ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н.КАРАЗІНА

ШКОДІНА Ірина Віталіївна

УДК 338.763

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ

ФОНДОВОГО РИНКУ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

ІНВЕРСІЙНОГО ТИПУ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури Міністерства культури та мистецтв України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, доцент

Соболєв Володимир Михайлович, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Яременко Олег Леонідович, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна

кандидат економічних наук

Ткачова Лариса Андріївна, консультант управління організаційної та кадрової роботи акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”, м. Київ

Провідна установа – Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.М.І.Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії

Захист відбудеться “23” березня 2001 року о 15.15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, майдан Свободи, 4, ауд. V-67.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл. Свободи, 4, 8 поверх, Центральна наукова бібліотека.

Автореферат розісланий “22 ” лютого 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проголошення незалежної України, відмова від централізованого управління економікою спонукало до реальних змін у структурі національного виробництва, що вимагає міцної та стійкої економічної бази, одним з основних елементів якої є наявність розвинутого фондового ринку.

Вітчизняний фондовий ринок - важлива стратегічна галузь економіки, яка, на жаль, не виконує свого головного призначення –мобілізація заощаджень та забезпечення їх трансформації в доступні для виробництва фінансові ресурси, тобто в інвестиції. Корені кризи сфери цінних паперів, безумовно, треба шукати в проблемах реального сектора економіки. Проте криза значною мірою пов'язана з відсутністю чітких уявлень про модель фондового ринку, яка так необхідна Україні.

Сучасний український фондовий ринок складається з окремих елементів, яким не вистачає інтеграції в цілісну систему. Розвиток вітчизняного фондового ринку не можна вважати задовільним, тому що емітенти не виходять на ринок цінних паперів з метою отримання необхідних коштів, досі не працює належно депозитарна система, неефективно здійснюється як державне регулювання, так і саморегулювання фондового ринку. Невідкладною є проблема незахищеності законних прав інвесторів. Ринок ще не достатньо відкритий і прозорий для його учасників.

Інтегруючим елементом може бути нова модель вітчизняного фондового ринку. На жаль, у нашій країні серед науковців, працівників державних установ, підприємств, а найголовніше те, що серед тих, хто безпосередньо зайнятий на ринку цінних паперів, не існує досить чіткого розуміння такого важливого поняття, як модель фондового ринку.

Тому формування моделі українського фондового ринку стає дуже актуальною задачею, яку не вирішити шляхом спроб і помилок, а слід обгрунтувати суто теоретично.

Ступінь наукової розробленості проблеми. В економічній літературі та на практиці функціонування фондових ринків країн з розвинутими ринковими відносинами існує багато теоретичних підходів до вирішення даної проблеми. Значний вклад у дослідження проблеми формування фондового ринку внесли С.Бредлі, Гастон Дефосе, Дж. Долан, Єрих Л. Найман, Ричард Дж. Тьюлз, Федерік С. Мишкін та ін.

Проблему функціонування фондового ринку досліджують українські та російські вчені, серед яких: М.Алексєєв, М.Гольцберг, Є.Жуков, Я.Міркін, О.Мозговий, В.Оскольський, В.Соболєв, А.Фельдман та ін. Останнім часом з'явилися дисертаційні дослідження, присвячені проблемі українського фондового ринку. Проте наявність великої кількості наукових праць не означає вирішеності всього великого кола базових проблем. Вивчення фондового ринку інколи проводиться відокремлено від макроекономічного розвитку, багато дослідників приділяють увагу тільки мікроаналізу ринку цінних паперів, зовсім не розробленою залишається проблема формування моделі фондового ринку в країнах з перехідною економікою інверсійного типу. Ситуація ускладнюється тим, що в кожній країні існують національні особливості, які вносять елемент індивідуальності в створення такої моделі.

Таким чином, теоретично-методологічне та практичне значення проблеми, її актуальність, наявність низки невирішених проблем і незавершеність методології їх вирішення визначили тему, мету та задачі дослідження, його логічно-структурну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана в межах планової спільної теми науково-дослідних робіт кафедри економічної історії, теорії та менеджменту Харківської державної академії культури і Інституту економіки НАН України “Державне та ринкове регулювання економіки України: історія господарства та економічної думки”.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – на основі аналізу перехідної економіки України дати теоретичне обгрунтування національної моделі фондового ринку, розкрити природу, структуру фондового ринку, виявити особливості та тенденції його розвитку в сучасних умовах.

