Міністерство охорони здоровўя України

Харківська медична академія післядипломної освіти

Тондій Оксана Леонідівна

УДК 616.721.4/5 - 018.3 – 06:616.8 – 055 - 085:612.017

Особливості клінічного перебігу та лікування неврологічних проявів остеохондрозу шийно – грудного відділу хребта з врахуванням статевого диморфізму та саногенетичних заходів захисту

14.01.15 – нервові хвороби

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Деменко Василь Дмитрович,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри невропатології та дитячої неврології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Дубенко Євген Григорович

Харківський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри нервових хвороб;

доктор медичних наук, професор Самосюк Іван Захарович

Київська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології.

Провідна установа: Інститут геронтології АМН України

Захист відбудеться “_17____” ;_жовтня 2001 р. о _10- 00____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64. 609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корча гінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Автореферат розіслано “_14___” _вересня_ 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої Ради,

кандидат медичних наук, доцент В.Г. Марченко

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми

Серед актуальних проблем неврології однією з провідних є профілактика вертебрального остеохондрозу (ВОХ) та його лікування. Це повўязано з широким розповсюдженням даного захворювання, ускладненням в терапії, частою втратою працездатності такими хворими (Попелянський Я.Ю.,1983; Хвисюк М.І. та співавтори, 1987;Антонов І.П., 1981 - 1989; Корж О.О., 1994; Зозуля І.С., Гонгальский В.В, 1994; Бурўянов О.А., 1998, Самосюк І.З., 1991 – 1997; Riihimari H. et al., 1994; Horth P.B., Kidd O.H., 1996 та інш.).

На особливу увагу заслуговують при цьому ті неврологічні прояви, які виникають на різних етапах розвитку цього розповсюдженого захворювання, адже саме вони являються проявом загострення хвороби. Серед патології периферичного відділу нервової системи вони займають одне з чільних місць ( Попелянський Я.В., 1983; Маджидов Н.М., 1982; Волошин П.В., 1987; Дубенко Е.Г., 1988 - 1999; Козьолкін О.О., 1996; Кадирова Л.А., Марченко В.Г., 1998; Деменко В.Д., 1999; Стрєлкова Н.І., 1998; Takahashi I., 1998 та інш.). Однак, якщо особливостям перебігу неврологічних проявів при локалізації процесу в поперековому та шийному відділі хребта присвячено багато досліджень, відпрацьовані схеми лікування, то справедливо треба зазначити, що клінічні особливості вертеброгенних грудних неврологічних синдромів, їх розвиток, перебіг, вплив на стан внутрішніх органів, особливості лікування ще недостатньо вивчені. А наукові спостереження частіше стосуються особливостей ортопедичного та медикаментозного лікування (Маджидов Н.М., 1982; Войтанюк С.А., 1986; Гонгальский В.В., 1990; Negen H., 1993; Кадирова Л.А., 1998; Пшетаковський Й.Л., 1997; Hellsinget A.L. et al., 1994; Watcher K.C. et al., 1996; Young M.F. et al., 1998; Hammerchlag R., 1998 та інш.).

Важливе й те, що шийно-грудна локалізація ВОХ частіше зустрічається в жінок (Коган О.Г., Шмідт И.Р., Толстокоров А.А. та інш., 1983).

У звўязку з цим виникає необхідність більш глибоко вивчити причини цього, поскільки ці процеси можуть бути повўязані не тільки з способом життя, але й з особливостями гормонально-гуморальних процесів, що мають місце в жіночому організмі. Необхідно зўясувати існування взаємозвўязків між функціональним станом статевої сфери й можливим розвитком та особливостями перебігу ВОХ.

В цьому аспекті доцільно вивчити взаємозвўязок гормональної патології з дегенеративно-дистрофічними процесами в шийному та шийно-грудному відділах хребта в жінок. Адже є дані про супутність гінекологічних хвороб й поперекового остеохондрозу та їх взаємоповўязаність (Кухнина Т.М., 1978; Єфимов П.А.,1983).

Є припущення, що в жінок краще, ніж у чоловіків, виражені механізми фізіологічної адаптації. (Бурўянов О.А., 1998). Тому більш глибоке вивчення стану цих механізмів дасть можливість раціональніше скоригувати методи активації фізіологічних мір захисту організму.

Відомо, що високоефективні фармакологічні препарати, які зараз широко використовуються в лікуванні неврологічних форм остеохондрозу, нерідко визивають побічні прояви, особливо алергію. Їх небажано приймати довгий час, а

2

вартість їх на сьогодні дуже висока. В звўязку з цим доцільний пошук альтернативних методів лікування, що може запобігти побічній дії ліків, а інколи навіть замінити їх. Це особливо стосується хворих з вираженими вегетативними порушеннями, при яких курс лікування може довго тривати, препарати, адекватні певній формі прояву порушень вегетатики, можуть викликати небажані порушення в організмі. Особливо це необхідно враховувати при шийному та грудному остеохондрозі, де вісцерально-нервові прояви можуть провокувати захворювання внутрішніх органів чи їх імітувати. В цьому випадку значимий лікувальний резерв представляють фізичні фактори (Самосюк І. З. та співав.,1993 – 2000; Шмакова І.П., 1999 та інші). Їхня перевага перед фармакологічними засобами в тому, що вони одночасно діють як на прояви захворювання, так і на механізми саногенезу, які з одного боку прискорюють ремісію, а з іншого стимулюють загальну неспецифічну резистентність й встановлення фізіологічних реакцій адаптації (Гаркаві Л.Х. і співавт., 1989). Це особливо важливо на ранніх етапах прояву захворювання.

