КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Шемелюк Ірина Михайлівна

УДК 159.9:61

Психологічні особливості самоактуалізації

осіб, хворих на неврастенію

19.00.04 – Медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КИЇВ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті

імені Івана Франка на кафедрі психології

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор

Корольчук Микола Степанович

Міжнародний інститут лінгвістики і права,

декан соціально-психологічного факультету

Офіційні опоненти – доктор медичних наук,

старший науковий співробітник

Бєлов Володимир Михайлович

Міжнародний науково-навчальний центр

інформаційних технологій та систем НАН України,

провідний науковий співробітник.

- кандидат психологічних наук

Омелаєнко Ігор Борисович

Інститут психології ім Г.С.Костюка АПН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа - Національний медичний університет

ім. О.О.Богомольця.

Захист відбудеться “6” грудня 2001 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д.26.001.26 в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, Київ, вул. Володимирівська 60, тел.: 221-02-94.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, Київ, вул. Володимирівська 58.

Автореферат розіслано “5” листопада 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Кириленко Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. В сучасних умовах розбудови й оновлення всіх сфер життя особливо актуальною постає проблема особистісного успіху, яка останнім часом усе частіше розглядається як успішна самореалізація, особистісне зростання. Найбільш адекватною нині для поняття особистісного зростання видається категорія самоактуалізації, яка, на думку ряду дослідників, виступає операційним аналогом особистісної зрілості (А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Олпорт, Р. Ассаджолі, Р. Гордон, Л.Я. Гозман, М.В. Кроз, А. Елліс, Г.О.Балл).

Необхідність розв’язання майбутніми фахівцями перспективно важливих життєвих завдань під час навчання змінює погляди і орієнтації в системі соціальних, фахових, економічних цінностей, а при відсутності впевненості в майбутньому, ясних перспектив з працевлаштуванням не може не впливати на внутрішній світ студентської молоді. Залежно від соціальних умов, індивідуальних психологічних особливостей у певної частини молоді з’являється зневіра в успіх у житті, у свої сили, в існування істинних цінностей, втрачається здатність регулювати свою активність, поведінку, відбувається знецінення потреби самоактуалізації. Це призводить до того, що особистість стає беззахисним об’єктом впливу зовнішніх обставин, зі заниженими самооцінкою, самоповагою, критеріями особистісного успіху, та з’являються труднощі в адаптації до умов життєдіяльності, що проявляється невротичними розладами. Останні в структурі загальносоматичних захворювань становлять 35-60%, а те, що вони спричиняють тимчасову або стійку втрату працездатності, соціально-психологічну дизадаптованість молодої людини у відповідальний період її життя – закінчення вищого навчального закладу, зумовлює соціальну й економічну значущість проблеми психодіагностики та психокорекції осіб з невротичними розладами, особливо хворих на неврастенію (Л.Ф.Бурлачук, А.Є.Лічко, Б.Д.Александровський, А.М.Свядощ, Т.М.Титаренко, А.А.Крилов, А.В.Мальований, В.М.Бєлов, С.Б.Котова, Б.Д.Карвасарський, С.Д.Максименко, М.С.Корольчук).

Розходження щодо особливостей самоактуалізації в здорових і хворих осіб є закономірними, вони існують і потребують подальших наукових пошуків. Практичні й теоретичні дослідження в цій галузі спрямовані на уточнення концепції самоактуалізації, розширення меж її застосування, пошуків психодіагностичного інструменту, що робить самоактуалізацію більш доступною для вивчення, виявлення методів психодіагностики та психокорекції в осіб з невротичними розладами. Можливість одномірного опису рівня самоактуалізації, зведення її до одного показника викликає серйозні сумніви, пов’язані з неоднозначністю і суперечністю цього конструкту, й вимагає комплексного підходу до психодіагностики та психокорекції.

У вітчизняній і зарубіжній психології широко представлені теоретичні і методологічні аспекти самоактуалізації як фундаментальної проблеми становлення й розвитку особистості. В той же час малодослідженими виявилися проблеми практичного застосування психодіагностичного аналізу, параметрів самоактуалізації. Практично не розглядався рівень самоактуалізації в період завершення навчання у студентів, хворих на неврастенію, і вплив на рівень самоактуалізації психокорекційних засобів. Важливість і актуальність проблеми зумовили вибір теми: “Психологічні особливості самоактуалізації

в осіб, хворих на неврастенію”.

Зв’язок роботи з науковими дослідженнями, програмами, темами.

Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з комплексною темою, яка виконувалась по кафедрі психології Львівського національного університету імені Івана Франка “Соціально-психологічні особливості майбутніх фахівців в умовах входження України в Європейський простір” і яка є складовою державної комплексної наукової програми “Наукові проблеми розбудови державності в Україні”.

Метою дослідження було виявлення психологічних особливостей у осіб, хворих на неврастенію та обґрунтування комплексу психокорекційних заходів оптимізації самоактуалізації.

У відповідності з метою дослідження були поставлені такі завдання:

Вивчити та проаналізувати основні концепції самоактуалізації у вітчизняній та зарубіжній літературі.

Виявити психологічні особливості проявів самоактуалізації у здорових осіб та хворих на неврастенію.

З’ясувати рівні самоактуалізації та провести порівняльний і кореляційний аналізи здорових осіб і хворих на неврастенію.

Запропонувати і дослідити ефективність активних засобів психологічного впливу в осіб, хворих на неврастенію.

Розробити організаційно-методичні рекомендації психопрофілактики, психодіагностики самоактуалізації та психокорекції осіб, хворих на неврастенію.