Мета роботи визначила такі основні задачі наукового дослідження, рішення яких подано в дисертації:

·

· проаналізувати закономірності формування національної моделі фондового ринку;

· розглянути форми функціонування та розвитку моделей ринку цінних паперів у різних країнах;

· проаналізувати складові частини інфраструктури ринку цінних паперів і визначити їх вплив на формування національної моделі фондового ринку;

· виявити модель фондового ринку, найбільш доцільну для української економіки;

· показати шляхи інтеграції національного фондового ринку у світовий.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єкт дослідження – перехідна економіка інверсійного типу. Предметом дисертаційного дослідження є фондовий ринок.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнонаукові методи економічного аналізу: спостереження і узагальнення (для виявлення особливостей реалізації функцій фондового ринку в інверсійній економіці), аналіз і синтез (для розкриття змісту національної моделі фондового ринку), єдність логічного і історичного підходів (для розкриття специфічних рис національного фондового ринку України та його інфраструктури), методи експертної оцінки (для розробки підходів до вдосконалення фондового ринку України), а також прикладні методи: порівняння і угрупування (для виявлення тенденцій зміни структури фондових інструментів), екстраполяції (для прогнозування динаміки структури та інфраструктури фондового ринку), статистичного аналізу (для перевірки і підтвердження гіпотези про переважно борговий характер розвитку українського фондового ринку), логічного моделювання (для аналізу природи і механізму виникнення і вирішення конфлікту інтересів різних суб'єктів корпоративного управління в напрямку розробки механізму захисту прав інвесторів).

Інформаційну і теоретико-фактологічну базу дослідження склали монографії і статті вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків з проблем перехідної економіки та фондового ринку, а також законодавчі і нормативні акти Верховної Ради України, Президента і уряду, міністерств і відомств, вітчизняні і зарубіжні офіційні статистичні публікації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

1. Уточнено функції фондового ринку та їх співвідношення в перехідній економіці інверсійного типу: крім функцій, які фондовий ринок виконує в розвинутих країнах, для нього характерні такі, як обслуговування приватизаційних та постприватизаційних процесів і редистрибутивна функція (новий етап перерозподілу власності, який створює можливість приходу на підприємство ефективних власників). На сучасному етапі надмірного розвитку набуває спекулятивна функція.

2. Розкрито зміст національної моделі фондового ринку та головні форми її існування залежно від соціально-економічних умов різних груп країн.

3. Виділено специфічні риси національного фондового ринку в умовах України, які обумовлені особливостями історичного, соціально-економічного розвитку, культурними традиціями та менталітетом народу.

4. Доведено можливість та доцільність адаптації фондових інструментів до конкретних національних моделей фондових ринків розвинутих країн та тих, які розвиваються в умовах перехідної економіки (зокрема, пріоритний розвиток боргових цінних паперів, що відповідає структурі власності, яка склалася в перехідній економіці інверсійного типу).

5. Виявлено особливості інверсійної моделі інфраструктури фондового ринку: невідповідність розвитку інститутів функціональної та технічної інфраструктури; виконання біржовою та позабіржовою торгівлею не властивих їй функцій, зокрема первинне розміщення цінних паперів, створення інститутів депозитарної системи без наявності об'єктивних умов для їх розвитку; нестійкість законодавчої бази, через яку відбуваються постійні зміни в інфраструктурі.

6. Виходячи із специфіки місця України в системі світових фондових ринків, візначено пріоритетні напрямки її входження в цю систему (переважне орієнтація на взаємодію з національними фондовоми ринками країни, близьких за рівнем соціально-економічного розвитку; зниження частки нерезидентів з розвинутих країн).

7. Враховуючи особливості національної моделі фондового ринку, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення фондового ринку України шляхом:

·

· зміни концепції розвитку біржової торгівлі в напрямку відмови від її розуміння виключно як некомерційної організації;

· створення умов для виходу на фондовий ринок вітчизняних альтернативних торговельних систем та мереж електронних комунікацій, Інтернет-торгівлі, організації прямого доступу інвесторів до торговельних систем, міжбіржових ринків;

· розширення використання нових фондових інструментів як в секторі державних цінних паперів (диверсифікація державних цінних паперів за гнучкими процентними ставками, строками погашення, особливостями оподаткування), так і в секторі приватних (випуск корпоративних облігацій, уведення в обіг комерційних цінних паперів) та похідних цінних паперів;

·

·

· формування в населення високої економічної культури, державної підтримки розвитку освіти в галузі фондового ринку.

Положення і висновки, викладені в пп. 2,3,5, сформульовані автором вперше, а в пп. 1,4,6,7 – істотно доповнюють ті, що є в науковій літературі, і вносять у них часткову новизну.

Практичне значення одержаних результатів. В дисертаційній роботі поглиблені та набули подальшого розвитку теоретичні та науково-методологічні положення про особливості формування й розвитку національної моделі фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу.

