9. Порівняння-додатки, виражені родовим безприйменниковим відмінком іменників, іменниками (займенниками) у родовому відмінку з прийменниками від (до) та іменниками у знахідному відмінку з прийменниками за і над, керованими формами вищого і найвищого ступенів порівняння. Об’єктні порівняльні синтаксеми, виражені іменниками з прийменниками вживаються, звичайно, при предикатах якості, напр.: Чорніше чорної землі йде мати... (Т.Шевченко); Еней... Здававсь гірчіший їй від перцю (І.Котляревський); Істина – тільки тому вона йому дорога! За все найдорожча! (О.Гончар); ...це село степове... було йому дорожчим над усе (О.Гончар). Порівняння-додатки можуть виражатися і орудним відмінком іменника без прийменника і позначають предмет, який чинить дію (т. зв. орудний витворювача дії), напр.: Як почнуть вони розмовлять, то розум Андрія наче якимсь світом освітить (М.Коцюбинський), або вказують на предмет, за допомогою якого здійснюється дія (т. зв. інструментальні синтаксеми), напр.: Штеньо немов плитою грюкнув по дощатій підлозі (І.Чендей).

Специфічну структурно-семантичну групу порівнянь в українській мові становлять собою порівняння-фразеологізми. Як члени речення порівняння-фразеологізми найчастіше вживаються у функції присудків, обставин способу дії, обставин міри й ступеня, зрідка означень. Особливістю цих порівняльних конструкцій є те, що за своєю структурою вони дуже часто нагадують двоскладні прості речення, як наприклад, головні члени односкладного речення, але виражають одне поняття, становлять неподільне ціле, за своєю семантикою є близькими до лексичної одиниці, тому як граматична одиниця вони виступають у якійсь одній синтаксичній функції в реченні, а саме: у функції головного члена односкладного речення, напр.: Голова [Чіпчина – Р.С.] ходила ходором… боліла; у висках – як хто молотком стукав (Панас Мирний); порівняння-фразеологізм як хто молотком стукав вживається у значенні гуділо, а отже, є одним членом речення.

Текст дисертації містить статистичні дані щодо частотності вживання порівнянь-членів речення у їх кількісному і якісному виявах у функції присудків, обставин способу дії, обставин міри й ступеня, означень різних структурних типів.

Вважаємо за необхідне відзначити, що в сучасній українській літературній мові дуже часто простежується розходження щодо пунктуаційного оформлення порівнянь-членів речення, зокрема це стосується порівнянь-присудків (складених і складних), другим компонентом яких виступає іменник чи прикметник (дієприкметник) у ролі об’єкта порівняння. Порівняльний компонент в опрацьованих нами джерелах фактичного матеріалу нерідко виділяють комами, що, на наш погляд, не може вважатися правомірним, напр.: І було те “нема”, Мов жах смерті холодний…(І.Франко); Микола, ввесь мокрий, сидів на човні, мов дерев’яний (І.Нечуй-Левицький) і под. Очевидно, в наведених прикладах порівняння кваліфікуються як відокремлені члени речення чи навіть, можливо, як неповні підрядні порівняльні речення, що з точки зору синтаксичної теорії членів речення не може вважатися правомірним, оскільки словосполучення типу “було мов жах смерті”, “сидів мов дерев’яний” є, без сумніву, одним головним членом речення, який не може відокремлюватись, бо відокремлення як синтаксична категорія поширюється тільки на другорядні члени речення, які знаходяться між собою у напівпредикативних синтаксичних відношеннях.

У третьому розділі – “Структура та синтаксичні функції порівнянь-предикативних компонентів складних речень” – здійснено класифікацію підрядних порівняльних речень із урахуванням логіко-граматичної класифікації, запропонованої І.К.Кучеренком та розвинутої й поглибленої іншими сучасними мовознавцями. Оскільки порівняння – це функціонально-семантична властивість, то й класифікаційний поділ складнопідрядних речень із врахуванням синтаксичної позиції, яку займає підрядна частина, є, на наше переконання, важливим для розуміння самої сутності складнопідрядних речень.

