НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Сергієнко Валерій Вікторович

УДК 347.2 /3

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРІВ

НА ПОСТАВКУ НАФТИ

Спеціальність: 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі правових основ підприємницької діяльності Національного університету внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник – | доктор юридичних наук, професор
Косак Володимир Михайлович,
Львівський національний університет
імені Івана Франка, завідуючий кафедрою
цивільного права

Офіційні опоненти: | доктор юридичних наук,
член-кореспондент АПрН України,
професор Луць Володимир Васильович,
Прикарпатський університет
ім. Василя Стефаника, завідуючий кафедрою цивільного права та процесу

кандидат юридичних наук, доцент
Ігнатенко Вадим Миколайович,
Національна юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого, докторант кафедри
цивільного права.

Провідна установа – | Одеська національна юридична академія,
Міністерство освіти і науки України,
кафедра цивільного права, м. Одеса.

Захист відбудеться "10" листопада 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03 при Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27

Автореферат розісланий "9" жовтня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Є Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Економічна перебудова України спричинила істотні зміни суспільних відносин, у тому числі і у сфері господарської діяльності. Вона підпорядкована інтересам людини. Забезпечення гідних людини умов життя, що передбачено ст.3 Конституції України, і розвиток економіки неможливі без енергоресурсів. Домінуюче місце серед них займає нафта і газ. Розвиток ринку енергоресурсів, у тому числі ринку сирої нафти і продуктів її переробки, актуальний не тільки для України, але і світової економіки. При цьому залежність української економіки від імпорту енергоресурсів цю проблему лише ускладнює. Розвідка, видобування і реалізація вітчизняних корисних копалин в основному здійснюється на засадах підприємництва, що закріплено ст. 42 Конституції України і конкретизовано законом України “Про підприємництво”.

Враховуючи те, що всі майнові відносини між суб’єктами підприємництва засновані на договірних зобов’язаннях, то їх прояв на окремих аспектах ринку має свої особливості. Актуальність дослідження обумовлена соціально-економічним значенням ринку нафти, перспективами його розвитку й необхідністю адекватного правового забезпечення підприємництва в умовах вільного ринку. Розширення й удосконалення договірних зв’язків підприємців пов’язано із фінансовими ризиками.

Одночасно із становленням підприємництва на новій основі формується і стабілізується цивільне законодавство. Підготовка нового Цивільного кодексу України (ЦК України), масиву поточних законів і підзаконних актів, що регулюють правовідносини підприємців між собою, з споживачами і державою, потребує відповідної теоретичної бази. Безумовно, що регулювання національного ринку нафти і його окремих сегментів повинно відповідати світовим тенденціям в розвитку даних відносин і особливостям національного ринку і його інфраструктури.

У проекті ЦК України та інших законах внесено ряд прогресивних змін в зобов’язальне право, окремі види договірних зобов’язань і механізм забезпечення їх належного виконання. Особливо це стосувалось відносин з передачі у власність такого майна, як корисні копалини і енергоносії. Реалізація нафти в Україні на основі ринкових механізмів привертає увагу практиків, вчених та й спекулянтів. Це актуалізує необхідність внесення змін до чинного законодавства з метою його приведення у відповідність з вимогами ринкових перетворень у нафтогазовій сфері. Це стосується не тільки загальних проблем виконання підприємцями своїх зобов’язань, але і уточнення поняття нафти як товару, аналізу механізму правового регулювання постачання нафти і газового конденсату, ціноутворення.

Прийнятий Верховною Радою України Закон “Про нафту і газ” від 12 липня 2001 р. комплексно врегулював основні правові, економічні основи діяльності нафтогазового комплексу, одначе ряд залишив і багато проблем. Не всі його норми узгоджуються із загальними засадами цивільного права.