Теоретичні положення дисертації можуть бути використані у викладацькій роботі в вищих навчальних закладах в курсах “Основи економічної теорії”, “Макроекономіка”, “Ринок цінних паперів”, “Інвестування”. Рекомендації щодо вдосконалення фондового ринку України можуть бути використані державними органами в практиці управління розвитком фондового ринку України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки проведеного дослідження доповідались на 5 конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (Харків, 20 травня 1999 р.); міжнародній науково-методичній конференції “Інженерна освіта на межі століть: традиції, проблеми, перспективи” (Харків, 28-30 березня 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні" (Харків, 24 травня 2000 р.); міжвузівській науково-методичній конференції "Преподавание языков в вузе на современном этапе. Межпредметные связи" (Харків, 16-17 червня 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Дослідження та оптимізація економічних процесів" (Харків, 13-15 грудня 2000 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 робіт загальним обсягом 2,5 д.а., в тому числі 5 статтей в наукових фахових виданнях, обсягом 1,6 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, шести параграфів, висновків, списку використаної літератури з 197 найменувань, 7 таблиць, 1 графіка, 1 рисунка. Основний обсяг роботи (вступ, основна частина і висновки) складає 178 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі, визначено предмет і об'єкт дослідження, його методи, відображено наукову новизну і практичну значимість одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи формування фондового ринку” - аналізуються специфічні умови зародження фондового ринку України та доводиться, що становлення ринку цінних паперів у перехідній економіці інверсійного типу не може відбуватися за класичними формами й копіювати моделі фондових ринків інших країн. Процесу формування фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу сприяють такі фактори: створення різноманітних форм власності, масштабна приватизація на основі використання акціонерної форми власності, об'єднання капіталів у формі акціонування для створення нових ринкових структур, законодавча діяльність держави, розвиток інфраструктури фондового ринку, інформаційне та кадрове забезпечення.

Важливу роль у формуванні ринку цінних паперів відіграє правильно обрана модель національного фондового ринку. На основі аналізу різноманітних моделей фондових ринків, їх головних характеристик та принципів функціонування в роботі пропонується створити національну модель фондового ринку. Слід звернути увагу на те, що модель фондового ринку – це ідеальна система, що відображає об'єктивний світ і є виразом людської свідомості, а фондовий ринок - матеріальна система, що існує в об'єктивній реальності з усіма її елементами і проявами. Модель фондового ринку – система, що відтворює, відображає принципи внутрішньої організації та функціонування реального фондового ринку. Таким чином, відношення "модель фондового ринку – фондовий ринок" зумовлене процесом пізнання, тому питання про їхнє співвідношення, ступінь подібності, адекватності є одним з найважливіших у процесі вивчення та регулювання фондового ринку.

Спрощене, однобічне розуміння моделі фондового ринку як тотожної оригіналу, або як такої, що має мало спільного з ним, не тільки спричиняє хибні результати дослідження і є джерелом серйозних практичних помилок. Лише в значенні певної аналогії з оригіналом, при чіткому визначенні їх подібності і відмінності поняття "модель фондового ринку" виступатиме засобом наукового дослідження і вирішення практичних задач щодо вдосконалення фондового ринку. Ціла низка припущень, що супроводжує кожну модель, вже з самого початку відсуває її від реальних процесів, але все ж таки дає змогу проаналізувати окремі блоки і закономірності такого складного явища, як фондовий ринок.

Модель фондового ринку необхідна для того, щоб виробити теоретичні положення, застосування яких дозволить виявити взаємозв'язки між елементами конкретних фондових ринків. Національна модель фондового ринку містить усі формоутворюючі елементи, з яких побудовані усі реальні ринки цінних паперів. Індивідуальність кожної національної моделі фондового ринку полягає в своєрідності поєднання існуючих елементів та специфіки відносин, що складаються між суб'єктами ринку цінних паперів.

Таким чином, національна модель фондового ринку – це складна багатофакторна динамічна система взаємозв'язаних та взаємодіючих елементів, що утворюють єдине ціле. До цієї системи входять такі головні елементи, як цільова направленість системи, її обўєкти, субўєкти, принципи їх побудови, функціонування та механізми їх взаємодії, включаючи роль держави. При цьому, якщо цільова направленість, коло обўєктів та субўєктів є більш чи менш типовими, стандартними для будь-якої країни, то принципи їх побудови і функціонування та механізми їх взаємодії несуть на собі відбиток особливостей розвитку конкретної країни. У своїй сукупності вони і утворюють ту чи іншу конкретну національну модель як предмет теоретичного аналізу.

Національна модель фондового ринку повинна, з одного боку, базуватись на таких принципах організації діяльності національного фондового ринку, які відповідають міжнародним стандартам, що сприятиме прискоренню процесу його входження в систему міжнародних економічних відносин, а з іншого боку - бути результатом самостійного розвитку країни, відповідати її економічним, політичним, релігійним особливостям, менталітету народу.