Із функціонально-семантичного погляду підрядні порівняльні речення можуть бути як реальними, так і ірреальними порівняннями. Засобом зв’язку підрядних порівняльних речень реального порівняння з головним реченням виступає сполучне слово та сполучник як та сполучникові єдності так... як, так само... як, подібно до того... як (подібно... як). Функцію засобів зв’язку в підрядних реченнях ірреального порівняння виконують ірреально-порівняльні сполучники мовби, немовби, начеб, неначеб, начебто, ніби, нібито, мовбито, немовто та сполучникові єдності так... мовби, так... ніби і под. Підрядні порівняльні речення, що поєднуються з головним реченням сполучниками мов, немов, наче, неначе та сполучниковими єдностями так... мов, так... наче, так... немов, так... неначе, можуть бути як реальними, так і ірреальними порівняннями, в залежності від того, з якими сполучниками у межах контексту (реальними чи ірреальними) синонімічні за своїм семантичним навантаженням сполучники мов, немов, наче, неначе.

За своєю формально-граматичною структурою порівняння-предикативні компоненти складних речень можуть бути як двоскладними, так і односкладними, як непоширеними, так і поширеними, як повними, так і неповними. За своїми синтаксичними функціями вони співвідносяться з різними типами підрядних речень:

1. Підрядні порівняльні підметові, у межах яких виділяємо два структурно-семантичні різновиди: а) підрядні порівняльні компоненти залежать від співвідносно-вказівних слів – займенників такий (-а, -е, -і) у ролі підметів головного речення і виступають звичайно як уточнюючі, такі, що конкретизують підмет головного речення і виражають реальне порівняння, напр.: Такі, як Микулка, скаржитися, певно, не звикли (І.Чендей) або залежать від неозначених займенників-підметів головного речення і виражають ірреальне порівняння, напр.: У його серці піднімалося щось, мов жаль за змарнованими молодими літами, за страченою батьківщиною, котру він прогайнував (І.Франко); б) підрядні порівняльні компоненти залежать від відносно-безособових головних компонентів і виражають ірреальне порівняння, напр.: ...Ліні здається, ніби вона ступила на іншу планету (В.Симоненко).

2. Підрядні порівняльні присудкові, що відносяться до головних компонентів речення із співвідносно-вказівними словами такий (-а, -е, -і), напр.: Такі були [діти – Р.С.], як він, цілком такі... (О.Кобилянська); А кругом радного колеса крик і гомін такий, мов Чорне море грає (П.Куліш).

3. Підрядні порівняльні обставинні способу дії різних структурних типів, які за структурно-семантичними особливостями поділяємо на дві групи: а) із співвідносно-вказівними словами, зокрема прислівниками так, так само, отак. Такі двоскладні підрядні порівняльні речення способу дії виражають порівняння через зіставлення дій різних суб’єктів порівняння у головному та об’єктів порівняння у підрядному реченні, напр.: ...Аби не ранила так смерть моя нікого, Як ранило мене моє життя (Леся Українка); б) підрядні порівняльні речення, що вживаються без співвідносно-вказівних слів і відносяться до змісту головного речення в цілому. Підрядне порівняльне у таких конструкціях факультативне. Правда, головне речення без підрядного втрачає експресивно-емоційний відтінок образності, що властивий йому у порівняльній конструкції, напр.: Гаснуть вогні у місті, Ніби в безодню моря Падають зорі янтарні (М.Рильський); Женці жнуть, неначе танцюють (Ф.Потушняк).

4. Підрядні порівняльні обставинні міри й ступеня, в межах яких відзначаємо три структурно-семантичні різновиди: а) підрядні порівняльні речення обставинні міри й ступеня із сполучником ніж, що відносяться звичайно до якісних прикметників та прислівників вищого ступеня порівняння, напр.: Мотря стоїть коло печі та в запічку колупає... Почервоніла, розгорілася – ще краща стала, ніж була (Панас Мирний); б) підрядні порівняльні обставинні міри й ступеня із співвідносно-вказівними словами, зокрема прислівниками так, так само та займенниками такий (-а, -е, -і) у головній частині речення, напр.: Вишивання на руках померлої було таким розкішним, мов у ньому зібралося не одне тільки безмежне уміння вишивальниць усієї Гуцулії…(І.Чендей); в) підрядні порівняльні обставинні міри й ступеня, що вживаються без співвідносно-вказівних слів і відносяться до якісно-означальних прислівників та якісних прикметників у головній частині речення, напр.: [Мотря – Р.С.] Віддихала рівно й глибоко, як віддихають здорові люди в сні (Б.Лепкий).

