ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Гнатюка

ШАЛАТА ОЛЕГ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 821.161.2 : 821.111(092)

[Дефо.Свіфт]

РЕЦЕПЦІЯ ТВОРЧОСТІ

ДАНІЕЛА ДЕФО І ДЖОНАТАНА СВІФТА В УКРАЇНІ

10.01.05- порівняльне літературознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Тернопіль – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрах англійської мови і теорії та історії української літератури Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Кузик Данило Миколайович,

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка,

доцент кафедри англійської мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Волков Анатолій Романович,

Чернівецький Національний університет,

імені Юрія Федьковича,

професор кафедри романської та класичної філології

(секція теорії та історії світової літератури)

кандидат філологічних наук, доцент

Гижий Владислав Любомирович,

Тернопільський державний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка,

доцент кафедри історії української літератури

Провідна установа: Львівський Національний університет імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України, кафедра світової літератури

Захист відбудеться 30.11.2001 p. o 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 58. 053. 02 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2).

Автореферат розісланий 30.10.2001 p.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І. В.Папуша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В Україні спроба комплексного дослідження рецепції творчості англійських письменників Даніела Дефо (1659? ? 1731) і Джонатана Свіфта (1667 ? 1745), творчому суперництву котрих багато завдячує література Просвітництва, здійснюється вперше. Популярність романів "Робінзон Крузо" та "Гулліверові подорожі" досі пояснювали лише їх високими художніми якостями. Недобачалися, поряд із суб'єктивною, об'єктивні причини їх широкої читаності: нові суспільні реалії у Великобританії за Ґеорга І Ганноверського (1714 ? 1727) ? занепад англійської мови і літератури, ослаблення англіканської церкви, інтернаціоналізація народних цінностей ? викликали занепокоєння громадян, тож поява нового типу романів Д. Дефо і Дж. Свіфта, хоч-не-хоч, зацікавлювала найширші читацькі кола не лише художністю, але й морально-політичною оцінкою їх поточного суспільного становища, даною найавторитетнішими в тодішній Великобританії національними мислителями.

Нині українське літературознавство відроджується на Франковому принципі: "Критика ніколи не повинна відривати проізвод від общества" (себто "твір від суспільства"). В. Жирмунський підкреслював: "Не можна також погодитися з виключенням із розгляду літературного розвитку фактів і факторів соціальних… Ми не уявляємо собі можливості виключити з вивчення сатири Свіфта той "політичний контекст", яким визначається її зміст… Це означало б закривати очі на реальні літературні факти або, користуючись порівнянням із сусідньої області ? лінгвістики, вивчати слова, не враховуючи їх значень". Для вивчення рецепції творчості Д. Дефо і Дж. Свіфта в Україні ця заувага дуже слушна, адже "Гулліверові подорожі" дослідники нерідко схильні розглядати як відповідь англіканця-консерватора Свіфта пуританинові-лібералу Дефо:

Актуальність дослідження визначається назрілою потребою узагальнюючого дослідження рецепції в Україні літератури англійського Просвітництва: у цім контексті світової слави романи-алегорії Д. Дефо "Робінзон Крузо" і Дж. Свіфта "Гулліверові подорожі" заслуговують на першочергову увагу, оскільки в Україні їх рецепція твориться більше двох століть, проте досі не досліджувалася.

Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджується з планами наукових досліджень кафедри англійської мови Дрогобицького педагогічного університету ім. Івана Франка, схвалена на об'єднаному засіданні кафедр української літератури та англійської мови Дрогобицького педагогічного інституту (нині ? пед. університету) і затверджена Бюро Наукової ради Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України з проблеми "Класична спадщина та сучасна художня література" (протокол № 1 від 19. 03. 1998 р.).

Мета дослідження — простежити власне українську рецепцію творчості Д. Дефо і Дж. Свіфта та зіставити її з рецепцією в інших національних культурах.

Задачі дослідження:

— розкрити передумови та умови написання романів-алегорій "Робінзон Крузо" і "Гулліверові подорожі" —

аргументувати сприйняття цих книг як не тільки художніх, але й високорелігійних, політично і педагогічно спрямованих пам?яток Просвітництва—

проаналізувати існуючі в Україні переклади творів Дефо і Свіфта;

Певні труднощі в роботі над темою були пов'язані передусім із браком в Україні окремих ланок у теоретично-дослідницьких розробках питань компаративістики. Існуючі у нас дисертаційні дослідження творчості Д. Дефо і Дж. Свіфта (Є.Цалюк, Л.Дєдусь, З.Сурманідзе, А.Шевель, Ю.Попов) обмежуються лише текстологічними та жанрово-стилістичними рамками.

Об'єкт дослідження: твори різних жанрів української літератури ХVIIІ – XX ст. (у тім числі ? й діаспорні), оригінальна писемна спадщина Д. Дефо та Дж. Свіфта, інших письменників літератури Англії доби Реставрації та пізнього Просвітництва (XVII ? XVIII cт.), дефо- і свіфтознавчі публікації європейськими мовами.