Відносини по постачанню нафти на рівні спеціальних монографічних робіт не проводилось, а розробки 60-70 років ХХ ст. суттєво застаріли. Регламентація відносин на ринку нафти в Україні ускладнена й тим, що окремі види договорів скопійовані з правових систем більш розвинутих в економічному відношенні держав. А їх не просто підігнати до тих економічних умов, що складаються в Україні. Усе це вимагає удосконалювання законодавства в сфері підприємництва, пов`язаного з видобуванням і реалізацією нафти, що свідчить про актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках комплексних державних програм “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки” (Економіко-правовий аспект, держ. реєстрація № 0186.0. 070869) і “Правові проблеми здійснення майнових прав в умовах ринкової економіки” (держ. реєстрація № 0186. 070867), Основними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 1996-2000 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення договірної практики підприємництва на ринку сирої нафти, належного правового забезпечення функціонування цього ринку, визначення правового становища його суб’єктів, особливостей укладання і виконання договорів на поставку нафти. Для досягнення цієї мети в дисертації поставлено для вирішення наступні завдання:–

визначити гносеологію формування національного ринку нафти і нафтопродуктів та підходи до його регулювання;–

охарактеризувати джерела правого регулювання ринку нафти і структуру правовідносин на ньому;–

з’ясувати правове становище суб’єктів національного ринку нафти;–

визначити домінуючі договірні форми відносин на ринку нафти і змоделювати їх моделі;–

дослідити особливості договору поставки нафти і визначити його місце в системі договірних зобов’язань;–

визначити механізм переходу права власності на нафту від народу України до нафтопереробних підприємств.

Об'єкт і предмет дослідження. Об’єктом даного дослідження є договірні відносини з передачі нафти у власність, а також інші майнові і організаційні відносини на ринку нафти України.

Предметом дослідження є чинне і перспективне цивільне законодавство, яке регулює приватні правовідносини на національному ринку нафти.

Методологічні і теоретичні основи роботи. Дослідження предмета і емпіричного матеріалу здійснювалося за допомогою загальноприйнятих в юридичній науці методів: діалектичного, історичного (ретроспективного і перспективного), логіко-юридич-но-го, соціологічного, системно-структурного, порівняльно-право-вого. Загальну методологічну основу проведеного дослідження складає діалектичний метод пізнання суспільних, і перш за все, економічних і правових явищ. Відносини на національному ринку нафти розглядаються як одна зі складових частин світового ринку (ринку СНД) нафти. Зазначена обставина визначає динаміку правового регулювання національного ринку нафти, здійснюваного в рамках приватного права на основі ЦК України і спеціальних нормативних актів (логіко-юридичний метод). У зв'язку з цим розглядаються деякі аспекти становлення законодавства і практика регулювання цих відносин в інших країнах (порівняльно-правовий метод). Сформульовані висновки і пропозиції стали результатом системно-структурного аналізу економічних за змістом і правових за формою відносин. Вони розглядаються як складна структурна категорія, що складається з ряду взаємозалежних елементів (об'єкт, суб'єкт, зміст, юридичний факт, норма права), кожний із котрих хоча і є елементом загальної структури, але сам по собі має самостійне значення.

Теоретичну основу дослідження, на якій сформульовані висновки, склали праці відомих українських учених-цивілістів: Ч.Н. Азі-мова, С.Д. Волошко, М.В.Гордона, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.П. Жушмана, В.М. Косака, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, В.П. Маслова, О.А. Підопригори, В.К. Попова, О.А. Пушкіна, А.М. Савицької, В.М. Самойленка, Є.О.Харитонова, Я.М.Шев-чен-ко, Р.Б. Шишки. Широко використовувалися роботи відомих російських вчених: М.М. Агаркова, М.И. Брагінського, С.Н. Братуся, А.Г. Бикова, В.В. Вітрянського, Н.С. Глуся, О.С. Йоф-фе, А.А. Кабалкіна, О.А. Красавчикова, Т.І. Ілларіонової, Л.А. Лунця, О.М. Са-дікова, Е.А.Суханова, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфиної, Е.А. Флейшиць, В.А. Язева, представників школи господарського права: В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Щербини й ін. Використано роботи вчених-теоретиків права: Ф.Г. Бурчака, О.А. Денисова, Д.А. Керімова, С.Ф. Кечекьян, О.Ф. Скакун і ін.

Коло джерел дисертаційного дослідження передумовлено його темою. У дисертації відображено результати вивчення практичних матеріалів і особистий досвід організації майнових відносин між суб'єктами підприємництва в нафтогазовій промисловості. Вивчалось і аналізувалось новітнє законодавство, вітчизняна і закордонна література з підприємництва в нафтовому комплексі, періодика.

