Національна академія наук України

Інститут сходознавства ім. А.Кримського

СЛІНКІН Михайло Филантійович

УДК 951/959 (581)

Прихід до влади і криза лівого режиму Таракі-Аміна

в Афганістані

07.00.02 - “всесвітня історія”

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії Таврійського Національного університету ім. В.І.Вернадського

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, професор

КИРИЧЕНКО Василь Прохорович,

завідувач відділу політичних відносин Національного інституту українсько-російських відносин

- доктор історичних наук, професор

ГОЛУБ Володимир Йосипович,

професор кафедри історії України Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України

- доктор історичних наук, професор

ЛЕЩЕНКО Леонід Овдійович,

головний науковий співробітник відділу Азії та Африки Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України

Провідна установа: Інститут історії України НАН України (м. Київ).

Захист відбудеться “ 25 ” травня 2000 р. о 10 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.174.01. для захисту дисертацій в Інституті сходознавства ім. А.Кримсь-кого НАН України за адресою:

01001, Київ, вул. М.Грушевського, 4

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України (01001, Київ, вул. М.Грушевського, 4)

Автореферат розісланий “ 22 " квітня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради

кандидат історичних наук О.Б. Бубенок

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Друга половина XX ст. була позна---чена--в житті афганського суспільства і держави буремними змінами та величезними зворушеннями. Вони іманентно були наслідком нестерпної капіталістичної еволюції Афганістану, яка загострила до меж, особливо починаючи з 60-х років, давно назрілі в країні соціально-економічні, політичні, ідеологічні, релігійні, етнонаціона-льні та інші протиріччя. В такій непростій внутрішньо-політичній ситуації на арену суспільно-політичної боротьби вийшли численні опозиційні течії та угруповання, кожне з них пропону-вало свою програму заходів і дій, щоб вивести країну із глибокої соціально-економічної та політичної кризи, покінчити з кричущою віковою відсталістю, убозтвом і невіглаством більшості населення і прилучити його до плодів світової цивілізації.

Серед різношерстої опозиції найбільшою активністю, організованістю та впливом у політизованих колах афганського суспільства користувалися ліві сили та їх угруповання. Всі суспільно-політичні рухи та угруповання, які діяли в країні, не були (і не могли бути) вільними від зовнішнього впливу. Перш за все вони відчували на собі великий вплив змін, які відбулися в світі і регіоні після закінчення другої світової війни. Цьому, серед інших чинників, сприяло чималою мірою і те, що Афганістан, який займав важливе географічне положення в центральноазіатському регіоні, опинився в даний період, особливо із середини 50-х років, на передових рубежах зіткнення геополітичних та ідеологічних інтересів і конфронтації двох глобальних соціальних систем.

Всі ці внутрішні і зовнішні чинники, разом узяті, наперед визначили особливу напругу та надзвичайно жорстокий і тривалий характер суспільно-політичної боротьби на афганській землі. Результатом півстолітньої, все ще не закінченої трагедії Афганіста-ну, стала насильницька зміна чотирьох режимів, які послідовно правили в країні: в липні 1973 року - монархії, у квітні 1978 - республіканського ладу М.Дауда, у грудні 1979 - влади лівих на чолі з Таракі-Аміном і в квітні 1992 року - їх наступника режиму Б.Кармаля - Наджибулли.

Предметом даного дисертаційного дослідження взято виникнення та розвиток опозиційного руху в Афганістані, прихід до влади лівих і крах режиму Таракі-Аміна. Особлива увага приділяється дослідженню проблеми інтернаціоналізації афганської кризи.

Актуальність дослідження обраної теми визначається перш за все тим, що ліві сили Афганістану, вийшовши на арену суспільно-політичної боротьби, залишили помітний слід в історії цієї давньої країни. З приходом до влади у квітні 1978 року вони відразу ж перетворилися на головний складник внутрішньоафганської кризи. Без детального і об’єктивного дослідження всіх сторін діяльності лівої опозиції з моменту її виникнення і до приходу до влади неможливо зрозуміти і правильно оцінити в цілому її роль та місце в афганській історії. Історія тріумфа-льного злету до вершин влади і трагічного падіння лівого кабульського режиму заслуговує серйозного вивчення і тверезого осмислення ще і тому, що, зійшовши з політич-ної арени, він не випав із пам’яті афганського народу та його історії і продовжує незримо бути присутнім у кривавій круговерті громадянської війни, що затягнулася на десятиріччя. Уроки афганської кризи залишаються повчальними і для інших схожих ситуацій за межами Афганістану.