При цьому вимоги до національної моделі повинні передбачати:

·

· чітку характеристику інструментів фондового ринку та їх класифікацію;

· існування принципів розподілу фондового ринку на біржовий та позабіржовий, первинний та вторинний;

· наявність такої інфраструктури фондового ринку, яка б відповідала рівню розвитку ринкової економіки в країні, структурі власності, історичним, культурним традиціям;

· перспективу формування цілісної системи, тобто такої, яка кінець кінцем спиралася б на єдину національну фондову біржу (або об'єднання бірж), єдиний центральний депозитарій цінних паперів та єдиний кліринговий банк;

· наявність спеціальних органів регулювання фондового ринку, які займаються проблемами розвитку всього фінансового сектора в країні.

В залежності від конкретних механізмів реалізації принципів функціонування системи та вимог до неї, в світі існують різні моделі фондового ринку. Кожна з моделей має свої недоліки та переваги, але вони ефективно спрацьовують, тому що були наслідком тривалого історичного розвитку країни, який ураховував економічні, політичні, національні, культурні традиції, а не сліпо копіювали існуючі моделі розвитку.

Виходячи з вищенаведеного, дисертант вважає, що рецепти економістів розвинутих країн не повинні служити підгрунтям вибору та теоретичним фундаментом подальшого розвитку українського фондового ринку. Надбання сучасної економічної науки, звичайно, мають велку цінність, і ми повинні їх використовувати. Але, по-перше, розвинуті країни та Україна мають дуже різні стартові умови формування ринкової економіки, через що формування вітчизняного ринку цінних паперів йде не за класичними схемами, а інверсійним шляхом.

По-друге, західний досвід не лежить в основі нашого світогляду, не відповідає культурі української нації. Розробка моделі фондового ринку неможлива без оволодіння українською духовно-інтелектуальною спадщиною. Досвід розвитку світової економіки показує, що запозичені економічні і правові моделі можуть прижитися тільки за умови схожості традицій, звичаїв, менталітету та інших неформальних інститутів країни-“експортера” та країни-“імпортера”.

Велике значення при формуванні моделі національного фондового ринку мають спільні дії всіх державних відомств, їх здатність обертати конфлікти інтересів, які виникають між ними, в джерело позитивної роботи, спрямоване на ефективну дію ринку цінних паперів.

Чітке розуміння теоретичних і організаційних засад формування національної моделі фондового ринку сприятиме трансформації існуючого ринку цінних паперів в механізм залучення інвестицій в реальний сектор, в джерело коштів для модернізації промисловості і підвищення темпів економічного зростання України.

У другому розділі - “Основні тенденції розвитку фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу” - досліджуються особливості процесу формування та розвитку фондового ринку в країнах з перехідною економікою інверсійного типу, до яких належить Україна. Дисертант послідовно розглядає динаміку організованих ринків, розвиток сукупності фондових інструментів, формування інфраструктури фондового ринку та механізм інтеграції національного фондового ринку в систему міжнародних економічних відносин.

Організація фондового ринку у світі пройшла шлях від так званого “вуличного” (дикого) неорганізованого ринку цінних паперів до фондової біржі та сучасних електронних систем торгівлі цінними паперами. Робота неорганізованого ринку не піддається аналізу через відсутність конкретних цифр обсягу торгівлі та кількості емітентів, цінні папери яких обертаються на ньому, але, за деякими оцінками, цей сегмент становить близько 90% усього вітчизняного організаційно оформленого фондового ринку.

В Україні найбільш динамічно розвивається позабіржова торгівля. Це цілком зрозуміло, бо структура власності визначає структуру організації фондового ринку. Світовий досвід підтверджує, що провідну роль біржі відіграють в американській моделі фондового ринку, а не в континентальних західноєвропейських країнах. Це пояснюється відмінностями в структурі володіння акціями. В Європі тільки 18% населення володіють акціями, на відміну від 40% американців. В одній моделі контрольні пакети невеликі, основна маса акцій має вільний обіг на ринку, а в іншій переважна частка акцій мобілізована в контрольні пакети, а на ринку обертається незначна частина акцій. Щодо України, то вже визначилися головні претенденти на володіння контрольними пакетами акцій: держава, трудові колективи та фінансові установи. Тому не зрозуміло, чому в нас пропагуються американські принципи організації фондової торгівлі. Звичайно, що цей досвід корисний, проте треба чітко уявляти межі, в яких він може бути використаний на українському фондовому ринку.

Дисертантом виявлено, що організований фондовий ринок набув олігопольного характеру. Коефіцієнт ринкової концентрації трьох торгівельних майданчиків, де були найбільші обсяги торгівлі (ПФТС, УФБ, УМВБ), складає 91%. Усунення конкуренції підвищує ціни на відповідні послуги, зменшує можливий попит на цінні папери і, як наслідок, знижує ціни на них.

