Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

СЕМЬОНКІНА

Ірина Артурівна

УДК 613.89 + 615.851

ПОДРУЖНЯ ДЕЗАДАПТАЦІЯ ПРИ ПОРУШЕННІ ФУНКЦІЙ СІМ’Ї

ТА ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник – доктор психологічних наук, доцент

Кочарян О.С., Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, професор кафедри прикладної психології

Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор

Дзюб Г.К., Київський медичний інститут, завідувач кафедрою психіатрії і медич-ної психології

–

Грабська І.А., Київський національний університет імені Тараса Шев-ченка, доцент кафедри медичної психології і психо-діаг-ностики

Провідна установа – Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського Міністерства освіти і науки України, кафедра психології, м. Одеса

Захист відбудеться "21" травня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої ученої ради Д.26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, М. Київ, вул. Володимирська, 64, тел.221-02-94

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано "23" квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Т.С.Кириленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Останні роки сім’я, як етіологічний і патогенетичний чинник розвитку неврозів, психосоматичних і сексуальних розладів, стає предметом дедалі численніших психологічних та медико-психологічних досліджень (Г.С.Кочарян, О.С.Кочарян, 1994; Е.Г.Ейдеміллер, В.Юстицкис, 1999 та ін.). Недостатня реалі-зація функцій сім’ї найчастіше тяжко переживається подружжям і справляє украй негативний вплив на їхні взаємини, призводячи до конфліктів і дезадаптації. Подружня дезадаптація у свою чергу нерідко супроводжується емоційними розладами в одного чи обох із подружжя.

Актуальність теми. У медико-психологічній літературі висвітлено здебільшого вплив порушення подружніх відносин на формування неврозів (Т.М.Мішина, 1980 та ін.), тоді як зв’язок формування сексуальних розладів із порушенням функціонування сім’ї та шлюбу вивчено недостатньо. У працях клініч-ної школи В.В.Кришталя (1997, 1998, 1999) описано деякі первинні форми сексуальної дезадаптації, у генезисі яких основну роль відіграє порушення міжосо-бистісних відносин подружжя. Проте не дістала розв’язання низка таких пи-тань, як зв’язок виникнення патогенних подружніх конфліктів зі стадіями розвитку сім’ї і фор-мами подружньої дезадаптації, роль невиконання тих чи інших функцій сім’ї у розвитку різних клінічних варіантів подружньої дезадаптації та їх медико-психологічна кваліфікація. При цьому в існуючих працях (Ю.Н.Олійник, 1986; Б.Б.Малахов, 1987), пов’язаних із цією темою, здебільшого не враховуються інтегративний характер та багаторівневе забезпечення подружніх відносин і функціонування сім’ї як важливих чинників сексуального здоров’я. Мало вивчено й висвітлено в літературі також питання ди-фе--ренційованої психологічної корекції різних клінічних форм подружньої адаптації. Лише ок-ремі сторони цієї проблеми розроблялися В.В.Кришталем, Н.К.Агішевою (1985).

Тим часом вивчення взаємозв’язку порушення функціо-ну-ван---ня сім’ї і між--особистісного конфлікту є надзвичайно важли-вим для поглиблення теоретич-них основ і розширення арсеналу ді-аг-нос--тичних і корекційних методів сі-мей-ного психологічного консульту-ван--ня (Л.Ф.Бурлачук, 1998; С.Д.Максименко, 1999; О.Ф.Бондаренко, 1997).

Зазначені обставини й визначили необхідність проведення цієї роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових досліджень Хар-ківської медичної акаде-мії післядипломної освіти за темою: "Соціаль-ні, психологічні, біологічні чинни-ки в етіології та па-то-генезі, ко-рекції і профілактиці порушень сексуального здо-ров’я" (№ держ. реєстрації 0195U020613).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – на основі сис--тем-ного під-ходу до вивчення причин і механізмів порушення функ-ціонування сім’ї і розвитку різних клінічних форм подружньої дез-адап-та--ції розробити систему їх психологічної ко-рекції.

Для досягнення зазначеної мети в роботі було поставлено такі задачі.

Визначити типи виховання в батьківських сім’ях подружжя з подружньою дезадаптацією.

Виявити особливості статеворольової сфери подружжя з дезадаптацією.

Вивчити характер подружньої дезадаптації на різних стадіях формуван-ня і функціонування сім’ї.

Провести системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружжя.

Дослідити зв’язок порушення функцій сім’ї і виникнення деструктивного конфлікту з особистісними відмінностями подружжя.

Визначити причини, умови розвитку і дати психологічну характеристи-ку різних клінічних форм подружньої дезадаптації.

Розробити систему диференційованої психологічної корекції вивчених клінічних варіантів і форм дезадаптації подружньої пари.

Об’єкт дослідження – порушення функцій сім’ї, що призво-дить до розвитку різних клінічних варіантів подружньої дезадаптації.

Предмет дослідження – причини й механізми порушення функціонування сім’ї, які спричиняють розвиток різних клінічних варіантів дезадаптації подружньої пари.

Методи дослідження – психологічний анамнез; психодіаг-нос-тич-ні методи дослідження особистості (типу акцентуації, статеворольової сфери, сексуаль-ності) і подружніх відносин (задоволеності шлюбом, рівня подружньої адаптації, виконання функцій сім’ї), системно-структурний аналіз сексуального здоров’я, методи математичної статистики.

Наукова новизна здобутих результатів. Уперше встановлено зв’язок фор-мування різних клінічних варіантів подружньої дезадаптації з етапами розвитку сім’ї, запропоновано дизонтогенетичну концепцію стадійності формування сім’ї з на-яв-ністю дисгармонійних (конфліктогенних) рис особистості, акцен-туаціями ха-рак--теру подружжя і формами подружньої дезадаптації. Новою є пси-хо-логічна ха-рактеристика різних клінічних форм дезадаптації по-дружжя. Виявлено відмінності особистості, за яких відбувається взаємо-проник-нення різних форм по-друж-ньої дез--адаптації. Показано зв’язок формування подруж-ньої дезадаптації із наявністю статеворольових девіацій в особистості подружжя.

