НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ДК 323.21

СПІВАК Віктор Миколайович

СОЦІАЛЬНА, ПРАВОВА ДЕРЖАВА

ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ

ДЕМОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

23.00.02 — політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ — 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури

Наукові керівники:

доктор історичних наук

ДЗЮБКО Ілля Семенович,

Київський національний університет будівництва

і архітектури, професор кафедри політичних наук

доктор політичних наук, доцент

КРЕСІНА Ірина Олексіївна,

Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України,

завідувач центру “Юридична енциклопедія”

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор

ШКЛЯР Леонід Євдокимович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень,

головний науковий співробітник

кандидат політичних наук, доцент

СМОЛЯНЮК Володимир Федорович,

Національна академія оборони України, докторант кафедри

теорії державного і військово-соціального управління

Провідна установа:

Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра політології філософського факультету

Захист відбудеться 29 червня 2001 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Автореферат розісланий 25 травня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор політичних наук В.П. ГОРБАТЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження сутності соціальної, правової держави та її ролі у розвитку демократичного суспільства зумовлена потребами теорії і практики становлення української державності, відповідних владних інститутів і політичних відносин, політичної та правової культури, повноправного входження України в цивілізоване світове співтовариство.

Визначення Конституцією України як базового завдання побудови демократичної, соціальної, правової держави поставило перед українським суспільством та його політичною елітою нові вимоги і проблеми. Водночас практика державотворення висвітлила недостатню підготовленість до кардинальних змін та реформацій теоретично-інтелектуальної частини еліти (політологів, політиків, філософів, юристів, соціологів), політиків-практиків (законодавців, урядовців, суддів, працівників органів місцевого самоврядування) і пересічних громадян.

Всупереч негараздам та проблемам у соціальній, економічній та духовній сферах політична сфера українського суспільства, ядром якої є держава, характеризується як така, що розвивається певною мірою еволюційно.

Одночасно із процесами формування інститутів громадянського суспільства, самодостатньої владної еліти та багатопартійної системи набуває дедалі більшого окреслення модель політичної модернізації суспільства.

Відтак набувають дедалі більшої актуальності дослідження базових характеристик політичної сфери суспільства взагалі й особливо таких її елементів, як політична система, держава та її інститути, на засадах загальнонаціональних інтересів та національної ідеї, технології реалізації політичної влади, специфіки політичної діяльності у різних суспільно-історичних, політико-правових і соціально-психологічних умовах. Ці та інші проблеми зумовили потребу з'ясувати ідейні витоки і сучасні уявлення про сутність таких феноменів, як правова держава, соціальна держава, громадянське суспільство як основних орієнтирів суспільного розвитку, політичних перетворень, спрямованих на втілення цінностей свободи і демократії.

Ступінь дослідження тематики дисертаційної роботи можна кваліфікувати як недостатній щодо правової держави і постановки завдань її формування в Україні, що ж до соціальної держави — як початковий. Донедавна проблематика правової держави майже зовсім ігнорувалася. Причини виникнення правової та соціальної державності вчені схильні пов'язувати з модернізаційними процесами перетворення переважно аграрних структур і феодальних форм політичної організації в сучасне індустріальне суспільство. Результат цих процесів — система, яка у політичному сенсі є представницькою демократією, а в економічному — ринковою економікою, що перебуває під контролем держави.

Ідеї, які втілились у сучасних теоріях соціальної, правової держави, тією чи іншою мірою розробляли Сократ, Платон, Арістотель, Демокріт, Цице-рон, Н.Макіавеллі, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Ж.Боден, Ш.Монтеск'є, Б.Спіноза, Т.Пейн, А.де Токвіль, І.Бентам, Г.Гегель, М.Драгоманов, М.Грушевський, С.Дністрянський, Б.Чичерін, Б.Кістяківський, В.Соловйов, Л.Петражицький, П.Новгородцев та ін.

Значна увага сучасних дослідників приділяється з'ясуванню детермінант правової держави, особливостей структурних змін у них. Слід насамперед відзначити праці таких учених, як С.Алексєєв, В.Бабкін, О.Бандурка, В.Бойцова, В.Варивдін, К.Гаджієв, В.Горбатенко, В.Куд-рявцев, В.Мадіссон, М.Михальченко, М.Мокляк, В.Нерсесянц, Д.Один-цова, Г.Світа, В.Смольнов, О.Скрипнюк, О.Скакун, В.Селіванов, А.Се-ліванов, В.Тимошенко, В.Шамрай, Ю.Шемшученко.

Проблематика соціальної, правової держави органічно пов'язана з аналізом перехідного стану життєдіяльності суспільства, тенденцій його розвитку. Цьому присвячені праці М.Баджарова (Болгарія), В.Кременя, І.Кресіної, Ф.Кирилюка, В.Панібудьласки, П.Рабіновича, В.Смолія, К.Соареса (США), Д.Фадєєва, В.Якушика.