Інтерес до афганської проблематики завжди був досить високим як у вітчизняному, так і зарубіжному сходознавстві. Але він помітно посилився після приходу лівих до влади і введення радянських військ до Афганістану. На жаль, у висвітленні і оцінках афганської кризи цього часу було нагромаджено чимало навмисної і безсоромної брехні, домислів і спотворень, допущено багато замовчувань і приховувань із різних корисливих політичних міркувань. На цьому грунті особливо постаралися і колишня радянська верхов-на влада, і численні вітчизняні “спеціалісти” з Афганістану, які спочатку з холопською завзятістю співали алілую офіційному курсу в афганських справах, а потім з таким же натиском почали на догоду кон’юнктурі ганьбити його. Свою чималу частку в перекру-чення і очорнення всього, що було зв’язано з НДПА і лівим кабульським режимом, внесли і західні автори. В результаті числен-ні аспекти афганської історії останніх десятиріч ХХ ст. або залишилися білими плямами, або не отримали досить повного висвітлення, або ж були спотворені до такої міри, що опинилися далекими від істини. А без істини, як відомо, не може бути Історії. “Як Природнича, так і Громадянська Історія, - зазначав М.М.Карамзін, - не терпить вигадок, показуючи, що є чи було, а не що бути могло” (Карамзин Н.М. История государства российского. Книга первая (предисловие). - М.: Книга, 1988. - С.XII).

Дати афганські події такими, якими вони були насправді, без всілякого лакування і перекручення, упередженості і лукавства важливо ще і тому, що Афганістан, пройшовши через серце, розум, життя і долю багатьох радянських людей, склав частину нашої вітчизняної історії. Разом з тим детальне і всебічне дослідження джерел, причин, проблем і уроків афганської кризи є сьогодні актуальним не тільки з історичної, а й практично-політичної точки зору. Справа в тому, що ця криза, перейшовши після квітня 1992 року в русло жорстоких міжетнічних і міжконфесійних розбірок, справляє з деда-лі більшою силою дестабілізуючий вплив на становище в регіоні і світі, ставить під загрозу геополітичні інтереси, мир та безпеку багатьох країн і народів - близьких і далеких.

Потребує об’єктивного дослідження і питання про міру історичної та політичної відповідальності лівого кабульського режиму, особливо в перший період його перебування при владі (1978-1979 рр.). Як відомо, з моменту виникнення афганської кризи в працях західних авторів, а трохи пізніше і у вітчизняній “демократичній” пресі стало модним “вішати всіх собак” на ліві сили і приписувати їм вину майже за всі лиха і нещастя, що звалилися на афганський народ в останній чверті ХХ ст. Звичайно, політика і практика НДПА, як правлячої партії, були далеко не бездоганними. На ній, безперечно, лежить частина відповідальності за трагічний розвиток подій на землі Афганістану. Одначе це - лише частина правди. Звинувачувати тільки НДПА і уособлюваний нею лівий режим - значить грішити проти істини і свідомо, з недобрими політичними намірами профанувати історію. Не меншою мірою вина за трагедію Афганістану лежить і на внутрішній збройній опозиції. Вона разом з лівими, знехтувавши глибокий зміст давньої афганської мудрості “Що робиться терпінням, те не досягається війною” і, віддавши перевагу збройному насильству як головному аргументу в боротьбі за владу, відкрили шлях до жорстокої, братовбивчої війни. Особли-вого трагізму та безвихідного характеру надала афганській кризі безпосередня радянська військова присутність у цій країні. До розпалювання і посилення громадянської війни в Афганістані доклали рук і правлячі кола Заходу разом з консервативними режимами регіону, зробивши цю країну полігоном, а афганський народ - заложником свого ідеологічного протиборства зі світовим комунізмом.

Зв’язок роботи з державними програмами наукових досліджень, планами і темами. Проблематика дисертаційного дослідження безпосередньо зв’язана з науковою спрямованістю та спеціалізацією кафедри нової та новітньої історії Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського (раніше Сімферопольського державного університету) з “Історії зарубіжних країн”, визначеною Міністерством освіти України. Тема дисертації була затверджена Вченою радою Сімферопольського державного університету 25 березня 1983 року, протокол № 3. Різні розділи даної теми розробляються автором з 1973 року відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри нової і новітньої історії СДУ. Теми наукових досліджень автора з афганської проблематики було включено до Зведених планів сходознавчих досліджень Відділення історії АН СРСР, а потім Російської академії наук (Наукова рада з проблем сходознавства), зокрема до планів на 1995-1999 рр.

Цілі та завдання дослідження. У зв’язку з тим, що історія приходу до влади лівих сил, зокрема початковий період їх перебування при владі, не дістали наукового опрацювання у вітчизняній та зарубіжній афганістиці і продовжують залишатися в багатьох її аспектах не вивченими до кінця, автор цієї дисертаційної праці робить спробу на підставі достовірних документів та фактів всебічно і комплексно дослідити соціально-економічні, політичні, ідеологічні та інші передумови афганської кризи, діяльність опозиції напередодні повалення монархії та республіканського режиму М.Дауда, внутрішню і зовнішню політику лівого режиму Таракі-Аміна, становище в керівництві правлячої партії та державі, ситуацію всередині і навколо Афганістану наприкінці 70-х років, глибинні джерела і наслідки афганської кризи та чинники, що започаткували її інтернаціоналізацію.