Таким чином, вивчаючи особливості перебігу грудного остеохондрозу на різних етапах у жінок і чоловіків, враховуючи особливості вегетативного статусу й функціонального стану певних ланок гуморального гомеостазу, очевидно, можливо буде більш детально вивчити значення статевого диморфізму в розвитку захворювання, підібрати оптимальні медикаментозні і немедикаментозні комплекси для диференційованого лікування на різних етапах реабілітації цих хворих з врахуванням саногенетичних реакцій і адаптогенних можливостей хворих, в тому числі і враховуючи їхню стать.

Звўязок роботи з науковими програмами, планами , темами

Дисертація виконана відповідно до державної програми “Профілактика захворювань і формування здорового способу життя населення України на період до 2000 року”, а також згідно НДР Харківської медичної академії післядипломної освіти. Вона присвячена вивченню клінічних особливостей та лікуванню захворювань хребта з врахуванням статі хворих та фізіологічних мір захисту організму (№ держреєстрації 0198U002299).

Мета і задачі дослідження

Мета – проаналізувати особливості перебігу неврологічних проявів у хворих остеохондрозом шийно – грудного відділу хребта з врахуванням статевого диморфізму та саногенетичних мір захисту й відпрацювати адекватні лікувальні комплекси.

У відповідності з метою були поставлені і вирішені наступні задачі:

1. Визначити особливості клінічного перебігу захворювання у обстежених, враховуючи дані анамнезу, неврологічного статусу, параклінічних досліджень.

2. Оцінити значення преморбіду в виникненні неврологічних проявів, перебігу захворювання та прогнозу в залежності від статі хворих.

3. Проаналізувати у обстежених стан саногенетичних мір захисту шляхом оцінки адаптогенних патологічних та фізіологічних реакцій, неспецифічної резистентності організму, загального стану здоровўя, резервних можливостей.

3

4. У жінок з неврологічними проявами остеохондрозу шийно – грудного відділу хребта оцінити функціональне становище статевої системи та взаємозвўязок при його порушенні з можливим розвитком, особливістю перебігу та прогнозу захворювання.

5. Враховуючи дані досліджень, відпрацювати комплекси відновлюваного лікування, диференційовано спрямовані на поліпшення функціонального стану нервової системи, зменшення проявів дегенеративно – дистрофічних процесів в хребті, зменшення гуморальних зрушень та активізацію саногенетичних мір захисту організму.

Обўєкт дослідження

Особливості клініки неврологічних проявів у хворих на шийно – грудний остеохондроз та лікування їх.

Предмет дослідження

Залежність клінічних проявів шийно – грудного остеохондрозу від статевого диморфізму та саногенетичних мір захисту.

Методи дослідження

Для вирішення поставленої мети і задач проводилося клініко – неврологічне дослідження та визначення стану фізіологічних мір захисту організму. Використовувались методи рентгеноспондилографії, електроенцефалографії, реографії, міографії, електрокардіографії, пульсометрії, біохімічні дослідження стану тканин хребта, а також визначення фізіологічних мір захисту, у жінок -кольпоцитологічне дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів

Визначено, що розвиток неврологічних проявів ВОХ, їх перебіг, в значній мірі залежать від особливостей статевого диморфізму та стану саногенетичних мір захисту організму.

Обґрунтовано обўєктивність досліджень фізіологічних мір захисту в обстежених, завдяки верифікації загальної неспецифічної резистентності, реакції адаптації у хворих, показників електричного гомеостазу за даними вивчення електронегативності ядер нативних клітин, а у жінок – функціонального стану статевої системи й менструальної функції.

Встановлено, що у хворих на ВОХ шийно – грудного відділу хребта мають місце більш виражені ознаки вегетативно – вісцерального синдрому, і частіше вони зустрічаються у жінок. У них визначається залежність між станом (порушенням) менструального циклу і патогенетичними механізмами ВОХ. Ця закономірність

спостерігається і в молодих жінок з початковими проявами дегенеративних змін у хребті.

Визначено, що в обстежених жінок показники фізіологічних мір захисту значно вищі ніж у чоловіків з цією ж патологією. Це дозволяє пояснити більшу

4

пристосованість жінок до несприятливих ситуацій, шкідливих чинників. Нормалізація порушень менструального циклу корелює зі зменшенням неврологічних проявів ВОХ у обстежених жіночої статі.

Доведено доцільність вивчення одного з показників електричного гомеостазу у хворих з неврологічними проявами ВОХ за методикою В.Г. Шахбазова, що дає можливість оцінки загального стану здоровўя організму, його резервних можливостей, показано інформативність для визначення адаптогенних реакцій у хворих на ВОХ, а також для прогнозування подальшого перебігу хвороби.

Виявлено багатопланову дію лікувальних комплексів, які включають новий метод магнітотерапії – дію низькоенергетичної магнітної індукції, що генерується за законом “випадковості” та низькоінтенсивного лазерного випромінювання інфрачервоного спектру в імпульсному режимі.

Визначено диференційований підхід до призначення хворим лікування міліметровими хвилями та комплексом, який включає поєднання нового виду магнітотерапії та лазерного випромінювання.

Обгрунтовано необхідність врахування у хворих стану фізіологічних мір захисту та активізації їх в процесі лікування .

