Досить суттєве місце було відведено визначенню зобов’язаних суб’єктів у випадку поширення інформації через комп’ютерну мережу Internet. Зокрема, дисертант виділяє дві групи зобов’язаних суб’єктів: користувач (особа, яка безпосередньо створила інформацію, що в подальшому була поширена) та провайдер (особа, яка надає користувачеві право користування комп’ютерною мережею). При цьому останній визнається як зобов’язаний суб’єкт лише тоді, коли він відповідає за зміст інформації, яку передає. Відповідальність в цьому випадку носить солідарний характер. Як зобов’язаний суб’єкт вказаних правовідносин може бути визнана і фірма-розробник, коли поширення здійснилось внаслідок збою у ліцензованому комп’ютерному програмному забезпеченні.

У кінці підрозділу розглядаються питання розподілу тягаря доказування між суб’єктами розглядуваних правовідносин, зокрема зауважується, що на зобов’язану особу покладається тягар доказування того, що вказана інформація відповідає дійсності як наслідок «презумпції добропорядності» правомочного суб’єкта.

Третій розділ «Цивільно-правові способи захисту честі, гідності та репутації» присвячений дослідженню загальних та спеціальних способів захисту честі, гідності та репутації. Розділ складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. містить аналіз правової природи загальних способів захисту цивільних прав, їх історичного розвитку та застосуванню щодо захисту честі, гідності та репутації. Зокрема, вказується на відмінність між поняттями «спосіб захисту» та «форма захисту», «міра захисту», «метод захисту» та «засіб захисту». Зазначається, що застосування існуючих загальних способів захисту залежить від сутності порушеного блага, тому стосовно захисту честі, гідності та репутації розглядаються два найбільш застосовуваних способи захисту: відшкодування майнової та компенсація моральної шкоди.

Розглядаючи питання відшкодування майнової шкоди дисертантом вказується на те, що реалізація даного способу захисту проходить у межах деліктних правовідносин, а також на досить низьку питому вагу застосування даного способу на практиці, що пов’язано зі сплатою значної суми державного мита. На думку автора, застосування до даної категорії справ строків позовної давності є недоцільним.

Стосовно компенсації моральної шкоди в дисертації детально аналізуються розвиток законодавства та наукові погляди на дану проблему. Дисертантом розглядаються деякі проблемні аспекти цього питання: сутність моральної шкоди, відмежування моральної та немайнової шкоди, застосування презумпції моральної шкоди, неможливість компенсації моральної шкоди юридичній особі, застосування грошової та іншої матеріальної компенсації моральної шкоди тощо.

Суттєва увага приділяється дисертантом аналізу існуючих методик нарахування розміру компенсації моральної шкоди як способу захисту честі, гідності та репутації. Аналізуються три методики обчислення розміру моральної шкоди, з яких дві ґрунтуються на математичному обрахунку (методика О.М.Ерделєвського і методика О.М.Кокуна та С.М.Антосика), а одна (методика С.І.Шимон) є сукупністю єдиних критеріїв і не містить детальних математичних розрахунків. Автором підтримується ідея розробки математичної методики розрахунку розміру компенсації моральної шкоди та зазначається недоцільність існування стосовно даного способу захисту строків позовної давності.

Крім цього, зауважується, що застосування загальних способів захисту честі, гідності та репутації повинно бути опосередковано застосуванням спеціального способу - спростування.

У підрозділі 3.2. досліджуються спеціальні способи захисту честі, гідності та репутації. Одним з перших аналізується спростування. Дисертант критично ставиться до закріпленого в чинному законодавстві принципу, що спосіб спростування знаходиться у повній залежності від способу поширення. Автором вказуються випадки, коли застосування аналогічного способу є не лише неможливим, але й недоцільним (наприклад, поширення інформації мімікою, жестами чи іншими усталеними діями). Натомість автор вважає, що основним принципом спростування повинно бути охоплення максимальної кількості реципієнтів, які сприйняли попередню неправдиву інформацію. У зв’язку з чим пропонується під спростуванням розуміти розповсюдження у встановленому законом порядку інформацію про те, що поширені раніше відомості не відповідають дійсності чи викладені неправдиво, а основним принципом спростування вважати те, що спростування повинно бути вчинено виключно особою, якою були поширені неправдиві відомості, а також проходити в ідентичній чи адекватній формі та охопити найбільшу кількість реципієнтів (осіб, що сприйняли попередню поширену, неправдиву, персоніфіковану та таку, що принижує честь, гідність та репутацію, інформацію).

