ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

СЛОБОДЯНИК Наталія Володимирівна

УДК 159.922.7/8

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ

ФОРМУВАННЯ ГУМАННИХ ВЗАЄМИН ПІДЛІТКІВ

(на заняттях аматорського музичного колективу)

19.00.07. - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник дійсний член АПН України, доктор

психологічних наук, професор

МАКСИМЕНКО Сергій Дмитрович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН

України, директор

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор

психологічних наук, професор

БОРИШЕВСЬКИЙ Мирослав Йосипович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН

України, завідувач лабораторії психології

особистості

кандидат психологічних наук, доцент

КОРНЄВ Микола Ничипорович,

Національний університет

ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри

соціальної та педагогічної психології

Провідна установа Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова Міністерства освіти і

науки України, м. Київ, кафедра психології

Захист відбудеться 27 лютого 2001р. о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім.

Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул.

Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології

ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 25 січня 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ____________________ Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Становлення державності, кардинальні зміни в суспільно-політичному та економічному житті суспільства ставлять перед системою освіти нові завдання, що засвідчено Декларацією про державний суверенітет України; Конституцією України; Законом України “Про освіту”; Державною національною програмою “Освіта (Україна XXI століття)”; Національною програмою патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства; Національною програмою “Діти України”.

Тим часом розв’язання поставлених завдань ускладнюється внаслідок соціально-економічної кризи суспільства і, що найважливіше, через глибоку ідеологічну, або якщо скористатися висловом В.Франкла, своєрідну “екзистенційну порожнечу”.

У посттоталітарному суспільстві значна частина населення, насамперед молоді, втрачає орієнтацію на колишні цінності та ідеали, піддаючи їх сумніву, водночас не знаходить нових ціннісно-смислових орієнтирів. За таких обставин проблема виховання підростаючого покоління, формування у дітей і підлітків гуманістичної спрямованості особистості набуває особливого значення.

У працях таких мислителів минулого, як Арістотель, Г.Гегель, Данте, Р.Декарт, М.Драгоманов, І.Кант, М.Монтень, Г.Сковорода, Л.Фейєрбах, педагогів (Я.Коменський, Я.Корчак, І.Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, К.Д.Ушинський) та психологів (А.Маслоу, К. Роджерс) глибоко розкрито сутність і зміст гуманізму. Теоретичні основи процесу морально-гуманістичного виховання, обґрунтування його методик та шляхів їх впровадження в освітню практику викладено в працях А.С.Макаренка і В.О.Сухомлинського. Соціально-педагогічні аспекти проблеми гуманізму в сучасних умовах досліджують В.П.Андрущенко, Ш.О.Амонашвілі, П.П.Бачинський, В.П.Бездухов, М.Н.Берулава, І.Д.Бех, Я.З.Василькевич, Л.В.Губерський, О.М. Маркова, О.М. Мильнікова, В.Д. Литвинов та ін.

Загальні підходи до проблеми виховання у школярів гуманності як інтегральної якості особистості розкрито в працях Е.Л.Бахтанової, О.О.Бодальова, А.М.Бойко, М.Й.Боришевського, Л.І.Даниленко, Г.Я.Жирської, О.В.Киричука, І.Ф. Кривоніс.

Питанням виховання гуманних взаємин школярів у процесі позаурочної діяльності присвячені праці В.О.Білоусової, В.А. Киричок, В.О.Мазуріної, Л.О.Сологуб, О.В.Столяренко, Г.Я.Ясякевич. В ряді дисертаційних досліджень (І.М.Гояна, Т.Р.Гуменнікової, Л.П.Нестеренко, Л.В.Стукач та інших) проаналізовано теоретичні засади і методичні особливості організації процесу формування гуманних взаємин у системі морального виховання дітей.

Проблеми цілеспрямованого освоєння школярами досвіду гуманної поведінки висвітлено в роботах М.А.Вейта, Т.П.Гаврилової, Г.І.Іванюк, Т.Ю.Конникової, О.В.Мудрика, О.П.Целікової та інших.

Здійснений нами аналіз наукових джерел показав недостатню вивченість проблеми впровадження гуманістичних засад у процес музичного виховання, а питання використання можливостей аматорських музичних колективів для формування у підлітків якостей гуманістичної спрямованості особистості взагалі не вивчались. Сказане обумовило вибір нами теми дисертаційного дослідження: “Психолого-педагогічні умови формування гуманних взаємин підлітків (на заняттях аматорського музичного колективу)”.

Об’єкт дослідження – діяльність і спілкування підлітків (учасників аматорського музичного колективу) та їх керівника.

Предмет дослідження психолого-педагогічні умови формування у підлітків гуманних взаємин на заняттях аматорських музичних колективів.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження входить до тематичного плану лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Назва теми: “Психологічні чинники розвиваючого навчання в різних освітніх системах” (номер держреєстрації 0196 U 006951).

Мета дослідження – зясування психолого-педагогічних умов і продуктивних шляхів виховання гуманних взаємин підлітків на заняттях аматорських музичних колективів.