5. Підрядні порівняльні обставинні причини й мети, що поєднуються з головним реченням сполучниками мов, наче, неначе, ніби, нібито, а зрідка гейби, буцім і становлять ірреальні порівняння. Специфікою цього різновиду підрядних порівняльних речень є те, що на основне семантичне значення причини чи мети нашаровується ще й додатковий семантичний відтінок мети чи причини, тому, на нашу думку, їх доцільно розглядати як один функціонально-семантичний різновид підрядних порівняльних речень, напр.: Чіпка припадав ниць, мов хотів сховатися... (Панас Мирний); Коли підійшли, побачили, що над ямами стоїть німий. Стояв і дивився в долину, наче людей кликав (Ф.Потушняк); Юра зупинився і сперся на вориння. Спершу похнюпив голову вдолину, гейби над чим роздумував... (М.Черемшина) і под.

6. Підрядні порівняльні означальні, в межах яких у свою чергу виділяємо дві структурно-семантичні групи: а) підрядні означальні із співвідносно-вказівними словами такий (-а, -е, -і), напр.: На душі [Петра – Р.С.] такий тягар страху, мов увесь світ наліг на нього (Ф.Потушняк); Така, як ти, колись лілея На Іордані процвітала... (Т.Шевченко); б) підрядні означальні без співвідносно-вказівних слів, напр.: ...це криниця не проста, що про неї ходить легенда, начебто дно в ній подвійне... (О.Гончар).

7. Підрядні порівняльні додаткові, які звичайно виступають реальними порівняннями і, відносячись до співвідносно-вказівного займенника у ролі додатка, конкретизують такий додаток, напр.: – Таких, як ми, не згадують – бубонить Корній... (О.Гончар); Таким, як ми, немає хати на світі, немає домівки тихої нігде! (Б.Лепкий).

Специфічну структурно-семантичну групу порівняльних конструкцій становлять стійкі, нерозкладні, фразеологічні образні сполуки у функції об’єкта порівняння у складі складних синтаксичних конструкцій. Специфіка таких підрядних фразеологічних структур полягає в тому, що вони лише в формально-синтаксичному відношенні співвідносні з підрядною частиною складнопідрядного речення, що проявляється в наявності формально-граматичних, синтаксичних взаємозв’язків узгодження, керування чи прилягання між повнозначними лексемами такої підрядної частини. Однак спроба встановлення логіко-смислових взаємозв’язків, синтаксичних відношень між такими лексемами призводить до формалізму, а іноді навіть й до абсурду: у смисловому відношенні така підрядна частина становить собою єдине нерозкладне ціле, а в функціонально-синтаксичному – є еквівалентом підрядного речення, напр.: Шавкун мовчав, як у рот йому води налито (Панас Мирний) – у значенні “затято мовчати”; Ат, живемо і маємося, як горох при дорозі... (І.Котляревський) – у значенні “погано”.

За своєю формально-граматичною будовою порівняння-фразеологізми у ролі підрядних речень можуть бути як повними, так і неповними, як поширеними, так і непоширеними, як двоскладними, так і односкладними. За своїми ж синтаксичними функціями вони співвідносяться з різними типами підрядних порівняльних речень, причому не тільки найпоширеніших обставинних способу дії та міри й ступеня, але й причини, означальних тощо: а) порівняння-фразеологізми, співвідносні з підрядними обставинними способу дії, напр.: Циганчата кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере (Г.Квітка-Основ’яненко); б) порівняння-фразеологізми, співвідносні з підрядними обставинними міри й ступеня, напр.: Такий я [Мазепа – Р.С.] щасливий, як віл під обухом…(Б.Лепкий); в) порівняння-фразеологізми, співвідносні з підрядними обставинними причини, напр.: Мотря видивилась на нього [гетьмана – Р.С.], ніби вухам своїм віри не йняла (Панас Мирний); г) порівняння-фразеологізми, співвідносні з підрядними означальними, напр.: Но сей служивий таку веремію підняв, як чорт в лотоках (І.Котляревський).

У “Висновках” узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є:

1. Порівняльна конструкція складається з 3-ох компонентів: суб’єкт порівняння, об’єкт порівняння й основа порівняння, які сукупно становлять єдине структурно-семантичне ціле. Таке розуміння “порівняння” охоплює не тільки реальні, але й ірреальні порівняння у складі простих і складних речень.