У дослідженнях Є.Андреєва, А.Гальчинського, В.Журавського, В.Сіренка, В.Костицького розробляється ідея соціальної спрямованості держави. Дослідженню механізму взаємодії суспільства та правової держави присвячені праці В.Антоненка, В.Бабкіна, В.Лукашевої, О.Мироненка, Ф.Рудича, Г.Щедрової. Ціла низка загальнотеоретичних і методологічних проблем, пов'язаних з громадянським, індустріальним суспільством та правовою державою, міститься в працях В.Андрущенка, В.Бебика, Є.Бистрицького, М.Булатова, В.Буткевича, І.Дзюбка, В.Пазенка, В.Ребкала, Ю.Римаренка, С.Рябова, А.Сіленко, В.Табачковського, Л.Шкляра.

У галузі державознавства проблеми становлення та розвитку правової держави, громадянського суспільства дістали висвітлення у працях В.Авер'янова, І.Воронова, В.Денисова, В.Євінтова, О.Зайчука, В.Смоля-нюка, В.Степка, І.Усенка, В.Цвєткова, Ю.Шемшученка.

Важливі доробки з даних питань у галузі соціології знаходимо у працях Є.Головахи, В.Осовського.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з планом теоретичної розробки політичних, державотворчих, етнонаціональних проблем в Україні, яка здійснюється кафедрою політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури.

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження головних детермінант правової, соціальної держави та громадянського суспільства у світовій та українській політико-правовій думці; тенден-цій їх взаємодії і взаємовпливу в контексті сучасних політичних і соці-ально-економічних процесів; визначення ролі соціальної, правової держави у становленні засад та утвердженні принципів демократичного суспільства в Україні на перехідному етапі.

Визначена мета зумовила постановку та розв'язання наступних дослідницьких завдань:

·

·

·

·

·

·

Об'єктом дослідження є діалектичний взаємозв'язок процесів становлення демократичного суспільства та реалізації принципів соціальної, правової державності.

Предметом дослідження є особливості становлення соціальної, правової держави та громадянського суспільства в Україні на засадах демократії і гуманізму.

Методи дослідження. Застосування філософських, загальнонаукових і спеціальних методів забезпечило єдність гносеологічного, соціально-філософського та політологічного аналізу соціальної, правової держави, одержання найбільш достовірних наукових результатів дослідження.

Використання порівняльного та ретроспективного методів аналізу дало можливість дисертанту проаналізувати моделі соціальної, правової державності в різних країнах з метою виявлення їхніх загальних рис і специфіки, пошуку оптимальних шляхів створення передумов соціальної держави в Україні. На основі системного підходу розглянуто діяльність соціальної, правової держави як самодостатньої цілісності.

Емпіричну базу роботи становлять різні документальні джерела, статистичні матеріали, результати соціологічних досліджень. Істотно розширили джерелознавчу основу праці з порівняльного аналізу політичної практики багатьох країн, досвіду розвитку держав різноманітних форм, типів і видів, політичних інститутів у демократичних та тоталітарних суспільствах, документи і матеріали політичних партій та рухів, інших громадських організацій різної політичної спрямованості.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв'язання. У дисертації здійснено системний політологічний аналіз соціальної, правової держави як чинника демократичного суспільного розвитку в Україні. Створено цілісну концепцію становлення демократичного суспільства в Україні на основі утвердження принципів соціальної, правової державності. В межах здійсненого автором дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.

1. Сформульовано положення про дію та взаємозв'язаність у системотворчому процесі демократичного розвитку українського суспільства трьох підсистем: громадянського суспільства; соціальної, правової держави та ринкової економіки.

2. Істотно уточнено політологічне визначення соціальної держави як такої, що забезпечує внутрішній порядок та стабільність, зовнішню безпеку, гідне існування громадян; бере на себе і реально виконує обов'язки підтримки стабільного соціально-економічного становища соціуму та громадянської злагоди; активно сприяє ефективному функціонуванню основних інститутів громадянського суспільства.

3. Аргументовано положення про взаємну зумовленість соціально-регулятивної функції держави, її оптимального впливу на процес забезпечення основних прав та свобод людини і розширення сфери громадянського суспільства.

4. Доведено залежність ефективності політики соціальної держави від рівня розвитку основних засад ринкової економіки, а також політичних чинників — соціальної спрямованості політичних партій, розстановки сил у парламенті та його законотворчої діяльності, стану розвитку суспільної свідомості, зокрема поширення патерналістських чи підприємницьких настанов і стереотипів.

5. Обгрунтовано тезу про об'єктивну зумовленість демократичного розвитку суспільства (найважливішими параметрами якого є представницька демократія та соціально регульована державою ринкова економіка) станом правової, соціальної державності.