Методологічна основа дослідження визначена традицією і принципами українського літературознавства. Дисертант намагався уникати неоправданих узагальнень, надмірних конкретизувань. Методичні засади в цілому базуються на досягненнях вітчизняного перекладознавства, однак специфіка досліджуваних об'єктів вимагала брати до уваги й думки зарубіжної критики, передовсім англомовної. Якщо елементарним завданням будь-якого перекладу є реставрація чужомовного тексту засобами рідної мови, то, згоджуючись із визначенням Р. Зорівчак, "художній переклад має своїм надзавданням створення мовою перекладу твору, здатного справляти на читача чи слухача естетичне враження, аналогічне впливові оригіналу".

Основні методи дослідження. У вивченні рецепційного освоєння "Робінзона Крузо" та сатири Свіфта, їх впливу на літературний процес в Україні, використано логістичний та евристичний методи. Історично-літературний метод застосовувався для показу ролі М.Драгоманова як ініціатора справи перекладу українською мовою "Робінзона Крузо" в контексті Шевченківської традиції. Методами критично-зіставного й перекладознавчого аналізу напрацьовано висновки щодо якості україномовних перекладів творів Д.Дефо і Дж.Свіфта. Елементи герменевтичного та біографічного методів використано для характеристики творчості Д.Дефо і Дж.Свіфта, для показу ролі перекладів їх творів у культурному житті України.

Наукова новизна дослідження може розглядатися за кількісними і якісними показниками. До перших належить системне опрацювання багатющої творчості українських письменників, історичних та інших документів, періодики, різних чужомовних видань ХVIII-XX ст. в Україні, що стосуються Д. Дефо і Дж. Свіфта. До других ? виявлення в ході дослідження трьох якісно відмінних складових рецепції творчості Дефо і Свіфта в Україні та класифікація їх як "первинної" (кінця ХVІІІ ? середини ХІХ ст.), "просвітницької" (останньої чверті ХІХ ? початку ХХ ст.) і "радянізованої" (20 ? 80-х років ХХ ст.).

У роботі по-новому проаргументовано символічну місію, яку роман Д. Дефо відіграв у трансформації художнього мислення Т. Шевченка періоду заслання поета; розкрито цікаві факти з історії українських перекладів творів Дефо і Свіфта, показано знайомство Д. Дефо і Дж. Свіфта з історією, фольклором та менталітетом українців ? цій темі не приділялася увага у вітчизняній історіографії. Дж. Свіфт, приміром, не раз вдавався у творчості до подій зі скитсько-української минувшини, вивершуючи силу своєї сатири вдалим задіянням уривків, "цитованих дослівно з якоїсь давньої "Історії Сарматії", уживав ? як у памфлеті "Казка бочки" ? старі слов'янські прислів'я, не раз звертався до подій на теренах України в епістолярії, залишив письмовий роздум про Берестейську Унію 1596 р. тощо. Д. Дефо свій погляд на Україну частково висловив у ще не перекладеному на жодну слов'янську мову творі "Безстороння історія життя й діянь Петра Алєксіча, теперішнього царя Московії" (1723), у якому описує відлуння в Європі Полтавської битви, мовить про поразку царських військ під Нарвою 1700 р. напередодні прибуття туди козаків гетьмана І. Мазепи. "Мазепа не мав королівського титулу, але він був рівним королеві щодо влади й у всякому відношенні був рівний…", ? відзначав Д. Дефо.

Практичне значення роботи полягає, передовсім, в акумуляції інноваційного літературно-фактичного потенціалу, що надається до задіяння у філологічних науках, виховно-освітній справі. Робота містить маловідомі й невивчені матеріали, служачи якоюсь мірою джерелознавчим відсилачем при опрацюванні теми "Англо-українські літературні контакти", є корисною при вивченні конкретних персоналій, при написанні відповідних довідково-енциклопедичних статей, цікава, сміємо гадати, для усіх цінителів творчості Д. Дефо й Дж. Свіфта. Це дослідження, сподіваємося, посприяє вдосконаленню уже існуючих та здійсненню нових перекладів творів Дефо і Свіфта, викличе інтерес у дослідників і читачів літератури англійського Просвітництва, дасть матеріал для ширшого висвітлення україно-британських культурних зв'язків, для публікацій на цю тему, в тім числі ? й у мас медіа.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено і схвалено на об'єднаному засіданні кафедр теорії та історії української літератури, англійської мови та методики викладання іноземних мов Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, а також на засіданні кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Напрацювання з дисертаційної тематики апробувалися у формі доповідей та повідомлень на Міжнародних наукових конференціях "Руська трійця" і культура слов'янського світу" (Дрогобич, 1989), "Проблеми розвитку українсько-єврейських культурних зв?язків" (Київ, 1991), "Переклад і суспільний прогрес" (Дрогобич, 1998 р.), "Німецька мова в сучасному світі" (Дрогобич, 1998), на Всеукраїнських наукових конференціях у Львові, Дрогобичі, Бориславі, на щорічних звітно-наукових конференціях Дрогобицького педуніверситету (1992 ? 2000), а також у формі публікацій у збірниках і журналах (12 тематичних публікацій).

Структура та зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 264 позиції. Обсяг основного тексту дисертації — 170 стор. Повний обсяг роботи ? 190 сторінок .

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається стан вивчення даної проблеми, формулюються мета і завдання роботи, а також визначаються теоретико-методологічні засади дослідження, його новизна та науково-практичне значення.

