НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Ткачук Вадим Анатолійович
УДК 631.11:334.75
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
08.06.01 – економіка підприємства й організація виробництва
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ - 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор,
академік УААН, Заслужений діяч
науки і техніки України
Терещенко Віктор Кирилович –
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри аграрної соціології
та розвитку села
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
академік УААН
Юрчишин Володимир Васильович –
Інститут аграрної економіки УААН,
завідувач відділу аграрної та соціальної
політики
кандидат економічних наук
Ільчук Микола Максимович –
Національний аграрний університет,
доцент кафедри організації
сільськогосподарського виробництва
Провідна установа – Рада з вивчення продуктивних
сил України НАН України,
відділ регіональних проблем розвитку
і розміщення сільськогосподарського
виробництва, м. Київ
Захист відбудеться 25 жовтня 2001р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ–41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд.65.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м.Київ–41, вул. Героїв Оборони, 11, навчальний корпус 10.
Автореферат розісланий 21 вересня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі подальшого реформування агропромислового виробництва в ринкове середовище зміна форм власності та виробничих відносин, трансформація сільськогосподарських підприємств у структури, що функціонують на основі приватної власності на засоби виробництва і землю, створюють можливості знайти такі організаційні форми підприємств, які забезпечують ефективну їх діяльність. Проте, не зважаючи на кардинальні зміни у відносинах власності, що спрямовані на створення приватних засад і добровільний вибір форм господарювання, позитивних зрушень у виробництві сільськогосподарської продукції та підвищенні його економічної ефективності не відбувалось.
Збитковість сільськогосподарської галузі в 1999 р. становила 3399 млн. грн., або 22,1% її рівня. Однак після набуття чинності Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999р. та наступних його указів у 2000 році намітились певні тенденції до підвищення ефективності сільськогосподарсько-го виробництва. Але щодо створення нових виробничих й економічних відносин між сферами АПК та створення сучасних організаційних форм сільсько-господарських структур, то їх сутність значною мірою не з’ясована. Теоретична та практична значимість розв’язання окреслених проблем зумовлює вибір теми досліджень та її актуальність.
Стан вивчення проблеми. Наукові дослідження по реформуванню аграрного сектора економіки проводились з початку їх здійснення під кутом зору розвитку та вдосконалення ринкових економічних відносин, створення сільськогосподарських формувань, в яких широко розглянуті різні питання формування ринкових механізмів в агропромисловому комплексі. Теоретико-методологічним проблемам зміни форм власності, регулювання макроекономічних ринкових механізмів присвячені роботи відомих учених економістів-аграрників: П.І. Гайдуцького, І.І. Лукінова, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, В.К. Терещенка, А.Е. Юзефовича, В.В. Юрчишина та інших.
Дослідженням теоретико-прикладного характеру розвитку форм господарювання в умовах ринкових відносин присвячені роботи провідних учених-економістів: В.Г. Андрійчука, М.Я. Дем’яненка, М.М.Ільчука, М.Г. Лобаса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Ю.С. Коваленка, О.В. Крисального, О.В.Шкільова, О.М.Шпичака та інших. В їх дослідженнях розглянуті питання правового забезпечення ринкових реформ, створення ефективних організаційних структур сільськогосподарських підприємств, державного регулювання ринкових відносин, формування ринків збуту продукції і постачання ресурсів виробництва. Однак в умовах реструктуризації сільськогосподарських підприємств у приватні структури питання розвитку видів ефективної діяльності та економічних відносин всередині підприємства розроблені недостатньо, на чому й зосереджено головну увагу у представленій дисертації.
Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами і темами.
Дисертаційна робота виконана відповідно до програми наукових досліджень кафедри соціології праці і підприємництва Національного аграрного університету на 1999-2001рр. “Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510). Співвиконавцем названої теми був і автор дисертації.
Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне узагальнення основних положень реформування економічних відносин в аграрній сфері та розробка заходів, спрямованих на організацію ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації. Для досягнення поставленої мети передбачалось:
- дослідити теоретичні та методологічні положення формування ефективних господарських структур та їх діяльності в умовах ринкових відносин з урахуванням особливостей реформування сільськогосподарських підприємств у приватні структури;
- здійснити системний аналіз стану виробничої та підприємницької діяльності, встановити причини низької економічної ефективності в роботі сільськогосподарських підприємств і розробити заходи їх усунення;
- обґрунтувати критерії, показники та методику еквівалентного обміну між сферами АПК та всередині сільськогосподарських підприємств;
- визначити ефективні види господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та розподільні відносини між внутрішньогосподарськими формуваннями;
- встановити ефективні форми організаційних структур при здійсненні горизонтальної і вертикальної інтеграції.
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є економічні відносини в агропромисловому виробництві на етапі трансформування сільськогосподарських формувань у ринкові структури та вдосконалення їх механізмів. Основними об’єктами для поглиблених монографічних досліджень обрані сільськогосподарські підприємства різних форм власності та господарювання Бориспільського району Київської області. Виявлення впливу ринкових макроекономічних механізмів на результативність господарювання сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання з’ясовувалось на об’єктах колективних сільськогосподарських підприємств системи Міністерства аграрної політики, Київської області і окремих підприємств інших регіонів.
