Результати соціологічного дослідження серед медсестер ЛПЗ м. Львова засвідчили, що, в цілому, задоволеними своєю роботою виявились 66+2,2% опитаних, незадоволеними – 9+1,3% (р<0,01), решта (25+2,0%) – вагались з відповіддю. Найвища невдоволеність пов’язана з розміром заробітної платні (93+1,2%), надмірним службовим навантаженням (73+2,1%), низьким рівнем престижності професії та соціального статусу (65+2,2%) (р<0,01).

До даної групи чинників відносяться також встановлені дослідженням високий рівень централізації, стандартизації та інертності системи професійної освіти (традиційно сформоване в колишньому СРСР уявлення про медичну сестру лише як технічного помічника лікаря), що створило серйозну перешко-ду для прогресивних перетворень та виведення медсестринської освіти та діяльності з кризи, розходження за принциповими концептуальними до неї підходами з більшістю країн світу, тривала ізоляція від зарубіжного досвіду.

Наукове обгрунтування концептуальних підходів до реформування сестринської справи в Україні потребувало, як методологічний підхід, формулювання перш за все визначення самого поняття національної сестринської справи, як складової системи охорони здоров’я і в той же час самостійної системи, яка складається з двох взаємопов’язаних підсистем: власне медсестринської освіти і медсестринської діяльності.

При цьому ми виходили з наявності у змісті сестринської справи, як фаху і спеціальності, класичної тріади ознак, які дають право на формулюван-ня визначення медсестринства як наукової дисципліни: мети, завдань, інстру-ментів реалізації. Вказане супроводжувалось переосмисленням її сутності для України, і дозволило, не відкидаючи тлумачень ВООЗ, запропонувати власне її визначення: медсестринство – це галузь медичної науки про потенційні та існуючі проблеми в індивідуальному та громадському здоров’ї, які формуються під впливом зовнішніх чинників, та шляхи їх вирішення медичними сестрами в межах своєї компетенції в системі охорони здоров’я (соціальних служб) з метою підтримання здоров’я або поетапного надання медичної (соціальної) допомоги.

За узагальнену мету медсестринства нами прийнята розробка та реалізація науково обґрунтованих профілактичних, діагностико-лікувальних та реабілітаційних заходів, які відносяться до медсестринської компетенції, для забезпечення збереження та зміцнення здоров’я окремих людей і населення в цілому, оптимального рівня догляду та опіки над пацієнтами, відновлення працездатності або використання залишкової працездатності хворих.

В якості завдань медсестринства нами на підставі результатів проведе-ного аналізу міжнародного досвіду та основних напрямків реформування вітчизняної системи охорони здоров’я прийняті:–

розробка теоретичних та організаційних основ медсестринства;–

аналіз діяльності медсестринських служб;–

вивчення ієрархічної структури потреб людини;–

визначення проблем і потреб пацієнтів та розробка адекватних медико-соціальних заходів для їх вирішення та задоволення;–

забезпечення всьому населенню оптимального рівня кваліфікованої, загальнодоступної медсестринської допомоги у здійсненні профілактичних, лікувальних та реабілітаційних заходів;–

розкриття впливу умов і чинників, які призводять до негативних відхилень у стані індивідуального та громадського здоров’я;–

санітарна освіта громадян як складова комплексного підходу до випе-реджувально-профілактичних, медичних та екологічних заходів, орієнтованих на збереження та зміцнення здоров’я сучасних та майбутніх поколінь;–

науково-дослідницька діяльність з проблем медсестринства;–

наукова розробка медсестринського процесу, стандартів надання медсестринських послуг;–

наукове обгрунтування найбільш доцільних форм медсестринської діяльності в залежності від напрямків (етапів) надання медичної допомоги, суті та стадії захворювання;–

наближення національного медсестринства (сестринської справи) до міжнародних стандартів, поєднання вітчизняних традицій у сестринській справі зі світовим досвідом;–

створення різнострокових прогнозів та планів розвитку медсестринства з метою проведення цілеспрямованих заходів щодо підтримки належного рівня здоров’я населення.

За інструменти реалізації медсестринства нами приймались загально-відомі медичні технології, в тому числі у відповідних галузях медичної науки та практики.

Такі методологічні принципи дозволили визначити основні концепту-альні підходи до реформування сестринської справи та медсестринської освіти в Україні (рис. 2). В їх основу покладались встановлені в процесі дослідження зміни в світовій практиці поглядів на: функцію медичної сестри у напрямку її орієнтації на підтримання здоров’я, попередження захворювань на противагу існуючим поглядам, орієнтованим лише на догляд за хворими; переорієнтацію діяльності медичних сестер на надання допомоги конкретним людям, сім’ям та громадам; формування медсестринством, як складовою національної системи охорони здоров’я і медичної науки, власної наукової бази знань.

В основу безпосереднього визначення сучасних напрямків удоскона-лен--ня медсестринської освіти та медсестринської діяльності покладались:
1) до--кументи ВООЗ стосовно медсестринства; 2) рекомендації Міжнародної Організації Праці; 3) Закон України “Про внесення змін та доповнень до Закону Української РСР “Про освіту” (1996); 4) Державний класифікатор України. Класифікатор професій. ДК 003-95//Держстандарт України (1995); 5) особистий досвід та результати аналізу стану медсестринства у світі.