6. Доведено положення про те, що в перехідний період, коли руйнуються старі політичні інститути та структури і набувають дедалі більшої легітимізації нові відносини, засновані на активності й підприємливості громадян, роль соціальної, правової держави не знижується, а навпаки, зростає.

7. Визначено поняття економічної демократії як такого стану роз-витку суспільства, який грунтується на правових законах держави, принципах самоврядування та самореалізації і за якого забезпечується найбільш ефективне і повноцінне функціонування економічно вільних власників, а суб’єкт праці та управління працею і власністю максимально реалізує гарантовані соціально-економічні права.

8. Автор обстоює думку про те, що до сфери громадянського суспіль-ства належать не лише зумовлені приватними інтересами організації, структури, рухи, а й установи, державні органи, інститути, через які реалізуються політичні інтереси громадян. Відтак держава як політичний інститут є суб'єктом відносин у громадянському суспільстві й значною мірою забезпечує процес його всебічної демократизації.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що сформульовані в ній висновки, положення і рекомендації безпосередньо стосуються реальної політики, що проводиться в Україні, дають можливість певною мірою розширити теоретико-методологічні уявлення про соціальну, правову державу, особливості її впливу на становлення демократичного суспільства. Матеріали дослідження можуть бути використані як у науково-дослідній роботі, так і в практичній діяльності представників різних гілок влади, політичних лідерів, партійних діячів, враховані при виробленні стратегічних напрямів суспільного розвитку в Україні.

Результати дисертації можуть бути використані при аналізі соціально-політичної ситуації в Україні, вивченні перспектив розвитку суспільства, розробці та вдосконаленні соціального законодавства, а також для підготовки нормативних і спеціальних курсів, написанні підручників і навчальних посібників з теоретичної і прикладної політології, історії політичних і правових учень, конституційного права.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури, науково-практич-них конференціях, які відбувалися в цьому закладі у 1996 — 2000 роках, міжнародних науково-практичних конференціях "Етнополітичні конфлікти у посттоталітарному просторі" (Київ, 1999); "Європа — Японія — Україна: шляхи демократизації правових систем" (Київ, 2000).

Окремі положення дослідження використовувалися автором при написанні навчальних посібників з політології та права.

Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в семи наукових працях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, три видані окремими брошурами.

Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об'єктом даного дослідження, зумовила логіку та структуру дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (250 найменувань). Обсяг дисертації — 197 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність теми дослідження та ступінь її наукової розробки, визначені об'єкт і предмет, мета й завдання дисертаційної роботи; розкриті її основні методи, теоретичне і практичне значення, апробація теоретичних положень, сформульовано концептуальні положення, які відзначаються науковою новизною.

У першому розділі "Еволюція концептуального осмислення взаємо-зв’язку соціальної, правової держави та громадянського суспільства " простежується розвиток ідей, уявлень та теорій, які в ході багатовікового процесу їх політичної, економічної, соціальної та духовної модернізації в ряді країн світу стали основою утворення і функціонування соці-ально-правових суспільств. Насамперед це ідеї та уявлення про державу (поліс), справедливі закони в ній, державну владу і демократію, права і свободи людини.

У першому підрозділі Зарубіжна політична думка про основні засади соціальної, правової держави та громадянського суспільства показано, що досвід наукового осмислення сутності соціальної, правової держави, громадянського суспільства сягає спадщини видатних європей-ських мислителів — Сократа, Платона, Арістотеля, Цицерона, Н.Макіа-веллі, Г.Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж.Руссо, Ж.Бодена, Ш.Монтеск'є, Б.Спінози, Т.Пейна, А. де Токвіля, І.Бентама, Г.В.Ф.Гегеля, К.Маркса, Ф.Енгельса та ін. Так, Сократ в основу найдосконалішого державного устрою поклав такі ознаки, як мужність, мудрість, розсудливість, справедливість. Головний принцип політичної філософії Платона: єдність полісу і законів, заснованих на доброчесності та справедливості.

У Арістотеля ідеї про поліс тісно пов'язані з поглядами на право. Говорячи сучасною мовою, поліс — це правова держава. Він визначає право як "політичну справедливість", завданням якого є служіння "загальному благу".

Ідеї давньогрецьких мислителів про державу, право, справедливе облаштування суспільного життя отримали свій подальший розвиток у давньоримських мислителів. Відомі римські юристи Гай, Папініан,
Павло, Ульпіан, Модестин та інші давали тлумачення правових норм, які мали силу закону для усіх посадових осіб і суддів. Юристи не відмежовували право від моралі. Цицерон дійшов висновку, що в державі під дію закону повинні підпадати всі, а держава за своєю природою також обмежена правом. Отже, у античних мислителів поняття держави і суспільства ототожнювалися.

