Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

СЕРЕДНИЦЬКА Анна Ярославівна

УДК 808.3 – 541.2

ІДЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ДІЄСЛІВНОЇ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.15 - загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Клименко Ніна Федорівна, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, завідувач відділу структурно-математичної лінгвістики

Офіційні опоненти – – доктор філологічних наук, професор Грещук Василь Васильович, Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника Міносвіти України, завідувач кафедри української мови кандидат філологічних наук, доцент Дарчук Наталя Петрівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міносвіти України, доцент кафедри сучасної української мови

Провідна установа – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міносвіти України, кафедра загального і прикладного мовознавства, м. Харків

Захист відбудеться 22 січня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.172.01. для захисту докторських (кандидатських) дисертацій при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.

Автореферат розіслано 15 грудня 2001 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук, професор Н.Г. Озерова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Останнім часом у парадигмі лінгвістичних концепцій спостерігається поглиблення інтересу до системного аналізу лексики. Особливу увагу мовознавці приділяють вивченню семантичних факторів системності лексики, досліджуючи лексичні об'єднання на основі семасіологічного та ономасіологічного підходів. Обраний нами ономасіологічний напрям дослідження (від змісту до лексичного вираження) дозволяє підвести поняттєву основу під одну з найвагоміших у лексичному фонді української мови лексико-семантичну групу – дієслова руху.

Результати поняттєвої класифікації дієслівної лексики отримують лексикографічне вираження в ідеографічному словнику, стаття якого має ономасіологічну спрямованість від концепту (поняття) до лексичних засобів його вираження, що призводить до зосередження в її межах семантично близьких лексичних одиниць, які з певними змістовими варіаціями передають одне поняття.

Необхідність створення ідеографічного словника, у якому лексична частина організована за системним принципом, відчувалася упродовж усієї історії розвитку лінгвістичної думки. У світовій лексикографічній практиці є чимало таких словників: словник П.М. Роже, П. Буасьєра, Ф. Дорнзайфа, Е. Блана, Р. Галліга і В. фон Вартбурга, Х. Касареса. У російській філології відомі ідеографічні словники Ю.М. Караулова, В.В. Морковкіна, О.С. Баранова, Л.Г. Бабенко, Н.Ю. Шведової. Єдиною розробкою українських мовознавців з цієї тематики є автоматизований ідеографічний тезаурус Н.В. Сніжко та М.Д. Сніжка, у якому представлена інформація про 54 тисячі іменників української мови.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розроблення нового поняттєвого і процедурного апарату для укладання ідеографічного словника на матеріалі дієслівної лексики української мови. Оскільки релятивний характер дієслівної семантики не дозволяє використати для ідеографічного поділу дієслів переміщення систему понять, властиву науковому розумінню категорії руху, виникає необхідність відтворення характерної для них мовної поняттєвої класифікації. Описана у дисертаційному дослідженні спроба відтворити поняттєву організацію дієслівної лексики на основі мовної картини світу, відображеної у дефініціях тлумачного словника, в українському мовознавстві здійснюється вперше.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов`язаний із комплексною науковою програмою створення дослідницької та інформаційно-пошукової системи – морфемно-словотвірного фонду української мови, робота над яким ведеться у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства НАН України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є укладання фрагмента дієслівного ідеографічного словника, лексична частина якого охоплює дієслова, що позначають поняття переміщення.

У процесі укладання ідеографічного словника необхідно вирішити ряд практичних завдань:

1) вибрати концепти – реєстрові одиниці ідеографічного словника, на основі яких проходить добір лексичного наповнення статей ідеографічного словника;

2) відібрати з масиву тлумачного словника сучасної української мови лексико-семантичні варіанти дієслів, які позначають поняття переміщення і розподілити їх за окремими статтями ідеографічного словника;

3) провести розподіл словникових статей на лексико-семантичні групи.

Основним завданням роботи є розроблення набору процедур, на основі яких відбувається формування дієслівних ідеографічних словників.

Об'єкт дослідження – дієслова, які позначають поняття просторового переміщення. Вибір об'єкта дослідження зумовлений тим, що дієслова руху входять до ядра дієслівної підсистеми лексики української мови. Вони є високочастотними, належать до основного лексичного фонду, мають високий словотвірний потенціал, відіграють роль центрального компонента у реченні, мають типову сигніфікативну семантику, в основі якої лежить відношення між місцем перебування предмета у просторі та плином часу. Відповідно, методико-процедурний апарат ідеографічної класифікації, розроблений для дієслів переміщення, буде ефективно працювати і на матеріалі інших дієслівних груп.

Предмет дослідження – лінгвістична поняттєва організація дієслів переміщення, яка існує у свідомості носія української мови.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена вибором об`єкта дослідження – дієслів переміщення сучасної української мови, ідеографічна класифікація яких проводиться вперше. Встановлено, що побудову синоптичної схеми ідеографічного словника дієслів переміщення необхідно проводити за допомогою індуктивного підходу, який передбачає продукування поняттєвих узагальнень на основі лексичних значень дієслів. Спроба використати при моделюванні синоптичної схеми ідеографічного словника мовну поняттєву класифікацію, сформовану на підставі аналізу визначень тлумачного словника, є першою в українському мовознавстві.