Ступінь новизни отриманих автором результатів. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній науці цивільного права, багатоплановим і комплексним дослідженням проблем регулювання національного ринку нафти і договірних відносин щодо нафти. У дисертації вперше сформульовано важливі положення, які необхідно враховувати при здійсненні правочинів купівлі-продажу і поставки нафти та продуктів її переробки. В наслідок проведеного дослідження дисертант дійшов до низки висновків, які дають можливість моделювати теоретичні засади побудови законодавства регулювання відносин на національному ринку нафти:

1. Розроблено положення про існування п'ятьох рівнів правового регулювання відносин на нафтогазовому ринку України: конституційний, міжнародний-правовий, кодифікований на основі ЦК України та конкретизований поточним законодавством, підзаконний і договірний. Зроблено висновок про те, що цивільно-правовий механізм регулювання відносин на ринку нафти займає домінуюче місце, і масив цивільно-правових за природою норм - переважним.

2. Обгрунтовано тезу про те, що щодо нафти як природної копалини й об'єкта виключної власності народу України право власності видобувних підприємств виникає лише через механізм ліцензування як своєрідної ренти.

3. Пропонується для введення в науковий обіг такий системо-утворюючий чинник класифікації договірних зобов'язань, як відсутність матеріального блага.

4. Обгрунтовується необхідність комплексного правового регулювання майнових відносин, що виникають при видобуванні нафти. При цьому підкреслюється, що майнові відносини - лише різновид більш широких за змістом речевих відносин. Предметом правового регулювання відносин із приводу нафти є саме речеві правовідносини як загальна правова категорія, в межах якої можна виділити родове та видове правове явище: право власності - право власності підприємця.

5. Обгрунтовано необхідність розробки і прийняття спеціального закону, який би регулював правовідносини у сфері розвідки, видобування і реалізації нафти, продуктів її переробки. У його структурі, крім преамбули, загальних і заключних положень, повинні знайти відображення:

1) загальні положення про категоріальний апарат закону;

2) специфіка правового становища суб'єктів ринку нафти і газу;

3) механізм ціноутворення при реалізації нафти; повноваження державних органів і органів місцевого самоврядування в сфері розвідки місць корисних копалин;

4) особливості правовідносин по використанню розвіданих родовищ нафти;

5) особливості транспортування нафти;

6) особливості постачання нафти і газу для державних потреб і визначення відповідальності держави як суб'єкта даних відносин, у тому числі за невчасні взаєморозрахунки за споживані нафту і газ;

7) визначення конкурентних основ діяльності нафтогазового комплексу;

8) закріплення можливості і меж здійснення бартерних операцій;

9) вирішення питання про можливість передачі свердловин, що вичерпали свій промисловий дебет, у власність підприємств різних форм власності;

10) особливості охорони навколишнього середовища при розвідці, розробці і транспортуванні нафти.

6. Обгрунтовано висновок про те, що основним принципом виконання підприємцем договірних зобов'язань щодо поставок нафти є принцип належного виконання зобов'язань. Реальне ж виконання зобов'язань зберегло своє значення не як загальний принцип, а головним чином, як засіб забезпечення захисту прав кредитора.

7. Обгрунтовано необхідність застосування до учасників договірних відносин у сфері нафтогазового бізнесу додаткових гарантій виконання договірних зобов'язань, у тому числі про підвищення майнової відповідальності.

8. Обгрунтовано тезу, що суб'єктом договірних відносин на нафтогазовому ринку України можуть лише бути підприємці - юридичні особи, що отримали ліцензію на видобуток, переробку і транспортування нафти.

9. Сформульовано положення про необхідність приведення договірного права у відповідність із вимогами світової практики і закріплення договору толінгу (операцій із давальницькою сировиною) у новому ЦК України.

10. Обгрунтовано механізм переведення корисних копалин як нерухомість у рухоме майно.

Теоретичне і практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення і пропозиції можуть бути використані для удосконалювання цивільного законодавства, розробки концепції регулювання нафтогазового комплексу, удосконалювання договірної роботи на ринку нафти і судової практики при розгляді спорів. Зокрема, реалізація пропозицій і рекомендацій може сприяти оптимізації законодавства про ринок нафти, науковому осмисленню чинного механізму реалізації нафти і продуктів її переробки, підвищенню відповідальності його суб'єктів. Основні положення роботи використовувались і можуть бути використані надалі при підготовці лекційних курсів, посібників і підручників із курсів “Цивільне право України”, “Підприємницьке право України”, “Господарське право”.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Дисертація неодноразово обговорювалася на засіданні кафедр правових основ підприємницької діяльності і цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ, а отримані під час дослідження результати доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми удосконалювання цивільного законодавства України”, присвяченій 50-річчю наукової, педагогічної і громадської діяльності професора О.А. Пушкіна (Харків, 1999 р.), сьомих Харківських політологічних читаннях “Людина - політика - право” (Харків, 1998 р.), науково-практичній конференції “Проблеми цивільного права” (Харків, 2001 р.), а також використовувалися в навчальному процесі під час проведення занять з підприємницького права, фінансового права в Національному університеті внутрішніх справ і інших ВЗО м. Харкова.