Оскільки досліджувана тема охоплює не лише літературну рецепцію ("запозичення письменником ідей, мотивів, образів, сюжетів із творів інших письменників чи літератур з подальшим їх творчим осмисленням – трансформацією)"], а й інші види рецепції: мистецьку, ідеологічну, суспільно-громадську тощо, то окрім літературних фактів, у дослідженні оперується номінаціями пісенного та образотворчого мистецтва (пісня, живопис), зі сфери радіо- й телекомунікації, газетними і комп'ютерними сторінками, економічними об'єктами (товар ? як ото продукт "Гуллівер" АТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" і т.д.), тобто фактами металітературними. Тому у вступі також обговорюється поняттєво-критерійна терміністика мовознавчого боку досліджуваної проблеми. Філологічний аналіз базується на досягненнях українського й зарубіжного перекладознавства. До уваги береться, зокрема, ємнісне поняття "переклад", що його визначення подав І. Корунець в англомовній монографії. Аналізуючи переклади творів Д. Дефо й Дж. Свіфта, оперуємо термінологією: "точний (адекватний, послідовний, описовий, підрядковий, буквальний, дослівний, самостійний) переклад", "переказ (переробка)" тощо. До вже усталеної категорії "реципієнти" або "літератури, що зазнають впливу" (А. Волков), додаємо логічний антонім "інфлуенти" ? для термінації поняття "літератури, що впливають".

У першому розділі ? "Д. Дефо і Дж. Свіфт у контексті загального інтересу України до англійського Просвітництва" ? подано системний огляд як традиційних, уже усталених, так і нових, або по-новому висвітлених даних про рецепцію Просвітництва загалом і рецепційну конкретику деталей творів Д. Дефо і Дж. Свіфта в Україні зокрема. Велика увага приділена студіям з української та зарубіжної персоналіки, однак, поряд із цим, аналізуються й безособові рецепційні чинники ? рецепційні універсалії, статистика тощо. Основні параметри дослідження рецепційних явищ у дисертації такі: –

побутування в Україні перекладів та переробок "Робінзона Крузо" і "Гулліверових подорожей" різними мовами, історія українських перекладів тих та інших творів Дефо і Свіфта, друкованої інформації про самих просвітників та Англію їх доби; –

порівняльно-літературознавче зіставлення оцінок художньо-естетичних якостей "Робінзона Крузо" та "Гулліверових подорожей" просвітницької Європи (А. Поуп, Й. Шнабель, Руссо, Вольтер, Скотт, Ґете та ін.) із українськими оцінками другої половини ХІХ сторіччя. У дисертації обстоюється думка про незалежне від Ж.-Ж. Руссо ("Еміль", 1752), але, тим не менше, співзвучне сприйняття Т.Шевченком ("Художник", 1856) книги Дефо "Робінзон Крузо" як зразка для формування в молоді читацького смаку, ? риса, що вважається рецепційною універсалією;

? українські "робінзонади": від "робінзонад" Ж. Верна й А. Меґ?ю у перекладах Марка Вовчка, від педагогічної "робінзонади" С. Коваліва "На прічках" (1900) ? до історичної "робінзонади" І.Федіва та В. Золотопольця (Отамановського) "Син України" (1919), гуморесок Остапа Вишні ("Перша подорож" та ін.), повістей М. Трублаїні ("Шхуна "Колумб", "Лахтак"), Ю. Збанацького ("Курилові острови"), В. Нестайка ("Тореадори з Васюківки"), до новели О. Гончара "Залізний острів" із роману "Тронка"; –

острівний мотив і його композиційно-семантичні модифікації: повісті, листи і малюнки Т. Шевченка, статті й епістолярій І. Франка, перша типологізація того мотиву В. Домбровським у підручнику "Українська поетика" (1924) ? у рамках творів "під іменням авантюр, робінзонад та модерних романів-подорожей", поезія від М. Рильського до "шестидесятників" І.Драча та В. Симоненка, котрий вразив О. Гончара "прекрасним метафоричним поняттям "духовних островів";–

самотність і суспільна ізоляція: коментарі М. Драгоманова, І. Франка щодо "житій" усамітнених святих у контексті старохристиянського духовного роману; самоаналогія з героєм Дефо у Т. Шевченка на засланні, де поет створив малюнок "Робінзон Крузо" та цілу серію інших на мотив притчі про блудного сина (Робінзон, за словами Дефо, ? "справжній розкаяний блудний син"); духовна самотина героя повісті Т. Шевченка "Художник"; часова й просторова одинокість, відображувана багатьма українськими митцями слова, – "європеїзованим імпресіоністом" Ю. Смолич) М. Хвильовим, О. Олесем, котрий близько 1901 р. здійснив драматизацію "Робінзона Крузо", поетами "Молодої музи", В. Симоненком ("Часто я самотній, ніби Крузо…"). Особлива увага приділена почуттю відірваності від батьківщини у письменників української діаспори: Ю. Клена, Ф. Кошелівця, С. Караванського, Б. Рубчака, поетична філософія котрого "найбільш красномовно… виявляється у вірші "П'ятниця сам".