Опрацювання покладеного в основу концептуальних підходів розвитку вітчизняної сестринської справи міжнародного досвіду дало підставу стверджувати, що вони повинні носити системний комплексний характер і базуватись на: державній політиці стосовно сестринської справи та визначенні її ролі і завдань у реформуванні системи охорони здоров’я країни; удосконаленні законодавства в галузі охорони здоров’я в частині медсестринства; системі вищої багаторівневої неперервної професійної освіти медсестринського персоналу; формуванні спеціаліста якісно нового типу у напрямку переходу від технічного помічника лікаря до фахівця, спроможного, при необхідності, враховуючи здобутий вищий рівень підготовки, діяти самостійно; наукових дослідженнях з проблем медсестринства.

Таким чином, сестринська справа представлена (рис. 2) у вигляді двох взаємопов’язаних підсистем: медсестринської освіти і медсестринської діяльності. При цьому в підсистемі освіти виділялись її обсяги (початкова вища, базова вища, повна вища) та залежні від неї рівні (І – медсестра-молодший спеціаліст, ІІ – медсестра-бакалавр медицини, ІІІ-IV – медсестра-спеціаліст, магістр). У підсистемі діяльності медсестринська діяльність ставиться в залежність від рівня освіти:–

медична сестра-молодший спеціаліст покликана здійснювати лише профілактичну діяльність, догляд та опіку за хворими;–

медична сестра-бакалавр медицини – доповнює свою діяльність, в додаток до попереднього, здійсненням управління медсестринськими структу-рами (в якості старших медичних сестер відділень та завідуючих відділень медсестринського догляду), наданням медичної допомоги в спеціалізованих відділеннях, участю у підготовці медсестер-молодших спеціалістів;–

медична сестра-спеціаліст (магістр), крім вмінь і навичок медичних сестер І та ІІ рівнів, розширює свою діяльність за рахунок висококваліфіко-ваної професійної діяльності в клінічному медсестринстві, а також шляхом управління на рівні медсестринських закладів (будинків медсестринського догляду, престарілих, інвалідів, хоспісів), зайняття управлінських посад (головних спеціалістів управлінь охорони здоров’я, головних медичних сестер ЛПЗ), залучення до викладацької діяльності – навчання медсестер за програмами І-IV рівнів підготовки.

Відмінною особливістю для медичних сестер-спеціалістів (магістрів) є вперше в Україні передбачення їх участі у проведенні науково-дослідницької роботи в галузі медсестринства, кінцевим результатом чого стає можли-вим захист кандидатської і докторської дисертацій з проблем медсестринства.

Визначення основних положень концептуальних підходів до розвитку сестринської справи, метою якої є здійснення медсестринського процесу, дозволило науково обгрунтувати її професійну модель. Медична сестра в ній виступає не простим виконавцем волі лікаря, як раніше, а партнером з конкретним обсягом самостійних функцій щодо реалізації медсестринського процесу: збирає інформацію про пацієнта, визначає його потреби та проблеми, планує заходи з догляду за ним та вирішенню його проблем, реалізує втручання медсестринської компетенції відповідно до плану, оцінює їх результативність та проводить необхідну корекцію, повідомляє лікарю про зміни в стані здоров’я пацієнтів. Спільно з лікарем бере участь в лікарських обходах, виконує його призначення щодо діагностичних та лікувальних заходів, реалізує план лікування певних груп хворих після консультації з лікарем (в хоспісах, будинках або відділеннях медсестринського догляду, лікувально-соціальних установах для хронічних хворих та інших), діє як незалежно, так і в співпраці з іншими фахівцями сфери охорони здоров’я.

У той же час, як методологічний захід, формування моделі сучасної сестринської справи потребувало попереднього визначення якісно нового для України поняття – ступеневості медсестринської освіти. Результатом вказаного стала перша в Україні розробка нами (1992-1994) освітньо-професійних програм та навчальних планів підготовки медичних сестер з наступною ступеневістю медсестринської освіти:

І ступінь – дипломована медична сестра (термін підготовки 2 роки на базі закінченої загальної та 3 роки на базі неповної загальної середньої освіти);

ІІ ступінь – медична сестра-бакалавр (термін підготовки 4 роки на базі повної середньої освіти, 3 роки після закінчення вищого медичного навчаль-ного закладу І рівня акредитації за денною та 3,5 роки – для працюючих медичних сестер за вечірньою формами навчання).

Введення двоступеневої освіти стало приводом для перегляду навчальних планів попередніх років з проведенням експертизи програм перш за все професійних дисциплін. Результати експертизи засвідчили, як основний їх недолік те, що вони фактично являли собою повторення в мініатюрі програм підготовки фельдшерів та лікарів. В той же час суто медсестринська діяльність, зокрема, проблеми пацієнтів, науково обгрунтований підхід до спостереження, догляду та опіки над ними, виносились на останнє місце і залишались недостатньо розкритими.

Підготовка спеціалістів якісно нового типу – медсестер-бакалаврів за моделлю, яка отримала назву “медичної моделі” (1993), забезпечувалась введенням до навчальних планів нових навчальних дисциплін: пропедевтики внутрішніх хвороб, пропедевтики дитячих хвороб, терапії, хірургії, педіатрії та інших. Крім того, певна увага приділялась підготовці майбутніх медсестер-бакалаврів з організації та оформлення науково-дослідницької роботи, основ психології та педагогіки, основ адміністрування та управління.

Орієнтація на кінцеві цілі підготовки медичних сестер-бакалаврів потребувала розробки навчального плану з переліком фундаментальних, медичних та медсестринських дисциплін, який би відповідав міжнародним стандартам, логічній наступності та послідовності вивчення. Практичною реалізацією накресленого стала розробка робочою групою МОЗ України з нашою участю (1996-1998) та запровадження так званої “медсестринської моделі” бакалаврської програми для медсестер.

