Харківський Державний Економічний Університет

Синіговець Ольга Миколаївна

УДК 336.64

Управління інвестиційним процесом на підприємстві

Спеціальність 08.06.02 — підприємництво, менеджмент та маркетинг

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків — 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник —---- доктор економічних наук, професор

Сивий Володимир Борисович,

Харківський державний економічний університет,

професор кафедри управління персоналом.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Дикань Володимир Леонідович,

АКЗТ "Проммонтажелектроніка", президент.

кандидат економічних наук, доцент

Ястремська Олена Миколаївна

Харківський державний економічний університет,

доцент кафедри інформаційних систем.

Провідна установа — Донецька державна академія управління,

кафедра загального і адміністративного менеджмен-ту Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Захист відбудеться "25" жовтня 2001 р. о 13-00 годині на засі-данні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського держав-ного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий "25" вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Існуючa соціально-економічна криза може бути вирішена лише завдя-ки загальній довгостроковій інвестиційній активності. Удосконален-ня інвестиційного процесу слід розглядати як з точки зору збільшення його обсягу, так і за кінцевими результатами. Управління інвестуванням суттєво змінилось у напрямку децентралізації формування ресурсів та їх вкладення. Традиційні джерела відновлення основних фондів фактично загуби-ли свою відтворювальну функцію. Амортизаційні відрахування знеці-нені інфляцією, прибуток вилучається з бюджетів усіх рівнів або використовується на поточне споживання. Залучення довгострокового креди-ту обмежується надмірно високими банківськими відсотками. Постій-но зменшується частка бюджетних асигнувань у виробничу сферу при загальному їх зменшенні. Назване вище потребує дослідження гли-би-ни та результатів кризи інвестиційного процесу, теоретичного, мето-дич-ного і практичного осмислення його змісту, джерел формування, напрямків якісного і кількісного розвитку, оцінки дисбалансу з метою інтегра-ції у світове господарство.

За кордоном теоретична і методологічна база проблеми управління інвестиційним процесом досліджена в наукових роботах Бредлі С., Дж. фон Неймана, Дж. Тьюлз, Г. Марковича, О. Моргенштерна, В. Шарпа та ін. У нашій країні слід відзначити праці таких авторів, як І.А. Бланк, В.М. Геєць, М.С. Герасимчук, О.В. Мертенс, А.А. Пересада, П.С. Рогожин, В.Я. Шевчук та ін.

Проте комплексні і системні дослідження поки що відсутні. З багатьох важливих сторін вітчизняної науки у цій області погляди неодностайні. Це відноситься як до самого змісту терміна "інвестиція", так і до методичних підходів визначення дисконту для оцінки його ефек-тивності з врахуванням динаміки макро- і мікропоказників розвитку.

Актуальність теми визначається об'єктивною необхідністю подаль-шого удосконалення існуючої практики організації, регулювання й управ-ління інвестиційною діяльністю, розробки науково обґрунтованої стратегії її здійснення з урахуванням мінливості зовнішнього і внутрішнього середо--вища для забезпечення конкурентоспроможності і ефективності виробництва. Потребує подальшого вирішення комплекс соціально-еко-но-мічних, організаційних і методичних питань, пов'язаних з управлінням інвестиційним процесом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основ-ні результати та рекомендації, наведені в дисертації, розроблено в рамках виконання науково-дослідної роботи кафедри управління трудо-вими ресурсами ХДЕУ за держбюджетною темою "Ринок праці і заробітна плата".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і методичних основ формування інвестиційного про-цесу, обґрунтування практичних рекомендацій по удосконаленню його управлінням в умовах трансформації суспільного виробництва. Для досягнення цієї мети вирішені такі задачі:

теоретично узагальнено погляди про складові механізму управління інвестиціями, проаналізовано сучасні умови здійснення законодавчої бази інвестування;

досліджено потенціальні тенденції ринку інвестиційних ресурсів в Україні;

визначено взаємопов'язані інтереси учасників інвестиційного про-це-су, їх місце і роль в забезпеченні інвестування, систематизовано особ-ливості інвестування на етапах життєвого циклу товару і під-приємства;

проаналізовано зміст інвестиційних проектів як складової частини інвестиційної програми підприємств;

обґрунтовано принципи і методи системного формування стратегії і тактики інвестиційної політики;

розглянуто можливість і подальший розвиток використання матема-тико-статистичних методів і сітьового моделювання на базі експертних досліджень при оцінці управлінських рішень.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дисертаційної роботи є складові механізму формування і управління інвестиційним процесом, резер-ви підвищення його ефективності. Об'єктом дослідження є сучасні теоретичні, концептуальні, законодавчо-правові, організаційно-економічні і мотиваційні підходи до управління інвестиційним процесом на різних рівнях господарювання.

Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу дослідження склали загальні висновки і положення економічної теорії, комплексний, системний підхід до визначення структури взаємопов’язаних компонентів і елементів інвестиційного процесу, що складають єдине ціле, логічне професійне узагальнення і математико-статистичний аналіз складних соціально-економічних проблем обґрунтування дисконтної ставки, ймо-вір--ної оцінки достовірності отриманих результатів при сітьовому моде-люванні управління інвестиційною діяльністю з використанням експерт-них даних. Використані наукові досягнення світової і вітчизняної наукової думки в галузі підвищення ефективності управління вироб-ницт-вом, законодавчі і нормативні акти з питань розвитку ринкових відносин та залучення в Україну іноземних інвестицій.