На відміну від попередніх досліджень, глибина ідеографічного опису дієслівної лексики у нашому словнику є багаторівневою і відбиває перехід від поняттєвих лексичних об'єднань до лексико-семантичних груп. Ми не зупиняємося на етапі поділу дієслів на словникові статті, як це відбувається у більшості ідеографічних словників, а ділимо лексичне наповнення кожної статті на лексико-семантичні групи (синонімічні ряди, антонімічні пари) та словотвірні гнізда, формуючи структуру статті у вигляді зон та підзон. Виникнення системних зв'язків між дієсловами ми пояснюємо на основі ієрархічних стосунків (опозицій) між диференційними семами різного рівня узагальнення, використовуючи розроблену нами класифікацію диференційних ознак, які входять до семної структури дієслів переміщення.

Практичне значення роботи полягає у тому, що у ній вперше запропоновано методику ідеографічної класифікації дієслівної лексики української мови, яка передбачає:

1) визначення критеріїв відбору концептів;

2) обґрунтування способу встановлення зв`язку між реєстровими одиницями словника, які мають екстралінгвістичну природу, і значеннями дієслів переміщення;

3) створення нової форми групування лексичного матеріалу всередині окремої словникової статті – поділ дієслів на синонімічні ряди за диференційними ознаками їхніх значень, поділ похідних дієслів на підзони за словотвірними ознаками.

У процесі роботи створено фрагмент ідеографічного словника сучасної української мови, до складу якого входять 5500 лексико-семантичних варіантів дієслів переміщення. Ідеографічний словник дієслів переміщення належить до лексикографічних праць нового типу, інформація у яких організована так, що дозволяє отримувати якісно нові результати і розв'язувати ряд лінгвістичних завдань. Зокрема, системна організація лексичної частини словника дає змогу вивчати парадигматичні зв'язки як непохідних, так і похідних дієслів переміщення, будову їхніх словотвірних гнізд, типи складності їхньої семної структури.

Результати дослідження можуть бути використані при укладанні ідеографічного словника сучасної української мови, а також у кількох дотичних до ідеографії сферах лінгвістичної науки та практики. Множина концептів, виділена в процесі роботи, може бути застосована у ролі фрагмента метамови для проведення автоматичного семантичного аналізу, для створення систем автоматичного пошуку, реферування, а також при формуванні картини світу, характерної для української мови. Виділені під час аналізу визначень дієслів переміщення слова та словосполучення-орієнтири, які є формальними виразниками змісту сем, можуть вживатися для формалізації процедури аналізу семної структури дієслова. Перелік архілексем – дієслів із максимально абстрактною семною структурою, ідентичною до змісту концептів, доцільно враховувати при укладанні словників-мінімумів, коротких тлумачних словників, при створенні посібників для вивчення української мови для іноземної.

Теоретичні висновки і спостереження, отримані в процесі роботи, можуть бути використані при читанні спецкурсів із лексичної семантики, які висвітлюють проблеми когнітології української мови (зокрема, створення національно-мовної картини світу, типологічного порівняння картин процесу переміщення у різних мовах), системності лексики, польової організації лексичного континууму; аналізують проблеми семантичної структури слова, способів його визначення у тлумачних словниках; описують методику створення ідеографічних словників.

Матеріал роботи. Лексичний масив дієслів переміщення, який підлягає ідеографічній класифікації, формують 5500 лексико-семантичних варіантів як похідних, так і непохідних дієслів, семна структура яких містить категоріально-лексичну ознаку "переміщатися". До лексичного складу ідеографічного словника входять всі лексико-семантичні варіанти дієслів переміщення, незалежно від їхнього стилістичного забарвлення та частоти вживання. Поза межами словника опиняються дієприкметники, дієприслівники, а також архаїзми, історизми і діалектна лексика.

Основою для реалізації практичних завдань роботи, зокрема, відбору дієслів переміщення, формування синоптичної схеми, окреслення меж словникових статей та поділу їх на зони та підзони є тлумачний словник сучасної української мови.

Апробація результатів дисертації. Робота апробована на республіканській конференції "Семантика, синтактика і прагматика мовленнєвої діяльності" (Львів, 1999); на Ювілейних читаннях, присвячених 75-річчю Н.І. Тоцької та І.К. Кучеренка (Київ, 1998).

Публікації. Основні теоретичні положення та практичні здобутки дисертації викладено в п'яти публікаціях, серед яких три статті у виданнях, які увійшли до переліку ВАК України, та двоє тез доповідей на міжнародних наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить ... сторінок, з них ... сторінок тексту, 16 сторінок списку використаних джерел, 27 сторінок таблиць. Обсяг додатку А – ... сторінок. Список використаної літератури складається з 181 найменування. Робота містить 24 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, подано відомості про наукову новизну отриманих результатів та їх практичне застосування, визначено методологічну основу формування ідеографічного словника.

Перший розділ роботи "Будова ідеографічного словника" присвячений опису основних понять лінгвістичного апарату ідеографічної класифікації. Наведено загальну характеристику ідеографічного словника, описано структуру його статті, пояснено тезу про близькість словникової статті до поняттєвого поля, охарактеризовано природу реєстрових одиниць словника – концептів і функцію синоптичної схеми – таксономічної системи концептів.