Підкреслюється недостатність сучасних способів спростування, а саме: спростування інформації, поширеної в друкованих чи електронних засобах масової інформації та інформації, яка набула поширення через документи організацій. Пропонується розробити загальний порядок спростування для інформації, поширеної засобами масової інформації з урахуванням вимог до порядку, строків та обсягу спростування, а для спростування інформації, яка міститься в документах організацій як спосіб спростування необхідна сукупність трьох дій: відкликання старого документа, знищення його та видачу нового. Коли ж вилучення даного документа є неможливим, то натомість проводиться видача нового документа, в якому б спростовувалась попередньо поширена інформація. Дисертант також критично ставиться до поєднання спростування з вибаченням перед потерпілим, оскільки це не відповідає конституційному праву громадян на свободу думки та власних переконань.

Наступним спеціальним способом захисту честі, гідності та репутації є право особи на відповідь. Дисертантом проводиться диференціація цього способу захисту від спростування та вказується на необхідність більш детальної розробки процедури застосування даного способу. В кінці зазначається, що під правом на відповідь слід розуміти суб’єктивне право особи, стосовно якої поширена інформація, на внесення пояснення щодо поширеної інформації, коли останньою заподіяно шкоду будь-яким інтересам особи, незалежно від того, чи відповідає вказана інформація дійсності, чи ні.

У дисертації аналізуються й інші спеціальні способи захисту честі, гідності та репутації, зокрема: судова заборона подальшого порушення честі, гідності та репутації (у випадках, коли слід попередити більш масове поширення чи повторне поширення) та визнання інформації такою, що не відповідає дійсності у порядку окремого провадження, що застосовується для встановлення фактів, які мають юридичне значення (у випадках: коли поширювач помер чи його визнано таким у встановленому законом порядку; коли не встановлено особу поширювача; коли інформація поширена самою особою; коли поширювач є юридична особа, що припинила свою діяльність).

У Висновках сформульовані основні положення проведеного дослідження (честь, гідність та репутація є особистими немайновими благами; цивільне право захищає їх через право на захист вказаних особистих немайнових благ; історичний розвиток законодавства про захист честі, гідності та репутації пройшов сім етапів, кожен з яких мав свої характерні ознаки; підставами виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності та репутації є сукупність таких юридичних фактів: поширена персоніфікована інформація, що не відповідає дійсності чи викладена неправдиво та порочить честь, гідність та репутацію; вказується на необхідність більш детального визначення кола суб’єктів розглядуваних правовідносин та спеціальних способів захисту вказаних особистих немайнових благ), найбільш значні з яких викладені у тексті автореферату, а також рекомендації по вдосконаленню чинного цивільного законодавства щодо захисту честі, гідності та репутації.

Список опублікованих праць:

1. Стефанчук Р.О. Честь, гідність та ділова репутація як об’єкти цивільно-правового захисту // Держава і право: Щорічник наукових праць молодих вчених. - К.: Ін Юре, 1999. – Вип. 2. – С. 179-185.

2. Стефанчук Р. Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві // Право України. – 1999. - №1. – С. 85-89.

3. Стефанчук Р. Окремі питання цивільно-правового регулювання захисту честі, гідності та ділової репутації // Право України. – 1999. - №10. – С. 16-19.

4. Стефанчук Р.О. Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації в зарубіжних країнах // Держава і право. – К.: Ін Юре, 2000. – Вип. 4. – С. 153-162.

5. Стефанчук Р. Захист честі, гідності та ділової репутації в проекті нового Цивільного кодексу України : переваги та недоліки // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. - №1. – С. 235-245.

6. Стефанчук Р.О. Спеціальні способи захисту честі, гідності та репутації // Сучасна гуманітарна культура: науково-методологічні засади. Аспірантські читання. Наукові доповіді та повідомлення. - К.: В-во «КІТЕП», 2000. - С. 48-50.

7. Стефанчук Р.О. Деякі проблеми законодавчого регулювання порядку спростування інформації, яка поширена засобами масової інформації // Держава і право. – К.: Ін Юре, 2000. – Вип. 6. – С. 229-236.

Стефанчук Р.О. Цивільно-правовий захист честі, гідності та репутації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню актуальних проблем теоретичного та правозастосовчого характеру, пов’язаних з розробкою та відображенням у системі цивільного законодавства і права України захисту честі, гідності та репутації. У дисертації досліджується соціально-філософська та правова природа честі, гідності та репутації, правова охорона пов’язаних з ними відносин, визначається сутність права на захист честі, гідності та репутації, історичний аспект його розвитку, досліджуються способи захисту вказаних особистих немайнових благ, вивчаються шляхи вдосконалення законодавчої регламентації захисту честі, гідності та репутації, визначається місце пов’язаних з ними правовідносин у системі українського цивільного законодавства та права.

Ключові слова: честь, гідність, репутація, особисті немайнові блага, способи захисту, спростування, компенсація моральної шкоди.