Суть її полягає в тому, що протягом перших двох років студенти вчаться за програмою з базового медсестринства, а наступні два роки вивчають предмети бакалаврської програми, включаючи обстеження та визначення стану здоров’я пацієнта, медсестринський процес, клінічне медсестринство, медсестринство у вузьких спеціальностях, менеджмент та лідерство в медсестринстві, основи педагогіки, громадське здоров’я та громадське медсестринство, медсестринство в сімейній медицині та інші.

Формування моделі медичної сестри на нових засадах потребувало корінного перегляду освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника спеціальності “Сестринська справа” І та ІІ рівнів підготовки. Розроблена нами з урахуванням переглянутих функціональних обов’язків та можливих місць майбутньої праці освітньо-кваліфікаційна характеристика медичної сестри за рівнем молодшого спеціаліста отримала схвалення МОЗ та Міносвіти України (2000).

На відміну від попередніх освітньо-кваліфікаційних характеристик, які містили у собі формулювання лише вмінь та навичок, пов’язаних з виконанням окремих практичних маніпуляцій з догляду за хворими, в новій моделі медичної сестри, запропонованій нами після ревізії всіх видів професійної діяльності медичної сестри, крім умінь та навичок з догляду та спостереження за хворими, наданню невідкладної долікарської допомоги, які вимагались і раніше, вперше поставлені акценти і сформульовані вміння з пропаганди медико-гігієнічних знань та профілактики захворювань, формування здорового способу життя у населення, навчання та виховання свідомого ставлення до здоров’я, як це прийнято в інших країнах світу.

Вказане стало приводом для введення в програму підготовки з базового медсестринства (І рівня) нових навчальних дисциплін: основи медсестринства, медсестринство в терапії, хірургії, педіатрії, акушерстві, гінекології, неврології, психіатрії, дерматовенерології, при інфекційних хворобах, офтальмології, отоларингології, основи реаніматології, медицина катастроф, основи реабілітації, фізіотерапії, лікувальної фізкультури, масажу, основи психології та міжособове спілкування.

При цьому загальна кількість годин циклу професійно-орієнтованих нормативних дисциплін за спеціальністю “Сестринська справа” І рівня акредитації в новому навчальному плані (1998) зросла у порівнянні з 1972 р. на 44%, в тому числі з основ медсестринства з 6,6% до 16,8%. Особливістю нового навчального плану стало скорочення годин на вивчення окремих професійних дисциплін, а також поділ ряду раніше об’єднаних предметів на окремі (наприклад, нервові і психічні хвороби з доглядом за хворими і основами медичної психології (1972) та нервові і психічні хвороби (1989) – на три: медсестринство в неврології, медсестринство в психіатрії, основи психології та міжособове спілкування (1998)).

Модель медсестри-бакалавра базується на стандарті підготовки дипломованої медсестри-молодшого спеціаліста. Спільними для обох рівнів є наступні типові задачі: організація робочого місця, ведення медичної документації та саносвітньої роботи, виконання лікарських призначень, створення безпечного санітарно-протиепідемічного режиму, харчування пацієнтів, здійснення догляду за пацієнтами відповідно до профілю медичного закладу, надання першої медичної допомоги.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (модель) медичної сестри-бака-лавра передбачає на доповнення до попереднього наступні нові види діяльності: обстеження та оцінку стану здоров’я пацієнта; проведення комплексних діагностичних заходів для встановлення попереднього діагнозу в типових випадках найпоширеніших захворювань; спостереження за пацієн-та-ми та контроль динаміки патологічного процесу; здійснення медсестринського процесу; самостійне надання невідкладної медичної допомоги в типових випадках гострих станів згідно із затвердженими стандартами; організацію та забезпечення пацієнтам раціонального та лікувального харчування; поетапне проведення реабілітаційних заходів; забезпечення опіки в громадах, сім’ях із застосуванням сучасних різноманітних профілактичних технологій.

Виходячи з посадових обов’язків медсестри-керівника, в стандарт підготовки медсестри-бакалавра включені й такі типові задачі: впровадження новітніх технологій з медсестринства; маркетинг медичних послуг; менеджмент сестринських структур (планування, організація, управління і забезпечення ефективної роботи медсестринських підрозділів); контроль за роботою молодшого та середнього медичного персоналу; забезпечення матеріально-технічного оснащення відділень та лікувально-профілактичних установ; створення і здійснення контролю за безпечним лікарняним середовищем; дотримання і контролювання безпечних умов праці.

Стандарт освіти передбачає також можливість проведення медсестрою-бакалавром педагогічної та науково-дослідницької роботи в галузі сестрин-ської справи.

Досягнення відповідності медсестри-бакалавра запропонованій освіт-ньо-кваліфікаційній характеристиці потребувало розробки нової освітньо-про-фесійної програми з відведенням в ній важливого місця медсестринству в герон-тології та геріатрії, медсестринству в онкології, медсестринству в стома-то-логії, медичній та соціальній реабілітації, громадському здоров’ю та громад-ському медсестринству, вдосконаленню професійних знань та вмінь з клініч-ного медсестринства і оволодінню навичками з обстеження та оцінки стану здоров’я пацієнта, управління (менеджменту) та маркетингу медсестрин-ських послуг, історії та теорії медсестринства, методології наукової роботи та інших.