Ідеографічний словник дієслів переміщення, формування якого описане у дисертаційному дослідженні, є фрагментом ідеографічного словника дієслівної лексики української мови. Його лексичне наповнення, до складу якого входить більше 5500 лексико-семантичних варіантів похідних та непохідних дієслів переміщення, поділене на 54 словникові статті. Кожна з цих статей складається з реєстрової одиниці – концепту та групи лексико-семантичних варіантів дієслів, значення яких відповідають змісту цього концепту. В ролі концептів, за якими відбувається поділ дієслів переміщення на окремі статті, виступають видові поняття, у змісті яких категоріальну ознаку переміщення "змінювати своє розташування в просторі з плином часу" уточнюють диференційні ознаки, які стосуються особливостей та умов переміщення: Переміщатися за допомогою ніг (категоріально-лексична ознака "переміщатися" + диференційна ознака "за допомогою ніг"), Переміщатися по ковзкій поверхні (категоріально-лексична ознака "переміщатися" + диференційна ознака "по ковзкій поверхні"), Переміщатися у рідині ((категоріально-лексична ознака "переміщатися" + диференційна ознака "у рідині"), Переміщатися донизу (категоріально-лексична ознака "переміщатися" + диференційна ознака "донизу") і т.д.

Хоча концепт є величиною позамовною, він як реєстрова одиниця статті, вимагає лексичного оформлення. Засобами мови те саме поняття (наприклад, переміщатися бігом) можна передати по-різному: іменником біг, дієсловом бігти, словосполученням переміщатися бігом. Серед цих варіантів необхідно підібрати оптимальний лексичний відповідник, який може виконувати функцію назви концепту. Визначальним при відборі назви концепту є намагання досягнути її максимальної однозначності і прозорості, чіткого розкриття змісту концепту. З огляду на відповідність цим критеріям найбільш коректно подавати концепти словосполученнями, у складі яких кожну ознаку змісту концепту передає окремий лексичний засіб.

У процесі укладання ідеографічного словника концепт виконує функцію класифікатора, поняттєвої основи для відбору дієслів до складу статті. Порівнюючи ознаковий склад змісту концепту та семну структуру значень дієслів, ми встановлюємо лексичне наповнення словникової статті. Наприклад, до складу словникової статті Переміщатися в повітрі входять дієслова летіти1, влітати1, літати1, линути1, полинути1, маяти1//, ринути2 поет., ширяти3 перен., шугати1 і т.д., значення яких містить категоріально-лексичну ознаку "переміщатися" та диференційну ознаку "в повітрі". Таким чином ми вирішуємо проблему узгодження поняття і значення, логічної та мовної частини словника.

На основі змісту концепту Переміщатися в повітрі також відбувається поділ лексичного наповнення статті на зони та підзони. Залежно від кількості і характеру диференційних ознак, які входять до значень дієслів польоту, ми ділимо їх на 4 основні зони: зону прямого відповідника -- архілексеми (летіти1), зону похідних від архілексеми дієслів (влетіти1, полетіти1 і т.д.), зону синонімів архілексеми (линути1, плисти1, дзизкати і т.д.), зону похідних від цих синонімів (прилинути1, подзизкувати і т. д.).

Таким чином, концепт очолює словникову статтю, є її семантичним центром, на основі якого об`єднуються слова. З урахуванням змісту концепту відбувається відбір дієслів до статті, а система концептів – синоптична схема – забезпечує встановлення зв`язків між окремими статтями словника, тому укладання ідеографічного словника звичайно розпочинають із виділення і групування концептів.

У другому розділі "Методика формування синоптичної схеми для ідеографічного поділу дієслівної лексики української мови" розглянуто принципи відбору поняттєвих стрижнів ідеографічного словника – концептів.

Метод відбору концептів для ідеографічної класифікації дієслів є принципово іншим, ніж для предметної лексики, зокрема іменників. Оскільки значення дієслів не співвідноситься прямо з онтологічною сферою, а висвітлює відношення між реаліями, пошук концептів для ідеографічного опису дієслівної лексики ми проводимо не в предметній, а в поняттєвій сфері, аналізуючи зміст поняття переміщення.

Навіть із врахуванням того, що процес переміщення у мовному розумінні обмежений лише механічним рухом, він має багато форм та різновидів, зумовлених особливостями предмета, умовами, засобами переміщення, спрямованістю переміщення та його траєкторією. Парадигма видових понять, підпорядкованих категорії переміщення, містить близько п'ятдесяти часткових понять, у змісті яких категоріальна ознака "переміщатися" уточнена однією або кількома диференційними ознаками: Переміщатися бігом, Переміщатися за допомогою транспорту, Переміщатися в повітрі і т. д. Ці поняття володіють достатнім інтегральним і розрізнювальним потенціалом для того, щоб стати концептами, на основі яких буде здійснюватися поділ дієслів переміщення на ідеографічні статті.

Оскільки ознака "переміщатися" входить до структури всіх концептів, визначальними у їхньому змісті є диференційні ознаки, за якими відбувається поділ дієслів на окремі словникові статті. Таким чином, для того щоб сформувати зміст концептів, необхідно виділити множину диференційних ознак, які уточнюють категоріальну ознаку "переміщатися" і є розрізнювальними при розподілі дієслів на словникові статті. Встановлення диференційних ознак категорії переміщення може відбуватися за допомогою двох методів – дедуктивного та індуктивного. Дедуктивний метод передбачає пошук диференційних ознак категорії переміщення на основі наукової картини цього явища, відображеної у філософських, фізичних працях, енциклопедичних і спеціальних термінологічних словниках. В результаті дедуктивного аналізу категорії переміщення ми виділили 12 диференційних ознак процесу переміщення: "обертальна траєкторія руху", "безладна траєкторія руху", "коливальна траєкторія руху", "швидкість руху", "саморух", "рух під дією зовнішніх сил", "тривалість руху"; "повторюваність руху", "початок руху", "кінець руху", "переміщення рідини", "переміщення газоподібного тіла". Як бачимо, загальна кількість диференційних ознак поняття переміщення, встановлена за допомогою дедуктивного методу, є недостатньою для створення синоптичної схеми.

