ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШУЛЬГА ГАЛИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 658.012.4

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.02 — підприємництво, менеджмент і маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків — 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник — доктор економічних наук, професор

Одінцова Галина Сергіївна

Українська Академія державного управління

при Президентові України (Харківський філіал),

завідуюча кафедрою державного управління

та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Амосов Олег Юрійович

Українська Академія державного управління

при Президентові України (Харківський філіал),

заступник директора з навчальної роботи

кандидат економічних наук, професор

Соколова Людмила Василівна

Харківський державний технічний

університет радіоелектроніки,

професор кафедри економіки та менеджменту

Провідна установа — Інститут економіки промисловості НАН України,

відділ проблем управління виробництвом,

м. Донецьк

Захист відбудеться “21” червня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “18”травня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується докорінною зміною умов функціонування підприємств, що обумовлюється підвищенням рівня мобільності зовнішніх чинників і посиленням їх впливу на внутрішнє середовище. Тому ефективна діяльність та подальший розвиток вітчизняних підприємств повинні базуватися на принципах стратегічного управління, яке має вирішувати задачі забезпечення майбутньої життєдіяльності за рахунок постійного додержання балансу їх потенціалу з оточенням. Це свідчить про необхідність наукового обгрунтування переходу до стратегічного управління, яке має передбачати не тільки розробку альтернативних варіантів стратегії розвитку підприємства, вибір найбільш прийнятного з них, його послідовну реалізацію, а й докорінну перебудову системи, що управляє, з метою підвищення її гнучкості та адаптивності до змін у зовнішньому середовищі, сприйнятливості до нововведень; максимальне використання інтелектуального потенціалу управлінського персоналу, техніки і технології управління; постійне впровадження заходів щодо самовдосконалювання та саморозвитку керуючої системи.

Актуальність теми. Забезпечення якісного здійснення процесу розробки та реалізації стратегії розвитку підприємства висуває підвищені вимоги до його системи управління. Це зумовлює необхідність поступового нарощування управлінського потенціалу, здатного переводити об'єкт з стану, який існує, до бажаного, а також здійснювати ефективне управління його подальшим функціонуванням та розвитком у більш складній та динамічній ситуації.

Серед закордонних і вітчизняних вчених-економістів, які внесли суттєвий вклад у розробку наукових засад стратегічного управління, слід виділити дослідження таких авторів, як Р. Акофф, О.Ю. Амосов, І. Ансофф, О.С. Віханський, В.Г. Герасимчук, І.М. Герчикова, Б. Карлоф, Ф. Котлер, О.І. Наумов, Г.С. Одінцова, В.С. Пономаренко, О.І. Пушкар, Г. Саймон, Л.В. Соколова, А.Дж. Стрікленд, А.А. Томпсон, А. Чандлер, З.Є. Шершньова та ін. Проте формування стратегічного потенціалу, необхідного для розвитку підприємства, не можна віднести до повністю розроблених проблем. Питання підвищення адаптивності керуючої системи розглядаються в літературі, як правило, з позиції досягнення більш високого рівня розвитку окремих її елементів. Розробки щодо перетворення виробничого потенціалу не узгоджені з трансформацією системи управління При цьому відсутність науково-методичного забезпечення призводить до того, що рішення з перспективного розвитку підприємства не спрямовуються на розв'язання внутрішніх суперечностей процесу стратегічного управління, на дотримання принципів його здійснення. Це негативно впливає на процес їх реалізації.

Об'єктивна необхідність переходу підприємств до стратегічного управління в умовах ринкових реформувань зумовила актуальність теми дослідження, визначила мету і задачі дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов'язана з науковими дослідженнями, що здійснюються в Харківському відділенні Інституту економіки Національної Академії наук України за темою держбюджетних досліджень “Механізм управління підприємством в сучасних умовах”, номер державної реєстрації 0100U001146.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в узагальненні й уточненні теоретичних положень щодо переходу промислових підприємств до стратегічного управління, в розробці методичного забезпечення формування стратегічного потенціалу.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

узагальнення існуючих теоретичних положень стратегічного управління підприємством;

уточнення сутності та ролі стратегічного потенціалу підприємства в умовах становлення ринкових відносин;

виявлення основних протиріч здійснення процесу стратегічного управління в сучасних умовах;

обгрунтування доцільності цілеспрямованого формування стратегічного потенціалу підприємства;

визначення стану діючих на підприємствах систем, які управляють;

пропонування засобів оцінки існуючого потенціалу системи управління підприємством;

