ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ТЮТЮННИК Світлана Василівна

УДК 338.43: 339.13: 633.1

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ТА НАПРЯМКИ

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського

господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавському державному сільськогосподарському інституті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук

Опря Анатолій Трохимович,

завідувач кафедри статистики та

економічного аналізу Полтавського

державного сільськогосподарського інституту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

академік НАН України, професор

Онищенко Олексій Мусійович,

завідувач відділення аграрних проблем

Інституту економіки НАН України

кандидат економічних наук

Ніколаєва Зінаїда Павлівна,

заступник завідувача відділу

ціноутворення і кон’юнктури ринку

Інституту аграрної економіки УААН

Провідна установа: Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “26” лютого 2002 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кім. 212.

Автореферат розісланий “23” січня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, член-кореспондент УААН,

доктор економічних наук, професор МАЛІК М.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нові тенденції у трансформації економічного середовища зумовлюють необхідність наукових досліджень, спрямованих на вивчення питань регіональних особливостей ефективності виробництва у зерновому підкомплексі та формування ринку зернопродукції. Зернове виробництво займає провідне місце в структурі аграрного сектора економіки України. Значне скорочення його обсягів впродовж останніх років пояснюється негативним впливом комплексу організаційно-економічних та техніко-технологічних чинників. Недостатній рівень ефективності, стабільності та конкурентоспроможності зерновиробництва створює перешкоди на шляху формування повнокровного внутрішнього ринку зерна та продуктів його переробки, унеможливлює розширення участі України на зовнішніх ринках.

За умов сприятливого природно-економічного потенціалу Полтавської об-ласті та зростаючого значення зернового господарства для економіки сільськогосподарських товаровиробників і регіону в цілому, галузь продовжує залишатися у стані стагнації як за кількісними, так і за якісними показниками розвитку. Поглиблюються диспропорції у співвідношенні попиту і пропозиції на ринку зерна.

Стан вивчення проблеми. Науково-методологічні питання ефективності зернового виробництва, проблеми теорії й практики інтенсифікації галузі втілені в працях С.С. Бакая, В.І. Бойка, О.А. Бугуцького, М.Г. Лобаса, І.І. Лукінова, В.П. Мертенса, О.М. Онищенка, П.М. Рибалкіна, П.Т. Саблука, А.І. Степанова, О.О. Сторожука, М.І. Щура та інших. Вагомий внесок у наукове розроблення питань організації й розвитку аграрного ринку, в тому числі формування ринку зерна, зробили Б.В. Губський, Ю.С. Коваленко, З.П. Ніколаєва, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, Л.М. Худолій, О.М. Шпичак та інші.

Проте важливі аспекти підвищення ефективності виробництва та формування ринку зерна в природно-економічних зонах і регіонах країни потребують більш глибокого розгляду. Це стосується насамперед комплексного аналізу факторів, що впливають на рівень і динаміку показників економічної ефективності зерновиробництва, обґрунтування шляхів відновлення конкурентоспроможності галузі, визначення особливостей кон’юнктури зернового ринку та напрямів підвищення ефективності його функціонування. Тому велике наукове та практичне значення проблеми зумовило вибір і актуальність теми дисертаційної роботи, її структурну побудову та характер дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до програми наукових досліджень кафедри статистики та економічного аналізу Полтавського державного сільськогосподар-ського інституту за комплексною темою “Удосконалення прийомів і методів аналізу ефективності сільськогосподарського виробництва”. Інститут входить до переліку організацій і установ Центру наукового забезпечення агропромислового комплексу Полтавської області, який заснований обласною державною адміністрацією.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є уточнення та систематизація теоретико-методологічних положень і розроблення практичних пропозицій, спрямованих на комплексну оцінку та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва і функціонування ринку зерна в регіоні з урахуванням загальнодержавних тенденцій. Реалізація мети дисертаційної роботи визначила необхідність вирішення наступних завдань:

- узагальнити і обґрунтувати теоретичні основи та методологію системної оцінки ефективності виробництва та формування ринку зерна;

- вивчити сучасний стан і дослідити структурно-динамічні тенденції розвитку зернової галузі в регіоні;

- здійснити економіко-статистичний аналіз факторів варіації показників економічної ефективності виробництва та реалізації зерна, обґрунтувати нап-рями підвищення конкурентоспроможності продукції;

- виявити найбільш типові кількісні та якісні ознаки формування ринку зерна для подолання кризового стану та подальшої інтенсифікації галузі;