Методологія і методика досліджень. Теоретичною та методологічною основами виконання дисертаційної роботи були сучасна економічна теорія ринкової економіки, загальноекономічні принципи, категорії та закони економічного розвитку товарного виробництва в конкретному середовищі. Дослідження здійснювались з використанням абстрактно-логічного, моногра-фічного, розрахунково-конструктивного, аналізу і синтезу, рядів динаміки, індексного, статистичних групувань та інших загальноприйнятих статистичних методів.
Наукова новизна одержаних результатів досліджень. Наукова новизна полягає в опрацюванні теоретичних і методичних положень, спрямованих на розвиток ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах аграрної реформи. Найважливішими результатами досліджень, що характеризують їх новизну і виносяться на захист є:
- науково обґрунтовані напрями розвитку господарської діяльності реформованих сільськогосподарських підприємств у ринкові структури, що забезпечують їх ефективне економічне функціонування;
- розроблені основні принципи та методичні підходи до еквівалентного обміну між ресурсною, переробною сферами АПК і сільськогосподарськими підприємствами на основі врегулювання міжгалузевих цінових співвідношень;
- визначені основні напрями горизонтальної і вертикальної інтеграції підприємств агропромислового виробництва із залученням до цього процесу підприємств малих форм господарювання;
- обґрунтовані методичні підходи встановлення еквівалентного обміну між внутрішньогосподарськими формуваннями всередині сільськогосподар-ських підприємств та їх об’єднань за рахунок перерозподілу надходжень від прибуткових підрозділів;
- окреслена регулююча роль держави при встановленні оптових цін підприємствами по виробництву основних та оборотних засобів для сільського господарства, що базується на нормативній основі.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливостях широкого застосування викладених у дисертації положень і пропозицій, пов’язаних з удосконаленням організації господарської діяльності сільськогосподарських підприємств у сфері економічних відносин між галузями АПК, всередині підприємств, розвитку в них підприємницької діяльності при їх створенні та функціонуванні.
Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати з теоретико-методологічних і практичних питань щодо вдосконалення систем організації виробництва та розвитку підприємницької діяльності з метою підвищення економічної ефективності в роботі підприємств є особистими розробками автора, їх використання на практиці сприяє прибутковому господарюванню.
Апробація результатів досліджень. Основні результати досліджень, одержані здобувачем, доповідались і обговорювались на районних нарадах Бориспільського району Київської області у 2000 році і дістали схвалення. Ряд положень дисертації було повідомлено у доповідях і виступах на наукових конференціях професорсько-викладацького складу економічного факультету НАУ (1998-2000 рр.), міжнародних семінарах і конференціях: США, Ієльський університет, липень 1997 р.; конференція АГРО-2000, Гельсінки, Фінляндія, вересень 2000 р.; Лондонський університет, Вай коледж, Великобританія, 1993-1994 рр.; університет БОКУ ,Відень, Австрія, 1998 р.
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 4 статтях фахових видань загальним обсягом 1,17 обліково-видавничих аркушів та інших виданнях обсягом 0.6 др. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 187 сторінках комп’ютерного тексту. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 157 найменувань, містить 34 таблиці, 2 рисунки, додатки.
Структура дисертаційної роботи
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади ефективного функціонування сільсько-господарських підприємств ринкового типу. 1.1. Методологічні основи організації ефективної діяльності підприємств ринкового спрямування. 1.2. Відносини власності в сільськогосподарських ринкових структурах. 1.3. Зовнішні та внутрішньогосподарські економічні відносини сільськогосподар-ських підприємств.
Розділ 2. Становлення і розвиток сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації. 2.1. Організаційні форми реформованих підприємств та їх внутрішньогосподарські економічні відносини. 2.2. Аналіз стану виробництва сільськогосподарської продукції. 2.3. Організаційні форми підприємств та їх вплив на ефективність господарювання.
Розділ 3. Удосконалення організації виробництва і економічних відносин у реформованих сільськогосподарських підприємствах. 3.1. Організаційно-економічна трансформація сільськогосподарських підприємств у приватні та кооперативні структури. 3.2. Розвиток підприємницької діяльності в реформованих сільськогосподарських підприємствах. 3.3. Удоско-налення економічних відносин сільськогосподарських формувань у ринковому середовищі.
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
О С Н О В Н И Й З М І С Т
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет, вказано об’єкт дослідження, розкрита наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретичні засади ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств ринкового типу” досліджуються питання теоретичної сутності організації ефективного сільськогосподарського виробництва та господарської діяльності підприємств загалом у ринковому середовищі.
Багаторічна світова практика свідчить, що ринкова економіка здатна спонукати людину краще й продуктивніше працювати, радикально змінити її ставлення до землі та засобів виробництва, збудити дух підприємництва, конкуренції та прагнення до ефективного господарювання. Тому перехід до ринкових відносин нині виступає об’єктивною необхідністю, яка сприятиме поліпшенню економічного стану України і забезпеченню її населення продовольством.