Аналогічно програмам з базового медсестринства, відбулось формування переліку та змісту навчальних дисциплін підготовки медичних сестер-бакалаврів, в результаті чого до нового навчального плану (1998) введені дисципліни, відсутні в навчальному плані 1993 р. (медсестринство в онкології, медсестринство в стоматології, медсестринство в геронтології та геріатрії, медична та соціальна реабілітація, медсестринство в професійній патології, медична та соціальна реабілітація, громадське здоров’я і громадське медсестринство), що привело до деякого зменшення кількості годин на клінічне медсестринство.

Таким чином, особливістю запропонованої системи підготовки медичних сестер є: розширення і диференціація функціональних можливостей медсестри-молодшого спеціаліста та медсестри-бакалавра, передбачені в освітньо-кваліфікаційних характеристиках; створення відповідних освітньо-професійних програм підготовки медсестер вказаних рівнів для забезпечення оволодіння випускниками зазначеними обсягами знань та навичок, приведення у відповідність з рекомендаціями ВООЗ переліку та змісту навчальних дисциплін природничо-наукового та професійного блоків.

Згідно з програмою дослідження, за критерії оцінки ефективності запропонованої “медсестринської” моделі підготовки медичних сестер нового покоління приймались: якість змісту і методів навчання; результати державних випускних іспитів; відгуки керівників лікувально-профілактичних установ
м. Львова та області на працюючих у них випускників-медсестер.

Результати анкетування студентів на випуску та працюючих медсестер щодо оцінки змісту і методів навчання засвідчили, що переважна більшість перших з них позитивно оцінила нестандартні методи проведення занять (78+1,2%), ефективність застосування сучасних технічних засобів навчання, зокрема, комп’ютерних технологій (85+1,0%), методів контролю знань, які дозволяють вивести їх відповідний рейтинг (модульно-рейтингову систему) (71+1,3%).

Оцінка методів навчання працюючими медичними сестрами сприйма-лась з певною умовністю, оскільки вони закінчували навчальні заклади в різні роки, в той час, як педагогічні технології оновлюються досить швидко. Тому стає зрозумілим їхнє побажання стосовно необхідності поглиблення комп’ютерної грамотності (60+2,0%), розширення можливостей для самостійного оволодіння програмним матеріалом (56+2,0%) та застосування сучасних технічних засобів навчання (31+1,8%). Однак, і при цьому понад половина з них (58+2,0%) відмітила потребу в модернізації традиційних занять. Їхні пропозиції щодо поповнення дефіциту знань та навичок з правових та економічних знань, психології спілкування враховувались при розробці нового покоління навчальних планів та програм навчальних дисциплін.

Ефективність застосування нової “медсестринської” моделі підготовки медсестер та сучасних педагогічних технологій підтверджується високими показниками рівня знань та оволодіння практичними навичками випускниками спеціальності “Сестринська справа”, про що свідчать оцінки державних випускних іспитів (середній бал – 4,0+0,3-4,2+0,1 на І рівні та 4,4+0,2-4,7+0,3 – на ІІ рівні) та звіти голів державних екзаменаційних та державних кваліфікаційних комісій.

Аналіз відгуків з баз практики про студентів та випускників Львівсько-го державного медичного коледжу з місць їх працевлаштування в лікувально-профілактичних установах м. Львова та області показав, що рівень підготовки отриманого ними поповнення відповідає сучасним вимогам лікувально-профілактичних закладів з виконання традиційних та нових функціональних обов’язків, а молоді фахівці нового типу вигідно вирізняються серед випускників інших вищих медичних навчальних закладів аналогічного рівня.

Досвід, набутий в період проведення експерименту, дозволяє вважати можливим передання медичним сестрам-бакалаврам ще ряду конкретних функцій лікарів, зокрема: проведення профоглядів з подальшим при потребі скеруванням до спеціалістів, спостереження за здоровими вагітними, патронажі до здорової дитини першого року життя, профілактична допомога населенню за планами профзаходів по зміцненню та збереженню здоров’я, ведення хворих з визначеним лікарем діагнозом в типових випадках поширених захворювань (домашні стаціонари), медико-соціальна допомога (завідування відділеннями для хронічних хворих, хоспісів), навчання пацієнтів та соціально-значимих осіб методам самодогляду, само- та взаємодопомоги, оформлення медичної документації та інші.

Але ефективність запропонованих нововведень вимірюється, з нашої точки зору, не лише кількісними показниками, а й перспективами на майбутнє. Перші позитивні результати не тільки заклали підвалини формування в Україні якісно нової системи вищої медсестринської освіти, здатної досягнути міжнародних стандартів, а й дають підставу віднести до перспективних на-прям-ків вищої медсестринської освіти здобуття медичними сестрами з вищою освітою наукових ступенів, наукову діяльність в галузі медсестринства; розширення міжнародного співробітництва в галузі медсестринства.

При цьому особлива увага, як свідчить досвід зарубіжних країн, повинна бути спрямована на формування магістратури з медсестринства, що в майбутньому надасть можливості здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук з медсестринства, закладе основу проведення наукових досліджень в галузі сестринської справи.

Результати дослідження свідчать, що для цього в Україні вже створені відповідні передумови. Так, у восьми медичних університетах та академіях, де за запропонованими нами програмами запроваджена підготовка медичних сестер-бакалаврів, вже створені кафедри сестринської справи, які можуть стати реальними експериментальними базами для завершення організаційної моделі вищої ступеневої неперервної медсестринської освіти, розробки науково обгрунтованої моделі медичної сестри з повною вищою освітою та науковими ступенями, підготовки та впровадження відповідних нормативних документів та стандартів освіти.

