ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Разумний Віталій Віталійович

УДК 94/297: 291.7

ІСТОРІЯ ФІДАЇЗМУ У НОВІТНІЙ ЧАС

07.00.02 – Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

історичних наук

Донецьк - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Донецькому національному університеті

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат історичних наук, доцент,

Чарських Ігор Юрієвич,

доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики

Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

Гура Віктор Костянтинович,

завідувач відділом Азії та Африки Інституту світової

економіки і міжнародних відносин НАН України

кандидат історичних наук, доцент,

Скороход Юрій Степанович,

доцент кафедри міжнародних організацій та дипломатичної

служби Інституту міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченко

Провідна установа – Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Міністерства освіти і науки України, кафедра нової та новітньої

історії

Захист відбудеться “17” січня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корп., ауд.32.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розісланий “15” грудня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Крапівін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток України як незалежної держави тісно пов'язаний з формуванням власного зовнішньополітичного курсу, обумовленого геополітичними інтересами суверенної держави. Враховуючи важливість географічного положення України на сході Європи як умовного кордону християнської і мусульманської цивілізацій, необхідно приділяти увагу розвитку добросусідських стосунків з країнами ісламського світу. До цього зобов'язують політичні й економічні інтереси України. Слід також враховувати ту зростаючу роль, яку відіграють мусульманські держави та організації у сучасному світі. Тут треба також взяти до уваги той факт, що близько двох мільйонів жителів України за етнічним походженням належать до націй, які традиційно вважаються мусульманськими. Вони живуть у мирі й злагоді з представниками інших релігійних конфесій нашої багатонаціональної держави. Щоб так було і надалі в умовах ускладнення взаємовідносин Заходу з мусульманським світом, необхідно знати проблеми цього світу і враховувати ці знання в політичній практиці.

Політизація ісламу, яка відбувалася протягом останньої третини ХХ ст. нерідко призводила до спалахів мусульманського екстремізму. Дії ісламських радикалів здатні дестабілізувати політичну ситуацію як в одній країні або в великому регіоні, так і в світі в цілому. Про це свідчать трагічні події на Близькому та Середньому Сході, США тощо.

Особливу загрозу представляють дії релігійно мотивованих терористів, що суперечать поняттям гуманістичних цінностей. Практичним втіленням їхньої діяльності є фідаїзм – вид мотивованого екстремістськими течіями ісламу тероризму, який характеризується суіцидними діями, спрямованими на досягнення політичних цілей шляхом впливу на владні структури та суспільну свідомість залякуванням, шантажем та організацією вбивств, в тому числі – масових. Це – своєрідний симбіоз релігійного екстремізму та політичного тероризму. Зародившись на Близькому Сході в середньовіччя, наприкінці ХХ сторіччя він перетворився на глобальну загрозу. В зв'язку з цим представляється актуальним вивчення причин і особливостей фідаїзму та найбільш характерних його проявів в новітній історії.

Для успішного протистояння й боротьбі з релігійно мотивованим тероризмом може бути використаний досвід країн, де протягом тривалого часу мала місце діяльність фідаїв. Необхідність наукового аналізу даної проблеми викликана відсутністю у вітчизняній історіографії узагальнюючої праці, у якій були б викладені політичні, соціально-економічні та ідеологічні аспекти релігійно мотивованого тероризму. Багато в чому це може бути пов'язано з недостатньою вивченістю документів і матеріалів, що характеризують діяльність фідаїв.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми “Історія соціальних і національно-визвольних рухів країн Європи й Америки в XVII-XX ст.” (номер держреєстрації 01.86.0099079), а також теми “Міжнародні відносини в умовах глобалізації: регіональні виміри” (шифр теми Г-01/44).

Предмет дослідження – історія ісламського релігійно мотивованого тероризму у 1967-2000 роках.

Об'єкт дослідження – діяльність ісламських екстремістських організацій й рухів, що здійснюють суїцидні терористичні акти, а також дії різних держав та організацій, спрямованих на боротьбу з цим явищем.

Хронологічні рамки охоплюють 1967-2000 рр. Початок періоду пов'язаний з поразкою арабських держав у “шестиденній війні” червня 1967 р., яка спричинила кризу ідеології світського націоналізму й сприяла зростанню радикалізації релігійних настроїв. Кінцеві рамки роботи підведені терористичними актами літа-осені 2000 р., здійсненими чеченськими бойовиками й арабськими смертниками. При цьому простежується єдина мета наступності в акціях фідаїв, що мають подібну соціальну основу, тактику, ідеологію та цілі.

Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному аналізі фідаїзму як явища політичного життя сучасних ісламських країн й народів в історичній динаміці. Виходячи із зазначеної мети, автор ставить такі дослідницькі задачі:

1. Проаналізувати міру вивченості цього явища у вітчизняній та закордонній історіографії.

2. Визначити ідеологічні основи, соціально-економічні причини розвитку фідаїзму й висвітлити політичні проблеми, пов'язані з його поширенням в 70-90-х рр. ХХ ст.

