Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського

Сугейко Любов Григорівна

УДК 372.3:481/8.08

Наступність і перспективність формування стилістичних умінь в учнів початкових

та 5 класів загальноосвітньої школи

13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Пентилюк Марія Іванівна, Херсонський державний педагогічний університет, завідувач кафедри українського мовознавства

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор Паламар Лариса Максимівна, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри української філології для неспеціальних факультетів

кандидат педагогічних наук Шелехова Галина Тарасівна, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник лабораторії навчання української мови

Провідна установа - Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України

Захист дисертації відбудеться 26 квітня 2001р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65091, м.Одеса, вул.Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім. К.Д Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий 23 березня 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Державний статус української мови, концепції її навчання вимагають безперервної лінгвістичної освіти, глибокого засвоєння мовних норм, підвищення рівня культури мовлення, формування мовленнєвих умінь і навичок з початкових класів.

Уроки рідної мови в молодшій школі повинні закласти міцне підґрунтя лінгвістичної підготовки учнів, розкрити красу, багатство української мови, сформувати національно-мовну особистість, яка б відзначалася високим інтелектом, свідомим ставленням до рідної мови, розвиненим мовленням та емоційно-естетичним його сприйманням, володіла вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами мови – її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо). Таке засвоєння рідної мови сприяє їхньому духовному вдосконаленню, доступу до джерел української культури, науки, літератури, мистецтва, традицій, розвиткові національної самосвідомості, вихованню української ментальності.

Повного і цілісного курсу чи монографії, в яких би висвітлювалося питання формування стилістичних умінь і навичок в учнів початкових класів на комунікативно-діяльнісній та функціонально-стилістичній основах з урахуванням принципу наступності і перспективності, не існує. Проблема опрацювання стилів мовлення в середній школі знайшла своє відображення у працях О.М. Біляєва, С.М.Іконникова, В.І. Капінос, А.П.Коваль, П.Г. Кордун, Л.І. Мацько, В.Я. Мельничайка, М.І. Пентилюк, Т.І. Чижової та ін. Психологічні та психолінгвістичні аспекти цієї проблеми досліджувалися Л.І.Айдаровою, Б.Ф. Баєвим, А.М.Богуш, Л.С. Виготським, П.Я. Гальперіним, М.І.Жинкіним, І.О.Зимньою, Т.С. Костюком, О.О. Леонтьєвим, А.К.Марковою, С.Л.Рубінштейном, І.О. Синицею. На функціонально-стилістичну основу навчання рідної мови вказували методисти Л.О.Варзацька, М.М. Кожина, Д.М.Кравчук, Т.О. Ладиженська, М.І.Пентилюк, Л.П. Федоренко, Т.І.Чижова. Комунікативно-діяльнісний аспект у викладанні мови пропагують М.С.Вашуленко, О.Ю. Кулакова, М.Р. Львов. Оптимальних шляхів поєднання комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів до вивчення мови у лінгводидактиці ще не визначено, хоча більшість учених розуміють його необхідність. Тому вдосконалення навчальної роботи, спрямоване на формування стилістичних умінь учнів початкових і 5 класів, - актуальна методична проблема, кінцева мета якої є вміння будувати зв'язні висловлювання різних стилів у будь-якій життєвій ситуації. Слушною є думка М.І.Пентилюк про безперервність навчання стилістики, що передбачає поетапну роботу в 1-4 (1-3) і 5-11 класах з урахуванням принципу наступності та перспективності.

Головними причинами низької сформованості мовленнєвих умінь і навичок є: а) недостатня опора на тексти як продукт мовлення (мовленнєвої діяльності), що забезпечує ефективне засвоєння мовних явищ, наочно демонструючи їх функціонування в текстах різних стилів, готує до розуміння чужих і створення власних висловлювань; б)відсутність функціонально-стилістичного спрямування у навчанні рідної мови в 1-4 (1-3) і 5 класах; в) нерозробленість цього питання в методиці української мови; г) ігнорування більшістю вчителів молодших і 5 класів принципу наступності і перспективності у формуванні стилістичних умінь і навичок; д) поверхові знання основ стилістики вчителями початкових класів та їхня непідготовленість до цієї роботи на уроках рідної мови. Це і зумовило вибір теми дисертації “Наступність і перспективність формування стилістичних умінь в учнів початкових та 5 класів загальноосвітньої школи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною комплексної кафедральної теми “Особливості навчання рідної (державної) мови в освітніх закладах півдня України”, яка входить до загальноуніверситетської теми “Актуальні проблеми підготовки вчителя сучасної школи” (шифр 0198U007532). Автором досліджувався аспект формування стилістичних умінь і навичок учнів початкових та 5 класів з урахуванням принципу наступності й перспективності.

Об'єктом дослідження є навчально-мовленнєва діяльність учнів 1-4 (1-3) і 5 класів на комунікативно-діяльнісній та функціонально-стилістичній основах.

Предмет дослідження – наступність і перспективність у формуванні стилістичних умінь і навичок учнів початкової ланки освіти та їхня готовність до сприйняття систематичного курсу української мови в 5-11 класах.