Аналіз наукової літератури з проблеми, вивчення продуктивного досвіду роботи непрофесійних музичних колективів дітей і результати пошукових досліджень дозволили сформулювати такі гіпотези:

1. Потреба підлітків у взаємозбагачувальному спілкуванні з однолітками, виконуючи спонукальну роль у поведінці, здатна виступати і основою розвитку гуманних взаємин між ними.

2. Ефективність процесу формування гуманних взаємин учасників аматорського колективу значною мірою залежить від дотримання низки психолого-педагогічних умов: забезпечення гуманно-демократичного стилю взаємин у системі “керівник – гуртківець” на усіх етапах становлення i розвитку аматорського колективу; створення у процесі колективного музикування підлітків системи функціональних та емоційних взаємозв’язків, які б сприяли гуманно-творчому становленню ансамблю, та подальше управління розвитком таких звязків; поєднання інтелектуальної та емоційної сторін у діяльності підлітків; моделювання спеціальних емоційно-образних ситуацій, побудованих на музично-навчальному матеріалі, які б спонукали підлітків до сталої альтруїстичної поведінки.

Відповідно до мети та гіпотез було поставлено такі завдання дослідження:

·

·

·

·

Методологiчною основою дослідження виступили сучасні культурологічні, філософські та психолого-педагогічні концепції: про сутність гуманізації суспільства та освіти на різних етапах розвитку людства й особливо в перехідні періоди (Ш.О.Амонашвілі, Г.О.Балл, В.О.Сухомлинський, А.Маслоу, К.Роджерс); про діяльнісну сутність особистості та залежність її духовного багатства від змісту реальних відношень, у яких розгортається її діяльність (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, Б.Ф.Ломов, С.Л.Рубінштейн); про взаємозалежність розвитку колективу і особистості (О.В.Киричук, А.С.Макаренко, А.В.Петровський, В.О.Сухомлинський).

Для розвязання поставлених завдань і перевірки висунутих гіпотез розроблено програму дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів: теоретичні (аналіз, осмислення і узагальнення філософської, культурологічної та психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження) і емпіричні методи (анкетування, бесіди, тривале психологічне спостереження; вивчення і осмислення практики роботи аматорських музичних колективів; аналіз продуктів творчої діяльності підлітків; психолого-педагогічний експеримент [констатуючий та формуючий] у природних умовах роботи аматорських музичних колективів із застосуванням системи творчих завдань для діагностування і формування гуманних взаємин).

Дослідницька робота проводилася впродовж 1991 - 2000 років і складалася з трьох етапів:

на першому етапі здійснювався аналіз проблеми з урахуванням результатів розгляду суміжних проблем у філософській, культурологічній та психолого-педагогічній літературі; вивчалася діяльність 12 дитячих аматорських народно-iнструментальних колективів з різних областей України, які налічували 373 підлітки.

на другому етапі здійснювалася розробка концепції процесу формування у підлітків гуманних взаємин на заняттях аматорського музичного колективу та розвитку гуманних якостей їх особистості, вироблялися технологія проведення формуючого експерименту;

на третьому етапі проводився формуючий експеримент (в аматорському музичному колективі СШ №7 м. Суми ); здійснювались аналіз і узагальнення його результатів; розроблялися методичні рекомендації керівникам народно-інструментальних колективів.

Наукова новизна дослідження полягає у: 1) визначенні показників сформованості у підлітків гуманних якостей особистості і прояву гуманних взаємин; 2) розкритті психолого-педагогічних умов формування гуманних взаємин у підлітків на заняттях аматорських музичних колективів. 3) отриманні нових емпіричних даних про емоцiйно-почуттєву сферу сучасних підлітків; 4) встановленні ефективних шляхів формування гуманних взаємин у підлітків учасників аматорського музичного колективу;

Теоретичне значення дослідження полягає в розкритті специфіки гуманних взаємин членів аматорських музичних колективів; в уточненні психологічних механізмів гуманізації навчально-виховного процесу і формування гуманних взаємин підлітків під час їх спільної діяльності.

Практичне значення роботи полягає в розробці комплексної програми формування якостей гуманістичної спрямованості особистості пiдлiткiв у процесі діяльності аматорських народно-інструментальних колективів. Ця програма може бути використана при плануванні та здійсненні навчально-виховної роботи з колективами учнівських оркестрів, ансамблів народних інструментів дитячих музичних шкіл, студій, різних культосвітніх установ тощо.

Надійність та вiрогiднiсть результатів дослідження забезпечуються врахуванням стану розробки проблеми, теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його меті, об’єкту, предмету i завданням, кількісним і якісним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу, експериментальною перевіркою в педагогічній практиці розроблених положень та рекомендацій.

Особистий внесок В опублікованій у співавторстві статті дисертанткою висвітлено психолого-педагогічні особливості роботи керівника в шкільному народно-інструментальном колективі, та розроблено методичні засади роботи на заняттях аматорського колективу в процесі розучування музичного репертуару.