розробка методичного підходу до формування стратегічного потенціалу підприємства.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження обрано процес управлінської діяльності щодо розробки та реалізації стратегії промислових підприємств. Предметом дослідження є науково-методичне забезпечення управління стратегічним розвитком підприємства та формування його потенціалу в умовах реформування економіки України.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення теорії менеджменту, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи дослідження: логічного узагальнення — для обгрунтування необхідності уточнення наукових понять стратегічного управління, стратегічного потенціалу та його складових, для характеристики етапів формування системи стратегічного управління, виявлення протиріч перехідного процесу; системний підхід до визначення складових процесу стратегічного управління та обгрунтування їх зв'язку; анкетування та обробки його результатів за допомогою методу експертних оцінок при здійсненні аналізу та оцінки стану діючих систем управління і вибору напрямків розвитку їх потенціалу; графічний — для наочного зображення узгодження процесів реалізації стратегічних рішень і підготовки необхідного потенціалу за термінами їх здійснення, а також взаємозв'язку складових процесу стратегічного управління.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та закордонні публікації з питань стратегічного управління, матеріали, що зібрані автором під час спеціально проведених обстежень на промислових підприємствах Харківського регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

уточнено поняття “стратегічне управління”, “стратегічний потенціал підприємства”, що покладені в основу розробки концепції перспективного розвитку підприємства;

обгрунтовано послідовність формування системи стратегічного управління, яка базується на забезпеченні своєчасного досягнення достатнього рівня управлінського потенціалу;

удосконалено методичний підхід до формування стратегічного потенціалу підприємства за рахунок збалансованого нарощування виробничих та управлінських ресурсів, що уможливлює їх ефективне використання;

вперше запропоновано концепцію стратегічного управління, спрямовану на взаємоузгодження складових цього процесу і розв'язання визначених основних протиріч, які виникають при його здійсненні;

дістав подальший розвиток процесний підхід до визначення потенціалу діючої системи управління, що дає можливість обгрунтувати пріоритетні напрями більш повного його використання та пропорційного нарощування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх впровадження дозволить упорядкувати формування стратегічного потенціалу, підвищити якість стратегічного набору підприємства і забезпечити його реалізацію.

Застосування процесного підходу до перетворення системи управління дасть можливість оцінити існуючий управлінський потенціал, а також з'ясувати напрями його нарощування.

Запропонована послідовність етапів формування стратегічного потенціалу підприємства сприятиме забезпеченню пропорційності розвитку виробничої та керуючої систем.

Розроблені рекомендації щодо практичного здійснення стратегічного управління дозволять забезпечити нарощування виробничого та управлінського потенціалу підприємства відповідно до етапів реалізації стратегічних рішень.

Наукові прикладні результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування у ВАТ “Автрамат”акт №726/01 від 22.03.2001 р.), АТЗТ “Харківський коксовий завод”акт №572 від 15.11.2000 р.), ВАТ “Макіївський коксохімічний завод”акт №05-2877 від 22.11.2000 р.).

Особистий внесок здобувача в роботі, що виконана у співавторстві (№6 за списком опублікованих робіт, який подано в авторефераті), полягає у такому: обгрунтовано необхідність уточнення поняття “стратегічний потенціал підприємства” та його складових; визначено особливості оцінки існуючого потенціалу системи управління стосовно прийняття і реалізації стратегічних рішень на підприємстві.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження оприлюднено на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми формування соціальної держави в умовах трансформації українського суспільства” (Харків, 1999), міжрегіональній науково-практичній конференції “Стратегія розвитку України до 2010 року” (Харків, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт, з яких 5 — у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг — 1,4 ум.-друк.арк., особисто автору належить 1,32 ум.-друк.арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи — 196 сторінок машинописного тексту, з них на 24 сторінках подано 23 таблиці, на 5 сторінках — 7 рисунків, на 15 сторінках — 5 додатків, на 12 сторінках — список використаних літературних джерел з 122 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність, значущість і стан розробки наукової проблеми, обгрунтовано необхідність проведення дослідження, його актуальність, сформульовано мету і задачі, розкрито методологію і методику вивчення проблеми, визначено наукову новизну та напрями практичної реалізації отриманих результатів.

У першому розділі — “Стратегічне управління як об'єкт дослідження” — визначено сутність стратегічного управління як основи дій підприємства для забезпечення його розвитку в перспективі, розкрито зміст стратегічного потенціалу організації та його складових, досліджено тенденції розвитку діючих систем управління.

Мета кожної організації — ефективне функціонування та розвиток у майбутньому в умовах оточення, що змінюється. Це можливо при переході підприємства до стратегічного управління.

В спеціальній науковій літературі наведено низку визначень поняття “стратегічне управління”, які об'єднують притаманні йому риси: спрямованість на довгострокову перспективу, орієнтація на споживача, реагування на зміну в оточенні шляхом проведення перетворень на підприємстві, перевага значущості використання людського потенціалу. На підставі узагальнення існуючих підходів до трактування поняття “стратегічне управління” доведено, що в них не акцентується увага на об'єктивно обумовленому процесі утворення потенціалу підприємства як системи, до якої входить управлінський та виробничий потенціал, необхідний для досягнення поставлених цілей.