Пропозиції щодо удосконалення проекту ЦК України направлені у Верховну Раду України. На основі отриманих результатів підготовлено розділи підручника “Підприємницьке право України” та посібника “Митне право України”.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, отримані в ході дослідження, викладено у п'ятьох наукових статтях, – три з яких опубліковані у фахових виданнях, розділах підручника “Підприєм-ницьке право України” і посібника “Митне право України”.

Структура дисертації класична для подібних досліджень і обумовлена метою і задачами дослідження й складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (165 джерел). Загальний обсяг рукопису роботи складає 184 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження в цілому, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, методологічна основа емпірична база, розкривається наукова новизна, теоретична і практична значимість дисертації. Повідомляються в загальному виді основні результати, що отримані в ході дослідження. Повідомляються результати апробації дослідження й особистий внесок автора в одержання наукових результатів.

РОЗДІЛ I “Характеристика цивільних правовідносин у сфері поставок нафти”.

Складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню ролі і місці правових відносин, пов'язаних з поставками нафти, структурі різних взаємин на ринку нафти. Аналізується правове становище суб’єктів правовідносин з поставок нафтопродуктів.

У першому підрозділі “Джерела правового регулювання ринку нафти і її поставок” зазначено, що прийнята за роки незалежності нормативна база з регулювання відносини щодо постачання і використання енергоносіїв не здатна регулювати відносин щодо поставки такого специфічного енергоносія, як нафта.

Дисертант аналізує джерела правового регулювання ринку нафтопродуктів, класифікує їх за юридичною силою. Використовуючи цей критерій, дисертант поділяє джерела регулювання поставок нафти та нафтопродуктів на 5 груп (конституційні, міжнародні, кодифіковані, підзаконні і договори) та дає їх повну характеристику. Дисертант визначає, що введення свободи власності та договору в Україні посприяло становленню договору як повноправного джерела цивільного права.

На підставі проведених досліджень у даному підрозділі пропонується прийняти ряд нормативно-правових актів з регулювання цивільно-правового механізму поставок нафти, а також розвитку ринку нафти: закон України “Про нафту та газ” “Про транзит енергоносіїв”, розробити систему регулювання інвестицій у нафтовій промисловості. Пропонується передбачити обов'язковість страхування угод у нафтовому бізнесі.

Зважаючи на те, що споживчий ринок нафти в Україні розвинутий досить добре, а нафта є стратегічною сировиною, то є потреба в посиленні ролі цивільно-правового регулювання його механізму.

У другому підрозділі “Структура правовідносин в сфері забезпечення нафтою” дисертант відзначає, що особливістю відносин забезпечення споживачів сирою нафтою і її похідними є те, що поряд із приватними інтересами сторін, у них описуються і інтереси населення, і суспільства в цілому. Автор відзначає, що правові відносини на ринку нафти і нафтопродуктів більшою мірою є регулятивними, і, на думку дисертанта, повинні бути такими. Це пояснюються тим, що нафта є стратегічною сировиною й істотно впливає на ринкові відносини і перетворення в Україні. У зв'язку з цим держава активно втручається в цей ринок через регуляторну політику, і сама через свої інститути є його активним учасником. Дисертант відзначає те, що усі відносини з приводу нафти і нафтопродуктів виникають на певній економічній основі і тісно зв'язані з відносинами власності на нафту. Відповідно до чинного законодавства України нафта як корисна копалина є виключною власністю народу України.