Дедуктивний метод доцільно застосовувати для формування синоптичної схеми загальномовних ідеографічних словників, до складу яких входить весь лексичний масив тієї чи іншої мови. Синоптична схема загальномовних словників містить ряд категоріальних концептів, таких, як Простір, Час, Рух, Наслідок, Причина, Відношення, Буття, Людина, Природа, Діяльність і т. д. Встановлюючи відношення між рядом абстрактних категорій, неможливо обійтися без наукових матеріалів. Натомість при відборі концептів для ідеографічного словника дієслів переміщення дедуктивний метод не виправдовує себе: отримані концепти є надто загальними, а їхня кількість – недостатньою.

Оскільки до складу ідеографічного словника дієслів переміщення входять лексичні відповідники лише одного категоріального концепту Рух, виникає необхідність максимально конкретизувати синоптичну схему, наблизити її до системи поняттєвих узагальнень, характерних для мовної картини процесу переміщення.

Мовне відображення поняття руху зафіксоване передусім у семантичній підсистемі мови, у значеннях дієслів руху. Диференційні характеристики процесу переміщення отримують вираження у семантичній структурі дієслів руху у вигляді диференційних сем. Таким чином, на противагу дедуктивному методу, який встановлює диференційні ознаки поняття переміщення з екстралінгвістичного погляду, на основі енциклопедичних та наукових матеріалів, можна застосувати метод, який передбачає виділення диференційних сем у предметно-логічних значеннях дієслів руху. Цей метод ми називаємо індуктивним, оскільки він дозволяє піднятися від лексичних значень дієслів руху до поняттєвих узагальнень.

Оскільки односторонніми одиницями – семами, у яких немає форми, складно оперувати, для аналізу семної структури дієслова доцільно використовувати визначення цього дієслова, подане у тлумачному словнику. Звісно, дефініція не дає прямого переліку сем, з яких складається значення слова, але за допомогою методу ступеневого аналізу визначень, розробленого Е.В. Кузнєцовою, можна встановити семний склад будь-якого дієслова руху. Аналізуючи семну структуру дієслів переміщення на основі їхніх визначень у тлумачному словнику, ми виділили близько 60 диференційних лексико-семантичних ознак, що увійшли до змісту концептів як конкретизатори категоріальної ознаки переміщення. На основі цих диференційних ознак виділено 54 концепти третього рівня, які є реєстровими одиницями словника.

Оскільки диференційні ознаки, які входять до складу цих концептів, вказують на п'ять основних типів уточнення поняття переміщення, а саме: спосіб переміщення, напрям переміщення, траєкторія руху, зміна стану, зміна розташування предмета в просторі, ми ділимо концепти третього рівня на п'ять великих груп, очолених концептами другого рівня: Зміна розташування предмета в просторі – Змінювати положення в просторі, Приймати певне положення в просторі, Розташовуватися де-небудь; Зміна стану -- Втрачати здатність руху, Дозволяти переміщатися, Перешкоджати переміщатися, Починати переміщатися, Припиняти переміщатися, Сповільнювати переміщення; Напрям переміщення – Переміщатися, змінюючи напрям, Переміщатися всередину / назовні чого-небудь, Переміщатися до / від однієї точки, Переміщатися до чого-небудь / від чого-небудь, Переміщатися догори, Переміщатися донизу, Переміщатися назад, Переміщатися у певному напрямку, Переміщатися упоперек чого-небудь, Переміщатися через що-небудь, Переміщатися, наштовхуючись, Примушувати рухатися у певному напрямку; Спосіб переміщення – Переміщати волоком, Переміщати кидком, Переміщати, навантаживши на себе; Переміщати, пересилаючи; Переміщатися бігом, Переміщатися великою масою, Переміщатися з шумом, Переміщатися за допомогою ніг, Переміщатися за допомогою транспорту, Переміщатися плавно, Переміщатися по ковзкій поверхні, Переміщатися повільно, Переміщатися стрибками, Переміщатися у повітрі, Переміщатися у рідині, Переміщатися швидко, Переміщатися, випереджаючи; Переміщатися, котячись; Переміщатися, переслідуючи; Переміщатися, подорожуючи; Переміщатися, сунучись; Переміщатися, танцюючи; Переміщення повітряних мас, Переміщення рідини, Переміщення рослин; Переміщення сипкої речовини, Переміщення тварин, Пересуватися поповзом, Робити рухи окремими частинами тіла; Траєкторія руху – Здійснювати коливальний рух, Здійснювати обертальний рух, Переміщатися безладно.