У підрозділі 1.1. "Первинна" українська рецепція творчості Д.Дефо та Дж.Свіфта. Її засаднича оцінка Т.Шевченком" описано становлення означеної української рецепції. "Первинній" рецепції властива звісна літературна аморфність, мала популярність. Найцінніше у ній те, що, попри узагальнене образно-ідейне сприйняття творів Дефо і Свіфта, вона дарувала пересічним читачам елементарні гностично-емоційні поняття британського Просвітництва, а літераторам ? інтелектуально насичені сюжети і глибше розуміння засобів та цілей творчості. Спогади М.Старицького про захоплення "Робінзоном Крузо" у 1850-і роки друзями його юності ? серед них і М.Лисенком, враження Т.Шевченка та його сучасників від творів Дефо та Свіфта, інолітературні факти й окремі публікації у польсько- й російськомовній пресі, видаваній або поширюваній на території України на зламі ХVІІІ ? ХІХ ст., свідчать про досить широке побутування романів Дефо й Свіфта серед українських читачів тої пори. Фактологічно представлена засаднича роль Шевченкової оцінки найпопулярніших романів-алегорій світової літератури ? про Крузо та Гуллівера ? у становленні їх перекладної традиції в Україні. Високе поцінування Т. Шевченком просвітницького твору Д.Дефо виказує паралелізм з оцінкою, даною "Робінзонові Крузо" Ж.-Ж. Руссо. Турботу про виховання молодих українців на творчості Д. Дефо і Дж. Свіфта Т.Шевченко виявив не лише у творчості, а й у житті, подарувавши примірник "Робінзона Крузо" племінниці Прісі. Це було французьке видання . На книзі дарчий напис: "Любій Прісі на пам?ять од дядька Тараса Шевченка. 1959. Сентябрь 12".

Високоінтелігентного поціновувача в особі Т. Шевченка знайшло і Свіфтове слово. Шевченко, зокрема, наводить вислів сатирика – "издыхает, как отравленная крыса в норе" – у розв'язці повісті "Несчастный", указуючи: "как выразился автор "Путешествия Гулливера"... Прикро, але тема "Шевченко і Свіфт" досі перебуває поза увагою шевченкознавців. Не випадково у "Шевченківському словнику" (К., 1977) після правильного висновку, що Шевченко міг читати Свіфтів роман у перекладі Є. Коржавіна (СПб., 1772-73), голослівно стверджується, що у повісті "Несчастный" Шевченко наводив одне з порівнянь з цього роману"!? Але ж згадана цитата узята Шевченком зовсім не з твору про Гуллівера, а з листування Свіфта. Так автор "Гулліверових подорожей" висловився у листі від 21. 03. 1730 р. до свого друга й покровителя лорда Болінброка, себто, лист писаний сатириком через кілька років після видання ним "гулліверіади". Шевченко міг – принаймні частково – познайомитися зі Свіфтовим епістолярієм у виданні Вальтера Скотта (1818), котрого перекладали в Росії вже у 1820-х роках і якого мав у власній книгозбірні, скажімо, К. Брюллов. Примітно, що однодумець і друг Т. Шевченка по Кирило-Методіївському братстві М. Гулак ще у 1840-х рр. вивчав твори Дж. Свіфта в оригіналі

Підрозділ 1.2. "Основні параметри "просвітницької" рецепції (кінець ХІХ ? початок ХХ ст.)" присвячений темі усталення української рецепції алегоричних романів Дефо і Свіфта на засадах перекладів, здійснених у контексті шевченківської літературної традиції, але вже після смерті Кобзаря. Ініціатором і натхненником справи перекладу в Україні "Робінзона Крузо" ? "бессмертного творения Дефо", як у повісті "Художник" назвав цей роман Т. Шевченко, був М. Драгоманов. Над його пропозицією перекласти популярний роман Дефо замислюються М. Бучинський у Станиславові, Олена Пчілка на Волині, "Стара Громада" на чолі з М. Старицьким у Києві… Як наслідок організаторської діяльності Драгоманова, з'явилися перший вільний переказ "Робінзона Крузо" в Галичині (О. Авдиковського, 1877) і перша переробка того твору на Наддніпрянщині (Б. Грінченка; 1891), а також ? перший український переклад "Гулліверових подорожей" (Лесі Українки, 1889: дві перші подорожі; переклад утрачений).

У дослідженні "Утопія в белетристиці" (1906), розмірковуючи про століття, в якому їй хотілося б жити, Леся Українка відзначає: "З письменників ХVII в. один тільки Свіфт оригінально покористувався формою, наслідуваною з "Утопії". Його "Подоріжжя Гуллівера" можна б назвати "Перелицьованою Утопією"…. Ця оцінка, безсумнівно, посприяла усталенню сьогоднішньої типологізації роману Дж. Свіфта як "антиутопії" або "негативної утопії".