Поняття “ринок” має двояке значення. По-перше, в буквальному розумінні ринок (market) означає збут, який здійснюється у сфері обміну, обігу. По-друге, ринок – це система економічних відносин між людьми, що охоплюють процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання. Він є складним механізмом функціонування економіки, який ґрунтується на використанні різноманітних форм власності, товарно-грошових відносин і фінансово-кредитної системи.
Ринкова економіка, з одного боку, являє собою механізм дії об’єктивних законів ринку, а з другого – механізм, регульований державою. Дія об’єктивних і суб’єктивних факторів у ринковій економіці здійснюється при домінуючій ролі ринкового механізму. Ринок є базою, фундаментом ринкової економіки. Державне регулювання не замінює функцій ринку. Воно основується на законах ринку і спрямоване на пом’якшення небажаних економічних та соціальних його наслідків. В умовах ринку різко підвищується роль приватної власності. Адже приватна власність зумовлює індивідуальне прагнення окремої особи до примноження власності, а тому є потужною рушійною силою розвитку ринкової економіки. Слід зазначити, що вплив ринкового механізму на підвищення ефективності виробництва є багатоканальним і гнучким. Зокрема, ринок оперативно реагує на зміну поточних суспільних потреб, виявляє ступінь ефективності діяльності товаровиробників, встановлює її нижню межу через конкретне порівняння індивідуальних витрат із суспільно-необхідними, стимулює нововведення, раціоналізацію виробництва і прискорення відтворювального процесу.
Економічна ефективність охоплює проблему “витрати-випуск”. Вона характеризує зв’язок між кількістю одиниць обмежених ресурсів, які застосовуються в процесі виробництва і отриманою кількістю певного потрібного продукту.
Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування засобів виробництва та праці, віддачу сукупних вкладень. У сільському господарстві – це отримання максимально можливого обсягу продукції з 1 га землі, від однієї голови худоби при мінімальних затратах виробничих ресурсів, що є, по суті, критерієм економічної ефективності.
На рівні підприємства головним є питання формування й рівня виробничих витрат. Саме рівень виробничих витрат і ціна визначають оптимальні обсяги виробництва продукції, доцільність застосування певних технологій та основну мету діяльності підприємства – отримання прибутку. Для мінімізації виробничих витрат підприємства в довгостроковому періоді та досягнення необхідного обсягу виробництва продукції слід так поєднати виробничі ресурси, щоб маржинальні продукти цих ресурсів були пропорційні цінам цих ресурсів.
Загальне правило максимізації прибутку полягає в тому, щоб досягти такого обсягу виробництва продукції, при якому маржинальний доход дорівнював би його витратам. Однак при цьому слід враховувати умови формування цін на продукти і ресурси, що пов’язані з тим, на яких ринках і під впливом яких факторів формуються ціни – добросовісної чи недосконалої конкуренції. Під впливом добросовісної конкуренції для окремого підприємства попит є абсолютно еластичним як на ринку ресурсів, так і на ринку товарів. За цих умов рівень ринкової ціни визначає попит для підприємства. За умов недосконалої конкуренції не рівень ціни, а рівень середнього доходу від реалізації продукції визначає попит для підприємства.
Отже, взаємозв’язки між попитом на продукт і попитом на ресурси є досить складними, в окремих випадках вони виявляють різноспрямовану дію і через ціну на ресурси та коефіцієнт залучення їх у виробництво мають визначальне значення у формуванні виробничих витрат.
Функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та формування виробничих витрат у цій галузі відзначаються певними особливостями. Перша з них полягає в низьких доходах сільськогосподарських виробників порівняно з іншими галузями в довгостроковому періоді. Основними причинами такого становища є цінова нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію, дисбаланс попиту та пропозиції (пропозиція перевищує попит), а також відносна імобільність сільськогосподарських ресурсів. У результаті зберігається тенденція зниження цін і доходів у сільському господарстві відносно цін і доходів в інших галузях економіки.
Друга пов’язана з нестабільністю доходів сільськогосподарських виробників у короткостроковому періоді. Вона проявляється через коливання цін на сільськогосподарську продукцію, а отже, доходів за роками. Це є результатом нееластичного попиту на сільськогосподарську продукцію та коливання в обсягах виробництва і попиту на неї. Зв’язок особливостей формування виробничих витрат сільськогосподарських підприємств найчіткіше проявляється крізь призму співвідношення постійних і змінних витрат. Адже сільськогосподарське виробництво відносно слабо реагує на зміну цін на свою продукцію та виробничі ресурси через вищу питому вагу постійних затрат у собівартості продукції. Тому сільськогосподарські підприємства не припинятимуть виробництво навіть в умовах його збитковості, що вигідніше, ніж зупинка виробництва взагалі, оскільки тоді збитки будуть більші.
Необхідною передумовою розвитку ринкової економіки в аграрній сфері України є формування економічної системи, яка базується на різноманітних формах власності та господарювання. При цьому різко підвищується роль приватної власності. Тому після роздержавлення та приватизації власності в сільському господарстві основне завдання організації нових внутрішньогосподарських відносин полягає в утвердженні реальних прав власників на майно і землю, продукцію та кінцеві результати, в реструктуризації сільськогосподарських підприємств у пристосовані до умов ринкових відносин підприємницькі структури.