Практичне значення одержаних результатів

Рекомендовано, як оптимізувати лікування хворих на ВОХ, враховуючи особливості порушень з боку нервової системи, хребцево - рухових сегментів, порушень в гуморальному статусі з урахуванням стану фізіологічних мір захисту організму. З цією метою доцільно використовувати методи оцінки саногенетичних мір захисту організму, визначення адаптаційних реакцій, показників електричного гомеостазу.

Запропоновані методики й комплекси, які включають сучасні низькоенергетичні методи лікування резонансної дії, доступні для використання на різних етапах реабілітації хворих на ВОХ.

Результати дослідження використовуються в клінічній практиці стаціонарів

м. Харкова–5й ЦКЛ, Інституту патології хребта та суглобів ім. М.І. Сітенка, поліклінічних відділень поліклініки №10 та №20 м. Харкова, в санаторіях “Березівські мінеральні води”, “Роща”, “Рай-Оленівка” Харківської області, “Шахтобудівник”, “Словўянський” Донецької області, в Харківському обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення.

Матеріали розробок також використовуються в лекційному курсі і практичних заняттях на кафедрах невропатології та дитячої неврології, фізіотерапії та курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти, на факультеті фундаментальної медицини Харківського державного університету.

Особистий вклад здобувача

Автором самостійно визначено мету та завдання даного дослідження, здійснено інформаційний та патентний пошук, проаналізовано літературу, присвячену даній проблемі. Автор самостійно проводила аналіз результатів клініко-інструментальних досліджень, формування груп хворих. Нею розроблені нові

5

методики лікування, спрямовані на ліквідацію як локальних ознак остеохондрозу, так і гуморальних зрушень й вісцеральних проявів; особисто проведено статистичний аналіз результатів дослідження, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки, запропоновані практичні рекомендації, складений список використаної літератури.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації обговорені на засіданнях наукових товариств невропатологів й фізіотерапевтів м. Харкова (1997 – 1998 рр.), вченій Раді Харківського інституту удосконалення лікарів (1997), наукових конференціях ХІУЛ (1998 – 1999). Основні положення роботи також представлені на ІХ – ХІ Міжнародних науково-практичних конференціях ”Використання лазерів в медицині і біології” (Ялта, 1997-2000 рр.), на І інтернаціональному конгресі Laser & Health (Кіпр, 1997), ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Харківського інституту удосконалення лікарів, науково – практичній конференції “Актуальні проблеми медичної реабілітації” (Хмільник, 1999 р.), науково – практичній конференції молодих вчених ХМАПО (Харків, 2000).

Публікації

Матеріали наукових досліджень за темою дисертації опубліковано у вигляді наукових робіт. З них 5 статей - в профільних наукових журналах, 1 стаття - в науковому збірнику і 11 публікацій в матеріалах і тезах конференцій ( в тому числі 14 – самостійних, 3 – у співавторстві).

Обсяг і структура дисертації

Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 134 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 5-х розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який включає 277 літературних джерел, (209 країн СНД і 68 іноземних ) і займає 25 сторінок. Робота проілюстрована 20 таблицями, 4 малюнками та 2 діаграмами, які розміщуються на сторінках тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження і лікування

Робота виконана на клінічному матеріалі. В умовах стаціонару та поліклініки було обстежено 234 хворих з неврологічними проявами шийно-грудного остеохондрозу в стадії загострення хвороби: 156 жінок й 78 чоловіків – віком від 17 до 77 років.

Лікування хворих здійснювалось в неврологічних другому та третьому відділеннях пўятої центральної клінічної лікарні міста Харкова, в відділенні консервативного лікування Інституту патології хребта та суглобів ім. проф.

М.І. Сітенка (м.Харків) та в поліклінічному відділенні 20-ї клінічної студентської лікарні м.Харкова.

Для визначення діагнозу провадилось загальне клінічне, неврологічне, рентгеноспондилографічне обстеження. При необхідності використовувались

6

параклінічні тести для більш поглибленої верифікації стану здоровўя у хворих. Так, з метою діагностики неврологічних проявів у обстежених визначали показник ступеню болю за методикою І.П.Антонова (1987), ступінь болючості – за Я.С.Заславським (1982). Вивчався ступінь напруги мўязів та визначення їх тонусу, особливості ірадіації.

Стан вегетативної нервової системи вивчався з врахуванням рекомендацій А.М.Вейна (1991). та за таблицями, розробленими у відділі вегетативної патології МНДІ ім.Сеченова, адаптованими Л.Я.Васильєвою-Лінецькою (1993).

Для вивчення стану метаболізму тканин хребцево-рухових сегментів використовувались загальновідомі біохімічні методики. Так, прояви запального дегенеративно-дистрофічного процесів оцінювали згідно показників рівню в сироватці крові сіалових кислот, глікопротеїдів, хондроїтинсульфатів, холестерину, b-ліпопротеїдів, лужної фосфатази, трансаміназ, Са, К, Na, креатинину ( Ю.Ю.Лапса та Л.І.Слуцький, 1975; В.Г.Колб, В.С.Камишніков, 1992).

Для характеристики стану гормонального гомеостазу (визначення особливостей зміни функціонального становища жіночої статевої системи) використовувалась методика кольпоцитодіагностики ( І.Д.Аріст, 1972). За її допомогою слідкували за динамікою стану менструального циклу і, особливо, за екскрецією естрогенів у жінок.

