МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

Самошкін Владлен Валентинович

УДК 612. 13/.17+612.2.:572.51:612.766.1] – 052.63

ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

ПРИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ ФІЗИЧНИХ ТРЕНУВАННЯХ

СТУДЕНТІВ З НЕДОСТАТНЬОЮ ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВЛЕНІСТЮ

14.01.24 – лікувальна фізкультура та спортивна медицина

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії

МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Клапчук Василь Васильович, Дніпропетровська державна медична академія, професор кафедри спортивної медицини, лікувальної фізкультури, фізичного виховання та валеології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Соколовський Валентин Степанович, Одеський державний медичний універсітет, завідувач кафедри спортивної медицини та валеології;

кандидат медичних наук, доцент Пєшкова Ольга Володимірівна, Харьківський державний інститут фізичної культури, завідувач кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини.

Провідна установа:

Кримський державний медичний універсітет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, кафедра фізичного виховання та здоров'я з курсом лікувальної фізкультури та спортивної медицини, м. Сімферополь.

Захист відбудеться 22 червня 2001 р. о 13 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 у Дніпропетровськії державній медичній академії за за адресою: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9)

Автореферат розісланий 15 травня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кобеляцький Ю.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У Законі України “Про фізичну культуру і спорт” 1993 р. зазначається, що фізичне виховання є головним напрямком впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини. Це, зокрема, враховується під час сучасної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах освіти, де також використовуються “Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України”, які затверджені Кабінетом Міністрів України (Київ, 1996). Однак фахівці з спортивної медицини та фізичного виховання звертають увагу на низький рівень здоров'я та недостатню фізичну підготовленість значної кількості студентів (Єрьоміна О.Л., 1994; Мельниченко А.П., Хайкін Л.В., 1995; Карягін В.М., 1998 та ін.). Тому у навчальному процесі з фізичного виховання вишукуються нові ефективні форми проведення занять та диференційованої методики підвищення функціональних резервів організму.

В цьому відношенні мали б перевагу диференційовані фізичні тренування з урахуванням загальної фізичної працездатності та аеробної продуктивності організму (на основі показників PWC170 та максимального споживання кисню) і особливо - індивідуальної толерантності до фізичного навантаження з попереднім тестуванням. Такий підхід практично відсутній у фізичному вихованні, де відома лише одна методика, яка призначена студентам спеціальної медичної групи з неактивною фазою ревматизму (Єпіфанов В.А. з співавт., 1992). В наявній літературі не знайдено праць із вивчення впливу фізичних тренувань на велоергометрі та з застосуванням інших ергометричних приладів (тредміл, ергометри човнового типу, степер тощо), де б ураховувалась індивідуальна толерантність до фізичного навантаження, хоча такі тренувальні пристрої окремі автори застосовували.

Викладене розкриває сутність і стан наукової задачі, обгрунтовує необхідність та дає підставу для проведення дослідження, яке буде корисним для вищих навчальних закладів освіти України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась як фрагмент науково-дослідницької роботи “Медичне та педагогічне забезпечення занять з фізичного виховання при недостатній фізичній підготовленості студентів” кафедри спортивної медицини, лікувальної фізкультури, фізичного виховання та валеології Дніпропетровської державної медичної академії, номер державної реєстрації 0199 U 001654, у виконанні якої роль автора полягає в обгрунтуванні та застосуванні велоергометричних тренувань.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягала в обгрунтуванні та розробці методики підвищення функціональних резервів організму студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленністю шляхом застосування в процесі занять з фізичного виховання тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження. Виходячи з поставленої мети, вирішувались такі задачі:

1. Вивчити морфофункціональні показники фізичного стану, зовнішнього дихання, біоелектричну активність і морфометричні показники серця та функцію кровообігу, толерантність до фізичного навантаження і аеробну продуктивність та психомоторну здібність студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю.

2. Вивчити динаміку показників функціонального стану і рухових можливостей студентів при традиційній методиці фізичного виховання.

3. Вивчити динаміку показників функціонального стану і рухових можливостей студентів при фізичних тренуваннях на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження.

4. Розробити на основі отриманої інформації диференційовану методику фізичних тренувань студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю і скласти рекомендації щодо лікарського контролю.

Об'єкт дослідження: студенти підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю.

Предмет дослідження: функціональний стан організму і рухові можливості та їх зміни під впливом інтенсивних велоергометричних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження.

Методи дослідження: для досягнення мети методом тестування за морфофункціональними показниками досліджувався фізичний стан, методами пневмотонометрії, пневмотахометрії, спірометрії, гіпоксичної проби – функція зовнішнього дихання, методами електрокардіографії, ехокардіографії, розрахунку центральної гемодинаміки – біоелектрична активність, морфометричні показники серця та функція кровообігу, методом велоергометрії – толерантність до фізичного навантаження і аеробна продуктивність організму, методами тахокінезометрії та контактометрії – психомоторна здібність та сенсомоторна координація рухів, методом аудіометрії – реакції пристосування центральної нервової системи до фізичного навантаження, методом тестування фізичних якостей досліджувалась фізична підготовленість.