Для здійснення цих цілей потрібно розв’язати такі завдання:

- розкрити соціально-економічні, політичні, ідеологічні та інші передумови виникнення афганської кризи та її поглиблення наприкінці 60-70 років;

- показати вплив лівого чинника на суспільно-політичну боротьбу в Афганістані та зміну правлячих режимів;

- на основі прийнятих режимом Таракі-Аміна законодавчих актів та інших документів і матеріалів розглянути спрямованість, зміст, підсумки і наслідки реформ та змін, що проводилися в країні у різних сферах - економіці, політиці, системі влади та управління, правовій системі, культурі, питаннях побуту, соціально-національ-них відносинах і т.д.;

- вивчити і з’ясувати причини провалів та невдач лівого афганського режиму при проведенні ним намічених реформ і перетворень;

- проаналізувати перипетії міжфракційної боротьби та розколу в партійному і державному керівництві ДРА влітку 1978 року, що зробили НДПА і режим, який вона уособлювала, неспро-можними;

- дати характеристику зовнішньополітичної діяльності лівого кабульського режиму і міжнародного становища ДРА наприкінці 70-х років;

- розкрити анатомію афганської організованої збройної опозиції, її програми, масштаби і характер дій, а також її зв’язки та залежність від зовнішніх сил - противників лівого режиму в Кабулі;

- детально розглянути причини, характер і наслідки боротьби в самому халькістському партійно-державному керівниц-тві влітку і восени 1979 року, що призвела до кризи і краху режиму Таракі-Аміна;

- показати протиправний, антиконституційний характер рішення вищого радянського керівництва про введення військ в Афганістан.

Розв’язання поставлених вище завдань дає змогу зрозуміти в усій сукупності джерела, особливості й динаміку розвитку афганської кризи в останній третині ХХ ст., об’єктивно оцінити феномен приходу до влади лівих і діяльність “кабульського комуністичного уряду” та дії збройної опозиції наприкінці 70-х років, показати ідейну і політичну неспроможність НДПА і партійно-держав-ного керівництва ДРА, характер і масштаби ескалації втручання у внутрішньоафганські справи як з боку СРСР, так і Заходу разом з консервативними режимами регіону, а також визначити їхню вину та відповідаль-ність за афганську трагедію.

Наукова новизна поданої на захист дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній та зарубіжній афганістиці спеціальним комплексним дослідженням історії виникнення та еволюції ліводемократичного руху в Афганістані. В ній вперше поставлено і розв’язано такі основні проблеми: вплив “демократичного експерименту” на процеси розхитування підвалин влади і крах афганського абсолютизму; місце і роль лівого фактора в суспільно-політичній боротьбі в Афганістані в 60-70 рр. ХХ ст. та зміні правлячих режимів; неспроможність концепції однопартійної системи і партійно-номенклатурного тоталітаризму; особливості інтернаціоналізації афганської кризи. В роботі на новій концептуально-теоретичній основі досліджено так звану “теорію хальківської (народної) революції” та лівацько-авантюристичний курс режиму Таракі-Аміна і показано причини та наслідки його краху.

Практична значущість дисертації визначається передовсім її новизною. Вона, заповнюючи існуючу прогалину в історії Афганіс-тану останніх десятиріч ХХ ст., зв’язану з виникненням та поглибленням афганської кризи, і, зокрема, з діяльністю лівого режиму Таракі-Аміна, вводить в науко-вий оборот цілісне, систематизоване дослідження. Воно явля-тиме інтерес для фахівців-сходознав-ців, котрі займаються вивчен-ням суспільно-політичних рухів, регіональних і внутрішньодержав-них конфліктів, а також різних шляхів і способів, що викорис-товуються в країнах Сходу на урядовому рівні для подолання їх вікової соціально-економічної, політичної та культур-ної відсталості. Окрім того, подані в даній роботі висновки, узагальнення й характеристики можуть допомогти відповідним державним відомс-твам у визначенні та виробленні основ зовнішньополітичного курсу на афганському напрямі, а також бути корисними для політологів, соціологів, політиків, юристів, релігіознавців.

Дисертаційна робота може бути використана викладачами і студента-ми вищої школи під час вивчення історії Афганістану другої половини ХХ ст., а також всіма, хто цікавиться сучасними афганськими проблемами. Фактич-ний і аналітичний матеріали, що наводяться у роботі, можуть знайти застосування при розробці спеціальних курсів з таких розді-лів, як “Афганська криза: причини, проблеми, уроки”, “Ісламський фундаменталізм в Афганістані”, “Афганська збройна опозиція: витоки і цілі”, “Роль армії в політичному житті країн Сходу”, “Міжнародні відносини на Середньому Сході в другій половині ХХ ст.” та ін.

Наукові висновки, узагальнення й довідково-аналітичні дані дисертації дають змогу уточнити й виправити багато неточностей, явних помилок, суперечливих і сумнівних думок та оцінок, що зустрічаються в сучасних публікаціях про Афганістан.

Особистий внесок здобувача. Всі результати наукового дослідження дисертант отримав самостійно. Достовірність наведених у роботі фактів, явищ і подій та наукова обгрунтованість висновків і оцінок досконально перевірялися автором під час його численних службових відряджень і тривалої роботи в радянських представництвах в Афганістані з 1957 по 1990 рік. Успіхові в розв’язанні поставлених завдань дослідження сприяли володіння здобувачем національними мовами Афганістану, особисте знайомство і бесіди з багатьма відомими державними, громадськими, політичними, військовими та релігійними діячами цієї країни періоду монархії та часу правління лівих, у тому числі і у вищих ешелонах влади, а також можливості одержати доступ до закритої інформації, державних, партійних і приватних архівів.