Автор досліджує механізм передачі прав власності на нафту від народу України (нафта, що знаходиться в статиці), до суб'єкта підприємництва , який здійснює її видобуток (перехід у динаміку). Передача прав власності на нафту відбувається шляхом видачі державою (уповноваженим державним органом) спеціального дозволу – ліцензій, квот і ін. Таким чином держава здійснює правове регулювання підприємницької і господарської діяльності підприємств нафтової галузі. Державне регулювання здійснюється на основі дозвільної системи, що виконує ліцензія, а також механізму формування цін, тарифів і контролю за якістю нафти, що поставляється. На основі порівняльного аналізу чинного законодавства України з законодавством закордонних країн, дисертант прийшов до висновку, що держава може на перехідному етапі здійснювати визначені регулюючі функції, але за умови, якщо вона не порушує самі принципи ринкових правил.

У третьому підрозділі “Правове становище суб’єктів правовідносин із постачання нафти” досліджується правове становище суб’єктів правовідносин з постачання нафти та нафтопродуктів. Дисертант відзначає, що суб'єктами договору поставки на ринку нафти є постачальник і покупець. Такими суб'єктами на ринку нафти і нафтопродуктів є лише підприємці - юридичні особи. З огляду на особливий характер товару, суб'єктами нафтового ринку України є юридичні особи усіх форм власності, що займаються видобутком і переробкою нафти. Отже, коло суб'єктів даних правовідносин досить широке, за формою власності, організаційно-правовою формою та формами, напрямками діяльності.

Автор пропонує вирішення проблеми розробки усіх власних розвіданих родовищ і збільшення видобутку української нафти за рахунок передачі свердловин, що вичерпали свій промисловий дебіт, чи мають низькі запаси, іншим суб'єктам підприємництва.

Суб'єкти підприємництва нафторинку України дисертант поділяє х на три основні категорії: до першої відносяться ті, що діють тільки на внутрішньому ринку, до другої - суб'єкти експортні, до-третьої - суб'єкти, що діють як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Автор констатує, що суб'єкти підприємництва в основному зайняті перепродажем і мають на цьому левову частку прибутку. Основний товаровиробник за таких умов отримує прибуток тільки за рахунок приросту виробництва. У зв'язку з цим, не дивлячись навіть і на те, що існування посередницьких структур в умовах ринкової економіки є нормальним явищем, пропонується на певний час оголосити мораторій на їх створення і розробити механізм усунення з ринку існуючих посередницьких комерційних структур.

РОЗДІЛ ІІ “Договір – як основна форма регулювання та реалізації нафтопродуктів” присвячено аналізу поняття та характеристиці основних договорів, що опосередковують відносини поставок нафти і продуктів її переробки. Досліджується структура договірних відносин на нафтовому ринку.

У першому підрозділі “Характеристика опосередковуючих поставку нафти договорів” автор дає розгорнуту характеристику договорів, що опосередковують постачання нафти в Україну. Відзначається провідна роль на ринку нафти договору поставки, як найбільш оптимальної форми регулювання відносин між добувними компаніями і постачальниками нафти. Досліджуються види договірних відносин, що складаються при поставках нафти і нафтопродуктів, дано їх аналіз, виходячи із суб'єктного складу учасників. Дисертант відзначає, що договірне право України витлумачує договір поставки як різновид договору купівлі – продажу, і дає основні відмітні ознаки між договором купівлі – продажу і поставки. Головна особливість договору поставки нафти полягає у особливому характері використання товару, що є його предметом. У відповідності зі ст.743 проекту ЦК України, товар (нафта) видобувається для використання в підприємницькій діяльності чи інших цілях, не зв'язаних з особистим, сімейним, домашнім і іншим побутовим використанням. Отже, товар (нафта), що передається за договором поставки для подальшого продуктивного споживання, безпосередньо зберігає свою вартість (при перепродажеві), чи переносить її на інші товари при переробці.

Автор звертає увагу на те, що специфічний характер об'єкта постачання впливає на правове регулювання відносин поставок нафти, а правове становище учасників договору так само впливає на юридичне оформлення цих відносин.

Відзначається, що відносини сторін, що займаються поставками нафти, регулюються правилами різних договорів, елементи яких містяться в змішаному договорі, якщо тільки сторони самі не домовилися про те, яке законодавство застосовується до їх договору, пропонується конструкція договору толінгу.

