МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОДІЛЛЯ

УДК 658.5.003

Рубан Тетяна Євгенівна

ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Спеціальність 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хмельницький – 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному технічному університеті

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Кривоберець Борис Іванович,

Донецький державний технічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри фінансів і банківської справи

Офіційні опоненти доктор економічних наук

Александров Іван Олександрович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри менеджменту

кандидат економічних наук, доцент

Хрущ Ніла Анатоліївна

Технологічний університет Поділля

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри обліку і аудиту

(м. Хмельницький)

Провідна установа Інститут економіки промисловості

Національної академії наук України,

відділ проблем регіональної економіки

(м. Донецьк)

Захист відбудеться 18.09.2001 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Технологічного університету Поділля Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Технологічного університету Поділля Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Камўянецька, 110.

Автореферат розісланий 16.08.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Скринник Н.В.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з головних завдань розвитку економіки України на сучасному етапі є перехід до стійкого економічного зростання. Необхідність вирішення цього завдання обумовлюється не тільки логікою функціонування економічної системи, але й декларується державою. Відповідно до стратегії економічної і соціальної політики на 2000-2004 рр. основним стратегічним завданням України на найближчі чотири роки є реалізація політики економічного зростання. При цьому в 2001 р. ставиться завдання забезпечити зростання ВВП на 4%, а в 2002-2004 рр. – в середньому, на 6,5% щороку.

В загальному випадку стійке економічне зростання забезпечується, насамперед, високим рівнем ефективності суспільного виробництва, який, у свою чергу, залежить від ефективності роботи окремих підприємств.

Проблема забезпечення зростання ефективності виробництва є ключовою в економічній науці. Більшість економічних досліджень безпосередньо або побічно пов'язані з цією проблемою. Для її успішного вирішення важливим є обгрунтований вибір показників, що повною мірою відображають сутність економічної ефективності, та дозволяють об'єктивно оцінити її рівень. Цій проблемі присвячені роботи В.М. Тарасевича, А.І. Ноткіна, О.О. Барсова, С.А. Аханова, Л.Л. Єрмоловича, М.Н. Сидорова та інших авторів. Віддаючи належне цим науковцям, необхідно, разом з тим, відзначити, що ряд питань, і в тому числі, вибір показників ефективності виробництва на рівні підприємств до кінця не вирішені.

Не менш важливою проблемою забезпечення економічного зростання є проблема забезпечення дієвості системи стимулювання, оскільки забезпечення росту ефективності виробництва обумовлюється системою стимулів. Цій проблемі присвячені роботи О.І. Амоши, М.Г. Чумаченко, Е.Г. Лібермана, В.П. Хайкіна, Н.В. Владової та багатьох інших авторів. Разом з тим, питання стимулювання підвищення ефективності виробництва в умовах розвитку ринкових відносин ще не знайшли свого остаточного вирішення. Це свідчить про необхідність дослідження дієвості і удосконалення існуючих систем економічного стимулювання.

В умовах ринкових відносин велике науково-теоретичне значення також набуває і дослідження факторів, що забезпечують стимули щодо росту ефективності виробництва, головним з яких є система оподаткування, і в першу чергу, оподаткування прибутку підприємств. В Україні система оподаткування прибутку характеризується частою зміною, як об'єкта, так і ставок оподаткування. Безумовно, така нестійкість обумовлює негативний вплив, як на зростання обсягів виробництва, так і на ефективність виробництва і породжує прагнення підприємців відійти "в тінь". Особлива актуальність вирішення цих проблем в сучасних умовах обумовлена, перш за все, тим, що Україна готується до прийняття Податкового кодексу, який повинен в повній мірі реалізувати стимулюючу функцію податків.

Не менш важливе значення у створенні стимулів підвищення ефективності виробництва має оптимізація розподілу прибутку підприємства. В основі цього розподілу повинні лежати певні принципи, які обумовлюються різницею інтересів суб'єктів розподільчого процесу: власників, найманих працівників, інвесторів.