Апробація дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на семінарах для керівників дитячих аматорських музичних колективів у Національному центрі естетичного виховання дітей і учнівської молоді Міністерства освіти України (Київ, 1992-1994), на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвиваючого навчання” (Київ, 1997); на ІІІ з`їзді Товариства психологів України до 100 річчя від дня народження академіка Г.С.Костюка “Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія” (Київ, 2000); звітних сесіях Інституту психології АПН України 1995-1999 рр., на засіданнях лабораторії психології навчання.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено у практику діяльності керівників дитячих аматорських народно-інструментальних колективів різних областей України (Вінницької, Івано-Франківської, Київської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської). Основний зміст і результати дисертації висвітлено в 9 публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів з трьома параграфами в кожному, висновків, списку використаних джерел з 244 найменувань та додатків. Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки, вона містить 15 таблиць, 7 малюнків і 10 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його об’єкт, предмет і мета, формулюються гіпотези та завдання, розкриваються методологічні основи і методи роботи, наукова новизна, теоретична і практична значущість дослідження. Подано також дані про апробацію роботи та її впровадження в практику.

В першому розділі – “Формування гуманних взаємин підлітків як психолого-педагогічна проблема” аналізується психолого-педагогічна література з проблеми дослідження, визначаються зміст і структура гуманних взаємин, встановлюються можливі шляхи та психолого-педагогічні умови їх формування у підлітків, зокрема на заняттях аматорських музичних колективів.

Здійснений у розділі аналіз літератури як філософської та культурологічної (Арістотель, Г.Гегель, Данте, Р.Декарт, М.Драгоманов, І.Кант, М.Монтень, Ж-Ж Руссо, Г. Сковорода, Л.Фейєрбах та інші), так і педагогічної та психологічної (В.П.Андрущенко, Ш.О.Амонашвілі, Г.О.Балл, В.О.Білоусова, А.М.Бойко, М.Й.Боришевський, Я.Коменський, Я.Корчак, О.В.Киричук, Т.Ю.Конникова, А.Маслоу, А.С.Макаренко, О.В.Мудрик, І.Песталоцці, К.Роджерс, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський та інші) підпорядкований насамперед логіці розкриття змісту понять “гуманізм” і “гуманні взаємини”.

Зокрема показано, що у філософсько-історичному контексті поняття “гуманізм” відображає різновид ідеології, принцип світогляду, що впливає на зміст індивідуальної свідомості. Воно повязане з поняттям “гуманний”, але не тотожне йому. Поняття “гуманний” вказує на якісну своєрідність явища чи процесу, що включає любов до всього живого у планетарному масштабі, повагу до особистості та пріоритет моральних цінностей і проявляється в таких особистісних рисах, як великодушність, чесність, порядність, доброта, готовність вибачити і зрозуміти іншу людину, прийти їй на допомогу тощо.

Гуманність, таким чином, відображає моральний аспект гуманізму і являє собою сукупність морально-психологічних якостей особистості, зміст яких відповідає принципам гуманізму.

В історії педагогічної думки основна увага зосереджувалася на необхідності гуманізації відносин між вчителем і учнями задля розвитку їх інтелектуальних здібностей і розумового самовдосконалення. Водночас відсутнє акцентування на процес формування гуманних взаємин між вихованцями і механізм їх впровадження в педагогічну практику.

Узагальнюючи погляди вітчизняних психологів та педагогів (Л.І.Божович, М.Й.Боришевського, О.О.Бодальова, Г.О.Балла, Л.С.Виготського, Т.П.Гаврилової, Л.В.Долинської, О.В.Киричука, В.О.Крутецького, С.Д.Максименка, С.Л.Рубінштейна, О.В.Скрипченка, В.О.Сухомлинського, Т.М.Титаренко та ін), ми вважаємо, що поняття “гуманні взаємини” передбачає особливий вид морального ставлення, змотивовані позитивні дії особистості, для яких характерні висока усвідомленість, доброзичливість, безкорисливість, добровільна діяльність, заперечення байдужості і жорстокості.

До змісту гуманних взаємин входять: визнання людини, її прагнення до морально-духовного самовдосконалення найвищою цінністю; орієнтацію на позитивне в людях, активне і творче утвердження його; постійну спрямованість на людину, доброзичливе та добродійне ставлення до неї; активне заперечення асоціальних форм поведінки, неприйняття порушень принципу рівності і справедливості.

Змістовну структуру гуманних взаємин утворюють такі компоненти:

·

·

·

·

Процесуальними компонентами формування гуманних взаємин ми визначаємо:

·

·

·

·

Формування гуманних взаємин підлітків здійснюється в процесі спільної діяльності, що має соціально-значущий і гуманний характер, і в разі забезпечення кожному підлітку можливостей для співучасті, співпереживання, взаєморозуміння і співробітництва як з вихователем, так і з іншими учасниками колективу (А. Бойко, В. Киричок, В.Мясищев). До такої діяльності (при правильній її організації) належить і аматорське колективне музикування.

На процес формування гуманних взаємин впливає ряд факторів: вікові особливості психіки підлітків, здібності дітей, рівень їх соціального досвіду і активності, розвиток моральних якостей, стиль взаємовідносин керівника і членів гурту тощо.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження процесу формування гуманних взаємин підлітків в аматорських музичних колективах” – розкриваються методичні засади емпіричного дослідження, описується хід і аналізуються результати констатуючого і формуючого експериментів, підтверджуються даними експериментального дослідження основні теоретичні положення дисертації.

