Автореферат
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ТАРАСЕНКО ІРИНА ОЛЕКСІЇВНА
УДК 338:339.137.2:675
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
ШКІРЯНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Спеціальність 08.06.01 – Економіка підприємства й організація виробництва
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі менеджменту Київського національного університету технологій та дизайну (КНУТД) Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор технічних наук зі спеціальності 08.0028 “організація виробництва”, професор
Рожок Володимир Давидович,
Київський національний університет
технологій та дизайну, професор кафедри
менеджменту, м. Київ.
Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор
Виноградський Микола Данилович,
професор кафедри менеджменту Київського
національного торгово-економічного
університету, м. Київ.
кандидат економічних наук, доцент
Батенко Людмила Павлівна,
доцент кафедри стратегії підприємств Київського національного економічного університету, м. Київ.
Провідна організація Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародної економіки, м. Київ
Захист відбудеться “14грудня 2001р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.058.01 в Українському державному університеті харчових технологій за адресою:
01033, м. Київ -33, вул. Володимирська, 68, учбовий корпус В, аудиторія В-502.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського державного університету харчових технологій.
Автореферат розісланий “13” листопада 2001 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Марченко В.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Особливістю ринкової системи господарювання є те, що на ринку виступає велика кількість товарів, які пропонують різні способи задоволення однієї і тієї ж потреби покупця на однакових або незначно відмінних цінових умовах. В такій ситуації конкурентоспроможність є провідною категорією, а проблеми її забезпечення набувають особливого значення для підприємств України, оскільки визначають перспективи економічного росту та його темпи.
Від вирішення цих проблем залежить ефективність діяльності та процвітання кожного підприємства, а досягнення конкурентоспроможності є його стратегічною метою, умовою одержання прибутків та стабільності фінансового стану.
Проблемам, пов’язаним з конкурентоспроможністю, присвячені дослідження Ф. Котлера, М. Портера, Дж. Харрінгтона, М. Долінської, І. Соловйова, А. Гличева, В. Окрепилова, А. Юданова, Р. Гінзбурга, П. Завьялова, В. Литвиненко, В. Сицко та інших.
Питання визначення рівня конкурентоспроможності продукції для виробників шкіри залишається важливим, оскільки не існує єдиного підходу до оцінки цього показника. Це пояснюється тим, що за планової економіки перед підприємствами гостро не стояла проблема збуту, держава забезпечувала держзамовлення, гарантуючи тим самим стабільні обсяги реалізації. Рекомендована Держстандартом методика оцінки конкурентоспроможності промислової продукції не набула поширення в окремих галузях промисловості.
Тому проблема розробки організаційно-економічних основ підвищення та забезпечення рівня конкурентоспроможності продукції, а також її оцінки із врахуванням галузевої специфіки, є актуальною для виробників шкіряної та інших галузей легкої промисловості України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає напрямку науково-дослідної роботи кафедри менеджменту Київського державного університету технологій та дизайну 6.13 ДБ “Розробка теоретичних основ економічного механізму розвитку підприємств легкої промисловості, автоматизованого проектування та керування виробництвом високоякісної продукції в умовах ринкової економіки” (№ 0196U005499 Фундаментальна. Наук. керівник д.т.н., проф. Рожок В.Д.) та “Економічні та соціально-політичні проблеми розбудови державності України” (Наказ № 61 по КДУТД від 11.05.99р. та наказ № 25 від 22.02.2000 р. Наук. керівник д.т.н., проф. Рожок В.Д.).
Мета та завдання дисертаційної роботи. Метою дисертаційної роботи є створення організаційно-економічних основ підвищення та забезпечення конкурентоспроможності продукції на підприємствах шкіряної галузі.
Для досягнення цієї мети були вирішені такі основні взаємопов’язані завдання:
-
визначення принципів та розробка методу оцінки конкурентоспроможності промислової продукції в сучасних умовах, в тому числі обгрунтування складових, факторів конкурентоспроможності та на цій основі показників її оцінки;
-
визначення та обгрунтування організаційно-економічних напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції шкіряної галузі на різних стадіях виробничого процесу;
-
дослідження впливу природних властивостей сировини на якість шкіри - основну складову конкурентоспроможності з метою підвищення рівня конкурентоспроможності готової продукції;
-
оптимізація використання сировинних ресурсів із врахуванням впливу породи великої рогатої худоби на якість та вихід готової шкіри з одиниці сировини;
-
розробка рекомендацій щодо забезпечення бажаного виходу шкіри за площею та покращення її якісних характеристик шляхом управління параметрами технологічного процесу у виробництві шкіри;
-
створення системи стимулювання підвищення конкурентоспроможності продукції на основі гнучкого підходу до формування та розподілу коштів на оплату праці.
Предмет та об’єкт дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є економічний механізм формування конкурентоспроможності продукції в шкіряній галузі промисловості в умовах ринкового середовища України.
Предметом дослідження є організаційно-економічні процеси виробництва шкіри на шкіряних підприємствах та її реалізації на ринку України.
Методологічна основа та методи дослідження. Методологічною основою дослідження є об’єктивні економічні закони розвитку суспільного виробництва.
При вирішенні поставлених завдань використані комплексний та системний підходи, метод економічного аналізу, прийоми ранжування та експертних оцінок, кваліметричний підхід, економіко-статистичні методи, метод економіко-математичного моделювання, теорія бажаності та ймовірності.