Стефанчук Р.А. Гражданско-правовая защита чести, достоинства и репутации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В.М.Корецкого НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена исследованию актуальных проблем теоретического и правоприменительного характера, связанных с разработкой и отображением в системе гражданского законодательства и права Украины защиты чести, достоинства и репутации. В диссертации исследуется социально-философская и правовая природа чести, достоинства и репутации, правовая охрана связанных с ними отношений, определяется сущность права на защиту чести, достоинства и репутации, исторический аспект его развития, исследуются способы защиты указанных личных неимущественных благ, определяются пути усовершенствования законодательной регламентации защиты чести, достоинства и репутации, определяется место связанных с ними правоотношений в системе украинского гражданского законодательства и права.

Ключевые слова: честь, достоинство, репутация, личные неимущественные блага, способы защиты, опровержение, компенсация морального вреда.

Stefanchuk R.O. Civil and legal protection of Honour, Dignity and Reputation. - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Science in Law by speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; Private International Law. - Koretsky Institute of State and Law National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis is devoted to the investigation of actual theoretical and law-applicable problems, which are connected with the elaboration and introduction of the protection of honour, dignity and reputation into the system of Civil Legislation and Civil Law of Ukraine.

Honour, dignity and reputation as socio-philosophical categories have been investigated and their specification as civil-law objects has been considered. The subjective and objective aspects of honour and dignity have been distinguished. Such values as «business reputation», «reputation», «goodwill» «respected name» etc have been researched. The essence of the right of protection of honour, dignity and reputation, as the subjective right, and possibility of regulating of these personal non-property values by civil-law method have been analyzed. Historical aspect of protection of honour, dignity and reputation is derived from Jus Romanum as responsibility by delict «injuria». The protection of these personal non-property values was coined into the native legislation in the Russkaya Pravda, for the first time, and had the criminal-law nature. Later it acquired the civil-law shade. The tendencies of the development of civil-law protection of honour, dignity and reputation from their first legislation reglamentation in the Principles of Civil Law of Soviet Union and Soviet Republics (1961) to the last modern conceptions, which are stated in the New Draft Civil Code of Ukraine, have been analyzed. The historical development of the Native legislation of protection of honour, dignity and reputation have been divided into seven stages.

The investigation of conditions of civil-law protection of honour, dignity and reputation, such as: 1) information spread as a statement, the sense of which is comprehended by the third person in spite of the means by what it was conveyed; 2) information, discrediting honour, dignity and reputation as a statement about deeds that are not coincide with social rules of morality and law or may coincide with these rules but contradict the points of view, traditions, foundations of a certain social group, to which a person belongs, or contradict his own system of believes; 3) non-corresponding to reality or station false information is signified. The idea about non-sufficiency and non-completeness of these conditions of protection has been grounded. New approach on existing conditions and necessity of adding the forth one – personification of information about concrete the subject or the group of persons as a statement which is referred to the concrete person or the group of persons to which the person, mentioned above, belongs – have been proposed. German, English and American defamation laws have been investigated. The expediency of separation of the ways of spreading of information as: verbal; written; with a help of mimicry, gestures, or other formed actions; broadcasting; with a help of facilities of electronic communication’s spreading - and necessity of it have been proved.

The ways of protection of honour, dignity and reputation have been under detailed consideration. General and special ways of protection have been signified. Recovering of property damage and compensation of moral damage have been observed as the most applicable general ways of protection of these personal non-property values. Special ways of protection are considered to be a ramification structure, the main element of which is the refutation of information as spreading of information, in according with a legal procedure, that some information previously spread are non-correspond to reality or state false. The main principles of refutation boil down to the following: it should be done by the same person, that was indulged in spreading of this false or non-corresponding to reality information, discrediting the honour, dignity and reputation; it should be done in identical or adequate form; the refuted information should be spread among the largest possible quantity of recipients. Besides that, the structure of special ways of protection of honour, dignity and reputation consists of: the right to answer as a right of person to explain the circumstances of the case or to show his attitude to the case happened, when he considers that the information spread damages any of his interests in despite of the adequacy of information to reality or not; judicial prohibition to re-spread the information in the case of preventing of wide spreading or re-spreading of information; acknowledgement of the information as non-corresponding to reality or stating false in ex parte proceeding in the cases: of the death or the official declaration of death of the person, who had spread information; when the person, who had spread information, is not identified; when the information about person had been spread by himself; when the information had been spread by the Legal Person who was liquidated.

Main results of research are exposed in Conclusions. The proposals and recommendations to modification and addition of existing legislation and New Draft Civil Code of Ukraine have been formulated.

Key words: honour, dignity, reputation, personal non-property values, ways of protection, refutation, moral damage compensation.