Наукова новизна одержаних результатів:

·

· дістало подальший розвиток положення про доцільність першочергового розвитку витривалості як базової фізичної якості шляхом фізичних велоергометричних тренувань відповідного контингенту, які використовують аеробні резерви організму;

· розроблено нові методики проведення фізичних тренувань на велоергометрі студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю, які відрізняються від загальноприйнятих методик фізичного виховання тим, що застосовуються фізичні навантаження в зоні субмаксимальних можливостей відносно індивідуального рівня толерантності до фізичного навантаження, визначеного шляхом діагностичної велоергометрії;

· розроблено спосіб дозування фізичного навантаження за його відносною потужністю та удосконалено за частотою серцевих скорочень в частині тривалості та потужності навантаження і частоти серцевих скорочень (ЧСС) в порівнянні з пороговою у вступному, основному та заключному розділах одноразового тренування та в тренувальному циклі з 12-15 занять.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що для практики роботи фахівців з спортивної медицини лікарсько-фізкультурних диспансерів, кабінетів лікарського контролю вищих навчальних закладів освіти запропоновані та впроваджені рекомендації з лікарського контролю при велоергометричних тренуваннях студентів підготовчої медичної групи, які проводяться з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження для підвищення функціональних резервів.

За результатами дисертаційного дослідження розроблені та видані інформаційні листи “Медичне забезпечення оздоровчих фізичних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження”/ МОЗ України; Укр.центр наук. мед. інформації та патентно-ліцензійної роботи. – Випуск 2 з медичних проблем фізичної культури і спорту. – Київ, 1997 та “Методика фізичних тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження студентів” / МОЗ України; Упр. охорони здоров'я Дніпропетр.облдержадміністрації. – Випуск 3 з медичних проблем фізичної культури і спорту. - Дніпропетровськ, 1998. Впровадження проведено в обласних лікарсько-фізкультурних диспансерах м.Дніпропетровська (акт впровадження від 31.10.2000 р.), Чернівців (акт від 25.09.2000 р.) та в навчальний процес кафедр (курсів) лікувальної фізкультури та спортивної медицини Дніпропетровської державної медичної академії (акт від 26.06.2000 р.), медичних університетів Донецька (акт від 27.06.2000 р.), Запоріжжя (акт від 26.06.2000 р.), Луганська (акт від 26.06.2000 р.), Одеси (акт від 22.06.2000 р.), а також Української медичної стоматологічної академії в м. Полтаві (акт від 02.10.2000 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здіснено патентно-інформаційний пошук, проаналізовано літературу за обраною темою. Автор особисто підібрав та застосував інформативні діагностичні методики, розробив методику фізичних тренувань на велоергометрі (спосіб дозування навантаження по відносній потужності) та удосконалив спосіб дозування навантаження по частоті серцевих скорочень, проводив велоергометричні тренування та здійснював лікарсько-педагогічні спостереження. Статистична обробка даних, наукове опрацювання одержаних результатів, формулювання висновків та практичних рекомендацій, їх впровадження автором виконано самостійно. В спільних публікаціях автору належать обгрунтування і методика велоергометричних тренувань, а також всі наведені результати досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Роль фізичної культури в здоровому способі життя” (Львів, 1997), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі” (Донецьк, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття: національно-історичні, соціально-економічні, оздоровчо-профілактичні аспекти відродження” (Київ, 1998), науково-методичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту учнівської та студентської молоді (Дніпропетровськ, 1999), переривчастих курсах медпрацівників лікарсько-фізкультурної служби Дніпропетровської області (Дніпропетровськ, 1997), Всеукраїнській межвузівській науково-практичній конференції “Медичні проблеми фізичної культури і спорту: досвід, сучасні напрямки та перспективи” (Дніпропетровськ, 1999), регіональній науково-практичній конференції “Фізична культура та спорт Придніпров'я на рубежі ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 2000), та науково-практичних конференціях “Сучасні досягнення валеології і спортивної медицини” (Одеса, 1999, 2000), “Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту” (Дніпропетровськ, 2001).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 6-ти статтях у наукових журналах, з них 4 – у провідних фахових виданнях; 2 - у збірниках наукових праць, 6 - у матеріалах і тезах наукових конференцій.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 142 сторінках, ілюстрована 2 рисунками і таблицями. Складається зі вступу, 5 розділів (огляд літератури, характеристика контингенту та методів дослідження, 2 розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення одержаних результатів), висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 253 джерел, в т.ч. 17 іноземних.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 186 студентів (чоловіків) першого курсу Дніпропетровської державної медичної академії віком від 17 до 23 років, які за результатами поглибленого первинного лікарського обстеження та складання державних тестів і нормативів фізичної підготовленості (ФП) населення України за ознакою недостатньої ФП були віднесені до підготовчої медичної групи, що входить в основне (академічне) учбове відділення.