Практичне значення результатів дослідження. Для практики медико-психологічного консультування мають значення розроблена ме-то-дика діагностики пору-шен-ня функцій сім’ї, психологічні критерії диференційної діагностики чотирьох форм подружньої дез-адап-та-ції – комунікативної, аверсійної, статеворольової, сек--суально-еро-тич-ної – і система психологічної корекції кожної із цих форм. За-пропоновані методи дають можливість забезпечити ко-ригувальний вплив на порушені партнерські відносини при різних клінічних формах подружньої дезадаптації.

Особистий внесок автора. Дисертантом здійснено весь обсяг на-ведених у роботі досліджень. Особисто автором проведено пси-хологічний -анамнез і психо--логічне обстеження 98 дез-адап-тованих по-друж-ніх пар і 30 пар контрольної групи. Розроблено й реалізовано програму ди-ференційованої корекції подружньої дезадаптації.

Апробація і впровадження результатів роботи у практику. Мате-рі-али дисертації доповідалися й обговорювалися на конференції сек-сопатологів (Київ, 1998); на засіданні товариства сексопато-ло-гів Харківського науково-медичного товариства (1999).

Результати проведених досліджень упроваджено в прак-ти-ку роботи від-ділення сімейного лікарсько-психологічного кон-суль--ту-вання Харківського облас-но-го психоневрологічного дис-пан-серу, в педагогічний процес факультету психо-ло-гії Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна і кафедри сексо--ло--гії та ме-дич-ної пси-хо-логії Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей у періодичних нау-кових виданнях, 3 статті у збірках наукових праць.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 203 стор. ма-ши-но-пи-су (основний текст) і складається зі вступу, оглядової гла-ви, 4 глав власних дос--ліджень, заключення, висновків, списку вико-ристаних джерел і трьох додатків.

Матеріали дослідження ілюструють 44 таблиці та 2 рису-н-ки. Бібліографічний список містить 234 джерела.

ЗМІСТ РОБОТИ. ЗДОБУТІ РЕЗУЛЬТАТИ

Під нашим спостереженням перебувало 128 подружніх пар. У 54 (555%) із них відзначалася соціально-психологічна, у 44 (455%) – сексуальна дезадаптація; 30 пар із гармонійними по-дружніми відносинами були обстежені як кон-трольна група. Клінічні діагнози подружжя ставилися на підставі комплексного динамічного клініко-сексопатологічного та психологічного обстеження пацієн-тів. Подружжя були віком від 21 до 45 років. Давність подруж-ньої дез-адап-тації ста-новила здебільшого (555%) від 3 до 5 років, причому соціально-психоло-гіч-на дезадаптація починалася після 1-2 ро-ків після початку, а сексуальна – з са-мо-го початку подруж-ньо-го життя. 113% не мали дітей, 685% мали по одній ди-тині, решта – по двоє дітей. Другим шлюбом побралися 193% чоловіків та 83% жінок.

535% чоловіків і 465% жінок здобули вищу освіту (най-частіше – подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією). За соціально-психологічної дез-адаптації 764%, а за сексуальної – 684% подружжя становили представники розумової праці та учні.

Психологічний анамнез було спрямовано на вивчення типів вихо-ван--ня й осо-бистісних відмінностей кожного з подружжя, рівня пси-хологічної, соціально-пси-хологічної, сексуально-поведінкової адап--тації, мотивів вступу до шлюбу й динаміки сімейних від-но-син. Психодіагностичні методики мали на меті об’єктивіза-цію особис-тіс-них відмінностей кожного з подружжя, ха-рактеру їхніх між-осо-бис-тісних відносин, виконання ними функ---цій сім’ї, характеру взаємодії подружжя у конфліктній ситу-ації.

Акцентуації характеру виявляли за допомогою психологічного -анам-незу та методики Г.Шмішека. Схильність особистості до кон-ф-ліктної поведінки діагностувалася за допомогою методики К.То-маса в модифікації Н.В.Гришиної (1990). Для діагностики рівня задоволеності шлюбом застосовувалася методика Ю.Є.Альошиної із співавт. (1987), для вивчення якості подружньої комунікації – опитувальник подружньої адаптації D.H.Sprenkle, B.L.Fisher (за О.С.Кочаряном, 1994).

Для вивчення рівня і якості реалізації функцій сім’ї кожним із подружжя нами було розроблено методику, що дає можливість визначити значущість сімей-них функцій для кожного з подружжя й оцінку подружжям виконання цих функцій за п’ятибальною шкалою лайкертівського типу. Дослідження сексуального здоров’я подружжя проводилось за допомогою системно-структурного ана-лі-зу, запропонованого В.В.Кришталем (1995). Дезадаптовані подружні пари об-сте-жувалися за методикою T.Leary (1957). З метою визначення профілю фруст-ра-ційних реакцій подружжя і ступеня їхньої соціальної адаптації застосовували проективну методику С.Розенцвейга у варіанті Н.В.Тарабріної (1984).

Для вивчення статеворольової поведінки чоловіків і жінок, їх-ньої задоволеності подружньою комунікацією і сексуальними від-носинами використовували статеворольову шкалу Dur-Moll L.Szondi (1960), яка дає можливість визначити маскулінність-фе-мі-нінність на біогенному рівні, статеворольову ACL-шкалу A.B.Heil(1981), що дозволяє характеризувати маскулінні та фемінін-ні риси особистості на рівні Я-концепції. Крім того, застосовувалася шкала сексуаль-нос-ті W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дає змогу оцінити задоволеність подружжя своїми сексуаль-ни-ми від-но-си-нами.