Таким чином, виникає необхідність дослідження дієвості існуючої системи економічного стимулювання та її удосконалення, як на макро-, так і на мікрорівні. Необхідність теоретичного та практичного вирішення даної проблеми обумовила вибір теми цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до комплексного плану науково-дослідних робіт Донецького державного технічного університету Міністерства освіти і науки України, згідно з держбюджетною темою № Н-21-99 "Підвищення ефективності роботи підприємства в умовах ринку".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є підвищення ефективності виробництва на базі удосконалення системи економічного стимулювання, в основі якої лежить оптимізація розподілу чистого прибутку підприємства.

Для досягнення мети в дисертації поставлено та вирішено такі задачі:

·

· дослідження сутності ефективності виробництва, комплексний аналіз і обгрунтування форм ефективності;

· дослідження системи показників ефективності виробництва, обгрунтування інтегрального показника економічної ефективності виробництва на рівні підприємства;

· комплексного аналізу системи економічних стимулів у ринковій економіці;

· дослідження стимулюючої функції податку на прибуток в умовах ринку;

· обгрунтування методики оптимального розподілу чистого прибутку підприємства на частини, що капіталізується і споживається;

· побудови системи економічного стимулювання виробничих одиниць підприємства.

Об'єкт дослідження – діючі системи оцінки і стимулювання підвищення ефективності виробництва.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та практичні питання побудови системи економічного стимулювання підвищення ефективності виробництва підприємств в умовах розвитку ринкових відносин в Україні.

Методи дослідження – методи системного аналізу економічних явищ, при дослідженні системи економічних стимулів в умовах ринку, економічного аналізу при аналізі впливу факторів на розподіл чистого прибутку підприємства, економіко-математичного моделювання при обгрунтуванні та побудові моделі розподілу чистого прибутку підприємства, а також при обгрунтуванні і побудові функції заохочення, теорія неявних множин для обгрунтування вибору інгтегрального показника ефективності виробництва на рівні підприємства.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів досліджень, виконаних в дисертаційній роботі, полягає у наступному:

·

· виконано дослідження сутності ефективності, відповідно з яким розроблено класифікацію форм ефективності;

· проаналізовано існуючі підходи щодо класифікації показників економічної ефективності, на основі яких запропоновано модифікацію інтегрального показника ефективності виробництва на рівні підприємства і обгрунтовано доцільність його використання за допомогою методу аналізу ієрархій;

· виконано систематизацію економічних стимулів і мотивів, що ними формуються на основі аналізу чинників підприємницького середовища в умовах ринку;

· розроблено нові методичні підходи щодо оцінки впливу податку на прибуток, на основі яких виконано дослідження фактичної реалізації стимулюючої функції цього податку для групи підприємств базових галузей промисловості в Україні;

· розроблено методику оптимального розподілу чистого прибутку підприємства;

· розроблено систему розподілу фонду заохочення між виробничими одиницями підприємства на основі запропонованої модифікації інтегрального показника ефективності виробництва.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, викладенні в дисертації, доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Розроблені в дисертаційній роботі методичні рекомендації можуть бути використані для оцінки впливу податку на прибуток з точки зору виявлення його стимулюючої функції. Розроблена методика розподілу прибутку може бути використана у процесі фінансового управління підприємством. Запропонована модифікація інтегрального показника ефективності виробництва може бути використана як для загальної оцінки досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, так і для побудови системи економічного стимулювання виробничих одиниць підприємства на основі розробленої методики.

Автор брав участь у виконанні держбюджетної теми № Н-21-99. Ефективність розроблених в дисертації положень підтверджується їх використанням у науково-дослідній роботі за темою "Розробка системи стимулювання конструкторських і технологічних робіт при створенні нових систем управління процесом охолодження на відводному рольгангу широкополосного стану 1700" (договір № 6 між ЗАТ "Спецьметалпром" і ТОВ "Технопарк ДонДТУ "Унітех" від 7.02.2000р.). Методичні рекомендації щодо розподілу чистого прибутку і побудови системи економічного стимулювання виробничих одиниць підприємства використано керівництвом ЗАТ "Донбасмеханомонтаж" (м. Маріуполь).