Констатуючим експериментом було охоплено 12 аматорських музичних колективів з різних областей України (373 підлітки). Виявилося, що до цих колективів залучалися, як правило, підлітки, в яких була певна музично-освітня та виконавська підготовка, тобто мало місце порушення принципу загальнодоступності музичної аматорської діяльності.

Згідно з експертними оцінками, керівники 7 колективів реалізовували авторитарний стиль управління, який заважає формуванню гуманних взаємин гуртківців, 4 керівникам був притаманний проміжний стиль, і лише один керівник виявляв тенденцію до застосування демократичних методів управління колективом. Мету діяльності більшості керівників експерти вбачають насамперед у прагненні до особистого успіху. В полі уваги всіх керівників перебувала насамперед виконавсько-інструментальна структура колективу, тоді як соціально-психологічні взаємини виникали і розвивалися спонтанно, без цілеспрямованого педагогічного впливу. Органи самоврядування брали участь у вирішенні передусім організаційних проблем і зовсім не використовувались для цілеспрямованого розвитку доцільної соціально-психологічної структури ансамблю.

Дуже близькі до експертних оцінок і результати узагальнення відповідей самих керівників аматорських колективів на запитання спеціальної анкети (за ними 6 осіб дотримуються авторитарного стилю, 5 – проміжного, 1 – демократичного стилю управління) та результати опитування гуртківців (за ними 8 керівникам притаманний авторитарний, 3 – проміжний, 1 – демократичний стиль управління колективом).

Як наслідок, діяльність учасників аматорських колективів не відповідала принципам, проголошуваним щодо демократичних добровільних обєднань підлітків, а педагогічний потенціал зазначених колективів як школи становлення музично-виконавської майстерності і розвитку гуманно-творчих взаємин підлітків повною мірою не використовувався.

Отримані дані добре узгоджуються з результатами опитування самих підлітків. Проілюструємо це деякими прикладами. Так, 48,3% гуртківців з числа тих, хто відвідує музичні школи, 60% з числа тих, хто відвідує музичні студії, 89% з числа тих, хто має домашню музичну освіту, і 100% підлітків без попередньої музичної підготовки незадоволені своєю діяльністю в колективі (їх не влаштовує організація занять в гуртку, відсутність можливостей для самореалізації, негативне ставлення з боку оточення, вони відчувають труднощі та невпевненість у своїх силах, втрачають віру у власні можливості тощо).

Виявлена також чітка залежність між оцінкою підлітками комфортності перебування в колективі і стилем управління ним з боку керівника: у випадку авторитарного стилю має місце найнижчий рівень комфортності і, навпаки, в колективах з проміжним і, особливо, демократичним стилем управління зростає кількість гуртківців із середнім і високим рівнем комфортності.

Показниками відчуття комфортності гуртківців у колективі стали їхні висловлювання про власне задоволення діяльністю в гуртку, бажання до повторення діяльності та взаємин, небажання залишати колектив.

У таблиці 1 представлено дані про рівень гуманності взаємин по окремих аматорських колективах і узагальнені результати по всій вибірці.

Таблиця 1

Показники рівнів гуманності у взаєминах гуртківців

№ ко- | Розподіл учасників колективу за рівнем гуманності у взаєминах

лективу | Дуже низький (в %) | Низький

(в % ) | Середній

(в %) | Високий

(в %) | Середній рівень гуманності у взаєминах (бальна оцінка) | Загальна оцінка рівня гуманних взаємин в колективі

1 | 13,3 | 45,1 | 37,5 | 4,1 | 72 | низький

2 | 11,1 | 55,5 | 33,3 | 11,1 | 79 | низький

3 | 12,5 | 50,1 | 33,3 | 4,1 | 81 | низький

4 | 10 | 46,7 | 40 | 3,3 | 76 | низький

5 | 11,5 | 45,3 | 30 | 3,8 | 80 | низький

6 | 12,5 | 43,7 | 37,6 | 6,2 | 77 | низький

7 | 9,6 | 45,3 | 41,9 | 3,2 | 79 | низький

8 | 8,5 | 40 | 54,2 | 5,7 | 84 | низький

9 | 8,3 | 36,1 | 52,7 | 8,3 | 98 | середній

10 | 8,5 | 43 | 40 | 8,5 | 88 | низький

11 | 5,7 | 31,4 | 45,6 | 8,5 | 107 | середній

12 | 2,7 | 30,7 | 55,5 | 11,1 | 129 | середній

Середнє | 9,4 | 42,3 | 41,8 | 6,5

Показниками рівнів сформованості гуманних взаємин у підлітків – учасників аматорського музичного колективу виступали: почуття обов`язку (відповідальність за власні та чужі вчинки); відсутність почуття заздрощів; співпереживання (почуття власної провини, почуття радості від чужих досягнень); допомога товаришам, підтримка їх у скрутну хвилину, доброзичливе та щире ставлення до них; коректність і повага до партнерів по спільній діяльності; гуманні почуття, дії та вчинки як норма співіснування з іншими людьми.

Критеріальними ознаками досягнення певних рівнів сформованості гуманних взаємин в дослідженні є: високий рівень гуманні почуття, ідеали і переконання проявляються в діях, вчинках та звичках завжди і часто; середній рівень проявляються іноді; низький рівень не проявляються майже ніколи та ніколи.