3. Розглянути на конкретних прикладах діяльність фідаїв в арабських країнах й на Північному Кавказі, визначити її типологію, уроки та значення досвіду боротьби проти релігійно мотивованого тероризму.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній вперше здійснюється спроба спеціального комплексного вивчення сучасного фідаїзму. В ході роботи було дано багатофакторний аналіз ісламського релігійно мотивованого тероризму. Крім того, історія сучасного фідаїзму була розглянута з позиції історичної глибини цього явища, що виключає сенсаційно-репортерський підхід у висвітленні діяльності фідаїв. Автором було здійснено спробу на основі нових джерел, в тому числі – статистичних та архівних, вивчити не тільки терористичну діяльність ісламських радикалів, але й визначити причини, що спонукають мусульман до радикальних дій.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріал, який міститься в ній, окремі положення й висновки можуть бути використані при підготовці узагальнюючих робіт з історії країн Близького Сходу й Північної Африки, а також Кавказу, університетських курсів всесвітньої історії та міжнародних відносин, релігієзнавства, у лекційно-викладацькій діяльності національно-релігійних організацій, а також державними структурами, які мають справу з питаннями релігії. Дослідження надає матеріал для складання аналітичних довідок і рекомендацій, що сприяють розумінню представниками силових державних структур мотивації дій ісламських екстремістів. Це стосується, в тому числі, військовослужбовців українського контингенту миротворчих сил ООН, які несуть службу у Лівані, а також спеціальних антитерористичних підрозділів МВС, Міністерства Оборони України, СБУ.

Апробація результатів дослідження відбулася на кафедрі всесвітньої історії Донецького національного університету. Основні положення дисертації знайшли відображення у доповідях на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, міжнародній науковій конференції “Східна Європа і світове співтовариство: історія і сучасність” (Донецьк, 1996р.), VII-й Всеросійській конференції африканістів (Москва, 1997 р.), VIII-й Всеросійській конференції африканістів (Москва, 1999 р.) й отримали позитивний відгук у науковій періодиці. Підготовлений по матеріалах дисертації проект був профінансований програмою HESP CEU-SUN Інституту відкритого суспільства, завдяки чому автор виступив з доповіддю “Фідаїзм як форма релігійної ідентичності в ісламі” на двотижневому міжнародному науково-теоретичному семінарі “Релігійний синкретизм і релігійна ідентичність” (Будапешт, 2001). Матеріали дисертаційного дослідження використовувалися при проведенні семінарських занять по курсах “Новітня історія країн Азії та Африки”, “Світовий політичний процес”, “Міжнародні відносини й зовнішня політика” зі студентами історичного факультету Донецького національного університету. Основні положення цієї роботи викладено також у п'яти статтях, опублікованих у наукових виданнях України.

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та літератури й додатків. У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет, особливості, хронологію, мету та задачі. Зазначена також наукова новизна й практичне значення дисертації.

Перший розділ має назву “Методологія, історіографія та аналіз джерельної бази дослідження”.

Методологічну базу дисертації склали принципи історизму та об'єктивності, а також спеціально-історичні методи дослідження, зокрема, порівняльно-історичний, логико-аналітичний та проблемно-хронологічний, які дозволили провести науковий аналіз діяльності фідаїв. Також для вивчення сучасного фідаїзму автор використовує прийоми вивчення історичного явища, які застосовували представники французької школи “Анналів”. Характерною рисою цієї школи є багатофакторний аналіз. Французькі історики школи “Анналів” у своїх трудах демонструють екзистенціальне розуміння історії, що співзвучно з проблематикою дисертації. Фідаїзм є душевним станом релігійного адепту. Готовність до самопожертви – це одна з форм “межової ситуації”, коли людина ставить перед собою “останні питання”.

Історіографія дисертації розділена за проблемною ознакою. Першу групу складають роботи, автори яких певним чином торкаються проблеми ідеології ісламського екстремізму, інтерес до якої зріс після серії терактів шиїтських смертників у Лівані на початку 1980-х років. У той період було опубліковано статі Т.П.Мілославської, Ю.Л.Тегіна й А.О.Філоніка. Характерною рисою цих робіт була особлива увага до ісламських екстремістів, які діяли в Єгипті. По мірі зростання активності мусульманських радикалів, збільшувалася кількість робіт, де в тій чи іншій формі обговорювалися догмати ідеології ісламських радикалів. Йдеться зокрема про монографії О.В.Коровікова, О.О.Ігнатенка й А.Моуссаллі. Автори особливо підкреслювали роль й значення ідей Сейіда Кутба у формуванні ідеології того, що ми називаємо фідаїзмом. Прагнення знайти спільний термін, що характеризує діяльність релігійно мотивованих терористів, було специфічною рисою цієї групи робіт. У дослідженнях А.Сагадєєва й І.Севостьянова було висловлено думку про некоректне використання терміну “ісламський фундаменталізм”. Дискусія з питань термінології й проблем ідеології релігійно мотивованого тероризму була продовжена й у 1990-ті рр. У роботах А.Ярликапова й О.Бібікової стверджувалося, що термін “ваххабізм” найбільш повно відображає ідеологічну форму ісламського опору на Північному Кавказі й на Близькому Сході. Порівняльному аналізу джихаду, в тому числі – його ідеологічному обгрунтуванню, було присвячено монографії британських дослідників П.Партнера й К.Армстронг. У них авторами здійснено аналіз доктрини “священної війни” у різних монотеїстичних релігіях. Деякі аспекти ідеології ісламського екстремізму було розглянуто також у роботах Д.Дамрела, Е.Блешо і О.М.Васильєва .