Інформаційну базу роботи склали статистичні дані Держкомстату України, Фонду держмайна, Державної комісії з цінних паперів та фон-дового ринку, Національного Банку України, статистичні дані про поточну роботу показних підприємств, результати науково-дослідних розробок, матеріали наукових конференцій, дані періодичних видань.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором, полягає в такому:

вперше:

визначено структуру та взаємопов’язані етапи інвестиційного проце-су, розкрито його зміст за управлінською ознакою;

обґрунтовано чинники забезпечення фінансової стійкості і складу інвес-тиційного портфеля, що визначають реалізацію економічної стра-тегії;

рекомендовано оцінювати ефективність управлінських рішень з вико-ристанням диференційного дисконту, розробленого на основі моде-лю-вання експертних оцінок;

дістали подальшого розвитку:

класифікація інвестиційної діяльності за предметом, об'єктом, суб'єк-том і етапами реалізації проекту, визначено їх взаємозв'язок і мето-дичні підходи до економіко-математичного моделювання управлінських рішень з використанням експертних оцінок;

теоретичне і методичне обґрунтування системного підходу до визна-чення принципів, форм і методів підвищення ефективності управління інвестиційними проектами;

пріоритетні напрямки по подоланню існуючих законодавчих, фінан-сових, соціально-економічних та інших перешкод інвестування підпри-ємств та рекомендації до їх реалізації;

удосконалено:

методи розробки стратегії інвестування в сучасних умовах з враху-ванням якісної і кількісної оцінки існуючої ринкової інфраструктури, життє-вого цик-лу товару і підприємства;

складові і cтруктуру механізму управління інвестиціями, сфор-мульовані принципи і методи його формування в умовах змінності вимог зовнішнього середовища.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. На основі використання науково обґрунтованих принципів і методів розроб-лені економіко-математичні моделі управлінських рішень, сформульова-но практичні положення і висновки щодо формування, розвитку і управління інвестиційним процесом. Конкретизовано методологію інвес-ту-вання, яка може бути використана при читанні окремих профілюючих дисциплін та в науково-дослідницькій і промисловій діяльності. Практичну цінність представляють комплексний і системний підходи до формування стратегії інвестицій на різних рівнях управління. Висновки і розробки дисер-тації можуть бути використані в різних галузях народного господарства.

Дисертаційна робота знайшла практичне застосування у ВАТХАРВЕРСТ" (акт про використання результатів від 23.11.2000 р.), прийнята до використання в навчальних дисциплінах Харківської академії економіки і права (довідка про використання результатів наукових дослі-джень № 101 від 29.11.2000 р.)

Особистий внесок здобувача. Усі наукові і практичні результати отримані особисто автором і опубліковані у відкритій пресі. До них відносяться: дослідження інвестиційного процесу як імовірної динамічної системи, особливості і складові механізму управління інвестиціями, вико-ристання системного підходу формування інвестиційних проектів, визна-чення їх етапів, оптимального об'єму і структури, використання матема-ти-ко-статистичного методу визначення достовірної вірогідності експертних оцінок у сітьовому моделюванні управлінських рішень і обґрунтування дисконту.

Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження апробовані в тезах доповідей на 3-тьому Міжнародному молодіжному форумі "Радіоелектроніка і молодь у ст."м. Харків, 1999 р.) та міжрегіональній науково-практичній конфе-ренції "Стратегія розвитку України до 2010 року" (м. Харків, 1999 р.).

Публікації. Положення і результати дослідження опубліковано у 9 наукових працях загальним обсягом 1,81 ум.-друк. арк., із них 5 — у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 175 сторінках машинописного тексту, містить 16 таблиць — 10 сторінок, 34 рисунків — 15 сторінок, 3 додатки — 13 сторінок, бібліографічний список (147 найменувань) — 10 сторінок. Обсяг основного тексту дисер-та-ції становить 129 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі, предмет та об'єкт дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, розкрито загальну методо-логію та методичні підходи до вивчення проблеми інвестування.

У першому розділі — "Основні теоретичні і методичні поло-жен-ня по управлінню інвестиціями" — конкретизовано понятійний апарат і розкрито зміст інвестиційного процесу. Запропоновано класи-фікацію інвестицій за можливими ознаками, визначені предмет, об'єкт і суб'єкт інвес-тиційної діяльності. Розглянуто теоретичні погляди і поло-ження віт-чизняних та зарубіжних вчених щодо сутності структури його складових та визначені напрями подальшого удосконалення механізму управління.

Зміст терміну "інвестиція" та її мета відрізняються в залежності від об'єкта вкладeння і предмета дослідження. Ефект від інвестицій, що перед-бачає вкладення капіталу для подальшого його примноження, може бути у випадку, якщо приріст капіталу перебільшує можливі втрати від ризику та інфляції.

Серед учених-економістів є певні суперечки у визначенні цілі інвестицій: досягнення лише прибутку, чи й соціально-економічного ефек-ту. Усі можливі цілі інвестицій узагальнюються в досягненні і прибутку, і соціально-економічного ефекту. Головна мета інвестування полягає в забезпеченні зростання якості життя. Інвестиційний процес виступає об'єк-том підприємницької діяльності. Для підприємств це значить не тільки створення прибутку або досягнення соціального ефекту, а й збільшення ринкової вартості вкладеного капіталу.