Результати досліджень також використовуються в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін як "Фінанси підприємств", "Фінансовий менеджмент", "Стратегія підприємства", "Економічний аналіз", "Фінансовий аналіз", в курсовому та дипломному проектуванні.

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, виводи та рекомендації, які виносяться на захист, отримані автором самостійно. У спільних публікаціях автору належить обгрунтування необхідності оптимізації розподілу чистого прибутку підприємств для підвищення ефективності їх діяльності в умовах ринку, аналіз системи розподілу прибутку з 1920-х рр. і до теперішнього часу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались автором і одержали позитивну оцінку на регіональних та міжнародних конференціях: "Проблеми теорії і практики управління в сучасній економіці" (Донецьк, 1999 р.), "Проблеми планування промислового виробництва в умовах ринкової економіки" (Хмельницький-Алушта, 2000 р.), "Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур" (Севастополь, 2000 р.), "Проблеми забезпечення економічного росту" (Донецьк, 2001 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 робіт, загальним обсягом 5,3 д.а., з котрих 4,3 д.а. належать особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів та висновку загальним обсягом 184 сторінки, які містять 22 таблиці; 34 рисунки; список використаних джерел інформації із 155 найменувань та 5 додатків (обсягом 40 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В першому розділі "Теоретичні основи побудови системи стимулювання" з'ясовано сутність економічного стимулювання виробництва; запропоновано власну класифікацію форм ефективності; визначено взаємозв'язок між критерієм та показником ефективності та запропоновано власну модифікацію інтегрального показника ефективності виробництва на рівні підприємства; обгрунтовано систему економічних стимулів та мотивів, що ними формуються, на основі аналізу чинників підприємницького середовища.

Для розуміння сутності економічного стимулювання було розглянуто існуючі точки зору на взаємозв'язок таких економічних категорій як "потреба", "інтерес", "стимул", "мотив". Потребу у широкому розумінні можна визначити як об'єктивно обумовлену нужду людини у чому-нібудь. Незадовільнені потреби виявляються у вигляді бажань, прагнень, запитів людини, тобто, її інтересів. Інтереси пов'язані із сутністю виробничих відносин. Оскільки виробничі відносини є об'єктивним явищем, остільки інтерес, як форма відображення цих об'єктивних відносин, також носить об'єктивний характер. Але, так як інтерес виникає в процесі відображення цих об'єктивних відносин у свідомості суб'єкта, то він носить суб'єктивний характер. Тому інтерес є обўєктивно-субўєктивною категорією.

Якщо інтерес виражає спрямування діяльності суб'єктів виробничих відносин, а стимул виступає як спонукання до цієї діяльності, то результатом єдності інтересу і стимулу є зацікавленість. Зацікавленість означає, з одного боку, дієвість економічних стимулів, їх ефективність, а з другого, - досягнення інтересу, який через стимул реалізується у зацікавленості.

Стимулювання є спосіб дії за допомогою визначених засобів (стимулів) на суб'єкт з метою коригування його діяльності у заздалегідь визначеному напрямку. Економічне стимулювання – це свідоме використання з метою підвищення ефективності діяльності обўєктивно існуючої матеріальної зацікавленості, як окремих працівників, так і підприємств, за допомогою системи, яка включає форми, методи, показники та критерії.

Вивчення різних аспектів ефективності виробництва, механізму її підвищення – одна з головних проблем економічною науки. У сучасних умовах не має загально прийнятої думки відносно сутності економічної ефективності. Здається найбільш обгрунтованою точка зору тих науковців, які розглядають сутність категорії економічної ефективності як систему виробничих відносин, як форму відображення реальних економічних процесів. Процес формування та загальний методологічний підхід до оцінки ефективності виробництва наведено на рис. 1.

Оскільки витрати ресурсів та результати цих витрат на різних рівнях суспільного виробництва можна вимірювати з різним рівнем повноти, то об'єктивно виникає проблема існування різних форм ефективності. Виходячи з аналізу існуючою класифікації форм ефективності, в роботі пропонується класифікація форм ефективності, що наведена на рис. 2.