У другому підрозділі “Структура договірних відносин на ринку нафти” дається аналіз структури договірних відносин з постачання нафти та нафтопродуктів. Автор відмічає, що вітчизняні нафтопереробні підприємства є акціонерними товариствами відкритого і закритого типу, контрольні пакети яких належать іноземним компаніям, розділені між ними й іншими акціонерами. Це істотно впливає на структуру договірних відносин з постачання сирої нафти. Іноземна компанія як власник чи співвласник НПЗ, ще укладає договір на переробку нафти. Самі договірні відносини між суб'єктами підприємництва в основному короткострокові або ж мають разовий характер. Вони і здійснюються в основному за договором купівлі-продажу.

Істотний вплив на структуру договірних відносин з постачання сирої нафти робить саме правове становище національних видобувних компаній, що входять до складу НАК “Нафтогаз” України без прав юридичної особи. Відповідно, всі угоди з постачання нафти укладаються від імені НАК “Нафтогаз” або за її дорученням, що не сприяє зацікавленості видобувних компаній. Вони не мають можливості самостійно вирішувати істотні для них питання вартості продукції, використання прибутку тощо. На думку автора, для вирішення питання поля діяльності нафтовидобувних підприємств потрібно змінити структуру НАК “Нафтогаз”, для цього треба перетворити її основні підрозділи у самостійні суб’єкти з правом юридичної особи.

У третьому підрозділі “Зміст договору поставки нафти” розглядаються проблеми, пов’язані із формуванням змісту договору поставки нафти та нафтопродуктів (строків постачання, якості нафти та нафтопродуктів, ціни на нафту та ін). Саме сукупність цих умов договору дає можливість зробити висновок про специфічність цих відносин і необхідність особливого їх правового регулювання. Дисертант детально аналізує зміст і порядок формування конкретних умов договору, визначає напрямки їх правового регулювання і зазначає, що суттєві умови договору впливають на саму угоду про передачу нафти у власність.

Дисертант відзначає, що в СРСР поряд з Основами цивільного законодавства СРСР і союзних республік, ЦК і Положень про постачання продукції виробничо-технічного призначення, існувало більше 70 спеціальних нормативних актів, що регулювали особливі умови поставок. Вони встановлювали особливості поставок переважно продукції виробничо-технічного призначення в залежності від особливостей об'єкта. Поставка нафти за своєю природою – цивільно-правова угода, на неї поширюються загальні правила про договори і зобов'язання. Так, договору поставки нафти властиві обов'язкові організаційні і технічні передумов його укладення. До них варто віднести умови про наявність сховищ, які відповідали б усім природоохоронним нормам, наявність власних розроблених родовищ, термін роботи на ринку нафти, кількість і обсяги угод по поставках нафти.

Не будучи прихильником врегулювання буквально всіх правовідносин нормативними актами, автор вважає, що в умовах перехідного періоду в Україні доцільно розробити і прийняти на рівні закону особливі умови поставок нафти, які змістовно повинні відобразити інтереси не тільки постачальника і покупця, але і держави в цілому.

РОЗДІЛ ІІІ “Правові проблеми виконання договорів на поставку нафти” присвячено розгляду особливостей встановлення, формування та реалізації договірних відносин у сфері поставок нафти, а також майнової відповідальності за порушення обов’язків.

У першому підрозділі “Принципи виконання договорів на поставку нафти” дається аналіз принципів виконання договорів з поставок нафти та нафтопродуктів та іх особливості. Відмічається, що основний принцип виконання зобов'язань зводиться до вимог належного, насамперед реального виконання зобов'язань, що прямо передбачено ст.161, 207 ЦК УРСР. Зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо боржник виконав покладений на нього обов'язок відповідно до вказівок закону, державного замовлення чи контракту, відповідно до передбачених договором умов, а за їх відсутності – звичайно пропонованим вимогами.

Договір поставки виконується, як правило, вроздріб (особливо в частині поставок нафти), тому що носить тривалий характер, тому момент виконання стосується тієї частини постачання, що повинна бути виконана у відповідний період. Виконання всього договору поставок нафти в цілому складається з належного виконання окремих періодів постачання. Принцип належного виконання поставок полягає, по-перше, у необхідності виконувати зобов'язання з дотриманням всіх особливостей порядку виконання щодо предмета, способу, терміну, місця і суб'єктів виконання: по-друге, у законодавчій установці виконувати зобов'язання, керуючись умовами, визначеними в його змісті, вимогами, передбаченими законодавством, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту. В останньому випадку застосовуються звичаї договірного обороту, при цьому виконання повинне проводиться з урахуванням положень про сумлінність, розумність, справедливість і додамо, взаємовигідність.