Досвід зарубіжних країн свідчить, що дослідження в галузі сестрин-ської справи мають стати складовою частиною комплексних науково-дослідницьких програм в будь-якій галузі охорони здоров’я, а їх реалізація потребує відповідної підготовки медичних сестер, в першу чергу, з базовою та повною вищою освітою.

Враховуючи міжнародний досвід, майбутню науково-дослідницьку роботу в галузі сестринської справи в Україні можна планувати принаймні в трьох основних напрямках: медсестринська практика (наприклад, роль медичної сестри, її ставлення до хворого, взаємовідносини медичної сестри та пацієнта, засоби спілкування та різні види медсестринської допомоги та діяльності), організація медсестринських служб (управлінська та організаційна діяльність, загальні проблеми політики у забезпеченні медсестринськими ресурсами, вартість та ефективність надання медсестринських послуг та інші) та навчання медичних сестер (наукове обгрунтування навчальних програм, визначення основної суми знань та навичок, необхідних для якісного функціонування та надання медсестринської допомоги, експертна оцінка програм та змісту навчання і підвищення кваліфікації та інші).

Ефективність проведених якісних перетворень у системі та змісті підготовки медсестер визначається критеріями, представленими в таблиці 2.

Таким чином, результати реалізації принципово нової науково обгрунтованої моделі медсестринської освіти забезпечили збагачення функцій медичних сестер і введення нових видів медсестринської діяльності. Отримані з використанням світового досвіду та стандартів, рекомендованих ВООЗ, вони сприяють розширенню міжнародного співробітництва України в галузі се-стрин-ської справи; дають можливість спілкуватися з іншими країнами однією професійною мовою (термінологією) щодо медсестринства; забезпечують визнання України як перспективного та рівноправного партнера в здійсненні стратегічних підходів до забезпечення здоров’я для всіх у ХХІ столітті.

Таблиця 2

Ефективність впровадження результатів дослідження

Критерії ефективності | Результати | Роки

Підвищення освіт-ньо-кваліфікаційного рівня медсестер | Запровадження двох ступенів вищої медсестринської освіти: І рівень – молодший спеціаліст, ІІ рівень – бакалавр | 1993

Удосконалення змісту підготовки медсестер | Розроблені і впроваджені:–

нові державні стандарти вищої медичної освіти за спеціальністю “Сестринська справа” (освітньо-кваліфікаційна характеристики, освітньо-професійні програми, навчальні плани двох освітньо-кваліфікаційних рівнів);–

модульно-рейтингова система оцінки знань студентів |

1994, 1998

1993

Зростання престижності професії медсестри з базовою вищою освітою | Конкурс при вступі на бакалаврську програму перевищує 3 особи на одне місце:–

денна форма навчання;–

з неповним навчальним днем (вечірня форма) |

1993

1996

Розширення мережі ВМНЗ зі ступеневою підготовкою медсестер | У 8 медичних університетах та академіях від-крито факультети сестринської справи, підго-тов-ка медичних сестер-бакалаврів проводиться в 6 медичних коледжах, трьох медучилищах | 1994-2000

Інтеграція України в міжнародну систему підготовки медсестер | Перелік і програмний зміст професійно-орієнтованих дисциплін приведено у відповідність до міжнародних стандартів | 1998-2000

Визнання українських дипломів медсестри-молодшого спеціа-ліста та бакалавра за кордоном | 100 випускників спеціальності “Сестринська справа” ЛДМК продовжили освіту чи працю-ють за фахом у США, Канаді, Великобританії, Ізраїлі, Бельгії, Італії, Греції, Німеччині, Австрії, Франції, Польщі:–

працює за фахом – 41 випускник;–

продовжують освіту за спеціальністю – 59 випускників | 1996-2000

Поліпшення надання ПМСД за сімейним принципом | Зниження рівня госпіталізації на 39%, зменшення вартості одного візиту на 35%, позитивні відгуки пацієнтів (Львів) | 1999

Покращання опіки над невиліковними онко-логічними хворими | Відкриття в Україні хоспісів –

Львів;–

п’ять областей України |

1996

1998-2000

Розвантаження лікарів від рутинної роботи | Передання ряду функцій від лікарів медсестрам, ведення хронічних хворих | 1999

Залучення медсестер-бакалаврів до педаго-гічної діяльності | Введення до штатного розпису викладачів ЛДМК 6 медсестер-бакалаврів; в ЛПЗ м. Львова приблизно 200 таких спе-ці-алістів ведуть підготовку молодших медсестер | 1997-2000

Підготовка медсестер-бакалаврів до управління медсестринськими структурами | Запровадження підготовки головних та старших медсестер за бакалаврським рівнем без відриву від роботи; вивчення ними відповідних навчальних дисциплін | 1996

ВИСНОВКИ

1. Науково обгрунтовані, розроблені, апробовані і впроваджені принципово нові концептуальні підходи до реформування сестринської справи в Україні та неперервна ступенева система вищої медсестринської освіти, в основу якої покладені вимоги наступності, функціональної єдності, відповідності міжнародним стандартам, що дозволило вперше запровадити диференційовану підготовку медичних сестер двох освітньо-кваліфікаційних рівнів за розробленими нами Державними стандартами освіти (освітньо-кваліфікаційними характеристиками та освітньо-професійними програмами).