У лінгвістичній картині категоріального концепту Рух найбільшу питому вагу займають 29 понять, які стосуються способу переміщення предмета (53, 7 % від загальної кількості концептів). Крім них, категорію руху уточнюють 18 просторових (33,3 %) та 4 часові (7,4 %) видові поняття, а також 3 концепти, які позначають процес отримання або втрати здатності переміщення (5, 5 %). Присутність серед концептів великої кількості понять, які уточнюють спосіб переміщення, ми пояснюємо тим, що ці ознаки можуть бути виражені лише засобами лексичної семантики дієслів, аналіз якої ліг в основу нашої ідеографічної класифікації. Можливо, значна перевага просторових ознак над часовими зумовлена тим, що часові характеристики процесу переміщення здебільшого отримують вираження не стільки в лексичній семантиці дієслова, скільки в його граматичних категоріальних значеннях часу, у словотворчих значеннях дієслівних префіксів, а також у лексичних значеннях інших частин мови (прислівників, прикметників, прийменників).

У третьому розділі "Встановлення лексичного складу статей ідеографічного словника" описана методика відбору лексичного наповнення статті.

Оскільки стаття ідеографічного словника, яка містить семантично споріднені дієслова, що позначають одне поняття, може бути прирівняна до поняттєвого поля, при відборі дієслів до її складу доцільно застосувати методику формування поняттєвих полів. Існує багато теорій окреслення меж поля, але найчастіше мовознавці дотримуються семантико-логічного методу, згідно з яким, перш ніж формувати поле, необхідно вибрати семантичну основу (ознаку або їх сукупність), на базі яких буде проходити відбір лексичних одиниць. Семантичною основою статті ідеографічного словника дієслів переміщення є поєднання категоріально-лексичної та диференційної ознак, які формують зміст концепту. Таким чином, до складу статті входять дієслова, значення яких містить категоріально-лексичну і диференційну ознаки, характерні для змісту концепту. Наприклад, основним критерієм відбору дієслів до статті Переміщатися в повітрі є наявність у їхніх значеннях категоріальної ознаки "переміщатися" та диференційної ознаки "в повітрі": витати2 (літати, ширяти в повітрі), летіти1 (пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах)), плисти3 перен. (плавно летіти, нестися в повітрі) (про птахів або літальні апарати), ширяти3 (плавно, легко летіти; линути), шугати1 (літати, швидко пересуваючись в повітрі) і т. д.

У другому розділі ми встановили множину концептів третього рівня, їхній зміст та лексичні засоби (архілексеми та словосполучення-орієнтири), які передають зміст цих концептів у визначеннях дієслів переміщення. Отримані результати дозволяють формалізувати семантико-логічний метод формування статті. При визначенні складу статті ми орієнтуємося не на присутність категоріально-лексичної та диференційних ознак у значенні дієслова, а на наявність або відсутність у його визначенні певних архілексем або словосполучень-орієнтирів, які є носіями цих ознак. Так, ми відносимо дієслова до статті Переміщатися за допомогою ніг, якщо до їхніх визначень входять:

1) архілексеми іти1, ходити1, вести1, водити1;

2) їхні похідні походити1, приходити1, заводити1, привести1 і т. д.;

3) словосполучення-орієнтири пересуватися, ступаючи ногами; переміщатися, ступаючи ногами; пересуватися пішки; переміщатися у просторі, крокуючи; переставляючи ноги, змінювати місце в просторі; роблячи кроки, переміщатися.

Якщо перелічені архілексеми та словосполучення-орієнтири у визначенні дієслова відсутні, ми аналізуємо дефініцію його основного відповідника і за допомогою методу ступінчатої ідентифікації піднімаємося до них: ходити1// (вештатися, тинятися без діла) а вештатися недок., розм. (ходити туди-сюди, в різних напрямках, блукати, бродити де-небудь).

У четвертому розділі роботи, "Встановлення внутрішньої структури статті ідеографічного словника", описано методику поділу лексичного наповнення статті на лексико-граматичні групи.

Ідеографічна класифікація дієслів переміщення не завершується відбором множини концептів та поділом дієслів на словникові статті. Остаточним етапом формування дієслівного ідеографічного словника є структурування його статей на зони та підзони. Оскільки стаття ідеографічного словника поєднує одиниці екстралінгвістичного та лінгвістичного характеру, її структура складається з поняттєвої частини, до якої входить зона назви концепту і дві зони його порядкових номерів (Переміщатися бігом I.1.) та лексичної частини, яку формують відповідники концепту, ЛСВ дієслів переміщення. Великий обсяг лексичної частини статті, який у окремих випадках сягає 500 – 700 ЛСВ, робить некоректним представлення множини лексичних одиниць у вигляді алфавітного списку і вимагає подальшого поділу дієслів на зони за диференційними ознаками їхніх значень.

Лексична зона об'єднує дієслова з однорідною семною структурою, значення яких є модифікованим однотипними диференційними ознаками або їх поєднанням. Поділ дієслів на зони відбувається на основі відповідності їхніх значень змісту концепту, який очолює статтю. Залежно від того, наскільки точно значення дієслова відповідає змісту концепту (наприклад, концепту Переміщатися за допомогою ніг), ми виділяємо зони:

1) архілексеми, значення якої є адекватним до змісту концепту (іти1 = переміщатися + за допомогою ніг);

2) похідних від архілексеми, значення яких уточнене словотвірними ознаками (приходити1 = переміщатися + за допомогою ніг + до чого-небудь);

3) синонімів архілексеми, значення яких є ускладненим диференційними ознаками другого рівня (плестися1 = переміщатися + за допомогою ніг + повільно);

4) похідних від цих синонімів, до значення яких, крім диференційної ознаки другого рівня, входить словотвірна ознака (поплестися = переміщатися + за допомогою ніг + повільно + почати).