Але ефективність виробництва не буде зростати сама по собі. Для її зростання необхідний певний механізм стимулювання. Основу його побудови складають як форми ефективності, так і певні показники, та критерії ефективності. Показник слід розглядати як кількісно-якісну характеристику якого-нібудь окремого боку (або іх сукупності) економічної ефективності. Критерій – це основна відмінна ознака та визначена міра, відповідно з якою здійснюється кількісна оцінка рівня ефективності. Інакше кажучи, показник виступає як форма прояву критерію ефективності.

Відомо, що ефективність суспільного виробництва залежить від ефективності діяльності підприємств. В умовах ринку під ефективністю виробництва на мікрорівні розуміється результативність виробничо-господарської діяльності підприємства, яка досягається співвідношенням корисних результатів та ресурсів, що витрачені (або застосовані) для їх досягнення. Проведене дослідження свідчить за те, що найбільш об'єктивну оцінку ефективності виробництва на рівні підприємств може забезпечити підхід, який запропоновано в роботах О. Градова. Він пропонує ефективність виробництва оцінювати на основі показника:

= ,

де – індекс зміни ступеня задоволення вимог ринку; – індекс зміни витрат виробництва.

В якості критерію ефективності розглядається співвідношення >1. Якщо <1 – виробництво неефективно.

Але, оскільки цей показник не враховує зміну авансованих ресурсів, в роботі пропонується модифікація цього показника, яка має вигляд:

= ,

де – індекс зміни авансованих ресурсів.

У своєму розвитку система економічного стимулювання виробництва на підприємствах колишнього СРСР пройшла ряд етапів. Проведений аналіз показав, що розвиток платежів з прибутку з 1930 по 1990 роки здійснювался у рамках системи державного, індивідуального для кожного підприємства, регулювання чистого прибутку. Перехід від планової економіки до ринкової не міг здійснюватися в умовах такого регулювання. Необхідно було впровадити нові фінансові інструменти, роль яких виконують податки.

Є всі підстави вважати, що з усіх чинників макрооточення вирішальне значення щодо формування мотивів поведінки підприємств має оподаткування, а з чинників мікрооточення особливу роль щодо зростання ефективності має обгрунтований розподіл чистого прибутку.

У другому розділі "Дослідження системи економічного стимулювання" проведено порівняльний аналіз податкових стимулів в Україні і розвинутих країнах; проведено дослідження стимулюючої ролі податку на прибуток в Україні; за допомогаю методу аналізу ієрархій виконано дослідження обгрунтованності використання модифікованного інтегрального показника ефективності виробництва на рівні підприємства.

Головна відмінність податкового методу регулювання фінансових ресурсів від платежів із прибутку полягає в тому, що воно базується на єдиних для всіх ставках. Пільги і пільгові ставки встановлюються не для окремих підприємств, а для окремих галузей, видів продукції і діяльності. При цьому прибуток, що залишається після сплати податків, надходить у повне розпорядження підприємства. Втручання держави і його органів у процес подальшого розподілу прибутку не дозволяється.

Слід зазначити, що в іноземних країнах з розвинутою ринковою економікою і свободою підприємництва державне регулювання стало невід'ємною частиною економічних відносин. Одним із основних інструментів державного регулювання є податкова політика. З одного боку, вона виконує фіскальну функцію, забезпечуючи дохідну частину державного і місцевих бюджетів. З іншого, - є інструментом економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру і динаміку.

У практиці оподаткування можна виділити три форми податкового стимулювання. Першою формою є диференціація податкових ставок, яка в Україні в даний час практично не використовується. Друга форма - це звільнення деяких суб'єктів господарювання від сплати податку. Третя - зміна бази оподаткування. Проведений аналіз показав, що механізм податкового стимулювання в Україні повною мірою не використовується, хоча і декларується при прийнятті правових і політичних документів.