2. Доведено, що недосконалість та відставання сестринської справи і медсестринської освіти в Україні на кінець ХХ століття від вимог ВООЗ та міжнародних стандартів зумовлені низкою чинників: традиційним уявленням про медичну сестру лише як технічного помічника лікаря; стереотипністю побудови медсестринської освіти за програмами, подібними до програм підготовки фельдшерів та лікарів; недооцінкою значення наукових принципів у професійній підготовці медичних сестер; ізоляцією від зарубіжного досвіду в галузі медсестринства протягом тривалого часу. Як наслідок, система медсе-стринства стала неадекватною сучасним потребам охорони здоров’я і в проце-сі її реформування вимагає наукового обґрунтування на якісно нових засадах.

3. Встановлено, що найвагомішими досягненнями сестринської справи в переважній більшості країн світу є: розвиток сестринської справи як самостійної сфери професійної діяльності в охороні здоров’я з чітко налагодженою системою управління, запровадженням новітніх видів медсестринської діяльності та допомоги; формування сестринської справи як наукової дисципліни з проведенням наукових досліджень з проблем клінічного медсестринства, адміністрування в медсестринських службах, підготовки медсестринських кадрів; розвиток та вдосконалення багаторівневої системи вищої медсестринської освіти, яка забезпечує диференційовану підготовку медсестринських кадрів в залежності від потреб ринку медичних послуг; високий соціальний статус медичної сестри.

4. Дослідженням доведено недосконалість існуючої системи забезпе-чення служб охорони здоров’я кадрами середніх медичних працівників – відсутність єдиних підходів до формування кадрового складу медичних працівників середньої ланки в різних областях України: у чотирьох областях (16%) цей рівень забезпеченості оцінюється як високий, у 10 областях (40%) – як середній і вище середнього і в 11 областях (44%) – як нижче середнього, низький та дуже низький.

5. Аналіз чисельного і якісного складу працюючих в охороні здоров’я середніх медпрацівників показав зменшення за останні три роки як загальної чисельності цієї категорії медиків, так і числа медичних сестер, зокрема, в по-рівнянні з 1997 роком відповідно на 2,3% і 1,4%, що при сучасних негативних медико-демографічних процесах в Україні (від’ємний приріст населення (-7,0); постаріння населення (у віковій структурі населення людей у віці 60 років і старше близько 19%); погіршення стану здоров’я населення, хронізація патології (37,5% населення – хронічні хворі); зміна структури захворюваності (ріст захворюваності на туберкульоз) та поява нових хвороб (СНІД)), стрімкому збільшенні вартості медичних послуг на фоні зростаючого дефіциту фінансових та матеріальних ресурсів серйозно ускладнює, а за певних умов унеможливить ефективне та раціональне реформування ПМСД, стаціонарної, позалікарняних та стаціонарозаміюючих видів медичної допомоги.

6. Доведено, що основними чинниками негативних тенденцій у медсе-стринських кадрових ресурсах охорони здоров’я, які зумовлюють плинність медсестер або зміну освіти, є низький показник співвідношення працюючих медичних сестер до лікарів (1,57:1) у порівнянні з розвиненими країнами світу (5,6-2,0:1); прогресуюче зменшення співвідношення випуску медсестер до лікарів (з 2,1:1 - у 1994 р. до 1,4:1 у 1999 р.), що призводить до зростання обсягів професійних навантажень на медсестер; неадекватність їхньої заробіт-ної плати до трудових затрат, відповідальності та кваліфікації; відсутність можливості освітнього і професійного росту; низький соціальний статус.

7. Обгрунтовано і приведено зміст медсестринської освіти у відповід-ність до різних видів медсестринської діяльності в залежності від напрямків та етапів надання медичної допомоги населенню в сучасних умовах реформуван-ня вітчизняної охорони здоров’я, що забезпечило запровадження нових прогресивних видів медсестринської діяльності та інтеграцію вітчизняної медсестринської освіти в міжнародну систему підготовки медичних сестер.

8. Запровадження в систему неперервної медсестринської освіти бакалаврського ступеня з поглибленим вивченням фундаментальних медичних та нових фахових дисциплін (обстеження та оцінка стану здоров’я пацієнта, громадське здоров’я та громадське медсестринство, менеджмент та лідерство в медсестринстві, економіка охорони здоров’я, маркетинг медичних послуг та інші) сприяло підвищенню освітнього та кваліфікаційного рівня фахівців, формуванню в Україні якісно нових спеціалістів, які відповідають сучасним міжнародним стандартам та вимогам ВООЗ; розширенню функціональних можливостей медсестер-бакалаврів, що дозволило передати їм ряд лікарських функцій; забезпеченню необхідних знань для нових видів їх діяльності в якості менеджерів-адміністраторів медсестринських структур, викладачів медсе-стринських дисциплін.

9. Обгрунтована необхідність і доцільність розширення переліку посад, які вперше можуть займати випускники спеціальності “Сестринська справа” ІІ рівня підготовки (медсестри-бакалаври) відповідно до Державного класифіка-тора професій України (1995) (завідувач здоровпунктом, медпунктом, головна та старша медична сестра, викладач медсестринських дисциплін з підготовки молодших спеціалістів) і пропозицій щодо внесення до проекту нового класифікатора професій наступних посад: завідувач відділення хоспісу, відділення медсестринського догляду, медсестра сімейного лікаря, медсестра-санолог, медсестра-соціальний працівник.

10. Ефективність нововведених педагогічних технологій підтверджу-ється показниками оцінки випускниками змісту і методів навчання, згідно з якими найбільш результативними є застосування комп’ютерних технологій (85+1,0%), нестандартних методів проведення занять (78+1,2%), модульно-рейтингова система (71+1,3%), що в кінцевому результаті забезпечило високий рівень успішності за підсумками випускних державних іспитів (середній бал 4,0+0,3-4,2+0,1 – на І рівні спеціальності “Сестринська справа” і 4,4+0,2-4,7+0,3 – на ІІ рівні підготовки).