Хворі знаходились під постійним контролем гінеколога, обстежувались мамологом, консультувались фізіотерапевтами у випадку призначення фізіотерапії та проведення її.

Фізіологічні (саногенетичні) міри захисту у хворих, стан їх загального здоровўя оцінювались за допомогою спеціальних методик. Так, стан загальної неспецифічної резистентності, наявність патологічних та фізіологічних реакцій організму вивчались за методикою Х.Л.Гаркаві та співавторів, (1990). Загальний стан здоровўя у обстежених, резервні можливості організму визначались за методом В.Г.Шахбазова (1985 – 2000). З цією метою використали методику мікроелектрофорезу, яка дозволяє оцінювати електронегативність ядер живих клітин букального епітелію. Як відомо, стан електричного гомеостазу організму чітко корелює з загальним станом здоровўя (В.Г.Шахбазов, 1985; Л.Т.Мала, 1989; Я.М.Шувалова, 1998 - 1999).

Одержані цифрові дані опрацьовані статистично з використанням критеріїв Стьюдента.

В клінічних дослідженнях ми використали три лікувальних комплекси.

Перший лікувальний комплекс включав медикаменти анальгетичної дії, ліки, які нормалізують мікроциркуляцію, викликають покращення метаболізму в тканинах ХРС; при необхідності – міорелаксанти, протинабрякові засоби.

З метою оптимізації лікування хворим призначалось низько-енергетичне лазерне випромінювання в інфрачервоному діапазоні. Освічування провадилось від апарату “Муравєй” в імпульсному режимі (40-50 Вт в імпульсі) з експозицією 2 хвилини на відповідну зону ХРС та на проекцію яєчників у жінок з обох боків.

Комплекс також включав низькочастотне слабоінтенсивне магнітне поле (1-2,8 мТл) які генерується апаратом “Харків” за законом “випадковості”. Такий режим

7

роботи дозволяє уникнути звикання до дії магнітного поля. Малі енергетичні дози за законом Арндта-Шульца викликають тонізуючий, коригуючий ефект, а також значно впливають на механізми саногенезу. Експозиція – 15 хвилин курс лікування – 7-10 процедур.

В неврології лазерне випромінювання успішно використовується на протязі останніх 10 років (Є.Г. Дубенко, 1983 - 1999; Ю.Л. Курако, 1989; І.З. Самосюк, 1991 – 2000; В.І. Маколінець, 1999; В.Д. Деменко, 1999).

Другий лікувальний комплекс, крім вказаних медикаментів, включав фізіотерапію міліметровими хвилями. Вони змінюють діяльність ЦНС, ВНС, ендокриної системи, активізують імуногенез, реактивність організму. Специфічну біоінформаційну функцію міліметрових хвиль також повўязують з резонансним поглинанням енергії, запуском автоколивальних процесів і конформаційною перебудовою в біологічних системах (В.І. Геращенко, 1997; В.М.Боголюбов, Г.М.Пономаренко, 1997; В.І. Маколінець, 1999).

Методика міліметрової терапії заключається в дії міліметрових хвиль на крапку “да-джуй” (Т-14). Робоча частота – 68-72 ГГц. Експозиція залежала від стану адаптаційних реакцій у хворих. Так, в випадку у них стрес-реакції тривалість процедури була 60 хвилин. Коли визначалась фізіологічна реакція адаптації – “тренування” експозіція становила 45 хвилин. А коли мала місце реакція “активація - тривалість дії на точку – 30 хвилин. Курс лікування – 7-14 процедур. Процедури відпускались в першу половину дня.

Третій лікувальний комплекс був представлений тільки вказаними вище медикаментами без застосування фізичних чинників.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Для встановлення діагнозу ми керувались класифікацією вертеброгенних захворювань периферичної нервової системи, яка враховує одночасно з варіантами неврологічних синдромів, ступінь прояву болю та характер перебігу захворювання (І.П. Антонов, 1987 ).

Хворобою найчастіше вражались люди працездатного віку. Тривалість захворювання до 5 років мала місце у 53% хворих, тобто в більшості, від 6 до 10 років у 21,4%, більше 10 років – 25,6%.

Серед обстежених більшість складали люди інтелектуальної праці.

Вивчення клінічних даних показало, що у хворих переважали скарги на постійні чи періодичні болі в шийно – грудному відділі хребта, які часто

повторювались, головні болі різної локалізації та характеру, емоційну лабільність, кружіння голови, метеолябільність, зниження уваги, втому. Таким чином, скарги на біль були основними. У 91% він був досить інтенсивним – ІІ – ІІІ ступеню вираженості за І.П. Антоновим (1987).

На цервікалгії скаржились 33% обстежених, на торакалгії – 36%, на болі вздовж хребта – 31% хворих.

В неврологічному статусі переважала розсіяна мілковогнищева симптоматика зі змінами в рефлекторній сфері у вигляді розширення рефлексогенних зон, рідко -порушення чутливості у вигляді гіпестезії, ще рідше - гіперестезії за сегментарним, корінцевим, плямисто – мозаїчним типом. Також мали місце зміни вегетативної

8

регуляції, а саме: похолодання дистальних відділів кінцівок, мармурове забарвлення шкіри тулуба та кінцівок, вестибуловегетативні синдроми, стани тривожності, астенізації, іпохондрії.