Як джерела інформації використані закони та законодавчі акти України, прийняті Верховною Радою України, Державні стандарти України, ГОСТи, інші нормативні акти та інструкції, матеріали статистичної звітності, а також праці провідних економістів та соціологів з вирішення проблем підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дослідження характеризують наступні теоретико-методологічні та прикладні результати:
-
обгрунтовано складові, за якими визначається рівень конкурентоспроможності продукції шкіряних підприємств. Вперше обгрунтовано необхідність врахування складової маркетингової підтримки, що не передбачалося існуючими підходами;
-
удосконалено систему показників конкурентоспроможності згідно до їх походження та особливостей впливу на рівень конкурентоспроможності продукції, які в роботах попередників поєднувались в одній групі без врахування цих умов;
-
обгрунтовано фактори формування конкурентоспроможності в шкіряній галузі, які необхідно враховувати при плануванні діяльності підприємств;
-
розроблено метод двохетапної оцінки інтегрального показника конкурентоспроможності: на першому етапі - інтегрального показника конкурентоспроможності власне продукції (за технічною та економічною складовими); на другому етапі - інтегрального показника загальної конкурентоспроможності продукції із врахуванням також складової маркетингової підтримки, що є відмінним від існуючих підходів, згідно до яких визначення конкурентоспроможності завершується на першому етапі. При визначенні рівня конкурентоспроможності продукції та обгрунтуванні еталону для порівняння запропоновано використовувати теорію бажаності;
-
розроблено нові підходи до підвищення якості шкіри та збільшення її виходу на основі оптимізації використання сировинних ресурсів та шляхом коригування параметрів технологічного процесу;
-
запропоновано економіко-математичну модель (ЕММ) оптимізації використання сировинних ресурсів, якою передбачається розробка множини варіантів переробки сировини з врахуванням впливу різних факторів (видів сировини великої рогатої худоби, породи тварин, районів заготівлі шкур та інших);
-
розроблено гнучку систему матеріального стимулювання з використанням багаторівневої тарифної сітки, яка орієнтована на підвищення та забезпечення бажаного рівня конкурентоспроможності продукції при оптимальних витратах на виробництво шкіри. Запропоновано порядок формування та розподілу коштів на оплату праці залежно від кінцевих результатів роботи підприємства в цілому та окремих підрозділів, яким передбачається також врахування внеску кожного робітника в спільні досягнення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в комплексній та прикладній спрямованості теоретичних розробок і визначається тим, що використання запропонованих в роботі методик, підходів, висновків й рекомендацій у виробничій діяльності сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності та якості продукції підприємств шкіряної та суміжних з нею галузей промисловості.
На підприємствах шкіряної промисловості можуть бути використані наступні результати досліджень: запропонований метод оцінки конкурентоспроможності продукції - для поточного аналізу рівня цього показника за складовими та обгрунтування стратегії щодо досягнення конкурентних переваг, про що одержано акти апробації на ЗАТ “ВОЗКО” (від 27 вересня 2000 р.) та на ЗАТ “Чинбар” (від 13 квітня 2000 р.).
Підходи до визначення та забезпечення запланованого рівня якості та конкурентоспроможності шкіри можуть бути використані при розробці та створенні на шкіряних підприємствах систем якості на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000:2000.
Одержані дані про властивості готової шкіри, виробленої із сировини різних порід ВРХ, можуть використовуватися на підприємствах шкіряної галузі при визначенні постачальників сировини та районів її заготівлі, що сприятиме вирішенню проблем підвищення ефективності використання сировини. Розроблена економіко-математична модель (ЕММ) дає можливість кількісного вирішення завдань постачання сировини та оптимізації її використання. При впровадженні ЕММ на ЗАТ “ВОЗКО” річний економічний ефект склав 5067,72 тис. грн., що підтверджується актом впровадження (від 30 жовтня 2000 р.).
Аналітична модель залежності виходу шкіри за площею від вмісту солей хрому може використовуватись в управлінні технологічним процесом з метою одержання шкіри бажаного рівня якості та витрат, а отже, конкурентоспроможності, що робить принципово можливим задоволення конкретних потреб споживачів.
Сформульовані принципи удосконалення оплати праці покладено в основу розробленої системи оплати праці, яка спрямована на досягнення високих особистих результатів та підвищення зацікавленості робітників в кінцевих результатах діяльності підприємства, про що існує акт впровадження (від 30 жовтня 2000 р.).
Всі одержані методики та основні положення дисертації використовуються у навчальному процесі при проведенні лекційних та практичних занять з дисциплін “Управління конкурентоспроможністю”, “Статистичні методи в управлінні якістю”, “Економічний аналіз”.
Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обгрунтуванні основних наукових положень щодо оцінки рівня конкурентоспроможності, визначення організаційно-економічних факторів її формування та забезпечення у виробництві та управлінні, а також в експериментальній перевірці результатів досліджень, їх практичній апробації в умовах шкіряного виробництва та опублікуванні отриманих результатів в наукових виданнях. З наукових публікацій, які видані у співавторстві, в роботі використані ті ідеї, положення та розрахунки, які є результатом особистої роботи і становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація роботи та публікації. Основні результати роботи доповідалися та отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях в Київському державному університеті технологій та дизайну (1997, 1999, 2000р.), науково-практичній конференції “Підприємство в умовах ринкової системи господарювання” (МАУП, 12 березня 1999р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні екологічно безпечні технології виробництва шкіри та хутра” (КДУТД, 13-14 квітня 2000р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 25-27 квітня 2001р.).