Досвід застосування протягом декількох десятирічч податкових пільг і диференційованих податкових ставок у розвинутих країнах показує, що це позитивно впливає на створення ефективної структури економіки, а також забезпечує значні конкурентні переваги підприємствам на світовому ринку.

Очевидно, що стимулююча функція податку на прибуток буде проявляться в тому, що підприємства в умовах використання тої чи іншої системи оподаткування будуть зацікавлені в нарощуванні обсягів виробництва і прибутку. Для оцінки того, в якій мірі податок на прибуток в Україні виконує стимулюючу функцію, у роботі було досліджено динаміку темпів росту обсягів виробництва і податкових платежів з прибутку для групи підприємств базових галузей промисловості Донецького регіону із серпня 1997 року по березень 1999 року (рис. 3).

Дослідження динаміки цих показників свідчить за те, що для них характерна протилежна тенденція зміни. Така тенденція в зміні обсягів виробництва і податкових платежів свідчить про наявність певних стимулів зростання обсягів виробництва. Проте, на динаміку обсягів виробництва, крім системи оподаткування, впливають і інші причини. Для більш точної оцінки податкових стимулів був проведений аналіз співвідношень між темпами приросту обсягів виробництва і темпами приросту податкових платежів з прибутку. Виходячи з цих співвідношень, можна стверджувати, що податок на прибуток стимулює зростання обсягів виробництва. Ці висновки підтверджуються також дослідженнями, що були виконані для окремих підприємств базових галузей промисловості Донецького регіону.

Проведені дослідження свідчать за те, що система оподаткування прибутку підприємств, що діє в Україні, не створює перешкод для нарощування обсягів виробництва, тобто реалізується стимулююча функція податку на прибуток.

Обгрунтування доцільності використання запропонованої модифікації інтегрального показника ефективності виробництва в роботі базується на теорії неявних множин, а саме, методі аналізу ієрархій. Ці дослідження засвідчують, що цей показник в найбільшій мірі опосередковує в собі найважливіші сторони діяльності підприємств, як-то: економічні, організаційно-технічні, соціальні. І, таким чином, це дає підставу вважати, що цей показник дає всебічну (інтегральну) оцінку ефективності роботи підприємства.

У третьому розділі "Методичні рекомендації щодо розподілу чистого прибутку підприємства в умовах ринку" сформульовано основні принципи та обгрунтовано чинники, що впливають на розподіл чистого прибутку, розроблено методику розподілу чистого прибутку підприємства на фонди накопичення та споживання, а також фонду матеріального заохочення між виробничими одиницями підприємства.

Економічне стимулювання на рівні підприємства реалізується в процесі розподілу чистого прибутку. Вивченням чинників, що впливають на розподіл чистого прибутку підприємства займалося багато як закордонних, так і вітчизняних науковців. На нашу думку, оптимальні пропорції цього розподілу повинні враховувати інтереси, як власників підприємства, так і його найманих працівників, а також зовнішніх інвесторів, які готові вкладати свій капітал у розвиток підприємства. У зв'язку з цим у роботі було виділено такі принципи розподілу чистого прибутку: відповідність загальної стратегії розвитку підприємства; забезпечення підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства; врахування інтересів, як власників підприємства, так і його робітників, а також зовнішніх інвесторів; урахування як поточних, так і перспективних цілей виробничо-господарської діяльності підприємства. Проведений аналіз дозволив узагальнити всі чинники, що впливають на розподіл чистого прибутку підприємства (рис. 4).

Головна проблема, що виникає при розподілі чистого прибутку підприємства, складається в необхідності правильного визначення частки, що спрямовується на капіталізацію, і частки, що спрямовується на споживання. Західні вчені при вирішенні даного питання розглядають розподіл між капіталізацією і дивідендами, не зважаючи на матеріальне заохочення найманих працівників підприємства. На думку автора даної роботи, необхідно визначати пропорції між прибутком, що капіталізується і прибутком, що споживається, при цьому другий повинен включати як дивіденди власникам, так і виплати для заохочення найманих працівників. В основу методики визначення нормативу відрахувань до фонду споживання було покладено розроблену в роботі економетричну модель.