Об’єктом дослідження є індивідуальні прояви самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію.

Предмет дослідження – психологічні особливості самоактуалізації та вплив комплексу психокорекційних методів на її рівень у хворих на неврастенію.

Для досягнення поставлених мети та завдання було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури і практичних результатів досліджень з цієї проблеми; аналіз та узагальнення експериментальних даних; констатуючий та формуючий експерименти з використанням таких методик для визначення рівня самоактуалізації (СА) і самоактуалізаційного тесту (САТ), короткого індексу самоактуалізації (КІСА), ясності Я-концепції (ЯЯК); мотиваційної сфери – методики Горбачевського і ціннісних смисложиттєвих орієнтацій; соціальної сфери – методики Томаса і Лірі; для виявлення індивідуально-психологічних особливостей – методики Кеттела, Фрайбурзького персонального опитувальника, рівня суб’єктивного контролю і семантичного диференціалу; методи математичної обробки результатів: порівняльний аналіз з використанням критерія t – Стьюдента, кореляційний і факторний аналіз.

Теоретичною та методологічною основою дослідження стали: гуманістич-на модель розвитку особистості, в якій джерелом самоактуалізації людини є її вроджена потреба в самореалізації закладених у ній потенційних можливостей, яку скеровує сама природа людини (А.Маслоу, К.Роджерс, Е.Фромм, Е.Шостром, Ф.Перлз, Г.О.Балл) або смисл її життя (В.Франкл, А.Менегетті, Т.М.Титаренко), суб’єктно-генетичного погляду, який включає потенціал ідей, розроблених у межах культурологічного і діяльнісного підходів (В.О.Татенко); розгляд психологічної формули розвитку особистості як активного суб’єкта власного життя і діяльності (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, К.К.Платонов). Загальним підходом при наявності різних поглядів є підхід з позицій принципів детермінізму єдності особистості, свідомості і діяльності (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, А.В.Петровський), системний підхід до психодіагностичного вивчення психічного розвитку і формування особистості (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, Ю.Л.Трофімов, Л.Ф.Бурлачук).

Отриманий під час дослідження матеріал аналізувався за допомогою понятійного апарату, який прийнято використовувати в медичній, загальній та патопсихології (В.М.Русалов, Г.К.Ушаков, І.І.Кон, Л.Ф.Бурлачук, С.Д.Максименко, А.В.Лібін).

Сучасні уявлення про етіологію і патогенез невротичних розладів (А.М.Свядощ, Б.Д.Карвасарський, О.С.Чабан, Н.О.Марута), їх психодіагностику та психокорекцію (Л.Ф.Бурлачук, О.Ф.Бондаренко, Б.Д.Карвасарський) дали змогу обґрунтувати адекватні методи психологічної діагностики та корекції осіб, хворих на неврастенію.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що на підставі емпіричного й теоретичного досліджень обґрунтовано змістовні параметри самоактуалізації особистості і конкретизовано особливості в осіб, хворих на неврастенію, та практично здорових студентів; на підставі порівняльного, кореляційного і факторного аналізу результатів дослідження виявлено ефективність методів психокорекції та зміни самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію; обґрунтовано і проведено апробацію комплексу інформативних психодіагностичних методик рівня самоактуалізації в контрольній та експериментальній групах; доведено взаємозв’язок високого рівня самоактуалізації з нормативними ознаками психічного здоров’я особистості та показано, що рівень самоактуалізації є індикатором психічного здоров’я.

Аналіз і узагальнення теоретичних концепцій самоактуалізації особистості в сучасній психологічній літературі дають підстави для обґрунтування комплексу методів психодіагностики самоактуалізації і психокорекції осіб, хворих на неврастенію, дають змогу втілити комплексний підхід до визначення критеріїв самоактуалізації в здорових і хворих осіб та поглиблюють розуміння теоретичних і практичних засад психодіагностики і психокорекції у конкретній категорії осіб – студентів, випускників гуманітарного вищого навчального закладу (ВНЗ).

Наведені в роботі наукові дані є самостійним внеском автора в розроблювану проблему.

Внесок автора в наукову працю яка виконана у співавторстві, полягає в розкритті можливостей практичного застосування особливостей самоактуалізації, шляхів та методів сімейної психокорекції та психотерапії у осіб з невротичними розладами.

Практична значущість та впровадження результатів дослідження полягає в тому, що запропонований і обґрунтований комплекс психодіагностичних методів самоактуалізації виявився інформативним та розглядається як індикатор рівня психічного здоров’я при масових обстеженнях студентів; встановлено особливості рівня самоактуалізації, який виступає психодіагностичним критерієм осіб, хворих на неврастенію; впроваджений комплекс психокорекційних засобів та заходів дає змогу проводити адекватну психокорекцію з урахуванням індивідуального підходу при їхньому використанні; застосування отриманих результатів у психодіагностичній роботі дає змогу прогнозувати необхідність психологічної корекції осіб з невротичними розладами; за підсумками роботи впроваджено організаційно-методичні рекомендації психопрофілактики, психодіагностики рівня самоактуалізації та засобів психокорекції осіб, хворих на неврастенію.

Результати дослідження впроваджено під час диспансерних обстежень студентів, використано при розробці навчальних курсів з “Медичної психології” в Львівському національному університеті ім. Івана Франка, “Практикуму з психології” у Міжнародному інституті лінгвістики і права, під час підготовки військових психологів у Військовому гуманітарному інституті НАОУ і військових психофізіологів та лікарів в Українській медичній академії.