Публікації. За результатами роботи опубліковано 13 наукових праць: 8 статей та 5 тез доповідей на наукових конференціях загальним обсягом 3,1 друк. арк. У наукових фахових виданнях опубліковано 4 наукові праці (2 у співавторстві) загальним обсягом 1,53 друк. арк., з яких особисто авторові належить 1,38 друк. арк.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 116 найменувань, 8 додатків, а також містить 54 таблиці (з них 15 у додатках), 25 рисунків (з них 20 у додатках). Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, відзначено наукову новизну роботи та практичну цінність отриманих результатів та висновків.
У першому розділі – “Конкурентоспроможність продукції та напрямки її підвищення на підприємствах шкіряної промисловості” розглянуті існуючі теоретичні підходи до визначення категорій конкурентоспроможності та конкурентноспроможної продукції, проаналізовано сучасний стан підприємств шкіряної галузі. Визначено, що конкурентноспроможною є продукція з таким рівнем характеристик, який дозволяє їй витримати конкурентну боротьбу з іншими товарами, представленими на конкретному ринку в певний проміжок часу для задоволення тієї самої потреби.
У зв’язку із особливостями формування конкурентоспроможності продукції в ринковому середовищі обгрунтовано необхідність врахування впливу на цей показник не тільки рівня якості та ціни споживання, а також рівня складової маркетингової підтримки, що не передбачається існуючими методами. Запропоновано класифікацію організаційно-економічних факторів, складових та показників конкурентоспроможності, які розглядаються у взаємозв’язку (див. рис.1).
Автором визначено, що реалізація факторів конкурентоспроможності продукції забезпечує її формування у виробництві, підтримку на ринку, що дозволяє продукції бути переважаючою над продукцією конкурентів за ступенем задоволення потреби та привабливості для споживача. Під складовими конкурентоспроможності розуміються ті її елементи, якими визначається певний рівень конкурентоспроможності. Аналіз конкурентоспроможності пропонується проводити за складовими: технічною, економічною та маркетингової підтримки за допомогою відповідних показників.
Вивчення сучасних методичних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності дозволило зробити висновки щодо необхідності їх удосконалення з метою одержання обгрунтованої оцінки рівня конкурентоспроможності продукції в ринкових умовах.
У другому розділі – “Методичні підходи до визначення рівня конкурентоспроможності продукції” розроблено метод оцінки конкурентоспроможності промислової продукції з урахуванням впливу на цей показник трьох названих складових. Його особливостями є: першочергове визначення номенклатури показників конкурентоспроможності продукції; обгрунтування вибору товару-еталону та можливості його моделювання; орієнтація при порівнянні показників не на середній рівень, а на кращий світовий досвід; забезпечення аналізу показників, які сприятливо впливають на конкурентоспроможність продукції, та показників, які знижують її рівень; виділення групи маркетингових показників для оцінки їх впливу на конкурентоспроможність продукції. В даному розділі роботи визначені основні принципи, на яких грунтується запропонований метод оцінки конкурентоспроможності продукції.
Пропонується в основу оцінки конкурентоспроможності продукції покласти порівняння продукції різних виробників за сукупністю значень показників якості, економічних та маркетингових, з аналогічними показниками еталонної продукції.
Виділено наступні етапи оцінки рівня конкурентоспроможності продукції:
1. Перевірка продукції на патентну чистоту, яка виражає ступінь втілення в цій продукції технічних рішень, що не підпадають під дію патентів в країнах передбачуваного експорту.
2. Встановлення відповідності продукції вимогам державних постанов, діючого законодавства та конкретного ринку передбачає розрахунок групового нормативного показника (Ін), який є добутком одиничних нормативних показників, визначених з використанням альтернативного методу при їх оцінці.
3. Обгрунтування номенклатури показників для оцінки конкурентоспроможності продукції, виходячи з вимог ринку, потреб споживачів та особливостей продукції.
4. Вибір базового зразка для порівняння (еталону). Як еталон рекомендується обрати ту продукцію, яка має найвище значення комплексного показника якості, визначеного за теорією бажаності.
5. Визначення рівня складових конкурентоспроможності продукції.
5.1. Визначення рівня конкурентоспроможності за технічною складовою проводиться за всіма суттєвими показниками якості. Рекомендується замість натуральних значень показників якості використовувати відносні одиничні показники якості, визначені за теорією бажаності (di). Рівень продукції за кожним і-м технічним показником пропонується визначати за формулою:
qi – і-й одиничний технічний показник конкурентоспроможності продукції відносно зразка; di –відносне значення і-го показника товару, який аналізується, за шкалою бажаності; dзi – відносне значення і-го показника товару-еталону за шкалою бажаності; і – номер одиничного показника, і=1,2,…,n.
Оцінка рівня товару за всією сукупністю однорідних показників (або за їх групою) передбачає розрахунок групового показника за показниками групи (технічними) відносно базового зразка або рівня бажаності відповідно за наступними формулами:
де аі – вагомість і-го показника в загальному наборі (одержана шляхом експертного опитування).
