ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

УДК 16:167.2

ШЕНГЕРІЙ Людмила Миколаївна

ЛОГІКО-АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

КОНЦЕПЦІЇ Г.Х. фон ВРІГТА

Спеціальність 09.00.06 - логіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОіН, кафедра логіки філософського факультету

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор

ХОМЕНКО Ірина Вікторівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор

Офіційні опоненти: 1. Доктор філософських наук

ОМЕЛЬЯНЧИК Валентин Йосипович,

Інститут філософії ім.Г.С.Сковороди

НАН України, провідний науковий співробітник

2. Кандидат філософських наук

ЩЕРБИНА Олена Юріївна,

Національна академія внутрішніх справ

України, старший викладач

Провідна установа - Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки та культурології (м. Київ)

Захист дисертації відбудеться “25” січня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованної вченої ради Д 26.161.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою:

01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою:

01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “15” грудня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук Гардашук Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Георг Хенрік фон Врігт - визнаний у світовому науковому товаристві філософ і логік ХХ ст. Він є представником фундаментальної фінської логіко-філософської школи (Ейно Кайла, Сімо Кнууттіла, Іллка Ніінілуото, Ян фон Плато, Раймо Туомела, Еса Саарінен, Лейла Хаапаранта, Рісто Хілпінен, Яакко Хінтікка та ін.). Сутність внеску науковця в аналітичні дослідження полягає, по-перше, у опрацюванні ним нових розділів сучасного логічного знання, зокрема деонтичної логіки, по-друге, у проголошенні важливості раціональних та строгих логічних методів для дослідження гуманітарної проблематики.

Актуальність теми дослідження експлікується у логічному, філософському та методологічному аспектах.

Логічні праці Г.Х. фон Врігта є предметом обговорення та джерелом ідей логіків різних шкіл протягом другої половини ХХ ст. Найчастіше предметом логічного аналізу виступають окремі аспекти творчості науковця: система модальної логіки М, деякі системи деонтичної логіки, тощо. Цілісний аналіз логічної концепції Г.Х. фон Врігта представляє науковий інтерес з точки зору історії логіки і дозволяє виявити вплив логічних теорій вченого на розвиток логічного знання. Таке дослідження є актуальним з точки зору основ логіки, оскільки у працях цього науковця закладено основи сучасних логічних теорій. Наведений у дисертації аналіз зарубіжних та вітчизняних джерел з теми дозволяє вести мову про окремі спроби аналізу його логічних праць. Але систематичне дослідження доробку Г.Х. фон Врігта у вітчизняній літературі відсутнє.

Необхідність дослідження концепції вченого з філософської точки зору полягає у тому, що всі логічні ідеї науковця мають глибоке філософське підгрунтя. Будь-яка логічна система Г.Х. фон Врігта слугує експлікацією для уточнення певної філософської проблематики. Тобто, неможливо повною мірою сьогодні осягнути філософську концепцію вченого без вивчення двостороннього її взаємозв’язку та корельованості з логічною.

Значна увага у доробку Г.Х. фон Врігта була приділена методам аналізу гуманітарної проблематики, які дедалі частіше стають самостійними об’єктами вивчення на сучасному етапі розвитку філософського та логічного знання. За таких умов аналітичний та логічні методи утворюють базисний арсенал у багатьох наукових дослідженнях нашого часу. У зв’язку з цим актуальним стає дослідження взаємозв’язку цих методів для аналізу широкого спектру гуманітарної проблематики. Розгляд доробку Г.Х. фон Врігта може значно сприяти вирішенню цієї проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами підготовки наукових працівників на філософському факультеті і відповідає технічному завданню на проведення держбюджетної науково-дослідної роботи по темі: “Сучасні проблеми теорії аргументації” (№97157), яке розроблено на кафедрі логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ступінь розробленості проблеми. Аналіз логічної проблематики, що в основному складає зміст творчості Г.Х. фон Врігта, є предметом вивчення багатьох зарубіжних і вітчизняних дослідників. В аналітичній філософії ХХ століття виокремлюється фундаментальна логіко-філософська школа - фінська. Вона представлена насамперед працями Г.Х. фон Врігта, Е.Кайли, С.Кнууттіли, І.Ніінілуото, В.Рантали, Е.Саарінена, Р.Туомели, Р.Хілпінена, Я.Хінтікки та ін.

Серед інших західних досліджень суттєве значення щодо обраної проблематики мають: оцінка феномену аналітичної філософії ХХ століття у дослідженнях Д.Боррадорі, М.Дамміта, А.С.Данто, Д.Девідсона, Р.Нозіка, Х.Патнема, Н.Решера, Р.Рорті, В.Россмана, Дж.Р.Серла, Б.Страуда та ін., визначення статусу аналітичного методу у працях Л.Вітгенштейна, В.Морріса, Д.Мура, Б.Рассела та ін., аналіз модальної логіки у доробках К.Льюїса, Я.Лукасевича, Р.Карнапа в контексті модальної логіки Г.Х. фон Врігта, теорія мовленнєвих актів у контексті аналітичної філософії (С.Кріпке, Дж.Р.Серл, П.Стросон), феномени “пояснення” та “розуміння” в герменевтиці Г.Г.Гадамера та в дослідженнях К.Гемпеля, У.Дрея, П.Рікьора та ін.