Апробація результатів проходила на щорічних наукових конференціях аспірантів Львівського національного університету ім. Івана Франка; на другому з’їзді психологів України (м. Київ,1995 р.); на сьомій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність та злагода в Українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (м. Київ, вересень 1999 р.); на Польсько-Українській конференції “Психологія Львівська і Варшавська: вчора – сьогодні – завтра” (м. Варшава, 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 10-тій річниці Незалежності України “Суспільно-історичні засади становлення державності України в ХХ ст.” (м. Київ, 25 квітня 2001 р.); на науковому семінарі лабораторії “Загальна та етнічна психологія” Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (м. Київ, 27 квітня 2001 р.)

Публікації. Зміст та основні положення дисертації відображено в 7 статтях, 6 із яких опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, додатків. Робота виконана на 228 сторінках комп’ютерного тексту. Ілюстрована 5 рисунками і 44 таблицями які винесені в додатки. Бібліографія включає роботи українських та зарубіжних авторів, усього 220 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь розробленості проблеми, визначено мету, об’єкт та предмет дослідження, сформульовано завдання, розкрито науково-теоретичну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, описано форми апробації результатів досліджень.

Перший розділ – “Проблема самоактуалізації як предмет наукового аналізу”.

Глибоку розробку поняття “самоактуалізації” отримало в працях А.Маслоу. Вважаючи самоактуалізованих людей психічно здоровими, автор описує їх характеристики: розвинута здатність до адекватного сприйняття себе, інших і світу в цілому; демократична структура характеру; висока здатність до творчості та ін.

Своєю появою теорія самоактуалізації викликала пожвавлення в науковому світі щодо проблем психічною здоров'я, творчої, повноцінно функціонуючої людини. З різних позицій СА піддавалась критиці, перегляду, уточненням. Хоча полеміка навколо характеристик СА триває, існує загальна згода щодо більшості характеристик психічно здорової, самоактуалізованої особистості.

На відміну від панівних раніше психологічних шкіл, запропонований гуманістичною психологією погляд на людську природу є оптимістичний. Визнання рівня розвитку вищого за “норму”, до якого прагне істинно здорова особистість, реалізуючи чи актуалізуючи свій потенціал, веде до висновку, що відсутність психотичних і невротичних проявів може бути лише необхідною, але аж ніяк не достатньою умовою, щоби вважати особистість здоровою. В дослідженнях здорової особистості представниками гуманістичного напрямку заслуговує уваги пошук позитивних критеріїв психічного здоров’я (Е. Фромм, Г.Олпорт, В.Франкл, К.Роджерс, А.Елліс).

Поняття психічного здоров’я багато в чому зливається з поняттям зрілості. За Е.Фроммом, психічно здорова людина – це зріла, продуктивна людина; за Г.Олпортом, здоровій особистості притаманна активна позиція в відношенні до дійсності, доступність досвіду свідомості, самопізнання, здатність до абстракції, постійний процес індивідуалізації, стійкість до фрустрацій, функціональна автономія рис. В.Франкл стверджує, що здорова особистість здатна взяти на себе відповідальність за своє життя і визначення власної долі, віднайти істинний сенс життя і зреалізувати його, така людина свідомо контролює своє життя і долає тривогу за себе. К.Роджерс розглядає “повноцінно функціонуючу особистість”, яка відкрита світу, новому досвіду, має відчуття психологічної свободи, турбується про людей і завжди готова надати допомогу іншому; прагне до цілісності, до тісного духовного зв’язку з людьми. А.Елліс перераховує 14 атрибутів, які загалом виступали як аспекти самоактуалізації. Серед них – самоусвідомлення, неконформність, толерантність, креативність і суспільний інтерес. При наявності розходжень щодо бачення ідеалу психічно здорової, самоактуалізованої особистості існує згода, що така особистість свідомо контролює своє життя. Вона здатна свідомо керувати своєю поведінкою і розпоряджатися власною долею. Ці ж характеристики включаються в модель гармонійної, психологічно вільної особистості, для якої характерне прагнення до самоактуалізації, пошуку сенсу життя, домінування вищих цінностей, здатність до самокерування і наявність ознак, які перераховані (Г.О.Балл).

Наявність концепції позитивного ментального/духовного здоров'я і оптимального функціонування є величезною цінністю, незважаючи на деякі неузгодження в поглядах щодо ідеалу особистості. На думку ряду дослідників, категорія самоактуалізації є найбільш суперечливою і мало розробленою, хоча вона і виступає операційним аналогом особистісної зрілості (Л.Я.Гозман, М.В.Кроз, Г.О.Балл).

У сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі визначено такі психологічні особливості осіб з невротичними розладами: функціонування пізнавальних психічних процесів, інтелекту суттєво не порушується, тобто не є специфічним розладом; характерним є порушення цільової структури діяльності і самооцінки, недостатність афективно-вольової сфери, низький рівень активності, працездатності.

Проблема психодіагностики рівня самоактуалізації, психопрофілактики і психокорекції студентської молоді з невротичними розладами є недостатньо вивченою в теоретичному і особливо практичному аспектах. Тому ми вважаємо доцільним і необхідним запропонувати комплекс заходів і засобів усунення невротичних проявів та поліпшення психічного здоров’я студентів.

Другий розділ – “Організація роботи та методи емпіричного дослідження самоактуалізації і психокорекції студентів, хворих на неврастенію”.