Другу групу складають роботи, що містять відомості про політичні аспекти діяльності релігійно мотивованих терористів. Тон тут задають англомовні дослідження. Інтерес К.Добсона, Р.Пейна, Дж.Вардлоу можна пояснити тим, що у 1980-х роках жертвами фідаїв були, головним чином, громадяни США й країн Західної Європи. Дослідники вважають, що дії терористів-смертників поєднують елементи політичного тероризму та релігійної нетерпимості. Певну увагу у цих роботах було приділено вивченню тактики ісламських радикалів.

У 1990-х роках посилилася тенденція порівняльного аналізу мусульманського екстремізму з іншими формами політичного радикалізму. На основі вивчення діяльності фідаїв у 1980-х роках було зроблено прогнози відносно змін у їхніх діях у найближчому майбутньому. Було дано оцінку політичних наслідків суїцидних терактів ісламських екстремістів. Це було характерно для робіт Р.Клуттбака, О.В.Малашенко та Н.Гордєєвої.

Політичні аспекти діяльності мусульманських радикалів на Близькому Сході було розглянуто у роботах Б.Кисельова, А.Волкова й З.Абу-Амра. У них неодноразово підкреслювалося, що дії терористів-смертників перешкоджають ходу переговорного процесу між палестинцям та ізраїльтянами й створюють нестабільну політичну ситуацію в усьому близькосхідному регіоні. Політична оцінка діяльності ісламських екстремістів в Алжирі була дана у дослідженнях московських вчених Інституту сходознавства й Інституту Африки Російської академії наук. На особливу увагу заслуговують роботи Р.Г.Ланди й В.І.Комар.

Третю групу складають дослідження, що містять соціально-економічні характеристики мусульманських країн. Дані, зібрані в них, допомагають визначити “обличчя” сучасного фідаїзму, визначити його соціальну базу та розглянути причини, що спонукають молодих мусульман здійснювати радикальні дії. Аналізу соціально-економічних причин політизації ісламу присвячені роботи Є.М.Примакова й В.К.Виганда. У дослідженнях Х.Ансарі й Н.Айюбі було відмічено роль соціальних контрастів у розповсюдженні радикальних настроїв серед мусульман. Особливий наголос у цих роботах було зроблено на вивчення статевікової характеристики ісламських екстремістів. Автори звернули увагу на те, що значну частину релігійних радикалів становлять молоді люди з перенаселених міських кварталів. Ця точка зору була співзвучна з висновками, зробленими С.Ібрагімом – дослідником з Американського університету Каїру. Його робота була створена на основі аналізу документів судового розслідування діяльності ісламських екстремістських організацій Єгипту. Вивчення цих матеріалів дозволило визначити соціальний склад, рід занять й рівень освіти мусульманських радикалів.

Аналіз історіографії дозволяє нам зробити висновок, що комплексної роботи, спеціально присвяченої новітній історії фідаїзму, до сих пір не існувало. Лише окремі моменти, які висвітлюють ті чи інші аспекти проблеми, знаходилися у полі зору дослідників.

Джерельна база з новітньої історії фідаїзму систематизовано автором таким чином.

Коран й збірники Хадісів складають групу ісламських релігійних джерел. У дисертації використаний текст Корану у перекладах І.Ю.Крачковського, В.І.Порохової, а також англомовний переклад, виданий у Саудівській Аравії. Аналіз коранічних висловів й хадісів, що описують статус мучеників-шахідів, які прийняли смерть “на шляху Аллаха”, дозволив поглиблено вивчати ідеологічну базу фідаїзму, базові цінності ідеології фідаїв з точки зору ісламу.

Важливим джерелом є документи міжнародних організацій. Це, насамперед, Резолюції ГА ООН й Ради Безпеки, матеріали міжнародних комісій й спеціальних комітетів, що діють під егідою ООН. Ці документи мали особливе значення для аналізу причин, які спонукають мусульман здійснювати суїцидні теракти. Слід виділити роль біженців. В зв'язку з цим представляють інтерес документи щодо ситуації у таборах біженців у Палестині й на Північному Кавказі.

Такий вид джерел як документи урядів та урядових органів дозволяє провести аналіз діяльності державних органів різних країн, насамперед США, спрямованої проти релігійно мотивованого тероризму. Тут необхідно виділити доповіді Держдепартаменту США щодо специфіки глобального тероризму за 1999-2000 рр. Важливим документом цієї групи джерел є доповідь комісії адмірала В.Кроу про розслідування обставин вибуху посольств США у Кенії й Танзанії 7 серпня 1998 р.