- обґрунтувати напрями удосконалення системи ціноутворення на зерно та формування інфраструктури зернового ринку.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти ефективності виробництва та формування ринку зерна.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження обрано діяльність аграрних підприємств та зерновий ринок Полтавської області. Окремі дослідження виконувалися на матеріалах усіх категорій господарств. Для порівняння регіональних особливостей із загальними закономірностями розвитку зернової галузі та функціонування ринку зерна використовувалася інформація в цілому по Україні й областях зони Лісостепу. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та правові акти України з питань реформування аграрного сектора економіки, офіційні дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Полтавського обласного управління статистики, річні звіти підприємств, літературні джерела. Крім цього, досить широко використана наукова інформація.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, сучасна економічна теорія та її складові, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки АПК. Викладені в роботі методологічні положення, висновки і пропозиції передбачають діалектичний характер взаємозв’язку розвитку процесів виробництва та формування ринку зерна. З метою реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувалися різноманітні методи дослідження: монографічний, статистико-економічний, де-термінованого аналізу, графічний – для оцінки стану та тенденцій розвитку зер-нової галузі, комплексного аналізу ефективності виробництва і реалізації зерна; розрахунково-конструктивний, балансовий, експертних оцінок – при вивченні існуючих ознак формування зернового ринку та обґрунтуванні напрямів підвищення ефективності його функціонування.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження обраної проблеми в дисертаційній роботі систематизовані теоретичні, методологічні та практичні засади ефективності виробництва і формування ринку зерна в регіоні. Найбільш важливими результатами, що характеризуються новизною і розкривають повноту і зміст дисертаційного дослідження, є:

- запропоновано методичний підхід і розроблено схему комплексного аналізу ефективності виробництва і функціонування ринку зерна, яка включає систему показників розвитку зернопродуктового підкомплексу на макрорівні та показників інтенсифікації зернової галузі (окремо для продовольчих і фуражних культур) на рівні конкретного товаровиробника;

- доведена доцільність і обґрунтована послідовність аналізу факторів формування фінансових результатів від реалізації продукції, показників рентабельності і беззбитковості виробництва зерна з урахуванням категорії маржинального доходу і диференціації витрат на змінні та постійні;

- запропоновані методичні підходи до порівняльної оцінки стану та ефек-тивності використання матеріально-технічної бази зернової галузі;

- визначена сукупність кількісних та якісних регіональних особливостей формування ринку зерна;

- обґрунтовано механізм оцінки ефективності системи ціноутворення на зер-но, що дозволило визначити шляхи її удосконалення на основі врахування ринкової кон’юнктури та необхідності підвищення рівня фінансового самозабезпечення зернової галузі.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає у можливості застосування рекомендацій при розробленні системи заходів по підвищенню ефективності виробництва зернових культур та удосконаленню економічного механізму функціонування ринку зерна в регіоні. Запропоновані методичні підходи щодо комплексної оцінки ефективності зерновиробництва, маржинального аналізу фінансових результатів, показників рентабельності і беззбитковості можуть бути використані у плановій та аналітичній роботі як сільськогосподарських підприємств різних організаційних форм, так і територіальних органів управління АПК.

Впровадження результатів дослідження відбувалося шляхом підготовки рекомендацій, методичних розробок, наукових доповідей-аналізів та інших матеріалів з питань ефективності виробництва та формування ринку зернової продукції. Здобувачем спільно з співробітниками кафедри статистики та економічного аналізу Полтавського державного сільськогосподарського інституту розроблені рекомендації з економічного та фінансового аналізу, здійснено їх практичне втілення в навчальний процес.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, які містяться в дисертаційній роботі і виносяться на захист, є самостійними розробками і пропозиціями автора. Дослідження проблеми ефективності зерновиробництва та трансформації ринку зернопродукції, відображене у наукових працях, відповідає темі дисертаційної роботи. Наукові статті написані здобувачем (крім однієї) одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри статистики та економічного аналізу, доповідалися на науково-практичних конференціях та методологічних семінарах професорсько-викладацького складу Полтавського державного сільськогосподарського інституту (1997-2001 рр.). Крім того, результати досліджень викладені на Першій міжнародній конференції “Наука і освіта – 98” (м. Дніпропетровськ, 1998 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова, 2001” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 1,7 д. а., з них 5 статей - у наукових фахових виданнях. Одноосібно автором написано 6 наукових праць обсягом 1,5 д. а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків, викладена на 191 сторінці комп’ютерного тексту, містить 29 таблиць, 9 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел включає 131 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Науково-теоретичні основи ефективності виробництва та формування ринку зерна” розглянуті методологічні підходи до оцінки ефективності зерновиробництва, розкриті теоретичні основи формування зернового ринку, обґрунтована система показників ефективності виробництва і формування ринку зерна.

Удосконалення методологічних підходів щодо оцінки ефективності виробництва та функціонування ринку зерна передбачає класифікаційне розмежування показників розвитку зернопродуктового підкомплексу за системними ознаками (табл. 1).

До показників розвитку зернопродуктового підкомплексу на макрорівні (держава, природно-економічна зона, область) пропонується віднести: виробництво зерна та продуктів його переробки на душу населення; споживання хліба і хлібобулочних виробів на душу населення; співвідношення фактичного рів-ня і раціональної норми споживання хлібних продуктів; кормоємність (по кон-

Таблиця 1

Класифікація показників розвитку зернопродуктового підкомплексу за системними ознаками

Ознаки класифікації | Види показників

Рівень менеджменту | 1.

на макрорівні.

2. Показники інтенсифікації зернової галузі на мікрорівні.

Етап процесу
інтенсифікації | 1.

2.

Комплексність оцінки | 1.

2.

Спосіб оцінки | 1.

2.

Методика розрахунку | 1.

2.