Для вивчення особливостей організації і проведення лікарського контролю за фізичним вихованням з використанням інтенсивних фізичних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, а також з метою порівняння ефективності різних способів дозування фізичного навантаження студенти були розділені на 3 групи – контрольну і дві основні. Контрольну групу склали 66 чоловік, які займались за загальноприйнятою програмою з фізичного виховання у вузах. В I основну групу ввійшло 75 чоловік, які після визначення порогу толерантності до фізичного навантаження тренувались на велоергометрі за відносною потужністю, котру виміряли у відсотках до порогу толерантності. В першому періоді тренувань потужність навантаження в порівнянні с пороговою у вступному розділі складала 40-50%, в основному – 60-80%, в заключному – 50-40%; в другому періоді – 50-60%, 80-100%, 60-50% відповідно до розділів. Тренування проводили інтервальним методом по 15-20 хвилин. В II основній групі було 45 чоловік, які після визначення порогу толерантності до фізичного навантаження тренувались на велоергометрі, де дозування здійснювалось за частотою серцевих скорочень (ЧСС) в залежності від її рівня під час досягнення порогу толерантності. Тренувальну ЧСС розраховували за формулою, запропонованою В.П. Мурзою (1991): ЧССтр.= ЧССсп.+60%(ЧССпор.-ЧССсп.), де ЧССсп. – ЧСС в стані спокою, ЧССпор. – порогова ЧСС, встановлена під час визначення толерантності. Тривалість тренування визначали за K. Cooper (1970). Велоергометричні тренування в основних групах проводили в основному розділі занять з фізичного виховання, всього 12-15 разів на курс.

Обстеження проведено в обсязі “Лікарсько-контрольної карти фізкультурника і спортсмена” (форма № 061-У). Фізичний стан (ФС) досліджували за 5 морфофункціональними показниками, що запропонували Г.Л. Апанасенко та Р.Г. Науменко (1988): масо-зрістовий і силовий індекси, життєвий показник, подвійний добуток (індекс Робінсона) і час відновлення частоти пульсу після 20 присідань за 30 с. В оцінці функціонального стану системи дихання застосовували спірометрію, пневмотоно- і пневмотахометрію (ПТНМ і ПТХМ), пробу з довільною затримкою дихання на видиху (проба Сабразе). При дослідженні серцево-судинної системи біоелектричну активність серця вивчали за допомогою електрокардіографії (ЕКГ). Морфометричні показники серця досліджували методом ехокардіографії (ЕхоКГ). Окремі показники функції кровообігу вивчали, розраховуючи ударний об'єм (УО), хвилиний об'єм серця (ХОС) та периферичний судинний опір (ПСО) за номограмою В.В. Корнєєва (1976). Визначення загальної фізичної працездатності і толерантності до фізичного навантаження проводили методом велоергометрії за допомогою теста Наваккі з реєстрацією ЕКГ. Для вивчення аеробної продуктивності організму непрямим методом визначали максимальне споживання кисню (МСК) за номограмою Астранда (1954). Розраховували показник МСК відносно маси тіла (МСК/кг). Сенсомоторну координацію рухів вивчали методом контактометрії при обведенні криволінійного контура кистьовим контактним щупом, а для вивчення психомоторної здібності застосовували тахокінезометрію, де за допомогою електроімпульсного лічильника реєстрували кількість рухів при роботі кистьовим ключем протягом 30 с по типу тепінг-тесту (В.В. Клапчук, 1987). ФП студентів оцінювали за результатами державних тестів і нормативів, що дозволяли виявити рівень розвитку основних фізичних якостей.

Під час велоергометричних тренувань студентів основних груп проводили лікарсько-педагогічні спостереження. При цьому ЧСС і артеріальний тиск (АТ) реєстрували перед тренуваням, під час тренувань і після тренування. Для оцінки термінового тренувального ефекту та адекватності фізичних навантажень на 2-3-му та 7-8-му тренуванні реєстрували ЕКГ до тренування, на кожній ступінці навантаження і через 5 хвилин після закінчення тренування. Поряд з цим виміряли об'єм форсованого видиху повітря за першу секунду (FVC), форсовану життєву ємкість легенів (FEV) і максимальну швидкість потоку видихнутого повітря (PF). Розраховували індекс Тіффно. Для посереднього визначення реакції пристосування центральної нервової системи до фізичного навантаження проводили аудіометрію. Первинне обстеження проводили на початку, повторне – в кінці учбового року, застосовуючи апарат КТД – 2 (Угорщина).

Отримані результати досліджень були оброблені статистично. При цьому розраховували середнє (Х), стандартну помилку середнього (Sх). Оцінку вірогідності різниці середніх арифметичних і іх помилок проводили за t-критерієм Стьюдента та критерієм знаків. Обробка даних проведена з використанням IBM-сумісного компьютера за програмою “Statgraf”.

Результати власних досліджень. Перед усім, слід зауважити, що по всім зазначеним методикам при зіставленні первинних результатів досліджень, які отримані в контрольній та основних групах, статистично достовірної різниці не отримано, тобто виділені групи були придатними до зіставлення.