Значною мірою дисертація опирається на документи архівів. Це матеріали фонду 160 (фонд Шаумяна) й фонду 65 (Південно-східне бюро ЦК РКП(б)), що зберігаються у Російському державному архіві соціально-політичної історії (РДАСПІ), а також фонду 1300 (Штаб Кавказького воєнного округу), які зберігаються у Російському державному воєнно-історичному архіві (РДВІА). Документи російських архівів містять інформацію, яка дозволяє провести порівняльний аналіз сучасної політичної ситуації на Північному Кавказі й періодом 1917-1925 рр., коли було здійснено першу спробу створення “північнокавказького емірату” – мусульманської держави, що мала об'єднати народи Чечні й Дагестану. Це надало необхідної історичної глибини розумінню подій 1991-2000 рр. на Північному Кавказі й допомогло прогнозувати подальший розвиток фідаїзму у цьому регіоні. Для вивчення ісламського екстремізму інтерес дослідника представляли документи Архіву Інституту відкритого суспільства при Центрально-Європейському університеті (Будапешт). Фонди даного зібрання складені з документів Радіо “Свобода/Свободна Європа”, зокрема 205/80/1 – Subject Files from RFE/RL, 1970-1994 (Документи з окремих проблем); 205/80/3 – Files Created by WPS, 1995-1997 (Документи, створені агентством “Про що говорять газети”); 205/80/4 – Country Files, 1995-1997 (Документи по країнах); 205/80/5 – Former Soviet Union Archives 1975-1996 (Архіви колишнього Радянського Союзу). В цих фондах зберігаються прес-релізи про ситуацію в терористично-небезпечних регіонах, наприклад, в Чечні, інформаційні бюлетені Східноєвропейської прес-служби РС/РСЄ, аналітичні огляди, доповіді експертів по проблемі тероризму тощо.

Серед документів релігійних й політичних організацій особливе значення мають базові документи “Ісламського руху опору (ХАМАС)”, “Організації визволення Палестини (ОВП)”. Ця група джерел дозволила через проведення порівняльного аналізу глибше вивчити ідеологію фідаїзму, а також розглянути політичні аспекти діяльності релігійно мотивованих терористів. Велике значення для вирішення задач дисертації мають документи екстремістських угруповань, наприклад, “Хезболлах”, які здійснювали суїцидні теракти.

Праці ідеологів ісламського екстремізму дуже важливі для вивчення історії сучасного фідаїзму. Вони дозволяють детально розглянути ідеологію цього складного явища. Цей момент є стрижневим у нашому дослідженні. Без вивчення ідеологічної бази фідаїзму неможливо зрозуміти сутність даної проблеми. Роботи Сейіда Кутба, Хасана аль-Банни, Абу Аля аль-Маудуді, Рухолли Хомєйні й Мортези Мотаххарі їхні ідеї зробили вагомий внесок у формування ідеології сучасного фідаїзму.

В дисертації використано статистичні дані. У них міститься матеріал про демографічну ситуацію, рівень безробіття й темпи урбанізації у країнах Близького Сходу й Північної Африки. Аналіз цих даних дозволив визначити соціально-економічні чинники, що сприяють зростанню ісламського екстремізму.

Певний інтерес представляють праці середньовічних авторів. Для розуміння феномену сучасних фідаїв необхідно розглянути деякі аспекти діяльності їхніх попередників – членів ісмаїлітської секти Хасана ибн-Саббаха. Насамперед, заслуговують на увагу питання ідеології, психологічної підготовки й тактики середньовічних терористів-смертників. Важливо також виділити суїцидну спрямованість їхніх дій, яка є своєрідною “візитною карткою” фідаїзму. Це дозволить розглянути історію сучасних фідаїв як продовження єдиного ланцюга традицій, що пов'язують їх з релігійно мотивованими терористами середньовіччя. З цією метою нами використані літописи Рашида ад-Діна й подорожні нотатки Марко Поло.

Мемуари та свідчення очевидців – це категорія документів, що мають вельми суб'єктивний характер. Люди, які залишили свої спомини про релігійних терористів, як правило, не приховували своїх симпатій й антипатій. Це, насамперед, спогади журналістів Пітера Тейлора й Герхарда Концельмана, які довгий час працювали на Близькому Сході й зустрічалися як з лідерами ісламських екстремістів, так й з представниками ізраїльських й американських спецслужб.

Такий вид джерел як періодика допомагає відновити подійову канву і виявити різні точки зору на явища, що розглядається. Використання таких періодичних видань як “Голос Чечено-Інгушетії”, а також арабських газет “Аль-Алям” (Марокко) й “Аль-Алям аль-Исламі” (Саудівська Аравія) сприяє реалізації дослідницьких завдань роботи.

Таким чином джерельна база дисертації складається з великої кількості документів і включає в себе різноманітні види джерел, що дають можливість завдяки критичному їх використанню і постійному співставленню, даних, які в них містяться, вирішувати завдання роботи і досягнути ії мети.

Другий розділ – “Ідеологічні, політичні й соціально-економічні аспекти сучасного фідаїзму” – присвячений вивченою релігійної мотивації й політичної спрямованості дій фідаїв. Тут також розглядаються соціальні причини, які є основою діяльності релігійно мотивованих терористів. Історію цієї діяльності розглянуто по часових відрізках, які відмічені подіями, що стали віхами у розвитку сучасного фідаїзму. Перший етап включає події 1967-1970 рр., які позначили глибоку кризу ідей секулярного розвитку арабських країн й кінець ілюзій арабської єдності. Він також характеризується посиленням ідеологічної бази фідаїзму. Другий етап охоплює 1970-1979 рр. Його можна назвати “часом тління” ісламського радикалізму, полум'я якого спалахнуло в результаті цілого ряду подій 1979 р. Це, насамперед, перемога ісламської революції в Ірані, підписання Кемп-девідських угод та введення радянських військ в Афганістан. Третій етап включає події 1979-1991 рр., в ході яких фідаїзм міцно утвердився на політичній арені країн Близького Сходу як неодмінний атрибут їх внутрішнього розвитку. Четвертий етап охоплює час 1991-2000 рр., коли фідаїзм розширив свої географічні кордони й став важливою складовою однієї з актуальних проблем сучасного світу – міжнародного тероризму. Характеризуючи останній, четвертий етап, автор висловлює точку зору, що фідаїзм набув загрозливих розмірів на Північному Кавказі. На підставі архівних даних й кавказької періодики було зроблено висновок про те, що це відбулося, незважаючи на семидесятирічне панування атеїзму, а можливо, певною мірою, навіть завдяки цьому.