Усі здобуті у психологічних дос-лід-женнях дані оброблено за таблицями відсотків їхніх помилок, ре-зуль-тати психодіагностичних досліджень – за допомо--гою кореляційного аналізу, методів параметричної і непараметричної статис-ти-ки – критеріїв Стьюдента, Фішера, Віл-кок-со-на – Манна – Уїтні, парного кри-терію Вілкоксона, кри-те-рію знаків.

Результати проведеного психологічного анамнезу показали, що для обсте-женого подружжя було характерним неправильне за-гальне та статеве вихован-ня. Чоловіки виховувалися здебільшого (774%) в умовах жорстоких взає-мин, домінуючої гіперпротекції або гіпопротекції, жінки (685%) – в умовах гі-пер-протекції та емо-ційного відторгнення. Гармонійного виховання не дістав ніхто з подружжя основних груп, тим часом у контрольній групі та-ке ви-хо-вання дістали 768% чоловіків і 639% жінок. Пере-важ-на біль-шість (764% чоловіків і 814% жінок) подружжя основних груп, особливо жінок із сексуальною дезадаптацією (934%), виховувалися в сім’ях, де статеве виховання й освіта табуїровалося (ригідні раціоналістичні сім’ї, дистанційовані холодні сім’ї тощо), у решти ж по-дружжя статеве виховання було реструктивним, пуританським або, навпаки, розбе-щу-ючим, що позначалося на особливостях психосексуального розвитку. В ос-новних групах серед подружжя було значуще більше осіб як із ретардацією, так і з при-скоренним психосексуальним розвитком у порівнянні з подружжям контроль-ної групи. Правильного статевого виховання не діс-тав ніхто з подружжя ос-нов-них груп (у контролі воно відзна-ча-лося у 479% чоловіків і 569% жінок).

У подружжя з соціально-психологічною і сексуальною дезадаптацією виявлено преморбідні характерологічні риси (радикали), на базі яких формувалася подружня дезадаптація. Найчастішими у чоловіків (605%) бу-ли ак-центуації збуд-ливого та педантичного типів, причому пер-ший час-тіше траплявся при соці-ально-психологічній, а дру-гий – при сек-су-аль-ній дезадаптації. У жінок превалю-ва-ли де-мон-стра-тив-ний (305%), а також емотивний і тривожний типи ак-цен-ту-а-ції (325%).

У обстеженого подружжя при соціально-психологічній дезадаптації зна-чу-ще частіше (323%) спостерігалося несприятливе сполучення акцентуацій у парі, ніж при сексуальній дезадаптації (73%).

Дисгармонійні риси характеру і особистісна реакція на дезадаптацію зумовлювали формування у подружжя невротичних розладів, найчастіше розладу настрою (у 395% чоловіків і 445% жінок), рідше неврастенії, депресивного і тривожно-фобічного розладів.

Було виявлено особливості мотиваційних настанов при різних типах акцентуації, що модулюються гендером. При демонстративному типі акцентуації чо-ло-віки зде-біль-шого най-вище цінили сексуальну сферу, жінки – побут; при збуд--ливому та гіпертимному типі ті та інші на перше місце за значущістю ста-ви-ли сексуальну сферу; при застрі-ва-ю-чо-му типі чоловіки – виробничі інтереси, жін-ки – сексуальну сфе-ру; при три-вожному типі чоловіки – найчастіше сексу-аль-ну сферу, жінки – побут. При педантичній та дистимічній акцен-ту-ації характеру зде-більшого спо-стерігався тра-ди-ційний розподіл цінностей – у чоло-віків на пер-шому місці були ви-робничі інте-ре-си, у жінок – побут. Загалом дис-гармонуюча роз-біж-ність цін-нісних орієнтацій спо-сте-рігалася у 734% подружніх пар.

Вивчення міцності шлюбу показало, що 764% чоловіків і 655% жінок га-дали про розлучення або робили спроби розлу-чи-ти-ся, незважаючи на те, що пе--реважна більшість обстежених (874% чоловіків і 854% жінок) взяли шлюб за коханням. Лише по--дружжя з педантичною, тривожною та емотивною акцентуа-ці-єю характеру здебільшого не припускали думки про розлу-чен-ня.

Якість подружньої комунікації (опитувальник Bienvenu) і рівень сформованості сімейних комунікативних навичок (опитувальник подружньої адаптації D.H.SprenB.L.Fisher) у парах основних груп перебували на низькому рівні і були значуще нижче, ніж у контролі, особливо у групі соціально-психологічної дезадаптації. Це свідчить про необхідність розробки корекційних програм форму-вання адаптивних навичок комунікації подружжя в сім’ї.

У дослідженні О.С.Кочаряна (1996) було показано, що статеворольові чинни-ки є важливими регуляторами подружньої адаптації. Але дане дослідження автор провів на адаптивних сім’ях. Продовживши цю традицію досліджень, ми проана-лізували стан статеворольової сфери особистості подружжя із дезадаптованих пар. Виявилось, що в них набагато частіше, ніж у контролі, спостерігаються рівневі і якісні зміни статеворольової сфери особистості. Зокрема, в основних групах час-ті-ше спостерігалися гіпер- та гіпомаскулінність та фемінінність як на соціогенному (Я-концепція), так і на біогенному рівні. Такі рівневі девіації статеворольової сфе-ри, очевидно, сприяють формуванню подружньої дезадаптації. Якісні зміни струк-тури статеворольової сфери полягають в тому, що в них частіше спостерігаються незрілі структури (континуально-альтернативна у чоловіків і континуально-диз’юн-к-тивна у жінок), ніж у подружжя контрольної групи. Така статеворольова незрі-лість свідчить про те, що в структурі особистості не артикульовані відносини між чо-ловічою і жіночою субособистостями, що є важливим чинником формування по-дружньої дезадаптації (Т.Марез, 2000).