Мета дослідження полягає в розробці й апробації науково обґрунтованої методики безперервного навчання стилів мовлення та формування мовленнєвої компетенції учнів з урахуванням принципу наступності та перспективності.

Гіпотеза. Рівень мовленнєвої компетенції учнів середньої школи підвищиться, якщо:

·

· здійснювати навчання мови не тільки на комунікативно-діяльнісній, а й функціонально-стилістичній засадах;

· навчання мови проводити на текстовій основі;

· процес формування комунікативних умінь і навичок учнів 1-4 (1-3) і 5 класів здійснювати комплесно, включаючи стилістичні вміння й навички.

Завдання дослідження:

·

· проаналізувати чинні програми, підручники, науково-методичну літературу в аспекті досліджуваної проблеми;

· шляхом констатуючого зрізу виявити рівень сформованості стилістичних умінь учнів молодших і 5 класів;

· відібрати методи, прийоми і засоби, що забезпечать ефективне навчання стилістики у 1-4 (1-3) та 5 класах середньої школи;

· розробити й апробувати систему вправ, що сприятиме реалізації комунікативно - діяльнісного і функціонально - стилістичного підходів до навчання стилістики у 1-4 (1-3) і 5 класах з урахуванням принципу наступності й перспективності та вікових особливостей учнів.

Методологічними засадами дослідження виступили вихідні положення загального мовознавства, розуміння мови як засобу комунікації, основи інтелектуального розвитку дитини, праці психологів і педагогів про мову, мовлення і мовленнєву діяльність, законодавчі акти й концепції з проблеми розбудови національної системи освіти. Методологічними орієнтирами слугували ідеї національного і духовного відродження українського народу, провідної ролі рідної мови у формуванні мовної і мовленнєвої компетенцій учнів.

Теоретичними засадами дослідження є вчення про стилістику як важливий розділ сучасного мовознавства (І.К. Білодід, В.В. Виноградов, Л.А. Булаховський, В.С. Ващенко, М.А. Жовтобрюх, А.П. Коваль, М.М.Кожина, Л.І. Мацько, О.Д. Пономарів, І.Г. Чередниченко, Л.В.Щерба), досягнення в галузі психолінгвістики про різні види мовленнєвої діяльності (Л.І.Айдарова, М.І. Жинкін, Л.С. Виготський, Т.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, І.О. Синиця), лінгводидактичні праці з проблеми розвитку мовлення учнів та методики навчання стилістики (О.М. Біляєв, А.М. Богуш, Л.О. Варзацька, М.С. Вашуленко, П.П. Кордун, Т.О. Ладиженська, В.Я.Мельничайко, М.І. Пентилюк, М.Г. Стельмахович, Л.П. Федоренко, О.Н.Хорошковська, Т.І. Чижова та ін.).

Методи дослідження — теоретичні: аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури з проблеми дослідження, методичний аналіз матеріалу, поданого в шкільних програмах і підручниках з проекцією на стилістику; емпіричні: цілеспрямоване спостереження й аналіз нормативної літератури та уроків української мови, анкетування вчителів і учнів, бесіди з метою з'ясування доцільності введення стилістичної роботи у практику навчання рідної мови учнів початкових та 5 класів; педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний); статистичні: якісний і кількісний аналіз результатів експериментально-дослідного навчання стилістики.

Дослідження проводилось у три етапи:

На першому етапі (1994 – 1996р.р.), пошуковому, вивчалася лінгвістична, психологічна та методична література з проблеми, аналізувалися навчальні програми та підручники. Це дозволило визначити проблему дослідження, мету і завдання, розробити теоретичні засади використання оптимальних форм і методів навчання стилів мовлення у 1-4 (1-3) і 5 класах середньої школи. Проводився констатуючий зріз у школах м. Херсона й області, у м.Броди (Львівська область), у м. Нікополі (Дніпропетровська область), у м. Луганську та в Криму.

На другому етапі (1996-1997р.р.), основному, розроблялася програма дослідного навчання з української мови в 1-4 (1-3) і 5 класах, вправи і завдання, спрямовані на розвиток в учнів стилістичних умінь і навичок від класу до класу. Здійснювався формуючий експеримент, що передбачав перевірити педагогічну доцільність застосування окремих положень програм та розробленої автором методики їх використання. Експеримент підтвердив правильність висунутої гіпотези.

На третьому етапі (1997-2000р.р.), підсумковому, проводилася перевірка ефективності експериментально-дослідного навчання стилів мовлення в 1-4 (1-3) і 5 класах середньої школи. Ураховувалися відгуки вчителів про доцільність запропонованої методики, здійснювалося формування висновків, методичних рекомендацій.

Базою дослідження виступили середні загальноосвітні школи №№1, 18, 50 м.Херсона, №6 м. Нікополя (Дніпропетровська область), №1 м. Броди (Львівська область), №№ 1,2 м. Лутугіне (Луганська область), №1 м.Бахчисарая, №6 м. Симферополя (Крим) та гімназіях №2 м. Генічеська, №57 м. Луганська, №6 м. Херсона. У дослідженні брали участь 65 учителів початкових і 24- середніх класів та 526 учнів 1-5 класів.