Вид ефективності | 1.

2.

3.

4.

5.

Вид ресурсів (витрат) | 1.

2.

(затрат праці).

3.

засобів.

4. Показники ефективності використання оборотних засобів

(поточних виробничих витрат).

Призначення продукції |

1.

2.

3.

центрованих кормах) окремих видів продукції тваринництва; обсяги експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки; частка зерна і продуктів його переробки в обсягах зовнішньоторговельного обороту.

З метою комплексного аналізу ефективності виробництва зерна в регіонах і аграрних формуваннях розроблена методична схема з використанням інтегрального індексу порівняльної оцінки ефективності зерновиробництва, який відображає результативність використання основних елементів ресурсного потенціалу зернової галузі (земельних ресурсів, виробничих основних і оборотних за-

собів, трудових ресурсів):

, (1)

де Іінm - інтегральний індекс порівняльної оцінки ефективності

зерновиробництва;

Іу - індекс урожайності;

Іс - індекс виробничої собівартості одиниці продукції;

Іm - індекс трудомісткості.

В залежності від об’єктів аналізу за базу порівняння приймаються середні значення показників урожайності, собівартості одиниці продукції і трудомісткості зернових культур в Україні, області або районі. Подібний методичний підхід може бути використаний при комплексній оцінці економічної ефективності виробництва інших видів продукції рослинництва.

Ефективність процесу інтенсифікації зерновиробництва на мікрорівні розкривається за допомогою системи показників технологічної, економічної, маркетингової, екологічної та соціальної ефективності. При цьому показники технологічної та економічної ефективності мають специфіку для продовольчого, фуражного і насіннєвого зерна.

Маркетингову ефективність реалізації зернових культур пропонується визначати за показниками: собівартість одиниці реалізованої продукції; середня ціна реалізації, у тому числі за різними маркетинговими каналами збуту; прибуток з розрахунку на 1 т реалізованого зерна і 1 га зібраної площі зернових культур; рівень рентабельності.

Зауважимо, що системне використання показників дозволяє забезпечити комплексний аналіз ефективності розвитку зернової галузі та наукове обґрунтування заходів щодо її підвищення на макро- і мікроекономічному рівнях.

У другому розділі “Економічна ефективність зерновиробництва та фактори її зміни” досліджені структурно-динамічні тенденції та закономірності в розвитку зернової галузі, проведено економіко-статистичний аналіз показників ефективності виробництва і реалізації зерна та факторів її варіації, визначені шляхи відновлення конкурентоспроможності зерновиробництва в регіоні.

Одним із пріоритетних напрямів розвитку агропродовольчого сектора економіки Полтавської області є формування високоефективного зернопродуктового підкомплексу з урахуванням регіональних особливостей. При 4,8% території і 3,4% чисельності населення держави регіон у 1996-2000 рр. виробив 5,8% від загального валового збору зерна в Україні, посідаючи за показниками зібраної площі і обсягів виробництва зернових культур друге місце серед об-ластей Лісостепу.

Проте з початку 90-х років у функціонуванні зернової галузі спостерігалися негативні тенденції. Серед них: скорочення посівних площ зернових культур, нестабільність валових зборів і ринкових ресурсів зерна по роках як наслідок значної варіації урожайності, недосконалість структури зерновиробництва, погіршення якості зерна, зниження інтенсивності та техніко-технологічного рівня виробництва, повільне формування інфраструктури зернового ринку.

Результати аналітичного групування аграрних формувань трьох районів області (табл. 2) підтвердили, що урожайність зернових культур залишається головним фактором впливу на рівень показників ефективності зерновиробництва.

Таблиця 2

Вплив урожайності зернових культур на ефективність виробництва і реалізації зерна в сільськогосподарських підприємствах Новосанжарського, Полтавського і Решетилівського районів Полтавської області

Показники | Групи підприємств за рівнем

урожайності, ц з 1 га | В
серед-ньому | V група у % до І групи

до 18,5 | 18,6-21,0 | 21,1-23,5 | 23,6-26,0 | понад 26,0

Кількість підприємств | 8 | 13 | 21 | 14 | 9 | 65 | х

Урожайність, ц з 1 га | 17,4 | 19,8 | 22,2 | 24,9 | 27,8 | 22,0 | 159,8

Вироблено зерна на 100 га ріллі, т | 73,5 | 81,2 | 88,4 | 98,5 | 112,6 | 85,5 | 153,2

Припадає на 1 га зібраної площі:

виробничих витрат, грн. | 334,6 | 348,5 | 368,1 | 362,8 | 381,6 | 369,7 | 114,0

прямих затрат праці, люд.-г | 20,9 | 21,9 | 22,5 | 23,1 | 24,3 | 22,9 | 116,3

Прямі затрати праці на 1 ц, люд.-г | 1,20 | 1,11 | 1,01 | 0,93 | 0,87 | 1,04 | 72,5

Виробнича собівартість 1 т, грн. | 178,8 | 163,6 | 154,2 | 135,5 | 127,6 | 156,2 | 71,4

Повна собівартість 1 т, грн. | 180,4 | 165,8 | 157,1 | 137,8 | 129,5 | 158,2 | 71,8