Теоретичною та методологічною основою дослідження стали принципи детермінізму, єдності особистості, діяльності і свідомості (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв); системний підхід до вивчення психічного розвитку і формування особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов); розгляд особистості як активного суб’єкта власної життєдіяльності (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський, К.К.Платонов); положення гуманістичної психології про самоактуалізацію та особистісне зростання (А.Маслоу, К.Роджерс, Г.Олпорт).

Для діагностики самоактуалізації ми використовували комплекс, який включав такі методики: самоактуалізаційний тест; короткий індекс самоактуалізації, методику “ясність Я-концепції”; опитувальник мотивації В.К.Горбачевського; методику смисложиттєвих орієнтацій; багатофакторного дослідження особистості Р.Кеттела; Фрайбурзький персональний опитувальник; методики діагностики рівня суб’єктивного контролю Дж.Роттера; особистісного диференціалу; діагностики типу поведінки в конфліктних ситуаціях К.Томаса; діагностики міжособистісних відносин Лірі.

Слід зазначити, що нами проведена психометрична апробація методик “Короткий індекс самоактуалізації” та “Ясність Я–концепції”, вивчено валідність, надійність цих методик, здійснена їхня стандартизація.

При доборі методик ми користувались основними принципами психодіагностичних методик та рекомендаціями зі складання комплексу методик (Л.Ф.Бурлачук, Є.П.Савченко, 1995 р.). Нами були застосовані ті методики, які відповідають меті і завданням дослідження, більша частина яких досить відома і використовувалася раніше, має надійну теоретичну базу і є інформативною щодо виявлення особливостей самоактуалізації.

За даними нашого дослідження, суттєвими умовами самоактуалізації особистості є адекватна самоповага, впевненість у собі, добре розвинені комунікативні здібності, творчість, відсутність сором’язливості, тривожності, страхів, комплексів неповноцінності. В той же час у хворих на неврастенію проявляються: неефективна міжособистісна взаємодія, утруднення адаптації, зниження життєвого тонусу, сором’язливість, агресивність, невпевненість, побоювання, тривожність, конфліктність, неадекватна самооцінка і т.ін. Тому завданнями нашої психокорекційної програми є підвищення можливостей самоактуалізації в осіб з невротичними розладами, формування і корекція комунікативної, емоційно-вольової і поведінкової сфер особистості.

В основі нашої психокорекційної роботи лежали індивідуальні та групові підходи, в яких ми реалізували такі принципи: принцип єдності корекції і діагностики; принцип нормативності розвитку; принцип корекції “згори вниз”; принцип корекції “знизу вгору”; принцип системності розвитку психічної діяльності; діяльністний принцип корекції (Б.Д.Карвасарський, Л.Ф.Бурлачук, О.Ф.Бондаренко, О.О.Осипова).

Суть індивідуальної терапії становив оригінальний метод, розроблений німецьким психотерапевтом Х.Льойнером, в концептуальній основі якого лежить теорія класичного психоаналізу і його сучасного розвитку – аналіз несвідомих і передсвідомих конфліктів, афективно – інстинктивних імпульсів, процесів і механізмів захисту, аналіз онтогенетичних форм конфліктів раннього дитинства, аналіз переносу і контрпереносу.

Психотерапевтична дія методу базується на розкритті несвідомих конфліктів, поширюється на сфери творчого розвитку і задоволення архаїчних потреб. У змісті образів можна побачити символічне представлення несвідомих або передсвідомих конфліктів. Компромісні утворення між афективно–інстинктивними імпульсами і захисними процесами відображають як актуальні емоційні проблеми, так і генетичні глибинні форми конфліктів, що беруть початок у ранньому дитинстві. Психіка спонтанно, образно намагається виразити себе у своїх оптичних фантазіях. В образах з’являються часто неусвідомлювані людиною сторони її психіки. Мінімальні зміни внутрішнього стану зразу ж відображаються в зміні образів.

Кататимне переживання образів – це один із терапевтичних методів, де значну роль відіграє саме переживання, в цьому полягає його основна суть. Людська фантазія у творчій формі здатна несвідомо розв’язувати проблеми.

Другою складовою нашої психокорекційної програми було застосування групових методів, корекційна дія яких зумовлена механізмами конфронтації, научіння, коригуючих емоційних переживань. В основі наших психокорекційних занять лежали соціально-психологічний та асертивний тренінги, спрямовані на розвиток комунікативних здібностей, рефлексивних навичок, підвищення впевненості в собі, збільшення активності, самоповаги та ін. Метою роботи наших груп було усвідомлення і повна реалізація того потенціалу особистісного та інтелектуального розвитку, який закладено в кожній людині. Досягнення даної мети здійснено за допомогою групової дискусії, рольових ігр, вербальних та невербальних вправ.

Для реалізації завдань нашого дослідження та вивчення особливостей самоактуалізації в осіб хворих на неврастенію робота виконувалася в три етапи.

На першому етапі ми вивчали й аналізували основні концепції самоактуалізації та теоретичні підходи до напрямів психодіагностики самоактуалізації в осіб з невротичними розладами. Проведено психометричну апробацію методик дослідження самоактуалізації “Короткий індекс самоактуалізації” та “Ясність Я-концепції”. Виділено та науково обґрунтовано комплекс психодіагностичних методик для вивчення рівня самоактуалізації, який включає: самоактуалізаційний тест; “Короткий індекс самоактуалізації”; “Ясність Я-концепції”; опитувальник мотивації В.К.Горбачевського; методики смисложиттєвих орієнтацій; багатофакторне дослідження особистості Р.Кеттела (форма С); Фрайбурзький персональний опитувальник (FPI форма В); методики діагностики типу поведінки особистості в конфліктних ситуаціях К.Томаса (адаптація Н.В.Гришиної); діагностики рівня суб’єктивного контролю Дж.Роттера (адаптація Є.Ф.Бажина, С.А.Галинкіної, А.М.Еткінда); визначення міжособистісних відносин Лірі.