У роботі виявлено залежність особливостей статеворольової сфери подружжя з дезадаптованих сімей від типу акцентуації їхньої особистості. Найвищі показ-ники маскулінності на рівні Я-кон-цеп-ції відзначаються у чоловіків із збудливою, гі-пер-тимною та де-мон-стративною акцентуацією характеру, найнижчі показники – в осіб із тривожною, педантичною, емо-тив-ною та дистимічною акцен-ту-ацією. Фемінінність на рівні Я-кон-цепції спостерігається в чо-ловіків із тривожною, емо-тивною та застрі-ва-ю-чою акценту-а-цією. На біогенному рівні чоловіки зі збуд-ливим ти-пом акцентуації виявляли гіпермаскулінність, при застріваючій ак-цен-туації кое-фі-цієнт мас-ку-лінності був близький до норма-тив-ного; гіпомас-ку-лін-ними були особи з педантичним, тривожним, емотивним та де-монстративним типами акцен-ту-а-ції характеру. При демон-стра-тивній акцентуації, таким чином, мала місце ста-те-ворольова дискордантність, що дає можливість припустити на-явність внутрішньо-особистісного кон-флік-ту.

У жінок високі показники маскулінності на рівні Я-кон-цеп-ції відзна-ча-ли-ся при збудливій, демонстративній, гіпер-тим-ній ак-цен-туації характеру, а низькі – при тривожній, емотивній, дис-ти-міч-ній, педантичній та застріваючій. За фемінін-ністю на рівні Я-кон-цепції зазначені групи вірогідно не розрізнялися. На біоген--ному рівні жінки зі збудливою, демонстративною, гіпер-тим-ною та застріва-ю-чою акцентуацією виявляли гіпермас-ку-лін-ність, а жін-ки з педантичною, три-вожною, емотивною акцен-ту-ацією – гі-по-мас-ку-лін-ність. Міжрівнева статево-ро-льо-ва дискор-дант-ність ма-ла місце у жінок із педантичною, застріваючою, де-мон-стра-тивною акцен-ту-ацією характеру.

Виявлені особливості статеворольової поведінки обстеже-них та її сполучен-ня в парі свідчать про існування такої зако-но-мір-нос-ті: чим адекватніша ста-те-ворольова Я-концепція подруж-жя, тим гармонійніші їхні відносини, а біоген-ний рівень стате-во-рольової поведінки є менш значущим щодо цього.

Було визначено, що в контексті вивчення формування подружньої адаптації доцільно виділити такі чотири стадії становлення сімейної системи: 1) на-родження сім’ї (включає три етапи – платонічний, етап становлення психологіч-ної адаптації і етап формування сексуальної гармонії); 2) становлення рольових позицій (включає два етапи: аксіологічний та етап реалізації сімейних функцій); 3) особистісний ріст (підтримка подружжям один одного у професійній та кар’єр-ній реалізації, у реалізації потреби в персоналізації тощо); 4) формування узгодженого образу сім’ї. Кожна стадія має критичні періоди, в яких найчастіше формується подружня дезадаптація.

Уже на першій стадії розвитку сім’ї етап становлення психологічної адапта-ції був різко порушений у 835% подружжя при соціально-психологічному ва-ріанті дезадаптації, а етап сексуальної адаптації – у всіх подружніх пар із її сек-су-альним варіантом. Це позначилося на стані функцій сім’ї.

Нормальне функціонування сім’ї пов’язане з реалізацією її різноманітних функцій. Рівень ре-а-лізації цих функцій визначається тим, наскільки задовольняються потреби (соціальні, психологічні, соціально-психологічні, біологічні) кожного з її членів. У кожній сім’ї (і навіть у кожного з подружжя) існує своя ієрархія цінностей, що визначає ступінь значущості тієї чи іншої сімейної функції. Дослідження показало, що найбільш конфліктогенним і, отже, таким, що призводить до подруж-ньої дезадаптації, є порушення тих функцій сім’ї, які посідають перші п’ять найвищих місць в ієрархії.

Виявлено певний зв’язок між варіантом подружньої дезадаптації і значущістю кожної функції сім’ї. Подружжя із соціально-психологічною дезадап-та-цією у пере-важ-ній більшості випадків (874% чоловіків і 786% жінок) ставили на перше місце за значущістю емоційну функцію сім’ї. Але разом із тим спо-сте-рі-га-лася і деяка залежність значущості функцій сім’ї від типу акцен-туації харак-теру подружжя. То ж сексуально-еротична функ-ція бу-ла більш значущою для осіб із збудливою, захисна та пси-хо-те-ра-пев-тич-на – для осіб із демонстративною, функція збе-ре-ження здоров’я – для осіб із тривожною акцентуацією характеру. По-дружжя із со-ці-ально-психологічною дезадаптацією найнижче оцінювали ви-ко-нання у своїй сім’ї таких функцій, як емоційна, духовна, психотерапевтична та реабілітаційна; дуже низько оціню-ва-лося також, особливо жінками, виконання рольо-вої функції. Досить високо оцінювали подружжя здебіль-шого лише вико-нання репродуктивної функції.

Виявлено також гендерні особливості сприйняття й оцінки функцій сім’ї. При сексуальній дезадаптації чоловіки (з тривожним, емо-тив-ним, дистимічним типами акцентуації) найчастіше (598%) ставили на перше місце за значущістю сексуально-еротичну, а жін-ки (706%), незалежно від акцентуації характеру, – емоційну функцію. Частіше, ніж при соці-аль-но-психоло-гічній дезадаптації, обидва з подружжя добре оцінювали ви-ко-нан-ня емоційної, духовної, виховальної функцій, що, очевидно, було по-в’язано з компенсацією сек-су-альної неспро-можності. Це сприяло збере-жен-ню сім’ї, незва-жа-ю-чи на те, що сексуально-еро-тична функція ви-конувалася, на думку подружжя, погано або дуже погано.