2. З точки зору структури порівняння можуть становити собою окремі словоформи, порівняльні звороти та предикативні компоненти складних речень, звичайно підрядні порівняльні у складнопідрядних реченнях. Порівняння як об’єкти порівняльних конструкцій можуть поєднуватися з порівнювальним суб’єктом порівняння як безсполучниковим, так і (частіше) сполучниковим способом. У сполучникових конструкціях використовується прислівник як у функції сполучного слова та сполучники як, мов, мовби, немов, немовби, мовбито, немовто, наче, начеб, начебто, неначе, неначеб, неначебто, ніби, нібито, ніж, гей, гейби, буцім, буцімто, що, які можуть функціонувати в порівняльних конструкціях то як власне сполучники, то як підсильно-порівняльні частки.

3. У сучасній українській мові від ірреально-порівняльних сполучників мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб і под. слід відрізняти сполучники мов, немов, наче, неначе, які можуть наближатися своїм значенням як до ірреальних, так і до реальних порівняльних сполучників. У тих випадках, коли сполучники мов, немов, наче, неначе у порівняльних конструкціях можна замінити синонімічними ніби, начеб, вони, без сумніву, є ірреально-порівняльними сполучниками. Якщо ж сполучники мов, немов, наче, неначе у порівняльних конструкціях можна замінити синонімічним як, то вони наближаються своїм лексико-семантичним значенням до реально-порівняльного сполучника як, хоч і виражають ірреальне порівняння.

4. Метафора і порівняння – явища генетично пов’язані, але структурно відмінні, оскільки порівняння становить собою двочленну порівняльну конструкцію (суб’єкт – об’єкт порівняння), а метафора одночленна, в ній різні асоціації зливаються воєдино. Оскільки деякі з метафор утворилися із порівнянь внаслідок редукції форми з усуненням порівняльних сполучників, то порівняння може містити “реалізовану метафору”, яка виступає як об’єкт порівняння у порівняльних конструкціях, виражених орудним відмінком іменника (у функції фразеологічних присудків та обставин способу дії) та прикладкою.

5. Порівняльні звороти, як і неповні підрядні порівняльні речення, є похідними, вторинними утвореннями, трансформами складних порівняльних конструкцій, тому при їх розмежуванні слід послідовно звертати увагу не тільки на структуру порівняльної конструкції, але й на характер синтаксико-семантичного взаємозв’язку між суб’єктом, об’єктом і основою порівняння.

6. У межах речення до безсполучникових порівнянь належать: орудний порівняльний відмінок іменників, порівняння, виражені прислівниковою формою з по-, порівняння-прикладки та порівняння-додатки у функції другорядних членів речення. Найпоширенішими є порівняння, що оформляються за допомогою модально-порівняльних часток та порівняльних сполучників. Вони можуть виступати в ролі як головних, так і другорядних членів речення.

7. Порівняння-члени речення є редукованими утвореннями з підрядних порівняльних двоскладних речень, що виникли внаслідок втрати корелятивного зв’язку між головною та підрядною частинами складного речення.

8. Якщо з формально-граматичної точки зору порівняння є членами для речення і характеризуються різноманітністю синтаксичних функцій, то з точки зору семантико-синтаксичної вони являють собою порівняльні синтаксеми різних типів.

9. Сполучникові порівняльні конструкції вживаються і як підрядні компоненти складнопідрядних речень. Вони можуть бути як реальними, так і ірреальними порівняннями, а із структурного погляду – як повними, так і неповними, як двоскладними, так і односкладними, як поширеними, так і непоширеними реченнями. підрядні порівняльні речення, приєднувані різноманітними порівняльними сполучниками та сполучним словом як, можуть вживатися із співвідносно-вказівними словами, зокрема прислівниками так, так само, отак та займенниками такий (-а, -е, -і) у головній частині речення або без них. За своїм функціональним значенням підрядні порівняльні речення бувають підметовими, присудковими, обставинними способу дії, міри й ступеня, причини й мети, означальними та додатковими.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Рошко С.М. Деякі проблемні питання з приводу порівняння як лінгвістичної одиниці // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць. – Ужгород, 1999. – С. 149–152.

2. Рошко Світлана. Майстерність О.Кобилянської у використанні порівнянь (на матеріалі повісті “Земля”) // Наук. вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 1999. – Вип. 58–59: Слов’янська філологія. – С.191–193.