Якщо ту саму ознаку другого рівня містять кілька дієслів у статті, ми виділяємо у зоні синонімів архілексеми окремий синонімічний ряд (наприклад, ряд "Іти повільно" у статті Переміщатися за допомогою ніг: брести1, волоктися2, дибати, дибуляти, клигати, лізти2, плентатися, плестися1, повзти2//, посувати2 і т.д.). Зона синонімів може містити кілька синонімічних рядів. Кожен з них має назву, яка складається з архілексеми та диференційної ознаки, що уточнюють її: Бігти, утворюючи шум, Бігти швидко. Диференційні ознаки другого рівня, характерні для значень синонімів архілексеми кожної з словникових статей, та лексичні засоби їхнього вираження у визначеннях дієслів переміщення ми виділили індуктивним методом, аналізуючи визначення синонімів у кожній словниковій статті зокрема.

Похідні дієслова, утворені від архілексеми та її синонімів, додатково поділяємо на 43 підзони. Класифікація похідних дієслів на підзони відбувається за тими просторовими, часовими, інтенсивними ознаками, якими похідні дієслова відрізняються від твірного. Наприклад, до лексико-семантичної групи № 3 похідних від дієслів іти (ходити), виділеної за ознаками "переміщатися всередину / назовні чого-небудь", належать дієслова входити1, повходити1, заходити1, позаходити1, проходити4, входити, заходити. До цієї ж лексико-семантичної групи належать і синоніми до похідних дієслів, значення яких також містять ознаки "переміщатися всередину / назовні чого-небудь". Це можуть бути як непохідні, так і похідні, утворені від інших коренів дієслова – іти 4// (заходити до якогось приміщення), ходити1// (потрапляти всередину чого-небудь, входити, заходити), вриватися (силоміць, швидко, переборюючи перешкоди, без дозволу), вломитися (самовільно ввійти в приміщення, розбивши двері, вікна і т. ін.; увірватися), пропихатися1 (поштовхами, перемагаючи перешкоди, проходити, пробиратися куди-небудь, між чимось, кимсь, крізь щось і т. ін.; проштовхуватися), пхатися2// (заходити, залазити кудись (переважно нахабно)), піти3// (вийти за межі якого-небудь місця, з якого-небудь приміщення і т. ін.), випихатися2 (з труднощами вийти, вилізти звідкись), змотуватися2 фам. (йти звідкись, швидко покидати яке-небудь місце; тікати), вислизати2 (швидко і непомітно виходити, вибігати звідки-небудь) і т. д.

Систему словотвірних ознак, за якими відбувається поділ похідних дієслів на підзони, ми також виділили індуктивним методом, порівнюючи значення похідних дієслів переміщення та їхніх твірних. Реєстр словотвірних підзон формують:

1) регулярні просторові ознаки: "догори" (сходити1, виходити4, виїжджати3); "донизу" (сходити2, збігати1); "до однієї точки з різних напрямків" (сходитися1, збиратися1); "від однієї точки в різних напрямках" (розбігатися1, розходится1); "переміщатися всередину об'єкта" (заходити1, входити1); "переміщатися назовні об'єкта" (виходити1, вилітати1); "від об'єкта" (підходити1, прилітати1); "до об'єкта (відходити1, відскакувати1); "навколо об'єкта" (обходити1, обпливати2); "повз об'єкт" (пролітати1, проїжджати2); "над об'єктом" (перелітати3); "під об`єкт" (підпливати2, підтаскувати2); "наштовхнутися на об`єкт" (наскакувати2, налітати1//); "з місця на місце" (переходити4, перекочуватися2);

2) нерегулярні просторові ознаки: "за об'єкт" (зайти); "крізь щось" (просовувати1, прокидати); "туди й назад" (сходити1, збігати1, злітати3); "задалеко" (залітати2, заїжджати2); "за межі чогось" (залітати2//); "на поверхню чого-небудь" (обливати1, посипати4); "з поверхні чого-небудь" (обсипати4//, звівати1//, скидати); "з усіх боків" (обвівати1, провіювати1//, обдувати1); "вперед" (просовувати2).

3) регулярні часові ознаки: "почати" (піти1, полинути1, заструменіти1); "закінчувати" (доходити1, відмарширувати1); "якийсь час" (політати); "однократний рух" (стрибнути, хитнути); "час від часу" (повівати1, пострибувати); "повторюваний рух" (попоходити, попокрутити, попокидати).

4) нерегулярні часові ознаки: "тривалий час" (попойти1); "певна відстань за певний проміжок часу" (проїжджати4).

5) регулярні ознаки інтенсивності переміщення: "інтенсивний рух" (розходитися, розбігатися); "достатньо інтенсивний, близький до вичерпності рух, суб`єкт відвідав усі наперед визначені місця" (обходити, оббігати, облазити1//); "надмірно інтенсивний рух, внаслідок чого переміщення припиняється, суб`єкт повністю задовольнився виконуваною дією або відчуває себе втомленим нею" (находитися, вибігатися, налазитися); "надмірно інтенсивний рух, внаслідок якого суб'єкт досягає негативного результату" (доходитися, долітатися, добігатися).