У зарубіжній літературі поняття "інвестиційний процес" розгля-дається як засіб прийняття управлінського рішення і застосовується по відношенню до реальних і фінансових інвестицій. У вітчизняній літературі до 90-х років такий підхід до складових інвестиційного процесу не засто-совувався. Відсутність альтернативних управлінських рішень, концент-ра-ція в державному управлінні складових інвестиційного процесу відбива-лись на змісті поняття і складових інвестиційного процесу, утворювало певний розрив між плануванням і освоєнням капітальних вкладень. Існую--ча практика одночасної реалізації на підприємстві взаємо-пов'яза-них, альтернативних управлінських рішень, що мають різні класифікаційні ознаки, потребує узагальнення поняття "управління інвестиційним процесом".

Під механізмом розуміється внутрішній устрій, система складових елементів і різні варіанти їх взаємозв'язку, сукупність котрих формує стан і зміст досліджуваних процесів. У дисертації визначено загально-еконо-мічний зміст механізму управління інвестиціями і його структурні скла-дові, що забезпечують ефективну взаємодію соціально-економічного, технологічного, природного, інформаційного і законодавчо-правового середо-вищ для досягнення особистого, виробничого і суспільного інтересів.

Механізм управління інвестиціями здійснює мотивацію і цілеспря-моване використання існуючого потенціалу у виробничій і соціальній сфе-рах, визначаючи принципи, форми, методи прийняття рішень. Складо-ви-ми мотиваційного впливу є соціально-економічні і фінансово-господарські інструменти, що складають єдину взаємопов'язану систему. Її ефективне функціонування можливе при додержанні принципів цілісності, інтегро-ваності, ієрархічності, динамічності, стабільності і самоорганізації.

Сутність механізму управління інвестиційним процесом полягає у формуванні законодавчо-правових і демократичних відносин між його учасниками для задоволення їх інтересів за рахунок використання системи органічно взаємопов'язаних соціально-економічних, організа-цій-них, мотиваційних, фінансових та інших форм і методів господарювання. Механізм управління інвестиціями визначає систему цілей, завдань, функ-цій і критеріїв ефективності господарювання, їх взаємоузгодженість.

Інвестування охоплює велику кількість суб'єктів, кожен з яких має потребу або надлишок грошових коштів. Населення виступає "чистим" інвестором, бо має збереження, а держава і виробництво — "чистим" їх споживачем. Напрямки формування правових, виробничих, ресурсних, конкурентних і фінансових функцій управління інвестиційним проектом у вигляді ресурсних підсистем приведені на рис. 1.

Інвестиційний процес регулюється за принципами державного управ-ління і ринкового саморегулювання. Тому структура управління дета-лі-зується на підрівнях внутрішньому, міжфірмовому, галузевому, регіо-нальному, міжрегіональному і державному. Держава забезпечує макроекономічні показники відтворення, формує привабливі умови інвес-ту-вання, забезпечує науково обґрунтовану діяльність органів держуправ-ління по ефективному залученню і раціональному використанню інвес-тицій-них ресурсів. Вона створює привабливий інвестиційний клімат, здійснює страхування інвестиційних ризиків і ефективне функціонування економіки.

Рис. 1. Підсистеми управління інвестиційним проектом

Подальшими основними напрямками покращення управління інвес-тиціями слід вважати: послідовну децентралізацію інвестиційних про-це-сів; дотримання законодавчих прав, свобод і відповідальності інвесторів; розширення змішаного фінансування; переважне залучення державних коштів для реалізації пріоритетних програм (проектів); удосконалення нормативно-правової бази інвестування, стабілізації законотворчості, лібералізації амортизаційної політики, посилення конт-ро-лю за цільовим використанням фондів амортизації і розвитку під-приємств.

Регіональне управління інвестиційним процесом є часткою загаль--но-державного і орієнтоване на раціональне поєднання терито-ріальних, галузевих і загальнодержавних інтересів. Механізм бюджет-ного фінан-сування на муніципальному рівні формує місцевий ринок інвестиційних ресурсів, який здійснюється через елементи акуму-лювання і перероз-поділу коштів. Для досягнення синергічного ефекту в дисертації обґрун-тована необхідність розмеження компетенції орга-нів державної влади і місцевого самоуправління по залученню інвестицій.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають цілі, напрямки, дже-рела інвестицій і механізм їх управлінням. Цілі, задачі і принципи державного, регіонального управління інвестиціями господарських суб'єк-тів реалізуються через такі функції: інформаційну, прогнозування, плану-вання, організації, функції координації і контролю. Вони передбачають виконання всіх видів робіт, починаючи від формування ідей до завер-шення їх реалізації: дослідження зовнішнього інвестиційного середовища засобами маркетингу, аналіз власних можливостей, прогнозування кон'юн-к-тури ринку, розробку стратегії і формування інвестиційних ресур-сів, пошук, оцінку і вибір найбільш ефективних об'єктів інвестування, фор-мування інвестиційного портфеля, поточне планування і оперативне управ--ління окремими програмами, моніторинг їх реалізації і підготовка рішень про вихід з них, удосконалення інвестиційного процесу, оцінка його ефективності. Функції управління інвестуванням підприємства поді-лені на вертикальні і на горизонтальні рівні здійснення. Вони потребують взаємодії і узгодження цілей стратегічного розвитку, їх деталізацію на рівні підприємства.