Ф і з и ч н и й с т а н. Студенти-чоловіки, які вступили до медичного вузу і при складанні державних тестів показали недостатню ФП, за морфофункціональними показниками переважно мали ФС нижчий від середнього (64,2±3,5%). При повторному обстеженні під кінець учбового року показники ФС студентів контрольної та основних груп в абсолютних значеннях, за вийнятком масо-зрістового індексу, мали достовірну позитивну динаміку. Але відповідні показники в основних групах були достовірно кращими у порівнянні с контрольною групою (рис.1). При первинному обстеженні в контрольній групі загальна сума балів становила 5,25±0,27, що свідчило про рівень ФС як нижчий від середнього. На кінець учбового року сума балів в контрольній групі становила 6,21±0,29 (р<0,01). Але, незважаючи на достовірність різниці між загальною сумою балів при первинному і повторному обстеженні, рівень ФС студентів контрольної групи залишився нижчим від середнього. В основних групах сума балів на початку учбового року становила 5,16±0,19 та 5,22±0,28, а на кінець – 11,02±0,44 та 11,04±0,42 бала (р<0,01). Оцінюючи ФС за сумою балів відповідно до градацій, можна зробити висновок про його підвищення в основних групах з рівня нижчого від середнього до середнього.

Ф у н к ц і я з о в н і ш н ь о г о д и х а н н я. При вивченні системи зовнішнього дихання в контрольній та основних групах при первинному обстеженні її функціональний резерв був низьким по всім дослідженим показникам. На кінець учбового року в контрольній групі достовірно підвищились показники ПТНМ і проби Сабразе. В основних групах всі досліджені показники мали достовірну позитивну динаміку (табл.1).

Таблиця 1.

Динаміка показників функції зовнішнього дихання у студентів основних груп

(X ± S х)

Показники І група (n = 75) ІІ група (n=45)

Первинне обстеження Повторне обстеження P Первинне обстеження Повторне обстеження P

Спірометрія (л) 3,24 ±0,16 4,26±0,21 <0,001 3,48±0,17 4,06±0,19 <0,05

ПТНМ (мм.рт.ст) вдих 50,05±2,32 70,72±2,78 <0,001 49,38±2,24 67,71±2,65 <0,001

видих 77,82±2,56 96,25±3,16 <0,001 76,25±2,68 95,58±3,12 <0,001

ПТХМ (л/сек) вдих 3,06±0,14 4,62±0,19 <0,001 3,74±0,15 4,23±0,17 <0,05

видих 3,27±0,15 4,78±0,21 <0,001 3,15±0,12 4,57±0,19 <0,001

Проба Сабразе (с) 23,86±1,05 34,61±1,34 <0,001 24,15±1,12 33,94±1,29 <0,01

Б і о е л е к т р и ч н а а к т и в н і с т ь с е р ц я. Показники біоелектричної активності серця, які вивчали за даними ЕКГ, у стані спокою студентів контрольної та основних груп при первинному обстеженні знаходились в межах фізіологічних норм. Під час проведення діагностичної велоергометрії порогових ЕКГ-критеріїв припинення тестування не спостерігалось. При повторному обстеженні під кінець учбового року в контрольній групі вивчені показники ЕКГ не мали статистичної різниці, хоча ЧСС у стані спокою мала виражену тенденцію до зниження. За результатами повторного обстеження під кінець учбового року під впливом велоергометричних тренувань достовірна позитивна динаміка окремих елементів ЕКГ, що характеризують біоелектричну активність серця, спостерігалась тільки в основних групах (табл.2).

С к о р о ч у в а л ь н а ф у н к ц і я с е р ц я. При первинному дослідженні на початку учбового року ехокардіографічні показники в контрольній та основних групах знаходились в межах величин, що приймаються за норму, і між групами статистично не відрізнялись. На кінець учбового року в контрольній групі всі досліджені показники статистичної різниці не мали. Однак, маса міокарду лівого шлуночку (ММЛШ) мала чітку тенденцію до збільшення з 118,3±5,79 г при первинному обстеженні до 132,6±5,94 г при повторному (р>0,05). Показник відношення кінцевого діастоличного об'єму (КДО) до ММЛШ мав чітку тенденцію до зниження з 0,92±0,03 при первинному обстеженні до 0,84±0,04 при повторному (р>0,05), що вказувало на адаптацію серця до фізичного навантаження за рахунок збільшення маси міокарду.

В основних групах на кінець учбового року спостерігалась статистично достовірна позитивна динаміка всіх досліджених ехокардіографічних показників (табл.3).

Таблиця 2.

Динаміка показників біоелектричної активності серця студентів основних груп

(Х±Sx)

І група (n = 75) ІI група (n = 45)

Показники Первинне обстеження Повторне обстеження Р Первинне обстеження Повторне обстеження Р

P2 (мм) 1,43 ±0,050 1,76±0,080 < 0,001 1,41±0,067 1,73±0,072 < 0,001

R1, 2, 3 (мм) 15,83±0,610 19,69±0,720 < 0,001 16,07±0,520 19,75±0,840 <0,001

T2 (мм) 3,34±0,150 3,92±0,160 < 0,001 3,46±0,173 4,02±0,170 <0,02

P-Q (сек) 0,13±0,005 0,16±0,007 < 0,001 0,137±0,006 0,174±0,007 <0,001

Q-T (сек) 0,32±0,014 0,39±0,017 < 0,001 0,323±0,015 0,395±0,016 <0,01

ЧСС (уд./хв) 83,81±1,720 74,36±1,650 < 0,05 85,34±1,250 74,62±1,460 <0,05

Таблиця 3.