Принцип реального виконання сформульований у ст.208 ЦК України і як загальне правило наказує обов'язковість виконання зобов'язання в натурі, тобто здійснення боржником саме тієї дії, що складає зміст зобов'язання, без заміни цієї дії грошовим еквівалентом у вигляді відшкодування збитків і сплати неустойки. Іншими словами, при постачаннях нафти і нафтопродуктів, постачальник не в праві замінити предмет (нафта і нафтопродукти), на інший чи відкупитися грошима, змінити інші умови договору.

Другий підрозділ “Способи забезпечення виконання зобов’язань з поставки нафти” присвячено аналізу способів забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки нафти. Відзначається, що в підприємницьких відносинах основне місце відводиться неустойці.

Цивільно-правова договірна відповідальність - це примусове застосування до порушника договору мір (санкцій) майнового впливу. Це економічний вплив на порушника, що забезпечує належне майнове становище кредитора. Найбільш прийнятими формами забезпечення виконання зобов'язань за договором постачання є: неустойка, порука, застава. Останнім часом широке застосування знайшла банківська гарантія й утримання майна боржника.

Автор відзначає, що найбільш прийнятим способом забезпечення виконання зобов'язань з постачання нафти стає застава, тому що при заставі забезпечення зобов'язань провадиться за рахунок особистого майна, а при поручительстві – за рахунок третьої особи. Отже, вирішення завдання забезпечення виконання зобов'язань контрагентами по поставках нафти може здійснюватись в результаті виникнення заставних відносин. Разом з тим дисертант відзначає, що незважаючи на усі свої переваги, застава поки не одержала широкого застосування у підприємницьких відносинах.

Третій підрозділ “Відповідальність за порушення зобов’я-зань по договору поставки нафти” досліджуються особливість механізму відповідальності сторін за договором поставки нафти з урахуванням специфіки предмета договору.

Автор стверджує, що відповідальність за договором поставки нафти повинна носити економіко-юридичний характер, тобто містити в собі майнові наслідки. Звертається увага на необхідність посилення компенсаторної функції відповідальності як механізму забезпечення договірної дисципліни і економічних інтересів сторін.

У висновках сформульовано результати дослідження, що отримані автором у ході виконання дисертації: необхідність внесення в цивільне законодавство України категорії нафта як об'єкт цивільних прав; важливість визначення і правового оформлення попередніх умов при нафтопоставках; розробки способів адекватної майнової відповідальності при невиконанні чи неналежному виконанні договору поставки.

З метою поліпшення якості нафти, що поставляється, і продуктів її переробки дисертант звертає увагу на необхідність прийняття єдиних стандартів, які б діяли як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Доведено необхідність чіткого закріплення суб'єктів підприємництва, що спеціалізуються на переробці нафти, за постачальниками, що підвищить контроль за ходом постачання продуктами переробки нафти стратегічно важливих об'єктів.

За темою дисертації опубліковані наступні роботи:

Сергиенко В.В. Реформирование нефтегазового рынка Украины (в соавтор. Шишкою Р.Б.) //Бизнес Информ. – Х., 1998. - №23-24. - С.26-27.

Сергієнко В.В. Деякі роздуми відносно оптимізації та регулювання нафтогазового ринку України // Вісник університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 6.- С.151-154.

Сергиенко В.В. Правовое регулирование цен на нефть и газ // Бизнес Информ. – Х., 1999. - № 15-16. - С.19-20.

Сергиенко В.В. Совершенствование законодательной базы Украины – необходимое условие развития нефтегазового комплекса // Бизнес Информ. – Х., 1999. - №17-18. – С.41-42.

Сергієнко В.В. Механізм реформування нафтогазового ринку України // Правова держава. – Одеса – ОНУ – 2001. №3. С.57-59.

Сергієнко В.В. Види юридичних осіб як суб’єктів підприємницької діяльності // Підприємницьке право України – Х., Еспада. 2000. – С. 82-86.