Елементи інвестиційного процесу визначаються у вигляді організа-ційно-функціональних структур, відокремлених між собою розподілом праці. Прикладні і фундаментальні дослідження матеріалізуються у фор-мі накопичення капіталу. Спільність нематеріального накопичення, об'єк-том якого є науково-технічні знання, реалізується через міжгалузеві зв'яз-ки. Такий обмін в рамках інвестиційного процесу закріплюється в формах ризикових фірм, фондів капіталу, технопаркових структур (технополіси, наукові парки, інноваційні центри, інкубатори і т. ін.). Нематеріальне нако-пичення виявляється через так звані "високі технології" у вигляді прямих інвестицій.

У другому розділі — "Зміст інвестиційного процесу в умовах трансформації економіки" — досліджена і систематизована існуюча зако-нодавча база регулювання інвестування, його децентралізація, рин-ковий механізм конкуренції, фінансове самозабезпечення підприємств. Проаналізовано стан, засоби та джерела інвестицій і їх вагомість. Дослі-джено направленість, форми і інтереси іноземних інвестицій у взаємо-зв'язку з зовнішньоекономічною діяльністю, фінансові можливості інвес-тування.

Існуюче правове регулювання інвестиційного процесу складається з внутрішньодержавної і міжнародної частин. Воно визначає зміст основ-них понять, сфери інвестування, організаційні і управлінські форми нако-пичення ресурсів, їх вкладення, страхування і регулювання. Основними складовими інструментами державного управління є держзамовлення, експертиза і стимулювання.

Внутрішньодержавне інвестиційне регулювання передбачає залу-чен-ня таких джерел: бюджетних, іноземних, вільних коштів громадян, пенсійного фонду, фондів страхування, банківсько-кредитного, амортиза-ційного, фондового ринку і розвитку підприємств. Бюджетні гарантії — основ-ний інструмент участі держави в інвестиційній діяльності. Практика централізації коштів через позабюджетні цільові фонди малоефективна і посилює тягар податків. Вибіркова підтримка окремих інвесторів набуває рис лобіювання інтересів.

У роботі розглянуті недоліки регламентування іноземних інвестицій, індексації, ускореної амортизації, використання корегуючих коефіцієнтів у відновленні основних фондів підприємств. Поки що відсутня державна концепція побудови змішаних інституцій, страхового ринку і їх злиття з єдиними загальноєвропейськими технологіями для підвищення ролі іно-зем-ного капіталу. Пенсійна система розглядається лише на концеп-туаль-ному рівні, не сформовані інститути, що її визначають, і суб'єкти, здатні акумулювати вільні кошти. Гальмує використання механізму муні-ципаль-них позик ускладнення умов досягнення надійності позикової систе-ми. Залучені кошти включаються у загальний місцевий бюджет. Відсут-ні висо-ко-прибуткові інвестиційні проекти бюджетної сфери. Обкла-даються податком залучені кошти і дивіденди за облігаціями, що посилює вимоги до прибутковості проектів.

Необхідна лібералізація механізмів нарахування, цільового вико-ристання амортизації, використання і диференційної переоцінки основних фондів, встановлення помірних процентних ставок кредитування та інше. Податковий режим інвестиційної діяльності не забезпечує стабільних умов функціонування господарчих суб'єктів і достатнього рівня само-фінансування.

Виробничі і ресурсні можливості, з точки зору внутрішнього середо-вища суб'єктів господарювання, можуть характеризувати такі дані: 3/4 основних фондів у 2010 р. досягнуть критичного віку (більше 20 років). Для їх відтворення необхідна інтенсивна інвестиційна стратегія онов-лення. Сучасні капітальні вкладення по відношенню до вартості основних виробничих фондів складають 2,2 – 2,3%. Отже, для їх заміни потрібно 50 років.

Кризове становище виробничих і ресурсних можливостей, обмеже-ність інвестицій привели до деформації структури народного госпо-дарства. Під впливом сировинної направленості експорту найбільший спад капітальних вкладень має місце в обробних галузях про-мис-ловості, що знижує інвестиційний потенціал фондостворюючих галу-зей. Для децент-ралізації ще не сформовані ринкові джерела інвес-тицій. Суб'єкти господарювання практично позбавлені власної інвес-тиційної бази.

Так, централізовані капітальні вкладення за період незалежності змен-шились з 80% до 8% від загального обсягу. У структурі бюджетних витрат доля на народне господарство скоротилась з 37,2% до 12,9%. Діюче законодавство визначає принцип самофінансування як основу вироб-ничо-господарської і інвестиційної діяльності підприємств. Однак база самофінансування неухильно знижується. Кожне друге підпри-ємст-во в Україні збиткове. Відсутність належного контролю з боку держави негативно відбивається на використанні підприємствами прибутку і амор-тизаційних відрахувань для поповнення інвестиційних коштів.