11. Результати дослідження та їх впровадження засвідчують ефектив-ність запропонованого системного підходу до розвитку сестринської справи в Україні, системи медсестринської освіти та нових сучасних видів медсестрин-ської діяльності (робота в бригадах сімейної медицини, паліативна медична допомога в хоспісах, викладання медсестринських навчальних дисциплін у ВМНЗ України І-ІV рівнів акредитації, які ведуть підготовку медичних сестер, менеджмент медсестринських структур), що сприяє наближенню їх до світових стандартів та вимог ВООЗ, раціональному та доцільному використанню медсестринського кадрового потенціалу охорони здоров’я.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Міністерству охорони здоров’я України:

а) внести Кабінетові Міністрів України пропозицію про включення в перелік спеціальностей напрямку 1101 “Медицина” спеціальності 7.110100 “Сестринська справа” рівня спеціаліста (магістра);

б) внести пропозиції до проекту Державного класифікатора України //Класифікатора професій щодо введення посад рівня молодшого спеціаліста – медична сестра дитячого профілю, медична сестра сімейного лікаря; рівня бакалавра – завідувач відділенням хоспісу, завідувач відділенням медсестринського догляду, медична сестра сімейного лікаря, медична сестра-соціальний працівник, медична сестра-санолог;

в) на доповнення до наказу МОЗ України №216-Адм. від 01.09.99 “Про передачу деяких функцій лікарів молодшим медичним спеціалістам” розширити перелік таких функцій як в амбулаторно-поліклінічній, так і в стаціонарній ланках, особливо на етапах ПМСД та медико-соціальної і реабілітаційної допомоги хронічним хворим;

г) довести на перехідному етапі співвідношення працюючих медсестер до лікарів з 1,57:1 до 2,0:1;

д) передбачити, починаючи з 2003 р., наявність бакалаврської освіти у претендентів на керівні посади в медсестринських структурах;

е) запровадити в управліннях охорони здоров’я обласних держадміні-стра-цій посади головних спеціалістів з медсестринства;

є) розробити систему підвищення кваліфікації медичних сестер-бакалаврів;

ж) передбачити у штатному розписі ЛПЗ диференційовану оплату праці медичних сестер-бакалаврів.

2. Вищим медичним навчальним закладам ІІІ-ІV рівнів акредитації, які проводять підготовку медичних сестер:

а) розробити проект Державного стандарту вищої медсестринської освіти на рівень спеціаліста (магістра);

б) на кафедрах сестринської справи планувати та проводити науково-дослідницьку роботу з проблем медсестринства;

в) спільно з висококваліфікованими викладачами спеціальності “Сестринська справа” ВМНЗ І-ІІ рівнів акредитації організувати авторські колективи по створенню підручників та навчальних посібників з природничо-наукових і медсестринських навчальних дисциплін нового покоління з урахуванням міжнародного досвіду та рекомендацій ВООЗ.

3. Навчальним закладам післядипломної освіти молодших спеціалістів провести оновлення змісту циклів підвищення кваліфікації медичних сестер, де передбачити медсестринський процес та різні аспекти сучасних видів медсестринської діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ праць ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Шегедин М.Б., Рузанов О.М. Львівський державний медичний коледж. – Львів, 1998. - Видання третє. - 185 с.

2. Шегедин М.Б. Медсестринство у світі. - Львів, 1999. - 402 с.

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Шегедин М.Б. Система підготовки медичних сестер у зарубіжних країнах. Шляхи формування медсестринської освіти в Україні та її інтегрування в світову //Acta medica leоpоlencia. Львівський медичний часопис. - Львів, 1996. - Том. 11. - №1. - С. 85-87.

2. Шегедин М.Б. Деякі сучасні тенденції в охороні здоров’я України та нові форми сестринської допомоги //Практична медицина. - Львів, 1998. - №1-2. - С. 101-107.

3. Шегедин М.Б. Розвиток сестринської справи в Україні //Практична медицина. - Львів, 1998. - №5-6. - С.180-188.

4. Шегедин М.Б. Сімейна медицина і сімейне медсестринство //Одеський медичний журнал. - Одеса, 1999. - №3. - С. 7-10.

5. Шегедин М.Б. Роль медичних сестер у впровадженні профілактичних технологій //Буковинський медичний вісник. -Чернівці, 1999. -№1. -С. 234-237.

6. Шегедин М.Б. Медико-соціальні проблеми, пов’язані зі старінням населення, та їх вплив на розвиток сестринської справи //Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 1999. – №2. - С. 223-227.

7. Шегедин М.Б. Становлення і розвиток сестринської справи за рубе-жем //Медичні перспективи. - Дніпропетровськ, 1999. - Т. IV. - №2. - С. 10-16.

8. Шегедин М.Б. Участь України в міжнародному співробітництві з питань вдосконалення медсестринської освіти та сестринської справи //Медичні перспективи. - Дніпропетровськ, 1999. - №3. - С. 14-18.

9. Шегедин М.Б. Сучасні тенденції у кадровому забезпеченні галузі охорони здоров’я в Україні медичними фахівцями середньої ланки //Практична медицина. - Львів, 1999. - №1-2. - C. 117-123.

10. Шегедин М.Б. Медсестринська освіта в країнах Європи //Практична медицина. - Львів, 1999. - №3-4. - C. 142-161.