Велику увагу приділено обґрунтуванню терміну, якій є найбільш прийнятним для характеристики явища, що розглядається в дисертації. Правильність використання терміну “ваххабізм” при дослідженні діяльності релігійно мотивованих терористів на Північному Кавказі, Близькому Сході й у Північній Африці викликає дуже великі сумніви. “Ваххабізм” не є кінцевим й загальноприйнятим терміном й вимагає додаткових уточнень. Беручи до уваги точку провідних фахівців з питань мусульманської релігії, слід підкреслити неприпустимість ототожнення дій радикалів й ісламу. Виходячи з аналізу термінів “ісламський фундаменталізм” й “ісламізм”, в дисертації обґрунтовано висновок, що термін “ісламський фундаменталізм” є некоректним і не може характеризувати дії релігійно мотивованих терористів. Неправомірним є також використання терміну “ісламський камікадзе”, який часто лунає у засобах масової інформації. На нашу думку, це визначення не має нічого спільного з ісламською релігією, де заперечується будь-яке обожнювання сил природи. На підставі вивченої літератури та джерел, автором висловлена точка зору про те, що найбільш прийнятним терміном для визначення діяльності релігійно мотивованих терористів буде термін “фідаїзм”. Цей термін відомий ще з ХІ ст., коли існувала ісмаїлітська секта Хасана ибн-Саббаха. Адепт цього напряму у шиїтському ісламі іменував себе “фідаїєм”, що у буквальному перекладі означає “той, що жертвує собою”. У середньовічній Європі фідаї були відомі під іменем “ассасінів”, що означало “курці гашишу”. Цей наркотик було використано фідаями для створення відчуття “райської насолоди”, яке повинні отримати усі мученики-шахіди, що прийняли смерть на “шляху Аллаха”. Завдяки йому термін “ассасін” увійшов у багато європейських мов, став синонімом вбивці.

Необхідно відмітити, що термін “фідай” має яскраво виражений релігійний характер. Він ніби символізує, що діяльність цих терористів базується на мусульманській догматиці. Ісламська спрямованість є стрижнем їхньої діяльності. Без ісламу стає безглуздою боротьба фідаїв, бо мета їх – отримати релігійний порятунок. Боротьба під ісламськими гаслами надає їхній діяльності священний характер, що дозволяє екстремістам усвідомлено йти на самопожертву й не боятися смерті. Цей момент принципово відрізняє фідаїв від нерелігійно мотивованих терористів.

Аналізуючи ідейну базу релігійно мотивованого тероризму, автор висловлює думку, що одним з головних чинників, які вплинули на розвиток фідаїзму, стала криза ідеології арабського націоналізму. В роботі дається порівняльний аналіз базових ідеологічних настанов секулярного націоналізму та ісламського екстремізму. На підставі співставлення документів “Ісламського руху опору (ХАМАС)” й “Організації визволення Палестини (ОВП)” зроблено висновок, що їхні ідеологічні концепції не співпадають. Фідаїзм протиставляє націоналістичним ідеалам єдності й мобілізації нації, ідею єдності всіх мусульман світу, святості ісламу й самопожертви як шляху релігійного порятунку.

Ідеологічна база фідаїзму склалася під впливом праць Абу Аля аль-Маудуди, Сейіда Кутба, Хасана аль-Банни, Рухолли Хомейні й Мортези Мотаххарі. Об'єктивними причинами для створення ідеології стали ідейний крах арабського націоналізму й негативний зовнішній вплив, які сприяли зростанню релігійних настроїв на рівні масової свідомості. Фідаїзм має сенс тільки при релігійній мотивації. Без ісламу він безглуздий. Віра у загробне життя, у досягнення раю й релігійний порятунок допомагають фідаю перемагати біль й страх смерті. Сама ж смерть на “шляху Аллаха”, згідно твердженням ідеологів фідаїзму, є спокутою земних гріхів й стежкою до безсмертя. Тому фідаїзм не розповсюджений серед націоналістичних угруповань, де базові цінності не пов'язані з ісламом.

При розгляді питання про вплив дій фідаїв на політичну ситуацію автор особливо підкреслює, що теракти смертників орієнтовані, насамперед, на публіку, щоб через неї здійснювати опосередкований вплив на владу. Вони переслідують ціль внести у суспільство атмосферу страху й нестабільності. Суїцидний теракт служить своєрідною рекламою для релігійно мотивованих терористів. Смертники тим самим заявляють про свою рішучість і політичну силу. В той же час, ці теракти спрямовані на те, щоб показати широкій громадськості слабкість влади й її неспроможність контролювати ситуацію.