На ринку позикового капіталу поза конкуренції банківська система. Пенсійні, страхові і фонди спільного інвестування ще не виконують функ-цій акумуляції ресурсів. Ринок корпоративних цінних паперів знаходиться на стадії становлення.

Україна не має внутрішніх і зовнішніх передумов залучення значних іноземних інвестицій. Вона не конкурентоспроможна на ринку міжнарод-них капіталів і виступає в ролі реципієнта. Переважно використовується дефіцитне інвестування, яке створює тенденцію зростання внутрішнього і зовнішнього боргу.

Інвестування банками в умовах відсутності акумуляції "довгих" грошей є "грою" на ринку цінних паперів. Поява на фондовому ринку при-вабливих високоприбуткових державних облігацій стимулює використан-ня ресурсів фінансового сектора на покриття державного боргу.

Одночасно банки з значними фінансовими можливостями не ризи-кують і працюють з короткостроковими кредитами, надаючи їх під високі проценти. Роздержавлення державного майна практично не вирішило задачі залучення інвестицій на підприємництво. Практика відокремлення перспективних структурних елементів акціонерних товариств потребує науково обґрунтованих підходів. Вітчизняні і іноземні інвестиції по терито-рії країни зосереджені нерівномірно.

У роботі доведено, що однією з причин негативних тенденцій є вплив макроекономічних чинників, які відбивають пропорції відтворю-вальних процесів в умовах діючого законодавства і розвиненості ринків праці і капіталу. Рентабельність нефінансового сектора значно нижча по відношенню до інших. Порушення пропорцій розподілу, перероз-по-ділу і використання доходу не забезпечує навіть простого відтворення вироб-ництва. Для попередження диспропорцій необхідно проводити аналіз інвестицій за показниками — темпи росту обсягу, частка інвес-тицій від основних фондів, інвестиції у виробництво, інвестиції на душу населення та ін. Відсутність необхідного прибутку як кінцевої мети виступає першо-причиною низького рівня приватних інвестиційних ресур-сів. Проведені в роботі дослідження свідчать про слабкий зв'язок населення з фінансовим ринком, низький платоспроможний попит, що знижує інвестиційні мож-ливості підприємств, приводить до викривлення цінових пропорцій. Для економічного росту по мірі зростання вироб-ництва і продуктивності праці необхідно стимулювати збільшення вар-тості робочої сили.

У третьому розділі — "Основні напрямки удосконалення меха-нізму управління інвестиційним процесом" — визначені складові і розкрито зміст механізму регулювання, розглянуті питання розробки стра-тегії і тактики інвестиційної політики і інвестиційного процесу, визна-чення його етапів і диференційного дисконтування з використанням віро-гідних оцінок.

Інвестиційний процес — сукупність взаємопов'язаних і послідовно виконуємих управлінських дій за етапами вкладення капіталу. До його складу входять: розробка стратегічної мети та основних напрямків її здійснення, формування інвестиційного портфеля, управління ним і оцін-ка соціально-економічної ефективності. Під управлінням інвестиційним процесом слід розуміти цілісні дії інвестора з спрямування, узгодження, регулювання і стимулювання сукупності послідовно виконуємих етапів інвестування.

Вихідною базою розробки інвестиційної стратегії є маркетингові дослідження, визначення найбільш ефективних напрямків використання інвестиційних ресурсів і забезпечення оптимального поєднання інвес-ти-цій за різними класифікаційними ознаками, з урахуванням необхідності кон-центрації і диверсифікації інвестиційної діяльності, забезпечення надій-но-сті позикової частини. Для цього визначається оптимальний рівень виробництва, що максимізує прибуток, необхідний розмір залучен-ня капіталу, узагальнюється план-графік і грошові потоки. Оптимальна структура джерел фінансування з урахуванням фінансового лівериджу пере-віряється на критерій фінансової стійкості інвестиційного проекту і підприємства методом лінійної кореляційної функції за коефіцієнтами покрит-тя і фінансової стійкості. Оптимальна структура капіталу забез-пе-чує зменшення загальних витрат та економічного ризику і фінансову спроможність реалізації інвестиційного проекту. Принцип самоокупності та фінансування проектів на кредитній основі передбачає створення інвес-тиційного, резервного і заставного фондів з інвестиційно-запози-че-них коштів.

Для формування інвестиційного портфеля розробляється система нормативних коефіцієнтів, що характеризують мінімальний темп зростан-ня капіталу, норму поточного доходу, рівень інвестиційного ризику, долю високоліквідних інвестицій, співвідношення рівня доходу і ризику, доходу та ліквідності. За їх допомогою забезпечується збалан-сованість інвести-ційних цілей і завдань з загальною метою стратегії розвитку, урахування кон'юнктурних змін інвестиційного ринку, ефектив-не використання коштів, фінансова стійкість у довгостроковому періоді, внутрішня погодженість залучення інвестиційних джерел у часі. Соціально-економічні наслідки інвес-тиційної діяльності визначаються ринковою вартістю підприємства.

Формування раціонального інвестиційного портфеля є цілеспря-мо-ваний відбір об'єктів реального і альтернативного інвестування з ураху-ванням економічного ризику і обсягу фінансування.