У результаті виконання Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки України” від 3 грудня 1999 р. відбулася трансформація колективних сільськогоспо-дарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно в нові організаційно-правові структури – приватно-орендні підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи.
Стрижнем реструктуризації сільськогосподарських підприємств є реформування земельних відносин та формування ринку землі. Адже з переходом до ринкової економіки всі фактори виробництва мають функціонувати в єдиному ринковому середовищі. Відсутність у ньому будь-якого з факторів призводить до порушення законів ринкової економіки.
Світовий досвід переконує в тому, що ефективнішим сільськогосподарське виробництво є тоді, коли в його організаційно-господарській, соціально-економічній структурі поєднуються приватна власність на землю та інші засоби виробництва і концентрація виробництва. Тому становлення нових виробничих відносин у сільськогосподарських підприємствах має здійснюватися за допомогою механізму внутрішньогос-подарських організаційно-економічних зв’язків власників, що працюють спільно на принципах добровільності та економічної заінтересованості.
Нині важливого значення набуває вдосконалення системи економічних відносин через формування ідеології захисту сільськогосподарських товаровиробників та залучення їх у професійні, вертикального типу, інтеграційні процеси і створення кооперативних підприємств. Це дасть змогу використовувати переваги великомасштабного агробізнесу і здійснювати ефективний контроль за власною ринковою діяльністю без відриву від своєї основної функції – виробництва сільськогосподарської продукції.
У другому розділі “Становлення і розвиток сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації” розглянуто організаційні форми (у період до 1999 р.) визначених базових підприємств і стан виробництва сільськогосподарської продукції в них, досліджено економічну ефективність різних типів господарських формувань та механізмів внутрішньо-господарських економічних відносин.
У результаті реформування 18 радгоспів і три племзаводи Бориспіль-ського району було перетворено в колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) і відкриті акціонерні товариства (ВАТ). Нереформованим залишився лише радгосп “Вишеньківський”, який є банкрутом.
На цьому етапі реформування сільськогосподарських підприємств зводилось до приватизації майна і землі. Передбачалось, що такий захід сприятиме зростанню особистого інтересу працівників до підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва. Однак при вивченні результатів господарювання вказаних формувань і в нових умовах спостерігались незадовільні тенденції. Як свідчать дані табл.1, зменшення виробництва сільськогосподарської продукції продовжується і в реформованих підприємствах.
Таблиця 1 – Основні показники господарської діяльності в сільськогосподарських підприємствах Бориспільського району Київської області (1990-1999 рр.)
Показники | Р о к и | 1999 р. у % до 1990 р.
1990 | 1996 | 1999
Виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, грн. (порівняльні ціни 1996 року)
у тому числі: | 914 | 358 | 252 | 27,6
рослинництва | 423 | 226 | 147 | 34,8
тваринництва | 491 | 132 | 105 | 21,4
Урожайність зернових культур, ц/га | 33,5 | 19,2 | 18,6 | 55,5
Надій молока на одну корову в рік, кг | 3513 | 1529 | 1911 | 54,5
Середньодобові прирости однієї голови молодняка великої рогатої худоби, г | 457 | 162 | 283 | 61,9
Собівартість 1ц, грн.:
зерна | ... | 11,67 | 22,98 | 196,9*
молока | ... | 46,50 | 80,54 | 173,2*
приросту великої рогатої худоби | ... | 557,1 | 688,3 | 123,6*
Збиток на 1га сільськогосподарських угідь, грн. | ... | 93,6 | 257,1 | 274,7*
Сукупний рівень рентабельності (збитковості), % | 27,1 | -24,4 | -39,7 | -66,9
* до 1996 р.
Тому в 1999 р., порівняно із 1990 р., вартість валової сільськогосподар-ської продукції становила лише 27,6%. Ще нижчі темпи були у виробництві продукції тваринництва. За такої обставини частка продукції тваринництва в загальному обсязі сільськогосподарської продукції скоротилася із 53,7% до 41,7%.
У рослинницькій галузі зменшення обсягів виробництва валової продукції більшою мірою зумовлене зниженням урожайності культур. Так у досліджуваному періоді врожайність зернових культур, які займали близько 34% усіх посівів, знизилась на 44,2%. Крім того, у рослинництві відмічається й погіршення структури посівних площ, що проявляється, насамперед, у зменшенні частки більш інтенсивних культур.
У тваринництві відбулися зміни дещо іншого характеру. Зменшення виробництва продукції було викликане зниженням як щільності поголів’я, так і продуктивності тварин. Причому, темпи скорочення поголів’я перевищували темпи зменшення виходу продукції на одну голову тварин. Зокрема, на виробництві молока упродовж 1990-1999 рр. надій на корову знизився на 45,5%, а поголів’я на 100 га сільськогосподарських угідь зменшилося на 59,8%. На вирощування молодняка великої рогатої худоби зниження середньодобових приростів однієї голови становило 38,1%, а відносне зменшення поголів’я – 67,4%.