Динаміка показників скорочувальної функції серця за даними ехокардіографії у студентів основних груп (Х + Sх)

Показники І група (n = 75) ІI група (n = 45)

Первинне обстежен-ня Повторне обстежен- ня р Первинне обстежен- ня Повторне обстежен- ня р

Кінцевий діастоличний розмір (см) 4,5±0,14 5,2±0,17 <0,01 4,6±0,17 5,3±0,21 <0,01

Кінцевий сістоличний розмір (см) 3,6±0,16 3,2±0,14 <0,05 3,5±0,13 3,1±0,15 <0,05

Товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночку в діастолі (см) 0,7±0,03 0,8±0,04 <0,05 0,7±0,02 0,8±0,04 <0,05

Товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночку сіст. (см) 1,0±0,05 1,3±0,06 <0,001 1,1±0,04 1,4±0,05 <0,001

Кінцевий сістоличний об'єм (мл) 48,8±2,26 39,3±1,64 <0,001 44,8±2,21 43,2±1,95 <0,001

Кінцевий діастоличний об'єм (мл) 99,4±4,25 147,2±6,14 <0,001 101,9±3,63 155,8±6,28 <0,001

Ударний об'єм (мл) 63,5±1,92 107,9±5,87 <0,001 67,1±1,78 112,6±5,93 <0,001

Об'єм крові за хв. (л/хв) 5,3±0,15 7,8±0,24 <0,001 5,7±0,18 8,1±0,29 <0,001

Маса міокарду лівого шлуночку (г) 108,6±4,67 133,8±5,27 <0,001 112,1±2,37 129,8±6,17 <0,001

Фракція викиду (%) 63,8±2,28 73,2±2,73 <0,001 65,8±2,37 72,6±2,37 <0,001

КДО / ММЛШ 0,9±0,04 1,1±0,05 <0,01 0,9±0,03 1,2±0,04 <0,001

Насамперед це стосується таких показників, як КДО, ударний об'єм серця (УО) і об'єм серця за хвилину (ХОС). Звертає на себе увагу той факт, що підвищення КДО супроводжувалось помірним підвищенням ММЛШ. При цьому показник КДО/ММЛШ в основих групах статистично підвищився: в І – до 1,1±0,05 (р<0,01), в ІІ – до 1,2±0,04 (р<0,001). Наведені дані свідчили про те, що інтенсивні велоергометричні тренування з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, які спрямовані, насамперед, на розвиток витривалості, збільшують функціональні об'єми серця в стані спокою і його максимальну продуктивність при фізичних навантаженнях.

Аналіз динаміки окремих показників функції кровообігу підтверджував різницю в шляхах адаптації серцево-судинної системи до фізичного навантаження. Так, в контрольній групі показники УО, ХОС та ПСО по результатам первісного та повторного обстеження статистичної різниці не мали, що посередньо свідчило про негативну тенденцію до гіпертрофії міокарду. В основних групах досліджені показники мали достовірну позитивну динаміку (табл. 4), що вказувало на сприятливу адаптацію серця до фізичного навантаження під впливом оптимально дозованих (диференційованих) велоергометричних тренувань.

Таблиця 4.

Динаміка показників функції кровообігу студентів

основних груп (Х±Sх)

І група (n = 75) ІI група (n = 45)

Показники Первинне обстежен-ня Повторне обстежен-ня р Первинне обстежен-ня Повторне обстежен-ня р

Ударний об'єм серця (мл) 63,1 ±1,84 103,2±4,53 < 0,001 63,5 ±1,91 106,7±4,85 < 0,001

Об'єм крові за хвилину (л/хв) 4,9±0,11 7,5±0,09 < 0,01 4,4±0,10 7,8±0,11 < 0,01

Перифиричний судинний опір (ДІН/сек/см-5) 1911±93,4 1324±86,5 < 0,01 1896±92,5 1316±84,1 < 0,01

Т о л е р а н т н і с т ь д о ф і з и ч н о г о н а в а н т а ж е н н я. В контрольній групі показники толерантності до фізичного навантаження, отримані за результатами максимального велоергометричного тесту Наваккі, були такими: на початку учбового року 24 чоловіка (28±6%), виконали навантаження 2 Вт/кг протягом 1 хв. і 46 чоловік (52±7%) – 2 Вт/кг на протязі 2 хв., що по оцінці результатів свідчило про низьку фізичну працездатність у нетренованих осіб. При цьому 38 чоловік (57±6%) припинили виконання тесту через підвищення ЧСС до порогового рівня при фізичному навантаженні і 29 чоловік (43±6%) відмовились від подальшого продовження тестування через втому.