Середня ціна реалізації 1 т, грн. | 159,7 | 161,0 | 163,0 | 160,4 | 168,1 | 163,8 | 105,3

Прибуток (збиток), грн.:

на 1 га зібраної площі | -24,0 | -6,3 | 8,7 | 37,5 | 71,5 | 8,2 | х

на 1 т реалізованої продукції | -20,7 | -4,8 | 5,9 | 22,6 | 38,6 | 5,6 | х

Рівень рентабельності

(збитковості), % |

-11,5 |

-2,9 |

3,8 |

16,4 |

29,8 |

3,5 |

х

У сільськогосподарських підприємствах п’ятої групи з урожайністю понад 26,0 ц з 1 га порівняно з господарствами першої групи, де урожайність не досягає 18,6 ц з 1 га, виробництво зерна на 100 га ріллі більше на 53,2%, трудомісткість менша на 27,5%, повна собівартість одиниці продукції нижча на 28,6%. У підсумку, незважаючи на майже однакову середню ціну реалізації, підприємства третьої-п’ятої груп одержали прибуток від реалізації зерна, а в господарствах першої та другої груп зернова галузь була збитковою. Отже, підвищення урожайності зернових культур забезпечило відчутне зростання ефективності ви-робництва і реалізації зерна.

Розрахунки за формулою (1) дозволили провести комплексну порівняльну оцінку економічної ефективності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах областей України, за результатами якої Полтавська область у середньому за 1997-1999 рр. займала десяте місце (інтегральний індекс - 1,135). В цілому за комплексним критерієм найвища економічна ефективність зерновиробництва спостерігається в областях Степу і центрального Лісостепу.

Важливим завданням аналітичних досліджень є визначення чинників зміни результативних показників. Аналіз факторів формування валового збору зерна по всіх категоріях господарств Полтавської області за період 1990-2000 рр. (табл. 3) показав, що лише у 1993 р. порівняно з 1992 р. виробництво зерна збільшилося як в результаті розширення зібраної площі, так і за рахунок підвищення урожайності зернових культур. При цьому в загальній зміні валового збору питома вага впливу інтенсивного фактора – урожайності – становила 84,4%.

Таблиця 3

Аналіз факторів формування валового збору зерна по всіх категоріях
господарств Полтавської області, тис. т

Періоди | Загальна зміна (+,-) валового збору | у тому числі за рахунок факторів

зібраної площі | урожайності

1991-1990 | -1108,2 | -15,1 | -1093,1

1992-1991 | -227,9 | -167,9 | -60,0

1993-1992 | +861,8 | +134,7 | +727,1

1994-1993 | -632,2 | -169,4 | -462,8

1995-1994 | -327,5 | +67,0 | -394,5

1996-1995 | -303,4 | -92,7 | -210,7

1997-1996 | -53,6 | +75,8 | -129,4

1998-1997 | +15,8 | -181,8 | +197,6

1999-1998 | -212,1 | +37,1 | -249,2

2000-1999 | -54,9 | +56,9 | -111,8

В середньому | -204,2 | -25,5 | -178,7

У 1995, 1997, 1999 і 2000 рр. порівняно з відповідними попередніми роками збільшення обсягів виробництва зерна за рахунок розширення збираних площ не змогло компенсувати зменшення валового збору від зниження урожайності зернових культур. У 1998 р. порівняно з 1997 р. валовий збір зерна збільшився виключно за рахунок підвищення урожайності. В середньому за періодами порівнянь у зменшенні валового збору зернових культур частка впливу скорочення зібраної площі – 12,5%, а зниження урожайності – 87,5%.

При обґрунтуванні шляхів підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна в регіоні проведений аналіз взаємозв’язку між показниками ефективності функціонування галузі. Як свідчать результати обробки двофакторних дисперсійних комплексів, варіація показника трудомісткості виробництва зерна на 61,9% зумовлюється варіацією рівня матеріального стимулювання працівників і на 8,7% - варіацією урожайності; варіація оплати однієї людино-години: на 24,5% - варіацією продуктивності праці і на 28,9% - варіацією урожайності; варіація рівня виробничої собівартості зерна: на 38,2% - варіацією урожайності і на 24,7% - варіацією трудомісткості виробництва продукції. З використанням кореляційно-регресійного методу визначено, що при підвищенні урожайності на 1% виробнича собівартість зерна знижується на 0,93%, а при збільшенні виробничих витрат на одиницю площі на 1% - зростає на 0,81%. Отже, резерви зниження собівартості зерна мають передбачати підвищення урожайності зернових культур, скорочення постійних витрат на одиницю площі та зменшення рівня змінних витрат на одиницю продукції.

На зміну фінансових результатів від реалізації зерна впливає комплекс фак-торів, зв’язок яких з результативним показником відображений на рис. 1.

Отже, аналіз фінансових результатів від реалізації зерна проводиться з використанням моделі:

. (2)

В роботі визначено, що впродовж 1996-1999 рр. збільшення прибутку від реалізації зерна в сільськогосподарських підприємствах Полтавської області відбувалося виключно за рахунок зростання середньої ціни продажу. Водночас скорочення зібраної площі, зниження урожайності зернових культур та підвищення повної собівартості одиниці продукції мали переважно негативний вплив на зміну прибутку.