6) нерегулярні ознаки інтенсивності переміщення: "особлива старанність при виконанні дії" (витанцьовувати1); "дія, яка виходить за межі звичайного або допустимого" (перегулювати1); "дія, яка доводить об'єкт до крайнього стану" (затягати1(2) розм., перех., з'їздити3 розм., перех.); "суб'єкт втратив здатність бути джерелом дії" (відходжувати2 розм., відтанцювати, від'їздити, відлітати1 (2)); "ослаблена інтенсивність, неповнота вияву дії" (накрапувати, навівати); "супровідність дії" (пританцьовувати).

Щоправда, не всі дієслова, які входять до макрополя дієслів руху, утворюють похідні за 40 словотвірними ознаками. Простежується така тенденція: чим частотнішим є слово, тим більшою є кількість його словотвірних похідних. Найбільший обсяг мають словотвірні гнізда архілексеми (наприклад, іти1), натомість зі зростанням конкретності дієслів зменшується кількість його похідних. Так, у рідковживаних синонімів до архілексеми іти1 – цибати1, дріботіти1, сипати9 і т. д. похідні реалізуються лише у деяких позиціях схеми, переважно пов`язаних із часовими ознаками початку і тривалості руху.

Якщо у межах статті поєднані як односпрямовані, так і різноспрямовані дієслова, то її зонна структура дублюється. Односпрямованій архілексемі (наприклад, бігти1) підпорядковані зони її похідних та синонімів, значення яких містить ознаку односпрямованості (збігати6, набігати3, вбігати1, прибігати1, добігати1 і т. д.; мести3, мчати1//, драпати1, нестися1//, шпарити2 та ін.), а різноспрямованій (бігати1) – похідних та синонімів, у значеннях яких присутня ознака різноспрямованості (побігати1, розбігатися, вибігатися і т. д.; ганяти, гасати, носитися1) .

Аналогічному структуруванню підлягають статті, які поєднують неперехідні й перехідні дієслова. Неперехідній архілексемі (наприклад, сипатися1) підпорядковані зони її похідних та синонімів, які містять значення неперехідності (розсипатися1, пересипатися1, посипатися1, насипатися1; сіятися3//, труситися5, литися1//, стікати1// та ін.), перехідній – перехідних дієслів (обсипати4, сипнути3, всипати1, досипати і т. д.; сіяти, трусити6).

Якщо стаття поєднує як перехідні / неперехідні, так і односпрямовані / різноспрямовані дієслова, її зонна структура складається з чотирьох груп: групи зон, підпорядкованих односпрямованій неперехідній архілексемі (іти1), групи зон різноспрямованої неперехідної архілексеми (ходити1), групи зон односпрямованої перехідної архілексеми (вести1) і групи зон різноспрямованої перехідної архілексеми (водити1). Таким чином, залежно від кількості варіантів архілексеми, зонна структура статті може містити від чотирьох до шістнадцяти зон.

Поділ лексичного наповнення словникової статті на зони та підзони дозволяє продемонструвати ступені поступового ускладнення семної структури лексичних відповідників концепту, висвітлити синонімічні, квазісинонімічні, антонімічні зв'язки між непохідними дієсловами, класифікувати всі можливі семантичні відмінності між значеннями твірного дієслова переміщення і його похідних, зібрати багатий матеріал для вивчення синонімії і антонімії серед похідних дієслів.

У висновках дисертації подається узагальнення теоретичних та практичних результатів роботи, наведені рекомендації щодо їх використання, коротко окреслено стан ідеографічних досліджень лексики української мови, наводяться причини, які спонукали нас до створення ідеографічного словника дієслів руху.

Основним теоретичним здобутком нашої роботи є розроблення нового підходу до ідеографічної класифікації дієслівної лексики. Як ми встановили, відбір концептів до синоптичної схеми дієслівного ідеографічного словника можливий лише на основі індуктивного принципу, який передбачає пошук понять-класифікаторів за допомогою узагальнення лексичних значень дієслів переміщення. У результаті аналізу семної структури дієслів переміщення нами виділено близько 60 диференційних сем, за якими можна поділити дієслова переміщення на 54 словникові статті. Хоча кількість цих сем є порівняно невеликою, вони повторюються у значеннях цілих груп дієслів, обсяг яких може сягати від 5 до 762 лексико-семантичних варіантів.

Коректний процес відбору лексичного наповнення статті можливий лише із застосуванням ономасіологічного принципу класифікації лексики. Встановлюючи лексичне наповнення словникової статті, ми враховуємо можливість вираження одного поняття різними дієсловами із спорідненою семною структурою. При цьому ми не обмежуємося встановленням переліку ознак, які є визначальними при відборі дієслів до тієї чи іншої статті, а виділяємо формальні (структурні та лексичні) засоби вияву цих ознак у дефініціях дієслів, що дозволяє формалізувати процедуру поділу дієслів за статтями.

У дисертаційному дослідженні вперше проведено спробу поєднати ідеографічну (поняттєву) і семантичну класифікацію дієслів переміщення. Серед множини лексичних відповідників одного концепту виокремлено лексико-семантичні групи (синонімічні ряди непохідних дієслів, синонімічні ряди похідних дієслів, антонімічні пари непохідних дієслів, синонімічні ряди похідних дієслів), а також експлікована структура дієслівного словотвірного гнізда. Об'єктивація системних зв'язків між дієсловами супроводжується поясненням природи цих відношень на основі розробленої нами ієрархічної системи дієслівних сем.