де , .

Ця модель базується на моделі Лінтнера.

В результаті опрацювання експериментальних даних (ЗАТ "Донбасмеханомонтаж") було отримано таке рівняння регресії:

де , - розмір фонду споживання в поточний і попередній періоди часу відповідно; - розмір прибутку в період .

Виходячи з цього рівняння, був отриманий норматив для утворення фонду споживання, а також було обгрунтовано пропорції розподілу фонду споживання на дивіденди і фонд заохочення в умовах ЗАТ "Донбасмеханомонтаж".

Після того, як визначено розмір фонду заохочення підприємства, виникає необхідність обгрунтованого розподілу цього фонду між виробничими одиницями підприємства. Цей розподіл доцільно здійснювати відповідно з досягнутим кожним підрозділом рівнем ефективності виробництва ().

Проведений аналіз засвідчує, що для такого розподілу доцільно використовувати функцію заохочення, яка, в загальному випадку, має вигляд:

,

де - частка фонду заохочення відповідно з досягнутим рівнем ефективності; - досягнутий виробничою одиницею рівень інтегрального показника ефективності; - постійні.

Ця функція не сприяє різкому зниженню розміру заохочення при незначному зниженні рівня показника, що стимулюється; забезпечує зростаюче збільшення розміру премії в міру поліпшення показника, тому що кожний наступний відсоток цього поліпшення потребує більших зусиль колективів виробничих одиниць; дає найменше збільшення преміальних виплат в окрузі мінімально припустимого рівня показника, що стимулюється.

У результаті виконаних розрахунків для ЗАТ "Донбасмеханомонтаж" було встановлено, що функція заохочення має вигляд: .

Оскільки в практичних умовах використання цієї функції повўязане з певною складністю, в роботі, на основі цієї функції, було побудовано шкалу заохочення.

ВИСНОВКИ

Розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій по удосконаленню системи економічного стимулювання спрямовано на підвищення ефективності виробництва і досягнення стійких темпів зростання національної економіки.

Основні висновки виконаного в даній роботі дослідження полягають у наступному.

1. У результаті дослідження взаємовідносин категорій "потреба", "інтерес", "зацікавленість", "мотив", "стимул" встановлено, що економічне стимулювання - це свідоме використання з метою підвищення ефективності діяльності обўєктивно існуючої матеріальної зацікавленості, як окремих працівників, так і підприємств, за допомогою системи, яка включає форми, методи, показники та критерії.

2. На основі дослідження встановлено, що існуючі системи класифікації форм ефективності не враховують в комплексі рівень господарювання, фази відтворювального процесу, сфери суспільного виробництва і напрямки діяльності підприємства.

3. Встановлено, що існуючі показники ефективності виробництва, що пропонуються різноманітними авторами, не забезпечують об'єктивної оцінки ефективності. Для забезпечення об'єктивності оцінки на практиці доцільно використовувати модифікацію інтегрального показника ефективності виробництва ().

4. На основі дослідження і класифікації чинників підприємницького середовища (макрооточення, безпосереднього оточення, мікрооточення), виявлена система економічних стимулів, а також розглянуті можливі мотиви поведінки підприємств.

5. Практика використання податкових методів економічного стимулювання в розвинутих країнах засвідчує, що воно позитивно впливає на формування структури їх економіки, що забезпечує для них значні конкурентні переваги підприємствам на світовому ринку.

6. Порівняльний аналіз податкового стимулювання в розвинутих країнах і в Україні дозволяє зробити висновок, що основними формами податкового стимулювання в розвинутих країнах є податкові пільги і диференційовані податкові ставки. Це свідчить про необхідність аналогічного підходу при побудові системи економічного стимулювання в Україні.

7. Стимулююча роль податку на прибуток виявляється в зацікавленості суб'єктів господарювання в нарощуванні обсягів виробництва і збільшенні маси прибутку. Проведене дослідження співвідношень між темпами приросту обсягів виробництва і темпами приросту податкових платежів з прибутку свідчить про те, що в оподаткуванні прибутку промислових підприємств в Україні відсутні антистимули.