З метою поглиблення аналітичних оцінок факторів формування фінансових результатів і рентабельності доведена доцільність виконання розрахунків за ме-

тодичною схемою, яка базується на категорії маржинального доходу і передбачає диференціацію витрат на змінні та постійні. При цьому враховується вплив таких чинників (табл. 4): кількості реалізованої продукції (q), середньої ціни реалізації (р), рівня змінних витрат на одиницю продукції (z3) та постійних витрат (Впост):

П=q x (p – z3) – Bпост. (3)

Таблиця 4

Аналіз факторів формування прибутку від реалізації зерна в сільськогосподарських підприємствах Полтавської області, млн. грн.

Періоди |

Загальна

зміна (+,-) прибутку | у тому числі за рахунок факторів

кількості

реалізованої продукції | середньої

ціни

реалізації | рівня змінних витрат на одиницю продукції | постійних витрат

1997-1996 | -34,4 | -5,3 | +2,3 | -24,7 | -6,7

1998-1997 | -22,4 | +0,7 | -28,5 | +4,8 | +0,6

1999-1998 | +11,6 | -0,1 | +31,8 | -16,8 | -3,3

В середньому | -15,1 | -1,6 | +1,9 | -12,2 | -3,2

В середньому за періодами порівнянь внаслідок скорочення кількості реалізованого зерна, підвищення рівня змінних витрат на одиницю продукції та збільшення постійних витрат прибуток у зерновій галузі зменшився відповідно на 1,6; 12,2 і 3,2 млн. грн., а за рахунок підвищення середньої ціни реалізації – збільшився на 1,9 млн. грн.

Результати маржинального аналізу прибутку і рентабельності використані при визначенні фактичного рівня беззбиткового обсягу реалізації продукції та інших взаємопов’язаних з ним показників. В сільськогосподарських підприєм-ствах області за період 1996-1998 рр. беззбитковий обсяг реалізації зерна збільшився у 4 рази, а його питома вага у фактичному обсязі продажу підвищилася з 14,8 до 62,9%. У 1998 р. гранична ціна реалізації зерна становила 89,3% до фактичної середньої ціни, а запас фінансової стійкості зернової галузі зменшився до 37,1%. Впродовж 1999-2000 рр. завдяки підвищенню ринкових цін динаміка показників беззбитковості виробництва зернових культур була позитивною. Обґрунтування і практичне впровадження організаційно-економічних заходів щодо зменшення беззбиткового обсягу реалізації зерна створить умови для підвищення конкурентоспроможності продукції і досягнення фінансової самодостатності зерновиробництва.

Проведений за допомогою інтегрального індексу забезпеченості сільсько-господарською технікою порівняльний аналіз матеріально-технічної бази зернової галузі засвідчив, що Полтавська область має одні з найнижчих показники її розвитку серед областей зони Лісостепу. Для підвищення ефективності ви-робництва зерна необхідні кількісні та якісні зміни комплексу техніко-технологічних факторів за рахунок насамперед внутрішніх інвестиційних можливостей сільськогосподарських товаровиробників.

Досвід застосування ґрунтозахисних технологій біологічного землеробства в агроформуваннях області показує, що за умов оптимальних виробничих витрат на одиницю площі досягається розширене відтворення родючості ґрунтів, підвищення урожайності зернових та інших культур, збільшення обсягів вироб-ництва екологічно чистої продукції, забезпечується висока ефективність та надійність економічного розвитку.

У третьому розділі “Напрями підвищення ефективності функціонування ринку зерна в регіоні” досліджені тенденції формування зернового ринку, визначені шляхи удосконалення системи ціноутворення та розвитку інфраструктури ринку зерна.

Формування зернового ринку в Полтавській області відбувається в умовах більш глибокого спаду обсягів виробництва і реалізації продукції порівняно з відповідними змінами в Україні. Так, у 2000 р. проти 1990 р. валовий збір зерна в регіоні зменшився на 64,9%, обсяг реалізації продукції по всіх каналах збуту – на 49,0%, а продаж заготівельним організаціям – у 23 рази. Характерною ознакою динаміки наведених показників є значно менші темпи зниження обсягів реалізації зернових культур по всіх каналах збуту порівняно з темпами зниження валового збору. Як наслідок, рівень товарності зерна впродовж 1992-2000 рр. (крім 1995 р.) перевищував 50%, а у 1999 р. досяг 66,3%. Серед причин зростання товарності – підвищення економічної ролі зерна як основного джерела грошових надходжень в аграрних формуваннях, зручність продукції при товарообмінних операціях і розрахунках з працівниками, скорочення внутрішньо-господарського використання зерна на фуражні потреби.

За період 1990-2000 рр. у сільськогосподарських підприємствах області загальний обсяг реалізації зернових культур в середньому за рік скорочувався на 63,2 тис. т, або 6,5%, у тому числі заготівельним організаціям – на 107,9 тис. т (26,9%). Натомість продаж населенню, на ринку й за бартерними угодами зростав відповідно на 8,7 тис. т (5,6%), 19,9 тис. т (20,1%) і 15,7 тис. т (65,8%).