В епоху Середньовіччя політико-правова думка в цілому знаходилася під впливом релігійної ідеології, але поступово сформувалася важлива передумова правосвідомості — розуміння божого, священного закону. Водночас християнство значно вплинуло на виникнення демокра-тичних засад світогляду.

У ХV ст. виник світський напрям у розвитку політичної теорії. Гуманістична політична думка виробила такі основні ідеї, що увійшли в теорію конституціоналізму, як захист прав особи (насамперед політичних), встановлення рівності перед законом, необхідність правління на основі законів. Н.Макіавеллі відокремив політичне від неполітичного, провів різницю між державою і громадянським суспільством. Ж.Боден вперше встановив зв'язок між поняттями "держава" і "суверенітет", а закон у державі визначив обов'язковим для всіх, у тому числі для суверена. Держава, за Боденом, має справедливий, правовий характер, тобто діє на основі права, справедливості й законності.

Дисертант відзначає, що на генезис класичного лібералізму, становлення і розвиток політичної науки взагалі відчутно вплинули ідеї Т. Гоб-бса: про створення суверенної держави на засадах суспільного договору, про природне право і природні закони, свободу людини на підставі режиму панування закону в суспільстві.

У дисертації значна увага приділяється дослідженню внеску англійських, французьких та німецьких мислителів у розвиток концепції правової держави. Так, Дж.Локку належить ідея "поділу влади". У вченні Ш.Монтеск'є теорія поділу влади набуває цілісності, доповнюється системою політичних противаг. Ж.-Ж.Руссо сформував концепцію державної організації суспільства, заснованої на демократичних засадах, розробив теорію рівноправного суспільного договору і народного суверенітету. Німецькі філософи І.Кант та Г.В.Ф.Гегель підняли на недосяжну висоту ідею верховенства права і його розуміння як "здійснення свободи".

Тривалої і складної еволюції зазнала і категорія "громадянське суспільство". Подекуди нею окреслювалися неоднозначні й навіть протилежні явища. Наприклад, Дж.Локк тлумачив "громадянське суспільство" як форму державності, якій притаманний певний соціально-економічний і духовний зміст; Т.Пейн розумів його як сферу самореалізації приватних інтересів; Г.В.Ф.Гегель розглядав громадянське суспільство як проміжну форму людської спільності (диференціацію), яка знаходиться між сім'єю та державою і яка забезпечує життєдіяльність суспільства, реалізацію громадянських прав. Ряд сучасних авторів також вважає, що громадянське суспільство — це або суто політизоване явище (С.Перегудов), або, навпаки, виключно неполітизоване (А.Мігранян).

На початку ХІХ ст. завершилося формування ліберального напряму політичної думки. Практикою були підтверджені цінності й принципи класичного лібералізму ХVІІ ст., але й виявлені недоліки (поляризація між багатими і бідними, класові суперечності тощо). За висловом П.Новгородцева, з кінця ХІХ ст. правова держава увійшла у нову стадію розвитку.

У дисертації докладно аналізуються основні методологічні підходи до осмислення діалектики взаємозв'язку соціальної, правової держави і громадянського суспільства. Історичні концепції і моделі такого суспільства засновувалися на трьох традиціях.

Дисертант відзначає, що у Росії прихильниками ідей природного права і правової держави виступили Б.Чичерін, В.Соловйов, Л.Петра-жицький, П.Новгородцев, Б.Кістяківський, С.Гессен та ін. Зокрема, Б.Чичерін розробив учення про безумовну й абсолютну цінність життя, свободи та незалежності людини в її взаємозв'язку з державою і суспільством. П.Новгородцев підніс ідею правової держави до визнання необхідності соціальних реформ, теорії захисту слабих, охорони особистої свободи, турботи про матеріальні умови свободи, сформулював "право на гідне людське існування".

У другому підрозділі Розвиток ідей соціальної, правової державності в Україні автор зазначає, що в Україні окремі ідеї правової державності розроблялися у працях С.Оріховського, С.Яворського, Г.Ско-вороди, М.Драгоманова, М.Грушевського та інших мислителів. Вони розвивали ідеї природного права, свободи людини, суверенітету народу, справедливих законів тощо. В українській політико-правовій думці окремі положення теорії правової, соціальної державності належать О.Кістяківському, М.Владимирському-Буданову, Ф.Леонтовичу, М.Дра-гоманову, М.Грушевському, В.Липинському, С.Дністрянському.

Аналіз розвитку політичної думки дав змогу дисертанту дійти висновку, що теоретичні аспекти формування правової держави, громадянського суспільства представлені досить широко, а питання соціальної держави розроблені недостатньо. Не дістав грунтовного висвітлення комплекс проблем щодо трансформації ліберальної, правової держави в соціальну, правову державу, ролі й місця останньої у процесі становлення громадянського суспільства, механізму їхнього взаємовпливу.