Терористичні акти мають, безперечно, деструктивний характер. Суїцидні акції релігійно мотивованих терористів можуть дуже сильно вплинути на суспільно-політичні процеси ситуативно, але неспроможні змінити, скажімо, суспільно-політичний лад, чи то відношення залежності, експлуатації тощо. Фідаїзм, як і будь-який інший вид тероризму, завжди програє історично. Але ці акції можуть серйозно дестабілізувати політичну обстановку, викликаючи хаос й зворотнє насилля у відповідь. Теракти фідаїв часто мають символічне значення й тому здійснюються під час різних політичних подій й святкування історичних дат. Їхні дії іноді служать інструментом зовнішньої політики інших держав (“третіх країн”), які виступають їхніми спонсорами, переслідуючи таким чином власні політичні інтереси.

Розглядаючи соціально-економічні передумови розвитку фідаїзму, автор обґрунтовує, що фідаїзм, як одна з форм прояву ісламського екстремізму, був відповіддю на соціально-економічні зміни у мусульманських країнах у 1960-1970 роках. Загальне погіршення матеріального становища основних народних мас й соціальні контрасти створили сприятливу обстановку для діяльності фідаїв. До важливих чинників, що сприяють розвитку фідаїзму, можна віднести демографічний бум, посилення урбанізації, збільшення безробіття, пов'язаного з незайнятістю серед великої кількості молодих людей. Відносно низький рівень грамотності населення також сприяє радикалізації дій екстремістських угруповань.

В цілому ж, всі ці чинники є реакцією на глобалізацію й політику модернізації у країнах мусульманського Сходу. Перші плоди модернізації вилилися у швидке зниження смертності серед населення. При цьому, рівень народжуваності залишився без змін. Це дало поштовх “демографічному вибуху”. Потім маса дрібних виробників, яка накопичилася у селах й не змогла витримати конкуренції з західними виробниками, полинула у міста у пошуках кращого життя. Прискорилась урбанізація. Маса сільських мігрантів не змогла реалізувати свої потенційні можливості й поповнила низи міського суспільства. Соціальні контрасти у містах на тлі значної кількості безробітних молодих людей дали поштовх запереченню моделі західного суспільства з його індивідуалістичними цінностями. Слабкість влади, що проявилася у неспроможності розв'язати соціальні проблеми, й цілий ряд негативних зовнішніх чинників, сприяли виникненню ідеї про відродження традиційно ісламських цінностей, з ореолом святості й самопожертви. Це, в свою чергу, забезпечило вихід на політичну арену релігійно мотивованого тероризму, радикальним втіленням якого є фідаїзм.

Третій розділ “Терористична діяльність фідаїв й досвід боротьби проти релігійно мотивованого тероризму” містить аналіз дій ісламських радикалів в арабських країнах й на Північному Кавказі.

Аналізується особливий стиль фідаїзму й досвід боротьби з ним, накопичений у країнах Близького Сходу та Північною Африки. Особливу увагу автор приділив розгляду терористичної діяльності фідаїв Єгипту та Алжиру. Ісламські екстремісти вбили президентів цих двох країн й ледь не прийшли до влади на хвилі терору. Терор фідаїв, як правило, спрямований проти мирних жителів. Жертвами були, головним чином, беззбройні люди – паломники в аеропорту Лод, пасажири рейсового автобусу у Єрусалимі, співробітники посольства США у Найробі й Дар ас-Саламі. Це, згідно документам ООН, дозволяє з повною підставою назвати фідаїв терористами, оскільки їхня боротьба супроводжується актами терору проти мирного населення. У рідких випадках суїцидні акти фідаїв здійснювалися проти військових об'єктів. Найбільш резонансний теракт смертників було здійснено 23 жовтня 1983 р. у Бейруті, коли загинуло більше 240 американських морських піхотинців й 60 французьких десантників. Інші суїцидні атаки проти представників армії й спецслужб мали місце у Дахрані (Саудівська Аравія) у 1996 р. й Адені (Йемен) у 2000 р. Причиною загибелі великої кількості військовослужбовців слід назвати непередбачуваність дій фідаїв, які спрямовані на здійснення саме самогубних атак.

Розглядаючи діяльність ісламських терористів-смертників, необхідно зазначити, що незважаючи на спроби локалізувати й припинити їхні дії, теракти фідаїв продовжують здійснюватися з певною постійністю. Будь-яка спроба применшити їхню силу або недооцінити небезпеку, яку несе в собі фідаїзм, кінець кінцем, завершується трагедією.

Враховуючи нестандартні методи здійснення терактів фідаїв, слід уникати шаблонних методів у боротьбі з ними. Теракти смертників зазвичай здійснюються блискавично, не залишаючи жертвам жодних шансів для опору. Як видно із досвіду Ізраїлю, ці дії приносять лише тимчасовий успіх й не можуть гарантувати безпеки у майбутньому. Фізична ліквідація лідерів терористів також не є ефективним засобом у боротьбі з фідаями. Більш істотною є допомога населення (у випадку, коли владі вдається залучити його на свій бік), яка різко знижує ефективність виконання терактів. Значний ефект у боротьбі з релігійно мотивованими терористами дає широке співробітництво сил безпеки різних держав, що об'єднують зусилля проти розповсюдження цього небезпечного явища.