Розрахований таким чином груповий показник за технічною складовою є відносною оцінкою рівня якості продукції, яка дає відповідь про цей аспект по відношенню до продукції-конкурента або до бажаного рівня.
Слід зазначити, що перевагою використання теорії бажаності є те, що комплексний показник якості, розрахований для продукції орієнтовно до рівня бажаності, реально відтворює картину досягнутого підприємством рівня якості по відношенню до існуючого “найкращого”, а не лише до рівня, якого досягли конкуренти. В дисертації відзначається, що це матиме досить великий стимулюючий ефект в прагненні підприємства досягти бажаного рівня якості і перевершити конкурентів, а не лише наздогнати їх.
5.2. Рівень конкурентоспроможності за економічною складовою передбачає необхідність визначення ”ціни споживання”. Ціну споживання розраховують як суму витрат на придбання та експлуатацію продукції, а визначення рівня конкурентоспроможності за економічними показниками, зводиться до співвідношення цін споживання аналізованого товару та товару-еталону:
де Іе – груповий економічний показник; Ссп – ціна споживання аналізованого товару; Сет – ціна споживання товару-еталону.
5.3. Визначення кожного одиничного показника складової маркетингової підтримки пропонується за формулою (1), а групового показника (Ім) – за формулою (2), але при цьому приймаються наступні позначення: qi – і-й одиничний маркетинговий показник товару, який аналізується, відносно зразка; di та dзi – відповідно значення і-го маркетингового показника товару, який аналізується, та товару-еталону за встановленою оціночною шкалою; аі – вагомість і-го маркетингового показника даної групи.
6. Визначення інтегрального показника конкурентоспроможності продукції рекомендується проводити у два етапи.
6.1. Інтегральний показник конкурентоспроможності власне продукції за технічною та економічною складовими визначається так:
де К – показник конкурентоспроможності за якісно-ціновими параметрами.
6.2. Інтегральний показник загальної конкурентоспроможності продукції з врахуванням впливу рівня маркетингової діяльності підприємства щодо підтримки та просування продукції на ринку розраховується за формулою:
де б – вагомість технічної складової у задоволенні потреби споживача; (1-б) - вагомість складової маркетингу у задоволенні потреби споживача; Ім – груповий показник складової маркетингової підтримки.
На підставі К? підприємство-виробник може оцінити сильні та слабкі сторони своєї діяльності, розробити заходи по усуненню впливу негативних факторів і підсиленню дії позитивних. Схема оцінки конкурентоспроможності продукції за розглянутим методом наведена на рис.2.
В роботі дано оцінку рівня конкурентоспроможності шкіри виробництва чотирьох провідних підприємств України. На першому етапі шляхом експертного опитування було встановлено перелік показників якості для оцінки рівня конкурентоспроможності шкіри. Найсуттєвіші показники та їх значення наведено в табл.1.
Таблиця 1
Оцінка якості еластичної шкіри для верху взуття
№ |
Одиничні показники | Рівень показників якості шкіри
За функцією бажаності | Фактичне значення на підприємстві
“з” | “в” | 1 | 2 | 3 | 4
1.
1.1.
1.2.
1.3.
1.4. | Надійності-довговічності
Напруження при виникненні тріщин лицьового шару, МПа
Межа міцності при розтягуванні, МПа
Видовження при напруженості 10 МПа, %
Стійкість покриття до багаторазового вигинання, бали |
13,0
15,0
20,0
3 |
19,0
21,0
35,0
4 |
16,5
18,0
37,0
4 |
19,0
23,0
39,0
4 |
17,0
22,0
36,0
4 |
17,5
18,0
39,0
3
2.
2.1.
2.2. | Ергономічні та гігієнічні:
Паропроникність, мг/см2год
Повітропроникність, см3/см2год |
1,8
30,0 |
6,0
70,0 |
5,5
71,0 |
6,5
73,0 |
5,8
69,0 |
4,9
61,0
3.
3.1.
3.2.
3.3. | Естетичні:
Еластичність, бали
Оздобленість поверхні, бали
Структура лицьової поверхні, бали |
5
16
9 |
8
20
12 |
8
20
12 |
7
20
12 |
8
19
12 |
6
17
11
Примітка: “з” та “в” відповідно задовільне (за нормативом) та відмінне (найкраще значення показників якості шкіри з точки зору задоволення потреби споживачів)
Розрахунок комплексного показника якості проводився шляхом двостадійного згортання окремих показників за адитивною моделлю. В першу чергу проводилась оцінка рівня одиничних технічних показників за теорією бажаності та зведення їх в групові показники з врахуванням вагомості кожного показника в групі. За цією оцінкою обрали продукцію другого підприємства як еталон, і подальше порівняння проводилось по відношенню до еталону (комплексний показник якості за теорією бажаності шкіри-еталону становить 0,794). Відносні групові показники за кожною складовою, визначені по відношенню до еталону, були використані при розрахунку інтегральних показників конкурентоспроможності шкіри (див. табл.2).