З урахуванням такого уточнення в дисертації запропоновано трактувати стратегічне управління як процес, який включає не тільки стратегічне планування (вибір стратегічних цілей, розробка стратегії розвитку, її реалізація), а й цілеспрямоване, взаємоузгоджене і своєчасне формування виробничого та управлінського потенціалу, що у комплексі забезпечує ефективну діяльність підприємства в майбутньому.

Перехід до стратегічного управління об'єктивно зумовлює необхідність дослідження можливостей суб'єкта та об'єкта управління як відносно самостійних підсистем потенціалу підприємства. Такий підхід дозволить забезпечити їх збалансованість і реалізувати вимоги основного закону управління щодо пропорційності та співвідносності розвитку керуючої та керованої систем. У дисертаційній роботі пропонується уточнення змісту поняття “стратегічний потенціал підприємства”, під яким розуміється сукупність взаємопов'язаних виробничих та управлінських ресурсів, достатній рівень розвитку яких уможливлює досягнення перспективних цілей.

З точки зору створення умов для здійснення процесу стратегічного управління особливе значення має система управління підприємством, яка повинна забезпечити розробку стратегічного плану розвитку, створення виробничого потенціалу, необхідного для її реалізації, формування потенціалу системи, яка управляє, достатнього не тільки для вирішення двох вищезгаданих задач, але й виконання стратегічних рішень (рис. ).

Діагностика діючої системи управління включає комплексне та цілеспрямоване визначення стану і тенденцій розвитку елементів системи, яка управляєінформації, кадрів, структурно-функціонального забезпечення, техніки та технології управління, методів управління), а також форм і порядку їх взаємодії. Це є вихідною базою для оцінки системи управління з позиції готовності до здійснення етапів стратегічного планування. В ході процесу вибору та реалізації стратегії виконується кількісна оцінка відповідності кожного з елементів діючої системи управління вимогам якісного здійснення етапів стратегічного планування, на підставі чого визначаються як напрями об'єктивно зумовлених управлінських перетворень, так і їх доцільна послідовність.

На основі проведених досліджень у дисертації запропоновано підхід до оцінки ступеня складності управлінських перетворень в залежності від типу стратегії. Він заснований на зіставленні обраної стратегії з потенціалом системи управління, необхідним для її реалізації, що виконується за елементами керуючої системи.

Рис. 1. Схема формування системи стратегічного управління

Чим більше розрив між існуючим та потрібним управлінським потенціалом, тим вище ступінь складності змін. Такий підхід дозволяє сформувати систему стратегічного управління, забезпечивши пропорційність і достатній рівень розвитку її елементів, що, у свою чергу, впливатиме на розвиток підприємства в цілому.

У другому розділі — “Сучасний стан управлінської діяльності щодо розвитку підприємств” — наведено результати дослідження планів розвитку підприємств, аналізу стану діючих на підприємствах систем управління, а також оцінки готовності керівників різних рівнів до здійснення реорганізаційних процесів.

Зараз розробка стратегії розвитку на вітчизняних підприємствах відбувається переважно у межах бізнес-планування і полягає в розробці концепції проведення подальшої виробничо-господарської діяльності. На підставі результатів обстеження бізнес-планів дев'яти промислових підприємств Харківського регіону було виділено недоліки та сформульовано шляхи їх подолання (табл. ), які доводять, що бізнес-планування у такому вигляді не замінює стратегічне управління.

Таблиця 1

Узагальнені результати обстеження прийняття та реалізації стратегічних рішень на промислових підприємствах

Недоліки Шляхи подолання

1. Розробляються переважно у вигляді бізнес-планів на найближчий період (1 рік). 2. Не визначається тип обраної стратегії. 3. Передбачаються в основному зміни в системі виробництва. 4. Базуються переважно на існуючому потенціалі. 5. Не передбачаються заходи щодо нарощування управлінського потенціалу. 6. Не забезпечується перехід до стратегічного управління підприємством 1. Розраховувати стратегічний план на більш віддалену перспективу (3-5 років). 2. Визначати масштабність трансформаційних процесів залежно від типу базової стратегії. 3. Забезпечувати пропорційність розвитку керуючої та виробничої систем. 4. Враховувати можливість нарощування потенціалу підприємства. 5. Узгоджувати управлінські перетворення з процесом реалізації стратегічного набору. 6. Здійснювати цілеспрямоване формування системи стратегічного управління

Якісне здійснення розробки і реалізації стратегії висуває високі вимоги до системи управління підприємством. У дисертації проаналізовано стан діючих на шістнадцяти підприємствах керуючих систем з позиції виявлення достатності існуючого потенціалу для стратегічного управління за допомогою опитування вищого керівництва.