Залежність між порушенням функцій сім’ї і варіантами подружньої дезадаптації показано у табл.1.

Проведений аналіз дає змогу стверджувати, що при со-ціально-психологічній дезадаптації всі обстежені сім’ї були не-функціональними, причому можна говорити про знижений профіль реалізації усіх сімейних функцій. Це під-тверд-жує існування феномена "чорнильної плями", описаного Г.С.Васильченком (1977). При сексуально-еротичній дезадаптації усі сім’ї були умовно функціо-наль-ними: профіль оцінки реалізації функцій сім’ї, по-перше, вищий, а по-друге, більш диференційований – задоволеність окремими функціями сім’ї сильно ва-ріює. У контрольній групі вико-нання всіх сімейних функцій оцінювалося подружжям досить високо, особливо виконання емоційної, духовної, сексу-аль-но-еротичної і за-хисної функцій.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я по-друж--жя за його інтегральними критеріями показав, що при со-ці-ально-пси-хологічному варіанті дезадаптації найбільшою мірою пору-ше-но міжособистісні відносини по-друж-жя, а при сексуальному варіанті превалюють порушення пси-хо-сек-суального розвитку, статеворольової поведінки, дезін-фор-мованість в питан-нях сексу і невідповідність сексуальної по-ве-дінки ба-жан-ням обох з подружжя. Статевий розвиток і фор-му-вання сек-суаль-ної поведін-ки у подружжя із соціально-психологічним варіантом дез-адаптації у деяких випадках також мали відхилення від норми, про-те вони не стали патогенними для другого з подружжя, а коли трап-лялась де-яка невідповідність сек-су-альної поведінки в парі, вона була незначущою для по-дружжя. Проте в 234% випадків соціально-пси-хологічна дез-адаптація по-ши-рювалася на сексуальну сферу.

При сексуальній дезадаптації подружжя мало місце сукуп-не порушення компонентів та складових сексуального здоров’я, при-чому стрижневим було у 327% подружжя ураження психо-ло-гіч-но-го та соціально-психологічного компонентів унаслідок ста-те-во-ро-льо-вої форми дезадаптації і у 687% – ураження ін-фор-ма-цій-но-оцінної складової соціального компонента, психо-ло-гічного та соці-ально-психологічного компонентів унаслідок фор-му-вання сексуально-еротичної форми дезадаптації.

Із порушенням функцій сім’ї і дисгармонійними рисами осо--бистості подружжя ми пов’язуємо причини подружніх кон-флік-тів. Проведений аналіз показав, що в подружжя із соці-аль-но-пси-холо-гічною дезадаптацією конфлікти найчастіше вини-кають при пору-шен-ні духовної, емоційної, рольової функцій, а також функції пер-соналізації (у чоловіків), і найрідше – при по-ру-шенні психотера-пев-тичної та реабілітаційної функції. У подружжя із сексуальною дезадаптацією конфлікти в усіх випадках виникають при порушенні сексуально-еротичної функ-ції, а при порушенні решти функцій вони значно рідші, що пов’язано з компенсацією їх груповим захисним механізмом, спрямованим на збереження шлюбу.

Вивчення вираженості патогенного конфлікту показало, що во-на була високою у всіх обстежених подружніх пар, при-чому більш ніж у половини подружжя домінував самозахисний тип ре-а-гування на фрустрацію з екстрапунітивними реакціями. Рівень соціальної адаптації був низький при соціально-психо-ло-гічній дез-адаптації подружжя (25 – 40% за методикою Розенцвейга) і набли--жався до норми при сексуальній дез-адаптації (40 – 55%). У 447% пар із соціально-психологічною дезадаптацією сталося вто-ринне зни-ження сексуальної адапта-ції, а у 438% пар із сек-су-альною дез-адаптацією – зниження рівня соці-ально-психоло-гічної адаптації.

Способи урегулювання конфліктів були неправильними у всіх подружніх пар із соціально-психологічною і більшості (667% чо-ловіків і 808% жінок) – із сексуальною дезадаптацією (табл.2). Най-час-ті-шим при першому варіанті дез-адаптації було змагання (при де-мон-стративній та дистимічній акцентуаціях); при дру-гому – при-сто-сування (у жінок із тривожною і педантичною акцентуацією). По-стійні і неадекватно розв’язувані конфлікти призводили до роз-витку у подружжя невротичної симпто-ма-тики, найчастіше гіпо-ти-мії та обсесивного синдрому у чоловіків, гіпоти-мії та фобічного синдрому – у жінок. У подружжя контрольної групи способом урегулювання конфліктів було співробітництво.

Результати психологічного анамнезу, психодіагностичних дос-ліджень і системно-структурного аналізу сексуального здо--ров’я дали можливість визначити частоту варі-антів і форм подружньої дезадаптації у обстеженого нами контингенту подружжя (табл.3).

При комунікативній формі переважає порушення міжосо-бис-тісних відносин подружжя внаслідок розбіжності їхніх цін-ніс-них орієнтацій і несприятливого сполучення в парі акцен-ту-ацій характеру. При аверсійній формі відзначається надто нега-тивне ставлення до чоловіка (дружини) внаслідок відсутності по-чуття взаємної любові, наявність неприйнятних рис характеру чоловіка чи дружини, невідповідність рольових позицій. При ста-тево-ро-льо-вій формі превалює невідповідність статеворольової поведін-ки, при сексуально-еротичній – дезінформованість у пи-таннях сексу і невідповідність сексуально-еротичної поведінки подруж-жя.