У підрозділ 1.3. "Особливості "радянізованої" ("sovietized") рецепції творчості Дефо і Свіфта в Україні" аналізується рецепційний період від "літературної дискусії" 1920-х років до кінця 1980-х. "Радянізована" рецепція багато що з доробку "просвітницької" згубила або спотворила. Усе ж втрата якості деякою мірою була компенсована кількісними здобутками: з'явилися повніші переклади романів про Крузо (Г. Орлівни, 1927) і Гуллівера (М. Іванова, 1928), що лягли в основу усіх

пізніших їх перекладних редакцій. "Радянізована" рецепція зігнорувала християнський символізм "Робінзона Крузо": коли у "просвітницькій" рецепції (включно із перекладом Г. Орлівни) точно відтворювалася реалія оригіналу ? "великий хрест" ("a great cross"), що його ставить герой на місці свого острівного порятунку, то всі наступні "атеїзовані" переклади подають тут читачеві образ "величезного стовпа"! Нині вертаємося до правди "просвітницької" рецепції: "Класичний твір Даніеля Дефо зазвучав у вимірах християнської моралі, у вимірах каяття і прощення, — сих двох могутніх рушіїв у дорозі, якою ми несемо свій хрест".

Українські свіфтіану й дефознавство неможливо уявити без таких імен, як О.Білецький, С.Родзевич, А.Шамрай, М.Соколянський, К.Забарило, В.Митрофанов, С.Гречанюк, О.Терех, Б.Бунич-Ремізов. Для роботи над даним дослідженням бралися публікації в періодиці різних часів, передмови та післямови до українських перекладів "Робінзона Крузо" (К. Малицької, О. Розенберґ, С. Родзевича, М. Соколянського, М. Міщенка) та "Гулліверових подорожей" (Олени Пчілки, О. Білецького, А. Шамрая, К. Єзерського, П. Когана, М. Мещеряка, В. Митрофанова, О. Тереха). Враховані, також, погляди біографів та критиків Дефо і Свіфта, передусім англомовних: від ХVІІІ ст. до сучасних науковців Великобританії і США (Т. Мур, Г. Дейвіс, М. Новак, І. Еренпрайз, А. Росс, Р. Кук). Позаяк кількість перевидань і редакцій перекладів романів Дефо і Свіфта в Україні немала, ? а "збільшення літературних…текстів вимагає таких оцінних процедур, як систематизація, класифікація, критичне зіставлення", ? порівняльному їх аналізові присвячені другий і третій розділи дисертації.

Другий розділ дисертації ? "Аналіз українських перекладів роману-алегорії Д. Дефо "Робінзон Крузо". Проблеми інтерпретації" ? головно стосується порівняльно-критичного аналізу якості існуючих рідномовних перекладів роману Д. Дефо. Попутно дисертант наводить власні інтерпретації – переклади окремих абзаців, речень, фраз, лексем.

Порівняльно-аналітичне дослідження україномовних видань (перекладів, переробок та переказів) "Робінзона Крузо" (1719) ? а їх відомо принаймні сімнадцять ? бачиться резонним обмежити тільки властиво перекладами. Текстуальному аналізові піддаються, зокрема, переклад Галини Орлівни (1927) і його редакції: В. Мисика (1934), В. Державина (1938), О. Хатунцевої (1965), Є. Крижевича (1985).

На якість російськомовного перекладу І. Петрова, виданого в Україні найраніше (Одеса, 1874), негативно вплинув німецькомовний посередник. Так, найважливіша сема початку твору Дефо ? батьківська заповідь вивчати закон (Дефо, академічний богослов, має тут на думці Закон Божий), – передана недвозначно: "я назначался им к судебной службе". В оригіналі ж маємо: "my father… designed me for the law". Слід пам'ятати про особливу роль Біблії в авторському задумі Д. Дефо, письменника-дисентера, якого "батько, Джон Фо, призначав до пресвітерської служби", ? як указує дефознавець А. Росс. Намагання поліпшити переклад цього місця притаманна усім виданням "Робінзона Крузо" в Україні ? від перекладу Г. Орлівни ("мій тато гадав зробити з мене адвоката") і до найновішої редакції 1985 року ("він ладив мене на юриста"). Тим часом, у перекладеному з російської мови переказі "Робінзона Крузо" (1948) К. Чуковського читаємо геть химерну річ: "Мій тато, стара хвора людина, хотів, щоб я став поважним чиновником, служив у королівському суді й одержував велику платню…" (!?). Так у "радянізованих" перекладах Крузо набув рис кар?єриста і "ворога пролетаріату". Об'єктивніша тут, вважаємо, редакційна версія В. Державина (1938): "мій батько… призначив мене вивчати право". Дисертант, однак, пропонує такий переклад: "Мій батько… призначив мене до вивчення закону". Він принаймні стилістично нейтральний, оправдовується ходом героєвої оповіді, ? адже Робінзон таки вивчає закон (Божий) упродовж острівного життя, як це заповів йому батько, ? і, водночас, є релігійно мотивованим.

Критичному розглядові піддані у дисертації літературні достоїнства перекладу "Робінзона Крузо" Г. Орлівни та його подальших модифікацій за редакціями В. Мисика, В. Державина, О. Хатунцевої, Є. Крижевича.

У третьому розділі - "Роман Дж. Свіфта "Гулліверові подорожі" в українських перекладах. Питання адекватності і стилю" ? на компаративістичних критеріях аналізуються усі україномовні переклади "Гулліверових подорожей" та інших творів Дж. Свіфта, дисертантом подаються власні альтернативні перекладні версії окремих місць, дискутуються спірні перекладознавчі питання.