Запропоновано і впроваджено комплекс індивідуальних психокорекційних вправ та групової корекції, які спрямовано на підвищення можливостей самоактуалізації, поліпшення комунікативної, поведінкової та емоційно-вольової сфери в осіб з невротичними розладами.

Психокорекційна робота проводилася за такими методами: кататимне переживання образів (символдрама); соціально-психологічний тренінг; тренінг формування вмінь.

На другому етапі проводили дослідження рівня самоактуалізації в здорових та хворих на неврастенію і здійснили їх порівняльний аналіз з метою визначення особливостей самоактуалізації в осіб з невротичними розладами.

На третьому етапі роботи проведено формуючий експеримент з метою підвищення самоактуалізації, усунення невротичних проявів та вивчення ефективності активних методів психологічного впливу. Розроблено організаційно-методичні рекомендації психопрофілактики, психодіагностики та психокорекції осіб з невротичними розладами.

Вірогідність та надійність отриманих результатів і висновків забезпечувались методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; використанням взаємодоповнюючих, адекватних меті та завданням дослідження, надійних і валідних стандартизованих методик, репрезентативністю вибірки; застосуванням статистичних критеріїв значимості експериментальних даних.

У третьому розділі “Аналіз результатів емпіричного дослідження психологічних особливостей та оптимізації самоактуалізації осіб з невротичними розладами” досліджувався рівень самоактуалізації та вплив корекційних методів хворих на неврастенію, здійснено порівняльну та кореляційну характеристику отриманих даних, факторний аналіз і виявлено ефективність проведеної психокорекції.

Аналіз проявів і особливостей самоактуалізації у здорових та осіб з невротичними розладами показав, що за батареєю тестів, спрямованих на визначення відмінностей рівня самоактуалізації, показники самоактуалізаційного тесту – компетентності, підтримки, самосприйняття, самоповаги, гнучкості поведінки, спонтанності, підсумкової оцінки самоактуалізації відрізняються більш як на 25,4 – 39,6% (в середньому на 32,2%) у зіставленні з групою здорових. Рівень короткого індексу самоактуалізації у контрольній групі № 2 – 31,7% : показник ясності Я–концепції на 23,3% нижчий, ніж у здорових осіб (р<0,05-0,01). Отже, суттєві відмінності за більшістю шкал самоактуалізаційного тесту, показників короткого індексу самоактуалізації та ясності Я–концепції свідчить про низький рівень самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію, при цьому різниця рівня самоактуалізації, більша ніж 25%, є прямим показанням до застосування психокорекції.

Особливості мотиваційної сфери в осіб, хворих на неврастенію, за методикою Горбачевського, порівняно зі здоровими особами проявляються тим, що у хворих відмічається симптомокомплекс з різко вираженим мотивом престижу при вираженому мотиві уникнення, з низькою самоповагою, переоцінкою складності завдань та вольових і мобілізаційних зусиль для досягнення результатів. При цьому рівень смисложиттєвих орієнтацій більш як на 21,3% знижений порівняно з групою здорових досліджуваних.

В особистісній сфері, за методикою Кеттела, найбільші відмінності в межах 23,8-33,8% спостерігаються в емоційно-вольовій і комунікативній сферах (р<0,05); за Фрайбурзьким особистісним опитувальником, особам, хворим на неврастенію, притаманне порушення соціальної адаптації та поведінки, що проявляється в схильності до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, у вираженому невротичному синдромі астенічного типу, з наявністю характерних ознак в емоційному стані, поведінці, у ставленні до себе і соціального середовища, з притаманними для хворих на неврастенію інтроверсією при високій емоційній лабільності, нестійкістю емоційного стану, що проявляється в частих коливаннях настрою, підвищеній збудливості, подразливості, недостатній саморегуляції.

В соціальній сфері, за методикою Томаса, особливості проявів стосунків у конфліктах у здорових осіб полягають у високому рівні суперництва, конкуренції, спрямованості, відстоюванні своїх інтересів, зростанні адаптивних можливостей особистості.

В той же час у хворих на неврастенію виражено намагання вийти з конфлікту за рахунок пристосування та відзначається суттєво низький рівень суперництва. При цьому, за методикою Лірі, виявилося, що залежний, підозрілий, підлеглий та агресивний тип ставлення до оточення є найбільш притаманним та домінуючим для осіб хворих на неврастенію, що разом з даними методики Томаса свідчить про особливості поведінки і стосунків в осіб, хворих на неврастенію, які проявляються неадекватною поведінкою в соціальному середовищі, низькими адаптивними можливостями, що вказує на необхідність психокорекційної роботи з цією категорією студентів. Індивідуальні прояви рівня суб’єктивного контролю і ставлення до себе та інших за методикою семантичного диференціалу в здорових осіб відзначаються загальною високою оцінкою, що проявляється незалежністю, рішучістю, почуттям своєї гідності і сили, відповідальності, високим рівнем самоповаги і самостійності. В той же час особам, хворим на неврастенію, притаманні низький рівень самоповаги, невпевненість, висока залежність, егоїстичність, залежність від зовнішніх обставин і оцінок, недостатній самоконтроль, астенізація і тривожність, що вказує на можливі невротичні проблеми.