8. Встановлено, що розподіл чистого прибутку підприємства повиний здійснюватися на наступних принципах: відповідність загальної стратегії розвитку підприємства; забезпечення підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства; врахування інтересів, як власників підприємства, так і його найманих працівників, а також зовнішніх інвесторів; врахування як поточних, так і перспективних цілей виробничо-господарської діяльності підприємства.

9. Розроблені принципи розподілу чистого прибутку підприємства і обгрунтовання чинників, що впливають на розподіл прибутку на споживання і накопичення свідчить за те, що розподіл чистого прибутку доцільно здійснювати на основі економетричної моделі. Ця модель дозволяє в повній мірі узгодити інтереси осіб, що беруть участь в розподільчому процесі і врахувати чинники, що впливають на розподіл.

10. Для посилення матеріальної зацікавленості найманих працівників підприємства в підвищенні ефективності розподіл фонду заохочення між виробничими одиницями підприємства повинно здійснювати в залежності від досягнутого рівня інтегрального показника ефективності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рубан Т.Е. Анализ стимулов предпринимательской среды в процессе стратегического планирования // Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 3. Економічні науки. – ТУП, 2000. – С.89-94.

2. Рубан Т.Е. Анализ эффективности использования прибыли в условиях рынка // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. №1. Исследование и оптимизация экономических процессов. Выпуск 19. Часть 1. – ХГПУ, 1998. – С.29-30.

3. Рубан Т.Є. Методика побудови системи економічного стимулювання на підприємстві // Маркетинг в Україні. – Київ: Українська асоціація Маркетингу, 2000. - № 4 (6). – С. 126-128.

4. Рубан Т.Е. Совершенствование системы экономического стимулирования производства на предприятиях // "Проблемы перехода к рыночной экономике". Сборник научных трудов факультета экономики и менеджмента ДонГТУ. – Донецк, ДонГТУ, 1996. – С. 210-216.

5. Рубан Т.Е. Проблемы оптимизации распределения прибыли предприятия // Труды Донецкого государственного технического университета. Серия: экономическая. Выпуск 6. – Донецк, ДонГТУ. – 1999. – С.127-135.

6. Кривоберец Б.И., Рубан Т.Е. Распределение прибыли предприятия в системе экономического стимулирования производства // "Современные проблемы становления промышленного производства в условиях формирования рынка и пути их решения". Сборник трудов кафедры экономики и менеджмента ДИП. Выпуск 1. – Донецк, ДИП, ТПП, 1997. – С.101-106.

Особисто автором проведено аналіз системи розподілу прибутку з 1920-х рр. і до теперішнього

часу.

7. Рубан Т.Е. Прибыль предприятия и механизм ее распределения в условиях рынка // "Рынок и проблемы предпринимательства в Украине". Сборник научных трудов кафедры экономики и управления предприятием ДИП. Выпуск 3. – Донецк, ДИП, 1998. – С. 18-21.

8. Рубан Т.Е. Анализ налоговых стимулов в народном хозяйстве Украины // Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур. Тезисы второй международной научно-практической конференции. 4-6 мая 2000г. Часть 2. – Севастополь, СевГТУ, 2000г. – С.58-59.

9. Рубан Т.Е. Распределение прибыли предприятия в системе экономического стимулирования производства // Материалы II международной конференции молодых ученых-экономистов "Проблемы теории и практики управления в современной экономике". Том 1. Управление экономическими процессами на микроуровне. – Донецк: ДонГТУ Минобразования Украины, ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток, 1999. – С.25-30.

10. Кривоберец Б.И., Рубан Т.Е. Роль распределения прибыли предприятия в системе экономического стимулирования производства // Прогрессивные технологии машиностроения и современность. Сборник трудов международной научно-технической конференции в г. Севастополе 9-12 сентября 1997 г. – Донецк: ДонГТУ, 1997. – С. 135.

Особисто автором визначено необхідність оптимізації розподілу чистого прибутку

підприємств для підвищення ефективності їх діяльності в умовах ринку.

