Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





ГОЛОХА В

ГОЛОХА В.В., кандидат сільськогосподарських наук, доцент, ПОНОМАРЕНКО О.О., КОХАН О.М., сумський ПТЦ "Облдержродючість"

МОНІТОРИНГ ҐРУНТІВ ІЗ КИСЛОЮ РЕАКЦІЄЮ ТА ЗАХОДИ ЇХ ПОЛІПШЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ

ДЕФЕКАТУ

Наведено результати багаторічних моніторингових спостережень масштабів кислотної деградації грунтів області, в тому числі чорноземів. Встановлені причини збільшення площ кислих грунтів, яким притаманна генетична (природна) кислотність, і причини штучного (антропогенного) закислення нейтральних грунтів. Показані переваги використання дефекату як меліоранту, як істотного джерела ресурсозбереження в сучасних умовах ведення землеробства в Сумській області.

The lasting results of the monitoring observations concerning the scales of the soils acid degradation in the region including chernozem were adduced. The reasons of in- creacing the soils acid scales, which have quality of genetic (natural) acidity neuntral soils aciditywere set up. The Advantages of using of defecat in the capacity of meliorate as a vital resourses spring in modern conditions of conducting agriculture in Sumy region were shown.

Вступ. Особливою проблемою щодо раціонального використання грунтів Сумської області останнім часом є їх кислотна деградація (зокрема чорноземів), за масштабами якої область займає одне з провідних місць в Україні (А рН = 0,3-0,5) [1]. Рівень рН грунтового розчину та гідролітичну кислотність відносять до основних агроекологічних показників, які насамперед характеризують комфортність умов вирощування сільсько-господарських культур, рівень ефективності використання мінеральних добрив [2]. У кислому середовищі грунтового розчину неможливо створити сприятливе азотне та фосфорне живлення рослин навіть при достатніх запасах цих елементів у грунті і внесених з добривами [3].

Стурбованість викликає інтенсивне підкислення чорноземів. Реакція грунтового середовища у більшості випадків виступає як головний фактор, який обмежує врожай високопродуктивних кальцієфільних культур в господарствах лісостепової та перехідної зон Сумської області: цукрових буряків, озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, люцерни, еспарцету, ріпаку. Дані сумського центру "Облдержродючість" свідчать про те, що за позитивною дією вапнування є найбільш тривалодіючим засобом агрохімічного впливу на родючість грунту. Для проведення хімічної меліорації грунтів в області є власні меліоранти, в тому числі дефекат, використання якого дозволяє в умовах регіону вирішити ряд проблем: хімічна меліорація грунтів для поліпшення агроекологічних показників вирощування сільськогосподарських культур, значне здешевлення високозатратних технологій використання вапнякових матеріалів заводського виробництва як меліорантів, застосування дефекату значною мірою знімає проблему утилізації відходів цукрових заводів.

Методика та об'єкти досліджень. У зв'язку зі збільшенням площ кислих грунтів в області проблема моніторингу їх кислотно-основних властивостей постійно перебуває в полі зору сумського центру "Облдержродючість" при здійсненні грунтово-агрохімічних досліджень земель. За період діяльності центру проведено повноцінних вісім турів агрохімічного обстеження грунтів, два останніх - як суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

На даний час воно проводиться за методикою, що описана в [4, 5].

Географічне положення області зумовило виділення трьох агрогрунтових зон: лісостепової, перехідної та поліської. В області переважають грунти чорноземного типу - 73,9 % (чорноземи типові - 55,3, слабосолонцюваті - 3,5 %, чорноземи опідзолені та близькі до них темно-сірі лісові грунти - 15,1 %), сірі лісові грунти - 8,1 %. Основні масиви кислих і слабокислих орних земель - ясно-сірі, сірі, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені та вилугувані - зосереджені на межі Полісся й Лісостепу, тобто в перехідній зоні. Значні площі закислених грунтів зустрічаються в районах Лісостепу.

Результати досліджень та їх обговорення. Згідно з матеріалами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення Сумської області, потребують вапнування 6111 тис. га, або 46,6 % орних земель. Найбільше таких площ у Глухівському, Конотопському, Шо- сткінському, Краснопільському, Охтирському районах. Першо-черговому вапнуванню підлягають 207 тис. га, з них майже 130 тис. га розташовані в районів бурякосіяння. Площа чорноземів, які мають кислу реакцію (рН 5,5 і нижче), нараховує 70 тис. га. Із семи обстежених у 2004 і 2005 роках районах лісостепової зони в шести зафіксовано збільшення площ кислих ґрунтів порівняно з попереднім туром обстежень (1999-2000 рр.): в Сумському районі - на 6,3 %, Великописа- рівському - 11,9 %, Лебединському - 16,5 %, Краснопільському - 20,7 %, Охтирському - 21,1 %, в Тростянецькому районі - на 31 %. При цьому площі земель, які мають близьку до нейтральної та нейтральну реакцію, в цілому зменшилися відповідно на 2,9 і 2,2 %.

Враховуючи особливо негативну реакцію на кислотність грунтів цукрових буряків, люцерни, ріпаку, в області в теперішній час відчувається потреба у вапнуванні не тільки кислих, але в ряді випадків - і грунтів з близькою до нейтральної (рН 5,6-6,0) реакцією грунтового середовища, площа яких становить 363,2 тис. га, або 39,5 % орної землі. Слід відмітити при цьому, що, згідно з даними центру "Облдержродючість", прирости врожайності цукрових буряків від нейтралізації кислотності таких грунтів на 0,5 одиниці рН (від 5,7 до 6,2) були вищі, ніж від збільшення дози навіть азоту - елемента, який відіграє основну роль у створенні врожаю.

Аналіз статистичних даних, літературних джерел, результати власних досліджень дозволили виявити основні чинники, які сприяють підкисленню грунтів у сучасному землеробстві області. 1. Практично повне припинення вапнування кислих грунтів (від 80-85 тис. га на рік у 1986- 1990 рр. до 3-4 тис. га в 2002-2006 рр.), а відтак закінчення дії вапна, внесеного до 90 років. Надаючи надзвичайно важливого значення вапнуванню


Сторінки: 1 2 3