Отримані результати показали, що тільки на одному з обслідуваних підприємств існує відділ стратегічного планування. На інших об'єктах виконанням цієї функції займаються переважно окремі фахівці в різних підрозділах, підготовка яких здійснювалась шляхом самоосвіти (81,25% робітників). На 87,5% обстежених підприємств немає спеціальних підрозділів для акумуляції необхідної інформації. Технічні засоби, які існують на цих об'єктах, не завжди використовуються для обробки даних (на 56,25% підприємств), а для розробки та оцінки варіантів рішень — дуже рідко (12,5%). Реалізація обраних стратегій на цих об'єктах потребує проведення різних за масштабами перетворень як у виробництві, так і в системі управління (відповідно на 75,0% та 87,5% обстежених підприємств).

Це дозволяє зробити висновок, що рівень готовності діючих систем управління до розв'язання стратегічних задач є неповним. До суттєвих недоліків у роботі систем управління належать: обмеженість та несвоєчасність подання інформації щодо чинників зовнішнього середовища; недостатній рівень кваліфікації та компетентності персоналу; відсутність спеціальних підрозділів для вирішення питань з перспективного розвитку; віднесення процесу розв'язання задач стратегічного планування до вторинних обов'язків для більшої частини спеціалістів; використання існуючих технічних засобів не в повній мірі.

Проведення у процесі стратегічного управління необхідних перетворень потребує психологічної готовності робітників (особливо вищого керівництва) до позитивного сприйняття потрібних змін, що допоможе успішному виконанню реорганізації. У дисертаційній роботі наведено результати оцінки готовності керівників різних рівнів до здійснення перетворень за допомогою анкетування складу загального керівництва. Це дозволило виявити, що рівень компетентності вищого і середнього керівництва та його психологічна готовність до проведення реорганізаційних процесів є недостатніми.

Морально-психологічний клімат на підприємствах також не сприяє перетворенням, що в значній мірі може ускладнити їх здійснення. Тому при переході до стратегічного управління необхідно передбачити заходи щодо подолання можливого опору з боку робітників підприємства.

У третьому розділі — “Методичне забезпечення переходу підприємств до стратегічного управління” — подано методичні розробки щодо формування стратегічного потенціалу, оцінки системи управління підприємством, а також концепцію здійснення процесу стратегічного управління.

Реалізація розробленої стратегії розвитку підприємства потребує певного нарощування можливостей, тобто цілеспрямованого створення необхідного потенціалу. В дисертації удосконалено підхід до формування стратегічного потенціалу за рахунок визначення та подолання розриву між необхідним і фактичним станом потенціалу підприємства (в роботі він трактується як “стратегічна прогалина”) шляхом виділення низки етапів (рис. 2). На першому етапі виконується оцінка фактичного стану потенціалу підприємства за всіма видами ресурсів, а також внутрішніх можливостей і загроз з урахуванням впливу чинників зовнішнього середовища. На другому етапі на основі цих даних, враховуючи стратегічні цілі підприємства, обирається стратегія його розвитку.

Наступний етап — моделювання бажаного стану потенціалу організації, який є необхідним для реалізації стратегії. Опис та оцінку фактичного і змодельованого виробничого потенціалу доцільно виконувати на підставі системи обраних показників, які кількісно та якісно характеризують стан ресурсів організації. Порівняння потрібних і фактичних параметрів ресурсів, яке здійснюється на четвертому етапі, дає можливість оцінити стратегічну прогалину, що утворилася. Для її скорочення і формування необхідного стратегічного потенціалу підприємства розробляються варіанти скорочення стратегічної прогалини. Це дозволяє визначити напрями перетворення виробничої та керуючої систем (п'ятий етап).

Якісність і своєчасність виконання стратегічних рішень залежать від забезпечення достатнього потенціалу як об'єкта, так і суб'єкта управління. Тому в дисертаційній роботі формування стратегічного потенціалу організації досліджено з позицій узгодженості та координованості трансформації його складових частин. На шостому етапі розробляється механізм формування стратегічного потенціалу, який повинен передбачати координацію заходів щодо перетворення об'єкта управління, враховуючи кожний з видів виробничих ресурсів; трансформації суб'єкта управління як системи, що складається з сукупності її елементів, а також в цілому між виробничим і управлінським потенціалом. Таке узгодження дозволить забезпечити як внутрішню пропорційність розвитку виробничої та керуючої систем, так і їх співвідносність, що дасть можливість сформувати потрібний стратегічний потенціал підприємства.