Використовувалась також розроблена нами бальна оцінка рівня гуманності за результатами обрахування анкетних даних.

Як бачимо, 9,4% гуртківців виявили дуже низький і 42,3 % низький рівень гуманності у взаєминах (характерними для них є егоїстичні тенденції, що перейшли у стійку звичку, низький рівень розвитку гуманних почуттів, ідеалів та переконань; відсутність відповідальності за власні та чужі вчинки і доброзичливого ставлення до оточення, співпереживання, готовності прийти їм на допомогу). 41,8% від загального числа опитаних характеризуються середнім рівнем гуманності у взаєминах (гуманні почуття певною мірою виражені, однак ще не перейшли у стійкі переконання і стійку звичку). Високий рівень гуманності взаємин виявили лише 6,5% опитаних. Більшість колективів (вісім з дванадцяти ) мають низький і 4 колективи середній рівень гуманних взаємин. Високий рівень гуманності не є домінуючим в жодному колективі.

Формуючий експеримент здійснювався на базі аматорського музичного колективу (оркестру народних інструментів) середньої школи №7 м. Суми (35 учасників основного складу, поповненого, на наше прохання, 20 початківцями без попередньої музичної підготовки).

Опитування гуртківців з метою оцінки взаємин у колективі, рівня комфортності перебування в ньому, особливостей психологічного клімату та психологічної атмосфери, проведене через два місяці після початку роботи колективу в новому складі, дало результати, які збігалися у своїх головних рисах з даними констатуючого експерименту.

Для ілюстрації сказаного наведемо дані соціометричного обстеження, яке доповнювало комплекс діагностичних методик на етапі формуючого експерименту. Має місце чіткий поділ підлітків на два угруповання (учасники основного складу і початківці), які майже не вступають у взаємодію між собою і не виявляють взаємної симпатії та дружніх стосунків. 44% гуртківців не дістали жодного вибору, а ще 33% отримали виборів менше, ніж середній показник. Взаємних виборів зовсім небагато, що свідчить загалом про брак взаємної симпатії та товариських взаємин у колективі. Показовим є чіткий взаємозв’язок між кількістю виборів, отриманих гуртківцями, та рівнем розвитку у них гуманності взаємин з однолітками.

В основу формуючого експерименту було покладено ідею, відповідно до якої найважливішим соціально-психологічним чинником розвитку гуманних взаємин між учасниками аматорського колективу постає широкий спектр спільних творчо-виконавських дій лідерів в інструментальній підготовці та початківців. Управління процесом становлення структури таких взаємодій і відносин має стати предметом постійної педагогічної турботи керівника колективу.

Застосовувалася дидактична система навчання дітей гри на народних музичних інструментах і аранжування музичного навчально-педагогічного репертуару вчених-музикантів В.П. Лапченка, В.М. Лабунця, П.Л. Богоноса і апробована вчителями музики система поетапного початкового колективного навчання гри на народних інструментах учнів загальноосвітніх шкіл (включає три етапи навчання і відповідно розвитку гуманних взаємин виконавців адаптація, індивідуалізація та інтеграція). До навчання початківців залучалися кращі виконавці з основного складу колективу (умовно назвемо їх “лідерами”) в той час, коли керівник працював з рештою гуртківців основного складу.

Гуманні взаємини можуть мати стійкий і ситуативний характер. На їх стійкість вказують гуманні якості, які характеризують особистість, і виявляються в гуманних почуттях, готовності і потребі чинити гуманно за будь-яких обставин в результаті саморегуляції своєї поведінки. На ситуативний характер гуманних взаємин вказує нестабільність прояву гуманних почуттів, ідеалів та переконань, потреби і готовності діяти гуманно, схильність здійснювати гуманні вчинки не за покликом гуманних почуттів, ідеалів і переконань, а під тиском обставин. Однак досвід ситуативних гуманних відносин, який формується, наприклад, в результаті регулюючого впливу керівника аматорського колективу, нерідко здатний приводити до вироблення досить стійкої звички діяти гуманно і згодом змінити ціннісні орієнтації особистості.

Сказане зумовлює певну структуру психолого-педагогічних умов формування гуманних взаємин в аматорському музичному колективі (див. таблицю 2).

На етапі адаптації за умови цілеспрямованої орієнтації на розвиток гуманних взаємин між гуртківцями у процесі вивчення спеціально аранжованого музичного репертуару лідери зосереджували свої зусилля на: формуванні у початківців навичок читання нот з аркуша при виконанні голосом мелодії пісні і одночасних уявних рухах пальців рук на інструменті; виробленні навичок ритмічності та синхронності між співом і уявними рухами пальців рук гравця, привчаючи при цьому початківців зосереджувати увагу не лише на власних діях, а й узгоджувати останні з діями усього колективу; освоєнні відповідного комплексу знань нотної грамоти.