Існуючі загальнодержавні тенденції у зміні обсягів та структури реалізації зерна за маркетинговими каналами характерні в цілому й для Полтавської об-ласті (табл. 5). У 1999 р. порівняно з 1996 р. при практично тому ж обсязі загальної ринкової пропозиції зерна продаж заготівельним організаціям зменшився у 3,3 раза, населенню – на 1,5%, а реалізація на ринку й за бартерними угодами

Таблиця 5

Обсяги і структура реалізації зерна за каналами збуту

в сільськогосподарських підприємствах Полтавської області

Показники |

Реалізо-вано, всього |

у тому числі

заготівель-ним органі-заціям | на ринку | населен-ню | за бар-терними угодами | по інших каналах

1990 р.:

кількість, тис. т | 1289,0 | 1128,4 | 37,6 | 120,0 | - | 3,0

питома вага, % | 100,0 | 87,5 | 2,9 | 9,3 | - | 0,3

1996 р.:

кількість, тис. т | 818,7 | 299,0 | 166,9 | 226,6 | 125,9 | 0,3

питома вага, % | 100,0 | 36,5 | 20,4 | 27,7 | 15,4 | 0,0

1999 р.:

кількість, тис. т | 804,0 | 91,1 | 231,8 | 223,3 | 257,8 | -

питома вага, % | 100,0 | 11,3 | 28,8 | 27,8 | 32,1 | -

2000 р.:

кількість, тис. т | 657,5 | 49,3 | 237,2 | 206,9 | 156,8 | 7,3

питома вага, % | 100,0 | 7,5 | 36,1 | 31,5 | 23,8 | 1,1

збільшилася відповідно в 1,4 і 2 рази. У 2000 р. поряд з подальшим скороченням закупівель заготівельними організаціями звертає на себе увагу зменшення питомої ваги реалізації зерна за бартерними угодами. Натомість підвищення цін на зернові культури та формування прозорого ринкового середовища дозволило довести питому вагу реалізації зерна виробниками на продовольчих ринках населених пунктів до 36,1%. При збереженні існуючих тенденцій можна передбачити домінування саме цього каналу збуту за рахунок подолання бартеризації та проведення розрахунків з працівниками переважно у грошовій формі.

Напрями підвищення ефективності функціонування зернового ринку передбачають збільшення пропозиції та оптимізацію структури використання ринкових ресурсів зерна шляхом першочергового задоволення потреб регіональних споживачів у продовольчому, фуражному і насіннєвому фондах, а також збільшення обсягів експорту.

Враховуючи, що структура балансу ринкового попиту та пропозиції на зерно в регіоні відповідає середнім показникам в Україні, в роботі визначені прогнозовані обсяги використання зерна у Полтавській області на 2001/2002 маркетинговий рік при очікуваному валовому зборі 2,35 млн. т: фонд продовольчого споживання – 489 тис. т (20,8% від загального попиту), на фуражні потреби – 998 тис. т (відповідно 42,5%), на насіння – 235 тис. т (10,0%), на переробку – 19 тис. т (0,8%), втрати – 54 тис. т (2,3%), експортний фонд – 555 тис. т (23,6%). При формуванні експортного фонду доцільно враховувати потенційні можливості міжрегіональних поставок зернових культур. Наприклад, виробництво зерна на душу населення в Полтавській області у середньому за 1996-1999 рр. становило 952 кг, що майже вдвічі перевищувало аналогічний показник у су-сідній Харківській області. Крім того, формування у необхідній кількості фонду фуражного зерна створить передумови для збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва, а отже, і поставок її в інші регіони.

На нашу думку, оцінку ефективності цінової політики в зерновій галузі доцільно здійснювати за показником відтворювальної спроможності прибутку. Він визначався відношенням ланцюгового індексу прибутку на одиницю реалізованого зерна до річного індексу інфляції, вираженим у відсотках. У Полтавській області в 1999 р. по відношенню до 1991 р. цей показник становив 19,6%, тобто фінансові умови функціонування галузі погіршилися більш ніж у 5 разів. Такий стан не може забезпечити стабільність виробництва і ринку зерна в регіоні. Проведений аналіз доводить необхідність практичної реалізації шляхів підвищення ефективності виробництва та функціонування ринку зерна за двома напрямами: підтримання на світовому рівні цін реалізації і зниження собівар-тості зернових культур. Це передбачає поєднання макроекономічного регулювання державою процесів ціноутворення та ефективного менеджменту виробництва і реалізації зерна на рівні товаровиробників з урахуванням ринкових чинників.

Аналіз цінової ситуації на зерновому ринку засвідчив суттєве підвищення цін реалізації у 1999/2000 маркетинговому році. Якщо у 1997 р. ціни на зерно в Полтавській області за всіма каналами збуту були вищими, ніж у середньому по Україні, то в 1998-2000 рр. цінові співвідношення складалися не на користь регіону з тенденцією до їх погіршення. Зокрема, переважання у 2000 р. фуражних культур в товарній пропозиції зерна обумовило гіршу цінову динаміку в області порівняно із загальнодержавними змінами, тоді як регіон покликаний виробляти насамперед високоякісне продовольче зерно. Зміна цінової політики держави дозволила зробити суттєвий крок у напрямку розв’язання проблеми диспаритету цін та підвищення рівня фінансового самозабезпечення галузі.