Аналіз архівних документів та матеріалів стосовно діяльності фідаїв на Північному Кавказі вказується на взаємозв'язок між діями кавказьких терористів-смертників й їхніх арабських “колег”. Автор наголошує при цьому, що фідаїзм представляє собою чужорідне явище для кавказького ісламу. Горцям Кавказу не притаманні суїцидні атаки. Серед кавказьких ополченців кожен воїн мав свою цінність. Він був пов'язаний кровними й клановими узами. Втрата такого воїна була бідуванням для всього роду, тому смертники використовувалися дуже й дуже рідко. Поява фідаїв – свідчення арабського впливу. У Чечні було сформовано полк смертників “Хелл”. Але перші ж бої у січні 1995 р. призвели до того, що особовий склад цього з'єднання зазнав значних втрат. Це ще раз служить доказом того, що в умовах бойових дій перемагає добре підготовлений воїн-професіонал, а не смертник, що відчаявся. Але в тих умовах, коли бойові дії переходять у виснажливу партизанську війну, фідаїзм стає грізною зброєю, ігнорування якої обертається трагедією. Фідаї активно використовуються, коли сили опору майже вичерпано. Оскільки поведінка смертників погано піддається логічному поясненню, їхні вчинки стають ірраціональними, й їхні подальші дії важко передбачити.

Аналізуючи діяльність фідаїв на Північному Кавказі, слід виділити дуже важливу деталь. Фідаїзм – явище, яке не вписується у рамки кавказьких традицій. Згідно з ними, кожен мусульманин, що загинув у бою, має бути похований за ісламським обрядом. Залишити тіло загиблого товариша на наругу ворогам вважається найбільшим соромом й безчестям. При здійсненні суїцидного теракту можливість подальшого поховання тіла загиблого фідая практично виключається. Тіло просто може бути взагалі відсутнім. В зв'язку з цим, на наш погляд, цілком передбачувана перспектива використання у якості смертників іноземців, й зокрема, російських військовополонених, які прийняли іслам. Стосовно останніх проводиться серйозна ідеологічна робота, психологічна обробка, про що свідчать матеріали допитів військовослужбовців федеральних сил, які були захоплені в полон чеченськими бойовиками.

У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження. При цьому автор виділив такі моменти.

1. Аналіз історіографії дозволяє сказати, що лише окремі аспекти фідаїзму раніше були предметами вивчення. Сам факт добровільного самопожертвування в ім'я ідеалів віри вважався виключенням із загального ряду усталених норм й правил. Тому у науковій літературі дії релігійно мотивованих терористів залишалися без належної уваги. Підтвердження цьому – відсутність спеціальної роботи, присвяченої діяльності ісламських смертників. Проблема не розглядалася як комплексна. Показником недостатньої вивченості теми є відсутність як у вітчизняній, так і у зарубіжній історіографії загальноприйнятого терміну, що характеризує дії ісламських смертників.

2. Відмічаючи ідеологічну прив'язаність сучасного фідаїзму до мусульманської релігії, важливо підкреслити, що фідаїзм – це, насамперед, радикальний рух, який не може представляти собою весь іслам. Це явище має ісламську оболонку, але викликане воно, насамперед, політичними й соціально-економічними причинами. Перенаселеність міст, безробіття, відсутність життєвих перспектив й брак освіти, помножені на гострі соціальні контрасти, все це сприяло посиленню позицій релігійно мотивованого тероризму. Діяльність терористів-смертників завжди має політичний характер. Вона спрямована на підрив авторитету влади. Теракти покликані створити атмосферу страху й нестабільності, тому ці дії супроводжуються великою кількістю жертв серед місцевого населення. Жертвами фідаїв стають як представники влади, так й прості обивателі. Вивчивши найбільш резонансні теракти ісламських екстремістів 1967-2000 рр., необхідно виділити важливу деталь, що характеризує своєрідний “почерк” фідаїзму. Фідаї, здійснюючи теракт, як правило, гинуть на місці. Цим, на їх думку, підкреслюється їхня рішучість боротися за чистоту релігійних ідеалів.

3. Як показали результати дослідження, теракти смертників не були обмежені територіальними межами арабських країн. Подібно небезпечній епідемії, фідаїзм став поширюватися і в інші країни, далекі від основних осередків діяльності фідаїв. Вони завдають свої удари зухвало й блискавично. Для тих, хто його організує і спрямовує, фідаїзм привабливий й дуже ефективний в тому плані, що смертник, гинучи у теракті, уносить з собою десятки й сотні життів. Фідаїзм – ефективна низьковитратна зброя релігійно мотивованих терористів. Фідаїзм – це понадзброя, яка дає значну перевагу тим, хто її використовує.