У сучасній українській логіці та філософії логічний доробок Г.Х. фон Врігта постає в контексті некласичних логік у розробках А.Т.Ішмуратова, А.Є.Конверського, В.Й.Омельянчика, Б.О.Парахонського, М.В.Поповича, І.В.Хоменко та ін. Проблематика аналітичних досліджень вивчається у працях І.А.Алексюка, К.К.Жоля, А.М.Лоя, В.Н.Костюка, С.Б.Кримського, В.М.Мельникова, В.Т.Павлова, М.В.Поповича та ін.

У пост-радянській філософії та логіці дослідження аналітичної традиції актуалізуються у працях А.Бегіашвілі, А.Г.Блінова, А.Ф.Грязнова, А.Дегутіса, І.Т.Касавіна, М.Козлової, В.Лекторського, В.С.Малахова, Ю.А.Муравйова, Л.И.Мчедвішвілі, О.Н.Назарової, А.Нарського, Р.Павільоніса, Т.Панченка, В.В.Петрова, П.В.Попова, В.Садовського, Я.Л.Слініна, В.А.Смірнова, О.Д.Смірнової, З.Сокулер, А.А.Старченка, П.В.Таванця, О.Ф.Теребілова, В.П.Філатова, В.В.Целіщева, Н.Юліної, А.Яковлєва та ін.

Проте, у вітчизняній літературі відсутні цілісні логіко-філософські дослідження, в яких вивчається механізм логіко-аналітичного підходу до аналізу доробку Г.Х. фон Врігта.

Об’єктом дослідження є аналіз фінської школи логіки.

Предметом дослідження є логіко-філософська концепція Г.Х. фон Врігта.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - здійснити аналіз наукового доробку Г.Х. фон Врігта засобами логічної аналітики.

Для досягнення цієї мети в дисертації вирішувались такі завдання:

- дослідити становлення поняття логіко-аналітичний аналіз за часів Античності, Середньовіччя, Відродження та Нового часу;

- з’ясувати суттєві характеристики логіко-аналітичного підходу в рамках аналітичної традиції ХХ століття;

- дослідити специфіку дослідження алетичних модальностей в алетичній логіці Г.Х. фон Врігта;

- виявити основні напрямки дослідження норм в деонтичній логіці, логіці норм, логіці дії Г.Х. фон Врігта;

- виявити особливості аналізу проблеми пояснення та розуміння в концепції Г.Х. фон Врігта.

Теоретична та методологічна основа дослідження. Методологічна основа дослідження тісно пов’язана з його теоретичною базою, якою є насамперед поле сучасної логіки і філософії. У контексті формування логіко-аналітичного підходу переосмислюються твори провідних західноєвропейських філософів (Аристотеля, А.Арно, Ф.Бекона, Г.-В.Ф.Гегеля, Т.Гоббса, Р.Декарта, Л.Ейлера, І.Канта, Е.Б. де Кондільяка, М.Кузанського, Г.-В.Лейбниця, П.Ніколя, Платона, Д.Юма та ін.). У працях цих філософів розглядаються передусім ті моменти, які характеризують, по-перше, статус логіко-аналітичного аналізу як складової методології філософських досліджень, по-друге, суттєві характаристики логіко-аналітичного підходу до аналізу філософської проблематики. У результаті такого логіко-історичного дослідження проводиться класифікація суттєвих характеристик логіко-аналітичного аналізу.

Інша методологічна тенденція, яка є основою дисертаційного дослідження, пов’язана з виділенням у аналітичній філософії ХХ століття двох альтернативних стратегій логіко-аналітичного аналізу. У зв’язку з цим з’ясовується, що конструктивною можна вважати методологічну стратегію на відміну від доктринальної. Окрім цього, опрацювання методологічної стратегії сприяє побудові трьохрівневої моделі логіко-аналітичного аналізу в модальній логіці (алетичній, деонтичній), логіці дії, теорії пояснення та розуміння Г.Х. фон Врігта. Для цього в дисертаційній роботі досліджуються основні засади побудови відповідних моделей на підставі праць вчений-аналітиків (Р.Карнапа, Я.Лукасевича, С.Кріпке, П.Стросона, Дж.Серла та ін.) та прихильників інших шкіл (П.Флоренського та ін.).