Серед неврологічних проявів ВОХ мав місце синдром передньої грудної стінки у 34,6%, лопатково – реберний синдром – у 19,2%, дорзалгічний синдром – у 18,4%. Серед рефлекторних форм у 31,6% хворих ми визначали мўязово – тонічний синдром, у 34,6% - вегетативно – вісцеральний і у 31,6% обстежених – нейродистрофічний синдром. В 2,2% випадків чітко виділити синдром було неможливо. Всі хворі скаржились на відчуття скутості та дискомфорту в різних відділах хребта. Ірадіація болю була у 87,8% хворих, ІІ – ІІІ ступінь напруги мўязів – у 84,5% обстежених. Болючість при перкусії в крапках остистих відростків чи горбках ребер спостерігалась у більшості хворих.

Порушення конфігурації хребта – кіфотична установка шиї, вирівнювання шийного лордозу, посилення кіфозу грудного відділу, С або S-подібний сколіоз його, кіфосколіоз грудного відділу – визначено у 42,5% хворих.

Рентгенологічні ознаки остеохондрозу діагностировано у всіх обстежених, деформуючого спондильозу та спондилоартрозу - у 40% обстежених.

За даними пульсометрії ми одержали підтвердження про підвищену активність симпатичної нервової системи.

Аналіз анамнестичних даних показав, що в ролі факторів ризику та преморбідних станів могли бути вимушена поза, перевантаження, переохолодження, травми, стреси, надлишок ваги тіла. Ці етіологічні чинники встановлено в 56% обстежених.

Привертає увагу наявність у хворих супутніх захворювань, які могли зіграти роль, з одного боку, в розвитку ВОХ, а з іншого – спровокувати його загострення, обтяжити його перебіг і лікування. Це атеросклероз артерій різних судинних басейнів (55,7% випадків), хвороби обміну – жовчно - камўяна (17,5%), сечо - камўяна (21,7%), деформуючий остеоартроз (36,7%).

З метою вивчення особливостей виникнення, розвитку та перебігу ВОХ шийно – грудного відділу хребта з неврологічними проявами у жінок, ми провели дослідження з позицій статевого диморфізму. Звертає увагу той факт, що у жінок в період преморбіду досить часто мали місце гінекологічні захворювання, які впливали на гормональний гомеостаз ( у 53,8% жінок). Крім того, у 39,7% випадків

хворі вказували на перенесені оперативні втручання, серед яких у 11,5% жінок мали місце гінекологічні операції.

Частіше визначали у жінок слабкість ( у 76,2% проти 52% у чоловіків,

р < 0,05), швидка втома (відповідно у 80% проти 47,3, р < 0,05), пекталгії ( у 40% проти 15,7%, р < 0,05), нудота (у 40% проти 10,5%, р < 0,05), артеріальна гіпотензія ( у 11,3% проти 5,2%, р < 0,05), симпато - адреналові кризи (у 14,5% проти 1,2%,

р < 0,05).

Оцінка конфігурації хребта у обстежених показала, що у жінок частіше мали місце вирівнювання шийного лордозу (16,2% проти 7%, р < 0,05), виправлення поперекового лордозу (22% проти 15%, р < 0,05).

9

Аналіз одержаних результатів показав, що у жінок частіше ніж у чоловіків мав місце вегетативно – вісцеральний синдром (відповідно 39,3% проти 29,5%, р < 0,05), рідше м'язово – тонічний синдром (відповідно 28,9% проти 39,3%, р < 0,05). А нейро – дистрофічний синдром діагностовано однаково часто (відповідно 31,8% та 31,6%).

У жінок частіше визначено супутні захворювання обміну – сечо - камўяна хвороба (у 23% проти 19%, р < 0,05), жовчно - камўяна хвороба (у жінок 22,5%, у чоловіків – 7,6%), деформуючий остеоартроз (у 40,4% проти 23,4%, р < 0,05), хронічний холецистит (у 30% проти 6,4%, р < 0,05), алергічні реакції (у 7,7% проти 1,2%, р < 0,05). У чоловіків частіше зустрічались такі супутні захворювання, як ішемічна хвороба серця, захворювання органів дихання та ЛОР – органів.

Для оцінки захисних сил організму ми вивчали стан адаптаційних реакцій в обстежених. Відомо, що у відповідь на дію різних чинників (патогенних чи лікувальних), в залежності від їх біологічної активності, розвиваються патологічні чи фізіологічні реакції адаптації. Залежно від того, яка саме реакція розвивається, резистентність організму підвищується чи знижується (Л.Х. Гаркаві і співав., 1990).

Стан адаптогенних реакцій вивчався у 170 хворих (у 109 жінок і 61 чоловіків) методом визначення співвідношення лімфоцитів периферійної крові до сегментно – ядерних нейтрофілів. Патологічна реакція адаптації “хронічний стрес” (співвідношення 0,30 та нижче) виявлено у 13 обстежених (у 7,6%). У групі жінок хронічний стрес було встановлено у 6,4%, а серед чоловіків – у 9,8%. Це були хворі з важким перебігом хвороби чи з кількома супутніми захворюваннями, які ускладнювали стан здоровўя.

Фізіологічна реакція “тренування” мала місце у 81 обстеженого (47,6%). В групі жінок вона мала місце у 54 хворих (у 49,5%), а в групі чоловіків – у 44,3%. Це свідчить про те, що у хворих під дією різних чинників сформована стійка фізіологічна реакція адаптації, при якій можливо прогнозувати успішне лікування.