Таблиця 2

Структурні компоненти психолого-педагогічних умов

формування гуманних взаємин в учасників аматорських колективів |

Формування гуманних якостей | Формування гуманних взаємин

Прояви гуманності | Прояви гуманних взаємин

Психолого-педагогічні умови | Виникнення гуманних почуттів, ідеалів, переконань | Виникнення готовності до гуманних вчинків | Виникнення потреби в гуманних вчинках | Гуманні дії та вчинки,

в яких втілюється:

n

n

n

n

n

n

n

n

n

n

n

n

n

В результаті методично обґрунтованого розподілу спільних музично-виконавських дій та за умови розвитку прагнення до співпраці під час колективного виконання спеціально аранжованого музичного репертуару було великою мірою сформовано колективістські взаємини і досвід творчо-виконавських взаємодій (зокрема, між лідерами і початківцями), що у свою чергу зумовило досить стійку гуманну поведінку учасників експериментального навчання.

Паралельно було досягнуто необхідного для цього етапу дослідної роботи рівня оволодіння початківцями навичками співу мелодії пісні зі словами відповідно до уявних рухів пальців, які вказували на розміщення цих звуків на музичному інструменті, а потім і перенесення їх (поки що без звуковидобування) на конкретний музичний інструмент, яким оволодіває підліток.

Так, наприкінці першого етапу дослідної роботи з 20 учасників підготовчої групи 11 досягли високого рівня сформованості колективно-виконавських умінь і навичок, а ще 9 характеризувалися середнім рівнем їх сформованості.

Є достатні підстави вважати, що всі учасники ансамблю, незалежно від їх природних музичних здібностей, дістали необхідну підготовку для продовження навчання на другому етапі дослідно-експериментальної роботи. Визначальну роль у досягненні такого результату зіграли гуманні взаємини, в які вступали з ними лідери у процесі навчання.

На другому етапі (індивідуалізація) роль лідерів у здійсненні гуманно зорієнтованих творчо-виконавських взаємодій з учасниками підготовчої групи стає більш диференційованою, оскільки вони мають забезпечити становлення мотиваційної основи розвитку і виявлення гуманних якостей особистості під час колективного музикування.

Лідери обєднуються з початківцями в групи (по 2-3 початківці та по одному лідеру в кожній групі) для проведення занять з початківцями окремо на кобзах-примах, кобзах-тенорових і т. д., використовуючи при цьому спеціально підібраний репертуар.

Під час першого періоду цього етапу лідери навчали початківців гри на музичних інструментах (окремо на кобзах-примах, кобзах-тенорових, бандурах і цимбалах) при вивченні спеціально аранжованих інструментальних творів.

У початківців були сформовані: достатні вміння і навички у поєднанні діяльності обох рук при грі (разом з лідерами) мелодійної лінії музичних творів; достатні навички звуковідтворення і погодження дій обох рук при виконанні музичних творів; гуманні взаємини між собою і з лідерами на ґрунті творчо-виконавської взаємозалежності та взаємовідповідальності; вміння уникати конфліктних ситуацій між учасниками конкретних груп у процесі виконавської діяльності; схильність виявляти гуманні творчо-виконавські якості в ділових взаєминах.

Так, у групі кобз-прим при виконанні нормативних творів з 7 початківців 3 досягли високого, а 4 середнього рівня виконавських вмінь і навичок. Аналогічні результати були зафіксовані і в групі виконавців на тенорових кобзах. У виконавців на бандурах і цимбалах було досягнуто середнього рівня виконавських умінь і навичок.

Для другого періоду цього етапу характерні якісні зміни у творчо-виконавських взаємодіях по лінії “диригент – виконавці”. Початківці освоїли миттєву реакцію на зміну диригентських жестів та навчилися дотримуватися злагодженості ансамблю в звучанні інструментів.

Таким чином, гуманне ставлення лідерів до початківців під час навчання останніх виступило істотним чинником формування у всіх 20 учасників експериментальної групи належного рівня практичних виконавсько-інструментальних вмінь і навичок гри на музичних інструментах, що дозволило перейти до третього, завершального етапу дослідної роботи.

Змістовою стороною цього етапу було продовження спільної роботи початківців і лідерів над вивченням в автономному звучанні спеціально аранжованого музичного репертуару (у позарепетиційні години для основного складу).

Під час таких занять забезпечувалися: стимулювання розвитку гуманних взаємин гуртківців шляхом створення позитивного емоційного клімату і адекватної таким взаєминам мотивації діяльності; вдосконалення форм і методів взаємного контролю в процесі колективного музикування та пізнавальної діяльності; створення спеціальних психолого-педагогічних ситуацій, сприятливих для розвитку гуманних взаємин між їх учасниками; формування позитивних діалогічних стереотипів на основі гуманноорієнтованої творчо-виконавської взаємозалежності та взаємовідповідальності.

Основними досягненнями третього етапу стали: сформованість у всіх членів експериментальної підготовчої групи виконавсько-інструментальних умінь та навичок на рівні, необхідному для якісного виконання спеціально аранжованого музичного репертуару; вироблення у них виконавсько-інструментальних умінь та навичок на рівні, який забезпечував вибіркове виконання з нот партій музичного репертуару основного складу колективу (зокрема, на високому рівні у 40% гуртківців і на середньому у 60%); вияв гуртківцями у процесі колективного музикування якостей гуманістичної спрямованості особистості.