Таблиця 2
Визначення інтегральних показників конкурентоспроможності шкіри провідних підприємств України з врахуванням складової маркетингової підтримки
Показник | Підприємство
№1 | №2 | №3 | №4
Іт | 0,91 | 1,0 | 0,95 | 0,82
Іе | 0,88 | 1,0 | 0,83 | 0,77
К | 1,04 | 1,0 | 1,15 | 1,06
Ім | 0,92 | 1,0 | 0,57 | 0,46
К' | 1,04 | 1,0 | 1,03 | 0,95
Розрахунки показали, що на першому місці за рівнем загальної конкурентоспроможності виявилася шкіра першого підприємства (К=1,04), на другому – третього (К=1,03), на третьому та четвертому відповідно шкіра другого та четвертого виробників (значення К відповідно 1,0 та 0,95). Використання даного підходу робить можливим проведення аналізу сильних та слабких властивостей окремих видів продукції та сторін діяльності підприємств. Це дозволить оперативно впливати на всі процеси, які потребують вдосконалення, обгрунтовувати заходи щодо їх поліпшення з метою підвищення рівня конкурентоспроможності, виходячи з внутрішніх можливостей підприємства та умов зовнішнього середовища.
У третьому розділі – “Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств шкіряної промисловості” було досліджено особливості формування рівня складової якості як основної за впливом на конкурентоспроможність у шкіряній галузі, та в зв’язку з цим досліджено організаційно-економічні фактори, якими безпосередньо визначається цей рівень. Управління конкурентоспроможністю продукції в сучасних умовах повинно орієнтуватися на встановлення, забезпечення та підтримання потрібного рівня якості продукції під час її розробки та виробництва. Виконання всіх процесів, пов’язаних із забезпеченням та підтриманням якості, регламентується системою управління якістю згідно до вимог міжнародних та національних стандартів на основі стандартів ISO серії 9000:2000 та серії 14000.
З метою визначення основних організаційно-економічних факторів формування конкурентоспроможності було проведено дослідження якості готової шкіри на етапі вихідного контролю на підприємствах шкіряної галузі України. В результаті встановлено, що до числа таких факторів відноситься якість сировини, рівень організації виробництва та праці, технології та устаткування, професійні навички та знання робітників.
Сировинний фактор, як один із головних за впливом на якість та конкурентоспроможність шкіри, вивчався більш детально. Для цього досліджувався вплив фактору породи великої рогатої худоби (ВРХ) на властивості сировини та якість шкіри. Розрахунки групових показників надійності-довговічності шкіри, виробленої із сировини різних порід ВРХ за однією методикою, проводилися у два етапи з використанням теорії бажаності. По-перше, було визначено одиничні показники якості шкіри, виробленої із шкур різних порід ВРХ, по відношенню до рівня бажаності; по-друге, одержані одиничні показники якості було згорнуто у групові показники за адитивною моделлю з використанням вагомості одиничних показників якості шкіри, розрахованих при визначенні рівня її конкурентоспроможності. До них ввійшли такі: 1.1. Напруження при появі тріщин лицьового шару, 9,8 Н; 1.2. Межа міцності при розтягуванні, 9,8 МПа; 1.3. Видовження при напруженості 9,8 МПа, %; 1.4. Стійкість покриття до багаторазового вигинання, бали; 1.5. Стійкість покриття до мокрого тертя, оберти; 1.6. Адгезія в сухому вигляді, Н/м; 1.7. Адгезія в мокрому вигляді, Н/м.
Результати визначення групових показників відносно рівня бажаності за групою фізико-механічних показників якості шкіри, виробленої з шкур тварин різних порід ВРХ, можуть сприяти покращанню цільового використання сировини з урахуванням природних властивостей шкур тварин залежно від вимог до певних видів готової продукції. Це дозволить більш раціонально та економно використовувати сировину та забезпечувати однорідність партій, які запускають у виробництво, з метою раціонального використання сировини за призначенням готової шкіри.
Вирішення задачі оптимізації використання ресурсів шкіряної сировини та її закупок стало наслідком дослідження властивостей сировини з різних порід ВРХ та з урахуванням районів заготівлі. До уваги брався також той фактор, що один і той самий різновид сировини може перероблятися за багатьма виробничими способами, тобто для виготовлення шкіри різного цільового призначення. В такій постановці задача може бути вирішена як для окремого підприємства, так і для групи шкіряних заводів. Для вибору оптимальних варіантів використання ресурсів шкіряної сировини та її закупівлі запропоновано лінійну економіко-математичну модель.
В поставленій задачі визначається кількість шкіряної сировини різновиду , яка постачається із -го джерела партією та переробляється за s-тим варіантом цільового призначення задля забезпечення максимального прибутку. Для її компактної побудови використані такі позначення: - індекс різновиду шкіряної сировини, =1,2,…,l; - район (країна) заготівлі сировини, тобто джерело її надходження, =1,2,…,k; - порода великої рогатої худоби, яка заготовляється, =1,2,…,q; s – індекс технологічного способу виробництва з даної сировини шкіри різного призначення, s=1,2,…,п; - номер партії, =1,2,…,r; - індекс різновиду готової шкіри, =1,2,…,m; - індекс варіанту замінюваності шкіри (замінюваність здійснюється у випадку надлишку виходу готової шкіри), =1,2,…,t; Рs – варіант s-го цільового використання сировини різновиду з -го району, яка постачається партією , із шкур тварин -тої породи; З - витрати на закупівлю одиниці сировини виду в -му районі із сировини -тої породи партії ; ds – вихід шкіри -го виду із одиниці сировини різновиду , яка використовується за s-тим варіантом цільового призначення; a - коефіцієнт, який характеризує співвідношення виходу шкір, які заміняються за варіантом ; - інтенсивність використання -го варіанту замінюваності; Q - максимально можлива кількість сировини різновиду , яку може закупити шкіряний завод у -му джерелі сировини (районі, країні, регіоні); R - партія сировини різновиду , яка може бути закупленою за ціною З; А - потрібний випуск шкір -го різновиду; Сs – прибуток, який одержить підприємство в результаті випуску шкір з одиниці сировини за виробничим способом Рs; Хs – інтенсивність використання виробничого способу Рs.