Його регулювання передбачає підготовку плану реалізації за прин-ципами пооб'єктної, часової, функціональної диференціації, формування резервів, виконання контролю, розподілення відповідальності і ризику. Управління інвестиційним портфелем передбачає постійний моніторинг кон'юнктури ринку з використанням єдиної методики за попередньо визна--ченими факторами внутрішнього і зовнішнього середовищ. На завер--шення реалізації інвестиційного процесу передбачається аналіз ста-ну підприємства на стадії його життєвого циклу для можливої роз-робки нової стратегії.

Інвестиційна стратегія потребує прогнозування довгострокових якіс-них і кількісних структурних зрушень виробництва, матеріальну основу яких складає оновлення основного капіталу. Розбіжність його строків в різних галузях (матеріального і нематеріального) виробництва слід вра-хо-вувати при формуванні стратегії відтворювальних процесів.

На підприємстві науково обґрунтована стратегія повинна визна-чати строки інвестиційних витрат, враховувати зміни попиту і технології для своєчасного виведення на ринок більш конкурентоспроможної продукції. Для розрахунку етапів такої стратегії використовуються дина-мічні ряди, математико-статистична обробка яких дозволяє визначити часовий лаг інвестицій і установочні коефіцієнти вартості створеної інфраструктури. Функціонування і розвиток підприємства реалізується у формі еконо-міч-ного обґрунтування і здійснення проектів інвестування. Окремі стратегічні і оперативні частини розвитку є результатом вибо-ру пріоритетних сегмен-тів ринку, прогресивної технології, більшої доходності.

Для відібраних проектів складаються індивідуальний і узагальнений плани у вигляді логічної моделі стандарту IDEFO і сітьової моделі з експертними оцінками ймовірності строків завершення робіт, які підлягають якісному і кількісному математико-статистичному аналізу. У роботі розроблені сітьові моделі для етапу маркетингових досліджень і розробки нового товару, підготовки виробництва.

Інвестиція — товар, що має відповідні характеристики попиту і про-позиції, а також соціально-економічної ефективності. При оцінці реальних потреб в капіталовкладеннях слід враховувати конкурентоспроможність товарів і послуг. Оціночними характеристиками інвестиційного попиту є якісні і кількісні параметри розроблюваних проектів в залежності від концентрації капіталу, обсягу виробництва, прибутку і т. ін. Якість сконцент-рованого капіталу визначається його конкурентоспроможністю. Оцінка фондів враховується при розробці інвестиційних програм, визна-ченні пріоритетного розвитку підприємства.

Економічна ефективність інвестицій визначається виробничою функ-цією, критерієм якої виступає індекс загальної продуктивності. Для враху-вання часу використовується дисконт, що відбиває дохідність альтер-нативних способів вкладення капіталу з порівнюючою долею ризику. Отримані показники суттєво залежать від прийнятої ставки дисконту. Реальний розподіл безперервного грошового потоку у часі відображає дисконтування на середину періоду чи більш короткий період. Дисконт, як критерій ефективності інвестиційних проектів, відбиває рівень їх дохід-ності () з урахуванням факторів ліквідності (), ризикованості , прогнозованого темпу інфляції (), територіальних умов відтворення () з врахуванням змінності доходності по фактору () і нефакторної дохідності (). Тому його обґрунту-вання слід проводити на основі прогнозу економічних показників на перспективу.

Перспективні галузеві показники ефективності враховують фактор часу ("лаг" вкладень) і виступають як нижча межа ефективності. Середньо-галузеві економічні показники діючого виробництва корегуються з урахуванням фактору часу на 5 – 10 років наперед, визначаємого строками відтворення основних фондів. Для цього моделюються середньо-галузеві показники, визначається ефективність прогресивних підприємств, прогнозуються макроекономічні показники з використанням методу експертних оцінок. Дисконт слід корегувати з врахуванням особ-ливості регіону. Ставка дисконтування у вигляді теоретичної лінійної функції має вигляд:

(1)

У роботі з’ясувалось, що за експертними оцінками кожен впли-ваючий чинник мультиколініарно залежить від сукупності останніх. Тому їх можна розглядати як ряди динаміки , де фактор часу () враховує сукупний вплив взаємопов'язаних факторів. Розроблена економетрична модель дисконту має вигляд . Результати розрахунків за диференційною та середньою ставками дисконтування за формулою складних процентів приведені в табл. 1.

Таблиця 1

Множники дисконтування за диференційною
і середньою ставками |

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

9,32 | 10,1 | 10,88 | 11,66 | 12,44 | 13,22 | 14 | 14,78

0,915 | 0,831 | 0,749 | 0,671 | 0,597 | 0,527 | 0,462 | 0,403

0,893 | 0,797 | 0,712 | 0,636 | 0,567 | 0,507 | 0,452 | 0,404

-0,022 | -0,034 | -0,037 | -0,035 | -0,03 | 0,04 | 0,045 | 0,001

Порівняння множників дисконтування свідчить про їх відхилення, як і суми дисконту. Так, при реалізації інвестиційного проекту в розмірі 2000 грн. суми склали: за середньою ставкою доходності — 865,12 грн. і диференційною за роками — 804,76 грн. Використання диференційної ставки дисконту дозволяє більш об'єктивно оцінити ефективність інвести-ційного проекту з врахуванням періодичності виплат платежів та їх розміру.