Реакція адаптації “спокійної активації” визначена у 31,1% обстежених. В групі жінок вона виявлена у 32 обстежених (29,4%), а серед обстежених чоловіків – у 21 (34,4%). Це були особи з більш легким перебігом хвороби або хворі, яким попередньо неодноразово провадили оздоровчі заходи.

Реакція підвищеної активації верифікована у 23 хворих (13,5%). В групі жінок вона мала місце у 16 обстежених (14,7%), а в групі чоловіків – у 7 обстежених (10,1%).

Таким чином, найбажанішу реакцію адаптації – “реакцію активації” (РА + РПА) – визначено у 48 жінок (44%), та 28 чоловіків (45%).

Порівняння одержаних результатів дозволяє зробити висновок про те, що фізіологічні реакції адаптації однаково представлені в обох групах хворих, тобто не залежать від статі. Але патологічна реакція “стрес” частіше мала місце в чоловіків.

Аналіз взаємозв'язку стану неспецифічної резистентності з основними неврологічними синдромами ВОХ показали, що серед хворих з мўязово – тонічним синдромом (МТС) частіше реакція “стрес” мала місце у чоловіків (12,5%), ніж у жінок (3,1%), р < 0.05, а реакція “активація” - у жінок (відповідно 40,6% проти

10

20,8% у чоловіків, р < 0,05). Реакція “тренування” частіше зустрічалася у чоловіків (відповідно 50% и 43,8% у жінок).

У хворих з вегетативно – вісцеральним синдромом (ВВС) реакція “стрес” частіше мала місце у жінок (7,8% проти 5,5%). В жінок превалювала реакція “тренування” (у 52,9% проти 38,8% в чоловіків, p < 0,05). Зате у чоловіків з даним синдромом частіше виявлялась реакція “активації” (відповідно у 44,5% проти 25,5%, р < 0,05).

У хворих з нейро – дистрофічним синдромом (НДС) реакція “активації” частіше виявлена у чоловіків (відповідно 42,1% проти 23%). Але реакцію підвищеної активації частіше визначено у жінок (відповідно 19,2% проти 5,3%, p < 0.05). Реакція “стрес” виявлена у чоловіків в 3,3% випадків, проти 1,8% у жінок.

Враховуючи, що ВОХ перебігає з порушенням регуляції багатьох систем, то при цьому доцільне вивчення одного з боків електричного гомеостазу – зміну біоелектричних властивостей ядер живих клітин за В.Г. Шахбазовим (1985 – 2000), тобто зіставлення показників функціонального становища організму з біоелектричними властивостями ядер клітин (Інформаційний лист, №35. – Сімферополь. – 1999 р. – С.4). Якщо ВОХ – захворювання порушеної регуляції, то його можливо розглядати як аналог патофізіологічного стресу з його характерними проявами. До одного з цих проявів можливо віднести зміну біоелектричних властивостей ядер клітин. Порівняння показників функціонального становища організму і біоелектричних властивостей ядер можуть відображати молекулярно-клітині механізми реакції на адаптацію чи пошкодження.

Дослідження проведено у 45 хворих віком від 21 до 60 років. У хворих віком від 21 до 30 років різниця між середньовіковою нормою та одержаними даними складала 5,8 умов.од. В групі обстежених від 31 до 40 років – 6,2 умов.од. В групі обстежених віком від 41 до 50 років – різниця 10 умов. од. А в віці від 51 до 60 років – 5,6 умов.од. Це може свідчити про те, що резервні сили у віковій групі від 41 до 50 років, коли людині притаманні фізіологічні зміни, що повўязані з гормональною перебудовою, значно знижені, як у жінок, так і у чоловіків.

Нами прицільно проведено дослідження загального стану здоровўя в обстежених у віковий період гормональної перебудови. Обстежено групу жінок у віці 47,8±1,4 років. Вивчення у них стану електронегативності ядер клітин букального епітелію показали, що він відповідав віку 52,3±3,3 роки. Тобто, різниця була 4,5 умов.од. В групі чоловіків паспортний вік складав 48,4±2 років, а одержані

дані - 65±8 років, тобто, різниця становила 16,6 умов.од Таким чином, у жінок резервні можливості в даному віці проявляються більш активно, ніж у чоловіків.

Звертає увагу ще одна особливість: у людей похилого віку механізми захисного характеру реалізуються досить активно. Згідно досліджень академіка В.В.Фролькіса (1998) у похилому віці спрацьовують механізми антистаріння.

Для визначення функціонального становища статевої системи у жінок їх було розподілено на пўять клінічних груп.

Перша група – жінки дітородного віку (до 35 років) з початковими неврологічними проявами остеохондрозу шийно – грудного відділу та відсутністю в анамнезі на час обстеження гінекологічних захворювань (16 обстежених).

11

Друга група - жінки дітородного віку з вираженими неврологічними проявами ВОХ шийно – грудного відділу, але без супутніх гінекологічних захворювань (15 обстежених).

Третя група – жінки дітородного віку з вираженими неврологічними проявами ВОХ та гінекологічними захворюваннями (15 обстежених).

Четверта група – жінки з наявністю неврологічних проявів ВОХ, які знаходяться в клімактеричному та постклімактеричному періоді (15 обстежених).

Пўята група включала здорових жінок дітородного віку (20 жінок).

Оцінка одержаних результатів дозволила зробити висновок, що у обстежених чітко проявляється зниження екскреції естрогенів, яке корелює з важкістю перебігу ВОХ.

