ХХ століття та в першу п'ятирічку ХХІ століття привів до зниження таких площ на 6-7 %.

Аналіз просторового розподілу рухомого фосфору по території області [3] в V-IX турах показав, що для цього показнику існує певна територіальна строкатість. Найбільший вміст рухомого фосфору спостерігається в ґрунтах з великим вмістом гумусу, важким гранулометричним складом та на зрошенні. Високий вміст рухомого фосфору на зрошуваних землях Жовтневого, Снігурівського та Баштанського районів пов'язаний з тим, що наявність рухомих фосфатів збільшується в умовах додаткового зволоження та внутрішньо ґрунтового вивітрювання.

Ще в 80-ті роки ХХ століття вміст обмінного калію в орному шарі ґрунту значної частини (більше ніж 90 %) сільськогосподарських угідь Миколаївської області визначався як підвищений, високий та дуже високий. Але, починаючи з 90-х років минулого сторіччя, площі з дуже високим вмістом обмінного калію скоротилися майже вдвічі. Водночас відбулося зростання площ з підвищеним і середнім вмістом калію.

Узагальнені дані останнього туру агрохімічного обстеження показали [3], що найбільші втрати вмісту обмінного калію стались на територіях з

Іншим фактором агрохімічної деградації та дегуміфікації ґрунтів є водна ерозія та дефляція ґрунтів.

Станом на 1.01.2009 року загальна площа Миколаївської області складає 2458,5 тис. га, із них 2058,1 тис. га - землі сільськогосподарського призначення, в тому числі площа сільськогосподарських угідь - 2009,9 тис. га. Площа ріллі в Миколаївській області - 1698,1 тис. га. Розораність території області становить від 55 до 75 %. Розораність сільськогосподарських угідь - 84,4 %. Це один з найвищих показників по Україні. При цьому налічується 715,6 тис. га орних земель, розміщених на схилах, з них - 93,2 тис. га на схилах крутизною від 3 до 5 градусів і майже 22 тис. га - 5-7 та більше 7 градусів.

814,8 тис. га земель сільськогосподарського призначення - еродовані, що складає 47,9 % від площі ріллі. На схилах крутизною 3-5° на території Миколаївської області розміщено 93,2 тис. га, а на схилах крутизною 5-7° та >7° - 21,6 тис. га. Щорічні втрати ґрунту від ерозії в середньому по області становлять від 1,0 до 5,2 т/га, при допустимій нормі - 0,2-0,6 т/га.

Найбільші площі змитих земель в Арбузинському, Вознесенському, Врадіївському, Доманівському районах (67,9-83,7 %), а річний змив в цих районах складає від 22,7 до 33,4 т/га.

Значні площі ґрунтів в області піддаються вітровій ерозії (дефляції). Площа дефляційно небезпечних і дефльованих ґрунтів складає близько 90 % від загальної площі сільгоспугідь. Найбільше таких земель в Новобузькому, Казанківському, Снігу- рівському, Жовтневому районах. Якщо в середньому по області за рік вітрова ерозія виносить з одного великою часткою схилових земель, які піддаються сильним ерозійним процесам: Арбузинському, Братському, Кривоозерському і Врадіївському районах. На цих територіях з інтенсивним змивом втрачається значна кількість обмінного калію, який відновлюється досить повільно. Таким чином, за даними агрохімічного обстеження ґрунтів, відбувається поступове зниження вмісту обмінного калію (з 179,2 до 164,6 мг/кг).

Враховуючи внесення мінеральних і органічних добрив та отримання сільськогосподарської продукції, зроблено розрахунок балансу поживних речовин в ґрунтах області. Встановлено, що за всіма основними елементами живлення (азот, фосфор, калій) баланс негативний (табл. 1).

гектара 12,8 тонн дрібнозему, то в указаних районах цей показник становить 24,1-28,5 тонн.

Надзвичайно високий рівень розораності угідь, у тому числі і на схилових землях, та практично повне припинення застосування комплексу робіт із захисту ґрунтів призвели до інтенсифікації ерозійних процесів.

До числа факторів, що роблять сільськогосподарське виробництво в області екологічно нестабільним, а відтак - вразливим до дії негативних факторів, належить також один з найменших в Україні показників лісистості території [6], загальна тенденція до недотримання науково обґрунтованих сівозмін [7], підвищення площ, зайнятих соняшником, до 30 % від загальної площі ріллі.

Дослідження багатьох авторів свідчать про зміни клімату на території України впродовж останніх десятиріч [6; 8; 9; 10]. Загальна спрямованість цих змін у бік спустелювання супроводжується також збільшенням частоти та сили проявів аномальних метеорологічних явищ.

Наземними спостереженнями, що проводяться Миколаївським центром «Облдержродючість», впродовж 2007-2009 років зафіксовано кілька випадків таких явищ, що мають значні негативні наслідки для сільського господарства. Це катастрофічні зливи 2007 та 2008 років на території Новоодеського, Доманівського та Вознесенського районів, що супроводжувались інтенсивним змивом ґрунту (фото 1, 2), градобій 2007 року, що знищив не лише урожай винограду в прибережній смузі Миколаївського району, а й пошкодив самі насадження. Унаслідок локальної пилової бурі 2425 квітня 2008 року були знищені насіннєві поля плодорозсадника «Богдановський» Баштанського району.

Справжнім випробуванням стійкості системи землекористування Миколаївської області до аномальних метеорологічних явищ стала пилова буря 23-24 березня 2007 року.

Аналіз сукупності метеорологічних умов, що передували та безпосередньо призвели до виникнення цього стихійного лиха [11], дозволяє віднести цю пилову бурю до розряду екологічної катастрофи національного масштабу, що охопила 50 % території Степової зони України.

Детальне обстеження постраждалих від бурі територій, проведене нами в 2007-2008 роках, дозволило оцінити ступінь збитків, що завдала буря землям області (табл. 2). Розрахунок збитків проводився за вимогами методики, наведеної в постанові КМУ від 17 листопада 1997