Наукова новизна та теоретична значущість результатів дослідження.

У дисертації вперше запропоновано опрацьовувати стилі мовлення в початковій школі на текстовій основі з урахуванням принципу наступності та перспективності, створено цілісну систему навчання стилістики в 1-4 (1-3) класах, реалізовану в експериментальних програмах, методичних рекомендаціях. В основі цієї системи - навчання мови в комунікативно-діяльнісному та функціонально-стилістичному аспектах, зміст, форми, методи і прийоми, система вправ, формування стилістичних умінь і навичок.

Теоретична значущість дослідження полягає в науковому обґрунтуванні змісту і методів роботи зі стилістики у початковій школі, її зв'язку з іншими розділами шкільного курсу української мови, доцільності навчання рідної мови у функціонально-стилістичному аспекті.

Практична цінність роботи полягає в розробці ефективної методики опрацювання стилів мовлення у 1-4 (1-3) класах, що створює базу для глибшого їх вивчення в наступних класах середньої школи та формування комунікативних умінь і навичок. Здобуті результати можуть бути використані при укладанні варіативних програм і нових підручників з рідної мови, у практиці викладання української мови у школі (довідки про впровадження №2 від 3.11.2000р., №5 від 8.11.2000р.).

Особистий внесок автора полягає у розробці та послідовному впровадженні експериментальної методики навчання стилів мовлення (наукового, художнього, розмовного) в початкових класах на функціонально-стилістичній основі, вдосконаленні методів і прийомів навчання рідної мови, створенні системи вправ і завдань, які забезпечують функціонально-стилістичне і комунікативно-діяльнісне спрямування навчання української мови, формують мовну особистість.

Достовірність одержаних результатів забезпечувалася вихідними методологічними принципами, теоретичним обґрунтуванням висунутих положень, експериментальною перевіркою гіпотези висновків та рекомендацій, використанням методик і методів, адекватних меті, завданням та логіці вирішення проблеми , поєднанням якісного та кількісного аналізу.

Основні положення, висновки та результати дослідження доповідалися й обговорювалися на всеукраїнських (Херсон, 1995р.; Херсон – Київ, 1997р.), міжрегіональних (Харків–Херсон, 1994р.; Херсон, 1994; Херсон, 1998р.), міжвузівських (Херсон, 1997, 1998, 1999рр.), загальноуніверситетських науково-практичних конференціях, засіданнях та науково-методичних семінарах кафедр українського мовознавства і філологічних дисциплін Херсонського державного педагогічного університету (1995-2000рр.), на курсах, семінарах, методоб'єднаннях учителів початкових та середніх і старших класів шкіл Херсонської області, у Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів. Основні положення та результати дослідження відображено у 12 публікаціях автора, з них 5—у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації 225 сторінок машинописного тексту, з них 172 сторінки основного тексту. У роботі вміщено 30 таблиць, 3 схеми, які обіймають 3 самостійні сторінки. Список використаних джерел містить 236 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано його гіпотезу, охарактеризовано методи й етапи роботи, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дисертації, подано дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади роботи зі стилістики у 1-4 (1-3) і 5 класах загальноосвітньої школи” висвітлено окремі аспекти проблеми навчання стилів мовлення: уточнено сутність понять текст, мовленнєва ситуація, мовленнєва діяльність, форми мовлення, стилі мовлення (науковий, художній, розмовний), лінгвістичні та екстралінгвістичні чинники, комунікативно-діяльнісний, функціонально-стилістичний підходи у засвоєнні мовних явищ з погляду стилістичної функції у текстах наукового, художнього і розмовного стилів мовлення, визначено вікові особливості та закономірності, принципи, методи та прийоми навчання, що сприяють формуванню стилістичних умінь і навичок учнів 1-4(1-3) і 5 класів.

Ознайомлення з текстом, його структурою вимагає аналізу мовних засобів, їх функцій у текстах різних стилів, на що вказують автори багатьох методичних праць ( М.С. Вашуленко, Л.І. Величко, Н.Я.Грипас, Т.О. Золотова, П.П. Кордун, Д.М. Кравчук, Л.М. Лосєва, В.Я.Мельничайко, М.І. Пентилюк, Г.Я. Солганик та ін.). Особливу увагу вчені звертають на поняття текст, його структурну організацію, залежність структури від типу і стилю мовлення, на роль мовних засобів в організації тексту тощо. Зазначимо, що у процесі навчання стилів мовлення необхідно враховувати також психологічні чинники: чуття мови, дар слова, інтуїцію та ін.

Проблемі наступності й перспективності надавали важливого значення ще з давніх часів (Я.А.Коменський, А.Дистервег, І.Г.Песталоцці, К.Д. Ушинський) і нині вона привертає увагу методистів (М.С. Вашуленко, М.Р. Львов, Г.О. Люблінська, М.І. Пентилюк, Л.П. Федоренко, Т.І. Чижова). Цей принцип тісно пов'язаний з іншими методичними принципами, методами і прийомами навчання і є найбільш продуктивним. У роботі детально подається характеристика поетапного формування стилістичних умінь, складовою яких є вміння спостерігати над стилістичним забарвленням текстів, робити стилістичний аналіз, зіставляти тексти різних стилів, конструювати, редагувати, вдосконалювати написане.