Негативні тенденції відмічаються і в динаміці собівартості одиниці продукції. Собівартість основних видів продукції суттєво підвищилась навіть за порівняно короткий проміжок часу – впродовж 1996-1999 рр. Дослідженнями встановлено, що такі зрушення викликані інфляційними процесами в країні, лібералізацією ціноутворення і непаритетним підвищенням цін на товари промислового виробництва, які використовуються у сільському господарстві. Останнє зумовило не тільки збитковість сільськогосподарського виробництва (в останні роки вона помітно зросла і досягла критичного рівня), а й створило ситуацію, вихід з якої потребує здійснення кардинальних заходів. Загрозливим щодо подальшого розвитку сільськогосподарських підприємств району є відсутність власних оборотних коштів. Станом на кінець 1999 р. запаси і затрати підприємств покривались виключно за рахунок залучених коштів – кредиторської заборгованості.
Нестача чи відсутність власних оборотних коштів не дає змогу підприємствам забезпечуватися матеріальними засобами в необхідному обсязі, створювати їх запаси, виконувати всі передбачені технологією сільськогосподарської роботи, тим більше в оптимальні строки. Про роль оборотних коштів у формуванні показників економічної ефективності виробництва в аналізованих підприємствах свідчать дані табл.2.
У третій групі підприємств, де величина запасів і затрат на 1 га сільськогосподарських угідь у 3,4 раза більша ніж у підприємствах першої групи, всі показники результативності виробництва кращі. В підприємствах третьої групи врожайність озимих зернових культур вища на 38%, цукрових буряків – у 2,4 раза, а продуктивність корів – у 1,9 раза. У підсумку, обсяг валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь у них більший у 3,6 раза, а окупність виробничих витрат вища на 33,8%.
Таблиця 2 – Вплив забезпеченості оборотними засобами на економічну ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах Бориспільського району (1999 р.)
Показники | Групи підприємств за величиною запасів і затрат на 1га с.-г. угідь, грн. | У
серед-
ньому
до 250,0 | 250,1-500,0 | понад 500,0
Кількість підприємств у групі | 5 | 9 | 7 | 21
Припадає запасів і затрат на 1 га с.-г. угідь, грн. | 179,5 | 325,7 | 603,8 | 392,0
Урожайність, ц/га:
озимих зернових
цукрових буряків |
17,1
71,6 |
19,5
119,2 |
23,6
170,9 |
21,5
140,7
Надій молока на корову, кг | 1378 | 1629 | 2648 | 1914
Вартість валової продукції на 1 га с.-г. угідь, грн. |
171,5 |
219,2 |
612,2 |
342,5
Рівень збитковості, % | 64,3 | 45,0 | 30,5 | 39,7
За допомогою методу кореляційно-регресійного аналізу встановлено, що із збільшенням запасів і затрат на 1 га сільськогосподарських угідь на 100 грн. виробництво валової продукції на 1 одиницю таких площ в оцінці за порівнянними цінами 1996 року зростає на 115 грн., а окупність усіх затрат підвищується на 6%.
Проте і в підприємствах третьої групи величина запасів і затрат недостатня і не сприяє здійсненню високорентабельного виробництва. Головною причиною нестачі оборотних коштів стало їх “вимивання” в період гіперінфляції внаслідок диспаритету цін на продукцію сільського господарства і товари промисловості. Хоч і нижчими темпами, цей процес відбувається й нині, а паритетність обміну товарами між сільським господарством і промисловістю не встановлена.
Нестача коштів спричиняє труднощі і в технічному переозброєнні сільського господарства, відтворенні основних засобів на розширеній основі.
За недостатнього надходження (4 % від наявності на кінець року) і переважаючого вибуття основних засобів (8 % від наявності на початок року) їх обсяг протягом 1999 р. скоротився на 4 %, а рівень зносу досяг 44 % проти 20 % у 1990 р. Нині експлуатація певної частини основних засобів у підприємствах, особливо технічних, є проблематичною. Без високоякісного оновлення основних засобів, значного поповнення оборотних коштів налагодження високоінтенсивного виробництва надалі неможливе. Тому процеси приватизації майна, паювання землі, створення відповідних їм організаційних форм господарювання повинні доповнюватись належним фінансовим і матеріальним забезпеченням підприємств.
Дослідженнями встановлено, що належною ефективністю виробництва в Бориспільському районі не відзначається жоден з існуючих (1999 р.) типів господарських формувань. Так, у ВАТ виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь було більшим ніж у КСП на 15,1 %. Разом з тим, величина збитку на 1 га сільськогосподарських угідь і рівень збитковості в них перевищували аналогічні показники КСП відповідно на 81,3 % і 14,5 %. Причиною цього стала різна структура виробництва, а також неоднакова насиченість підприємств основними засобами. У ВАТ порівняно з КСП, при вищій фондозабезпеченості в 1,8 раза, затрати на амортизацію, запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали більші в 1,6 раза, що й зумовило зростання загальних затрат на основне виробництво. Проте значна частина основних засобів (наприклад, тваринницьких приміщень) в акціонерних товариствах не бере участі у виробництві. Диспропорції між виробництвом продукції і рівнем затрат і викликали вищу збитковість ВАТ.