В економіко-математичній моделі відображаються наступні умови:
1.
Обсяг шкіряної сировини виду , закупленої в -му джерелі партією за ціною З , не може перевищувати встановлений розмір партії:
2. Сумарна кількість сировини різновиду , яка закуплена в -му джерелі сировини, не може перевищувати наявних ресурсів:
3.
Сумарний випуск шкіри різновиду , одержаної при переробці сировини за різними виробничими способами Рs, враховуючи можливість замінюваності, повинен дорівнювати встановленому обсягу їх виробництва:
4.
Цільова функція задачі - сумарний прибуток від переробки всіх видів сировини за всіма виробничими способами, який повинен бути максимальним:
5.
Обсяги переробки сировини за кожним виробничим способом не можуть бути від’ємними:
Розв’язання цієї задачі дозволило одержати оптимальне рішення щодо можливостей переробки шкіряної сировини на ЗАТ “ВОЗКО”. Максимальний прибуток склав 33697,6 тис.грн., при цьому за рахунок кращого використання сировини досягнуто збільшення прибутку на 5067,72 тис.грн. в порівнянні з тим, який фактично одержує підприємство. Використання запропонованої моделі дає можливість підприємству вирішувати проблему постачання та використання сировини, вибору джерел її надходження оптимальним для себе способом.
Проблема оптимізації виходу шкіри високої якості шляхом коригування технологічного процесу стала окремим предметом дослідження, оскільки органічно пов’язана з розглянутими вище. На основі узагальнення даних теоретичних досліджень та виробничих експериментів було зроблено висновок, що вихід шкіри за площею можна прогнозувати за бажаними показниками фізико-механічних та хіміко-технологічних властивостей шкіри. Аналіз експериментальних даних показав, що існує тісний лінійний зв’язок між показником вмісту солей хрому та об’ємним виходом шкіри. Для оцінки напрямку та щільності цього зв’язку було використано кореляційно-регресійний аналіз, результатом якого стала побудова аналітичної моделі зв’язку:
де Vr – об’ємний вихід шкіри, см3/100 г; х – вміст солей хрому в перерахунку на оксид хрому, %.
В результаті одержано залежність виходу шкіри за площею від вмісту солей хрому:
де Sk – площа готової шкіри, дм2; де уp – межа міцності при розриві, кг/мм2; еp – відносне видовження при розриві, %; P – маса парної сировини, кг.
Одержані результати підтвердили, що існує можливість управління технологічним процесом з метою одержання визначених якісних характеристик шкіри в залежності від потреб споживачів, що є необхідною умовою конкурентоспроможності продукції.
Окремо були досліджені основні сучасні проблеми в галузі матеріального стимулювання, які розглядалися з точки зору можливості управління людським фактором виробництва з метою створення у робітників економічних стимулів до високоефективної праці, яка є основою високого рівня конкурентоспроможності продукції. На основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду запропоновано класифікацію сучасних систем оплати праці та сформульовано основні принципи організації оплати праці з метою стимулювання робітників за досягнуті кінцеві результати, в тому числі - підвищення конкурентоспроможності продукції.
Враховуючи високу матеріаломісткість шкіри, було визначено, що система оплати праці на шкіряних підприємствах повинна бути орієнтованою на збереження всіх видів ресурсів, оскільки від цього залежить рівень витрат на виробництво продукції, а отже рівень ціни та конкурентоспроможності. Тому при створенні системи матеріального стимулювання необхідно врахувати можливість стимулювання досягнення бажаних результатів за витратними та якісними показниками. Для вирішення цих завдань визначено та розв’язано дві основні задачі: формування фондів стимулювання підприємств та розподіл коштів між працюючими залежно від їх внеску в загальні результати діяльності.
Для підсилення дієвості розробленої системи оплати праці запропоновано до використання багаторівневу тарифну сітку, якою передбачається можливість зміни тарифних ставок залежно від конкретних умов. До таких умов рекомендується віднести наявність економії (перевитрат) матеріальних коштів, які складають значну долю витрат на виробництво у шкіряній галузі, та фінансові можливості підприємства (щодо вибору рівня стимулювання). Пропонується використовувати такі рівні тарифних ставок: мінімальний (гарантований), базовий, розрахунковий та підвищений. В роботі запропоновано механізм розрахунків тарифних ставок для кожного рівня тарифної сітки, яким забезпечується принцип гнучкості тарифної системи.