Аналіз літературних джерел щодо формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів на текстовій основі дає змогу стверджувати, що це питання залишається недостатньо вивченим. Воно досліджувалося вченими здебільшого з боку структурної організації тексту, зверталась увага на тип, мовні засоби; на функціонально-стилістичний аспект тексту, екстралінгвістичні чинники увага майже не зверталася. Тому зроблений теоретичний аналіз засвідчив необхідність поетапного формування стилістичних умінь і навичок учнів початкових і 5 класів на основі принципу наступності й перспективності, який поєднує розділи шкільного курсу, початкову ланку з середньою. Систематична робота над текстом займає провідне місце на уроках рідної мови. Вона здійснюєтьсяся у комунікативно-діяльнісному та функціонально-стилістичному аспектах. Комунікативно-діяльнісний аспект передбачає роботу над стилістично диференційованим мовленням у мовленнєвій діяльності, а функціонально-стилістичний –у засвоєнні мовних явищ з погляду стилістичної функції у текстах (висловлюваннях) різних стилів.

У другому розділі “Теорія і практика роботи зі стилістики у початкових та 5 класах середньої школи” подано аналіз чинних програм, підручників та методичної літератури з проблеми, з'ясовано стан (шляхом констатуючого експерименту) навчання стилістики учнів 1-4 (1-3) і 5 класів, висвітлено рівні сформованості стилістичних умінь.

У програмах 1-4 (1-3) класів визначено певні можливості для опрацювання стилів мовлення на комунікативно-діяльнісній основі. Проте ця робота повинна спиратися і на функціонально-стилістичний підхід до вивчення тексту та його структурних елементів. Програми молодших класів забезпечують первинну стилістичну спрямованість у формуванні комунікативних умінь і навичок. Вищий рівень цієї спрямованості має програма 5 класу. Вона передбачає подальше формування мовленнєвих умінь і навичок, але без опори на засвоєні в молодших класах елементарні відомості про тексти наукового, художнього і розмовного стилів, їх функції та ознаки.

Підручники для 1-4 (1-3) “Рідна мова” належним чином забезпечують засвоєння стилів мовлення та формування мовленнєвих умінь і навичок, проте не передбачають безперервного напрацювання стилістичних умінь з урахуванням принципу наступності і перспективності. Підручник для 5 класу подає різноманітні вправи для практичного засвоєння теоретичного матеріалу, але функції мовних засобів залишаються поза увагою. Докладний розгляд поданих у підручниках завдань і вправ, побудованих на текстах, показав, що в них бракує цілісної системи вивчення стилів мовлення. Характер вправ і завдань часто не має стилістичної спрямованості, мало звертається увага на мовні та позамовні засоби, майже відсутні вправи на редагування, трансформацію, удосконалення написаного, не передбачено ситуативних завдань і обмаль вправ на зіставлення стилів мовлення, що сприяло б розумінню функцій кожного з них, а відтак і лінгвістичних їх особливостей. Спостерігається порушення принципу наступності і перспективності в загальній системі роботи над стилями мовлення як між класами, так і в кожному класі зокрема. Тому наявні у підручниках завдання хоч і приділяють увагу роботі зі стилістики, все ж не подають чіткої системи її навчання у молодших класах, що не дозволяє вчителям реалізувати принцип наступності та перспективності і знижує якість мовної освіти учнів.

Уважаємо, що підручники виграли б, якби включали опрацювання стилів мовлення як у комунікативно-діяльнісному, так і у функціонально-стилістичному аспектах. Це б сприяло вдосконаленню знань і вмінь школярів, формувало мовну особистість. Спеціальних досліджень, присвячених проблемі навчання стилістики у початкових класах, дуже мало. Лише опосередковано розглядали цю проблему В.І. Бадер, Л.О. Варзацька, М.С. Вашуленко, А.А. Гац, І.П. Ґудзик, П.П. Кордун, Л.І. Мацько, В.Я. Мельничайко, М.І.Пентилюк, М.Я. Плющ, М.Г. Стельмахович, О.Н. Хорошковська та інші. Однак у вітчизняній методиці досі не було жодного дисертаційного дослідження, присвяченого навчанню стилів мовлення у початкових класах на комунікативно-діяльнісній і функціонально-стилістичній основах з урахуванням принципу наступності й перспективності.

Про недостатню розробленість цього питання свідчить низький рівень підготовленості вчителів молодших класів до роботи зі стилістики, що було виявлено нами у процесі констатуючого експерименту. Констатуючий зріз передбачав анкетування вчителів і учнів та зрізові завдання. Його результати засвідчили, що більшість учителів недостатньо володіють методикою роботи над текстами різних стилів. У процесі навчання стилів мовлення застосовуються одноманітні форми і прийоми роботи, немає чіткої системи їх опрацювання, недостатньо використовуються тексти для різноманітних видів аналізу і творчих робіт. Усе це, безперечно, позначається на якості засвоєння учнями знань зі стилістики, на формуванні стилістичних умінь і навичок.