В І основній групі на початку учбового року 27 чоловік (36±6%) виконали навантаження 2 Вт/кг протягом 1 хв. і 48 чоловік (64±6%) – 2 Вт/кг протягом 2 хв. В ІІ групі при первинному обстеженні 11 чоловік (24±6%) виконали навантаження

2 Вт/кг протягом 1 хв. і 34 чоловіка (76±6%) – 2 Вт/кг протягом 2 хв.

При діагностичному тестуванні в І основній групі підвищення ЧСС до порогового рівня спостерігалось у 44 студентів (59±6%), а припинення тестування через втому – у 31 студента (41±6%); в ІІ основній групі – відповідно у 24 (54±8%) і 16 чоловік (35±7%). Обстежені студенти контрольної та основних груп при первинному дослідженні не змогли виконати навантаження 3 Вт/кг протягом 2 хвилин, яке по оцінці тесту свідчило б про нормальну фізичну працездатність у нетренованих осіб.

Під кінець учбового року в контрольній групі 51 чоловік (84±5%) виконали навантаження 3 Вт/кг протягом 2 хв. (р<0,001) і 19 чоловік (16±5%) – 2 Вт/кг протягом 2 хв. (р<0,001). При повторному тестуванні в основнних групах після курсу тренувань на велоергометрі всі студенти виконали навантаження 3 Вт/кг протягом 2 хв.

А е р о б н а п р о д у к т и в н і с т ь. Показники аеробної продуктивності на початку учбового року були такими. В контрольній групі: МСК – 2,74±0,13 л/хв. та МСК/кг – 38,74±1,74 л/хв/кг; в І основній групі: МСК – 2,67±0,12 л/хв. та МСК/кг – 38,42±1,68 л/хв/кг; в ІІ основній групі: 2,71±0,13 л/хв. та 38,93±1,73 л/хв/кг. Як видно, аеробна продуктивність студентів контрольної та основних груп на початку учбового року була нижчою, ніж у здорових нетренованих осіб (40-42 мл/хв/кг за Г.Л. Апанасенко, 1992). На кінець учбового року і в контрольній і в основних групах означені показники аеробної продуктивності мали достовірну позитивну динаміку. Але в основних групах ця динаміка була достовірно кращою, ніж в контрольній. Так, на кінець учбового року в контрольній групі показник МСК становив 3,42±0,15 л/хв., в І основній – 4,15±0,18 (p<0,01), в ІІ основній – 4,18±0,9 (p<0,01). Показник МСК/кг в контрольній групі при повторному обстеженні дорівнював 47,32±1,93,в І основній – 55,14±2,16 (p<0,01), в ІІ основній – 54,86±2,21 (p<0,01).

П с и х о ф і з и ч н и й с т а н. Коефіцієнт координації рухів за показниками контактометрії в контрольній групі на початку учбового року дорівнював 0,173±0,006, а на кінець учбового року – 0,169±0,005 (р>0,4). Результати тепінг-тесту були такими: при первинному обстеженні – 154,7±3,87 рухів за 30 с, при повторному – 165,4±4,25 (р>0,3). В основних групах, навпаки, відмічалась достовірна позитивна динаміка досліджених показників психофізичного стану. Коефіцієнт координації рухів в І основній групі при первинному обстеженні становив 0,171±0,005, при повторному – 1,148±0,004 (t=3,5; р<0,001); в ІІ основній групі, відповідно – 0,171±0,007 і 0,151±0,006 (t=2,5; р<0,01). Показник тепінг-тесту в І основній групі на початку року дорівнював 153,9±3,75, під кінець учбового року – 186,8±4,23 (р<0,001); в ІІ основній групі, відповідно – 155,2±3,94 і 191,3±4,36 (р<0,001).

Ф і з и ч н а п і д г о т о в л е н і с т ь. Аналізуючи результати окремих показників ФП студентів контрольної групи, можна зробити висновок, що при традиційній методиці фізичного виховання рівень ФП підвищився за рахунок покращення таких фізичних якостей, як сила і швидкість. Також спостерігалась чітка тенденція до покращення швидкісно-силових показників. Показник такої базової фізичної якості, як витривалість під кінець учбового року достовірної позитивної динаміки не мав. В основних групах показник витривалості під кінець учбового року мав істотне достовірне покращення. Також достовірну позитивну динаміку мали всі досліджені показники ФП, при цьому, показники сили при

повторному обстеженні студентів основних груп у порівнянні з контрольною, мали статистично достовірну різницю на користь перших (табл.5).

Таблиця 5.