Формуючий експеримент відчутно позначився на характері психологічного клімату і атмосфери в колективі, на рівні комфортності та гуманності гуртківців (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Результати опитування учасників досліджуваного колективу по завершенню впровадження експериментальної методики

Відсоток і кількість осіб, які засвідчили:

Склад колективу | Кількість учас-ників | Рівень комфортності | Психологічний клімат | Психологічна атмосфера | Рівень гуманних взаємин

ви-

со-

кий | се-

ред-дній | низький | сприятливий | неспри-ятливий | спри-ят-

лива | не-спри-

ятлива | ви-

со-

кий | се-

ред-

ній | низь-кий

Основний склад |

35 | 83%

29 | 17%

6 |

0 | 86%

30 | 14%

5 | 83%

29 | 17%

6 | 57%

20 | 26%

9 | 17%

6

Початківці |

20 | 85%

17 | 15%

3 |

0 | 100%

20 |

0 | 100%

20 |

0 | 45%

9 | 55%

11 |

0

Загалом |

55 | 84%

46 | 16%

9 |

0 | 91%

50 | 9%

5 | 89%

49 | 11%

6 | 53%

29 | 36%

20 | 11%

6

Показники на початку експери-

менту |

55 | 18%

10 | 29%

16 | 55%

29 | 28%

15 | 72%

40 | 20%

11 | 80%

44 | 13%

7 | 45%

25 | 42%

23

Так, 91% гуртківців (серед них всі початківці і майже всі учасники основного складу) виділили насамперед ознаки сприятливого психологічного клімату і лише 9% (серед них не було жодного початківця) вказали переважно на ознаки несприятливого психологічного клімату. (Середній бал ступеню сприятливості психологічного клімату за методикою Л.Н.Лутошкіна тепер становить Мm = 244,7 бала, що є свідченням сприятливого психологічного клімату, проти Mm = -285,3 на початку експерименту, що вказує на несприятливий психологічний клімат в колективі; різниця показників статистично достовірна за методом Фішера, р 0,001).

9% гуртківців вважають атмосферу в колективі дуже сприятливою, а 80% – сприятливою (до цієї групи увійшли всі початківці і переважна більшість учасників основного складу), 11% (серед них тільки учасники основного складу) – несприятливою або ж не дуже сприятливою. Нагадаємо, що за даними попереднього опитування лише 20% гуртківців (усі учасники основного складу) визнали психологічну атмосферу в колективі сприятливою. Статистичне порівняння за методом Фішера свідчить про високу достовірність позитивних змін (р 0,001).

По завершенню експерименту 84% гуртківців вказують на високий і 16% на середній рівень комфортності перебування в колективі. Психологічний стан жодного гуртківця не відповідав низькому рівню комфортності. Нагадаємо, що при попередньому опитуванні результати були такі: високий рівень комфортності у 18%, середній у 29%, низький у 52% гуртківців. Найбільш вразлива категорія гуртківців початківці, які почувалися найбільш дискомфортно, зовсім змінили свою думку щодо психологічного клімату і атмосфери в колективі.

Істотно зріс рівень гуманності взаємин гуртківців. На відміну від даних на початку експерименту (13% високий, 45% середній і 42% низький і дуже низький рівні) по його завершенню погляди та поведінка 53% гуртківців відповідають високому, 36% середньому і лише 11% низькому рівню сформованості гуманних взаємин. Ймовірність можливої похибки при визначенні, за методом Фішера, статистичної розрізненості експериментального ряду і попереднього (контрольного) ряду показників гуманних взаємин p 0,001, що свідчить про високу достовірність різниці між обома рядами. Середній сумарний показник рівня гуманності взаємин, який був вирахуваний на основі розробленої нами системи вимірювання, за результатами обробки анкетних даних, з Мm = 8716 балів зріс до Мm = 14027 балів. Між обома середніми балами різниця також достовірна (p 0,001).

Соціометричне обстеження також показало важливі зміни у структурі внутрішньогрупових відносин. До того ж, виявлена залежність між структурою внутрішньогрупових утворень і показниками сформованості гуманних взаємин. Так, лише 5% гуртківців потрапило до групи “ізольованих”. Показово, що це саме ті підлітки, які не виявляють, як і раніше, схильності до гуманних взаємин з однолітками. Зникли великі розбіжності між початківцями і учасниками основного складу, натомість збільшилася кількість взаємних виборів, взаємної симпатії, що свідчить про налагодження більш тісних звязків і товариських відносин між всіма гуртківцями. Майже у всіх початківців, які на початку експерименту почувалися незахищеними, ізольованими, зявилися друзі. Колектив у цілому став згуртованішим, помітно, що його членам подобається бути разом, спільно проводити вільний час тощо.

Гуманізація навчально-виховного процесу в аматорському колективі сприяє підвищенню ефективності підготовки початківців до гри на музичних інструментах в основному складі. Так, в експериментальній групі високого рівня освоєння необхідних для цього виконавсько-інструментальних умінь і навичок досягло 40% початківців і середнього 60%.

Здійснене дослідження підтвердило гіпотези і дало підстави зробити такі висновки:

1. Діяльності аматорських музичних колективів властиві сьогодні істотні протиріччя, а саме:

між соціальним замовленням на формування гуманних взаємин гуртківців, що ефективно сприяють розвязанню стратегічних завдань виховання юного громадянина, і реальною ситуацією в масовій практиці;

між потребою в подальшому розвитку гуманних взаємин в дитячих музичних аматорських колективах для розвязання поставлених перед ними дидактичних і виховних завдань та авторитарним стилем педагогічного керівництва гуртками, ансамблями, оркестрами тощо;

між потребою в удосконаленні змісту, методів і технологій, у створенні належних психолого-педагогічних умов формування гуманних взаємин і рівнем потрібних для цього знань та умінь, наявністю відповідних мотивацій у керівників аматорських музичних колективів.