Найранішою спробою освоєння в Україні "Гулліверових подорожей" слід вважати переклад перших двох частин цього твору Лесею Українкою, здійснений 1889 року (переклад утрачено).

В українському друці цей твір Дж. Свіфта уперше побачив світ у Львові. Перша частина роману в перекладі Лева Турбацького публікувалася тут у дитячому журналі "Дзвінок" від березня по вересень 1895 року. Там же, починаючи із червневого числа 1895 р. і закінчуючи вересневим 1896 р., публікувався й переклад наступної, другої частини ? "Подорож Гулівера до краю Великанів", автор якого ? Василь В-р (точне прізвище невідоме). Обидва львівські переклади видавалися окремо ? відповідно у 1906 та 1899 роках ? як "видання Руського товариства педагогічного". Тож у примітках Б. Бунича-Ремізова до перекладу 1983 р. допущена неточність: "першу частину книги" спочатку було опубліковано в перекладі українською мовою не у 1906-му, а ще в 1895-му році. У кінці ХІХ ст. (точна дата не вказана) в Україні – у Золочеві – з?явився польський переклад роману Дж. Свіфта, під назвою "Podrуze Gulliwera".

Свій український переклад першої частини "Гулліверових подорожей" ? під назвою "Пробування в Ліліпутів" ? видала у Києві 1911 р. Олена Пчілка, ? безсумнівно, врахувавши цінні інформації про Свіфтову сатиру дочки, Лесі Українки. "Подорож до краю Ліліпутів" в інтерпретації невідомого перекладача вийшла друком 1916 р. у Вінніпезі (Канада) як видання для дітей української діаспори, а в 1929 р. ? у Харкові, де той "переклад з англійської" здійснив літератор, що підписався криптонімом "Гр. З-в".

Ю. Шкрумеляк, майстерний інтерпретатор твору Д. Дефо "Робінзон Крузо", видаваного в двох частинах у Львові в 1930-х роках, переклав і всі чотири частини "Гулліверових подорожей" Дж. Свіфта, видавши їх упродовж 1932-33 років. Популярно, хай і з певною долею авторизації, Ю. Шкрумеляк відтворив як тонку іронію Д. Дефо, так і гостру сатиру Дж. Свіфта для молодіжного читача (його переклади призначалися для серії "Діточа бібліотека"). Він, зокрема, придумав такі перекладні відповідники, як "Гиржун" (Гуїгнгнм), "Каштан" (в оригіналі "а sorrel nag", букв.: "каштанового кольору лошак"), "лапути" (жителі країни Лапута) й багато інших, які легко сприймалися українською дитиною.

У 1920-х роках, після визнання А. Луначарського, що Свіфт ? "передбачливий" і "один із перших критиків буржуазного прогресу", в Україні було здійснено перший повний переклад роману Свіфта за назвою "Мандри Гуліверові" (1928). Як визнає Б. Бунич-Ремізов, той переклад М. Іванова "відтоді не раз перевидавася" і лежить в основі усіх українських редакцій роману аж до найповніших (1983, 1991). Із рецептологічними цілями нами вивчено передмови до видань згаданого перекладу роману Свіфта у таких редакціях: В. Мисика ? у виданнях 1935 і 1938 рр. (імовірно), А. Шамрая ? 1947, 1965 і 1983 рр., В. Митрофанова ? 1965 та 1968 рр., Ю. Лісняка ? 1976, 1983, 1991 рр.

Одна з найголовніших структурно-стилістичних особливостей роману Дж. Свіфта, порівняно із романом-алегорією Д. Дефо, ? це зумовлена інтелектуальністю сатири його орієнтація на дещо освіченішого читача (Р. Саузел). Недорозуміння сатири Дж. Свіфта спричиняється невдалим перекладом. Приміром, хибно відтворений у редакції 1983 р. вислів: "...ми не знаємо жодної тварини, яка б любила сіль..." привело до курйозної редакційної примітки: "помилка: травоїдні, в тому числі коні, люблять сіль". Помилка тут очевидна, але не Свіфтова. В оригіналі наведено гостру сатиру на людину, як на тварину, властиво ? сатиризується її "мудрість", що ? на кінчику язика. Це водночас ? алюзія на ворожу Британії політику німецькомовного Ґеорґа І. Синтаксичний стилізм Свіфтового речення дозволяє розуміти тут додаток двояко, ? це видно із пропонованого перекладу: "Ми бо спостерігаємо, що ніякі тварини не захоплюються нею (сіллю. ? О.Ш.), окрім людей" ("for we observe no animals to be fond of it but men"). Тобто, як смислове протиставлення: "ніякі з тварин, лише ? люди" і як поєднання: "із тварин ніякі, ? лише люди…". Інакомовність Свіфта тут добачала ще Леся Українка: "Свіфт… намалював образ щасливого життя, але не для людей, а ? для коней. Люди ввижались йому… природженими рабами, паріями природи. І він поставив паном над ними ? коня, їх звичного раба. Це нагадує прокляття суворого ізраїльського пророка: "Ви будете рабами рабів ваших"…".. На цю особливість Свіфтової сатири (докази "від протилежного) звертав увагу в передмові до останньої редакції повного перекладу "Гулліверових подорожей" А. Шамрай: "Доводячи з усім темпераментом слушність якогось абсурдного твердження, притягаючи до цього важку артилерію логічних доказів та словесної діалектики, він добивається протилежного ефекту ? розкриття абсурдності того явища, яке він ніби захищає". Авторитет Свіфта як сатирика і політичного оратора в Англії та Європі: був такий великий, що навіть Вольтер і Монтеск?є відвідали Англію з метою перейняти Свіфтів досвід у цім мистецтві.