У другому розділі "Соціальна, правова держава — необхідна умова забезпечення життєдіяльності демократичного суспільства" визначається поняття та розкривається сутність соціальної, правової держави, громадянського суспільства, аналізується характер їх взаємозв'язку та взаємовпливу.

У першому підрозділі Співвідношення права, закону та держави у концепції правової держави дисертант, виходячи з базових теоретичних положень про діалектику розвитку суспільства і держави (не держава зумовлює і визначає громадянське суспільство, а громадянське суспільство створює і підпорядковує своїм інтересам державу), виявив найсуттєвіші мотиви підвищення ефективності управління суспільними процесами, форми їх поєднання із соціально прийнятними методами, демократичними принципами регулювання суспільного життя.

Нині в Україні державу можна охарактеризувати як напівправову і напівсоціальну. Демократична, соціальна, правова державність ще залишається більше орієнтиром, ніж реальністю.

Суспільна система, що нині формується в Україні, тільки тоді зможе довести свою ефективність, коли буде вирішена ціла низка проблем, зокрема організації суспільного життя на демократичних засадах, принципах права, справедливості, реальному забезпеченні цілісного комплексу прав людини і громадянина.

Здійснюючи аналіз вітчизняних та зарубіжних політико-правових досліджень, дисертант дійшов висновку, що мінімізація впливу держави на розвиток суспільства в Україні, усунення її від регулювання ринковими процесами і відведення ролі "нічного вартового" в період післятоталітарного становлення є помилкою сучасної політичної еліти. Десятилітнє існування суспільства з мінімальним впливом держави призвело до небажаних явищ: занепаду економіки, зниження рівня добробуту населення, порушень гарантованих самою державою прав громадян і в кінцевому підсумку втрати авторитету України на міжнародній арені.

Автор визначає найзагальніші закономірності розвитку сучасних держав: зміна співвідношення держави і громадянського суспільства, функціональної ролі держави; пріоритет права над державою; посилення національних ознак держави при розширенні її соціальної бази; посилення міжнародно-правової залежності держав; саморозвиток держави як системи. Сучасна держава — це не лише система управління соціуму, а й певна цивілізаційна спільність, інструмент збереження екологічної рівноваги, суб'єкт коригування розвитку економіки, могутня адміністративна і фінансова структура.

У дисертації відзначається, що як держава, так і право зумовлюються суспільством. Серед різноманітних регуляторів, які діють у суспільстві (моральних, релігійних, політичних), норми права посідають чи не найголовніше місце. У правовій державі повинні бути лише правові закони. Право надає формальну рівність суб'єктам, рівність у свободі, але фактично у правовій державі ми маємо нерівність індивідів. Автор пояснює сутність правової держави, праворозуміння з позиції непозитивіз-му: право і закон — це різні поняття; людина — основа і мета правової держави; права особи — невід'ємна частина (аспект) самої людини як соціальної істоти, і тому вони повинні бути для держави метою, а не засобом; правова держава існує для людини, а не навпаки; влада і свобода, закон і право регулюються в ній під кутом зору самоцінності людини.

Проте така держава є недостатньою, оскільки нездатна забезпечити право кожного на гідне існування. Тому другою складовою демократичної, правової держави є її соціальний принцип. У другому підрозділі Соціальна держава як втілення свободи і демократії дисертант показує, що соціальна держава, здійснюючи свої цілі та принципи у формі правової державності, рухається у напрямку якнайбільшої гуманізації суспільних відносин шляхом розширення прав особистості та наповнення правових норм більш справедливим змістом. Визначальною політико-правовою ознакою, яка відрізняє правову державу від соціальної, є втручання її в процес розподілу чи перерозподілу суспільного багатства та державних ресурсів. Функції соціальної держави не обмежуються захистом слабких. Здійснюючи соціальне регулювання, держава бере на себе обов'язок підтримки стабільного соціально-економічного становища членів суспільства, соціального миру.

Демократична, соціальна, правова держава є основою стабільного і
водночас динамічного розвитку суспільства в ряді країн світу, багато в чому визначає курс політичних перетворень, орієнтованих на втілення цінностей свободи і демократії. Така держава необхідна для формування і розвитку громадянського суспільства. Із збільшенням числа інститутів громадянського суспільства (політичних партій, рухів, громадських об'єднань тощо) діяльність держави, її регулятивна роль не втрачають актуальності, хоча форми, методи, обсяг регулюючого впливу можуть змінюватися.

У третьому розділі "Становлення демократичного суспільства в Україні на засадах базових цінностей соціальної, правової держави" дисертант аналізує суспільно-політичні процеси, які відбуваються нині в Україні, за відсутності цілісної концепції трансформації її суспільно-політичного устрою.