3. Рошко Світлана. Характеристика літературно-художніх антропонімів засобами художніх порівнянь // Проблеми слов’янської ономастики: Зб. наук. праць. – Ужгород, 1999. – С. 161 – 165.

4. Рошко Світлана. Проблема розрізнення підрядних порівняльних речень та порівняльних зворотів – членів простого речення // Філологічні студії: Наук. часопис. – Луцьк, 2000. – № 1. – С. 188 – 193.

5. Рошко С.М. Структурно-синтаксичні та функціонально-семантичні особливості порівнянь-прикладок в сучасній українській мові // Записки з українського мовознавства. – Одеса: Астропрінт, 2000. – Вип. 9. – С. 137 – 143.

6. Рошко Світлана. Функціонально-структурні типи (види) порівнянь як семантичні різновиди підрядних речень // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць. – Ужгород, 2000. – Вип. 2. – С. 186 – 191.

7. Рошко Світлана. Структура і функції фразеологічних сполучень у порівняльних конструкціях у межах простого речення // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць. – Вип. 4: Українське і слов’янське мовознавство: Міжнародна конференція на честь 80-ти річчя професора Йосипа Дзендзелівського. – Ужгород, 2001. – С. 457–460.

8. Добош В., Рошко С. Відлуння ідей та художньої майстерності письменників Галичини і Буковини на Закарпатті в 20-30 роках XX століття // Закарпаття в складі Чехословаччини: Проблеми відродження і національного розвитку: Доповіді наукового семінару, присвяченого 80-й річниці утворення Чехословаччини. – Ужгород, 1999. – С. 222 – 230.

9. Рошко С.М. Найтиповіші об’єкти порівняння як художній засіб відображення реальної дійсності у поетичній творчості Т.Г. Шевченка // Семантика мови і тексту: Збірник статей VI Міжнародної наукової конференції. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 481 – 483.

10. Добош В.І., Рошко С.М. Структурно-функціональна специфіка порівнянь-фразеологізмів у складних реченнях // Ювілейний збірник на честь 70-річчя від дня народження професора Петра Лизанця. – Ужгород, 2000. – С. 211–215.

11. Рошко Світлана. Особливості порівняльних конструкцій у малій прозі Ф. Потушняка // CARPATIKA. – КАРПАТИКА. – Вип. 9: Науково-педагогічна діяльність та літературна творчість Федора Потушняка (До 90-річчя від дня народження). – Ужгород, 2001. – С. 198 – 203.

АНОТАЦІЯ

Рошко С.М. Формально-граматична та функціонально-семантична структура порівняльних синтаксем і підрядних речень у сучасній українській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01. – українська мова. – Ужгородський національний університет, Ужгород, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню формально-граматичної та функціонально-семантичної структури порівняльних синтаксем і підрядних речень. У роботі вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснено повний, всебічний, системний опис порівнянь як членів речення і предикативних компонентів складних речень із урахуванням їх структурних та функціонально-синтаксичних і семантичних особливостей. Описано функціонально-семантичні типи порівнянь-фразеологізмів. З точки зору діахронії з’ясовано взаємозв’язок порівняльних синтаксем і підрядних речень, описано дериваційні процеси в системі порівняльних одиниць сучасної української мови. У роботі здійснено статистичні спостереження над кількісним і якісним виявом модально-порівняльних часток, сполучників і сполучних слів у текстах художніх творів джерельної бази дисертації.

Ключові слова: порівняння, порівняльна конструкція, компоненти порівняльної конструкції: суб’єкт, об’єкт, основа, порівняльна синтаксема, підрядне порівняльне речення, деривація, трансформація.

АННОТАЦИЯ

Рошко С.М. Формально-грамматическая и функционально-семантическая структура сравнительных синтаксем и придаточных предложений в современном украинском языке. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Ужгородский национальный университет, Ужгород, 2001.

В диссертации исследуется формально-грамматическая и функционально-семантическая структура сравнительных синтаксем и придаточных предложений. На богатом и доброкачественном фактическом материале впервые в украинском языкознании сделано полное, всестороннее, системное описание сравнений-членов предложения и предикативных компонентов сложных предложений с учетом их структурных, функционально-синтаксических и семантико-синтаксических особенностей. С точки зрения диахронии установлена взаимосвязь сравнительных синтаксем и придаточных предложений, исследованы трансформационные процессы в системе сравнительных единиц современного украинского языка. Разработаны критерии разграничения сравнительных оборотов и придаточных предложений с учетом семантических взаимосвязей сравнительной конструкции и смысла предложения. В диссертационной работе проведены статистические наблюдения над количественным и качественным проявлением модально-сравнительных частиц, союзов и союзных слов в текстах художественных произведений, послуживших материалом диссертации. В результате проведенного исследования сделан ряд обобщающих выводов, среди которых самыми существенными являются следующие.