При дослідженні логічного доробку Г.Х. фон Врігта дисертант спирався на праці вченого з алетичної та деонтичної логіки, логіки норм та дії, теорії пояснення та розуміння. При побудові філософських складників трьохрівневих моделей на матеріалі творчого доробку Г.Х. фон Врігта важливе значення мають також дослідження логіко-правового контексту поняття “норма” у працях С.С.Алєксєєва, Е.Булигіна, Дж.Валенски, О.А.Івіна, А.Т.Ішмуратова, Й.Йоргенсена, Г.Кельзена, В.В.Лазарєва, В.Й.Омельянчика, В.Т.Павлова, В.А.Пашкявічуса, Г.Райла, А.Росса, Ю.В.Тихонравова, Я.Хінтікки, Р.Хілпінена, Р.Циппеліуса, Д.Юма, феноменів “пояснення” та “розуміння” у рамках аналітичної філософії (А.А.Брудний, К.Гемпель, В.В.Денисов, У.Дрей, К.К.Жоль, О.А.Івін, Дж.Кім, В.Н.Костюк, Н.Н.Лєбєдєва, В.А.Лекторський, Л.Б.Макєєва, В.К.Нішанов, Р.И.Павільоніс, В.В.Петров, Т.Полгар, В.С.Швирьов) та герменевтичної традиції (Х.-Г.Гадамер).

У сучасних наукових дослідженнях поняття “логічний підхід” та “аналітичний підхід” найчастіше застосовуються як синоніми. Насправді перший грунтується на досягненнях сучасної логіки, її технічного апарату. Другий - аналіз, що використовує аналітичний метод і в загальному випадку може не корелюватися з логікою (аналіз суто філософської проблематики із застосуванням аналітичного методу). Згідно авторського підходу, логіко-аналітичне дослідження поділяється на три складові. Перша та третя актуалізується на рівні філософії, друга - на логічному рівні. Строгим терміном, що відображає сутність такої стратегії досліджень, є “логіко-аналітичний аналіз”. У дослідженні паралельно з цим терміном вживається синонімічний ряд: “логіко-аналітичний підхід”, “логіко-аналітичне дослідження”, “логічна аналітика”. Використання логіко-аналітичного підходу дозволяє перевести вивчення будь-якої проблеми на суто раціональний рівень, чітко зрозуміти та здійснити постановку задачі та знайти логічні засоби для її вирішення.

З огляду на це, основними методами цього дисертаційного дослідження є, насамперед, аналітичний метод, методи моделювання та формалізації.

Наукова новизна дослідження. Новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що вперше у вітчизняній літературі систематично проведено аналіз концепції Г.Х. фон Врігта засобами логічної аналітики. У дисертації обгрунтовані та виносяться на захист такі результати:

- на підставі дослідження філософських та логічних концепцій епох Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового часу та Просвітництва встановлено, що вже на традиційному етапі розвитку логічного знання формуються основні характеристики логіко-аналітичного аналізу як методу дослідження філософської проблематики, яка базується на застосуванні аналітичного методу у поєднанні з логічними методами цієї епохи;

- з’ясовано, що в аналітичній традиції співіснують дві альтернативні стратегії логіко-аналітичного аналізу (доктринальна та методологічна). Доктринальну стратегію можна розглядати як певну ідеологію, сутність якої полягає у зведенні будь-якого філософського дослідження до суто логічного. Методологічна стратегія - це застосування логіко-аналітичного аналізу як методу дослідження гуманітарної проблематики, зокрема філософської. У дисертації обгрунтовано, що перша стратегія може бути визнана практично вичерпаною у наш час на відміну від другої, яка плідно використовується науковцями;

- розрізняються логічний та аналітичний рівні дослідження, і на базі цього формується підхід, який дисертант називає логіко-аналітичним аналізом або логічною аналітикою. Сутність цього підходу полягає у застосуванні трьохрівневої моделі. Її складниками є: 1) побудова змістовного концепту проблеми; 2) логічний аналіз змістовного концепту; 3) філософський аналіз отриманих результатів;

- на підставі дослідження алетичної логіки Г.Х. фон Врігта в дисертації виділяються основні характеристики логіко-аналітичного підходу до аналізу модальних понять, що базується на застосуванні раціональних та строгих логічних методів. Серед них виділяється філософське осмислення модальних понять та їх логічна експлікація;

- на підставі логіко-аналітичного аналізу концепції деонтичної логіки, логіки норм та логіки дії виявлено два основних напрямки дослідження норм у концепції Г.Х. фон Врігта на підставі розрізнення ним норм-описів та суто-норм. Норми-описи є висловлюваннями з логічними оцінками “істина”, “хиба”. Це дозволяє будувати деонтичну логіку по аналогії з алетичною логікою. Аналіз суто-норм вимагає введення поняття “дія”. Саме це стало поштовхом для розвитку сучасних логічних теорій дії;

- на підставі дослідження проблеми пояснення та розуміння з’ясовано, що метод телеологічного пояснення Г.Х. фон Врігта об’єднує окрім логіко-аналітичного аналізу також методи феноменології і герменевтики. У дисертації показано, що такий підхід є перспективним для сучасних досліджень складної гуманітарної проблематики.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає у розробці засад нового концептуального логіко-аналітичного підходу до аналізу гуманітарного знання, що відкриває нові можливості у логіці, філософії та методології науки.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватись у вузівських нормативних курсах або спецкурсах з некласичної логіки, зокрема алетичної та деонтичної логік, логіки дії та взаємодії, історії та методології логіки, історії фінської логіко-філософської школи, філософії мови, інших філософських дисциплін (у соціальній філософії, філософії історії, філософії права) тощо.