Наведені в дисертації теоретичні узагальнення і результати аналізу готовності підприємств до розробки та реалізації стратегії розвитку дозволили встановити відсутність узгодженості в проведенні перетворень керуючої та керованої систем, що зумовлює наявність протиріч між:

Рис. 2. Схема формування стратегічного потенціалу підприємства

трансформацією об'єкта управління і відносною стабільністю суб'єкта управління;

обраною стратегією розвитку та існуючим потенціалом підприємства;

спрямованістю стратегічного розвитку і планами поточної діяльності;

перетвореннями, що обумовлені реалізацією стратегії, та інтересами окремих робітників і(або) їх груп.

Усунення виявлених протиріч шляхом узгодження процесів розвитку потенціалу підприємства і реалізації стратегії, а також впровадження системи заходів щодо зниження можливого опору з боку робітників підприємства дозволить якісно і в заплановані строки досягти поставленої мети. У дисертації запропоновано концепцію стратегічного управління, суть якої полягає у відмові від локальних змін керованої та керуючої систем в процесі стратегічного управління та переході до їх комплексного перетворення на основі виявлених напрямів трансформаційних процесів залежно від етапів реалізації стратегічних рішень підприємства.

Зміст і послідовність робіт щодо практичного здійснення процесу стратегічного управління розвитком підприємства подано у вигляді блоків:

розробка стратегічного набору;

створення програми заходів щодо подолання можливого опору необхідним перетворенням;

визначення заходів щодо трансформації виробничого та управлінського потенціалу;

оцінка пріоритетності та послідовності реалізації заходів;

розробка комплексної програми з формування стратегічного потенціалу розвитку підприємства, її впровадження;

створення системи стратегічного контролю.

Перевагою реалізації запропонованої концепції є досягнення узгодженості процесів нарощування стратегічного потенціалу та здійснення стратегії підприємства. Комплексний підхід до перетворення об'єкта і суб'єкта управління дозволяє забезпечити пропорційність їх розвитку, а врахування інтересів робітників — запобігти (або зменшити) можливому опору. Все це в сукупності дає можливість якісно та у заплановані строки досягти перспективних цілей підприємства.

В дисертації обгрунтовано, що напрями розвитку системи управління залежать в першу чергу від ситуації, що склалася на підприємстві з урахуванням впливу зовнішніх чинників та стратегії розвитку. Обгрунтований вибір напрямів перебудови системи управління повинен засновуватися на кількісній оцінці рівня її відповідності ефективному виконанню етапів прийняття і реалізації стратегічних рішень. У дисертаційній роботі вдосконалено процесний підхід до перебудови керуючої системи, який полягає у комплексному перетворенні елементів системи управління на основі реалізації виявлених резервів підвищення ефективності використання наявного управлінського потенціалу. Для цього дослідження ходу виконання кожного з етапів процесу управління одночасно повинно супроводжуватися визначенням відповідності йому рівня розвитку всіх елементів системи управління.

Реалізація даного підходу базується на експертній оцінці відповідності елементів системи управління вимогам якісного виконання етапів процесу прийняття та реалізації стратегічних рішень, яка здійснюється спеціалістами різних відділів і служб шляхом анкетування. При цьому рівень розвитку елементів системи управління оцінюється за допомогою притаманних їм характеристик.

Аналіз результатів, що отримані за всіма елементами системи управління для кожного етапу, дає можливість встановити той елемент (елементи), який на визначеному етапі найменше відповідає вимогам. Такий підхід дозволяє діагностувати діючу систему управління та виявити такі елементи, потенціал яких необхідно нарощувати в першу чергу. Таким чином, вибір напрямів перетворення керуючої системи дозволяє здійснити прийняття низки рішень відносно взаємоузгодженого розвитку її елементів.

За допомогою методу експертних оцінок встановлено ступінь відповідності складових елементів системи управління ВАТ “Автрамат” вимогам якісного здійснення вибору базової стратегії підприємства. В табл. 2 наведено загальні оцінки стану системи управління за елементами: інформаціяІ), кадриК), структурно-функціональне забезпечення (СФЗ), техніка і технологія управління (Т), методи управління (М). Оцінки отримано за допомогою усереднення даних групи експертів за кожним елементом системи управління. Виявлено недостатність управлінського потенціалу, зокрема інформації та кадрів. За результатами оцінки розроблено комплекс заходів щодо забезпечення достатнього потенціалу системи управління, необхідного для якісного здійснення процесу стратегічного планування.