Аналізуючи досвід зарубіжних країн, дисертант відзначає, що соціальні держави переважно є конституційними. Формою правління в державі, яка породжена суспільством, котре поставило вимогу забезпечення повного комплексу прав людини, є демократія. Поняття демократії як "режиму" і як "процедури" суспільного життя різні. Демократія як стан розвитку суспільства утверджується на основі індивідуальної свободи людини насамперед в економічній сфері. Відтак економічна демократія передує політичній. В Україні на сучасному етапі запроваджена демократія у суспільно-політичному житті як процедура. Однієї лише волі народу для формування демократії як режиму не достатньо. Як показує дисертант у першому підрозділі Місце і роль держави у розвитку економічної демократії, до обов'язкових умов становлення демократичного режиму в Україні належать: високий рівень розвитку ринкової економіки; наявність середнього класу; цілеспрямована демократична політика держави; утвердження інститутів громадянського суспільства; усвідомлення населенням значення демократичних засад та політичної активності.

Демократичну державу, на думку дисертанта, визначають такі чинники: ефективне і повноцінне функціонування економічно вільних власників; національний суверенітет; конституційне проголошення і гарантії основних прав людини; влада більшості й повага до прав меншості; рівність усіх перед законом та ін.

До цінностей політичної організації суспільства, заснованого на принципах соціальної, правової держави, належать: гуманізм (пріоритет прав людини щодо влади); демократизм (подолання відчуження особи від держави, створення широкої соціальної бази); моральність (рівно-правність і справедливість); обмеження всевладдя держави (поділ влади, створення системи стримань і противаг); соціальний характер держави (реальне забезпечення соціально-економічних і культурних прав).

Дисертант визначає основні причини зволікання й гальмування суспільно-політичних перетворень в Україні: відсутність чіткої стратегічної лінії суспільно-політичного розвитку; намагання одночасно побудувати соціальну, правову державу, в той час як західні суспільства здійснювали поступовий перехід від правової до соціальної держави; неструктурованість громадянського суспільства; низький рівень розвитку ринкової економіки і хибне уявлення про мінімальну участь держави в її регулюванні, об'єктивна неможливість швидкого запровадження демократичних інститутів у суспільстві перехідного типу; неузгодженість у діяльності гілок влади.

Ці та інші проблеми потребують глибокого осмислення з нових методологічних позицій. На думку автора, підхід до здійснення реформ в Україні має бути змінений, проводитися за формулою: добробут народу — дисципліна і порядок — реформи, а не навпаки.

Сутність глибокої системної трансформації в Україні полягає не лише в ринкових перетвореннях в економічній сфері, а й у змістовному розвитку інших чинників: соціальних, політичних, духовних.

У другому підрозділі Соціальна, правова держава головний суб’єкт процесу становлення інститутів демократії та громадянського суспіль-ства в перехідний період автор звертає увагу на те, що в Україні немає власної теорії громадянського суспільства. Порівняно із Заходом країна знаходиться в інших вихідних умовах. Еволюція західних суспільств до громадянського стану відбувалася за монархічного абсолютизму, спиралася на ідеї гуманізму, християнську мораль та протестантську етику. Дисертант поділяє думку деяких дослідників про те, що навряд чи фактично неіснуюче за тоталітаризму громадянське суспільство сприяло власному усталенню (Арато, Коген) і робить висновок: це можливо лише з допомогою держави. При цьому громадянське суспільство розглядається, по-перше, як політичний процес (рух), по-друге, як політичний інститут.

Для становлення та утвердження громадянського суспільства в Україні необхідна правова політика як конкуренція різноманітних організаційно-управлінських центрів з метою реалізації своїх цілей. Поряд з такими важливими факторами, як розвиток підприємництва, приватної власності, формування середнього класу, важливого значення у цьому процесі набувають освіта, наука, культура, інформаційна сфера. На прикладі таких держав, як Японія, Південна Корея, Тайвань, та інших автор доводить, що визначальним чинником соціальних реформ виступає інтелектуальний потенціал суспільства.

Серед позаекономічних чинників, через дію яких пролягає шлях до демократичного суспільства в Україні, велику увагу дисертант приділяє громадянській культурі. Її ключові цінності — свобода, рівність, власність, колективізм, релігія — є основою формування громадянського суспільства. Автор акцентує на важливості принципу синхронізації цивілізованих ринкових відносин, громадянського суспільства та соціальної, правової держави. Порушення цього принципу призводить до криміналізації усіх сфер суспільного життя і самої держави.

У Висновках підбито основні підсумки дослідження.