Аналіз кореляційних зв’язків у хворих на неврастенію і здорових осіб показав певні особливості як за рівнем вираженості так і за специфікою внутрішніх зв’язків. За блоком методів, які спрямовані на виявлення певних індивідуально-психологічних особливостей в осіб, хворих на неврастенію, високого й помітного рівня кореляцій не виявлено, а слабкі й помірні вказують на розбалансованість сфери внутрішньої структури особистості, і саме відсутність цих зв’язків порівняно з їх вираженістю в здорових, ми вважаємо, може бути критеріями психодіагностики осіб, хворих на неврастенію (за методиками Кеттела, рівня суб’єктивного контролю і Фрайбурзького персонального опитувальника). В той же час за цими методиками виявлено істотні прямі або зворотні зв’язки, які вказують на особливості хворих на неврастенію в емоційно-вольовій і комунікативній сферах, що може бути психодіагностичним критерієм та показанням для проведення з хворими на неврастенію комплексу психокорекційної роботи.

Аналіз кореляційних зв’язків у хворих на неврастенію і здорових студентів за комплексом методик вивчення самоактуалізації показав, що у хворих на неврастенію спостерігаються незначні зв’язки з показниками ясності Я-концепції; більш виражені з показниками короткого індексу самоактуалізації, яка може бути рекомендована для раннього виявлення невротичних розладів при масових обстеженнях. Найбільш виражені кореляції в усіх шкал з підсумковою шкалою самоактуалізаційного тесту спостерігаються у хворих на неврастенію: на рівні високих – зі шкалою самоповаги, підтримки, ціннісних орієнтацій, комунікабельності і креативності; на рівні помітних – самосприйняття, пізнавальних потреб, спонтанності; на рівні помірних – уявлення про людину, гнучкості поведінки, енергійності, компетентності, інші ж мають істотні слабкі зв’язки. В цілому, високий і помітний рівень кореляційних зв’язків з більшістю шкал самоатуалізаційного тесту дає змогу рекомендувати його як інформативний для раннього виявлення осіб, хворих на неврастенію.

Дослідження особливостей кореляційних зв’язків мотиваційної і когнітивної сфери за методиками Горбачевського і смисложиттєвих орієнтацій показало, що з показниками методик ясності Я-концепції у 66%, короткого індексу самоактуалізації у 80% і з даними самоактуалізаційного тесту у 93,3% виявлено суттєві кореляційні зв’язки з показниками методики Горбачевського. При цьому відсутність зв’язків даних методики смисложиттєвих орієнтацій з підсумковою шкалою самоактуалізаційного тесту теж свідчить про інформативність цих особливостей для психодіагностики осіб, хворих на неврастенію.

За факторною вагою найбільш інформативні зв’язки з рівнем самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію, виявлено за методиками самоактуалізаційного тесту та в мотиваційній сфері – за методикою Горбачевського; у соціальній сфері (стосунків та поведінки) – за методикою Томаса; у структурі індивідуально-психологічних властивостей найбільш вагомі фактори спостерігаються серед тих, що стосуються емоційно-вольової сфери, за методикою Фрайбурзького персонального опитувальника; комунікативної сфери – за методикою Кеттела і FPI та інтелектуально-перцептивної сфери – за методикою Кеттела. В той же час відсутність кореляційних зв’язків з більшістю показників РСК, СЖО, Кеттела, FPI можна розцінювати як їх психодіагностичну значимість, що вказує на розбалансованість внутрішніх зв’язків у структурі особистості осіб, хворих на неврастенію.

Вивчення соціальної сфери особистості виявило, що показники методик Лірі і Томаса у хворих порівняно зі здоровими особами мають суттєві особливості. Переважний тип стосунків, за самооцінкою хворих на неврастенію, виявлено як підлеглий, залежний, підозрілий, агресивний з невираженою альтруїстичністю, дружелюбністю без проявів авторитаризму і егоїстичності. При цьому за методикою Томаса особливості поведінки в конфліктних ситуаціях у хворих на неврастенію за кореляційними зв’язками проявляються в різко вираженому уникненню суперництва, у спрямованості на пристосування й уникнення конфліктних ситуацій.

Порівняльний аналіз результатів дослідження ефективності психокорекційних впливів на студентів експериментальної групи в зіставленні з обома контрольними групами показав, що за методикою самоактуалізаційного тесту за 11 показниками із 15 виявлено суттєві позитивні зміни на 15,7% -32,1% при (p< 0,05-0,01 рис. 1.) та методиками короткого індексу самоактуалізації і ясності Я-концепції. Окрім цього, показники цих методик досягли рівня, який спостерігається в здорових осіб, що свідчить про ефективність застосованого комплексу корекційних заходів в експериментальній групі та можливості застосування зміни показників самоактуалізації, короткого індексу самоактуалізації, ясності Я-концепції, за рівнем самоактуалізації у зіставленні з контрольними і фоновими даними як критеріями ефективності запропонованого комплексу психокорекційних вправ.

Показники мотиваційної сфери за методикою Томаса під впливом психокорекційних заходів суттєво поліпшились на 19,9-33,3% (при p< 0,05-0,001) порівняно з початковими даними і досягли рівня здорових осіб, зросли мотиви престижу, самоповаги, змінилися оцінки важкості завдань і мобілізаційних зусиль, необхідних для досягнення високих результатів діяльності. При цьому за всіма показниками методики смисложиттєвих орієнтацій спостерігаються позитивні зміни на 16,7-25,9% (при p< 0,05), які досягли рівня здорових осіб, що свідчить про ефективність впливу засобів психокорекційних методів на мотиваційну сферу особистості та про те, що показники методики Горбачевського і смисложиттєвих орієнтацій є інформативними, рівень їхніх змін до і після корекції доцільно використовувати як критерії ефективності проведеної психокорекції.