Апробація роботи. Зміст дисертації обговорювався на засіданнях кафедри логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Загальні положення та результати дисертації доповідались на конференціях: “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (Київ, 1999 р.), “Гуманістичні реалії істини. Людинознавчі філософські читання” (Дрогобич, 1999 р.), “Сучасна логіка: проблеми теорії, історії та застосування в науці” (Санкт-Петербург, 2000 р.), “Дні науки” (Київ, філософський факультет Київського університету, 1999 р., 2000 р., 2001 р.).

Структура дисертації. Порядок викладення матеріалу визначається послідовністю виконання завдань дисертаційного дослідження. Робота містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 200 сторінок. Список використаних джерел складається з 277 вітчизняних та зарубіжних найменувань та займає 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність теми та сформульовані задачі дослідження. Вказані новизна, практична і теоретична значущість одержаних результатів. Наведено основні положення, які виносяться на захист, описано структуру та об’єм роботи.

Метою першого розділу “Поняття “логіко-аналітичний аналіз” в історії логіки” є аналіз філософських та логічних творів епох традиційної (Античність, Середньовіччя, Відродження, Новий час, Просвітництво) та сучасної логіки (царина аналітичної філософії ХХ століття). Таке дослідження дає змогу виявити суттєві характеристики логіко-аналітичного підходу в царині традиційної логіки та з’ясувати альтернативні підходи до логіко-аналітичного аналізу у сучасних логіко-філософських концепціях.

Перший параграф “Логіко-аналітичний аналіз філософської проблематики на традиційному етапі розвитку логічного знання” присвячено виявленню логічних тенденцій формування логіко-аналітичного аналізу впродовж епохи традиційної логіки. Досліджується статус логіко-аналітичного-аналітичного аналізу в інфраструктурі пізнання та встановлюються його суттєві характеристики. З цією метою аналізуються тексти провідних філософів епох Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового часу, Просвітництва. Серед них відзначено праці Платона, оскільки в його доробку вже були спроби застосування терміну “аналіз”, виокремлення доведення, аргументації як фундаментальних складників пізнання. З доробком Аристотеля можна пов’язувати народження феномену аналітичного методу. Цей метод у вченого тісно пов’язаний з логікою, міркуваннями, доведеннями. Серед досліджень епохи Відродження вкажемо праці М.Кузанського, в яких актуалізується значення аналітичного та логічного на шляху пізнання. За Нового часу проблематика методу логічного аналізу вивчається досить фундаментально. Зокрема, з праці Р.Декарта “Міркування про метод” починається епоха досліджень, присвячених опрацюванню методу. У праці А.Арно та П.Ніколя “Логіка Пор-Рояля” вивчаються характеристики аналітичного методу (методу розкладу) та окреслюється наукова область застосування аналізу як знаряддя для знаходження істини. Заслугою Ф.Бекона є встановлення корельованості аналітичного методу з дедукцією та індукцією. На думку Т.Гоббса, аналітичний метод є знаряддям знаходження істинного знання у сфері причин та дій. У Г.-В.Лейбниця аналітичний метод має певні ідеалізовані риси і слугує мистецтву відкриття як апогею аналізу істинності. Серед можливостей аналітичного методу Д.Юм виокремлює такі складники, як проведення тонких розгалужень, виведення точних висновків, виконання віддалених співставлень, дослідження складних відношень, встановлення та визначення загальних фактів. У доробку Е.Кондільяка аналітичний метод актуалізується як єдиний метод, за допомогою якого можна надати очевидності нашим міркуванням, і який є провідним у пошуках істини. І.Кант вказує, що аналітичний метод є основним. На його думку, аналіз, по-перше, це рух від наслідків до основ; по-друге, рух від цілого до частин і частин частин. У рамках загальної логіки аналітичним шляхом відбувається перетворення уявлень на поняття. В.Гегель трактує метод аналізу як розчленування деякого конкретного об’єкта, виокремлення його відмінностей та надання їм форми абстрактної спільності. У результаті проведеного дослідження встановлено, що аналітичний метод не є надбанням виключно аналітичної філософії ХХ століття, а формується у логічних та філософських дослідженнях впродовж усієї історії логіки. Аналітичний метод є одним з основних методів досліджень у античній та середньовічній філософії. У логічних теоріях Нового часу можна спостерігати їх значну корельованість з розвитком аналітичного методу. Суттєвими рисами аналітичного методу є критичність, логічність, обгрунтованість, несуперечливість, точність, ясність.