Звертає на себе увагу зменшення варіації цін за різними маркетинговими каналами. Так, у сільськогосподарських підприємствах області співвідношення між максимальним і мінімальним значеннями цін на зерно за каналами збуту у 1997 р. становило 1,84, 1998 р. – 1,31, 1999 р. – 1,23, а у 2000 р. – 1,14. Якщо не брати до уваги продаж населенню, то за іншими маркетинговими каналами середні ціни реалізації зерна у 1999-2000 рр. практично вирівнялися. Врахування цінових співвідношень на ринку зерна стає важливим елементом маркетингових досліджень щодо забезпечення конкурентоспроможності зернової галузі.

Для розв’язання проблеми створення економічних передумов стабільного

розвитку зернопродуктового та іншого підкомплексів аграрного сектора в Україні формується законодавча і нормативна база щодо державної підтримки товаровиробників. Зокрема, Указом Президента України від 29.06.2000 р. “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” визначені напрямки посилення ролі держави у забезпеченні наповнення та функціонування вітчизняного зернового ринку, раціонального використання ресурсів зерна з метою запобігання стихійних змін кон’юнктури, значних коливань цін на зерно та продукти його переробки. Підкреслюється необхідність здійснення заставних закупівель зерна як важливого елементу механізму підтримки товаровиробників та оптимізації цінової динаміки.

У роботі розроблена схема інфраструктури ринку зерна та продуктів його переробки, яка складається з трьох блоків. Перший блок охоплює підприємства та організації виробничого, фінансово-кредитного та інформаційно-консультативного обслуговування зерновиробників. Другий блок представлений сукупністю елементів, які забезпечують реалізацію зерна на внутрішньому і зовнішньому ринках. До третього блоку відносяться підприємства промислової переробки зерносировини, оптової та роздрібної торгівлі хлібопродуктами з виходом на споживачів кінцевої продукції.

Одним із основних елементів ринкової інфраструктури є товарні біржі. За даними Національної асоціації бірж України (НАБУ), на 1.07.2001 р. функціонувало більше 800 товарних бірж, з них 47 займалися торгівлею аграрною продукцією. У січні-серпні 2001 р. обсяги укладених угод по сільськогосподарській продукції становили 1809 млн. грн. У Полтавській області за вартістю укладених угод переважають Полтавська регіональна агропромислова біржа і Полтавська універсальна аграрно-промислова біржа.

Основними тенденціями у біржовій торгівлі зерном протягом 2000/2001 маркетингового року визначені: розширення асортименту зернових культур, що торгувалися на біржах; зростання кількості укладених угод на дрібні партії, що свідчить про вихід на біржовий ринок реформованого товаровиробника та необхідність прискорення у формуванні таких елементів інфраструктури як торгові доми та збутові кооперативи; збільшення кількості форвардних угод для подальшого експорту зернових культур, що можна вважати першими спробами інвестування товаровиробників на основі біржових цін; в цілому вищий рівень цін по спотових контрактах порівняно з цінами на позабіржовому ринку зерна.

Незважаючи на пожвавлення біржової торгівлі, питома вага бірж Полтавської області у загальному обсязі укладених угод по реалізації сільськогосподарської продукції на товарних біржах-асоційованих членах НАБУ протягом останніх років коливалася в межах 1%. Порівняння цього показника з часткою області у валовому зборі та ринковій пропозиції зерна в Україні (5-7%) свідчить про недостатні обсяги біржової торгівлі в регіоні.

У 2001 р. продовжилася позитивна тенденція до активізації біржових операцій. Протягом січня-вересня на біржовому ринку України укладено контрактів на продаж зерна обсягом близько 4 млн. т, у тому числі по зареєстрованих експортних контрактах - 3,5 млн. т. Таку кількість можна вважати достатньою для формування індикативних ринкових цін. Найбільшим попитом на біржовому ринку користуються пшениця та ячмінь фуражні, питома вага яких у загальному обсязі зернових культур становить понад 95%. Збільшення у 2001 р. валового збору зерна в Україні до 40 млн. т, а відповідно і зростання обсягів ринкової пропозиції зумовило зниження цін на зернові культури на позабіржовому і біржовому ринках. Так, за даними НАБУ, середньозважена ціна 1 т пшениці м’якої 3 класу, що склалася на біржовому ринку за внутрішніми контрактами на умові спот у вересні 2001 р., становила 600-615 грн. (з урахуванням ПДВ). Порівняно з відповідним періодом 2000 р. ціни знизилися на 21-24%.

Отже, пріоритетними завданнями щодо формування ринкової інфраструктури у зернопродуктовому підкомплексі розглядаються удосконалення біржової торгівлі, розширення функцій та зміна принципів діяльності ДАК “Хліб України”, підвищення ефективності системи цінового моніторингу, аналізу і прогнозування кон’юнктури зернового ринку.