Показники подружньої адаптації і подружнього щастя бу-ли найнижчими при аверсійній та комунікативній фор-мах дезадаптації, оскільки при цих формах най-більше уражується сфера спілкування, і найвищими – при сексуально-еротич-ній формі, яка щонайменше стосу-ється цієї сфери. Сексуальна самооцінка була вищою у по-дружжя з комунікативною формою дезадаптації і вірогідно ниж-чою – при сексуально-еротичній і статеворольовій формах; по-каз-ники сексуальної депресії і сексуальної заклопотаності були найвищими при сексуально-еротичній, а останній показник – також при авер-сійній формі дезадаптації.

На підставі результатів проведених досліджень нами було розроблено систему психологічної корекції подружньої дезадап-та-ції, що включала методи, спрямовані на головні компоненти міжособис-тісних відносин: когнітивний, афективний, конативний та осо-бистіс-ний. До системи входять техніки когнітивної, поведінкової, клієнт-центрованої психотерапії, а також деякі орієнтовані на сексуальну сферу техніки (сексуально-поведінковий і сексуально-еро-тичний тренінги). Усі компоненти системи здійснювалися у взаємозв’язку, як єдине ці-ле. Всім подружнім парам, у яких спостерігалося пору-шення ви-ко-нання функцій сім’ї, рекомендувався сімейний функ-ці-о-нальний тренінг, що проводився у два етапи: вироблення нас-та-нови і нав-чан-ня реалізації цієї настанови. Вибір методу і кон-крет-ного зміс-ту визначався формою подружньої дезадаптації, тобто залежав від її причин, умов розвитку і проявів.

При комунікативній і аверсійній формах дезадаптації по-дружжя основним методом корекції був комунікативний тре-нінг, спрямований на формування нової, правильної настанови на нор-малізацію спілкування й конструктивне роз-в’язування кон-флік-тів та навчання реалізації цієї настанови. Ви-ко-ристовували також методи раціональної (когнітивної), групової психокорекції, біб-лі-о-терапію, метод конструк-тив-ної сварки за С.Кратохвілом.

При статеворольовій формі дезадаптації на етапі вироб-лен-ня настанови використовували бібліотерапію і раціональну пси-хо--корекцію у формі індивідуальних та групових бесід, на ета-пі нав-чання застосовували як основний метод рольовий пси-хо-сексуальний тренінг, а також програму статеворольового тренін-гу О.С.Кочаряна (1996). При сексуально-еротичній дезадаптації го-лов-ним мето-дом корекції був сексуально-еротичний тренінг, що проводився після підвищення рівня поінформованості по-друж-жя в питаннях сексу й вироблення нової настанови на про-ведення ста-тевого акту.

У результаті проведеної психологічної корекції найбільшого успіху бу-ло досягнуто при сексуально-еротичній формі подружньої дез-адап-тації, при якій високий рівень адаптації спостерігався у 906% і значне поліпшення – у 75% подружніх пар. Дещо рідше (відповідно у 6413 і 2813%) такі результати відзначалися у подружжя із статеворольовою формою дез-адап-тації. Найменш успішною виявилася корекція аверсійної (досягнуто гармонії в 5611% і значного поліпшення в 178% випадків) та ко-му-ні-ка-тив-ної її форм (відповідно у 718 і 199%)), що в основному пояснювалося зниженням терапевтичної мотивації подруж-жя (в багатьох випадках другий з подружжя брав участь у психокорекційній роботі не за своєю волею, а роблячи послугу зацікавленому партнеру). Рецидиви виникли після 1-2 років у 144% подружніх пар, і тільки при аверсійній та комунікативній формах дез-адап-тації. Вони були пов’язані з конфліктами, що відновилися, при цьому про розлучення думали лише 42% подружжя.

У результаті успішної корекції у подружжя було досягнуто вмін-ня конструктивно розв’язувати конфлікти, що виникали, нор-малізувалися їхні взаємини і виконання функцій сім’ї, під-ви-щилася сексуальна культура.

ВИСНОВКИ

Наведено теоретичне узагальнення і нове вирі-шення проблеми формування різних клінічних форм подружньої дезадаптації. Проблему вирішено з позицій системного підходу, що дало змогу розробити сис-тему пси-ходіагностики і диференційованої корекції відносин подружжя.

Подружня дезадаптація виявляється у двох варіантах – соціально-психологічному та сексуальному. Перший варіант має дві форми – комунікативну і аверсійну, другий варіант також існує у двох формах – статево-рольовій і сексуально-еротичній. При соціально-психологічному варіанті по-друж-ньої дезадаптації спостерігається тотальне зниження реалізації усіх функцій сім’ї, профіль яких знижений і сплощений. Це дає можливість говорити про дисфункціональність шлюбів із соціально-психологічною дезадаптацією. При сексу-альному варіанті подружньої дезадаптації профіль реалізованості сімейних функцій більш диференційований (існує значний розкид за рівнем реалізованості окремих функцій) і більш високий (середній показник реалізованості сімейних функцій вищий). Це свідчить про відносну функціональність шлюбів із сексуальним варіантом дезадаптації.

Подружня дезадаптація може розвиватися в тих випадках, коли не виконуються функції сім’ї і не задовольняються потреби подружжя. При цьому чинниками, що визначають її розвиток, є дисгармонійні риси особистості і низький ступінь соціально-психологічної і сексуальної компетентності подружжя, що обумовлюють формування невротичної симптоматики (тривожно-фобічний, депресивний розлади, неврастенія, розлад настрою).

Подружня дезадаптація поліетіологічна: її формуванню сприяють деякі типи акцентуації характеру (у жінок – демонстративний, емотивний і тривожний; у чоловіків – збудливий і педантичний), особливості виховання, в тому числі і статеворольового, в батьківських сім’ях (у жінок – це гіперпротекція або емоційне відторгнення, у чоловіків – виховання за типом жорстоких взаємин, домінуюча гіперпротекція або гіпопротекція), статеворольові девіації та пси-хо-сексуальний тип чоловіка і жінки. Дезадаптація подружньої пари скоріше виникає за несприятливого сполучення типів акцентуацій і психосексуальних типів чоловіка і дружини.

Психологічна несумісність подружжя при соціально-пси-хо-логічному варіанті дезадаптації залежить не тільки від сполу-чення в парі акцентуацій характеру і психосексуальних типів, але й від наявності в одного чи обох із подружжя дисгармонійного характеру, що спричиняє нездат-ність адаптуватися до різних сімейних ситуацій. Клінічна форма соціально-психологічної дезадаптації залежить від типу акцентуації характеру і вираженості негативних реакцій подружжя на конфлікт, що виникає.

Причиною формування сексуального варіанту подружньої дезадаптації є неузгодженість статеворольової поведінки по-дружжя як на біогенному, так і на рівні Я-концепції, не-сприят-ливе спо-лу-чення в парі типів сексуальної мотивації і психосексуальних типів чоловіка і жінки, низький рівень поінфор-мо-ваності подружжя в питан-нях психогігієни статевого життя. Дія цих причин опосередковується типом акцентуації, наявністю дисгармонійних рис характеру і вираженістю мотивації збереження шлюбу.

Формування сім’ї проходить чотири стадії. Перша стадія – народження сім’ї, відбувається у три етапи: платонічний, психологічної адаптації та сексуальної адаптації. Друга стадія – ста-новлення рольових позицій – складається з двох етапів: на пер-шому, аксі-о-ло-гічному, формуються рольові позиції чоловіка і дружини, на дру-гому – виконання функцій сім’ї. Третя стадія розвитку сім’ї – стадія особистісного росту подружжя, пов’язана із забезпеченням про-фесійної та кар’єрної реалізації, і четверта – формування узгод-же-ного образу сім’ї. Кожна стадія має критичні періоди, під час яких най-час-ті-ше виникають специфічні конфлікти. Здебільшого вони розвиваються на пер-шому і другому етапі другої стадії, що обумовлює затримку по-дальшого розвитку сім’ї.

Функції сім’ї змінюються упродовж сімейного життя в за-леж-ності від стадії формування сім’ї, особистісних відмін-нос-тей її членів та стажу шлюбу. Але на кожній стадії існують й свої при-чи-ни порушення функціонування та адаптації сім’ї, причому по-ру-шення на ранніх етапах призводить до більш грубих пору-шень цих характеристик.

Порушення виконання функцій сім’ї, як правило, почи-на-єть--ся з рольової, емоційної, сексуально-еротичної, а згодом по-ши-рю-ється на персоналістичну, психотерапевтичну, реабіліта-цій-ну та виховну функції.

Функціональність сім’ї залежить від варіанта подружньої дез--адаптації: при соціально-психологічній дезадаптації усі сім’ї є не-функціональними, при сексуальній – усі умовно функціо-наль-ні.

9. Психологічна корекція подружньої дезадаптації має яв-ля--ти собою систему методів, що впливають на чотири компоненти подружньої взаємодії, – ін-формаційний, емоційний, поведінковий та особистісний. Система корекції подружньої дезадаптації має бути диференційованою і враховувати причини, механізми розвитку, форму подружньої дезадаптації і відмінності особистості подружжя.

Корекція соціально-психологічної дезадаптації подружжя спрямована на підвищення їхньої соціально-психо-ло-гіч-ної компетентності, тобто підвищення здатності до ефек-тив-ної вза-ємодії, уміння орієнтуватися в сімейних ситуаціях, вико-ну-ва-ти функції сім’ї, правильно визначати особистісні відмін-ності і емо-ційний стан один одного, обирати адекватні способи роз-в’я-зу-ван-ня конфліктів. Методи психоко-рек-ції, що використовуються при цьому, – кому-ні-ка-тив-ний тренінг, раціональна і бібліотерапія, кон-структивна сварка за Кратохвілом.

При сексуальній дезадаптації подружньої пари про-водить-ся стате-во-рольовий психосексуальний і сексуально-еро-тич-ний тренінги, спрямовані на підвищення сексуальної культури і адаптації сексуальної поведінки подружжя.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Семёнкина И.А. Механизмы развития, варианты и психологическая коррекция коммуникативной формы сексуальной дезадаптации // Вестн. ХГУ. Серия психология. – 1998. – № 403. – С. 145-148.

Семёнкина И.А. Коммуникационный тренинг как метод психологической коррекции супружеской дезадаптации // Вестн. ХНУ им.В.Н.Каразина. Серия психология. – 2000. – № 498. – С. 121-123.

Семьонкіна І.А. Механізми розвитку і перебіг психологічної аверсії подружжя // Вісн. Харк. держ. педагогічного ун-ту ім.Г.Сковороди. Серія психологія. – 2001. – № 16, вип.5. – С.166-169.

Семёнкина И.А. Модельное описание доминант остроконфликтных ситуаций при сексуальной дисгармонии // Междунар. мед. журн. – 1999. – Т.5, № 3. – С. 48-49.

Кришталь В.В., Семёнкина И.А. Системный подход к диагностике, психотерапии и психопрофилактике // Междунар. мед. журн. – 2000. – Т.6, № 1. – С. 37-40.

Лахно О.В., Кубрак О.В., Семёнкина И.А., Сапрыкин А.В. Роль слабой половой конституции женщин в генезе сексуальной дисгармонии супружеской пары // Вісн. проблем біології та медицини. Полтава – Харків. – 1998. – № 15. – С. 64-66.

Семёнкина И.А. Принципы и методы коммуникативного тренинга при сексуальной дезадаптации супругов // Вісн. проблем біології та медицини. Полтава – Харків. – 1998. – № 16. – С. 64-67.

Банникова Е.Ю., Семёнкина И.А., Сонник Е.Г. Биоритмическая форма сексуальной дезадаптации / Актуальные вопросы планирования семьи, сексологии и репродукции. – Киев, 1998. – С.62-63.

Семёнкина И.А. Психокоррекция супружеской пары при коммуникативной форме сексуальной дезадаптации // Сексопатология и андрология – Киев, 1998. – С. 184-185.

АНОТАЦІЯ

Семьонкіна Ірина Артурівна. Подружня дезадаптація при порушенні функцій сім’ї та її психологічна корекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата пси-хо--логічних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 2001 р.

На основі системного підходу до вивчення причин і меха-нізмів по-рушення функціонування сім’ї, розвитку деструк-тив-них конфліктів та подружньої дезадаптації у 98 подружніх пар ви-зна-чено стан і виявлено причини порушення функцій сім’ї та йо-го роль у зв’язку з виникненням конфліктів. Вивчено роль соці-аль-них, психологічних і соціально-психологічних чинників та осо-бистісних відмінностей подружжя у розвитку дезадаптації подружжя. Виділено й описано форми подружньої дезадаптації та розроблено ефективну систему їх диференційованої психологіч-ної корекції.

Ключові слова: функції сім’ї, сексуальна дезадаптація, по-дружня дезадаптація, невротичні розлади, психотерапія

АННОТАЦИЯ

Семёнкина Ирина Артуровна. Супружеская дезадаптация при нарушении функций семьи и ее психологическая коррекция. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по спе-циаль-ности 19.00.04 – медицинская психология. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. 2001г.

На основе системного подхода к изучению причин и механизмов нарушения функционирования семьи, развития деструктивных конфликтов и супружеской дезадаптации обследованы 98 супружеских пар с дезадаптацией и в качестве контроля 30 супружеских пар с гармоничными отношениями.

Выявлены закономерности формирования, а именно четыре стадии и пять этапов формирования семьи. Установлена роль социальных, психологических, социально-психологических и сексуально-поведенческих факторов в возникновении супружеских конфликтов и супружеской дезадаптации.

Показано, что выполнение этих функций определяется тем, как удовлетворяются потребности – социальные, психологические, социально-психо-логические, биологические – каждого из ее членов, причем от значимости функции семьи для индивида зависит возникновение конфликтов: они возникают при нарушении наиболее значимых функций.

Показана взаимосвязь между нарушением функционирования семьи, возникновением межличностного конфликта и супружеской дезадаптации. Выявлена зависимость нарушения функционирования семьи от наличия у супругов дисгармоничных черт личности, акцентуаций характера и форм супружеской дезадаптации. Установлено, что дезадаптация может раз-виваться при неудовлетворении потребностей супругов и невыполнении функций семьи. При этом факторами, определяющими ее развитие, являются дисгармоничные черты личности и низкая степень социально-психологической компетентности супругов, обусловливающие возникновение деструктивного конфликта. Развивающаяся в результате дисконфликта супружеская дезадаптация проявляет-ся в двух вариантах – социально-психологическом и сексуальном.

Определены формы социально-психологической и сексуаль-ной дезадаптации супругов и дана их психологическая характеристика. Показано, что в зависимости от связанной с акценту-ацией характера выраженности реакции супругов на возникающий конфликт социально-психологический вариант дезадаптации проявляется в коммуникативной и аверсионной формах. Сек-суальный вариант проявляется в полоролевой и сексуально-эро-тической формах, которые развиваются при неправильном об-щем и половом воспитании супругов, нарушении их полоролевого поведения на биогенном уровне и на уровне Я-концепции, обусловливающем межуровневую полоролевую дискордантность, а также при низком уровне информированности супругов в области психогигиены половой жизни, неблагоприятном сочетании в паре акцентуаций характера, типов сексуальной мотивации и психосексуальных типов мужчины и женщины.

Показана возможность и установлены причины взаимопроникновения разных форм супружеской дезадаптации. Выявлены особенности личности супругов, при которых происходит это взаимопроникновение.

Предложена математическая модель, позволяющая прогнозировать возникновение конфликтной ситуации и напряженность супружеского конфликта.

Разработаны методика психодиагностики нарушения функционирования семьи и психологические критерии дифференциальной диагностики четырех указанных выше форм супружеской дезадаптации. Предложена эффективная система психологической коррекции каждой из этих форм, в основу которой положены главные компоненты межличностного общения: когнитивный, аффективный, конативный и личностный. Детально описаны применяемые при каждой форме супружеской дезадаптации методы психологической коррекции, позволяющие обеспечить корригирующее воздействие на всех уровнях взаимодействия супругов –социальном, психологическом, социально-

психологическом, сексуально-поведенческом – с учетом личностных особенностей супругов.

Ключевые слова: функции семьи, сексуальная дезадаптация, супружеская дезадаптация, невротические расстройства, психотерапия

SUMMARY

Semyonkina I.A. Desadaptation in married couples with family functions disorder and its psychological correction. Manuscript.

Thesis for candidate of science degree by speciality 19.00.04 – medical psychology. Kiyv national Taras Shevuniversity, 2001.

On the basis of systemic approach to studying causes and mechanisms of family functions disorders, development of destructive conflicts and desadaptation in 98 married couples, the state of family functions and causes of family functions disorders and their role in the conflicts was determined. The role of social, psychological and social psychological factors and individual differences of married couples in development of conflicts was studied. The forms of married couples desadaptation were distinguished and described and an effective system of their differentiated psychological correction was worked out.

Key words: family functions, sexual desadaptation, married couples desadaptation, neurotic frustrations, psychotherapy