Наслідком інверсійного характеру формування вітчизняного фондового ринку стало те, що біржа є інструментом приватизації та більш активна на первинному, а не вторинному фондовому ринку. Вона не стала місцем, де концентрується торгівля найбільш ліквідними і якісними цінними паперами та відбувається формування капіталу для реального сектора. Український фондовий ринок в основному існує у вигляді первинного розміщення акцій підприємств, що приватизуються (85%). В цьому проявляється його обмеженість, бо саме вторинний ринок повинен бути основним, оскільки завдяки ньому забезпечується міжгалузевий перелив капіталу.

В роботі доводиться, що, доки приріст капіталізації не буде забезпечуватися вторинними емісіями та підвищенням курсів акцій, фондовий ринок не стане джерелом інвестицій та його не можна буде вважати повноцінним, тому що повноцінність розвитку фондового ринку залежить від розвитку реального сектора економіки. Якщо не будуть вжиті рішучі заходи щодо розвитку організаційно оформленого ринку цінних паперів, то в умовах глобалізації ринків торгівля найбільш привабливими вітчизняними цінними паперами буде концентруватися за кордоном.

Розвиток фондових інструментів розглядається в дисертації починаючи з аналізу державних цінних паперів. В Україні ринок державних цінних паперів розвивається з березня 1995 року, спочатку у формі ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), потім, згідно з потребами, розгалужився у ринок зовнішніх запозичень та муніципальних позик. З 1996 року здійснюється занадто форсований розвиток цього ринку.

Особливості будування вітчизняної облігаційної піраміди пов'язані також з інверсійним характером усього фондового ринку. По-перше, ринок ОВДП формувався як самодостатній, і кредитна система відокремилась від виробництва. Виробництво залишилося без капіталів, які могли б бути інвестовані у відтворення реального сектора. Надвисока гіперболізована дохідність ОВДП призвела до того, що банківські й небанківські ресурси спрямовувалися на ринок ОВДП, обминаючи інші сектори економіки, провокуючи диспропорції на макро- та мікрорівнях. До початку фінансової кризи ринок ОВДП залишався найважливішим джерелом доходів для комерційних банків, що сприяло розвитку банківської сфери за рахунок реальної економіки. По-друге, сумнівна безальтернативність вкладень в ОВДП позбавила підприємства й організації зацікавленості в розвитку корпоративних інструментів. По-третє, реальним фактором стала загроза фінансовій стабільності та економічній безпеці держави внаслідок переважного представництва на ринку ОВДП нерезидентів.

Після фінансової кризи 1998 р., внаслідок занепаду первинного і вторинного ринків облігацій внутрішньої державної позики, обсяг торгів цими інструментами в 1999 р. зменшився майже до нуля. На дестабілізації українського ринку ОВДП і відпливі капіталів позначилася й світова фінансова криза, але, на нашу думку, за будь-яких умов неможливо гарантувати кредиторам високу надійність боргових зобов'язань держави, що втратила у мирний час дві третини свого ВВП. Світова криза тільки була каталізатором кризи ринку державних цінних паперів України. В її основі лежать внутрішні причини: деструктивна економічна політика держави, лібералізації руху капіталів в інтересах певних груп, небезпечна відкритість та слабкість контролю за фондовим ринком при нерозвинутій інфраструктурі, штучна політика стабілізації курсу національної валюти, велика доля спекулятивного капіталу. Таким чином, після фінансової кризи 1998 р. в Україні склалася ситуація, коли ринок державних боргових цінних паперів у структурі організованого ринку цінних паперів займає лише 7% (на 01.06.2000 р.). Україна здійснює фінансування дефіциту бюджету переважно за кошти іноземних інвесторів, що є загрозою економічній безпеці країни. В Україні продовжується формування ринку муніципальних цінних паперів, які використовуються не систематично, епізодично і не завжди ефективно.

На підставі проведеного аналізу дисертант доходить висновку про доцільність розробки державної програми формування та розвитку ринку боргових державних цінних паперів, як складової частини фондового ринку. З метою збільшення можливостей сектора державних цінних паперів слід використовувати нові інструменти залучення коштів, диверсифікованих за гнучкими відсотковими ставками, строками погашення, особливостями оподаткування. Можливий випуск іменних облігацій державних неринкових позик для юридичних осіб. Такі позики можуть виявитися цікавими для недержавних небанківських структур типу пенсійних фондів чи страхових компаній.

Вважаємо доречним випуск облігації внутрішньої позики для населення в паперовій формі. Звичайно, паперові облігації дорожчі, ніж записи на електронних рахунках у Національному депозитарії, але ж українське населення ще погано їх сприймає, до того ж вони могли б мати більший термін погашення, що зменшувало б відносні витрати на обслуговування позик. Ці рекомендації стосуються розвитку сектора державних цінних паперів. Разом з тим вони повинні бути пов'язані із загальними проблемами економіки і, зокрема, з розвитком реального сектора виробництва.