ВИСНОВКИ

Найвагомішим параметрами української рецепції творчості Дефо і Свіфта слід вважати її функціональну повноцінність, цілковиту співставність із первинною англійською та іншими світовими рецепціями, значну відповідність авторським замислам самих просвітників. Треба думати над удосконаленням цієї рецепції, над ефективним використанням її просвітницько-гуманістичного потенціалу в навчально-виховному процесі й духовному розвитку громадян суверенної Української держави.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. "Робінзон Крузо" Дефо у світлі біблійної тематики // Слово і Час. – 1997. – № 5 - 6 – С. 53 - 55.

2. Орест Авдиковський ? перший український інтерпретатор роману Д. Дефо "Робінзон Крузо" // Шашкевичіана: Збірник наукових праць. ? Вип. 3 - 4. ? Львів - Вінніпег, 2000. ? С. 696 - 700.

3. "Робінзон Крузо" Д. Дефо і "Гулліверові подорожі" Дж. Свіфта в Україні (Рецепційно-компаративістична аналітика) // Проблеми гуманітарних наук / Наукові записки Д[рогобицького] Д[ержавного] П[едагогічного] У[ніверситету].– Вип. 7. – Дрогобич: Коло, 2001. – С. 244 – 253.

4. "Антиутопія" "Гулліверові подорожі" Дж. Свіфта в компаративістичній оцінці Лесі Українки // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. - Серія "Літературознавство". - Вип. - Тернопіль, 2001. ? С.

5. Англійська мова у житті Івана Франка // Дрогобиччина – земля Івана Франка. – Том IV. – Дрогобич: Відродження, 1997. – С. 235 - 238.

6. Даніель Дефо і Джонатан Свіфт у колі наукових інтересів Івана Франка // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Вип.1. – Дрогобич, 1995. – С. 154 - 159.

7. Даніель Дефо і Василь Симоненко: мотив острівної самотності // Асtа Рhilоlоgiса. – Vol. З. – Дрогобич, 1995. – С. 17 - 22.

8. До типології німецьких та українських робінзонад ХVIII – ХІХ ст. // Німецька мова в сучасному світі / Матеріали доповідей Міжнародної наук. конференції. ? Дрогобич: Відродження, 2000. ? С. 142 - 145.

9. Педагогічна "робінзонада" Стефана Коваліва // Філологічний збірник: Наукові праці. – Вип. 1. – Дрогобич: [Філологічний ф-т пед. ун-ту], 1998. – С. 267 - 276.

10. Зразок ділової англійської мови доби Просвітництва [Дж. Свіфт] // Шалата О.М. Історичні й методичні зауваги щодо вивчення Business English. ? Дрогобич: [Ф-т менеджменту і маркетингу пед. ун-ту], 2000. ? С.34 - 43.

11. Література Великобританії пізнього Просвітництва в рецептивній оцінці І. С. Нечуя-Левицького // Перекладознавчі студії: Український науковий збірник. – Вип. 1. ? Дрогобич: Відродження, 1999. – С. 42 - 46.

12. Тарас Шевченко та "безсмертний твір Дефо" // Дзвін. – 1999. ? № 3 – 4. – С. 142 - 146.

13. Українські проблеми у сатирі Джонатана Свіфта // Переклад і суспільний прогрес / Матеріали Міжнародної наук. конференції. – Дрогобич: Вимір, 2000. – С. 108 - 115.

АНОТАЦІЯ

Шалата О. М. Рецепція творчості Д. Дефо і Дж. Свіфта в Україні. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.05 ? порівняльне літературознавство. Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2001.

Дисертація присвячена важливій сторінці українсько-англійських літературних взаємин XVIII ? XX століть ? рецепції в Україні світової слави книг "Робінзон Крузо" і "Гулліверові подорожі", інших творів Дефо і Свіфта. Це, передусім, підсумкове осмислення відомого і незнаного матеріалу, що стосується освоєння Україною реалістичної нарації Д. Дефо та алегоричної сатири Дж. Свіфта, їх впливу на український літературний процес.

У дослідженні використано багато різних джерел, застосовано компаративістичний аналіз романів "Робінзон Крузо" і "Гулліверові подорожі" та їх українських перекладів і переказів, враховано зарубіжні критичні точки зору на творчість Дефо і Свіфта. Робота ілюстрована важливим літературним фактажем та інформацією з історії української рецепції Британського Просвітництва, вона змушує по-новому поглянути на інтегрованість у європейський культурний розвій багатьох українських письменників

Ключові слова: рецепція, переклад, перекладознавчий аналіз, інтерпретація, робінзонада, алегоричний автобіографізм, троп.