Дисертація містить теоретичні узагальнення наукових положень і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обгрунтуванні концепції ролі соціальної, правової держави в процесі становлення демократичного суспільства в Україні. Це передбачало осмислення проблем, що виникли в ході постсоціалістичної розбудови української державності; дослідження еволюції понять "правова держава", "соціальна держава", "громадянське суспільство" у світовій та вітчизняній політико-правовій думці, розкриття їх змісту і функцій; врахування зарубіжного досвіду становлення громадянського, демократичного суспільства і соціальної, правової держави; визначення особливостей українського суспільства на шляху до громадянського стану; виявлення негативних тенденцій, подолання яких уможливить успішну розбудову в Україні суспільства і держави, які базуються на загальновизнаних гуманістичних принципах.

Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному.

Рівень розвитку демократії та ринкової економіки є показником модернізації суспільства, а соціальна, правова держава — основою стабільного і водночас динамічного поступу. Така державність визначає в Україні курс політичних перетворень, орієнтованих на втілення цінностей свободи і демократії.

Правова держава — це правова форма організації і діяльності публічної влади та її взаємовідносини з індивідами як суб'єктами права. Розкрити сутність такої держави в умовах невизначеності стратегії розвитку суспільства, розвинути її теорію можливо лише з позиції непозитивістської юридично-ліберальної доктрини.

Держава, що має суверенітет, викликана до життя правом, створена для впорядкування суспільних відносин, сама обов'язково має підкорятися праву, бути правовою. Поняття правової держави передбачає максимальне обмеження влади правом. Такій державі відповідає сформоване в результаті природно-історичного розвитку громадянське суспіль-ство, в основі якого лежать права людини. Найвищим ступенем розвитку права є правове суспільство.

Незважаючи на те, що правова держава і в теорії, і на практиці має такі цінності й характеристики, як гуманізм, демократизм, моральність, вона фактично забезпечує лише громадянські та політичні права і свободи членів суспільства (права першого покоління). Основою ж стабільного і водночас динамічного розвитку суспільства, його консолідації є правова, соціальна державність. Соціальні функції держави актуалізувалися в умовах вже усталеної правової державності, стрімкого економічного зростання, розвиненого громадянського суспільства. Соціальна держава, діючи у формі правової державності, ставить за мету максимально забезпечити соціально-економічні й культурні права громадян (права другого покоління), соціальну безпеку, матеріальні умови свободи і гідності кожної людини, не підриваючи засад ринкової економіки, підприємництва, приватної власності, індивідуальної відповідальності тощо. Запорукою успіху демократичної держави в сучасних умовах є оптимальне поєднання в її розвитку правового і соціального принципів.

Становлення демократичного суспільства в Україні, тобто суспіль-ства персоноцентристського типу, можливе за утвердження цілісної системи: громадянського суспільства, соціальної, правової держави і ринкової економіки. Елементи цієї системи формуються синхронно.

Громадянське суспільство як багаторівневий феномен переважно з горизонтальними зв'язками існує і як політичний процес, рух (громадянське суспільство у становленні), і як політичний інститут (сформоване, інституціоналізоване громадянське суспільство). Українське суспільство перебуває у стані руху до громадянського стану.

Вплив держави на формування громадянського суспільства є визначальним. Утвердження демократії можливе лише за активної участі соціальної, правової держави.

Список опублікованих праць

1. Співак В.М. Поняття та цінності соціальної, правової держави // Держава і право. Зб. наук. праць. Вип. 7. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. — С. 466-476.

2. Співак В.М. Концепція правової держави в історії політичної дум-ки // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. Вип. 9. — Одеса: Одеська нац. юрид. академія, 2000. — С. 264-268.

3. Співак В.М. Коли відчиняться двері до відкритого суспільства // Віче. — 2000. — № 8. — С. 70-77.

4. Співак В.М. Громадянське суспільство і правова держава: функціонування, взаємозв'язок, взаємовплив. Політологічний аспект. — К.: Наукова думка, 1999. — 32 с.

5. Співак В.М. Громадянське суспільство і соціальна, правова держава: ідейні витоки, поняття, проблеми формування в Україні. — К.: Наукова думка, 1998. — 60 с.

6.Співак В.М. Правова держава: ідейні витоки та проблеми побудови в Україні. — К.: Наукова думка, 1997. — 55 с.

7. Співак В.М. Соціальна держава та її значення в розбудові правового, соціального суспільства. Матеріали науково-практичної конференції (квітень 1998 р.). — К.: КДТУБА, 1998. — С. 23-28.

8. Співак В.М. Правова держава — політична форма виразу громадянського суспільства // Етнополітичні конфлікти у посттоталітарному просторі. — К.: УФІМБ, 1999. — С. 186-188.

9. Політологія у схемах, таблицях, визначеннях: Навчальний посібник / Дзюбко І.С., Оніщенко І.Г., Лопаєва Д.Т. та ін. /За ред. І.С.Дзюб-ка, І.Г.Оніщенко, К.М. Левківського, З.І.Тимошенко. — К.: УФІМБ, 1999. — 161 с. (у співавторстві).