11. Рубан Т.Е. К вопросу о стимулирующей роли налога на прибыль предприятий в Украине // Материалы IV Международной научной конференции молодых ученых-экономистов "Проблемы обеспечения экономического роста". – Донецк: РИА ДонГТУ, 2001. – С. 163-164.

АНОТАЦІЯ

Рубан Т.Є. Економічне стимулювання підвищення ефективності виробництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка підприємства та організація виробництва. – Донецький державний технічний університет, Донецьк, 2001.

Дисертація присвячена проблемі удосконалення економічного стимулювання підвищення ефективності виробництва в умовах ринкових відносин.

Обгрунтовано і запропоновано класифікацію форм ефективності, запропоновано модифікацію інтегрального показника ефективності виробництва на рівні підприємства.

Виявлено систему економічних стимулів і розглянуто можливі мотиви поведінки підприємств в умовах ринку.

Запропоновано методичні підходи для аналізу стимулюючої функції податку на прибуток.

Розроблено економетричну модель розподілу чистого прибутку підприємства. Розроблено методику розподілу фонду заохочення між виробничими підрозділами підприємства.

Ключові слова: економічне стимулювання, мотив, ефективність виробництва, стимулююча функція, система стимулів, економетрична модель, функція заохочення, шкала заохочення, оптимізація розподілу.

АННОТАЦИЯ

Рубан Т.Е. Экономическое стимулирование повышения эффективности производства. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика предприятия и организация производства. – Донецкий государственный технический университет, Донецк, 2001.

Диссертация посвящена проблеме совершенствования экономического стимулирования повышения эффективности производства в условиях рыночных отношений.

Уточнена сущность экономического стимулирования. Предложена классификация форм эффективности, которая учитывает, как уровень хозяйствования, фазы воспроизводственного процесса, так и сферы общественного производства и направления деятельности предприятия.

Предложена модификация интегрального показателя эффективности производства на уровне предприятия. Целесообразность его использования обоснована с помощью метода анализа иерархий.

Выявлена система экономических стимулов, а также рассмотрены возможные мотивы поведения предприятий в условиях рыночных отношений.

Выявлена необходимость изменения использования налоговых стимулов в Украине. Предложены методические подходы для анализа стимулирующей функции налога на прибыль. Использование этих подходов позволило сделать вывод об отсутствии антистимулов в налогообложении прибыли предприятий в Украине.

Разработаны принципы распределения чистой прибыли предприятия с учетом согласования интересов лиц, участвующих в распределительном процессе, и факторов, влияющих на распределение. Предложена эконометрическая модель распределения чистой прибыли предприятия на капитализируемую и потребляемую части. Обосновано распределение потребляемой прибыли на дивиденды и фонд поощрения работников.

Предложена методика распределения фонда поощрения между производственными единицами предприятия в зависимости от достигнутого уровня интегрального показателя эффективности, которая включает обоснование и выбор функции поощрения и построение шкалы поощрения.

Ключевые слова: экономическое стимулирование, мотив, эффективность производства, стимулирующая функция, система стимулов, эконометрическая модель, функция поощрения, шкала поощрения, оптимизация распределения.

THE SUMMARY

Ruban T. E. Economic stimulation of production efficiency boosting. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Associate Professor of Economics on specialty 08.06.01 – Economics of Enterprise and Production Organization. - Donetsk State Technical University, Donetsk, 2001.

The Dissertation deals with problem of improvement of economic stimulation of production efficiency boosting under the conditions of market relations.

The author has suggested and grounded classification of efficiency forms, as well as modification of integral coefficient of production efficiency on the enterprise level.

The author has shown the system of economic incentives and considered various possible enterprise behavior motives under the conditions of market relations.

The author has suggested technical approaches to analysis of the stimulating function of profits tax.

The author has developed an economic model of distribution of net profits of an enterprise, as well as principles of incentive fund distribution between departments of an enterprise.

Key words: economic stimulation, motive, production efficiency, stimulation function, the system of incentives, econometric model, incentive function, incentive scale, distribution optimization.