Таблиця 2

Оцінка стану елементів системи управління підприємством

Етапи вибору базової стратегії підприємства Оцінка елементів системи управління

І К СФЗ Т М

Діагностика внутрішнього середовища (SWOT-аналіз) 0,65 0,55 0,75 0,80 0,71

Аналіз та оцінка впливу зовнішнього середовища 0,67 0,77 0,80 0,83 0,64

Постановка проблеми 0,72 0,60 0,85 0,87 0,66

Розробка варіантів стратегії 0,55 0,63 0,68 0,78 0,65

Прийняття рішення 0,62 0,58 0,70 0,87 0,71

Реалізація рішення 0,58 0,62 0,72 0,90 0,65

Контроль та оцінка результатів 0,75 0,56 0,57 0,82 0,68

В дисертаційній роботі розглянуто процес формування стратегічного потенціалу на прикладі ВАТ “Автрамат”, яке знаходиться на стадії спаду свого життєвого циклу. Продукція, яка виробляється на підприємстві, неконкурентоспроможна, що обумовлено низьким рівнем технічного та технологічного обладнання. Крім того, недостатньо розвинута функція маркетингу.

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства в перспективному періоді на підприємстві прийняті стратегічні рішення, спрямовані на здійснення технічного переозброєння механообробного та ливарного виробництв, а також служби контролю якості. Враховуючи значущість продуктових стратегій щодо забезпечення прибуткового функціонування підприємства і необхідність розвитку маркетингу, доцільно виділити такі стратегічні рішення, як освоєння випуску нової та модифікованої продукції, розвиток функції маркетингу.

Формування стратегічного потенціалу підприємства для виконання стратегічних рішень потребує розробки програм реалізації кожного з них. В дисертації розглянуто заходи, спрямовані на забезпечення необхідного стану виробничих та управлінських ресурсів відповідно до етапів реалізації стратегій. Виконання цих заходів потребує певних фінансових і матеріальних ресурсів та часового періоду. У багатьох випадках необхідний і достатній потенціал повинен бути забезпечений до початку конкретного етапу. Так, наприклад, підвищення кваліфікаційного рівня спеціалістів різних служб і нарощування інформації потрібно забезпечити до початку реалізації відповідного етапу. Дослідженнями доведено, що доцільно розробляти схему узгодження процесів реалізації стратегії і формування необхідного потенціалу за строками їх здійснення (рис. 3). Етапами підготовки, випуску та реалізації нової продукціїнаприклад поршня ГАЗ 560) є:

Загальний термін реалізації стратегії складає 1,5 роки (6 кварталів). До заходів щодо перетворення управлінського потенціалу, наприклад, віднесено: підвищення інформаційного забезпечення доцільності випуску поршня ГАЗ 560 (1.1); розвиток кадрового потенціалу економічних служб (1.2); розробка програми мотивації торговельних агентів, вдосконалення системи дистрибуції (6.1) і т.д. До заходів, спрямованих на нарощування виробничого потенціалу, віднесено оновлення верстатного парку (3.1); своєчасне забезпечення матеріалами та комплектуючими виробами (5.1); забезпечення достатнього потенціалу підрозділів транспортного та ремонтного обслуговування.1).

Програми та схеми реалізації розробляються для кожного стратегічного рішення. Їх комплексний аналіз демонструє, що частка заходів по забезпеченню потенціалу дублюється, різниця тільки у часі їх виконання. Схема, яка запропонована в дисертації,

I. Розробка виробничої програми випуску поршня ГАЗ 560.

II. Нейтралізація можливого опору необхідним перетворенням.

III. Конструкторська, технологічна та організаційна підготовка виробництва.

IV. Забезпечення матеріально-технічними ресурсами виробництва поршня ГАЗ 560.

V. Виробництво поршня ГАЗ 560.

VI. Забезпечення збуту поршня ГАЗ 560 за існуючими каналами.

I, II III, IV V VI Етапи реалізації

1 2 3 4 5 6 Періоди реалізації

1.1 стратегії (квартали)

1.2,1.3

2.1, 3.1 3.1, 3.2, 3.3

4.2, 4.3

4.1 3.2

4.1, 4.2

5.1

5.2

5.1, 5.2

6.1, 6.2

6.3

6.1

1.1,….,6.3

заходи щодо нарощування управлінського потенціалу

3.1,….,6.1

заходи щодо нарощування виробничого потенціалу

Рис. 3. Схема узгодження заходів щодо нарощування потенціалу

за етапами реалізації стратегічного рішення

узгоджує всі стратегічні рішення, наочно демонструє черговість і часовий період здійснення кожного із заходів, а також дає можливість уникнути їх дублювання. Це дозволить своєчасно сформувати необхідний потенціал та досягти стратегічних цілей підприємства.

ВИСНОВКИ

Ефективне функціонування і розвиток підприємств України в умовах ринкових відносин зумовлюють необхідність їх переходу до стратегічного управління. У зв'язку з цим зростає значущість подальшої розробки теорії та створення методичного забезпечення процесу переходу підприємств до стратегічного управління їх розвитком.