Динаміка окремих показників фізичної підготовленості студентів основних

груп (Х±Sx)

І група (n = 75) ІI група (n = 45)

Показники Первинне обстеження Повторне обстеження р Первинне обстеження Повторне обстеження р

Біг 100 м (с) 15,25±0,44 13,74±0,37 <0,01 15,17±0,46 13,53±0,42 <0,02

Біг 3000 м (хв,с) 15:52,4 ±0,41 13:35,6±0,39 <0,001 16:10,7±0,48 13:27,5±0,36 < 0,001

Згинання і розгинання рук в упорі (разів) 11,7±0,46 16,9±0,51 <0,01 12,8±0,44 17,2±0,54 <0,001

Підтягування на перекладені (разів) 8,1±0,29 14,2±0,45 <0,001 8,6±0,31 13,8±0,43 <0,001

Стрибок у довжину з місця (см) 193,9±8,14 226,7±9,23 <0,01 195,2±8,21 224,9±9,35 <0,02

Л і к а р с ь к о - п е д а г о г і ч н і с п о с т е р е ж е н н я. Аналізуючи “гострі зрушення ” за показниками функціонального стану серцево-судинної системи в процесі занять на велоергометрі, коли дозування здійснювалось як за відносною потужністю так і за ЧСС, ми дійшли висновку, що вони відповідають зрушенням, які вважаються середніми (Бутченко Л.А., 1989). Тобто, вони були адекватними інтенсивності навантажень, передбачених методиками тренувань (табл.6).

Що стосується амплітуди зубця Т при ЕКГ-дослідженні, яка дозволяє проводити швидкий аналіз ЕКГ і давати необхідні рекомендації безпосередньо під час тренувань (Бутченко Л.А., 1989), то ми не відмічали зменшення амплітуди зубця Т під час виконання тренувальних навантажень, що могло б служити підставою не тільки для зниження їх інтенсивності, а і для внесення необхідних коректив в тренувальний процес. Поряд з цим, інших ЕКГ-ознак патологічного типу реакції під час тренувань на велоергометрі у обстежених студентів не зареєстровано.

Під час тренування на велоергометрі поліпшувались умови легеневої вентіляції, які сприяли адекватному забезпеченню організма киснем, про що свідчило достовірне підвищення до 7-8-го тренування динамічної ємкості легенів і швидкості повітряного потоку в обох основних групах (табл.7).

Таблиця 6.

Показники функціонального стану серцево-судинної системи під час велоергометричних тренувань (Х ± Sх)

Показники С т р о к и д о с л і д ж е н н я

2-3-е тренування 7-8-е тренування 2-3-е тренування 7-8-е тренування

ЧСС (уд/хв) до тренування 83,8 + 1,7 74,3 + 1,6 * 85,3 + 1,2 75,4 + 1,5 *

вступна частина тренування 40 %-102,4 + 1,5 50 % -118,4 + 1,7 114,3 + 1,4 112,6 + 1,3

50 % -116,2 + 1,2 60 %-126,8 + 1,4

основна частина тренування 60 % -138,7 + 2,3 80 % -140,6 + 2,2 136,8 + 2,6 138,2 + 2,8

80 % -144,3 + 2,8 100 %-152,4+ 2,7

заключна частина тренування 50 % -132,8 + 2,1 60 % -138,7 + 2,4 116,4 + 1,6 115,3 + 1,8

40 % -126,4 + 2,2 50 %-120,5 + 1,9

реституція, 5хв 107,4 + 1,8 94,1 +1,7 * 105,6 + 1,9 92,7 + 1,9 *

АТ систо- личний (мм рт. ст.) до тренування 127,5 + 2,3 118,1 + 1,9 * 128,3 + 2,5 117,6 + 2,1 *

основна частина тренування 60 %- 142,5 + 2,6 80 % -141,7 + 2,4 145,5 + 2,5 142,8 + 2,3

80 %-152,5 + 2,6 100%-156,3 + 2,5

реституція, 5хв 130,5 + 2,4 123,2 + 1,8 * 132,2 + 2,1 124,5 + 1,9 *

АТ діасто- личний (мм рт. ст.) до тренування 86,4 + 1,8 75,8 + 1,6 * 84,7 + 1,5 76,4 + 1,7

основна частина тренування 60 % - 87,3 + 1,6 80 % - 74,9 + 1,8 86,4 + 1,8 74,8 + 1,3

80 % - 84,5 + 1,5 100% - 73,7 + 1,7

реституція, 5хв 85,9 + 1,7 75,3 + 1,5 * 83,1 + 1,6 75,8 + 1,8 *

Примітка: * - достовірність різниці (р < 0,05) в межах групи між 2-3-м та 7-8-м тренуваннями.

Щодо аудіометрії, то тренування на велоергометрі найбільше впливали на сприймання високих частот. Достовірна позитивна динаміка сприймання рівня звуку в обох основних групах свідчила про адаптацію слухового апарату і посередньо пристосування центральної нервової системи до фізичного навантаження.

Таблиця 7.