Далі в дисертації розглядається розвиток приватних фондових інструментів. Внаслідок інверсійного характеру формування фондового ринку в нашій країні з великої кількості цінних паперів, що використовуються у світовій практиці, реально діють лише кілька видів. Цю тенденцію можна простежити за табл.1, що складена за даними Обласного управління статистики в Харківській області, де з 1993 по 2000 рр. кількість випущених акцій, векселів, ощадних сертифікатів зростала, а корпоративні облігації зовсім не емітувалися.

Таблиця 1.

Випуск цінних паперів у Харківській області.

Види цінних паперів Випущено

Млрд. крб. Млн. грн.

01.01.93 01.01.94 01.01.95 01.01.96 01.01.97 01.01.98 01.01.99 01.01.2000

РАЗОМ 0,74 31,9 15792,7 377,6 899,2 1153,7 1468,8 3088,9

В тому числі

Акцій 0,67 22,5 2301,3 143,1 580,0 977,5 1116,9 1289,9

Корпор.облігацій - - - - - - - -

Ощадних сертифікатів 0,01 0,3 11115,9 234,3 225,5 - - 400,0

Векселів - 2,5 - 0,2 93,6 155,6 327,4 1374,5

Інших 0,05 6,6 2375,5 - - 20,6 24,4 24,4

Розвиток українського фондового ринку має особливості, пов'язані з процесом реформування форм власності в суспільстві. Процес приватизації державного майна відразу змінив акценти в розвитку фондового ринку, але непослідовність державної політики у сфері приватизації не тільки зробила занадто складним цей процес, а й затримала розвиток фондового ринку.

Тому ситуація, що склалася, вимагає внести нові акценти в стратегію реформування власності, маючи на меті стимулювання створення впливового сектора приватного капіталу. В умовах перехідної економіки приватизаційні процеси та розвиток фондового ринку є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельного вивчення впливу один на одного. Аналіз цих явищ дозволить сформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільного розвитку фондового ринку.

Внаслідок процесу реформування форм власності головним інструментом українського фондового ринку стали акції відкритих акціонерних товариств. Загальний обсяг емісій акцій на 1 червня 2000 р. склав 36,8 млрд.грн., з них в першому півріччі 2000 р. було емітовано акцій на суму 5,8 млрд.грн., що на 62% більше, ніж аналогічний показник 1999 р.

Особливістю українського ринку акцій є обслуговування процесу приватизації, наслідком чого стало те, що акції мають цінність як носії права власності лише в певному обсязі, а саме, в складі контрольного пакета. Однією з головних причин того, що менеджмент приватизованих підприємств не сприймає емісію акцій як дієвий інструмент фінансування, а тільки як феномен власності, є низька ціна придбання контрольного пакета акцій власниками в ході приватизації, внаслідок чого вони забезпечують позитивну чисту приведену вартість своїх інвестицій навіть при значному падінні чистого прибутку підприємства в постприватизаційний період. Важливу роль також відіграє побоювання втратити контроль за підприємством, високі політичні ризики, психологічне небажання ризикувати власними коштами, незацікавленість у розкритті фінансової інформації підприємствами та професійними учасниками фондового ринку, недостатній розвиток колективних інвестицій.

Дисертант вважає, що управління акціонерним товариством або корпоративне управління є одним з головних питань, що мають бути вирішені в Україні найближчим часом. Важливу роль відіграють відносини всередині підприємства або його корпоративна культура. На жаль, сьогодні ці стосунки ще далекі від належного рівня через постійні конфлікти між менеджментом підприємства та його акціонерами, власниками малих та великих пакетів акцій, стратегічними інвесторами та рештою акціонерів. Корпоративна культура вітчизняних підприємств не орієнтована на сучасне ринкове цивілізоване мислення. Цьому не сприяє економічна культура суспільства в цілому, питання якої ігноруються реформаторами на всіх рівнях.

Негативно впливають на розвиток фондового ринку також розчарування великої частини інвесторів, їх недовіра до цінних паперів, емітентами яких є як держава, так і акціонерні товариства. Невпевненість інвесторів обумовлена змінами політичної, економічної ситуації, недостатнім правовим захистом інвестицій, відсутністю системи захисту прав власності, нерозвиненістю окремих елементів інфраструктури і суб'єктів фондового ринку, неефективністю існуючого механізму державного регулювання ринку цінних паперів, відсутністю достатньої кількості фахівців в галузі ринку цінних паперів та низькою правовою культурою потенційних інвесторів.

Вітчизняний фондовий ринок має особливості в консолідації пакетів акцій. Це є найбільш болючою проблемою українського фондового ринку. Інверсійний характер формування українського ринку цінних паперів призвів до великої розпорошеності акціонерних капіталів. Багато дрібних власників погоджуються продавати свої цінні папери тим акціонерам, які зацікавлені в концентрації великих пакетів. Тому можна говорити про перерозподіл власності та про можливість приходу на підприємства ефективних власників. Зараз спостерігається друга хвиля перерозподілу власності. Отже, вітчизняний ринок акцій зараз носить переважно редистрибутивний характер: рух цінних паперів у цьому сегменті ринку обумовлений новим етапом перерозподілу контролю над акціонерними товариствами.