Другий параграф “Специфіка логічної аналітики на сучасному етапі розвитку логічного знання” присвячений аналізу впливу парадигми аналітичної філософії на логіко-аналітичний аналіз. Дисертант досліджує можливості альтернативних стратегій аналітичних досліджень (методологічної та доктринальної). Доктринальна стратегія - це ідеологічна частина аналітичності, що полягає у зведенні будь-якого дослідження до суто логічного. У рамках доктрини виокремлюється чітко визначене коло вирішуваних проблем та способів їх розв’язання шляхом створення єдиної цілісної картину світу. Методологічна - це аналітичний метод, який є складником логіко-аналітичного аналізу. Доктринальна стратегія практично вичерпала себе у наш час. Методологічна стратегія може бути визнана конструктивною. Саме в рамках останньої проводиться це дисертаційне дослідження. Аналізуючи генезис процедури логіко-аналітичного підходу впродовж ХХ століття, дисертант приходить до висновку про її реалізацію у вигляді трьохрівневої моделі з такими складниками: 1) змістовний концепт проблеми; 2) логічний аналіз змістовного концепту; 3) філософський аналіз отриманих результатів. Спробою практичної перевірки цього теоретичного положення є побудова трьохрівневих моделей на базі доробків вчених-аналітиків (Р.Карнап, Я.Лукасевич, С.Кріпке, П.Стросон, Дж.Серл та ін.).

Не претендуючи на проведення аналізу всієї багатоманітної аналітичної проблематики, концентрується увага зокрема на двох проблемах. Перша - основні філософські модальності; друга - комунікація. На рівні філософської моделі Р.Карнап аналізує шість типів основних філософських модальностей “необхідно”, “можливо”, “неможливо”, “випадково”, “не необхідно”, “не випадково” у площинах властивостей та відношень. Каркас логічного складника моделі цього науковця складається з незалежних від контекстів понять інтенсіоналу та екстенсіоналу, які реалізуються у логічних системах S1 та S2. У рамках філософського аналізу отриманих результатів Р.Карнап приходить до висновку щодо конструктивної ролі формулювань модальної проблематики у нейтральних термінах або у термінах інтенсіоналів.

Інший аспект аналізу модальної проблематики реалізується у працях Я.Лукасевича. Метою побудови філософського складника моделі є прагнення з’ясувати існування об’єктивної випадковості, яке зводиться до уточнення статусу модальності “випадково”. На рівні побудови логічної частини моделі вчений з’ясовує, що статус описаних висловлювань не може встановлюватись у рамках класичної двозначної логіки. З метою вирішення проблеми Я.Лукасевич будує теорії трьохзначної та чотиризначної логіки. У рамках останньої він аналізує пари функторів можливості (М- та W-можливість) та випадковості (X- та Y-випадковість) на підставі методу таблиць істинності. У рамках філософського аналізу результатів вчений схиляється до позитивної відповіді щодо існування істинних випадкових висловлювань, дає негативну відповідь про існування істинних аподиктичних висловлювань та виявляє факт випадкової природи як випадковості, так і її заперечення.

Аналіз концепції С.Кріпке грунтується на актуалізації питань модальної проблематики. У філософській площині моделі вивчається екзистенціальний аспект випадкових тверджень істинності. На рівні логічної моделі виокремлюється фундаментальна система логічних умов (необхідність, тотожність, істинність) засобами теорії жорстких десигнаторів. Центральним моментом філософських висновків моделі є твердження щодо спроможності двох думок однієї людини виражати суперечливу істину. Логіко-філософська модель доробку П.Ф.Стросона слугує уточненню певних аспектів проблем комунікації. У філософській частині моделі уточнюються поняття застосування та вживання (справжнє та псевдовживання) речень. На рівні логіко-концептуальної частини моделі вчений виокремлює та розмежовує функції мовних виразів (референтна, характеризуюча, класифікуюча), спираючись на принципи презумпції незнання та знання. Інші аспекти комунікативного дискурсу аналізуються у моделі Дж.Серла. Стрижнем філософської частини моделі є аналіз комунікативної ситуації, що включає промовця, слухача та висловлювання промовця засобами теорії ілокутивних актів. У рамках логічного складника моделі вчений проводить грунтовну класифікацію ілокутивних актів та будує логічні моделі їх окремих типів (наказу та ін.). Філософський аналіз результатів дозволяє вести мову про нові грані філософського осмислення комунікативної проблематики.

Метою другого розділу “Специфіка логіко-аналітичного аналізу гуманітарної проблематики в логіко-філософських дослідженнях Г.Х. фон Врігта” є дослідження впливу методологічної стратегії аналітичних досліджень на здіснення логіко-аналітичного аналізу логічного доробку визначного представника фінської логіко-філософської школи Г.Х. фон Врігта. Дисертант прагне обгрунтувати тезу про доцільність аналізу логічного доробку Г.Х. фон Врігта засобами логічної аналітики. Підставою такої гіпотези слугують суттєві риси його наукової позиції, яка полягає у проголошенні важливості раціональних та строгих логічних методів для аналізу гуманітарної проблематики. Доробок Г.Х. фон Врігта доцільно поділяти на окремі складники, як то: алетична логіка, деонтична логіка, логіка норм та дії, проблема пояснення та розуміння.