Показники функціонального стану системи зовнішнього дихання під час велоергометричних тренувань (Х ± Sx)

Показники С т р о к и д о с л і д ж е н н я

I основна група ( n = 75 ) I I основна група ( n = 45 )

2-3-е тренування 7-8-е тренування 2-3-е тренування 7-8-е тренування

FVC (л) до тренування 3,6 + 0,2 4,5 + 0,4* 3,7 + 0,4 4,4 + 0,6*

після тренування 3,3 + 0,4 4,2 + 0,3* 3,2 + 0,2 4,2 + 0,4*

FEV (л) до тренування 3,2 + 0,5 4,1 + 0,2* 3,3 + 0,4 4,0 + 0,3*

після тренування 2,7 + 0,3 3,8 + 0,6* 2,6 + 0,2 3,9 + 0,2*

PF(л/сек) до тренування 3,5 + 0,4 4,2 + 0,3* 3,5 + 0,2 4,1 + 0,6*

після тренування 2,9 + 0,6 4,0 + 0,5* 2,8 + 0,2 3,9 + 0,2*

Індекс Тіффно % до тренування 86,5 + 1,2 94,4 + 1,5* 84,4 + 1,6 95,2 + 1,9*

після тренування 82,4 + 1,1 92,6 + 1,4* 81,8 + 1,4 93,1 + 1,4*

Примітка: * - достовірність різниці (р < 0,05) в межах групи між 2-3-м та 7-8-м тренуваннями.

Поряд з наведеним, для оцінки впливу фізичних навантажень на студентів враховували зовнішні ознаки втоми. Вони свідчили про помірну втому, яка була адекватною величині навантаження і не вимагала припинення тренувань чи зменшення їх інтенсивності. “Гострі зрушення”, які мали місце під час лікарсько-педагогічних спостережень, можна вважати середніми, що відповідало загальним цілям і задачам тренувального процесу.

Слід зауважити, що незважаючи на різне дозування навантажень в велоергометричних тренуваннях, а саме – за відносною потужністю та ЧСС, яке здійснювалось в І та ІІ основних групах, ми не отримали достовірних даних, які б свідчили про перевагу одного з них, тобто – один та другий способи тренувань були практично рівнозначними і тому кожний з них можливо використовувати в залежності від оснащеності спортивних споруд.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення такої наукової задачі, як підвищення функціональних резервів організму студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю, яка вирішена шляхом застосування в процесі занять з фізичного виховання тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, що виявляється в підвищенні рухових можливостей студентів.

2. Студенти-чоловіки, які вступили до медичного вузу і при складанні державних тестів показали недостатню фізичну підготовленість, за морфо-функціональними показниками переважно мають фізичний стан нижчий від середнього (64,2 ± 3,5%), знижені до нижньої межі норми показники зовнішнього дихання (ЖЕЛ, ПТНМ, ПТХМ, гіпоксична проба Сабразе), в межах фізіологічних норм показники біоелектричної активності, морфо-метричні показники серця та функції кровообігу. У цих студентів толерантність до фізичного навантаження за тестом Наваккі складає 2Вт/кг маси тіла (низька працездатність у нетренованих), а аеробна спроможність не досягає показників, що приймаються за норму.

3. Під впливом занять з фізичного виховання за загальноприйнятою методикою у студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю достовірно підвищились показники ФС , коли вони були нижчими від середніх, достовірно підвищились показники інспіраторної ПТНМ на 18,2% (р < 0,001), експіраторної ПТНМ на 11,6% (р < 0,01), проби Сабразе на 15,6% (р < 0,001) та МСК/кг. на 22,1% (р < 0,001). Загальноприйнята методика з фізичного виховання сприяє зменшеню часу подолання дистанції 100 м на 6 % (p < 0,05), підвищенню показників згинання і розгинання рук в упорі на 19,3% (р < 0,001) та підтягування на перекладині на 40,2% (р < 0,001).

4. Застосування розробленої методики тренувань на велоергометрі в процесі занять з фізичного виховання, де дозування фізичного навантаження здійснюється за відносною потужністю, сприяє покращенню фізичного стану студентів по всім градаціям на 12,6 – 14,9% (р < 0,05-0,001), підвищенню ЖЕЛ на 31,4% (р < 0,001), підвищенню інспіраторної ПТНМ на 41,2% (р < 0,001) та експіраторної ПТНМ на 23,7% (р < 0,001), підвищенню експіраторної ПТХМ на 50,9% (р < 0,001) та інспіраторної ПТХМ на 46,2% (р < 0,001), збільшенню часу проби Сабразе на 45,0% (р < 0,001), достовірному покращенню досліджених основних показників біоелектричної активності та морфометричних показників серця і функцій кровообігу, підвищенню показників тесту Наваккі на 1Вт/кг маси тіла у всіх обстежених та МСК/кг на 43,5% (р < 0,001). Ця методика також сприяє зростанню максимального темпу рухів при тепінг-тесті на 21,4% (р < 0,001) та позитивному зниженню коефіцієнту координації рухів на 13,4% (р < 0,01). У них зменшується час подолання дистанції 100 м на 9,8% (р < 0,01), дистанції 3000 м. на 14,5% (р < 0,001) та підвищуються показники згинання і розгинання рук в упорі на 44,4% (р < 0,01), підтягування на перкладині на 75,3% (р < 0,001), стрибка у довжину з місця на 16,9% (р < 0,01).

5. Застосування розробленої методики тренувань на велоергометрі в процесі занять з фізичного виховання, де дозування здійснюється за ЧСС, сприяє покращенню фізичного стану студентів в градації нижчий за середній на 17,4% (р < 0,01), підвищенню ЖЕЛ на 16,6% (р < 0,05), підвищенню інспіраторної ПТНМ на 37,1% (р < 0,001)