Аналіз анкет, зрізових робіт учнів 1-4 (1-3) класів підтвердив низький рівень сформованості вмінь розрізняти наукові, художні, розмовні тексти, конструювати, вдосконалювати їх. Анкетування і наслідки констатуючого зрізу учнів 5 класу підтвердили відсутність стилістичної підготовки, передбаченої програмою молодших класів.

У третьому розділі “Забезпечення наступності й перспективності у формуванні стилістичних умінь і навичок” визначено вихідні положення, зміст та програму дослідного навчання, описано експериментальну модель навчання стилів мовлення, охарактеризовано форми роботи, спрямовані на розвиток мовленнєвої компетенції школярів, висвітлено етапи й результати формуючого експерименту щодо навчання стилів мовлення.

Основна мета формуючого експерименту полягала в перевірці ефективності безперервного навчання стилістики на основі науково-обґрунтованої методики опрацювання стилів мовлення (наукового, художнього, розмовного) у початкових і 5 класах, формуванні стилістичних умінь і навичок учнів 1-4 (1-3) і 5 класів з урахуванням принципу наступності й перспективності.

У визначенні мети і завдань експерименту ми виходили з необхідності навчання мови не тільки у комунікативно-діяльнісному, але й у функціонально-стилістичному аспектах, що дозволяє розглядати текст певного стилю в органічній єдності змісту, структури й мовного оформлення, аналізувати його мовні особливості на лексичному і граматичному рівнях. При цьому спиралися на принцип наступності й перспективності як провідний між початковою і середньою ланкою освіти, що дає можливість поставити експериментальне навчання на шлях реалізації стилістично спрямованої діяльності, яка забезпечує засвоєння шкільного курсу рідної мови відповідно до концепцій мовної освіти. Для перевірки нашого передбачення було розроблено дослідну програму, що коректує зміст і форми роботи зі стилістики у 1-4 (1-3) класах відповідно до кожного розділу, уточнює і доповнює їх; розроблено види вправ, визначено стилістичні вміння й навички, що формуються у процесі вивчення певного розділу, та результативність навчання. В основу її покладено систему роботи над текстами наукового, художнього і розмовного стилів мовлення.

Започатковуючи формуючий експеримент, ми спроектували модель методики навчання стилів мовлення, що охоплювала чотири взаємопов'язані етапи: пропедевтичний, пізнавально-пошуковий, формуючий, систематизуючо-формуючий (див. схему).

Перший етап– пропедевтичний (2(1) клас) - передбачав формування вмінь і навичок спостерігати над науковими, художніми і розмовними текстами, орієнтуватися в мовленнєвій ситуації, будувати (усно) власні висловлювання.

Другий етап дидактичної моделі – пізнавально-пошуковий (3 (2) клас) – був спрямований на розвиток умінь розрізняти наукові, художні і розмовні тексти за елементарними ознаками, доцільний добір мовних засобів під час творення висловлювань.

Третій етап – формуючий (4(3) клас), мав на меті навчити дітей осмислювати, розрізняти тексти наукового, художнього і розмовного стилів, самостійно будувати, редагувати та вдосконалювати власні висловлювання, робити елементарний стилістичний аналіз. Цей етап передбачав також ознайомити учнів з поняттям “стиль мовлення”.

Четвертий етап – систематизуючо-формуючий (5 клас) – був спрямований на поглиблення і розширення знань про стилі мовлення, активне застосування виражальних засобів, функціональне призначення кожного стилю мовлення, вміння проводити стилістичний аналіз.

Упровадження формуючого експерименту супроводжувалося теоретичними і методичними рекомендаціями Л.О.Варзацької, М.С.Вашуленка, Т.О. Ладиженської, В.Я. Мельничайка, М.І. Пентилюк, Л.П.Федоренко, Т.О. Чижової.

Пропедевтичний етап навчання стилістики найскладніший, тому ми не ставили за мету проведення контрольного зрізу, а передбачили лише підготовчу елементарну стилістичну роботу, яка б послужила основою для експерименту в 3(2) класі.

На пізнавально-пошуковому етапі експериментального навчання робота була спрямована на вивчення рівня сформованості вмінь розрізняти та конструювати науковий, художній та розмовний тексти.