У першому параграфі “Експлікація поняття “логіко-аналітичний аналіз” в алетичній модальній логіці Г.Х. фон Врігта” логічна теорія вченого досліджується в контексті розвитку систем модальної логіки ХХ століття і слугує прикладом дослідження, яке є основною калькою для побудови інших систем модальної логіки вченого. На рівні побудови філософського складника моделі науковець ставить акцент на уточненні категорії “можливість”. Він відходить від традиційного розгляду можливості як монологічної властивості, узагальнює це поняття до діадичного відношення, тим самим перетворюючи можливість на відносну категорію. У рамках логічної складової моделі Г.Х. фон Врігт будує безкінечну послідовність систем модальної логіки: М0, М1, М2, …, Мn, М. Дисертант досліджує можливості означених систем на підставі побудови конституєнти модальної системи М1 для висловлювання та її таблиці істинності. Системи модальної логіки Г.Х. фон Врігта слугують базисом, калькою для побудови інших систем некласичної логіки (деонтичної та ін.). Філософський висновок вченого - наша інтуїтивна модальна теорія може містити безкінечну кількість модальностей.

Другий параграф “Деонтична логіка Г.Х. фон Врігта як модель логіко-аналітичного аналізу” присвячено аналізові тих систем деонтичної логіки, які можуть вважатися історично першими системами такого типу. Праця Г.Х. фон Врігта “Деонтична логіка” визнано вважається піонерською розвідкою у цій області. Дисертант вважає необхідним проводити дослідження царини належного, спираючись на глибоке логіко-філософське та правове підгрунтя (Р.Л.Апініс, А.Т.Ішмуратов, Й.Йоргенсен, Дж.Остін, Г.Райл, А.Росс, Р.Хілпінен, Я.Хінтікка, Д.Юм). Стрижнем поняттєвого каркасу логіки норм Г.Х. фон Врігта є поняття “норми”. Такий підхід можна визнати конструктивним у сучасних дослідженнях (С.С.Алєксєєв, Г.Келсен, В.В.Лазарєв, В.А.Пашкявічус, А.А.Старченко, Ю.В.Тихонравов, Р.Циппеліус). На рівні побудови філософської частини моделі вчений окреслює поняттєвий каркас деонтичної теорії: норми (норми-формулювання, норми-висловлювання, первинні та вторинні норми, норми обов’язку, дозволу, заборони), кодекси норм (виконуваність, розумність) та встановлює неформальні взаємовідношення між ними. Накладаючи на норми кальку дії, Г.Х. фон Врігт співвідносить норми з агентами норм. На логічному рівні моделі виокремлюється система логічних експлікантів означених понять. Стрижневу роль можна відвести встановленню функціонального зв’язку нормативних тавтологій, виконуваних, невиконуваних та заперечувальних норм у рамках першопорядкової деонтичної логіки та систем деонтичної логіки з кванторами (“завжди”, “іноді”). Філософський аналіз результатів дослідження нормативної проблематики засобами сучасної логіки дозволяє конституювати можливість конструктивного аналізу тонких проблем нормоутворення.

Третій параграф “Логіко-аналітичний аналіз логіки норм та дії Г.Х. фон Врігта” присвячений фіксації особливостей експлікації логіко-аналітичного аналізу у дослідженнях сфери людської діяльності у працях Г.Х. фон Врігта. На рівні філософського складника моделі вчений проводить, по-перше, багаторівневий та різнобічний аналіз феномену дії, класифікуючи їх на завершені та дії-процеси, загальні та одиничні дії, дії та утримання від дій, виокремлює класи продуктивних, деструктивних, зберігаючих та подавляючих дій. Для будь-якої дії виділяються її необхідні складники, а саме: агент дії, результат дії, наслідки дії та встановлються співввідношення між ними. На рівні побудови логічного складника моделі можна виділити такі логічні теорії Г.Х. фон Врігта: числення імен дії, числення предикатів дії та система логічного аналізу дій як змін, що відбуваються у світі. У цих логічних системах дисертанта насамперед цікавили логічні експлікати, що слугують уточненню філософських понять. Стрижневим висновком філософського аналізу результатів дослідження людської діяльності засобами сучасної логіки у доробку Г.Х. фон Врігта є розрізнення норм-описів, які є висловлюваннями і допускають побудову деонтичної логіки по аналогії з алетичною, та суто-норм, аналіз яких вимагає введення поняття “дія” та розглядається у рамках логіки норм.

Четвертий параграф “Логіко-аналітичний аналіз як методологія дослідження проблеми пояснення та розуміння в доробку Г.Х. фон Врігта” присвячений дослідженню можливостей застосування логіко-аналітичного аналізу до проблеми пояснення та розуміння Г.Х. фон Врігта та пошукові відповіді на ключове запитання: “Чи є логіко-аналітичний підхід достатнім засобом дослідження проблематики такого рівня?” Проблема співвідношення наукового пояснення та розуміння досить широко опрацьовувалась зарубіжними та вітчизняними дослідниками у проблемному полі аналітичної філософії (А.А.Брудний, К.Гемпель, В.В.Денисов, У.Дрей, К.К.Жоль, О.А.Івін, В.Н.Костюк, В.А.Лекторський, Л.Б.Макєєва, Р.И.Павільоніс, В.С.Швирьов та ін.), герменевтики (Л.Апель, Г.Гадамер). У дисертації показано, що теорія історичного пояснення, викладена у фундаментальній праці Г.Х. фон Врігта “Пояснення та розуміння” (“Explanation and Understanding”), грунтується на системі принаймні двох методів: телеологічного пояснення та логіко-аналітичного аналізу. Експлікація логіко-аналітичного підходу для вивчення проблеми пояснення та розуміння видається цілком легітимною за умови його застосування як складової системи методів.