Незадовільні результати діяльності господарських формувань загалом викликані низкою об’єктивних причин – економічною кризою в країні, нееквівалентністю обміну між промисловістю і сільським господарством тощо. Негативний вплив на результати господарювання мала також відсутність ефективного механізму внутрішньогосподарських відносин. У першу чергу це стосується взаємовідносин між структурними підрозділами підприємств. У зазначеному періоді вони будувались переважно на застосуванні не економічних, а адміністративних методів, що суперечить вимогам ринку. Колективи підрозділів були практично позбавлені можливості самостійно вирішувати питання виробничо-фінансової діяльності й вільно розпоряджатись результатами своєї праці. Матеріальне стимулювання працівників залежить від загальногосподарського результату, оскільки валова продукція і валовий доход централізуються в руках керівництва підприємства яке ним розпоряджається. П.Т. Саблук, О.Н. Рябчик та інші вчені економісти-аграрники справедливо вважають, що в ринкових умовах взаємостосунки між підрозділами в підприємстві мають будуватись на товарно-грошових відносинах. Така форма економічних відносин передбачає обмін між підрозділами результатами діяльності на еквівалентній вартісній основі за принципом купівлі–продажу, що забезпечуватиме реалізацію закону вартості всередині підприємства, а також запровадження внутрішньогосподарського товарного ринку.
При застосуванні цінового механізму на особливу увагу заслуговує порядок визначення розрахункової ціни. Вважаємо за доцільне, щоб розрахункова ціна покривала на господарсько необхідному рівні виробничі затрати підрозділу, загальновиробничі та загальногосподарські витрати підприємства й забезпечувала створення фондів споживання і нагромадження, у тому числі загальногосподарського призначення. Цим вимогам повніше буде відповідати така модель ціни:
Ц = ( Зп + Зз) · Кп,
де Ц – розрахункова ціна одиниці продукції;
Зп – затрати підрозділу на виробництво одиниці продукції;
Зз – загальновиробничі та загальногосподарські витрати, що припадають на одиницю продукції підрозділу;
Кп – коефіцієнт доходності.
При визначенні розрахункової ціни витрати матеріалів, затрати праці мають братись за нормативами, які відображають їх раціональну величину за прийнятої технології виробництва продукції чи способу виконання робіт.
Коефіцієнт доходності являє собою середню величину чистого доходу (прибутку), що припадає на 1 грн. виробничих затрат по підприємству. Застосування єдиного коефіцієнта доходності забезпечить рівновигідність затрат в усіх підрозділах по видах продукції і послуг, дасть можливість дотувати низькорентабельні види діяльності в підприємстві, що створились внаслідок диспаритету цін на продукцію сільського господарства і товари промисловості.
Отже, процес реформування сільськогосподарських підприємств Бориспільського району має бути продовжений у напрямі вдосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин в умовах подальшого перетворення колективних підприємств у ринкові структури на приватній основі.
У третьому розділі “Удосконалення організації виробництва і економічних відносин у реформованих сільськогосподарських підприємствах” обґрунтовуються методологічні положення створення нових ефективних господарських структур ринкового типу на приватній, приватно-орендній і кооперативній основі; аналізуються фактори, які сприяють або гальмують розвиток прибуткових галузей сільськогосподарського виробництва та пропонуються заходи щодо створення сприятливого середовища для ефективної діяльності; розглядаються ймовірні джерела коштів на придбання основних і оборотних засобів, що можуть забезпечити застосування передових прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції; визначаються шляхи створення зовнішнього ринкового середовища, що забезпечує паритетні цінові відносини між сферами АПК та методи застосування еквівалентного обміну між підрозділами всередині підприємства.
Досліджуючи складові та фактори, які зумовлюють ефективну господарську діяльність реформованих колективних сільськогосподарських підприємств встановлено, що визначальний мотиваційний фактор ефективного господарювання – приватна власність, реалізує свою перевагу при створенні та функціонуванні підприємств на цій основі лише за умов, що одночасно дають змогу вирішувати питання збереження цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств і забезпечення виробництва основними та оборотними засобами відповідно до спеціалізації та структури виробництва. На нинішньому етапі економічних реформ в АПК комплексному вирішенню цих питань сприяють прийняті у 2000 р. на державному рівні рішення про лібералізацію цін на окремі провідні види сільськогосподарської продукції, зниження податкового тиску та врегулювання фінансово-кредитної системи з метою зниження відсоткових ставок за кредити.