Аналіз представлених даних за особистісними опитувальниками показав, що фактори методики Кеттела після психокорекції суттєво поліпшилися тільки за факторами, які стосуються комунікативної та поведінкової сфер, за іншими ж факторами, які характеризують типологічні індивідуально-психологічні властивості, змін не відбулося. В той же час за методикою семантичного диференціалу в експериментальній групі студентів після психокорекції відбулося суттєве зростання рівня самоповаги та сили; за Фрайбурзьким особистісним опитувальником у студентів експериментальної групи виявлено суттєве поліпшення станів і властивостей особистості, які мають першочергове значення для соціальної адаптації, регуляції поведінки, що підтверджується зростанням восьми показників із дванадцяти в 1,2-1,75 раза (при p < 0,05-0,001). При цьому відзначається суттєве зростання показників рівня суб’єктивного контролю на 17,2-31,9% (при p < 0,05-0,001), що проявляються зростанням сили, гідності, відповідальності, соціальної зрілості і самостійності.

Отже, суттєві позитивні зміни показників за методиками Кеттела, Фрайбурзького особистісного опитувальника, семантичного диференціалу та рівня суб’єктивного контролю показують, що вони стосуються комунікативної та поведінкової сфер станів і властивостей особистості, які мають провідне значення для соціальної адаптації, регуляції поведінки і не стосуються типологічних індивідуально-психологічних властивостей.

Під впливом психокорекційних вправ у студентів експериментальної групи поліпшились адаптивні можливості в соціальній сфері, про що свідчить зростання в 1,4-1,8 раза показників за методиками Томаса і Лірі.

В цілому, проведений аналіз дає підстави зробити висновок про ефективність запропонованого комплексу психокорекційних впливів, після яких у студентів експериментальної групи порівняно з контрольними даними суттєво зросла самоактуалізація, істотно поліпшились показники мотиваційної сфери, зросли адаптивні можливості в соціальній сфері за рахунок комунікативної та поведінкової сфер, станів і властивостей особистості, які мають провідне значення для соціальної адаптації та регуляції поведінки і не стосуються типологічних індивідуально-психологічних властивостей.

За нашими даними, критерії ефективності впровадженого комплексу психокорекційних заходів мають бути визнаними такими, що відбулися за рівнем самоактуалізації — показники методики самоактуалізаційного тесту, короткого індексу самоактуалізації і ясності Я-концепції, останні дві для застосування в разі необхідності швидкого проведення масових обстежень, показники яких змінились відповідно на 16,7-32% при (p< 0,05-,001); 27 і 17,05% порівняно з контрольними і фоновими даними: за рівнем змін мотиваційної сфери – за методикою Горбачевського на 19,9-33,3% ( при p<0,05-0,01) і смисложиттєвих орієнтацій на 16,4-25,9% ( при p<0,05); за рівнем змін у соціальній сфері за методикою Томаса в 1,4-1,8 раза (при p<0,05-0,001); за рівнем змін у комунікативній та поведінковій сферах, стосунках і властивостях, які регулюють поведінку і не стосуються типологічних індивідуально-психологічних властивостей за методикою Фрайбурзького особистісного опитувальника на 35-75% ( при p<0,05-0,01), Кеттела на 18,3-27,6% 9 (при p<0,05) і рівнем суб’єктивного контролю (17,2%-31,9%, при p< 0,05) та методикою семантичного диференціалу ( 17,8%-26,5%, при p< 0,05).

Для профілактики невротичних розладів психодіагностика і психокорекція – найважливіші проблеми сучасної теорії і практики медичної психології. Актуальність цієї проблеми визначається не тільки високим рівнем поширення форм “малої психіатрії” (80% від усіх зареєстрованих психічно хворих), але й широким представленням невротичних розладів у клініці соматичних хвороб, при серцево-судинних, шлунково-кишкових, інфекційних захворюваннях і травмах.

Проблема невротичних розладів розв’язується шляхом удосконалення вивчення клінічних проявів хвороби, поглиблення наших знань у галузі формування і діяльності психіки здорової людини; впровадження методів ранньої психологічної діагностики та своєчасної і адекватної психокорекції, соціально-психологічних тренінгів, професійного психологічного відбору, створення соціально-економічних умов.

Нині практика психопрофілактики невротичних розладів потребує комплексних зусиль, а саме: організаційно-управлінських, медичних, психологічних та соціальних, які сприяють запобіганню невротичним розладам та усуненню їх і суттєво поліпшують психічне здоров’я населення.

Розв’язання проблеми психопрофілактики може бути ефективним за умови об’єднання зусиль медичних психологів, психіатрів, соціальних працівників, педагогів, вихователів та лікарів з наявністю правової бази і проведенням психопрофілактики на первинному, вторинному та третинному рівнях, комплексної психодіагностики та індивідуальної і колективної психопрофілактики і психотерапії.

Наприкінці роботи підбито підсумки дисертаційного дослідження, результати якого підтвердили досягнення мети дослідження та розв’язання завдань, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми. За результатами дослідження зроблено узагальнення й висновки:

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне й емпіричне узагальнення наукової проблеми, яка полягає у вивченні психологічних особливостей самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію, що проявляється низьким її рівнем і вираженими відхиленнями в емоційно-вольовій, комунікативній, мотиваційній, поведінковій сферах. Наслідки дослідження використано при обґрунтуванні і здійсненні комплексу психодіагностичних методів і психокорекційних заходів.