У висновках підсумовуються отримані дисертантом результати щодо поставленої мети дослідження та обговорюються перспективи розвитку даної теми.

Результати проведеного дисертаційного дослідження дають підставу стверджувати, що протягом більш ніж двотисячолітнього розвитку логічної науки відбувалося становлення логіко-аналітичного підходу в царинах традиційної та сучасної логіки. Однак можна констатувати, що оптимальною стратегією дослідження концепції Г.Х. фон Врігта є логіко-аналітична, яка реалізована у вигляді трьохрівневої моделі.

У результаті логіко-філософського аналізу філософських та логічних творів епохи традиційної логіки дисертант приходить до висновку, що в цей час можна прослідкувати процес формування логічної аналітики, яка має такі суттєві риси: критичність (Ф.Бекон, Р.Декарт, І.Кант), логічність (Аристотель, А.Арно, Л.Ейлер, П.Ніколь), обгрунтованість (А.Арно, Г.-В.Гегель, Л.Ейлер, Г.Лейбниць, П.Ніколь), несуперечливість, точність, ясність (Л.Ейлер, Е.Кондільяк, Г.Лейбниць).

Щодо епохи сучасної логіки, то можна стверджувати, що в цей час має місце співіснування двох основних стратегій аналітичного дослідження гуманітарної проблематики. Згідно першої стратегії - методологічної - логіко-аналітичний аналіз у складі сучасних логічних засобів слугує методологією для вирішення означених проблем. Друга - доктринальна - характеризується тим, що аналіз витлумачується як інструментарій однієї, незалежної від інших науки - логіки. Однак, якщо розглядати аналіз тільки як знаряддя логіки, то зазначена точка зору заперечує спроможність логіко-аналітичного аналізу до вирішення філософських проблем.

Таким чином, маємо два альтернативних підходи до вирішення поставленої проблеми. На думку дисертанта, конструктивним є вирішення, яке представлене у першому наративі. Дійсно, логіко-аналітичний підхід є оптимальним інструментарієм для вирішення задач філософської проблематики засобами сучасної логіки та аналітичного методу і плідно застосовується науковцями в рамках аналітичної парадигми (Р.Карнап, Я.Лукасевич, С.Кріпке, П.Стросон, Дж.Серл та ін.) та поза її рамками (П.Флоренський та ін.). Причому логіко-аналітичне дослідження праць Г.Х. фон Врігта, зокрема теорій алетичної та деонтичної логік, логіки норм та дії, універсальної теорії “пояснення” доцільно проводити у вигляді трьохрівневої моделі з такими компонентами: 1) змістовний концепт проблеми; 2) логіко-концептуальне моделювання філософської проблематики; 3) філософський аналіз отриманих результатів.

Але, на думку дисертанта, було б безпідставним стверджувати, що логіко-аналітичний підхід є єдиним ідеальним методом сучасних логічних, філософських та наукових досліджень.

Розглянуті в дисертації проблеми, звичайно, не вичерпують усієї множини питань стосовно вивчення логіко-аналітичного підходу. У цьому дослідженні дисертант ставить акцент на побудові трьохрівневих моделей експлікації логіко-аналітичного аналізу у працях Г.Х. фон Врігта. Проте, залишається широке коло питань, які не стали предметом розгляду цієї наукової праці. Зокрема, значну роль для царини логіки відіграло б дослідження логіко-аналітичного підходу в працях філософів-аналітиків інших шкіл та дослідження універсальних критеріїв, на підставі яких може проводитися розмежування філософської та наукової проблематики, що вивчається засобами логічної аналітики чи системи методів.

Результати логіко-аналітичного дослідження концепції Г.Х. фон Врігта можуть використовуватись у наукових дослідженнях з проблематики історії логіки, філософії логіки та філософської логіки.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть знайти застосування у вузівських нормативних курсах або спецкурсах з некласичної логіки, зокрема алетичної та деонтичної логік, логіки норм та дії, історії та методології логіки, історії фінської логіко-філософської школи, філософії мови, інших філософських дисциплін (у соціальній філософії, філософії історії, філософії права) тощо.

З теми дисертації опубліковані такі роботи:

1. Внесок Г.Х. фон Врігта в скарбницю логічної науки // Вісник Київського університету. Філософія. Політологія. - 1999. - №30. - С. 50-53.

2. Аналітична філософія: ідеологія чи метод? // Вісник Київського університету. Філософія. Політологія. - 2000. - №32. - С. 53-56.

3. Аналітичний метод: проблема експлікації // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - Вип. 17. - К.: Український центр духовної культури, 2000. - С. 177-187.

4. Аналітичний метод: експлікація у деонтичній логіці Г.Х. фон Врігта // Вісник Київського університету. Філософія. Політологія. - 2001. - №34. - С. 56-60.