Для скорішої нейтралізації цієї тенденції, на думку дисертанта, треба активізувати залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів, зокрема, коштів населення. За підрахунками експертів, в населення України знаходиться понад 10-15 млрд. дол. Саме цю грошову масу можна і необхідно залучити для розвитку економіки України. Важливу роль в цьому повинна зіграти пенсійна реформа та збільшення ролі інвестиційних компаній та пенсійних фондів в інфраструктурі фондового ринку. Вважаємо, що державі слід на даному етапі знайти механізм вирішення цих проблем, які пов'язані з виконанням ринком цінних паперів своїх функцій, залучення внутрішніх інвестицій як одного з факторів забезпечення економічної безпеки держави.

Диспропорційність національного фондового ринку проявляється зараз також у майже повній відсутності корпоративних облігацій. Таку ситуацію можна пояснити несприятливими макроекономічними умовами для організації облігаційних позик, існуванням багатьох перешкод, які обумовлені специфікою розвитку української економіки. Серед них – висока інфляція та вартість позичкових коштів, нестабільність економічної та політичної ситуації в країні. Не сприяє розвитку корпоративних облігацій широке використання підприємствами векселів, які виступають альтернативним по відношенню до облігацій інструментом фінансування їх діяльності. До того ж в Україні не існує чіткої процедури надання гарантій та майнової поруки, а також ефективного законодавства, яке регулює ці процеси.

Проте наявність великого кола факторів, що стримують процес розвитку корпоративних облігацій, не означає, що цей ринок у нашій країні не має майбутнього, бо саме боргові інструменти фондового ринку відповідають структурі власності, що склалася в Україні, та особливостям економічної поведінки українців.

Розвиток вітчизняного фондового ринку потребує формування нових фінансових інструментів, які б сприяли підвищенню його ліквідності та подальшій інтеграції у світовий ринок. Ефективним засобом для досягнення цього може стати запровадження похідних цінних паперів, які є найбільш нерозвинутим сегментом вітчизняного фондового ринку. Гальмує розвиток цього ринку загальний стан розвитку ринку цінних паперів, обмеженість існуючої нормативної бази, що створює труднощі для учасників торгів, та відсутність чітких вимог до організаторів торгівлі.

Одним з найважливіших напрямків формування та розвитку фондового ринку є створення його інфраструктури. Функціональний та технічний блоки інфраструктури фондового ринку найбільш повно відображає особливості тієї чи іншої його моделі. Головною особливістю інфраструктури українського фондового ринку є те, що між його учасниками ще не склалися стійкі відносини. На нашу думку, вітчизняний фондовий ринок є сегрегованим. Емітенти, інвестори та професійні учасники, які формують інфраструктуру ринку, слабо взаємодіють між собою, функціонують незалежно один від одного та самостійно вирішують проблеми, які постають перед ними. Перехід до цивілізованого ринку передбачає створення гармонійної взаємодії всіх елементів інфраструктури фондового ринку України, що неможливо за умов розбалансованої фінансової системи і малопродуктивної економіки.

Далі у роботі розглядається процес інтеграції українського фондового ринку в систему міжнародних економічних відносин. З одного боку, вона створює умови для залучення інвестицій з міжнародних ринків, з іншого – над Україною завжди буде небезпека швидкого відтоку спекулятивного капіталу. Вплив українського фондового ринку на світовий малоймовірний, проте, як будь-який фондовий ринок, він розвивається у фінансовому просторі світового ринку капіталів, час від часу підпадає під його вплив. Найбільший вплив на вітчизняний фондовий ринок має російський ринок цінних паперів. Реакція українського фондового ринку на російський ринок запізнюється на 5 або 15 днів, залежно від обставин які склалися на українському ринку. Взаємозв'язок між цими ринками є і буде в майбутньому.

Дисертант доходить висновку, що розвиток фондового ринку України буде визначатись довгими економічними хвилями, в яких існують світові ринки цінних паперів і які відображають довгі хвилі в розвитку світової економіки. В цьому зв'язку велике значення має те, що теперішня довга хвиля в тому стані, в якому вона підійшла до кінця 90-х років, може найближчим десятиліттям мати спадний схил, що створить фундаментальний зовнішній чинник, який буде негативно впливати на стан українського ринку цінних паперів.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз моделей фондових ринків різних груп країн уможливив визначити поняття “національна модель фондового ринку”, яку можна зрозуміти та ефективно управляти нею тільки в тому випадку, якщо сприймати її як цілісну систему. Тільки такий підхід дозволяє обгрунтовано відповісти на питання про обмежене застосування світового досвіду формування фондового ринку до конкретних історичних, економічних, політичних культурних умов України, а також достовірно спрогнозувати строки створення ринку цінних паперів, адекватного нашим умовам.