11. Шегедин М.Б. Медсестринська освіта в країнах Азії //Експеримен-тальна та клінічна фізіологія і біохімія. - Львів, 1999. - №3 (7). - С.111-119.

12. Шегедын М.Б. Медсестринское образование в Австралии и странах Океании //Медицинские вести. - Киев, 1999. - №1. - С. 50-52.

13. Шегедин М.Б. Основні положення концепції та модель сучасної сестринської справи // Галицький лікарський вісник. - Ів.-Франківськ, 1999. - Т. 6. - №2. - С.108-110.

14. Шегедин М.Б. Програмне та методичне забезпечення реформування змісту медсестринської освіти //Галицький лікарський вісник. - Ів.-Франківськ, 2000. - Т.7. - №2. - С. 119-125.

15. Шегедин М.Б. Медсестринська освіта: світовий та національний до-свід //Експериментальна і клінічна медицина. - Харків, 2000.-№2. - С. 161-164.

16. Шегедын М.Б. Новые подходы к сестринскому делу в Украине //Ме-дико-социальные проблемы семьи. - Донецк, 2000. - т. 5. -№1. - С. 107-112.

17. Шегедин М.Б. Медсестринство в країнах Америки //Український медичний альманах. - Луганськ, 2000. - Т. 3. - №2. - С. 179-184.

18. Шегедин М.Б. Первинна медико-санітарна допомога сільському населенню та роль в ній медичних сестер //Науковий вісник Ужгородського університету. Серія медицина. - Ужгород, 2000. - Випуск 11. - С. 303-305.

19. Шегедин М.Б. Сучасні підходи до підготовки медичних сестер //Науковий вісник Ужгородського університету. Серія медицина. - Ужгород, 2000. - Випуск 12. - С. 269-272.

20. Шегедин М.Б. Організація медсестринської освіти в країнах світу //Архив клинической и экспериментальной медицины. - Донецьк, 2001. - Т. 10. - №1. - С. 87-90.

В інших виданнях:

1. Shegedyn M.B. Multilevel Interdisciplinary Education for Nurses and Medical Doctors Ukraine //Image: Journal of Nursing Schоlarship. - USA, 1997. - Vоl. 29. - №4. - P. 375.

2. Шегедин М.Б. Реформування медсестринської освіти: національний та світовий досвід //Педагогіка та психологія професійної освіти. - Львів, 1997. - №2. - С. 118-121.

3. Шегедин М.Б. Розвиток медсестринської освіти у Західній Україні //Філософські пошуки. - Львів, 1997. - Вип. ІV. - С. 316-320.

4. Шегедин М.Б., Орібко С.Д. Об’єктивізація контролю знань студентів та використання новітніх технологій у процесі підготовки фахівців у медичному коледжі //Тези доповідей Української науково-методичної конференції “Проблеми підготовки медичних та фармацевтичних кадрів України”. - Одеса, 1997. - С. 428-429.

5. Шегедин М.Б. Організаційні підходи та контроль за якістю медсестринської освіти в світі //Матеріали науково-практичної конференції “Реформування вищої освіти в Україні (закладів І-ІІ рівнів акредитації)”. - Київ, 1998. - С. 48-49.

6. Шегедин М.Б. Основні напрями реформування медсестринської освіти в Україні //Медична освіта. - Тернопіль. - 1999. - №1 - С. 35-43.

7. Шегедин М.Б. Інтегрування медсестринської освіти України у світову систему підготовки медичних сестер //Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів, 1999. - №2. - С. 40-50.

8. Шегедин М.Б., Смачило І.С. Сучасні педагогічні технології в процесі підготовки медсестер //Матеріали доповідей науково-методичної конференції “Сучасні проблеми підготовки фахівців у вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації”. - Тернопіль, 1999. - С. 525-528.

9. Шегедин М.Б., Чернюк Г.Д. Нові організаційно-педагогічні підходи в підготовці медичних сестер-бакалаврів //В кн.: Сучасні проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних медичних та фармацевтичних закладах України (матеріали доповідей науково-методичної конференції). - Луганськ, 2000. - С. 404-405.

АНОТАЦІЯ

Шегедин М.Б. Медико-соціальні основи реформування медсестрин-ських кадрових ресурсів системи охорони здоров’я. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.03 – соціальна медицина. – Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена реформуванню медсестринської діяльності та медсестринської освіти в Україні.

Доведено неадекватність вітчизняної сестринської справи та медсестринської освіти сучасним потребам системи охорони здоров’я, вимогам ВООЗ та міжнародним стандартам.

Показані найважливіші досягнення сестринської справи в переважній більшості країн світу, які стали можливими завдяки запровадженню вищої медсестринської освіти.

Науково обґрунтовані основні концептуальні підходи до реформування сестринської справи та медсестринської освіти в Україні на якісно нових засадах, розроблені та впроваджені сучасні моделі медичних сестер двох освітньо-кваліфікаційних рівнів (молодшого спеціаліста та бакалавра), моделі медсестринської освіти, започатковане формування медсестринства, як наукової дисципліни.

Вперше створена система вищої неперервної ступеневої системи освіти медичних сестер у відповідності до потреб охорони здоров’я України і міжнародних стандартів.

Результати запровадження підтвердили високу медичну та соціальну їх ефективність.

Ключові слова: сестринська справа, медсестринство, медсестринська освіта, медсестра-молодший спеціаліст, медсестра-бакалавр, медсестра-магістр, медсестра з вищою освітою.

SUMMARY

Shehedyn M.B. Medical-social bases of reforming the nurse personnel resources of health