5. Особливості філософського осмислення істини в концепції Г.Х. фон Врігта // Гуманістичні реалії істини. Людинознавчі філософські читання ДДПУ / Випуск восьмий. - Дрогобич: Вимір, 1999. - С. 130-137.

6. Проблема духовності в аналітичній філософії // Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть: Дод. Збірника наукових праць КВГІ (за матеріалами виступів учасників конференції “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (16-18 вересня 1999 р.). - К., 1999. - С. 185-186.

7. Аналитическая традиция в модальной логике Г.Х. фон Вригта // Современная логика: Проблемы теории, истории и применения в науке: Материалы VI Международной научной конференции. 22-24 июня 2000 г. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2000. - С. 554-557.

АНОТАЦІЯ

Шенгерій Л.М. Логіко-аналітичне дослідження концепції Г.Х. фон Врігта. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.06 - логіка. - Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Київ, 2001.

Дисертація є логіко-філософським дослідженням наукового доробку фінського філософа та логіка Г.Х. фон Врігта засобами логічної аналітики. На підставі аналізу алетичної, деонтичної логіки, логіки норм та дії, проблеми пояснення та розуміння Г.Х. фон Врігта виділяється трьохрівнева модель вивчення гуманітарної проблематики, що включає: 1) змістовний концепт проблеми; 2) логічний аналіз змістовного концепту; 3) філософський аналіз отриманих результатів.

Ключові слова: логіко-аналітичний аналіз, аналітична традиція, трьохрівнева модель, змістовний концепт проблеми, логічний аналіз змістовного концепту, філософський аналіз результатів.

АННОТАЦИЯ

Шенгерий Л.Н. Логико-аналитическое исследование концепции Г.Х. фон Вригта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.06 - логика. - Институт философии имени Г.С.Сковороды НАН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию логико-философских проблем взаимосвязи логического и аналитического аспектов анализа логической концепции финского философа и логика Г.Х. фон Вригта. В рамках логико-аналитического подхода к анализу алетической, деонтической логики, логики норм и действий, проблемы понимания и объяснения Г.Х. фон Вригта выделяется трехуровневая модель.

На основании анализа философских и логических текстов епох Античности, Средневековья, Возрождения, Нового времени и Просвещения показано, что процесс становления логико-аналитического подхода происходит в научных исследованиях епохи традиционной логики и имеет следующие существенные признаки: критичность, логичность, доказательность, непротиворечивость, точность, ясность.

Обосновано, что в аналитической традиции ХХ века существуют две альтернативных стратегии логико-аналитического анализа (доктринальная и методологическая); причем первая из них может считаться практически исчерпавшей свои возможности в наше время в отличие от второй, которая активно развивается. Выявлено, что оптимальной формой современных исследований гуманитарной проблематики является трехуровневая модель, которая состоит из: 1) смыслового концепта проблемы; 2) логического анализа смыслового концепта; 3) философского анализа полученных результатов.

На основании виявления основных установок научной концепции Г.Х. фон Вригта, которая состоит в обосновании важности рациональных и строгих логических методов для анализа гуманитарной проблематики, доказывается правильность выбора методологической стратегии логико-аналитического анализа концепции Г.Х. фон Вригта. Проводится логико-аналитическое исследование систем алетической логики Г.Х. фон Вригта, которые являются общей схемой для построения других систем модальной логики. На основании логико-аналитического анализа систем деонтической логики и логики норм Г.Х. фон Вригта показано, что уже в концепции этого ученого заложены элементы различения норм-описаний (высказываний) и непосредственно-норм, стратегия анализа которых должна быть различной.

Результаты логико-аналитического исследования концепции Г.Х. фон Вригта могут быть использованы в научных исследованиях проблем истории логики, философии логики и философской логики.

Материалы дисертационной работы могут использоваться в вузовских нормативных курсах и спецкурсах по неклассической логике, в частности алетической и деонтической логике, логике норм и действий, истории и методологии логики, истории финской логико-философской школы, философии языка, в других философских дисциплинах (социальной философии, философии истории, философии права) и т.д.

Ключевые слова: логико-аналитический анализ, аналитическая традиция, трехуровневая модель, смысловой концепт проблемы, логический анализ смыслового концепта, философский анализ полученных результатов.

SUMMARU

Shengeriy L.M. The logic-analitical research of the conception by G.H. von Wright. - Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 09.00.06 - logic. - The Institute of Philosophy named after H.S.Scovoroda of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation is a logic-philosophical research of the interconnection of logical and analytical aspects of the analisis of the logical works by Finnish philosopher and logicien G.H. von Wright. In the frames of the logic-analytic analysis of aletic, deontic logics, logics of norms and actions, the problem of explanation and understanding of G.H. von Wright one could single out three-dimention model of humanitarian problem studying, which includes the content concept of the problem, the logic analyses of the content concept, the philosophical analysis of the results.

Key words: logic-analitical analyses, analitical tradition, three-dimention model, content concept of the problem, the logic analyses of the content concept, the philosophical analysis of the results.