2. Були виявлені специфічні риси розвитку фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу: переважання неорганізованого та первинного фондового ринку; пріоритетний розвиток позабіржового ринку; тривале збереження його низької капіталізації; обслуговування приватизаційних та постприватизаційних процесів; велика питома вага ринку акцій, розпорошеність акціонерного капіталу; переважання документарної форми цінних паперів, їх низька ліквідність; непрозорість ринку.

3. Український фондовий ринок повинен мати переважно борговий характер, бо це відповідає структурі власності, що склалася в Україні, та тенденціям розвитку багатьох країн з перехідною економікою. Це потребує перегляду політики влади по відношенню до фондового ринку, яка дотепер орієнтується на розвиток американської моделі великого та ліквідного ринку.

4. Доведено необхідність підвищення ролі держави, але не у створенні надлишкової регулятивної інфраструктури, а в стимулюванні розвитку фондового ринку та спрямуванні його на інвестиції в реальний сектор. Важливим є налагодження спільної діяльності усіх державних та недержавних органів, які регулюють діяльність на ринку цінних паперів, створення загальної концепції моделі та програми розвитку фондового ринку.

5. Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняного фондового ринку необхідно змінити концепцію розвитку біржової торгівлі, комерціалізувати фондові біржі, створити альтернативні торговельні системи, Інтернет-торгівлю та мережі електронних комунікацій, міжбіржові ринки, змінити практику оподаткування операцій на фондовому ринку.

СПИСОК ПРАЦЬ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях:

1. Шкодіна І.В. Розвиток державного підприємництва в Україні в роки НЕПу//Технический прогресс и эффективность производства: Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - Вып. №27/99.- Харьков: ХГПУ, 1999.- С.154-157.

2. Шкодіна І.В. Формування моделі фондового ринку України // Технический прогресс и эффективность производства: Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - Вып. 94/2000.- Харьков: ХГПУ, 2000.- С.21-25.

3. Шкодіна І.В. Підготовка спеціалістів для роботи на фондовому ринку // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - Вып. 122/2000.- Часть 4.- Харьков: ХГПУ, 2000.- С.49-51.

4. Шкодіна І.В. Формування депозитарної системи в інверсійній економіці //Вісник Харківського національного університету. - Вип.482.- Харків: ХНУ, 2000.- С.60-64.

5. Шкодіна І.В. Сучасні тенденції розвитку фондового ринку України // Технический прогресс и эффективность производства: Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - Вып. 128/2000.- Харьков: ХГПУ, 2000.- С.157-165.

Інші статі:

6. Шкодіна І.В. Особливості розвитку українського ринку акцій в умовах інверсійної економіки// Технический прогресс и эффективность производства: Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - Вып. 94/2000.- Харьков: ХГПУ, 2000.- С.138-141.

Тези доповідей:

7. Шкодіна І.В. Роль держави в формуванні соціального середовища підприємницької діяльності в умовах транзитивної економіки//Соціальні пріоритети в транзитивній економіці. Зб.наук.праць.- Харків: ХІБМ, 1999.- С.121-125.

8. Шкодіна І.В. Вивчення фондового ринку студентами економічних спеціальностей // Інженерна освіта на межі століть: традиції, проблеми, перспективи: Праці міжнар. наук.-метод. конф., 28-30 березня 2000 р.- Харків, 2000.- С.115-116.

9. Шкодіна І.В. Соціальне партнерство – фактор розвитку фондового ринку //Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні: Зб.наук. праць. – Харків: ХІБМ, 2000.- С.122-126.

10. Шкодіна І.В. Особливості формування фондового ринку України. //Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки: Зб. наук. праць.- Вип 4.- Харків: Константа, 2000.- С.360-362.

АНОТАЦІЯ

Шкодіна І.В. Формування національної моделі фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна. – Харків, 2001.

Досліджено процес формування національної моделі фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу. Розроблені рекомендаціії зі створення національної моделі фондового ринку в країнах з перехідною економікою інверсійного типу, до яких належить і Україна.

Розглянуто характерні риси організованих фондових ринків, проаналізовано фондові інструменти, сучасну інфраструктуру ринку цінних паперів України та особливості його входження в систему світових економічних відносин. Виявлено основні риси та тенденції розвитку фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу: переважний розвиток первинного, позабіржового та неорганізованого ринку; тривале збереження його низької капіталізації; обслуговування процесу приватизації; надмірна питома вага ринку акцій; розпорошеність акціонерного капіталу; переважний розвиток документарної форми цінних паперів; низька ліквідність та непрозорість фондового ринку.

Ключові слова: національна модель фондового ринку, пайові, боргові та