ВИСНОВКИ

1. Відповідно до поставленої мети і визначених задач в роботі уточнені теоретичні положення і розроблені практичні пропозиції щодо комплексної оцінки та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва і функціонування ринку зерна в умовах Полтавської області з урахуванням загальнодер-жавних тенденцій.

2. Сприятливий природно-економічний потенціал Полтавської області недостатньо використовується для нарощування обсягів виробництва зерна та продуктів його переробки. Аналітичні показники динаміки свідчать, що впродовж 1991-2000 рр. зібрана площа зернових культур в середньому за рік скорочувалася на 10,3 тис. га (1,2%), урожайність знижувалася на 1,4 ц з 1 га (4,3%), а валовий збір зерна зменшувався на 132,3 тис. т (5,5%). Наслідком скорочення посівних площ, зниження та значної варіації урожайності стає нестабільність валових зборів зерна, що негативно впливає на формування ринкової пропозиції, забезпечення регіональних потреб у продовольчих і фуражних ресурсах.

3. У 90-х роках в сільськогосподарських підприємствах області спостерігалася тенденція у русі показників до зниження ефективності виробництва і реалізації зерна. В умовах недостатнього техніко-технологічного рівня галузі зростання виробничих витрат на одиницю площі пояснюється головним чином підвищенням вартості матеріальних ресурсів. Низький вихід зерна з одиниці площі зумовлює негативну динаміку собівартості, показників прибутковості, а отже, і ринкової конкурентоспроможності продукції. Результати аналітичних групувань сільськогосподарських підприємств трьох районів області засвідчили, що прибутковою галузь виявляється при рівні урожайності понад 21 ц з 1 га.

4. При обґрунтуванні шляхів підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна проведено аналіз факторів формування фінансових результатів і рентабельності. За розрахунками, впродовж 1997-1999 рр. втрати прибутку в зерновій галузі області як результат скорочення зібраної площі і зниження урожайності зернових культур становили 12,4 млн. грн., або 18,9% від сукупного фінансового результату. Виявлено, що головним фактором зниження рівня рентабельності зерна слід вважати підвищення рівня змінних витрат на одиницю продукції.

5. Накопичення невирішених проблем у зерновій галузі пояснюється невідповідністю існуючих способів використання земельних ресурсів у багатьох сільськогосподарських підприємствах вимогам раціонального природокористування, некомплексним освоєнням інтенсивних технологій вирощування зернових культур, намаганням забезпечити максимальні виробничо-економічні результати без своєчасного запобігання негативним екологічним наслідкам. У цьому зв’язку багатоваріантна оптимізація сільськогосподарського землекористування має передбачати досягнення збалансованості між економічними та екологічними пріоритетами, забезпечення єдності процесів використання і охорони земель.

6. Особливості формування зернового ринку в регіоні пов’язані з тим, що він базується на одній з найпотужніших баз зерновиробництва в державі. Одночасно специфіка його функціонування зумовлена більш швидким спадом обсягів виробництва і реалізації продукції в області порівняно з відповідними змінами в Україні протягом останнього десятиліття. Це негативно позначається на забезпеченні внутрішньообласних потреб, звужує можливості міжрегіональних та експортних поставок зерна і продуктів його переробки. Товарні партії зерна в 2000 р. розподілялися між ринками збуту наступним чином: 36,1% загальної пропозиції зерна було реалізовано через ринкові структури, 31,5% - населенню, 23,8% - за бартерними угодами, 7,5% - заготівельним організаціям.

7. При обґрунтуванні заходів щодо збільшення обсягів та удосконалення видової структури виробництва і ринкових ресурсів зернових культур пропонується виходити з необхідності повного задоволення регіональних потреб, а також нарощування експортних ресурсів галузі. Для умов Полтавської області визначена раціональна структура використання зерна: фонд продовольчого споживання – 20-22%, насіннєвий фонд – 10-11, фуражні ресурси – 42-44, експортний фонд – 23-25%.

8. Шляхами розв’язання проблеми цінової стабільності на зерновому ринку, а через неї і підвищення рівня фінансового самозабезпечення галузі, вбачаються: по-перше, заохочення виробника до використання механізму заставних закупівель зерна; по-друге, удосконалення діяльності ДАК “Хліб України” як головного державного агента на ринку зерна; по-третє, збільшення обсягів та розширення форм біржової торгівлі. Крім того, формування ефективної ринкової інфраструктури у зернопродуктовому підкомплексі передбачає налагодження результативної роботи служб цінового моніторингу, аналізу і прогнозування кон’юнктури ринку зерна і продуктів його переробки на різних рівнях управління АПК .

Практична реалізація викладених у дисертації наукових положень і пропозицій зорієнтує сільськогосподарські підприємства та інші суб’єкти зернового ринку Полтавської області щодо досягнення сталості та підвищення ефектив-ності зерновиробництва, нарощування ринкових ресурсів і поліпшення якості зерна, удосконалення структури його використання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тютюнник С.В. Тенденції формування та ефективність використання ресурсного потенціалу зернової галузі України /Формування і реструктуризація аграрного ресурсного потенціалу України: