Нами вивчена динаміка клініко-функціонального стану хворих АГ у поєданні з ІХС під впливом повторних курсів лазеротерапії протягом 18 місяців.

Дослідження впливу повторних курсів лазерної терапії включали контроль АТ і велоергометричну пробу, що проводили перед кожним наступним курсом лазеротерапії і по закінченні курсу лікування. При проведенні велоергометричної проби на пороговій потужності навантаження реєстрували САТ і ДАТ і розраховували подвійний добуток (ПД), що у межах субмаксимальної частоти серцевих скорочень добре корелює зі споживанням кисню міокардом і об'ємним коронарним кровотоком.

Установлено, що після кожного курсу лазерної терапії, тобто на висоті ефекту, толерантність до фізичного навантаження збільшувалася з 83,8±5,3 Вт (на вихідному етапі) до 103,9±6,5 Вт через 6 місяців; 107,3±4,0 Вт через 12 місяців; 104,6±7,1 Вт через 18 місяців (р<0,05), іншими словами, фізичний статус пацієнтів зростав на 24 - 28%. Через 6-ти місячні періоди, безпосередньо перед черговими курсами лазеротерапії, коли можна було очікувати ослаблення позитивного клінічного ефекту від попереднього опромінення, толерантність до навантаження в хворих залишалася досить високою, через 6 місяців - 89,4±6,8 Вт; через 12 місяців - 98,3±5,2 Вт; через 18 місяців - 86,1±8,3 Вт (при вихідному 83,8±5,3 Вт).

Установлено, що САТ на рівні початкового порогового навантаження при дослідженні після кожного курсу лазерної терапії в більшості випадків виявлялося статистично вірогідно нижче початкових порогових значень, така ж закономірність простежувалася при аналізі динаміки ДАТ. Вивчення динаміки АТ на рівні істинного порогового навантаження при кожнім дослідженні показало, що незважаючи на підвищення толерантності до фізичного навантаження на 24 - 28%, цей показник мав лише тенденцію до збільшення.

Таким чином, виконання більш високих фізичних навантажень у хворих АГ у поєднанні з ІХС у процесі повторних курсів лазерної терапії не супроводжувалося підвищенням порогового рівня АТ.

Аналіз динаміки ПД продемонстрував ту ж закономірність. З цього випливає, що на фоні лазерної дії фізичне навантаження більшої потужності забезпечується більшим споживанням кисню міокардом і об'ємним коронарним кровотоком, тобто спостерігається абсолютне збільшення коронарного резерву. Таким чином, повторні курси лазеротерапії хворих АГ у поєднанні з ІХС протягом 18 місяців, супроводжуються позитивними зрушеннями в клінічній картині, стабілізації АТ і перебігу коронарної недостатності.

Як показали наші дослідження, рівень впливу лазерного випромінювання має декілька ефекторних площин. Це, по-перше: органні реакції, що безпосередньо супроводжують дію НІЛВ; по-друге, субклітинно-гуморальні, що виявляються трохи відстрочено, але роль яких багато в чому перевищує значення безпосередньої первинної відповіді. Тривалий ефект лазерної терапії забезпечується шляхом досягнення змін характерних для довгострокової адаптації, що зберігаються у частини хворих до 6 місяців.

Ми вивчили характер реакцій у відповідь на одноразову, повторну і курсову дію лазерного випромінювання у хворих з АГ.

У наших дослідженнях ми використовували метод оцінки біоелектричних властивостей клітинних ядер по показнику електронегативності (ЕН%).

Дослідження проводили на 60 хворих АГ, всього 6 груп по 10 хворих у кожній. Групи були ідентичними. У (1-5) групі хворих проводили дію лазерним випромінюванням. Перша група хворих одержувала вплив гелій-неоновим лазером; друга група - інфрачервоним лазером; третя група одержувала гідролазерний душ; четверта група хворих одержувала комбінований вплив лазером червоного і ІЧ - діапазону; п'ята група одержувала бальнеолазерну терапію; шоста група - контроль.

Забір клітин щічного епітелію брали до лікування, після проведення однієї процедури, через 24 години (перед проведенням другої процедури), у процесі лікування і по закінченні курсу лазеротерапії. Дослідження основних показників центральної гемодинаміки проводили до лікування, після однієї процедури, після закінчення курсу лікування.

Дослідження показали високу ефективність (у 88%) лазерної терапії у всіх підгрупах (1-5) основної групи, а в контролі ефективність лікування склала 56%. Стійке зниження АТ відзначалося у всіх хворих основної групи: САТ знизився на 22,8%, ДАТ - на 14,4% (р< 0,05). У контрольній групі також відзначене зниження АТ в процесі лікування, САТ знизився на 17,2% (р< 0,02), ДАТ - на 6,5% (р<0,05). Вимір АТ до і після одноразових процедур в основній групі показало достовірне зниження САТ і ДАТ від процедури до процедури.

Разом з тим установлено, що в результаті бальнеолазерної, гідролазерної терапії і після дії НІЛВ ІЧ - діапазону гіпотензивний ефект настає раніш і більш виражений у порівнянні з іншими методиками дії НІЛВ.

Установлено, що реакція обстежуваних на різні типи і методики лазерного випромінювання за показником електронегативності ядер подібна, але істотно залежить від вихідних значень показника, тобто чим більше у вихідному стані організму відхилення від норми, тим більш значно виявляється його зміна після лазерного впливу (мал.1).

Вивчення стійкості "омолоджуючого" ефекту, лазерної терапії показало, що найбільший ефект відзначений відразу ж після першої процедури. Вихідний підвищений БВ поступово від процедури до процедури наближався до ХВ до 7 процедури, стабільно знижувався до рівня хронологічного віку до закінчення курсу лазерної терапії. У контрольній групі також відзначена зміна БВ відносно ХВ, але ці зміни не носять достовірний характер.

Мал. 1. Види можливих реакцій ядер букального епітелію на лазерне випромінювання за електронегативністю в обстежених хворих:

ХВ - хронологічний (паспортний) вік;

БВ - біологічний вік.

Аналізуючи характер змін ЕН клітинних ядер на дію НІЛВ, можна зробити висновок, що як пусковий фактор виступає фаза термінового стресу, що є умовою для розвитку в наступні стани довгострокової адаптації і підвищеної клітинної, органної та цілосного організму резистентності.

Реакція - відповідь клітинних ядер на дію НІЛВ тим виразніша, чим резервні можливості, притаманні конкретному організму, більші.

Установлено, що зниження АТ, як під впливом одноразових дій, так і в результаті курсу лікування, супроводжувалося сприятливою перебудовою основних показників центральної гемодинаміки у хворих основної групи (1-5).

У хворих з гіперкінетичним варіантом кровообігу гіпотензивний ефект лазерної терапії був обумовлений статистично достовірним зниженням серцевого викиду, в основному за рахунок ХОК, тому що число серцевих скорочень змінювалося незначно. Ці сприятливі зміни у хворих основної (1-5) групи після курсу лікування наближалися до належних величин, у той час як у контролі, вони були менш виражені і не завжди статистично достовірні.

Так, ХОК знижувався після одноразової дії НІЛВ червоного діапазону на 19,8%, ІЧ - діапазону на 39,7%; гідролазерного душу - на 35,2%; комбінованого впливу лазером червоного і ІЧ - діапазону - на 42,5%; після лазерної бальнеотерапії - на 42,6% (р<0,01), у контрольній групі - на 14,1% (р<0,001). Після проведення курсового лікування ХОК знизився відповідно в першій групі на 27,2%; у другій групі - на 42,4%; у третій - на 40,7%; у четвертій - на 44,7%; у п'ятій - на 42,6% (р<0,02), а в контролі - на 17,3% (р<0,001) у порівнянні з вихідними даними. Одночасно в основній (1-5) групі зріс ЗПО на 32 - 37% (р<0,01).

У хворих основної (1-5) групи з гіпокінетичним варіантом кровообігу спостерігалося зниження АТ за рахунок достовірного (р<0,001) зменшення ЗПО на 24-40% на фоні одночасного підвищення ХОК на 23-34% (р<0,02), як після одноразової дії, так і після курсового лікування. Так, ЗПО знижувався після одноразової дії НІЛВ в основній групі (1-5) на 24-30% (р<0,01), а в контрольній групі - на 3% (р>0,5); після курсового лікування ЗПО знижувався у основній (1-5) групі на 21-40% (р< 0,01), а в контролі на 7% (р>0,5) у порівнянні з вихідними даними.

Таким чином, гемодинамічні механізми формування гіпотензивного ефекту в результаті лазерного впливу обумовлені корекцією гемодинамічних порушень незалежно від типу гемоциркуляції, але значно більш виражені під впливом комбінованої дії НІЛВ червоного і ІЧ - діапазону, бальнео і гідролазерної терапії.

Одним з основних питань молекулярно-клітинної і клінічної кардіології є з'ясування характеру взаємозв'язку ядерних процесів з патологічними змінами. Ми виходили з того, що лазерний вплив на організм людини - це енергетичний вплив і відповідна реакція організму повинна в першу чергу оцінюватися за енергетичними параметрами.

Аналіз абсолютних значень ЕН у хворих різними стадіями АГ дозволив виявити залежність цього показника від тяжкості клінічного перебігу захворювання, що є відбитком ціни адаптації. У хворих АГ 1 ст. - ЕН складала 38,6±1,32%; в АГ П ст. - 30,3±1,66% (при віковій нормі в 40 років - 50%; у 50 років - 44%; у 60 років - 30%). По показнику ЕН в порівнянні з нормою судили про реакції хворих на лазерне випромінювання і з урахуванням цього показника для кожного хворого індивідуально підбиралися дози опромінення і призначалася визначена кількість сеансів лазеротерапії.

Дослідження показали, що на фоні проведеної терапії, вихідний підвищений БВ поступово наближався до хронологічного віку до 7 сеансу, а стабільно знижувався до рівня хронологічного віку до 15-18 дня санаторно-курортного лікування. До цього ж часу відбувався регрес клінічних проявів і стабілізація АТ. На 20-22-24 день перебування в санаторії БВ істотно не змінювався по відношенню до 18 дня лікування. Це дозволило нам припустити, що оптимальним терміном перебування хворого АГ на курорті є 18 днів в умовах Ялти. У даному випадку мова може йти не тільки про медичний, але і про економічний аспект.

Метод оцінки біоелектричних властивостей клітинних ядер букального епітелію по показнику електронегативності ЕН може використовуватися для визначення індивідуальних особливостей реакцій організму, оцінки ефективності і достатності курсу лазерної терапії.

Ми вивчили ефективність лікування хворих АГ гідролазерною терапією і транскутанної дії НІЛВ в порівняльному аспекті. У результаті дослідження установлена висока ефективність обох методик. Так, артеріальний тиск під впливом гідролазерної терапії знизився у хворих АГ 1ст. САТ на 11,9%, а ДАТ - на 11,8% (р < 0,01); у хворих АГ П ст. САТ знизився на 24,4,%, а ДАТ - на 18,3% (р<0,05). Під впливом транскутанної дії також відзначене зниження артеріального тиску: у хворих АГ 1ст. САТ - на 3,7%, а ДАТ - на 6,1% (р< 0,02); у хворих АГ П ст. САТ - знизився на 21,4%, а ДАТ - на 14,4% (р< 0,05).

У процесі лазеротерапії у хворих обох груп до 6-7 сеансу відзначалася стійка тенденція до значного зниження ступеня напруження компенсаторних механізмів, причому під впливом гідролазерної терапії вона була більш виражена. Так, під впливом гідролазерної терапії індекс напруження (ІН) зменшувався з 387±23 у.о. до 236±26 у.о. (р<0,05), у той час як під впливом транскутанної дії ІН зменшувався з 374±29 у.о. до 265±37 у.о. (р<0,02), що говорить про оптимізацію співвідношень впливу симпатичної і парасимпатичної систем на регуляторні механізми і як результат цього процесу відбувається відновлення вегетативного гомеостазу. Виявлено розходження в динаміці показників варіаційної пульсометрії в частині відновлення вегетативного гомеостазу. Вихідні дані варіаційної пульсометрії виявили у хворих АГ обох груп (86 %) - значне на грані різкого зниження рівня функціонального стану при значному зниженні резерву адаптації. У результаті лазерної терапії відбувся перехід від одного функціонального стану до іншого - від стану незадовільної адаптації до стану напруження адаптаційних механізмів, а також до стану задовільної адаптації.

Так, під впливом гідролазерної терапії після закінчення курсу лікування у хворих у 79,8% (р<0,02) діагностували помірне зниження рівня функціонального стану при помірному зниженні резерву адаптації, у той час як при транскутанної дії аналогічна динаміка простежується в 68,7% (р<0,02), а в контролі - 36,8%.

Перехід від одного функціонального стану до іншого відбувається в результаті змін одного з трьох властивостей організму: рівня функціонування; функціонального резерву; ступеня напруження регуляторних механізмів.

Лазерний вплив приводить до зміни усіх вище позначених властивостей. Про зміни в рівні функціонування судили по динаміці (нормалізації) основних показників міокардіально-гемодинамічного гомеостазу (артеріальний тиск, частота пульсу, ударний і хвилинний об`єм). Про зміну ступеня напруження регуляторних механізмів - по динаміці індексу напруження, про динаміку функціонального резерву - по збільшенню толерантності до фізичного навантаження. Цей показник у результаті лазерної терапії зростав: на 8,6% при транскутанній дії, а при гідролазерній терапії на 10,9% (р<0,01).

З метою оптимізації методів корекції, механізмів порушень у хворих АГ ми вивчили вплив на них бальнеолазерної терапії. У результаті дослідження установлена висока ефективність лазерної бальнеотерапії. У 92% хворих припинилися головні болі, болі в області серця, покращився сон, у той час як у контрольній групі ефективність лікування склала 77%. Стійке зниження АТ відзначалося у всіх хворих. Так, артеріальний тиск знизився у хворих АГ 1 ст. САТ - на 20,3 %, а ДАТ - на 18% (р< 0,01), у хворих АГ П ст. САТ знизився на 27,6 %, а ДАТ - на 20,2 % (р<0,05), у контрольній групі так само відзначено зниження артеріального тиску, але менш виражене: у хворих АГ 1 ст. САТ знизилося на 7,7 %, а ДАТ - на 6,1 %; у хворих АГ П ст. САТ - на 21,4%, а ДАТ - на 15,3 %.

Проведене дослідження показало сприятливий вплив лазерної бальнеотерапії на в'язкість крові, що знизилася на 14,6%. Протромбінова активність знизилася на 10,3% (р<0,001), рівень фібриногену - на 6,4% (р<0,001). У контрольній групі подібної залежності установити не удалося. Толерантність до фізичного навантаження (ТФН) зросла на 19,2% (р < 0,05) після бальнеолазерной терапії, а в контролі - на 9,3% (p < 0,02).

Спостерігалася динаміка подвійного добутку - у спокої він зменшився на 13,6 % (p<0,05), збільшився показник рівня здоров'я з 3,3±0,6 у.о. до 6,1±0,8 у.о. (p<0,02) у хворих, які мали лазерну ванну, що говорить про збільшення рівня енергообміну з погляду термодинамічної концепції Апанасенко Г.Л.

Ми вивчали вплив лазерної бальнеотерапії на хворих АГ у поєднанні з ІХС з метою оцінки клінічної ефективності.

Під впливом курсового лікування в хворих відзначене зменшення частоти й інтенсивності головного болю, запаморочення, причому в 52% хворих ці скарги зникли взагалі. Знизилася інтенсивність і скоротилася тривалість ангінозних болів у 78% хворих основної і 66% контрольної групи, а в 22% хворих основної групи аж до виписки із санаторію приступів загрудинних болів не відзначалося.

Рівень здоров'я за Г.Л. Апанасенко в процесі лікування зріс в основній групі з 2,9 ±1,1 у.о. до 4,2±0,8 у.о. (p<0,05), у контрольній групі - з 2,9±0,9 у.о. до 3,2±1,2 у.о. (p<0,01).

На ЕКГ установлене поліпшення кровопостачання міокарда і зменшення ознак перевантаження лівих відділів серця в основній групі в 26% (p<0,02) хворих, у контролі - в 18%.

Відбулися зміни стану центральної гемодинаміки, але найбільші гемодинамічні зрушення були у хворих з гіперкінетичним і гіпокінетичним типами.

Так, у хворих з гіперкінетичним варіантом кровообігу відбулося зниження УО на 30% (р<0,002); ХОК - на 28%, і СІ - на 27% у порівнянні з вихідним рівнем. ЗПО вірогідно зростав на 54% (р < 0,01).

У хворих з гіпокінетичним типом кровообігу, після курсу бальнеолазерної терапії вірогідно знизився ЗПО на 23%, на фоні одночасного підвищення УО на 52% (р<0,02). У контрольній групі зміни стану центральної гемодинаміки були менш вираженими.

Ми вивчили ефективність використання гідро- і бальнеолазерної терапії у хворих АГ з метою оцінки клінічної ефективності в порівняльному аспекті.

Установлено, що при ефективності гідро- і бальнеолазерної терапії АТ знижувався поступово від процедури до процедури з наступною нормалізацією його до кінця курсу лікування (статистично вірогідно). У результаті гідролазерної терапії САТ знижувався на 20-40 мм. рт. ст., а ДАТ - на 11-20 мм. рт. ст.; у результаті лазерної бальнеотерапії відповідно САТ - на 30-50 мм. рт. ст., а ДАТ - на 18-22 мм. рт. ст. У контролі відзначалася тенденція до зниження АТ.

Установлено сприятливий вплив лазерної гідротерапії на в'язкість крові, що знизилася на 9,3%, а після лазерної бальнеотерапії - на 14,6%. Протромбінова активність знизилася після курсу гідролазерної терапії на 5,6%, а після лазерної бальнеотерапії - на 10,3% (р<0,001); рівень фібріногену знижувався відповідно на 4,5% і на 6,3% після лазерної бальнеотерапії (р<0,001).

Виявлена динаміка свідчить про зменшення симптомів гіперкоагуляції під впливом гідролазерного душу і лазерної бальнеотерапії, у той час як у контрольних групах хворих подібної залежності установити не удалося.

У процесі лікування у хворих основної групи відзначається підвищення тoлерантності до фізичного навантаження. Так, ТФН в основній групі до початку лікування склала 137,0±13,6 Вт, після гідролазерної терапії вона зросла до 152,0±5,6 Вт (р<0,01), після лазерної бальнеотерапії - до 163,4±11,8 Вт (р<0,05), у контрольних групах відповідно з 139,0±10,4 Вт до 146,2±6,8 Вт після дощового душу і до 150,0±6,8 Вт після ванни (р<0,01).

Таким чином, толерантність до фізичного навантаження в результаті гідролазерної терапії зросла на 10,9%, після лазерної бальнеотерапії - на 19,2%, а в контролі - лише на 5,1%. Величина подвійного добутку (у спокої) зменшилася після гідролазерного душу на 11,4% (р<0,01), після лазерної бальнеотерапії - на 13,6 % (р<0,01), а в контролі - на 6,3%.

Рівень здоров'я по Г.Л. Апанасенко збільшувався у всіх обстежених хворих у процесі лікування, але більш виражена динаміка спостерігалася в основній групі: при вихідному рівні 3,3±0,6 у.о. він зростав до 5,8±0,4 у.о. (р<0,02) після гідролазерної терапії, до 6,1±0,8 у.о. (р<0,01) після лазерної бальнеотерапії і до 5,4±0,7 у.о. у контролі.

Розгляд даних у порівняльному аспекті показав, що бальнеолазерна терапія є більш ефективним методом лікування хворих АГ у порівнянні з гідролазерною терапією.

Ми вивчили вплив різних видів лазерної терапії на антистресорні реакції хворих артеріальною гіпертензією.

Вихідні дані лімфоцито-нейтрофільного показника (тест Л.Х. Гаркави) обстежених хворих виявили залежність цього показника від тяжкості перебігу захворювання, тобто чим тяжчий перебіг АГ, тим вище показник, що характеризує стан реакції хронічного стресу.

Так, у хворих АГ 1 ст. діагностирована реакція активації в 45,2%, реакція тренування - 48,1%, реакція хронічного стресу виявлена в 6,7% хворих. У хворих АГ П ст. - відповідно 20,8%; 47,2%; 32%; а в хворих АГ у поєднанні з ІХС -відповідно 21,4 %; 41,1%; 37,5 %.

У процесі лазеротерапії встановлена статистично достовірна (р<0,01) позитивна динаміка тесту Л.Х. Гаркави. Так, в основній групі хворих (358 чол.) частота виявлення реакції активації зросла з 22,4% до 52%, у той час як у контролі (92 чол.) - з 22,8% до 31%. Виявлення реакції хронічного стресу в основній групі зменшилося з 37,2% до 12% (р<0,05), а в контролі - з 38% до 27% (р<0,02) (мал.2).

Таким чином під впливом НІЛВ реакція активації зустрічається в 2,3 рази частіше, а реакція хронічного стресу в 3,1 рази рідше. У контрольній групі теж відбуваються зміни лімфоцито-нейтрофільного показника, що свідчить про поліпшення процесів адаптації, але ці механізми менш виражені, тому що НІЛВ більш ефективно впливає на механізми саногенезу.

Ми проаналізували зміну лімфоцито-нейтрофільного показника під впливом різних діапазонів низькоінтенсивного лазерного випромінювання, а також у сполученні його з фізичними факторами в порівняльному аспекті.

Встановлено, що незалежно від довжини хвилі і способу доставки лазерного випромінювання простежується виражена позитивна динаміка тесту Л.Х. Гаркави, разом з тим виявлені деякі розходження (мал.3.)

Так, реакція активації у результаті впливу НІЛВ червоного діапазону зустрічається частіше в 2,1 рази, після ІЧ - діапазону в 2,2 рази частіше, після комбінованого впливу лазерного випромінювання червоного і ІЧ - діапазону в 2,3 рази, після гідролазерної терапії в 2,5 рази, бальнеолазерної терапії в 2,6 рази частіше.

Одночасно відбувається зменшення частоти виявлення реакції хронічного стресу, у результаті дії НІЛВ червоного діапазону в 2,5; після ІЧ - діапазону в 2,8; після комбінованої дії лазером червоного і ІЧ - діапазону в 3,2 рази, у результаті гідролазерної терапії в 3,5 рази, а бальнеолазерної терапії в 3,6 рази менше вихідного рівня.

Таким чином, отримані дані дозволяють зробити висновок, що НІЛВ самостійно й у сполученні з фізичними факторами забезпечує перехід несприятливих адаптаційних реакцій в антистресорні реакції високих рівнів реактивності, що сприяє підвищенню неспецифічної резистентності організму, тобто НІЛВ є активаційною терапією при лікуванні хворих АГ.

Разом з тим слід зазначити, що при поєднаному застосуванні двох факторів (НІЛВ і води) функціональна активність регуляторних і захисних систем організму більш виражена - це очевидно зв'язано із сінергізмом у механізмі лікувальної дії НІЛВ і води, а також зі специфічними змінами властивостей води під впливом лазерного опромінення.

Наші дослідження показали, що лазерне випромінювання викликає неспецифічні адаптаційні реакції, що формують основу, фон для розвитку специфічних реакцій. Це спонукало нас вивчити швидкість розвитку змін клініко-функціональних показників, як критерій підвищення адаптивності організму у хворих АГ.

У ході лазеротерапії, поступово від процедури до процедури поліпшувався загальний стан хворих і до 5 - 6 процедури впливу НІЛВ стабілізувалася клінічна картина. Так головний біль, що до лікування спостерігався в 88% хворих, став турбувати значно рідше, а в 68% зовсім зник, запаморочення, задишка зменшилися в 50% хворих; біль в області серця, серцебиття зменшилися в 75% хворих (мал.4).

Виявлено деяке розходження в позитивній дії НІЛВ в залежності від довжини хвилі і методики дії.

Так, застосування НІЛВ ІЧ- діапазону самостійно, а також у сполученні з гелій-неоновим лазерним випромінюванням значно раніш приводить до зменшення церебральної симптоматики - до 3,5±0,71 процедури.

Зменшення скарг невротичного характеру швидше настає при проведенні гідролазерної і бальнеолазерної терапії до 3,3±0,68 і процедури.

У процесі реабілітації хворих АГ з використанням НІЛВ відбувається очевидна, статистично достовірна динаміка об'єктивних клінічних проявів. У контрольній групі позитивна динаміка, в основному, статистично недостовірна. Лазерне випромінювання одночасно впливає на велике число функціональних систем, викликає посилення кожної окремо узятої функції, у результаті чого формується визначена комбінація фізіологічних функцій, що приводить до позитивного терапевтичного ефекту. Стабільний клінічний ефект розвивається до 6 - 7 процедури і незначно відрізняється в залежності від використовуваних методик.

Так, САТ стабілізується до 6,4±0,66 - 7,3±0,36 процедури; ДАД- до 6,2±0,34 - 7,5±0,39 процедури; біологічний вік - до 5,6±0,47 - 6,3±0,34 процедури; рівень здоров'я - до 8,5±0,38 - 9,1±0,41 процедури. Разом з тим слід зазначити, що стабілізація об'єктивних показників трохи раніш настає при впливі лазером ІЧ- діапазону і гідро- бальнеолазерної терапії.

Вивчення ефективності різних методик лазерного випромінювання на хворих АГ, шляхом дослідження динаміки АТ, виявила, що під впливом НІЛВ незалежно від довжини хвилі і способу доставки лазерного випромінювання відбувається статистично достовірне зниження артеріального тиску. Так у хворих АГ І ст. САТ знизився на 18,7% під впливом гелій - неонового лазера; на 19,7% під впливом НІЛВ ІЧ - діапазону; на 15% у результаті комбінованого застосування НІЛВ червоного ІЧ - діапазону; на 18,3% у результаті гідролазерної терапії і на 20,3% - після бальнеолазерної терапії, у той час як у контрольній групі - лише на 10,9%. ДАТ у хворих АГ І ст. знизився на 17,5% під впливом НІЛВ червоного діапазону; на 19,4% після ІЧ - діапазону; на 16,7% після комбінованого впливу червоного і ІЧ - діапазону; на 11,8% після гідролазерної терапії; на 18,9% у результаті застосування лазерної бальнеотерапії і лише на 7,5% у контролі.

У хворих АГ ІІ ст. САТ знизився під впливом НІЛВ червоного діапазону - на 22,6%; ІЧ- діапазону на 27,5%; комбінований вплив червоного і ІЧ- діапазону знизив САТ на 21,4%; гідролазерна терапія - на 24,4%; бальнеолазерна терапія - на 27,5%, а в контролі - на 17,2%. Відповідно ДАТ знизився на 15,7%; 21,1%; 18,2%; 18,3%; 21,6%; і 15,9%.

У процесі лазеротерапії в обстежених хворих відбулася статистично достовірна позитивна динаміка клініко-лабораторних і функціональних показників. (Мал.5).

Як видно з малюнків, поряд зі значним поліпшенням загального стану хворих, ми одержали не настільки виражену динаміку лабораторних показників. Це зайвий раз указує на факт запуску глибоких, що повільно реалізуються, відповідних реакцій субклітинно-ферментного рівня тонких механізмів компенсації патологічних відхилень. Однак, така уповільнена відповідь важливіша моментальної, і як правило, прохідної реакції, що веде до виснаження "ургентно" мобілізуючих сил організму.

Установлено кореляційний зв'язок між динамікою показників фізіологічного стану хворих і стабілізацією АТ в процесі лазеротерапії. У ході лазерної терапії, при нормалізуючому її впливі на рівень АТ і стабілізації останнього, відбувається позитивна динаміка в показниках, характеризуючих стан організму.

Так, ТФН зросла з 137±13,6 Вт до 163±11,8 Вт (р<0,05), рівень здоров'я збільшувався з 3,3±0,4 у.о. до 5,8±0,8 у.о. (р<0,02); мінявся і лімфоцито-нейтрофільний показник убік збільшення питомої ваги реакції активації і зменшення реакції хронічного стресу. У цих випадках виявлено позитивну кореляцію, де коефіцієнт r дорівнює відповідно 47, 69, 36. При підвищених вихідних показниках величини біологічного віку по відношенню до паспортних даних, відбувається його зменшення і наближення до хронологічного віку при стабілізації АТ. У даному випадку встановлена негативна корекція = –30.

У ході наших досліджень сформульована наукова концепція коригуючої дії НІЛВ на гомеостаз хворих АГ, що досягається по-перше; у результаті поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи, завдяки більшому його забезпеченню енергією і киснем, посиленню кровотока, поліпшенню мікроциркуляції; по- друге - за допомогою підвищення неспецифічної резистентності організму. Ці два шляхи ведуть до стабілізації АТ, поліпшенню центральної і мозкової гемодинаміки, до підвищення функціонального резерву - основних показників позитивного терапевтичного ефекту (мал. 6).

Отримані нами результати дозволяють зробити висновок, що застосовуючи НІЛВ у сполученні його з фізичними факторами у відновлювальному лікуванні хворих АГ існує можливість керування адаптаційним процесом.

По-перше: НІЛВ приводить до скорочення термінів розвитку стійких форм адаптації, під його впливом швидше відбувається перехід на новий рівень функціонування.

По-друге: за допомогою НІЛВ можна викликати і підтримувати потрібну неспецифічну адаптаційну реакцію на певному рівні реактивності.

По-третє: у результаті взаємодії організму з НІЛВ здійснюється неспецифічне тренування.

В - четвертих - НІЛВ впливає на психоемоційну сферу хворого АГ, розширює діапазон генофенотипічної адаптації.

Можливість керувати адаптаційним процесом і підвищувати резистентність організму має безсумнівно велику практичну важливість. Вона відкриває шлях до оптимізації лікування хворих артеріальною гіпертензією, що дозволить зменшити число ускладнень, знизити тимчасову непрацездатність, зменшити кількість використовуваних медикаментів.

ВИСНОВКИ

1. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання підвищує психічну толерантність хворих артеріальною гіпертензією до стресових ситуацій, розширює діапазон генофенотипічних властивостей адаптації.

2. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання нормалізує міокардіально-гемодинамічний гомеостаз незалежно від типу гемоциркуляції, приводячи до трансформації типу гемодинаміки від гіпер- і гіпокинетичного в еукінетичний варіант.

3. Лазерна терапія нормалізує показники церебральної гемодинамики, поліпшує артеріальне кровонаповнення головного мозку і нормалізує тонус дрібних мозкових судин і вен, у залежності від вихідного стану церебральних судин. При цьому більш виражений ефект досягається в результаті застосування лазерного випромінювання інфрачервоного діапазону, гідро- і бальнеолазерної терапії.

4. Повторні курси лазеротерапії у хворих артеріальною гіпертензією супроводжуються позитивними зрушеннями в клінічній картині, стабілізацією артеріального тиску, збільшенням коронарного резерву, зниженням частки медикаментозної терапії. Стійкий ефект лікування забезпечується здатністю низькоінтенсивного лазерного випромінювання переводити організм у стан довгострокової адаптації.

5. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання самостійно й у сполученні з фізичними факторами, незалежно від довжини хвилі і методики впливу, викликає інтенсифікацію компенсаторно-пристосовних реакцій на всіх рівнях біологічної організації: клітинної, органної, системної, цілосного організму.

6. Гідро- і бальнеолазерна терапія має виражену гіпотензивну дію, оптимізує процеси адаптації та ефективності роботи серцево-судинної системи, а в порівнянні з традиційними методиками, забезпечує більш виражений клінічний результат у хворих артеріальною гіпертензією.

7. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання викликає і підтримує в організмі антистресорні реакції, є тим самим активаційною терапією в лікуванні хворих артеріальною гіпертензією. Причому гідро- і бальнеолазерна терапія мають більшу здатність викликати і підтримувати в організмі антистресорні реакції активації високих рівнів реактивності.

8. Пріоритетним у лікувальній дії низькоінтенсивного лазерного випромінювання є його вплив на механізми адаптації і саногенезу. На клітинному рівні організації спостерігаються переважно неспецифічні реакції, а на системному рівні - специфічні, що складаються з стабілізації артеріального тиску, нормалізації церебральної і центральної гемодинаміки, підвищенні міокардіального резерву, оптимізації вегетативного гомеостазу.

9. Виявлено розходження в механізмах дії низькоінтенсивного лазерного випромінювання в залежності від довжини хвилі і способу доставки, що дозволяє диференційовано підходити до вибору його світлового діапазону і методу впливу в комплексному лікуванні хворих артеріальною гіпертензією.

9.1. Застосування лазерного випромінювання червоного діапазону оптимально для лікування хворих м'якою артеріальною гіпертензією по гіперкінетичному типу; інфрачервоного діапазону - для фізіотерапії м'якою і помірною артеріальною гіпертензією всіх типів.

9.2. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання червоного діапазону оптимально для лікування початкових проявів недостатності мозкового кровообігу; при виражених змінах церебральної гемодинаміки доцільніше використовувати інфрачервоний діапазон, особливо при наявності вихідних зі зниженою інтенсивністю мозкового кровообігу.

9.3. Застосування лазерного випромінювання червоного діапазону оптимально для лікування м'якої артеріальної гіпертензії в поєднанні з ішемічною хворобою серця, стенокардією напруження першого функціонального класу. Для лікування м'якої і помірної артеріальної гіпертензії в поєднанні з ішемічною хворобою серця, стенокардією напруження другого і третього функціонального класу доцільніше використовувати інфрачервоний лазер і бальнеолазерну терапію.

9.4. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання інфрачервоного діапазону і гідролазерна терапія оптимальні для корекції гемодинамічних порушень у хворих м'якою і помірною артеріальною гіпертензією в поєднанні з ішемічною хворобою серця з гіперкінетичним варіантом кровообігу. При гіпокінетичному варіанті кровообігу доцільніше використовувати комбіновану дію лазерного випромінювання червоного та інфрачервоного діапазону і бальнеолазерну терапію.

9.5. Гідро- і бальнеолазерна терапія швидше й ефективніше приводять до нормалізації вегетативного гомеостазу, підвищенню толерантності до фізичного навантаження.

10. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання нормалізує показники функціонального стану організму і електрокінетичні властивості клітинних ядер, що відбиває вплив фактора на молекулярно-клітинні механізми адаптації, відновлення початкового потенціалу саногенетичних реакцій, що є головною умовою профілактики і лікування хворих артеріальною гіпертензією.

11. Метод оцінки електрокінетичних властивостей клітинних ядер по показнику електронегативності може бути використаний для визначення індивідуальних особливостей реакцій організму на дію низькоінтенсивного лазерного випромінювання, оцінки ефективності та оптимальності лікування, прогнозу перебігу хвороби.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

Статті у наукових виданнях

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.