С точки зрения структуры сравнения делятся на отдельные словоформы, сравнительные обороты и предикативные компоненты сложных предложений. Сравнения как объекты сравнительных конструкций могут соединяться со сравнительным субъектом сравнения как бессоюзной, так и союзной связью и выражать при этом как реальное, так и ирреальное сравнение. Семантико-грамматическим средством выражения ирреального сравнения в украинском языке являются союзы с формантом би (б) – ніби, нібито, мовби, немовби, мовбито, начеб, начебто, гейби. Следует отличать указанные ирреально-сравнительные союзы от союзов мов, немов, наче, неначе, которые могут приобретать как значение ирреальности, так и реальности. В тех случаях, когда союзы мов, немов, наче, неначе могут быть заменены синонимичными союзами ніби, начеб, они, без сомнения, являются ирреально-сравнительными союзами. Если же союзы мов, немов, наче, неначе можно заменить синонимичным союзом як, то они являются близкими по лексико-семантическому значению к реально-сравнительному союзу як, хотя и выражают ирреальное сравнение. Метафора и сравнение – явления генетически связанные, семантически близкие, но отличаются по структуре, так как сравнение – это двучленная конструкция (субъект, объект сравнения), а метафора всегда одночленна. Правда, в некоторых случаях сравнение может включать “реализованную” метафору, когда объект сравнения выражен творительным падежом имени существительного (в функции фразеологизованных сказуемых и обстоятельств образа действия) и приложением.

Сравнения-члены предложения являются редуцированными образованиями от придаточных сравнительных двусоставных предложений, образованных вследствие утраты коррелятивной связи между главной и придаточной частями сложного предложения. К бессоюзным сравнениям-членам предложения относятся творительный сравнения, сравнения, выраженные наречной формой с по-, сравнения-приложения и сравнения-дополнения в функции второстепенных членов предложения. Наиболее распространенным структурным типом сравнений-членов предложения являются союзные сравнения. Они могут быть как главными, так и второстепенными членами предложения. Если с формально-грамматической точки зрения сравнения выступают как члены предложения и характеризуются разнообразием синтаксических функций, то сточки зрения семантико-синтаксической они являются сравнительными синтаксемами разных типов.

Союзные сравнения могут функционировать и как придаточные компоненты сложноподчиненных предложений. По своему функциональному значению придаточные сравнительные предложения могут быть подлежащными, сказуемостными, дополнительными, определительными, обстоятельственными (образа действия, меры или степени, причины и цели).

Ключевые слова: сравнение, сравнительная конструкция, компоненты сравнительной конструкции: субъект, объект, основание сравнения, сравнительная синтаксема, придаточное сравнительное предложение, деривация, трансформация.

SUMMARY

Roshko S.M. Formal-grammatical and functional-semantic structure of Comparative Syntaxemes and Subordinate Clauses in modern Ukrainian language.– Manuscript.

Dissertation for the Candidate’s degree in Philology on specialty 10.02.01 – Ukrainian language. – Uzhhorod National University, Uzhhorod, 2001.

The dissertation presents the complex investigation of the formal-grammatical and functional-semantic structure of the comparative syntaxemes and subordinate clauses. This work for the first time in the Ukrainian language studies became the most complete, full and systematic description of comparisons as the parts of the sentence and predicative components of the complex sentences considering their structural and functional-syntactic and semantic peculiarities based on the wide factual material is done. Functional-semantic types of comparison-phraseologisms have been described. From the diachronic point of view the interrelation of comparative syntaxemes and subordinate clauses has been determined, and the transformational processes in the system of comparative units in modern Ukrainian language were described. The work contains statistical observation on quantitative and qualitative usage of modal-comparison particles, conjunctions and conjunctive words in the literary texts of the dissertation source basis.

Key words: comparison, comparative construction, components of comparative constructions: subject, object, basis of comparison, comparative syntaxeme, subordinate comparative clause, derivation, transformation.