Порівняльні кількісні дані рівнів сформованості стилістичних умінь і навичок учнів II етапу (3(2) клас) навчання засвідчили, що високого рівня сформованості стилістичних умінь і навичок визначати наукові, художні і розмовні тексти досягли 8% учнів ЕК і 2% - КК, достатнього рівня відповідно 28% і 17% учнів, середнього – 40% і 44% учнів, низького рівня – 24% і 37% учнів. Високого рівня сформованості конструювати тексти певного стилю, вживаючи відповідні мовні засоби, досягли 6% учнів ЕК і 1% - КК, достатнього рівня відповідно 22% і 10% учнів, середнього – 48% і 51% учнів, низького 24% і 38% учнів. Щодо виконання третього завдання формуючого експерименту- визначати в тексті пестливі слова, слова з переносним значенням та їх мету використання в тексті - високий рівень виявили 7% - ЕК і 1% - КК, достатній рівень відповідно 20% і 8% учнів, середній 46% і 50% учнів, низький – 27% і 41% учнів. У виконанні четвертого завдання (конструювати тексти у художньому стилі) високого рівня сформованості досягли 5% учнів ЕК, у контрольних класах таких учнів не було, достатнього – відповідно 26% і 13% учнів, середнього – 40% і 43% учнів, низького – 29% і 44% учнів. Високого рівня сформованості переказувати текст у єдності змісту, структури, стильової приналежності досягли 4% учнів ЕК і жодного учня в КК, достатнього – відповідно 24% і 11% учнів, середнього – 42% і 45%, низького –30% і 44% учнів.

Формуючий етап (4(3) клас) є перехідним від початкової до середньої ланки освіти і найбільш відповідальним: завершується фактично первинне ознайомлення учнів майже з усіма розділами програми. На наступних етапах відбувається систематичне, поглиблене їх вивчення. Експериментальна робота на цьому етапі була спрямована на конструювання, редагування та вдосконалення власних висловлювань; на формування вмінь робити елементарний стилістичний аналіз та розрізняти поняття “науковий стиль”, “художній стиль”, “розмовний стиль”, бо діти готові до його (стилю) сприйняття попередньою пропедевтичною роботою.

За визначеними показниками виконаних завдань було виявлено рівні сформованості стилістичних умінь і навичок учнів 4(3) класів. Високого рівня сформованості стилістичних умінь і навичок визначати приналежність тексту до наукового, художнього і розмовного стилів досягли 13% учнів ЕК і 4% - КК, достатнього рівня відповідно 30% і 19% школярів, середнього – 40% і 47% учнів, низького – 17% і 30% школярів. Результати виконання другого завдання: побудувати художню розповідь про річку, вживаючи слова у переносному значенні, засвідчили, що високий рівень сформованості виявили 12% учнів ЕК і 3% - КК, достатній рівень відповідно у 27% і 18% школярів, середній – у 45% і 50% учнів, низький – у 16% і 29% школярів. У виконанні третього завдання: описати вишню у художньому і науковому стилях, уживаючи однорідні члени речення, високого рівня сформованості досягли 8% учнів ЕК і 2% - КК, достатнього рівня відповідно 28% і 16% школярів, середнього – 46% і 52% учнів, низького - 18% і 30% школярів. Високого рівня щодо виконання четвертого завдання: написати детальний переказ, досягли 8% учнів ЕК і 3% - КК, достатнього рівня відповідно 27% і 15% школярів, середнього – 48% і 51% учнів, низького – 17% і 31% школярів. У п'ятому завданні: написати твір-роздум “Як я розумію слово “рідний”, вживаючи синоніми, високий рівень сформованості виявили 10% учнів ЕК і 4% - КК, достатній відповідно 29% і 18% школярів, середній – 43% і 46% учнів, низький – 18% і 32% учнів. У виконанні шостого завдання ( зробити стилістичний аналіз тексту) високого рівня досягли 11% ЕК і 4% учнів КК, достатнього рівня відповідно 30% і 16% школярів, середнього – 45% і 51% учнів, низького – 14% і 29% школярів. Заключні завдання (сьоме і восьме) передбачали перевірити рівень сформованості усувати стилістичні недоліки, редагувати написане. Високого рівня досягли 9% і 12% учнів ЕК та 3% і 4% учнів КК, достатнього рівня відповідно 31% і 25% школярів ЕК та 17% і 12% школярів КК, середнього – 45% і 47% учнів ЕК та 50% і 55% учнів КК, низького – 15% і 16% школярів ЕК та 30% і 29% школярів КК.

Ураховуючи, що в 5 класі вивчаються стилі мовлення, ми не ставили за мету проведення навчального експерименту, а запропонували систему завдань, що забезпечили наступність у формуванні цілісного уявлення про стилі на основі набутих знань у початкових класах та після вивчення теми “Стилі мовлення”.

Цей етап (систематизуючо-формуючий) передбачав перевірити ефективність навчання стилів мовлення за пропонованою методикою в 1-4 (1-3) класах: як учні оволоділи стилістичними вміннями аналізувати відповідні тексти, писати на їх основі перекази, створювати власні висловлювання у науковому, художньому і розмовному стилях, уміннями помічати й усувати стилістичні недоліки і редагувати написане.

Аналіз виконаних завдань дав можливість визначити рівні сформованості стилістичних умінь і навичок учнів експериментальних і контрольних 5 класів. Високого рівня сформованості (робити стилістичний аналіз тексту) досягли 14% учнів ЕК і 6% - КК, достатнього – 32% школярів ЕК і 23% - КК, середнього – 42% учнів ЕК і 52% - КК, низького – 12% школярів ЕК і 19% - КК. Результати виконання другого завдання (письмово переказувати текст з дотриманням його структури, збереженням мовних засобів та стильової приналежності) засвідчили, що високий рівень сформованості виявили 16% учнів ЕК і 6% - КК, достатній – 31% школярів ЕК і 20% - КК, середній –47% учнів ЕК і 51% - КК, низький рівень – 6% школярів ЕК і 23% - КК. У третьому завданні (написати твір “Святині українського народу” в художньому стилі) високого рівня досягли 15% учнів ЕК і 6% - КК, достатнього – 36% школярів ЕК і 23% - КК, середнього – 41% учнів ЕК і 53% - КК, низького – 8% школярів ЕК і 18% - КК. Високого рівня сформованості щодо виконання четвертого завдання (усувати стилістичні змішування в мовному оформленні тексту та редагувати написане) досягли 17% учнів ЕК і 8% - КК, достатнього – 30% школярів ЕК і 23% - КК, середнього – 45% учнів ЕК і 50% - КК, низького – 8% школярів ЕК і 19% - КК.

Наслідки контрольних робіт у 5 класах дозволили констатувати, що рівень сформованості стилістичних умінь і навичок в експериментальних класах на 10-15% вищий, ніж у контрольних. Успішному засвоєнню стилів мовлення сприяє перспективне опрацювання їх у початкових класах на текстовій основі, що впливає на усвідомлення функцій мовних одиниць у текстах різних стилів та формування стилістичних умінь і навичок школярів.

Прикінцевий етап дослідження передбачав виявлення ефективності розробленої експериментальної методики навчання стилів мовлення учнів початкових і 5 класів. З цією метою було проведено порівняльні підсумкові зрізи (див. таблицю).

Таблиця

Рівні сформованості стилістичних умінь і навичок учнів 3(2) – 5 класів

Рівні Високий Достатній Середній Низький

Класи ЕК КК ЕК КК ЕК КК ЕК КК

3(2) 6% 1% 24% 12% 44% 46% 26% 41%

4(3) 10% 3% 28% 17% 45% 50% 17% 30%

5 19% 7% 32% 23% 40% 52% 9% 18%

Як свідчать порівняльні дані таблиці, рівні сформованості стилістичних умінь і навичок учнів 3(2) – 5 класів від етапу до етапу підвищуються, удосконалюються. Якщо у 3(2) класі високого рівня досягли 6% учнів ЕК і 1% - КК, то в 4(3) – 10% школярів ЕК і 3% - КК, а в 5 класі цей показник становить в ЕК – 19%, у КК – 7%; достатнього рівня відповідно досягли у 3(2) класах – 24% учнів ЕК і 12% - КК, у 4(3) класах – 28% школярів ЕК і 17% - КК, у 5 класах – 32% учнів ЕК і 23% - КК; середнього рівня досягли у 3(2) класах – 44% школярів ЕК і 46% - КК, у 4(3) класах – 45% учнів ЕК і 50% - КК, у 5 класах – 40% школярів ЕК і 52% - КК; низького рівня досягли у 3(2) класах – 26% учнів ЕК і 41% - КК, у 4(3) класах – 17% школярів ЕК і 30% - КК, у 5 класах – 9% учнів ЕК і 18% - КК.

Отримані експериментальні дані свідчать про правомірність висунутої гіпотези дослідження і підтверджують ефективність розробленої нами системи навчання стилів мовлення та формування стилістичних умінь і навичок учнів 1-4 (1-3) і 5 класів.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:

1. У дослідженні науково обґрунтовано необхідність формування стилістичних умінь і навичок учнів початкових і 5 класів на комунікативно-діяльнісній та функціонально-стилістичній основах з урахуванням принципу наступності й перспективності. Автором розроблено програму для 1-4(1-3) класів, що коректує зміст і форми роботи зі стилістики, види вправ, стилістичні вміння й навички, що формуються у процесі вивчення певного розділу. В основу програми покладено систему робіт над текстами наукового, художнього і розмовного стилів мовлення.

2. Дані аналізу методичної літератури, анкетування вчителів та учнів 1-4 (1-3) і 5 класів виявили, що в сучасній практиці роботи школи приділяється недостатня увага як учителів, так і вчених-методистів до проблеми формування стилістичних умінь і навичок учнів.

3. У процесі експерименту було визначено типові помилки у навчанні стилів мовлення учнями початкових і 5 класів: змішування стилів мовлення, труднощі у визначенні ознак текстів певного стилю, невміння аналізувати тексти, написання творів з дотриманням стилю та збереженням мовних засобів, невміння помічати виражальні особливості текстів, їх мету та сферу використання тощо. Причинами типових помилок є відсутність навчальних посібників, які б сприяли реалізації цих завдань, нерозробленість методики опрацювання текстів на функціонально-стилістичній основі, ігнорування принципу наступності та перспективності більшістю вчителів, поверхові знання засад стилістики вчителів початкових класів та їхня непідготовленість до цієї роботи на уроках рідної мови.

4. Формування стилістичних умінь і навичок учнів 1-4 (1-3) і 5 класів становить безперервний процес, що ґрунтується на поступовому оволодінні стилями мовлення. У молодших класах засвоєння елементів стилістики носить пропедевтичний характер, а в 5 класі на основі принципу наступності учні поглиблюють набуті знання про стилі мовлення, вдосконалюють мовленнєві вміння і навички, усвідомлюють стилістичну диференціацію текстів.

5. Формуючий експеримент був спрямований на розвиток стилістичних умінь і навичок, а саме: спостерігати, сприймати, аналізувати, конструювати, редагувати, вдосконалювати тексти наукового, художнього і розмовного стилів мовлення. У процесі дослідження була розроблена модель навчання стилів мовлення у 1-4(1-3) і 5 класах, що органічно поєднує методи і прийоми, вправи і завдання, вміння й навички, які необхідно формувати на кожному етапі.

6. Як засвідчили результати дослідження рівня сформованості стилістич- них умінь і навичок учнів експериментальних і контрольних класів II етапу (3(2) клас), середній показник виконання всіх завдань контрольного зрізу, що відповідав високому рівню, становив: 6% учнів ЕК і 1% - КК, достатньому рівню відповідно 24% і 12% школярів, середньому – 44% і 46% учнів, низькому– 26% і 41% школярів. Середній показник рівня сформованості стилістичних умінь і навичок III етапу навчання (4(3) клас) становив: високий рівень – 10% учнів ЕК і 3% - КК, достатній – 28% школярів ЕК і 17% - КК, середній – 45% учнів ЕК і 50% - КК, низький – 17% школярів ЕК і 30% - КК. На IV етапі навчання (5 клас) високого рівня сформованості стилістичних умінь і навичок досягли 19% учнів ЕК і 7% - КК, достатнього – 32% школярів ЕК і 23% - КК, середнього – 40% учнів ЕК і 52% - КК, низького - 9% школярів ЕК і 18% - КК.

7. Пропоновану методику роботи над стилями мовлення у 1-4 (1-3) і 5 класах середньої школи можна вважати ефективною, оскільки в ході дослідного навчання забезпечувався активний розвиток стилістично диференційованого зв'язного мовлення школярів, засвоєння норм літературної мови і формування навичок усного та писемного мовлення. Показники контрольних робіт в експериментальних класах на 10-15% вищі, ніж у контрольних.

8. Запропоноване в дисертаційному дослідженні пропедевтичне навчання стилістики та розвиток стилістичних умінь і навичок – перша спроба ввести роботу над стилями мовлення в початкову школу, а далі з дотриманням принципу наступності і перспективності продовжувати систематичне вивчення їх у 5-7 і наступних класах, що забезпечить активне формування мовної і мовленнєвої компетенції учнів загальноосвітньої школи.

9. Проведене дослідження дозволяє рекомендувати введення курсу стилістики у навчальні плани факультетів початкового навчання та учням педучилищ, що сприятиме зростанню їхньої професійної майстерності як майбутніх педагогів початкової освіти сучасного типу.

10. Дослідження дозволило простежити деякі закономірності формування стилістичних умінь і навичок учнів 1-4 (1-3) і 5 класів: розвиток стилістичних умінь і навичок здійснюється у процесі вивчення всіх розділів шкільного курсу рідної мови на основі тісного взаємозв'язку усного і писемного мовлення; поняття стилю краще сприймається на текстовій основі з виділенням екстралінгвістичних чинників (ситуації, завдання, місця, часу, мотиву, адресата мовлення тощо) та мовних особливостей кожного стилю (розмовний: розмовні слова, звертання, пестливі слова, прості речення, різні за метою висловлювання та інтонацією; художній: слова з переносним значенням, синоніми, антоніми, омоніми, просторічні слова, різні типи речень, особлива інтонація порівняння та ін.; науковий: слова-терміни, запозичені слова, складні (розповідні) речення); уроки закріплення, повторення, узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок та уроки зв'язного мовлення визнано як найбільш сприятливі для роботи зі стилістики; ознайомлення зі стилями мовлення слід починати з 2(1) класу, а термін “стиль мовлення” вводити з 4(3) класу. Це підтверджує концептуальні засади про безперервність мовної освіти, глибоке засвоєння мовних норм, формування стилістичних умінь і навичок з початкових класів, підвищення рівня культури мовлення учнів, які вільно володіють засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності.

11. Ефективними в активізації мовлення дітей (створення стилістично диференційованих висловлювань) виявилися такі педагогічні умови: активна мовленнєва діяльність, створення мовленнєвої ситуації, зв'язок мовленнєвої практики з усіма розділами лінгвістики, поетапність у різних видах діяльності, варіантність мовленнєвого матеріалу в процесі ознайомлення зі стилями мовлення, насиченість завдань позитивним стимулом.

Перспективу подальшого дослідження проблеми вбачаємо у комунікативному підході до навчання мови на всіх етапах мовної освіти, починаючи з материнської школи та дошкільного виховання, що забезпечить повноцінне формування національно-мовної особистості.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях :

1. Перспективність у навчанні стилістики //Початкова школа. – 1997.-№4. – С.13-16.

2. Функціонально-стилістичний підхід до навчання рідної мови // Зб.