Запропонованою системою оплати праці передбачається, що підприємство вирішує самостійно, який рівень тарифних ставок доцільно використовувати для стимулювання робітників в кожному конкретному місяці. Крім того, рекомендовано при розрахунку фонду оплати праці формувати його знизу - від індивідуальних заробітних плат, визначених згідно тарифних ставок, до загального розміру фонду. Тоді він відображатиме сумарні витрати на оплату праці у загальних витратах підприємства на виробництво продукції.
Розмір фонду преміальних виплат (Фпв) розраховується в залежності від суми основної заробітної плати та гарантованих надбавок та доплат, а також коефіцієнта стимулювання (К), який визначається підприємством самостійно, залежить від тих цілей, які стоять перед підрозділом на певному етапі, але в межах, що дозволяють продукції бути конкурентноспроможною:
Коефіцієнтом стимулювання К визначається максимальна величина фонду преміальних виплат (Фпв).
Запропонованим механізмом передбачається також порядок розподілу коштів фонду преміальних виплат між підрозділами в залежності від внеску кожного підрозділу в кінцеві результати діяльності підприємства пропорційно сумі фонду основної заробітної плати і фонду гарантованих надбавок та доплат з використанням фактичного значення коефіцієнта стимулювання (Кф). Премія кожного робітника, яка є частиною від загального фонду, визначається шляхом розподілу коштів фонду преміальних виплат підрозділу:
де Піj – премія, яка нарахована j-му робітнику і-го підрозділу; Фіпв – розмір фонду преміальних виплат, який належить до розподілу між працівниками і-го підрозділу; Зіjгар – основна (гарантована) заробітна плата j-го робітника, визначена за тарифною системою за відпрацьований час (виготовлену продукцію), та гарантовані надбавки та доплати згідно до Кодексу законів про працю в Україні; j – табельний номер робітника і-го підрозділу, j =1,2,…,m, і =1,2,…,п.
Використання такого підходу до стимулювання робітників сприяє досягненню підприємством конкурентної переваги шляхом реалізації стратегії оптимізації витрат на виробництво та збут продукції.
Висновки та пропозиції сформульовано на основі проведених в дисертаційній роботі досліджень проблем оцінки та забезпечення конкурентоспроможності продукції промислових підприємств на прикладі шкіряної галузі:
1.
Теоретичні та практичні дослідження дозволили розробити систему оцінки конкурентоспроможності промислової продукції з урахуванням впливу на цей показник трьох основних складових: технічної, економічної та маркетингової підтримки.
2.
Розроблено метод двохетапної оцінки конкурентоспроможності, яким передбачається: по-перше, визначення інтегрального показника конкурентоспроможності власне продукції; по-друге, інтегрального показника загальної конкурентоспроможності із врахуванням не тільки показників якості та економічних, а також показників складової маркетингової підтримки. Для цього вирішені такі завдання: визначена номенклатура показників конкурентоспроможності продукції підприємств шкіряної галузі; обгрунтовано підхід до вибору еталону для порівняння з використанням теорії бажаності; проведено аналіз показників, які сприятливо впливають на конкурентоспроможність продукції, та показників, які знижують її рівень.
3.
За розробленою методикою проведено оцінку та аналіз конкурентоспроможності шкіри виробництва чотирьох підприємств шкіряної галузі України, а саме: ЗАТ “ВОЗКО”, ЗАТ “Чинбар”, Львівського виробничого шкіряного підприємства “Світанок”, ВАТ “Васильківський шкірзавод”, які перейшли на маловідхідні та ресурсозберігаючі технології.
4.
На основі проведених досліджень встановлено основні організаційно-технічні та економічні фактори, які на даному етапі організаційно-технічного розвитку шкіряної промисловості впливають на рівень якості, а отже ціни та конкурентоспроможності шкіри. До їх числа відноситься: якість сировини, рівень технології та устаткування, професійні навички та знання робітників, а також форми організації праці та виробничих процесів.
5.
Встановлено, що сировинний фактор є одним із вирішальних за впливом на якість та конкурентоспроможність шкіри. В роботі визначено чинники, які дозволяють найбільш раціонально використовувати наявну сировину та забезпечують високий рівень якості готової продукції. Розроблено рекомендації щодо можливостей використання сировини з урахуванням природних властивостей шкур залежно від порід ВРХ. Передбачається необхідність враховувати вимоги споживача до певних видів готової продукції.
6.
Поставлено та вирішено задачу оптимізації використання ресурсів шкіряної сировини та її закупок. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації використання сировинних ресурсів на основі множини варіантів переробки сировини з врахуванням різних факторів (видів сировини, породи тварин, районів заготівлі тощо), що дає можливість кожному підприємству вирішувати проблему постачання та раціонального використання сировини, вибору джерел її надходження оптимальним для себе способом.
7.
Для вирішення проблеми збільшення виходу шкіри високої якості пропонується проводити коригування параметрів технологічного процесу. Результатом проведених досліджень стала побудова регресійної моделі зв’язку між показниками виходу шкіри за площею та вмістом солей хрому, застосування якої сприяє більш ефективному використанню сировини та підвищенню якості шкіри.
8.
Визначено основні проблеми в галузі матеріального стимулювання якості та конкурентоспроможності, які стоять перед підприємствами на сучасному етапі; сформульовано принципи удосконалення організації оплати праці, які сприятимуть росту зацікавленості кожного робітника у високопродуктивній праці, підвищенні якості та конкурентоспроможності продукції.
9.