Крім того, в процесі роботи розроблена класифікація ознак, з яких складається значення дієслів переміщення (категоріально-лексична ознака, лексико-семантичні ознаки першого рівня, лексико-семантичні ознаки другого рівня, граматичні ознаки, лексико-граматичні ознаки фазових, кількісних та інтенсивних родів дії, словотвірні просторові ознаки). Визначено, які з цих ознак є розрізнювальними при поділі дієслів на словникові статті і входять до змісту концепту в ролі диференційної ознаки. Обґрунтовано принципи поділу статті на зони та підзони, встановлено відповідність між семантичною складністю дієслова та його місцем у зонній структурі статті. Аналіз лексичного наповнення синонімічної зони словникових статей дозволив нам провести детальну класифікацію видів синонімії як серед непохідних, так і похідних дієслів переміщення.

Основним практичним результатом роботи є створення методики укладання дієслівного ідеографічного словника української мови, яка включає систему прийомів та закономірностей відбору концептів, формування словникових статей та групування лексичного матеріалу всередині окремої словникової статті.

Не менш важливим практичним результатом нашої роботи є створення фрагмента ідеографічного словника сучасної української мови, лексична частина якого охоплює більше 5500 лексико-семантичних варіантів дієслів руху, відібраних із масиву тлумачного словника сучасної української мови. В процесі роботи ми звели їх під 59 концептів – загальних понять, які, в свою чергу, організовані у синоптичну схему – модель поняттєвої організації лексичної підсистеми дієслів переміщення. До складу синоптичної схеми входять 54 концепти третього рівня, на основі яких утворюються словникові статті, 5 концептів другого рівня, які об'єднують ці статті у групи близьких за змістом дієслів та один категоріальний концепт першого рівня Рух, якому підпорядковані всі концепти синоптичної схеми та дієслова переміщення. Встановлено лексичне наповнення 54 словникових статей, виділено 100 диференційних ознак для поділу лексичного складу статей на синонімічні ряди і 43 словотвірні ознаки, на основі яких відбувається поділ похідних дієслів на підзони.

Результати нашого дослідження можуть бути використані при укладанні ідеографічного словника сучасної української мови, а також в кількох дотичних до ідеографії сферах лінгвістичної теорії та практики – створенні метамови для автоматичного семантичного аналізу та синтезу, укладанні словників-мінімумів та коротких тлумачних словників, написанні посібників для вивчення української мови як іноземної.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1.Середницька А. Етапи формування ідеографічного словника дієслівної лексики // Філологічні студії: 2001. -- № 2. – С. 127 – 131.

2.Середницька А. Методи встановлення концептів для ідеографічного опису дієслівної лексики // Філологічні студії: 2001. -- № 3. – С. 94 – 99.

3.Середницька А. Опрацювання лексичного матеріалу в статті ідеографічного словника // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. Вип. 55 – 56. -- Київ: 1999. -- С. 91 – 95.

4.Середницька А. Принципи ідеографічної класифікації дієслів руху // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Збірник наукових праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування української словесності у Львівському університеті. – Львів: Світ, 1999. -- Ч. 2. -- С. 339 – 344.

5.Середницька А. Я. Мовна категоризація світу і її відображення у ідеографічному словнику // Семантика, синтактика і прагматика мовленнєвої діяльності. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Львів: Літопис, 1999. -- С. 87 – 90.

Анотації

Середницька А.Я. Ідеографічний поділ дієслівної лексики в сучасній українській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 – загальне мовознавство. – Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 2001.

У дисертації висвітлено методику формування фрагмента дієслівного ідеографічного словника української мови та теоретичні проблеми, пов`язані з його укладанням. У процесі роботи виділено 54 концепти – загальні поняття, які передають основне семантичне наповнення більше 5500 лексико-семантичних варіантів дієслів переміщення. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні ідеографічного словника сучасної української мови, а також в кількох дотичних до ідеографії сферах лінгвістичної теорії та практики – при формуванні метамови для автоматичного семантичного аналізу та синтезу, створенні словників-мінімумів та коротких тлумачних словників, написанні посібників для вивчення української мови як іноземної.

Ключові слова: ідеографічна класифікація, концепт, поняттєве макрополе, поняттєве субполе, поняттєве мікрополе, дієслова переміщення, лексико-семантичний варіант.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15 – общее языкознание. – Институт языковедения им. А.А. Потебни НАН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена описанию методико-процедурного аппарата, с помощью которого производится идеографическая классификация глаголов украинского языка. Целью исследования стало создание новой методики идеографического анализа, которая бы учла все семантические особенности глагольной лексики.

Сигнификативная направленность глагольной семантики не дает возможности использовать в качестве концептов-класисфикаторов экстралингвистическую систему понятий, свойственную научному пониманию движения. Отбор концептов для синоптической схемы идеографического словаря глаголов возможен исключительно с помощью индуктивного метода, предусматривающего поиск понятий-классификаторов через обобщение лексических значений глаголов движения. Описанная в диссертации попытка воссоздания понятийной организации глагольной лексики на основе языковой картины мира, отображенной в дефинициях толкового словаря,