При виборі лікувального комплексу ми переслідували мету реалізувати дію на всі відомі ланки патогенезу ВОХ та механізми саногенезу: подіяти на синдром болю, блокувати процеси реактивного запалення та дегенеративно – дистрофічних проявів в тканинах хребта, покращити мікроциркуляцію, трофіку ХРС, загальмувати небажані вегетативні прояви, досягти корекції дизгормональних станів в статевій системі жінок, обовўязково стимулювати компенсаторно – пристосувальні реакції у хворих, реалізувати адекватну терапію у випадку наявності супутньої патології.

Для відновлювального лікування підгостро та хронічно перебігаючих нервових проявів ВОХ шийно – грудного відділу доцільно доповнити лікувальний комплекс фізичними чинниками. Серед них особливе місце займають магнітні поля (МП), низькоенергетичне лазерне випромінювання (НЕЛВ) та міліметрові хвилі (МХ). Кожен з лікувальних фізичних чинників має свої особливості впливу на хворих з неврологічними проявами ВОХ. Так, магнітні поля володіють протинабряковим ефектом, седативними властивостями, нейроміостимулюючою і імуномодулюючую дією, протизапальним ефектом. Особливо доцільне використання МП у хворих з вегетативними порушеннями.

Як відомо, НЕЛВ має значну протибольову дію, покращує мікроциркуляцію, стимулює трофікорегенераторні процеси. Цей засіб найбільш доцільний при превалюванні мўязово – тонічних явищ.

Міліметрові хвилі забезпечують нейростимулюючий, імунокоригуючий, знеболюючий та трофіко – регенераторний ефекти. Слід вказати, що при цьому реалізується інформаційна дія чинника, тобто впливають дуже малі дози енергії.

Згідно закону Арндта – Шульца, малі дози енергії викликають стимулюючу та коригуючи дію.

Враховуючи особливості статевого диморфізму, ми пролікували 76 жінок, які були розподілені на три клінічні групи.

Перша група – 26 хворих з неврологічними проявами ВОХ шийно – грудного відділу, які крім медикаментозних препаратів (знеболюючих, трофіко -регенераторних, протинабрякових, судинних препаратів, вітамінів групи В та інш.) одержували міліметрову терапію. Енергією міліметрових хвиль діяли на біологічно активну крапку Т-14 (раціоналізаторська пропозиція №14 від 1998 року). У хворих вивчалась дія на неврологічні прояви, гуморальні зміни у сироватці крові та загальну неспецифічну резистентність.

12

Новим був підхід до дозування енергії міліметрових хвиль. Ми орієнтувались на стан адаптогенних реакції в обстежених. У випадку реакції “стрес” експозиція на крапку рівнялась 60 хвилинам. В випадку реакції “тренування” продовження дії на крапку - 45 хвилин, а у хворих з реакцією “активації” – 30 хвилин. Поруч зі зникненням скарг на біль, втому, порушення формули сну у хворих мала місце тенденція до зменшення гуморальних зрушень. Так гальмувались дегенеративно – деструктивні прояви, запальні процеси в тканинах ХРС (динаміка показників рівню глікопротеїдів, хондроїтинсульфатів).

Слід вказати, що проведене лікування успішно діяло при наявності патофізіологічної реакції “стрес”. Так, у всіх жінок з цією реакцією спостерігався перехід її в фізіологічну реакцію “тренування”.

В результаті ремісія наступила у 15 (57,6%) хворих, значне поліпшення стану – у 8 (30,8%), виражене поліпшення – у 2 (7,7%). Тільки у однієї хворої позитивних результатів під час лікування не одержано.

Друга група хворих – 25 жінок – потребувала особливого диференційованого підходу, бо в них мала місце супутня дифузна мастопатія. Згідно консультації мамолога та хірурга, в оперативному втручанні не було необхідності. Слід відзначити, що таким хворим протипоказані теплові процедури, а гормональну терапію на цій стадії використовувати недоцільно. Тому методом вибору лікування у них можна вважати поєднання НЕЛВ та магнітних полів. Ми діяли на болючі крапки та куркові зони у хворих інфрачервоним лазерним випромінюванням в імпульсному режимі від апарату “Муравей” по 2 хвилини на поле і на проекцію яєчників обабіч. На молочні залози (зону мастопатії) впливали магнітними полями перемінної частоти, які генерує за законом “випадковості” апарат “

Харків-1”.Індукція магнітного поля 1-1,8 мТл, експозиція – 15 хвилин , курс 7 – 14 процедур.

В результаті поєднаної дії двох факторів підсилюється терапевтичний вплив як на уражені структури хребта, так і на нервову систему, функцію яєчників у жінок з гіпоестрогенемією, на уражені тканини молочної залози (раціоналізаторська пропозиція №15, 1999).

Ефективність лікування у 19 хворих (76%) ми оцінили як настання ремісії. Значне поліпшення визначили у 3 хворих (12%) і виражене поліпшення також у 3 хворих (12%).

Третя – контрольна група – з 25 жінок - одержувала тільки традиційну терапію. Слід вказати, що медикаментозне лікування позитивно впливало на стан загальної неспецифічної резистентності: так у 3-х хворих реакція “стрес” перейшла у фізіологічну реакцію адаптації. В результаті проведення медикаментозного лікування ремісія наступала у 7 хворих (28%). Зі значним поліпшенням виписано 5 хворих (20%). Виражене поліпшення мало місце у 8 обстежених (32%). Незначне поліпшення у 2 жінок (8%). У 3-х обстежених покращення не було. Порівняльна оцінка с використанням методу умовних даних показала, що ефективність проведеної терапії суттєво відрізняється між першою і третьою групою (t і 2,7) та другою і третьою (t і 2,1).