Наближення паритетності в цінах на сільськогосподарську і промислову продукцію можна проілюструвати на прикладі цін на пшеницю III класу, яка за 1 т в 1999 р. становила 250-270 грн., а в 2000 р. – 750-800 грн. Ціновий ефект на всіх видах сільськогосподарської продукції в 2000 р. оцінювався в 7 млрд. грн. Це той ресурс, який був направлений селу не через бюджетну модель фінансування, а через ціновий механізм. Податкове навантаження у 2000 р. було знижено майже до символічної плати – 7 грн. із 100 одиниць виручки (в промисловості України – 38-40 грн. із 100 одиниць виручки). Це найнижчий показник для сільського господарства в СНД. У Росії цей показник складає 21%.
Сталися позитивні зрушення у матеріальному стимулюванні селян за передану ними в оренду своїх земельних і майнових паїв. У 2000 р. селянам, що здали свої паї в оренду, нараховано 1,7 млрд. грн. орендної плати, що становить більше половини нарахованої за рік заробітної плати. Орендна плата як доход від власності дала змогу селянину відчути, що належний йому капітал почав приносити певну користь і це спонукає його до можливого збільшення власності та мотивує до участі у раціональному використанні своєї праці, за яку йому гарантується оплата відповідно до обсягу та якості вкладеної ним праці.
Про дієвість цих заходів можна судити по результатах господарської діяльності сільськогосподарських підприємств у 2000 р. Незважаючи на те, що початок року був складним з формуванням нових господарських структур приватного спрямування і через нестачу ресурсів, приріст ВВП становив 9,2 %. Вперше за 10 років реформ подолано збитковість сільськогосподарських підприємств. За даними Держкомстату, прибуток сягав 740 млн. грн., рівень рентабельності – 4,6 % проти 3399 млн. грн. збитку та 22,1 % рівня збитковості у 1999 році.
З метою виявлення впливу на результати господарської діяльності організаційних форм проведено порівняння показників за 2000 рік по формах новостворених підприємств: відкриті акціонерні товариства, сільськогосподар-ські виробничі кооперативи і приватні підприємства. Основні показники господарської діяльності по названих типах підприємств показані в табл. 3.
Таблиця 3 – Основні показники господарської діяльності в окремих типах підприємств Бориспільського району в 2000р.
Показники | Відкриті акціонерні товариства | Сільськогоспо-дарські виробничі кооперативи | Приватні господарства
Кількість підприємств | 6 | 9 | 2
Виробництво валової продукції, грн.:
- на 1 га с.-г. угідь
- на 1 працівника |
218,2
2855 |
409,4
6389 |
506,1
6274
Урожайність зернових культур, ц/га |
19,8 |
18,5 |
23,4
Середньорічний надій молока на корову, кг |
2209 |
1569 |
4591
Середньодобові прирости 1 голови молодняка великої рогатої худоби, г |
237 |
231 |
411
Собівартість 1ц, грн.:
- зерна
- молока
- приросту великої рогатої худоби |
34,08
93,80
721,0 |
28,64
76,78
680,9 |
13,17
48,53
538,0
Прибуток, збиток (-) на 1 га с.-г. угідь, грн. |
-246,0 |
-139,6 |
56,1
Рівень рентабельності, збитковості (-) господарської діяльності, %: |
-31,1 |
-18,0 |
7,3
Рівень рентабельності, збитковості (-) виробництва, %:
- зерна
- молока
- приросту великої рогатої худоби |
43,3
-29,9
-44,9 |
71,9
-24,9
-54,2 |
139,5
19,9
-55,7
З наведених у табл. даних видно, що за одних і тих же природноекономічних умов нижчими виявились як виробничі, так і фінансові результати акціонерних товариств порівняно з сільськогосподарськими кооперативами і, особливо, з приватними підприємствами. Виробництво валової продукції на одиницю земельних угідь і середньорічного працівника нижчі від сільськогосподарських кооперативів відповідно в 1,9 і 2,2 раза, а порівняно з приватними підприємствами – в 2,3 і 2,2 раза. Собівартість зерна і молока вища в акціонерних товариствах проти названих інших організаційних форм відповідно на 19% і 22% порівняно з сільськогосподарськими кооперативами і у 2,6 і 1,9 раза порівняно з приватними підприємствами. Ці фактори зумовили і відповідно кращі фінансові результати, що виявились у кооперативах та приватних підприємствах. Рівень рентабельності зерна найвищий у приватних підприємствах 139,5, проти 71,9 у кооперативах і 43,3% в акціонерних товариствах. Молоко рентабельне лише у приватних господарствах і загальний рівень рентабельності досягнуто також лише у приватних – 7,3%, проти збитковості у кооперативах 18,0 і акціонерних товариствах – 31,1%.
Аналіз факторів впливу на результати господарювання показав, що у приватних підприємствах і кооперативах краще використовуються наявні ресурси виробництва, більш своєчасно виконуються технологічні процеси, що зумовлено мотиваційними факторами робітників до більш продуктивної праці з метою отримання вищих результатів, що позитивно впливають на їх заробітки та надають право розпоряджатись результатами своєї праці.
Проведений аналіз результатів господарської діяльності досліджуваних сільськогосподарських підприємств Бориспільського району Київської області за 2000 р. порівняно з попереднім роком показав, що в цілому по господарствах району також з’явились сигнали деякого поліпшення виробничих і фінансових показників. Виробництво валової продукції на одиницю сільськогосподарських угідь і середньорічного працівника відповідно збільшились на 1,1 і 1,0 %. На таку ж величину зросла і врожайність зернових культур та цукрових буряків.