ВИСНОВКИ

1. Необхідність впровадження науково обґрунтованих принципів, форм і методів управління інвестуванням з метою забезпечення сприят-ливих зовніш-ніх і внутрішніх умов саморозвитку підприємства, зростання продуктивної зайнятості і вартості робочої сили визначається подальшим погіршенням соціально-економічного стану в Україні, повільною транс-формацією і структуризацією виробництва.

2. Уточнено поняття і підтверджена універсальність терміна "інвес-ти--ційний процес", визначено структуру і взаємозв'язок його скла-дових.

3. Сформульовані науково обґрунтовані принципи, методи і інстру-менти системного підходу до управління інвестиціями, приведена класи-фікація і взаємозв'язок підсистем та складових елементів управління інвестиційним проектом.

4. Доведено, що децентралізація джерел фінансування не підкріп-лена державною концепцією розвитку інвестиційних джерел: бюджетних, іноземних, вільних коштів громадян і юридичних осіб у зв'язку з неузгодженістю і протиріччям соціально-економічних відносин, дизбалан-сованістю галузевих і підприємницьких цін, норм прибутку виробничих витрат, заробітної плати та інших.

5. Уточнено основні напрямки формування і розвитку ринку інвес-тицій за рахунок досягнення консенсусу інтересів загально-державних та регіо-наль-них суб'єктів господарювання і споживача, врахування етапів життє-вого циклу товару і підприємства, а також здійснення ефектив-ної науково-технічної, виробничо-господарської і соціально-економічної діяль-ності.

6. Науково обґрунтована стратегія розвитку підприємств базується на оптимізації структури інвестиційного капіталу, якісних і кількісних структурних зрушеннях відтворювальних процесів і враховує зміни ресурс-ного забезпечення, попиту, організаційно-технічного рівня, рента-бельності товару і виробництва.

7. Інвестиційний процес, спрямований на досягнення стратегічних цілей, має динамічний і ймовірний характер. Його оптимальний обсяг і структура визначаються показниками дохідності альтернативних варіан-тів, механізмами виробничого і фінансового лівериджу, надійністю повер-нення залучених коштів, дотриманням критеріїв фінансової стійкості проектів і підприємства, створенням резерву і механізму своєчасного згортання інвестування.

8. Структура інвестиційного процесу реалізується сукупністю проек-тів та їх взаємопов'язаних етапів і складових, що утворюють єдину взаємопов'язану і вірогідну систему, яка потребує використання експерт-них оцінок і їх математико-статистичної обробки.

9. При обґрунтуванні ефективності інвестиційних проектів і оцінці зростання вкладеного капіталу методом дисконтування необхідно вра-хо-вувати прогресивні галузеві показники дохідності, ліквідності, ризикова-ності, інфляцію, територіальні і регіональні особливості відтворення.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНих ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Синіговець О.М. Методичні підходи до аналізу інвестиційного процесу // Вісник ХДЕУ. — 1999. — № 2(10). — С. 19 – 21.

2. Синіговець О.М. Роль і місце інвестиційного процесу в реалізації соціально-економічної політики підприємства // Вісник ХДЕУ. — 1999. — №4(12). — С. 96.

3. Синиговец О.Н. Исследование внешних источников инвестиро-ва-ния // Вестник ХНУ им. В.Н. Каразина “Организационно-экономические усло-вия и механизмы развития экономики Украины”. — 1999. — №451 ’ . — С. 183 – 189.

4. Синиговец О.Н. Источники инвестирования предприятий // Бизнес Информ. — 1999. — №21 – . — С. 51 – 54.

5. Синиговец О.Н. Роль финансовых посредников в накоплении инвес-тиционного капитала в Украине // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна “Реструктуризація підприємств України в умовах конкурентного середо-вища: теорія і практика”. — 2000. — №479. — С. 241 – 246.

6.Синиговец О.Н. Совершенствование инвестиционного процесса // Вест-ник ХГПУ “Технический прогресс и эффективность производст-ва”. — 2000. — 128’2000. — С. 41 – 43.

7. Синіговець О.М. Методичний підхід до оцінки економічної ефек-тив-ності інвестицій // Тези міжрегіональної науково-практичної конфе-ренції “Стратегія розвитку України до 2010 року”. Секція №2: "Стратегічні напрямки економічного піднесення." — Харків: УАДУ (ХФ), 2000. — С.  – 34.

8. Синиговец О.Н. Инвестирование реструктуризации предприятий. // Зб. наук. праць за матеріалами 3-го Міжнародного молодіжного форуму "Радіоелектоніка і молодь у XXI ст." 20 – 23 квітня 1999 р. — С. – 430.

9. Синиговец О.Н. Управление трудовыми ресурсами предприятия // Зб. допов. другої міжнародної наук.-практ. конфер. молод. екон. "Сучас-ні проблеми розвитку виробництва". 27 – 18 мая 1997 г. — Харьков: АОБизнес Информ", 1997. — С. 206.

АНОТАЦІЯ

Синіговець О.М. Управління інвестиційним процесом на підприємстві. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 — підприємництво, менеджмент та мар-ке-тинг. — Харківський державний економічний університет, Харків, 2000.