10. Цивільно-правові документи. Зразки заяв, скарг, договорів, заповітів, доручень, контрактів, актів з цивільно-правових питань. — К.: Наукова думка, 2000. — 312 с. (у співавторстві з М.Д.Бойком, М.А. Хазіним).

11. Законодавство України про шлюб і сім'ю. — К.: Наукова думка, 1998. — 237 с. (у співавторстві з В.С. Гопанчуком).

12. Цивільне право України. Загальна частина: Навчальний посібник. — К.: Наукова думка, 2000. — 304 с.(у співавторстві з І.А.Бірю-ковим, Ю.О. Заікою).

13. Право власності. Спадкове право: Навчальний посібник. — К.: Наукова думка, 2000. — 150 с. (у співавторстві з Ю.О. Заікою).

14. Кримінально-процесуальні акти дізнання та попереднього слідства. — К.: Атіка, 1999. — 277 с. (у співавторстві з М.А.Хазіним, М.Д.Бойко).

Співак В.М. Соціальна, правова держава як фактор розвитку демократичного суспільства в Україні. — Рукопис (197 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних
наук за спеціальністю 23.00.02 — політичні інститути та процеси. Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ, 2001.

У дисертації досліджується генезис поняття соціальної, правової держави та громадянського суспільства у світовій та вітчизняній політичній думці. Відзначається провідна роль суспільства в утворенні соціальної, правової держави у контексті сучасних світових державотворчих процесів. Окреслюються місце, значення держави у становленні демократичного суспільства в Україні, виходячи з реалій сучасного суспільно-політичного життя. Доводиться необхідність синхронної побудови в Україні громадянського суспільства, соціальної, правової держави і ринкової економіки як важливих елементів єдиної системи.

Розкривається значення та можливості соціальної, правової державності у забезпеченні політичних, громадянських, соціально-економічних та культурних прав людини, стабільного розвитку суспільства.

Ключові слова: соціальна держава, правова держава, громадянське суспільство, політична стабільність, демократичне суспільство, суспільна трансформація, права людини.

Спивак В.Н. Социальное, правовое государство как фактор развития демократического общества в Украине. — Рукопись (197 стр.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 — политические институты и процессы. Институт государства и права им. В.М.Корецкого НАН Украины, Киев, 2001.

В диссертации исследуется генезис понятия социального, правового государства и гражданского общества в мировой и отечественной политической мысли. Отмечается ведущая роль общества в образовании социального, правового государства в контексте современных мировых государствообразующих процессов. Показано место, значение государства в становлении демократического общества в Украине, исходя из реалий современной общественно-политической жизни. Доказывается необходимость синхронного построения в Украине гражданского общества, социального, правового государства и рыночной экономики как важных элементов единой системы.

Раскрывается значение и возможности социальной, правовой государственности в обеспечении политических, гражданских, социально-экономи-ческих и культурных прав человека, стабильного развития общества.

Гражданское общество характеризуется как совокупность преимущественно горизонтальных общественных отношений (экономических, социальных, политических, духовных), формальных и неформальных структур, которые удовлетворяют спектр потребностей и реализуют интересы индивидов или их групп, экономическую основу которого составляют отношения рыночного характера. Такое общество может сфор-мироваться только при демократическом режиме правления. Субъектом утверждения демократии, полноценных институтов гражданского общества является дееспособное государство, которое функционирует в правовом поле. Утверждается, что социальное, правовое государство является демократическим. Сущность гражданского общества, как и соответствующего ему государства, проявляется в обеспечении законных прав человека.

Анализируется развитие трансформационных процессов в Украине, раскрываются причины их торможения.

Ключевые слова: социальное государство, правовое государство, гражданское общество, политическая стабильность, демократическое общество, общественная трансформация, права человека.

Viktor Spivak. Social, legal state as the factor of democratic societyforming in Ukraine. Manuscript (197 pages).

Thesis to gain scientific degree of candidate of political science with speciality 23.00.02 — political institutes and processes. Koretskiy's Institute of State and Law of Ukrainian Academy of Science. Kyiv, 2001.

The thesis investigates the genesis of social, legal state and civil society notion in international and national legal and political thought — in the context of contemporary world state-building processes. It points the place and role of state in the formation of democratic society in Ukraine, basing on realities of contemporary social and political life. Author arguning the need for simultaneous building of civic sociefy, social, legal state and market economy in Ukraine as important components of the same system leading to open society.

The thesis highlights the importance and potential of social, legal state in assuring political, civil, social, economical, cultural human rights and in the continual development of society.

Key words: social state, legal state, civil society, political stability, democratic society, society transformation, human rights.

Підписано до друку 15.05.2001 р. Зам. № 12/04-2001.

Обсяг 1,0 друк. арк. Формат 60 90/16. Тир. 100.

Видавничий центр Інституту держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.