2.Формуванню в учасників аматорських музичних колективів гуманних взаємин істотно сприяє демократичний стиль управління навчально-виховним процесом з боку художнього керівника.

Оптимізація процесу формування гуманних взаємин в учасників аматорських колективів забезпечується тоді, коли керівник колективу: домагається у своїй діяльності органічної єдності організаційного, навчально-виховного і художньо-творчого її компонентів при провідній ролі організаційного; чітко визначає конкретні завдання по формуванню певних гуманних якостей для кожного заняття; концентрує увагу підлітків на проявах таких якостей на всіх етапах заняття; включає їх у спільне виконання учбово-творчих завдань; аналізує конкретні ситуації, висловлює особистісне ставлення до конкретних вчинків, паралельно заохочуючи оціночну і самооціночну діяльність самих підлітків.

3. Процес становлення гуманних взаємин між лідерами і початківцями під час колективного музикування проходить три етапи (адаптація, індивідуалізація та інтеграція), кожний з яких характеризується своєю змістовно-процесуальною специфікою.

4. До психолого-педагогічних умов, що сприяють ефективному формуванню в учасників аматорських народно-інструментальних музичних колективів гуманних взаємин, належать: поєднання індивідуальних форм роботи підлітків з груповими, спрямованими на взаємодопомогу та взаємоконтроль, колективне обговорення організаційних, творчих та методичних проблем на кожному етапі становлення ансамблю; залучення підлітків до емоційно-образних ситуацій через спеціальні учбово-творчі завдання, побудовані на музично-пізнавальному матеріалі; забезпечення єдності інтелектуальної та емоційної сторін в діяльності підлітків; створення в процесі колективного музикування підлітків системи функціональних та емоційних взаємозвязків, які б сприяли гуманно-творчому становленню колективу, і управління їх подальшим розвитком; розвиток здатності до співпереживання і паралельне накопичення досвіду позитивних емоційних переживань під час спільного музикування; забезпечення гармонійного поєднання гуманно-товариських та творчо-виконавських взаємин, коли кожен незалежно від природних музичних здібностей прагне діяти на користь спільної справи; забезпечення цілеспрямованого піклування про своїх товаришів по творчій праці.

Наше дослідження не претендує на вичерпний розгляд проблеми. Приміром, подальшого спеціального вивчення потребують умови формування гуманних взаємин членів аматорського колективу з різними музичними здібностями в процесі оволодіння ними виконавсько-інструментальною майстерністю, необхідною при виконанні більш складного репертуару.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1.

2.Слободяник Н.В. Формування гуманних стосунків молодших школярів у процесі початкового колективного народно-інструментального музикування: Методичні рекомендації. К., 1992. 34 с.

3.Слободяник Н.В. Психолого-педагогічні умови формування у школярів гуманних якостей (на основі управління народно-інструментальним ансамблем): Методичні рекомендації. К., 1994. 25 с.

4.Слободяник Н.В. Психологічні особливості формування гуманних взаємин підлітків // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К.: Дініт, 2000. Т. ІІ, Ч. 4. С. 99-110.

5. Слободяник Н.В. Діагностика міжособистісних стосунків підлітків у музичних аматорських колективах // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Рівне: Волинські обереги, 2000. Т. ІІ, Ч. 2. С.133-143.

6. Слободяник Н.В. Шляхи оволодіння принципами гуманного типу поведінки у процесі колективної музичної діяльності // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К.: Невтес, 2000. Т. ІІ, Ч. 5. С.209-213.

7. Слободяник Н.В., Маринін І.Г. Специфіка роботи керівника шкільного народно-інструментального колективу // Збірник статей аспірантів Київського державного інституту культури. К., 1995. Вип. 2. С. 202 - 208 (у співавторстві).

8.Слободяник Н.В. Особливості гуманних взаємин у творчій позаурочній діяльності підлітків // Проблеми розвиваючого навчання: Матеріали І і ІІ Міжнар. конф. К., 1997. С. 457-460.

9. Слободяник Н.В. Психолого-педагогічні можливості вдосконалення процесу формування гуманних взаємин в аматорських колективах // Творча спадщина Г.С. Костюка та сучасна психологія: Матеріали ІІІ з`їзду Товариства психологів України. До 100-річчя від дня народження академіка Г.С. Костюка. К., 2000. С. 169 -170.

Анотація

Слободяник Н.В. Психолого-педагогічні умови формування у підлітків гуманних взаємин (на заняттях аматорських музичних колективів). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 педагогічна та вікова психологія. Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2001 р.

Дисертація містить результати теоретичного та експериментального дослідження процесу формування гуманних взаємин підлітків у ході колективно-виконавської музично-аматорської діяльності. В роботі розкрита специфіка розвитку гуманних взаємин підлітків учасників аматорських музичних колективів; розроблена