У дисертації доведено, що однією з складових процесу стратегіч-

ного управління є формування потрібного потенціалу підприємства, що базується на своєчасному і взаємоузгодженому нарощуванні виробни-

чих та управлінських ресурсів. Особливе значення для здійснення стратегічного управління має керуюча система, здатна забезпечити виконання етапів стратегічного планування, створення виробничого потенціалу, необхідного для реалізації стратегії, а також відповідного управлінського потенціалу.

Формування системи стратегічного управління повинно передбачати досягнення достатнього рівня розвитку елементів керуючої системи, базовий стан якого визначається в процесі стратегічного планування. Обгрунтований вибір напрямів перетворення керуючої системи забезпечується використанням процесного підходу до перебудови суб'єкту управління, який базується на дослідженні кожного з етапів процесу прийняття і реалізації стратегічних рішень підприємства та одночасному визначенні рівня розвитку елементів системи управління.

Проведене дослідження свідчить, що зараз на підприємствах відсутня пропорційність у розвитку керуючої та виробничої систем. Процес формування стратегічного потенціалу повинен: передбачати узгодження та координацію заходів щодо перетворення об'єкта і суб'єкта управління; базуватися на визначенні стратегічної прогалини шляхом порівняння фактичного і змодельованого станів його складових; носити комплексний характер, тобто охоплювати всі виробничі ресурси й елементи системи управління. Такий підхід до створення стратегічного потенціалу підприємства дозволить забезпечити збалансованість і співвідносність розвитку виробничої та керуючої систем.

Досягнення узгодженості процесів реалізації стратегічних рішень і формування необхідного для цього потенціалу підприємства забезпечується запропонованою в дисертаційній роботі концепцією стратегічного управління. Застосування цієї концепції сприятиме вирішенню основних протиріч, які виникають в ході здійснення стратегічного управління. Це дозволить якісно та своєчасно досягти перспективних цілей підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шульга Г.А. Роль стратегического управления в антикризис-

ной политике организаций // Вісник ХДЕУ. — 1999. — № 2 (10). —

С. 68-70.

2. Шульга Г.А. Выбор приоритетных направлений преобразования систем управления предприятиями в современных условиях // Вісник ХДЕУ. — 1999. — № 3 (11). — С. 12-13.

3. Шульга Г.А. Стратегия предприятия и направления развития его производственного потенциала // Вісник ХДЕУ. — 2000. — №3 (15). — С. .

4. Шульга Г.А. Формирование механизма перехода организации к стратегическому управлению // Вісник ХДЕУ. — 2000. — №4 (16). — С. .

5. Шульга Г.А. Формирование стратегического потенциала организации // Бизнес Информ. — 1999. — № 15-16. — С. 155-157.

6. Одинцова Г.С., Шульга Г.А. Повышение обоснованности оценки и развития управленческого потенциала предприятия // Вісник ХДЕУ. — 2001. — №1(17). — С. 28-29.

7. Шульга Г.А. Обеспечение реализации стратегии развития предприятия // Тези доп. Міжнар. науково-практичної конф. “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. — Харьков: ХНУ им. В.Н. Каразина, УИПА, 2000. — С. .

8. Шульга Г.О. Соціально-психологічні аспекти стратегічного розвитку організації // Наук. зб. “Актуальні проблеми державного управління”. № ), (спеціальний випуск). — Х.: УАДУ(ХФ), НВФ “Екограф”, 1999. — С. .

9. Шульга Г.О. Підвищення ефективності діяльності підприємств як умова економічного розвитку регіону // Тези міжрегіональної науково-практичної конференції “Стратегія розвитку України до 2010 року”, Секція № 2: “Стратегічні напрямки економічного піднесення”, 17-18 листопада 1999 р. — Харків: УАДУ(ХФ), 2000. — С.26-28.

АНОТАЦІЯ

Шульга Г.О. Стратегічне управління розвитком підприємства. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 — підприємництво, менеджмент і маркетинг. — Харківський державний економічний університет, Харків, 2001.

Дисертацію присвячено узагальненню та уточненню теоретичних положень щодо процесу переходу промислових підприємств до стратегічного управління, розробці методичного забезпечення формування стратегічного потенціалу.

В роботі визначено сутність стратегічного управління. Уточнено і доповнено понятійний апарат. Обгрунтовано етапи формування системи стратегічного управління. Проведено аналіз діючих систем управління та оцінку готовності керівників різних рівнів до здійснення реорганізаційних процесів. Виконано розробки і вироблено пропозиції щодо використання та розвитку виробничого й управлінського потенціалу. Запропоновано концепцію стратегічного управління. Розроблено рекомендації щодо формування компонентів процесу стратегічного управління шляхом цілеспрямованого забезпечення необхідного рівня виробничого й управлінського потенціалу згідно з етапами реалізації стратегічних рішень.