Апробація роботи. Дана дисертаційна робота обговорювалась на засіданні кафедри нової та новітньої історії Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського, де дістала позитивну оцінку і була рекомендована до захисту. Результати досліджень з проблем дисертації автором регулярно, починаючи з 1973 р. і до цього часу, доповідалися на багатьох наукових конференціях професорсько-викладацького складу Сімферопольського державного університету, зокрема з таких питань, як “Виступ реакційного духовенства Афганістану в квітні-червні 1970 р.” (1978 р.), “Політична боротьба в Афганістані напередодні квітневої революції 1978 р.” (1979 р.), “Військова організація НДПА та її роль в перемозі квітневого збройного повстання 1978 р.” (1980 р.), “Релігія та духовенство Афганістану в суспільно-політичній боротьбі Афганістану після 1978 р.” (1981 р.), “Проблема єдності НДПА в умовах реалізації політики національного примирення” (1989 р.) і т.д. Автор брав участь і виступав з доповідями на наукових конференціях і теоретичному семінарі в Інституті сходознавства АН СРСР (1973, 1975, 1979 рр.), а також на міжнародній науковій конференції, яка проводилася в березні 1998 р. на базі Таврійського екологічного інституту (м. Сімферополь). У травні-червні 1990 р. автор на запрошення афганської сторони читав лекції з міжнародних аспектів афганської кризи в Кабульському університеті і для вищих посадових осіб Республіки Афганістан.

З проблем, викладених у дисертації, здобувач, починаючи з 1980 року, читає на історичному факультеті Сімферопольського державного університету (Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського) 50-годинний спеціальний курс “Афганська криза: причини, проблеми, уроки”.

Наукові дослідження та оцінки автора щодо афганської проблематики позитивно оцінили російські вчені-сходознавці, зокрема В.Н.Пластун та В.В.Андріанов у їхній книзі “Наджибулла. Афганістан в лабетах геополітики” (Пластун В., Андрианов В. Наджибулла. Афганистан в тисках геополитики. - М.: Б.и.,1998. - 240 с.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено здобувачем у 22 публікаціях загальним обсягом 63,46 авт. арк., у тому числі:в чотирьох особистих монографіях “Народно-демократична партія Афганістану при владі. Час Таракі-Аміна (1978-1979 рр.)” (Сімферополь: Видавництво Сімферопольського державного університету, 1999. - 359 с. - 19,1 авт. арк.), “Афганістан: країна, люди, суспільство” (Сімферополь: Видавництво Міжнароджного Таврійського еколого-політологічного університету, 1995. - 120 с. - 7,5 авт. арк.), “Зовнішня політика та міжнародні зв’язки Демократичної Республіки Афганістан” (Кабул: Госиздат, 1984. - 53 с. - Мовою дарі) і “The Foreign Policy and International Relations of the DRA” (Kabul: Government Printing Press, 1984. - 74 p.); двох колективних монографіях “Історія збройних сил Афганістану. 1747-1977” (М.: Наука, 1985. - 206 с. - 14, 68 авт. арк. - Особистий внесок здобувача - 7,98 авт. арк., розділи 4, 5 та післямова), “Коротка історія Народно-демократичної партії Афганістану. Частина перша (до перемоги Квітневої революції)” (Кабул: Б.в., 1367 (1988). - 128 с. - 7 авт. арк. - Особистий внесок здобувача - 1,5 авт. арк., розділ 5. - Мовою дарі); а також 16 статтях. Окрім того,дисертантом у 1993 р. була депонована наукова праця “Народно-демократична партія Афганістану: шлях до влади” (Сімферополь: Сімфероп. держ. ун-т, 1993. - 744 с. - 33,62 авт. арк. - Деп. в УкрНДІНТІ № 2327 Ук-93 від 18 листопада 1993). Три опублікованих роботи було написано у співавторстві з російськими вченими-афганістами. Три роботи було видано за кордоном (в Афганістані) мовами дарі та англійською.

Структура дисертаційної роботи зумовлена логікою та специфікою проблем, що в ній розглядаються, а також поставленими автором цілями і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновку і списку використаних джерел та літератури. ЇЇ загальний зміст викладено на 411 сторінках, з яких 21 сторінку займає список джерел і літератури (310 найменувань) російською мовою, мовами дарі, пушту, англійською, німецькою, французькою і турецькою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі - “Історіографія та джерельна база дисертаційного дослідження” - розкривається ступінь вивченості дисертаційної проблематики у вітчизняній та зарубіжній орієнталістиці, даються оцінки використаних джерел і літератури з точки зору їх достовірності та об’єктивності і викладаються авторська теоретична концепція й методологія дослідження.