АННОТАЦИЯ

Шалата О. М. Рецепция творчества Д. Дефо и Дж. Свифта в Украине. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05 ? сравнительное литературоведение. ? Тернопольский государственный педагогический университет имени Владимира Гнатюка. Тернополь, 2001.

Диссертация посвящена важной странице украинско-английских литературных связей XVIII ? XX столетий ? рецепции в Украине мировой славы книг "Робинзон Крузо" Д.Дефо и "Путешествия Гулливера" Дж.Свифта, других произведений этих писателей. Исследование является итоговым осмыслением известного и нового материала, касающегося освоения Украиной реалистической наррации Д. Дефо и аллегорической сатиры Дж. Свифта, их влияния на украинский литературний процесс.

В исследовании использованы многие источники и применен компаративистический анализ романов "Робинзон Крузо" и "Путешествия Гулливера", а также их украинских переводов и переработок, учтены зарубежная, в т. ч. российская, критика творчества Дефо и Свифта. Работа илюстрирована важным литературным фактажем, насыщена интересной информацией по истории украинской рецепции Британского Просветительства и способствует новому взгляду на интегрированность в европейское культурное развитие многих национальных писателей.

Ключевые слова: рецепция, перевод, переводческий анализ, интерпретация, робинзонада, аллегорический автобиографизм, троп.

SUMMARY

Shalata O.M. Reception of creativity of D. Defoe and J. Swift in Ukraine. — The manuscript in a computer set.

The dissertation submitted in candidacy for the degree of candidate of philologic sciences on speciality 10.01.05 - comparative literary criticism. - Ternopil state pedagogical university named after Volodymyr Hnatiuk, Ternopil, 2001.

The dissertation is devoted to the elucidation of an important page of Ukrainian-English literary mutual relations in the XVIIIth-XXth centuries, that is, to the reception in Ukraine of the most popular compositions of England's Enlightenment - the novels "Robinson Crusoe" by D. Defoe and "Gulliver's Travels" by J.Swift, together with some other writings of the mentioned writers. The research, first of all, is a synoptic reconsideration of both well known and new, not in awareness hitherto in Ukraine, factual and statistical material concerning perception and recognition by Ukraine of the talented allegorical and ironical prose of D. Defoe, and also ingenious satire of J. Swift, their influence on Ukrainian literary process.

One of the first in the sovereign Ukraine history, this research on comparative literary criticism differs in the large volume of the elaborated sources, philologic and linguistic - on the nostratic beginnings - analysis of the most popular allegorical and in many respects autobiographical novels about Robinson Crusoe and Lemuel Gulliver, their Ukrainian translations and renderings. Alongside Ukrainian, here many foreign viewpoints on creativity of Defoe and Swift are attached, including those, stated by the British, American, French, German, Polish and Russian experts on Defoe and Swift.

Among the principles features of the Ukrainian reception the following are of utmost recognition: three compounds, that could be defined as "primary", "enlightening" and "sovietized", have been consequently outlined to make up the general reception of Defoe's novel in Ukraine; Shewchenko's highest appreciation ("the immortal creation of Defoe") of "Robinson Crusoe" laid initial algorithms for its future national "enlightening" reception; both it and "Gulliver's Travels" initially received the status of children's books under the influence of the European continental tradition; their first complete translations in Ukrainian appeared in1927 (done by Halyna Orliwna) and 1928 (by Mykola Iwanow); in the main, the Ukrainian reception reflects basic features of Defoe's and Swift's creative conceptions, has many various elements (patriotic, of entertaining kind, robinsonades and parodies etc.) to be compared with other world ones; the virtue of unmatched usefulness of the two greatest books of Defoe and Swift for bringing up youth can by right be considered a receptional universal.

The island plot and motive of lonelihood are richly represented in Ukrainian prose and poetry, especially in the social settings of the Ukrainian Diaspora writers, the "poets of the sixties" etc., symbolizing national and spiritual liberty, nostalgic moods, individual estrangement from the stagnating society.

First renderings of "Robinson Crusoe": by O. Awdykowskyi (Lwiw, 1877), B. Chaichenko (pseud.: B. Hrinchenko; Kyїw, 1891), A Pavenskyi (Lwiw, 1900), K. Malytska (Lwiw, 1903), A. Woloshyn (Uzhhorod, 1904), V. Otamanowskyi (Kyїw, 1917) and "Gulliver's Travels": by L. Turbatskyi (Lwiw, 1895), Olena Pchilka (Kyїw, 1911), unidentified translators ? (Lwiw, 1896: "Travel to Brobdingnag") and (Winnipeg, Canada, 1916) served the mission of children's education and reading taste formation.

The dissertation compels in a new fashion to look on the integration in European and world cultural development of many national writers and artists, in particular - of Taras Shewchenko, reflects multifaceted approaches, is well illuminated with literary facts, informative about Ukraine's reception of England's Enlightenment, Restoration and, to a less extend, Victorian periods in its history.

Created by Defoe and Swift neologisms and proper names, such as Robinson Crusoe, Man Friday, parrot-the-fool, Gulliver, lilliput, houyhnhnm, yahoo and other find widespread usage in the Ukrainian language and culture.

Throughout the research references to literary links between Ukraine and Great Britain are frequently made, translational problems within the Slavonic and English speaking worlds' literatures undergo in the thesis