Розроблено гнучку систему матеріального стимулювання (на основі багаторівневої тарифної сітки), яка орієнтована на підвищення та забезпечення конкурентоспроможності продукції при оптимальному рівні витрат на виробництво, та механізм розрахунків, який дає можливість коригування та встановлення відповідного рівня тарифних ставок робітників.
10.
Запропоновано новий підхід до формування коштів на оплату праці, згідно до якого передбачається формування фонду оплати праці знизу: від індивідуальних заробітних плат до загального розміру фонду. Такий підхід передбачає, що підприємство саме встановлює, яким буде розмір коштів на оплату праці, зважаючи на необхідність забезпечення конкурентоспроможності продукції. Розроблено механізм розподілу коштів преміального фонду. При цьому передбачено, що при визначенні розміру премії враховуються внесок в загальні результати як підрозділу в цілому, так і особисто кожного робітника.
11. Реалізація запропонованих заходів сприятиме забезпеченню рівня конкурентоспроможності продукції підприємств шкіряної промисловості, посиленню їх позицій на ринку та стабілізації фінансового стану.
Розроблені в роботі підходи поєднують в собі наукові та практичні аспекти, грунтуються на реальних даних підприємств шкіряної галузі та підтверджені результатами апробації в умовах шкіряного виробництва.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Тарасенко І.О. Удосконалення методів оцінки рівня конкурентоспроможності промислової продукції з урахуванням впливу маркетингової діяльності підприємств // Проблеми науки. - 2000. - №12. - С. 47-51.
2.
Тарасенко І.О. Вплив якості сировини на якість шкіри та формування асортименту // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ТУП, 2001. - № 1. - Ч.2 (29). - С. 214 -217.
3.
Тарасенко І.О., Данилкович А.Г. Показники якості для визначення конкурентоспроможності шкіри // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. – Львів: Інтереко, 1999. - Вип.5. - С. 288-293.
4.
Тарасенко І.О., Рожок В.Д., Гречан А.П. Використання гнучких систем оплати праці – один із напрямків удосконалення матеріального стимулювання на промислових підприємствах // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ТУП, 2001. - № 2. - Ч.2 (31). - С. 96-98.
5.
Тарасенко І.О. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції шкіряної галузі легкої промисловості // Персонал: Сб. научн. тр. – К.: МАУП, 1999. - №3 (51). - С. 106-107.
6.
Тарасенко І.О. Використання природних властивостей шкіряної сировини для підвищення якості та конкурентоспроможності шкіри // Вісник Київського державного університету технологій та дизайну. – К.: КДУТД, 2001. - №2. – С. 121-127.
7.
Тарасенко І.О., Рожок В.Д., Гречан А.П. Удосконалення системи матеріального стимулювання на промислових підприємствах // Вісник Державної академії легкої промисловості України. – К.: ДАЛПУ, 1999. - №2. – С. 177-181.
8.
ТарасенкоІ.О., Данилкович А.Г. Комплексна оцінка якості шкіри як складова конкурентоспроможності // Вісник Державної академії легкої промисловості України. – К.: ДАЛПУ, 2000. - №3. – С. 110-114.
9.
Тарасенко І.О., Петренко Г.П., Рожок В.Д. Вдосконалення системи оплати праці робітників підприємств легкої промисловості // Проблеми теорії та практики менеджменту в умовах переходу України до ринкових відносин: Зб. наук. пр. – К.: ДАЛПУ, ЕКОМЕН, 1997. – С. 82-83.
10.
Тарасенко І.О. Врахування впливу організаційних факторів при визначенні конкурентоспроможності продукції // Тези доповідей наук. конф. молодих вчених та студентів. – К.: КДУТД, 1999. – С. 133.
11.
Тарасенко І.О., Рожок В.Д. Особливості визначення конкурентоспроможності шкіри // Тези доповідей наук. конф. молодих вчених та студентів. – К.: КДУТД, 2000. – С. 58.
12.
Зарудна О.С., Тарасенко І.О. Підвищення конкурентоспроможності підприємства шляхом його реструктуризації // Тези доповідей наук. конф. молодих вчених та студентів. – К.: КДУТД, 2000. – С. 55.
13.
Глєбкіна К.М., Тарасенко І.О. Удосконалення методів визначення конкурентоспроможності продукції // Тези доповідей наук. конф. молодих вчених та студентів. – К.: КДУТД, 2000. – С. 63.
АНОТАЦІЯ
Тарасенко І.О. Організаційно-економічні основи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств шкіряної промисловості. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - “Економіка підприємства й організація виробництва”. Український державний університет харчових технологій, Київ, 2001.
Дисертація присвячена розробці організаційно-економічних основ підвищення та забезпечення конкурентоспроможності продукції на підприємствах шкіряної промисловості України. В роботі на основі розглянутих сучасних підходів до визначення конкурентоспроможності продукції обгрунтовано складові цього показника та розроблено метод його оцінки.
В дисертаційній роботі представлено результати теоретичних та практичних досліджень, які дозволили виділити основні фактори та стадії формування конкурентоспроможності продукції в шкіряній галузі, та розроблено рекомендації щодо можливостей управління цими факторами з метою підвищення рівня конкурентоспроможності.
Основні результати дослідження пройшли виробничу перевірку та були впроваджені на підприємствах шкіряної галузі України, а