Написання історії приходу до влади і краху лівого афганського режиму зв’язане з чималими труднощами, оскіль-ки немає цілісного архіву цього періоду. Багато її документів з різних причин або були знищені, або ж потрапили до приватних рук і стали майже недоступними для дослідників. Автор вважає для себе великою удачею зустрічі і знайомство з рядом вищих афганських партійних, державних і громадських діячів, які люб’язно надали в його розпорядження їхні особисті архіви, що містять рідкісні, ще не введені в науковий оборот документи й матеріали. Під час роботи над даною працею використовувалися також документи й матеріали з деяких архівів НДПА, що збереглися, Ради міністрів, міністерств національної оборони та закордонних справ Афганістану, проекти документів та інформаційно-аналітичні матеріали, підготовлені в радянському посольстві в Кабулі і групою радянських радників-аграрників, свідчення безпосередніх учасників описуваних у роботі подій, офіційна та приватна преса країни, в тому числі і друковані видання афганської збройної опозиції на дарі, пушту та англійській мовах.

З моменту виникнення Афганістану на географічній карті ця держава ніколи не була “терра інкогніта” для вітчизняної історіографії. Інтерес до неї особливо зріс після другої світової війни. Одним з перших у цей період суспільні рухи, внутрішню й зовнішню політику правлячих кіл Афганістану дослідив відомий радянський афганіст Р.Т.Ахрамович у своїх працях “Афганістан після другої світової війни”, “Афганістан в 1961-1966 рр.” і “Радянсько-афганські відносини” (Ахрамович Р.Т. Афганистан после второй мировой войны. Очерк истории. - М.: ИВЛ, 1961. - 177 с.; его же. Афганистан в 1961-1966 гг. Политическое положение. Конституционная реформа. - М.: Наука, 1967. - 172 с.; его же. Советско-афганские отношения. - М.: Политиздат, 1971). 1981 року вийшов друком довідник “Демок-ратична Республіка Афганістан” (Демократическая Республика Афганистан: Справочник /Отв. ред. М.Р.Арунова. - М.: Наука, 1981. - 173 с.), в якому, окрім загальних відомостей про країну та її історію, наведено лаконічну характеристику НДПА та її програми. В колективній монографії “Історія Афганістану” (История Афганистана с древнейших времен до наших дней /Отв. ред. Ю.В.Ганковский. - М.: Мысль, 1982. - 368 с.), виданій 1982 року, певну увагу було приділено діяльності афганських політичних організа-цій та угруповань, у тому числі і НДПА, та аналізові труднощів і суперечностей початкового етапу перебування при владі в країні лівого режиму. Роль і місце афганської інтелігенції в громадських рухах з початку ХХ ст. до кінця 70-х років, процеси складання опозиції монархічному й даудівському режимам, а також деякі сторінки історії НДПА було розглянуто в роботі В.Г.Коргуна “Інтелігенція у політичному житті Афганістану” (Коргун В.Г. Интеллигенция в политической жизни Афганистана. - М.: Наука, 1983. - 198 с.). 1985 року було опубліковано колективну монографію “Історія збройних сил Афганістану” (История вооруженных сил Афганистана. 1747-1977 /Отв. ред. Ю.В.Ганковский. - М.: Наука, 1985. - 206 с.), що являє перше в СРСР і за кордоном спеціальне дослідження військової організації цієї країни. В ній було показано процеси політизації армійських кіл в 60-70-х роках ХХ ст., їхні зв’язки з лівими силами країни та причини, що зумовили вихід армії на арену відкритої політичної боротьби. Радянсько-афганське співробітництво в політичній, економічній, культурній та інших сферах було висвітлено у праці Л.Б.Теплинського “Історія радянсько-афганських відносин. 1919-1987” (Теплинский Л.Б. История советско-афганских отношений. 1919-1987. - М.: Мысль, 1988. - 380 с.).