Дисертація присвячена теоретичному обгрунтуванню і методич-ному забезпеченню управління інвестуванням в перехідній економіці. Визна-че-но поняття "інвестиційний процес" та його складові, розроблено класи-фі-кацію інвестиційної діяльності за предметом, об'єктом і суб'єк-том інвес-тицій. Використано комплексний, системний підхід до аналізу впливу внут-рішніх факторів і зовнішнього оточення, визначено складові меха-нізму управління інвестиційним процесом. Розкриті особ-ливості форму-вання інвестиційного процесу для забезпечення конкурентоспро-можності товару і підприємства. Управління інвестиціями досліджено як складну динамічну і вірогідну систему. Розкриті особливості форму-вання націо-нальної інвестиційної програми, виділені і розкриті її проти-річчя, виявлені основні тенденції становлення. Розглянуто питан-ня роз-робки інвести-цій-ної стратегії, що забезпечує стійкий розвиток підпри-ємства як сукупність інвестиційних проектів і використання структурно-логічних прийомів їх аналізу і оцінки. Запропоновано нові підходи до обґрунтування дисконту.

Ключові слова: інвестиційний процес, механізм управління, внут-рішнє і зовнішнє середовище, стійкий розвиток, дисконт, конкуренто-спро-можність, фондовий ринок, посередники, інфраструктура, збереження, експертна оцінка.

АННОТАЦИЯ

Синиговец О.Н. Управление инвестиционным процессом на предприятии. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата эконо-миче-ских наук по специальности 08.06.02 — предпринимательство, менедж-мент и маркетинг. — Харьковский государственный экономи-ческий университет. — Харьков, 2000.

Диссертация посвящена разработке научно обоснованных прин-ци-пов, форм и методов управления инвестированием для обес-печения саморазвития предприятий, повышения занятости и стои-мости рабочей силы. В работе конкретизирован понятийный аппарат инвестиционной деятельности, раскрыта его разноуровневая сущ-ность, содержание состав-ных элементов, предложена их клас-си-фикация.

Доказана необходимость учета тенденций и закономерностей взаимосвязи факторов внутренней и внешней среды, комплексного и системного подходов к оценке управленческих решений. Предложены методические рекомендации по оценке эффективности финансового, ресурс-ного, производственного, конкурентного потенциала предприя-тия при разработке и реализации инвестиционного проекта. Раскрыты осо-бен-ности формирования национальной инвестиционной системы, выде-ле-ны и раскрыты ее противоречия, выявлены основные тен-денции становления.

Использован комплексный системный подход к оптимизации объе-ма и структуры инвестируемых средств с учетом доходности альтер-нативных вариантов, производственного и финансового ливе-риджа. Пока--зано, что надежность возврата финансовых заимство-ваний обеспе-чивается структурой инвестиционного портфеля, их опти--мальным объе-мом и характеризуется ростом рыночной стои-мости предприятия.

Инвестиционная стратегия предприятия, основанная на учете жиз-нен-ного цикла отрасли, предприятия, технологий и товара, пред-ставляет собой научно обоснованную программу стратегического развития производства в виде взаимосвязанных инвестиционных проектов с учетом их реализации во времени.

Разработаны методические подходы к математико-статисти-ческой оценке надежности и достоверности экспертных оценок продолжи-тельности работ при сетевом моделировании управлен-ческих решений. Предложено использовать дифференцированный дис-конт, учитывающий прогрессивные отраслевые показатели по экспертным оценкам специа-листов в виде нижней границы эффектив-ности проектов.

Ключевые слова: инвестиционный процесс, механизм управ-ле-ния, внутренняя и внешняя среда предприятия, устойчивое развитие, дисконт, конкурентоспособность, фондовый рынок, посредники, инфра--структура, сбережения, экспертная оценка.

SUMMARY

Senigovets O. M. Management of investing process enterprise. — Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in specialty 08.06.02 — Enterprising Management and marketing. — Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2001.

The dissertation is devoted to theoretic basis and methodic provision with investment management in a transitional economy. Theoretic achievements in realization of their consideration in forming investment, object is defined its classification is worked out influence of investment, process are systemized. The notion "investment process", its components and object, investment, object is defined its classification is worked out influence of environment and intrafactory investing factors are analyzed methods of their cosideration in forming investment management mechanism are formulated. Peculiar of forming investment process for securing competitiveness of product and enterprise are formulated and determined. Management of investment was researched as a complex dynamic and probable system. Peculiarity of forming national investment program are defined, its conflicts are basic tendencies of investment standing are revealed. The issue of working out investment strategy is studied which provides steady enterprise development as a totality of investment projects and structural and logical ways their analysis and estimation are used. Methods of estimation are used. Methods of estimating effective investment, new approaches of discount grounding are suggested.

Key words: investment process, management mechanism, environment and intrafactory, regular (systematic) development, discount, competitiveness, stock market, mediators, infrastructure, expert estimation.

Синіговець Ольга Миколаївна

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Спеціальність 08.06.02 — підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідний за випуск Е.Ф. Кожанова

Підписано до друку 21.09.2001р. Формат 60 90 1/16.

Папір TATRA. Друк офсетний.

Обсяг 1,16 умов.-друк. арк., 0,9 обл.-вид арк. Тираж 100 при.

Зам. № 2-1181 Безкоштовно

Надруковано в учбово-виробничому видавничо-поліграфічному центрі ХНУРЕ.

61166, м.Харків, пр. Леніна, 14.