ВИСНОВКИ
На основі проведених дисертаційних досліджень можна зробити такі висновки:
1. Необхідною передумовою розвитку ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової економіки є формування різноманітних організаційних господарських структур, в основі яких поєднується приватна власність на засоби виробництва і землю, зберігаються достатні розміри землекористування, що дають змогу застосовувати високопродуктивну техніку, сучасні світові технології, здійснювати горизонтальну і вертикальну інтеграцію між виробничою і переробною сферами та малими формами господарювання.
2. Дослідження результатів господарської діяльності трансформованих на першому етапі ринкових реформ радгоспів Бориспільського району Київської області в колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) та акціонерні товариства з формальним розпаюванням власності на майно і землю між членами цих колективів, яка не приносила їм будь-якої користі до позитивних результатів не привела, а навпаки, відбувся спад виробництва та збільшилась його збитковість.
У 1999 р. проти 1996 р. виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь зменшилось на 29,6 %, при цьому собівартість зерна зросла у 2 рази, молока - в 1,7 раза, збиток на 1 га сільськогосподарських угідь збільшився у 2,7 раза, сукупний рівень збитковості підвищився з 24,4 % до 39,7 %. Таку ситуацію зумовили відомі неврегульовані макроекономічні ринкові механізми (паритет цін, фінансово-кредитна та податкова системи), знос основних засобів, який досяг 44% проти 20 % у 1990 р. та відсутність у членів цих колективів мотиваційних факторів до високопродуктивної праці в результаті несплати будь-яких дивідендів на їх капітал (майно та землю) і низької заробітної плати, що ще й невчасно сплачувалась.
3. Виявлені в процесі досліджень фактори неефективного переходу сільськогосподарських підприємств до ринкової економіки дали змогу окреслити основні причини, що зумовили негативні наслідки господарювання та внести пропозиції щодо поліпшення економічних відносин з підприємствами ресурсної та переробної сфер АПК. Встановлено, що забезпечення еквівалентного обміну між ресурсною і сільськогоспо-дарською сферами можливе за рахунок запровадження єдиної методики визначення ціни виробництва, що базується на нормативній основі, а не за фактичними витратами які склалися.
4. Забезпечити збереження цілісності господарського використання приватними підприємствами землі та засобів виробництва реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, можливо на основі оренди майнових і земельних паїв у їх власників й організацію господарської діяльності з використанням горизонтальної та вертикальної інтеграції підприємств переробної сфери АПК, торгівлі та сільськогосподарських малих форм господарювання (фермерські, приватні, сімейні, обслуговуючі та інші структури), що сприяє загальному ефективному розвитку всієї сільськогосподарської інфраструктури.
5. Здійснювати встановлення цін на сировину, яку постачають сільськогосподарські формування промисловим переробним підприємствам за принципами визначення питомої ваги сировини в кінцевій продукції переробного підприємства на нормативній основі, що забезпечує рівновеликий еквівалентний обмін між товаровиробниками сировини і промисловими переробними підприємствами.
6. Регулювання внутрішньогосподарського еквівалентного обміну між підрозділами всередині сільськогосподарських підприємств необхідно здійснювати шляхом перерозподілу надходжень від прибуткових формувань, що виробляють менш трудомістку продукцію, надають послуги із встановленням єдиного для всіх внутрішньогосподарських структур коефіцієнта прибутковості.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Ткачук В.А. Класифікація та правове регулювання діяльності акціонерних товариств у системі агропромислового комплексу України // Науковий вісник НАУ. - 1999. № 15. - С. 52-58.
2. Терещенко В.К., Ткачук В.А. Організаційні структури та внутрішньогосподарські економічні відносини прибуткових аграрних підприємств // Науковий вісник НАУ.- 2000. -№23. -С.7-13. (Автору належать викладені положення та фактори, які зумовили прибуткову діяльність с.-г. підприємств. – С. 10-12.)
3. Ткачук В.А. Відносини власності в сільськогосподарських формуваннях: методичні аспекти//Науковий вісник НАУ.- 2001.- №35. - С.139-143.
4.Ткачук В.А. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в реформованих підприємствах// Економіка АПК. – 2001.- № 4.- С.66-68.
5. Ярославський В.А., Барабан С.С., Гаврилюк І.П., Ткачук В.А. Організація оплати праці в колективних сільськогосподарських підприємствах. – К: Четверта хвиля. – 1999. – 48с. (Автором викладені положення, що стосуються мотиваційної сфери діяльності працівників АПК. – С. 31-36).
6. Tkachuk V.A. Land reform and privatization in Ukraine // Yale-Tubingen summer seminar "Economic policy for the agro-industry sector in the transition economies".- USA.-1997. p.27-29
Ткачук В. А. “Організація ефективної діяльності сільськогосподар-ських підприємств в умовах ринкової трансформації”. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка підприємства й організація вироб-ництва. – Національний