Аналіз психологічної літератури з проблем самоактуалізації показав неоднозначність і суперечливість визначень самого терміна як можливостей, потенційно властивих кожній людині, як трансцендентного синтезу духовного центру людини, як процесу індивідуалізації, як “виходу людини за межі себе самої” і реалізації себе як невіддільної частини навколишнього світу – таке різноманіття у визначенні терміну призводить до суперечностей у практиці психодіагностики і корекції.

Виявлено, що особи, хворі на неврастенію, мають низький рівень самоактуалізації, який супроводжується вираженими психологічними особливостями: в емоційно-вольовій та комунікативній сферах – у схильності до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, у вираженому невротичному синдромі астенічного типу, в емоційній лабільності, збудливості, подразливості, недостатній саморегуляції; в мотиваційній сфері – різко виражений мотив престижу при високому мотиві уникнення, з низькою самоповагою і переоцінкою складності завдань, вольових і мобілізаційних зусиль для досягнення позитивних високих результатів; при низькому рівні смисложиттєвих орієнтацій зі специфічними проблемами в соціальній сфері – в неадекватній поведінці в соціальному середовищі, низькими адаптивними можливостями, з низьким рівнем суперництва і уникненням конфліктів.

Зіставлення рівня самоактуалізації в здорових і осіб, хворих на неврастенію, показало, що суттєво нижчі показники, ніж у здорових, спостерігаються за самоактуалізаційним тестом на 25,4% – 39,6%; за коротким індексом самоактуалізації на 31,7%; ясність Я-концепції на 25%, що є прямим показанням для психокорекції осіб, хворих на неврастенію.

Кореляційний аналіз отриманих даних самоактуалізації в здорових осіб показав, що найбільш виражені істотні зв’язки виявлено – на рівні високих: за самоактуалізаційним тестом, коротким індексом самоактуалізації, тестом смисложиттєвих орієнтацій; на рівні помітних – за шкалами Фрайбурзького особистісного опитувальника, методик Томаса і рівня суб’єктивного контролю; на рівні помірних – за методикою Кеттела і ясності Я-концепції.

Встановлено, що за факторною вагою найбільш інформативні зв’язки з рівнем самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію, спостерігаються за 12 показниками з 89 – безпосередньо у сфері самоактуалізації – за методикою самоактуалізаційного тесту; у мотиваційній сфері – за методикою Горбачевського; у соціальній сфері – за методикою Томаса; у структурі індивідуально-психологічних властивостей найбільш вагомі фактори спостерігаються серед тих, які стосуються емоційно-вольової сфери - за методикою Фрайбурзького персонального опитувальника; комунікативної сфери – за методикою Кеттела і FPI та інтелектуально-перцептивної сфери – за методикою Кеттела. В той же час відсутність кореляційних зв’язків з більшістю показників методик – рівня суб’єктивного контролю, смисложиттєвих орієнтацій, Кеттела і FPI можна розцінювати як їх психодіагностичну значимість, що вказує на розбалансованість внутрішніх зв’язків у структурі особистості студентів, хворих на неврастенію.

Застосування психокорекційного комплексу в групі хворих на неврастенію виявляється ефективним, про що свідчить поліпшення рівня самоактуалізації в експериментальній групі порівняно з контролем і досягнення за більшістю показників рівня здорових осіб. При цьому суттєві позитивні зміни відбулися в емоційно-вольовій, комунікативній, мотиваційній та соціальній сферах.

Теоретичне і емпіричне визначення рівня самоактуалізації та комплекс психокорекційних методів знайшли своє практичне застосування в діючій системі підготовки психологів, у стаціонарних медичних установах і психоневрологічних диспансерах та при підготовці військових психофізіологів в Українській військово-медичній академії і психологів у Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України.

Автор бачить перспективи подальшого дослідження в розробці системи психологічного забезпечення і супроводу професійної підготовки студентської молоді у вищих навчальних закладах України.

Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях:

Шемелюк І.М. Самоактуалізація і становлення особистості майбутнього вчителя: постановка проблеми. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К.: Гнозис, 1998. – Т. 3. – 542-545 с.

Шемелюк І.М. Короткий індекс самоактуалізації та шкала ясності Я-концепції як показники особистісної зрілості. //Практична психологія та соціальна робота, № 6, 2000. С. 26-27.

Шемелюк І.М. Навчально-професійна реалізація як індикатор психологічного здоров’я. //Матеріали Польсько-Української конференції. – Варшава, 2-4 липня, 2000, С. 101-106.

Шемелюк І.М. Діагностичні можливості та факторна структура короткого індексу самоактуалізації //Вісник Львівського університету Вип. 2, Львів 2000, С 322-327.

Шемелюк І.М. Психологічні особливості самоактуалізації студентів гуманітарного вузу у стосунках з людьми. //Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України //За ред. С.Д.Максименка – Київ, 2001. Т.3, ч. 1, С. 100-107.

Шемелюк І.М. Теоретичні підходи до вивчення самоактуалізації особистості в гаманістичній психології. //Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України //За ред. С.Д.Максименка – Київ, 2001. Т.3, ч. 2, С. 213-217.

Шемелюк І.М., Корольчук М.С. Особливості сімейної психопрофілактики у осіб з невротичними розладами. //Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України //За ред. С.Д.Максименка – Київ, 2001. Т.3,