13

Порівнювальна оцінка одержаних результатів в трьох указаних групах дозволяє зробити висновок, що включення фізичних чинників в лікувальний комплекс дозволяє одержати більш значимий ефект, завдяки одночасній дії на патогенетичні ланки захворювання та механізми фізіологічних мір захисту.

Особливу увагу ми приділяли аналізу можливих саногенетичних реакцій у обстежених. Розглядаючи це питання, ми намагались більш детально визначити реакції, які представляють основні механізми саногенезу. Так, відновлення порушених функцій і уражених тканин – реституція – проявляється зменшенням набряку, порушень мікроциркуляції та наслідків гіпоксії в тканинах, а також гуморальних механізмів стресів. Забезпечення зворотності дистрофічних процесів – репарація - це поновлення елементів уражених мўязів та дегенерованих волокон. Забезпечення виконання життєвих функцій організму – компенсація – реалізується через зміну гуморально-гормональної регуляції, включення колатерального кровообігу, реалізацію анталгічних поз. Активізується в даному випадку захисту також імунітет. Забезпечується утворення аутоантитіл проти ауто антигенів дистрофічно змінених тканин; має місце зворотній розвиток асептичного запалення.

Отже, саногенетичні міри захисту в обстежених хворих зводяться до трьох моментів:

1. Включення захисних реакцій організму, які спрацьовують при мобілізації саногенезу;

2. Реалізація клініко-морфологічних процесів саногенезу;

3. Спрацювання компенсаторних механізмів.

Таким чином, виникнення, розвиток, перебіг неврологічних проявів ВОХ шийно-грудного відділу хребта, ефективність лікування та прогноз повўязані зі статтю хворих (у жінок – з наявністю і вираженістю супутніх гінекологічних захворювань з функціональними порушеннями статевої системи), а також з особливостями фізіологічних мір захисту організму.

Лікувальні комплекси обовўязково повинні враховувати дію як на патогенетичні ланки ВОХ, так і на активізацію захисних сил організму. Для цього доцільно використовувати НЕЛВ, МП та МХ.

Таким чином, можна узагальнити, що лікувальні комплекси, які включають вказані фізичні чинники, завдяки їх адаптогенному впливу, приводять гуморальні системи в стан більшої збалансованості у хворих з неврологічними проявами остеохондрозу шийно – грудного відділу хребта.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації наведено нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у визначенні особливостей перебігу неврологічних проявів у хворих на остеохондроз шийно-грудного відділу хребта та розробці й відпрацюванні нових ефективних комплексів диференційованого їх лікування з врахуванням статевого диморфізму і фізіологічних мір захисту.

2. Клінічно виділяються три основні патологічні синдроми, які характеризують неврологічні прояви у обстежених хворих: мўязово – тонічний

14

синдром – у 31,6% від усіх обстежених, вегето - вісцеральний – 34,6% та нейро -дистрофічний – у 31,6%. При їх наявності необхідний свій диференційований підхід до лікування.

Особливості статевого диморфізму у обстежених проявляються тим, що у чоловіків частіше мають місце МТС та НДС, а у жінок – прояви ВВС. У чоловіків більш часто виявляються поширений остеохондроз з нейро – дистрофічними змінами в поперековому відділі, більш виражені рентгенологічні прояви спондильозу та спондилоартрозу, перебіг захворювання є більш агресивним. Це, можливо, обумовлено тим, що у хворих чоловічої статі фізіологічні міри захисту – загальна неспецифічна резистентність, реакції адаптації, механізми саногенезу – проявляються значно слабкіше, ніж у жінок.

3. При неврологічних проявах ВОХ шийного – грудного відділу хребта, поряд з нейро - дистрофічними змінами в структурах і тканинах хребта, рефлекторними синдромами, зміною кровопостачання, функціонального становища вегетативної нервової системи (переважній активації симпатико - адреналових реакцій) мають місце зміни в гормональному гомеостазі, які у жінок проявляються зниженням екскреції естрогенів. Це сприяє порушенню структур ХРС в шийно- грудному відділі та функціонального стану ВНС, ЦНС, а також розвиткові таких хвороб обміну, як сечо - камўяна, жовчно - камўяна хвороба, деформуючий остеоартроз.

4. Стан фізіологічних мір захисту у хворих на ВОХ, його динаміка в процесі лікування визначаються за допомогою верифікації становища адаптаційних реакцій, загальної неспецифічної резистентності за показниками лімфоцитарно – сегментноядерного коефіцієнту, вивчення енергетичних резервів - за даними електронегативності ядер живих клітин.

5. Використання в лікувальному комплексі низькоенергетичного лазерного випромінювання в імпульсному режимі та слабких перемінних магнітних полів, що генеруються за законом випадковості, за запропонованою нами методикою, потенціює дію медикаментозних препаратів, стимулює механізми саногенезу, корегуює дизгормональні порушення.

Одночасне призначення з ліками міліметрових хвиль, згідно нашої методики, дозволяє впливати на перебіг неврологічних проявів остеохондрозу, супутніх захворювань, на фізіологічні міри захисту