У 80-і-на початку 90-х років радянська і російська афганістика дали ряд праць, присвячених дослідженню соціально-економічних і політичних передумов афганської кризи та деяких аспектів діяльно-сті НДПА після її приходу до влади. Серед них заслуговують на увагу аналітичні праці: Г. Мурадова - “Демократична Республіка Афганістан” і “Демократична Республіка Афганістан на новому етапі Квітневої революції” (Мурадов Г. Демократическая Республика Афганистан. - М.: Знание, 1982. - 63 с. i его же. Демократическая Республика Афганистан на новом этапе Апрельской революции // Афганистан: прошлое и настоящее. - М.: Общественные науки, 1982. - С.97-111), Г.А.Полякова - “Афганістан революційний” (Поляков Г.А. Афганистан революционный. - М.: Международные отношения, 1981. - 69 с., Р.А.Ульяновс-ького - “Афганська революція на сучасному етапі”Ульяновский Р.А. Афганская революция на современном этапе // Вопросы истории КПСС. - 1982. - № 4. - С.84-95.), А.Д.Давидова - “Аграрне законодавство Демократичної Республіки Афганістан (соціально-економічний аналіз)” і “Афганістан: війни могло не бути. Селянство і реформи”Давыдов А.Д. Аграрное законодательство Демократической Республики Афганистан (социально-экономический анализ). - М.: Наука, 1984. - 182 с.; его же. Афганистан: войны могло не быть. Крестьянство и реформы. - М.: Наука, 1983. - 180 с.), В.В.Басова та Г.А.Полякова - “Афганістан: важкі долі революції”Басов В.В., Поляков Г.А. Афганистан: трудные судьбы революции. - М.: Знание, 1988. - 64 с.); “Війна в Афганістані”Война в Афганистане. - М.: Воениздат, 1991. - 367 с.) та ін. Цінні відомості та думки про ісламську опозицію в Афганістані наведено в змістовній монографії В.Н.Спольникова - “Афганістан: ісламська опозиція. Витоки і цілі”Спольников В.Н. Афганистан: исламская оппозиция. Истоки и цели. - М.: Наука, 1990. - 192 с.). Вагомий внесок в дослідження різних сторін афганської кризи зробили і українські вчені-сходознавці І.Г.МайданМайдан И.Г. Проблемы социальной базы Апрельской революции и политики национального примирения в Афганистане. - Киев: Институт социальных и экономических проблем зарубежных стран АН УССР, 1988. - 54 с.; его же. О расширении социальной базы Апрельской революции в Афганистане (1978-1987 гг.) // Освободившиеся страны: особенности социально-экономического и политического развития (70-80-е годы). Сборник научных трудов. - Киев: Наукова думка, 1988. - С.179-198; его же. Расширение социальной базы Апрельской революции в Афганистане как фактор политического урегулирования регионального конфликта // Зарубежный мир: социально-политические и экономические проблемы. Республиканский межведомственный сборник научных трудов. - Выпуск 17. - Киев:.Наукова думка, 1989. - С.84-92 и др. ), П.Ф.КирпенкоКирпенко П.Ф. Новые пути Афганистана. - Киев: Политиздат Украины, 1983. - 150 с.; його ж. Афганістан у труді й борні. - Київ: Знання, 1987. - 48 с.), І.Д.Коми-ренкоКомиренко И.Д. Политика США в отношении Демократической Республики Афганистан // Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право. Выпуск 21. - Киев, 1985. - С.37-41) і ін. Наприкінці 80-90-х років, крім того, появилося багато журнальних і газетних публікацій з афганської проблемати-ки, що мали в основному викривальний характер. Їх автори, нерідко нехтуючи принципом історизму, описують окремі епізоди того, що відбувалося в країні, у відриві від загального контексту внутрішньо-афганської кризи й обстановки навколо Афганістану тих років. І тим самим вільно чи невільно дають одностороннє, поверхове трак-тування подій.

Осібно слід відзначити видану в 1984 році під грифом “Для службового користування” тиражем лише 250 примірників колекти-вну монографію “Актуальні проблеми афганської революції” (Актуальные проблемы афганской революции. - М.: Наука, 1984. - 660 с.). Це була, мабуть, єдина солідна праця в радянській афганістиці тих років, автори якої спробували об’єктивно розглянути причинно-наслідкові зв’язки суспільно-політичної боротьби в Афганістані в новітній час, насамперед після 50-х років, і критично оцінити діяльність НДПА з моменту її виникнення. У книзі міститься дуже багатий фактологічний матеріал, причому частина його наводиться у пресі вперше. Більшість оцінок і висновків, зроблених у цій праці, не втратила своєї цінності й актуальності досі.

Оцінюючи радянську афганістику з точки зору міри розробки теми про НДПА та лівий кабульський режим, слід визнати, що видані праці розкривають лише окремі, приватні питання і проблеми їх історії. При цьому вітчизня-ні автори, на жаль, не могли, дотримуючи принципу “не нашкодь”, сказати в них багато з того, що знали, у зв’язку з делікатністю проблем внутрішньопартійної боротьби в НДПА та необхідністю захисту державних інтересів ДРА - нашого тодішнього друга, і, головне, з причини існування в ті роки суворої заборони та обме-жень на висловлення дослідниками своєї власної позиції, яка не збігалася з офіційною. Все це, разом з обмеженістю джерельної бази, перешкодило появі в радянський афганістиці спеціального, монографічного дослідження з історії Афганістану, що охоплювало б періоди до і після квітня 1978 року.

Що ж до афганських публікацій з проблем історії НДПА, то вони дуже скромні й обмежуються лише кількома брошурами. Пер-ші з них були видані ротапринтним і машинописним способами фракцією Хальк ще взимку 1975 та влітку 1976 року і ставили за мету дискредитувати свого партійного суперника - фракцію Парчам та її керівників (Народно-демократична партія Афганістану (авангард робітничого класу країни). Доповідь ЦК з нагоди 10-ї річниці утворення партії. - Кабул, 1 січня 1975. - 10 с. - Переклад з дарі (машинописний текст); Про Народно-демократичну партію Афганістану (авангард робітничого класу країни). - Кабул, 1976. - 32 с. - Переклад з дарі (машинописний текст); Парчамізм - обман трудящих мас Афганістану. - Кабул, 1976. - 8 с. - Переклад з дарі (машинописний текст)). Багато наведених у них фактів і тверджень потребують серйозного уточнення. Кілька таких же тенденційних за змістом брошурДив., напр.: Коротка історія Народно-демократичної партії Афганістану (авангарду робітничого класу країни) до Квітневої революції. - Кабул, 1978. - 102 с. - Мовою дарі (таріх-є мохтасар-є хєзб-є дємократік-є хальк-є Афганєстан та енкєлаб-є саур); Коротка біографія генерального секретаря Народно-демократичної партії Афганістану, голови Революційної ради і прем’єр-міністра ДРА Нур Мухаммада Таракі // Ди Афганєстан каланий. - Кабул, 1358 (1979). - С.4-25) побачили світ наприкінці 1978 - на початку 1979 року, коли партія знову розкололась і Парчам виявилася поза законом. В подальші роки з проблем історії партії не було видано в Афганістані жодної солідної праці, якщо не рахувати короткої довідки про НДПА у “Довіднику активіста Народно-демократичної партії Афганістану”Довідник активіста Народно-демократичної партії Афганістану. Запитання та відповіді. - [Кабул], [1982]. - 120 с. Мовою дарі) та ряду публікацій з приватних питань, наприклад, “Молодіжний рух Афганістану і роль НДПА у створенні та зміцненні ДОМА”Молодіжний рух Афганістану і роль НДПА у створенні і зміцненні ДОМА. - Кабул, 1983. - 88 с. - Мовою дарі (джомбєш-є джаванан дар Афганєстан ва накш-є ХДХА дар іджад ва ташаккол-є СДДжА)), “Створення і діяльність ДОМА в умовах перемоги і захисту Квітневої революції”Маздак, Фарід Ахмад. Створення і діяльність ДОМА в умовах перемоги і захисту Квітневої революції. - Кабул, 1365 (1968). - 90 с. - Мовою дарі (ташкіл ва фаалійат-є СДДжА дар шарайєт-є пірузі ва дєфа аз енкєлаб-є саур)). “Органи друку НДПА до перемоги Квітневої революції”Осман, Ібрагім. Органи друку НДПА до перемоги Квітневої революції. - Кабул: Видавництво Кабульського університету, 1363 (1984). - 128 с. - Мовою дарі (органха-йє нєшраті йє ХДХА кабл аз пірузі-йє енкєлаб-є саур)), “Основні напрями ідеологічної роботи нашої партії”Дехнешин, Феда Мухаммад. Основні напрями ідеологічної роботи нашої партії. - Кабул: Державний комітет по друку, 1363 (1984). - 104 с. - Мовою дарі (джєхат-є асасі-йє кар-є идєоложік-є хєзб-є ма)). Зроблена в 1984 році з ініціативи радянських викладачів Інституту суспільних наук ЦК НДПА спроба написати коротку історію партії закінчилася лише складанням проекту книгиКоротка історія НДПА. Частина перша (до перемоги Квітневої революції). - Кабул, 1988. - 128 с. - Мовою дарі (таріх-є мохтасар-є ХДХА)). Незважаючи на м’якість та обережність формулювань і оцінок з питань діяльності двох фракцій у різні періоди їхньої діяльності, книга була заблокована в ЦК НДПА і вийшла лише в кількох сотнях примірників мовою дарі, ставши, таким чином, практично недоступною для широкого читача. Табу на написання історії НДПА мотивувалось її керівниками необхідністю не ворушити тліючі вуглини міжфракційних суперечностей в ім’я збереження партійної єдності. Офіційні документи, промови і виступи Таракі та Аміна, що відносяться до даного періоду, були опубліковані в солідному за обсягом “Щорічнику Афганістану”Ди Афганєстан каланий (“Щорічник Афганістану”). 7 саур 1357-1358. - Кабул: Видавництво міністерства культури і інформації, 1358 (1979). - 1388 с. - Мовами пушту і дарі).  

Події 70-80-х років в Афганістані знайшли широке висвітле-ння в зарубіжній, передовсім американській, афганістиці. Їх вивчен-ням займалися великі авторські сили: відомі науково-дослідні центри (Гуверівський інститут з проблем війни, революції та миру при Стенфордському університеті, Рада з питань Афганістану Азіатського товариства в Нью-Йорку, Центр афганських досліджень при університеті штату Небраска в Омасі, Асоціація з питань вивчення Афганістану, Австралійський центр стратегічних оборон-них досліджень, лондонський Міжнародний інститут стратегічних досліджень, Принстонський, Корнельський та інші університети, Фонд Карнегі і т.д.), відомі учені-спеціалісти з питань Афганістану та регіону, політики, журналісти, дипломати, державний департамент США, Пентагон, ЦРУ та ін. Результатом цих досліджень стала значна кількість виданих на Заході праць, що, як правило, значні за обсягом і містять багатий фактичний матеріал, почерпнутий авторами безпосередньо в країні перебування - Афганістані. Серед них слід назвати книги: відомого американського спеціаліста з питань Афганістану та регіону Л.Дюпре - “Афганістан”Dupree, Louis. Afghanistan. - Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1980. - 778 p.), “Афганістан в 70-х”Dupree, Louis and Albert, Linette, eds. Afghanistan in the 1970-s. - New-York: Praeger, 1974); колишнього працівника американської розвідки в Афганістані А.Арнольда - “Афганістан: радянське вторгнення в перспективі” та “Дві партії комунізму в Афганістані: Парчам і Хальк”Arnold, Anthony. Afghanistan: The Soviet Invasion in Perspective. - Stanford: Hoover Institution Press, 1981. - 126 p.; idem, Afghanistan’s Two-Party Communism: Parcham and Khalq. - Stanford: Hoover Institution Press, 1983. - 242 p.) (ця праця є, мабуть, єдиною в світовій афганістиці, де робиться спроба дати узагальнене дослідження історії НДПА, і в той же час є найбільш спірною у своїх висновках та оцінках. - М.С.); кореспондента “Ассошіейтед прес” в Афганістані на початку 60-х і “Вашингтон стар” в 70-х роках Г.С.Бредшера - “Афганістан і Радянський Союз”Bradshar, Henry S. Afghanistan and the Soviet Union. - Durham: Duke University Press, 1985. - 384 p.); колишнього члена уряду З.А.Бхутто, який потім був у вигнанні в Афганістані з червня 1979 по січень 1984 року (з жовтня 1980 по березень 1983 року він був в’язнем тюрми Пулі-Чархі в Кабулі), Раджа Анвара - “Трагедія Афганістану”Anwar, Raja. The Tragedy of Afghanistan: a first-hand account. - London - New-York: Verso, 1988. - 286 p.); відомого дослідника проблем Південної та Південно-Західної Азії С.С.Харрісона - “Під покровом Афганістану”Harrison, Selig S. In Afghanistan’s Shadow: Baluch Nationalism and Soviet Temptations. - Washington, D.C.: Carnegie Endowment for International Peace, 1981. - 228 p.); дипломата, професора університету Північної Арізони та співзасновника Асоціації з питань вивчення Афганістану Л.Б.Пуллада - “Афганістан і Сполучені Штати Америки: критичні роки”Poullada, Leon B. Afghanistan and the United States: The Crucial Years // Middle East Journal. - Spring 1981. - Vol. 35, № 2. - Р. 178-190); професора історії Південно-Східної Азії Корнельского університету Р.С.Ньюелла та Ненсі П.Ньюелл - “Боротьба за Афганістан”Newell, Nancy P., and Newell, Richard S. The Struggle for Afghanistan. - Ithaca and London: Cornell University Press, 1981. - 236 p.); німецького журналіста Мартіна Бучхорна - “40 днів у Кабулі”Buchhorn, Martin. 40 Tage in Kabul. Weinheim und Basel: Beltz Verlag, 1982. - 187 p.) та ін. 1986 року вийшла друком робота відповідального працівника Пентагону, майора Дж.Коллінза “Радянське вторгнення в Афганістан. Дослідження питання про використання сили в радянській зовнішній політиці”Collins, Joseph J. The Soviet Invasion of Afghanistan. A Study in the Use of Force in Soviet Foreign Policy. - Massashusetts / Toronto: Lexington Books. - 1986. - 195 p.), а 1988 року - книга військового кореспондента газети “Індепендент” М.А.Урбана “Війна в Афганістані”Urban, Mark L. War in Afghanistan. - London: Macmillan Press, 1988. - 248 p.). Значний матеріал з “афганського питання” з пропагандистською метою публікували і широко оприлюднювали по всьому світу в ті роки засоби масової інформації та інформаційні служби західних країн, особливо США. В усіх зазначених вище працях і численних публікаціях у періодичній пресі незмінно згадувалися теми про НДПА, “кабульський марксистський уряд” та “комуністичну експансію”.

Загальна характерна риса західної афганістики цього періоду - тенденційність і упередженість поглядів та оцінок всього, що стосувалося НДПА, лівого режиму та внутрішньоафганських подій. Переважна більшість західних авторів, описуючи ті чи інші аспекти історії Афганістану, залишалася в полоні ідеології антикомунізму та офіційних політичних настанов і доктрин. Вони буквально в усьому намагалися знайти “підступи” та “приховані розрахунки” Радянського Союзу, міркуючи за вельми спрощеною схемою: оскільки зміни в країні вигідні Радянському Союзу, отже справа не обійшлася без його безпосередньої участі. При цьому дефіцит фактів і правдивої інформації здебільшого надолужувався всілякими вигадками і припущеннями. Особливо цим грішили праці А.Арнольда, Р.С.Ньюелла, Г.С.Бредшера та деяких інших авторів. Не приймаючи такі вигадки й оцінки, разом з тим, не можна не визнати безумовну радянську ідеологічну та іншу причетність до афганських подій. Ідеї боротьби за соціальну справедливість, що йшли від СРСР, підкріплені конкретною матеріальною, моральною і політичною допомогою, безперечно, надихали і підштовхували (але не підміняли) афганських лівих до радикальних дій. А втім, заради істини слід підкреслити, що до розпалювання афганського вогнища був причетний не тільки Радянський Союз. Однаковою мірою сухий хмиз в нього підкидав (з протилежного боку) і другий суб’єкт глобальної ідеологічної конфронтації - Захід разом з консервативними режимами регіону.

Політичні переміни в Афганістані в 70-х роках викликали неоднозначну реакцію в суспільних і урядових