АНОТАЦІЇ

Сергієнко В.В. Правове регулювання договорів на поставку нафти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за фахом 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес; сімейне право, міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню правової сутності договорів на поставку нафти в умовах ринкових відносин і проблем правового регулювання відносин, що виникають на ринку сирої нафти України. Дослідження правового механізму поставок нафти здійснюється на базі аналізу соціальних, технічних і економічних взаємозв'язків різних суб'єктів, що беруть участь у поставках нафти і її переробці. Специфіка забезпечення поставок нафти полягає в різноманітних відносинах, що виникають на різних стадіях від розвідки, видобутку до переробки і споживання світлих продуктів.

Сформульовано визначення нафти як товару особливого виду, здійснено системний аналіз договору постачання нафти як самостійного виду угоди на передачу майнових прав на нафту.

Сформульовано відмітні характеристики договору поставки, що дозволяють відрізнити його від інших схожих цивільно-правових договорів.

У дисертації обґрунтовано необхідність застосування додаткових заходів по підвищенню майнової відповідальності між суб'єктами договору поставки.

Зроблено дослідження діючої моделі ціноутворення і регулювання цін на нафту і продукти її переробки. Проаналізовано діяльність посередницьких структур на ринку нафти й обґрунтовано необхідність якнайшвидшого прийняття Закону України “Про нафту і газ”.

Ключові слова: поставка нафти, споживач, виробник, ринок нафти, договір поставки, видобуток, переробка.

Сергиенко В.В. Правовое регулирование договоров на поставку нефти. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. – гражданское право и гражданский процесс; семейное право, международное частное право. – Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2001.

Диссертация посвящена исследованию правовой сущности договоров на снабжение нефти в условиях рыночных отношений и проблем правового регулирования отношений на национальном рынке нефти. Исследование правового механизма поставок нефти осуществляется на базе анализа социальных, технических и экономических взаимосвязей различных субъектов, принимающих участие в поставках нефти, её переработке. Специфика обеспечения нефтью на рынке Украины заключается в разнообразных отношениях, возникающих при поставках. Эти процессы взаимосвязаны и включают в себя отношения, возникающие на различных стадиях от разведки, добычи, до переработки и потреблении продуктов ее переработки.

Предложен механизм перевода исключительной собственности народа Украины на нефть как полезное ископаемое в собственность добывающих предприятий.

Сформулировано определение нефти как товара особого вида, осуществлен системный анализ договоров поставки нефти, выделены особенности договора поставки нефти как самостоятельного вида сделки на передачу имущественных прав на нефть.

Сформулированы отличительные характеристики договора поставки отделяющие его от других схожих гражданско-правовых договоров.

В диссертации даются обоснования необходимости применения дополнительных мер по повышению имущественной ответственности между субъектами договора поставки.

Произведено исследование действующей модели ценообразования и регулирования цен на нефть и продукты её переработки. Проанализирована деятельность посреднических структур на рынке нефти и обоснована необходимость скорейшего принятия Закона Украины “О нефти и газе”.

Ключевые слова: поставка нефти, потребитель, производитель, рынок нефти, договор поставки, добыча, переработка.

Sergienko V. V. Legal regulations of the agreement on oil delivery - Manuscript.

The thesis for a low science candidate’s degree on the speciality 12.00.03 civil law and lawsuit; family law; international private law. – National University of Internal affairs. – Kharkiv, 2001.

The thesis is dedicated to the investigation of the legal nature of the agreement on oil delivery in the conditions of market relations and the problems of the legal regulation of the relations in the process of its conclusions and fulfillment. The investigation of the legal process of oil delivery is carried out on the basis of the analysis of the social, technical and economic intercommunications of the different persons taking part in oil delivery and its processing. The specific character of the ensuring of oil delivery consists of different relations appearing in the process of delivery. This process is interconnected and includes all kinds of relations on different stages from its prospect, extraction up to its processing and consumption of light products.

The determination of oil as the particular kind of commodity is made; the systematic analysis of the agreement on oil deliveries as independent kind of bargain on assignation of the property rights on oil carried out.

The distinctive characteristics of the agreement on oil delivery which distinguish it from other similar civil legal agreements are formulated.

The bases on the necessity of the application of the additional measures to enhance the property responsibilities between the subjects of the agreement on oil delivery are given.

The investigation of the working model of price formation and price regulation on oil and the products of its processing is made. The activity of the mediatory patterns on the oil market is analysed. The necessity of the quickest adoption of the Ukrainian Law on oil and gas is substantiated.

Key words: oil delivery, consumer, producer, oil market, the agreement on delivery, extraction, processing.