4. Розглянувши досвід США, Ізраїлю, Єгипту, Алжиру й Росії, можна зробити висновок, що у боротьбі з фідаїзмом слід виключити стандартні методи й підходи. Фідаї – це не прості терористи. Ними рухає релігійна мотивація. Вони свідомо йдуть на смерть “в ім'я перемоги віри пророка Мухаммеда”. Здійснення каральних акцій проти фідаїв приносить обмежений успіх. Історичний досвід свідчить, що набагато важливіше запобігти теракту, а не здійснювати після нього “акти помсти”. Найбільш ефективним способом боротьби з фідаїзмом є позбавлення екстремістів соціальної бази й економічних причин, що спонукають їх до здійснення радикальних дій. Діяльності фідаїв перешкоджає також широка координація дій різних країн. На це вказують документи ООН й інших міжнародних організацій, які вивчали діяльність релігійно мотивованих терористів. Аналіз цих документів дозволяє нам підкреслити небезпечність ототожнення мусульманської релігії й дій терористів. В зв'язку з цим ми не використовували у дослідженні термін “ісламський фундаменталізм” для характеристики діяльності мусульманських радикалів. Оскільки у “фундаменті” мусульманської релігії закладено ті ж ідеали добра, миру й справедливості, що й в інших монотеїстичних релігіях. Релігійно мотивований тероризм, практичним втіленням якого служить фідаїзм, є проблемою настільки серйозною й багатоплановою, що для її розв'язання необхідний комплексний підхід із залученням широкого кола фахівців і застосуванням дискусії фахівців з історії, психології, державної та індивідуальної безпеки, ісламських богословів-спеціалістів з ісламського світогляду тощо.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА

1. Разумный В.В. Историография и источники по истории фидаев в новейшее время: заметки по проблеме // Вісник Донецького університету. Серія В. Гуманітарні науки. – 1998. – № 2. – С. 90-95 (0,5 друк. арк.).

2. Разумний В.В. Іслам і християнство в третьому тисячолітті: протистояння чи діалог? // Схід. – East. – 1999. - № 1-2. – С. 67-70 (0,5 друк. арк.).

3. Разумный В.В. Фидаизм – дестабилизирующий фактор арабо-израильских отношений: к 50-летию государства Израиль // Вісник Донецького університету. Серія В. Гуманітарні науки. – 1999. – № 1. – С. 91-97 (0,5 друк. арк.).

4 Разумный В.В. Идеологические аспекты современного фидаизма // Історичні та політологічні дослідження. – 1999. – №1-2.– С. 193-200 (0,5 друк. арк.).

5. Войницкий Д.Н., Разумный В.В. Христианское население в арабских странах современного Ближнего Востока: религиозно-социологический аспект // Історичні та політологічні дослідження. – 2001. - № 5. – С. 163-171 (0,5 друк. арк.).

6. Разумный В.В. К вопросу о внешнем факторе в чеченской войне // Східна Європа і Світове співтовариство: історія і сучасність: матеріали міжнародної наукової конференції (Донецьк, 13-14 вересня 1996 р.). – Донецьк: ДонДУ, 1996. – С. 60-61 (0,2 друк. арк.).

7. Разумный В.В. Идеология и практика фидаизма (на примере деятельности экстремистских организаций Египта) // Африка в меняющемся мире. VII всероссийская конференция африканистов (Москва, 1-3 октября 1997 г.). Тезисы докладов. Выпуск 1. – М.: Институт Африки РАН, 1997. – С. 154-156 (0,2 друк. арк.).

8. Разумный В.В. Развитие фидаизма в странах Северной Африки в новом тысячелетии // Африка на пороге нового тысячелетия. VIII всероссийская конференция африканистов (Москва, 28-30 сентября 1999 г.). Тезисы докладов. – М.: Институт Африки РАН, 1999. – С. 82-83 (0,2 друк. арк.).

АНОТАЦІЇ

Разумний В.В. Історія фідаїзму у новітній час. Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеню кандидата історичних наук по спеціальності 07.00.02 – Всесвітня історія. – Донецький національний університет. Донецьк, 2001.

Дисертація представляє собою історичне дослідження фідаїзму, який є найбільш радикальною формою ісламського екстремізму. Дії мусульманських релігійно мотивованих терористів вже перестали бути вузькою регіональною проблемою арабських країн й представляють сьогодні загрозу безпеці всього світового співтовариства. При цьому особливу тривогу викликають суїцидні теракти фідаїв – ісламських терористів-смертників. Для них смерть у джихаді, а саме так вони називають свою боротьбу, є актом самопожертви в ім'я ідеалів ісламу й шляхом порятунку в релігійному розумінні. В ході дослідження особлива увага приділялася вивченню ідеологічної бази фідаїзму. Наголошується, що дії релігійних екстремістів не можна ототожнювати з мусульманською релігією, яка в цілому засуджує насильство й терор. В дисертації розглянуто соціально-економічні чинники, що сприяють розвитку релігійно мотивованого тероризму в ісламських країнах. Проводиться думка, що саме економічні труднощі й соціальні проблеми спонукають мусульман до радикальних дій. Важливе місце у роботі посідає аналіз термінології проблеми. Також підкреслено, що на даний момент не встановлено єдиний, загальноприйнятий термін, який характеризує дії ісламських радикалів. У роботах вітчизняних й закордонних дослідників використовуються такі визначення як “ісламський фундаменталізм”, “ваххабізм”, “ісламізм”. В роботі обґрунтовано необхідність вживання терміну “фідаїзм” для характеристики явища, про яке йдеться. В дисертації проаналізована діяльність ісламських терористів-смертників в арабських країнах й на Північному Кавказі, визначені загальні моменти у тактиці фідаїв, узагальнено наявний досвід боротьби проти фідаїзму. Підкреслено, що теракти ісламських екстремістів мають “видовищний” характер й супроводжуються великою кількістю жертв серед мирного населення. Недооцінка небезпеки, яку представляють дії терористів-смертників, завжди має трагічні