Ключові слова: розвиток підприємства, стратегічне управління, формування стратегічного потенціалу, процесний підхід, потенціал системи управління, узгодження.

АННОТАЦИЯ

Шульга Г.А. Стратегическое управление развитием предприятия. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 — предпринимательство, менеджмент и маркетинг. — Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2001.

Диссертация посвящена обобщению и уточнению теоретических положений процесса перехода промышленных предприятий к стратегическому управлению, разработке методического обеспечения формирования стратегического потенциала.

В работе определена сущность стратегического управления как основы действий предприятия для обеспечения его развития в перспективе. Уточнен и дополнен понятийный аппарат. Обоснована объективная необходимость целенаправленного формирования стратегического потенциала предприятия, включающего производственный и управленческий потенциал. Исследование возможностей объекта и субъекта управления, как относительно самостоятельных подсистем потенциала предприятия, позволит осуществить обоснованный выбор направленности необходимых преобразований, что обеспечит сбалансированность и пропорциональность развития управляющей и управляемой систем предприятия.

Исследовано ведущее значение системы управления в процессе перехода предприятия к стратегическому управлению. Обоснованы этапы формирования системы стратегического управления, направленные на создание необходимого и достаточного уровня развития управленческого потенциала.

Выполнено обследование управленческой деятельности по перспективному развитию предприятий, которое показало, что разработка стратегий в настоящее время осуществляется в основном в рамках бизнес-планирования. На основе обобщения результатов обследования выявлены недостатки бизнес-планирования и предложены пути их преодоления в процессе перехода к стратегическому управлению.

Проведен анализ состояния действующих на предприятии управляющих систем и оценка готовности руководителей различных уровней к проведению реорганизационных процессов, на основании чего выявлено, что действующие системы управления имеют низкий потенциал для осуществления стратегического управления. Уровень компетентности высшего и среднего руководства, а также степень их психологической готовности к необходимым преобразованиям являются недостаточными, что в значительной степени может усложнить проведение реорганизаций.

Выполнены разработки и сформулированы предложения по развитию производственного и управленческого потенциала. Обоснован выбор направлений преобразования системы управления, который базируется на количественной оценке уровня ее соответствия требованиям эффективного выполнения этапов процесса принятия и реализации стратегических решений.

Приведенные в диссертационной работе теоретические обобщения и результаты анализа деятельности предприятий по разработке и реализации стратегии развития позволили установить отсутствие согласованности в осуществлении преобразований управляющей и управляемой систем, что позволило выявить ряд противоречий. Разрешение их путем согласования процессов развития потенциала предприятия и реализации стратегии, а также внедрения системы мер по предотвращению возможного сопротивления со стороны работников предприятия позволит качественно и в запланированные сроки достичь поставленных целей.

Предложена концепция стратегического управления развитием предприятия, суть которой заключается в отказе от локальных изменений управляемой и управляющей систем в процессе стратегического управления и переходе к комплексному их преобразованию на основе выявленных направлений трансформационных процессов в зависимости от этапов выполнения стратегических решений.

Разработаны рекомендации по формированию составляющих процесса стратегического управления путем целенаправленного достижения требуемого уровня производственного и управленческого потенциала в соответствии с этапами реализации стратегии предприятия.

Ключевые слова: развитие предприятия, стратегическое управление, формирование стратегического потенциала, процессный подход, потенциал системы управления, согласование.

SUMMARY

Shulga G.A. Strategic management of an enterprise development. —Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of the candidate of economical sciences on the specialty 08.06.02 — enterprise, management and marketing. — Kharkiv state economical university, Kharkiv, 2001.

The dissertation is dedicated to a generalization and specification of theoretical statements of a transition mechanism for plant facilities to use a strategic management, and development of methods ensuring the strategic potential.

The essence of the strategic management is shown up in this work. The conceptual terminology has been defined more exactly and filled up. Stages of the strategic management forming have been substantiated. The working management systems have been analyzed and the evaluation of an ability of different level officials to perform a reorganization process has been done. Valuable suggestions for the utilization and development of management potentials have been elaborated. The concept of the transformation of some organization by using the strategic management has been suggested. The recommendations for construction of the reformation procedure for enterprise to make up the strategic management have been developed based on ensuring of necessary levels of industrial and management potential corresponding to the stages of realization of strategic decisions.

Key words: development of plant, strategic management, ensuring the strategic potential, processing approach, potential of management system, co-ordination.

Шульга Галина Олександрівна

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.02 — підприємництво, менеджмент і маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск Хміль Т.М.

Підписано до друку Формат паперу 60ґ90/16

Папір TATRA. Друк офсетний. Обсяг 0,9 ум.-друк. арк.

Тираж 100 прим. Зам. № Безкоштовно.

____________________________________________________________________

Видавництво ХДЕУ, 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а