореня. У вивченні деталей мікрорельєфу поверхні оголеного цементу кореня ефективнішим є метод растрової електронної мікроскопії in vitro, однак для підтвердження якості очищення цементу в умовах клініки незаперечні переваги має метод растрової електронної мікроскопії поверхні реплік.

Отже, отримані результати свідчать про ефективність комплексної терапії при лікуванні генералізованого пародонтиту з проведенням полірування оголеного кореня зубів. Вплив полірування оголеного цементу зумовлений усуненням інфікованого поверхневого шару і мікролітів. Надання його поверхні чистоти та підвищеної гладкості†покращує гігієнічний стан і попереджує рецидивування зубних відкладень, підтримує стійкість ремісії хвороби впродовж не менше 6 місяців. Проведення полірування оголеного цементу дозволяє оптимізувати ефективність лікування генералізованого пародонтиту, враховуючи характер перебігу патологічного процесу у тканинах пародонта.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні комплексної терапії хвороб пародонта. Поставлені наукові завдання вирішено шляхом впровадження в комплекс лікувальних заходів опрацьованої методики полірування оголеного цементу кореня зуба. Включення полірування в комплексне лікування хвороб пародонта покращує гігієнічний стан порожнини рота, запобігає передчасному утворенню зубної бактерійної платівки і рецидивуванню зубних відкладень, що призводить до стійкої ремісії у віддалені терміни спостереження.

1. При патології пародонта в 26% випадків розвивається хвороблива зміна макрорельєфу ясен, яка супроводжується рецесією ясен й оголенням коренів зубів з розвитком цементопатій, які погіршують перебіг хвороби, сприяючи інтенсивному утворенню мікробної платівки, інтоксикації маргінального пародонта й підтримуванню в ньому запального процесу. Про це свідчить низький стан гігієни порожнини рота (2,630,16) в індексному вираженні, високі показники у хворих кровоточивості ясен (Ікр>1 у 70-80%), зубних відкладень – 80-90% та обов’язкові хворобливі ознаки стану маргінального пародонта (гіперемія, набряк, атрофія, зміна контуру ясен, пародонтальні кишені, порушення зубо-ясенного з’єднання).

2. Оголений цемент кореня зуба – менше мінералізована в порівнянні з емаллю тверда тканина з мікро-твердістю 60-80 кг/мм2, з нижчим вмістом кальцію і фосфору. Це вимагає не лише охорони цементу зуба від дії карієсогенних чинників порожнини рота, але й забез-печення високого ступеня його чистоти і гладкості з метою зменшення ризику утворення назубних відкладень.

3. Полірування оголеного цементу підвищує його мінералізованість, вміст у ньому кальцію і фосфору, збільшує мікротвердість до 109,8 кг/ мм2, нормалізує стан рельєфу його поверхні, що в цілому посилює карієсрезистентність цементу, а головне – запобігає швидкому утворенню мікроб-них зубних відкладень.

4. На мікроскопічному рівні показано, що полірування цементу кореня сприяє ліквідації численних мікроскопічних острівців назубних відкладень – основної причини рецидиву під’ясенного зубного каменю, де утримується мікробна флора та формуються мікробна назубна платівка (бляшка), що є постійним джерелом інтоксикації тканин пародонта. В результаті полірування цементу кореня його поверхня протягом 6 місяців утримується очищеною та гладкою.

5. Полірування цементу в глибині пародонтальних кишень у хворих на генера-лі-зований пародонтит призводить до позитивних змін цитологічного та мікробіологічного вмісту пародонтальних кишень. Стверджено зменшення кіль-кості нейтрофільних лейкоцитів, особливо з явищами незавершеного фагоцитозу та поодинокі полібласти. Істотно знижується кількість веретеноподібних паличок, найпростіших, спірохет та грибів та дещо зростає кількість кокової флори.

6. Запропонована методика полірування оголеного цементу зубів, зокрема в глибині пародонтальних кишень, є оптимальною щодо послідовності очищення, вибору полірувальних пристроїв і паст за показами, контролю за станом поверхні цементу методом реплік, обліку праці в трудових одиницях. Для усу-нен-ня пігментацій, залишків зубних відкладень і механічних пошкоджень найефективнішою є паста на основі двоокису кремнію, а для підвищення мінералізованості та карієс-резистент-ності оголеного цементу – кальційвмісні пасти. Низька абразивність пасти “Поліпаст” робить її непридатною для зняття назубних пігментацій і полірування оголеного цементу кореня зуба. Отримані результати стимулюючого впливу екстракту живокосту лікарського на проліферацію фібробластів вказують на можливість його застосування в полірувальних пастах.

7. Утримання індексу гігієни в межах 1,5±0,09, індексу кровоточивості ІКр<1 та відсутності рецидиву зубних відкладень у більшості обстежених ділянок протягом 6 місяців свідчить, що полірування оголеного цементу кореня позитивно впливає на перебіг патологічного процесу, забезпечує стійку ремісію у пацієнтів з пародонтитом легкого (70,17%) і середнього (78,94%) ступенів важкості і його впровадження підвищує ефективність комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

АНОТАЦІЯ

Ріпецька О.Р. Ефективність полірування цементу зубів у комплексному лікуванні хвороб пародонта.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія.- Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького.- Львів, 2001.

У науковій праці представлено результати експериментального та клінічного дослідження ефективності полірування цементу кореня зубів у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту легкого та середнього ступеня важкості.

Вперше у стоматологічній практиці в комплексному лікуванні хвороб пародонта застосовано прижиттєву оцінку стану оголеного цементу зубів, у повному обсязі описано морфологічні особливості мікрорельєфу поверхні цементу (цементогліфіку) в растровому електронному мікроскопі, вивчено клінічну ефективність полірування оголеного кореня зубів після зняття зубних відкладень.

Опрацьовано методику проведення полірування оголеного цементу зубів після зняття зубних відкладень у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту легкого і середнього ступенів важкості у 129 осіб. Проаналізовано показники стану маргінального пародонта, індекси гігієни і кровоточивості ясен, мікробіологічний та цитологічний пейзаж вмісту пародонтальних кишень. Проведено мікроструктурний аналіз вмісту кальцію і фосфору в цементі та його мікротвердості, вивчено абразивні властивості полірувальних засобів для оголеного цементу зубів, вплив екстракту живокосту на інтенсивність росту культури фібробластів.

Впровадження полірування оголеного цементу зубів в комплексній терапії хвороб пародонта дає змогу досягнути кращих результатів лікування та стабільної ремісії. Результати дисертації знайшли застосування в практичній стоматології.

Ключові слова: хвороби пародонта, цемент зуба, полірування оголеного цементу, полірувальні пасти, вміст кальцію і фосфору в