Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 631

УДК 631.15:332.2 АСТРЕМСЬКИЙ А.В.

Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, аспірант*

РАЦІОНАЛЬНЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ЯК НАПРЯМ ЗБЕРЕЖЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ

У статті відмічені найбільш значущі процеси, що спричиняють деградацію земельних ресурсів. Запропоновано нові підходи щодо оцінки функціонування ландшафтів. Розроблено пропозиції щодо оптимізації агроландшафтів на основі раціонального використання та охорони земель.

In the articles marked the most meaningful processes which draw degradation of the landed resources. New approaches are offered in relation to the estimation of functio- g of landscapes. Suggestions are developed in relation to optimization of агроландшафтів on the basis of rational викорситання and guard of earths.

Постановка проблеми. Гострота проблем, пов'язаних з раціональним використанням земельних ресурсів, нині турбує кожного члена українського суспільства. Теорія і практика екстенсивного використання природних ресурсів, у тому числі земельних, не виправдала себе. Результат такого використання проявляється в деградації ґрунтового покриву: третина орних земель зазнає процесів ерозії і дефляції, в результаті чого знижується врожайність культур; майже всі землі України піддаються забрудненню; значна частина земель підтоплюється й ін. Йдеться про те, що нині пріоритет повинен надаватися охороні земель, збереженню й відтворенню родючості ґрунтів. Багатоаспектний характер цієї природничо-наукової і соціально-економічної проблеми потребує системної орієнтації у дослідженні та вирішенні практичних завдань щодо раціонального використання й охорони земель.

Аналіз останніх публікацій. Вагомий внесок у з' ясування розвитку економічних поглядів на раціональне використання й охорону земель зробили такі відомі вчені, як В.В. Горлачук, А.С. Да- ниленко, І.Р. Михасюк, П.Т. Саблук, А.Я. Сох- нич, А. М. Третяк та ін. В їхніх працях розроблені методи управління, практична реалізація заходів, спрямованих на поліпшення використання земель. Проте нині відчувається брак монографічних досліджень у контексті раціонального землекористування, управління процесами його раціоналізації, відсутні теоретико-методологічні та методичні аспекти розв' язання цієї проблеми.

Тому обрана тема дослідження відрізняється актуальністю.

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз сучасного стану використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального землекористування, оскільки сільськогосподарські угіддя в Україні характеризуються великим ступенем розораності. Так, у зоні Степу цей показник сягає 81 %; у лісостеповій зоні розора- ність сягає 82 %; у зоні Полісся вона становить 66 % [1]. У цілому по Україні сільськогосподарські угіддя становлять 69,2 % від загальної площі земель, а рівень розораності - майже 54 %. Такого рівня розораності не має жодна розвинена країна світу. Наприклад, у США розораність складає 20 %, в Австралії - 10,1 %, Великобританії - 35,5 % [2].

В Україні, за даними Держкомзему (нині Державного Агентства земельних ресурсів), щорічні втрати грунту становлять близько 600 млн. тонн, у тому числі понад 20 млн. тонн гумусу; 0,5 млн. тонн азоту; 0,4 млн. тонн фосфору і 0,7 млн. тонн калію. При цьому з одного гектара втрачається 500 - 700 кг поживної речовини, що в 2,3 разу більше, ніж вноситься з добривами [2]. Це свідчить про найвищий ступінь прояву ерозійних процесів.

Ерозія є не тільки безпосередньою причиною зниження продуктивності землі, а й фактором пошкодження посівів, доріг; вона зменшує ре- продуктивність водойм, погіршує умови водопостачання міст і сіл. Значну шкоду антропогенна ерозія завдає біосфері, оскільки суттєво послаблюються важливі біологічні функції основної складової продуктивності землі - ґрунтового покриву.

За даними Миколаївського головного управління земельних ресурсів, у 2007 році майже 815 тис. га або 48 % орних земель знаходилось на ерозійно небезпечних площах. Зазначимо, що поширення водної ерозії в області зростає щорічно на 14-14,5 тис. га. Це важко позначилося на

На основі розрахунків видно, що коефіцієнт екологічної стабільності Миколаївської області становить 0,39 (669,4/(2458,6'0,7)), що свідчить про нестійку стабільність території.

Зазначимо, що коефіцієнт екологічної стабільності території України становить 0,40; Волинської області 0,63 [3, с. 62].

Значної екологічної шкоди також зазнають грунти внаслідок їх забруднення викидами промисловості та використання в аграрному секторі засобів хімізації. Ситуація із забрудненням території ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. га земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. га ріллі. З використання вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. га ріллі. Понад 12 % орних земель мають показники забруднення в діапазоні від 0,1 до 15 Ні/нм [4].

Слід зазначити, що основною причиною забруднень від застосування хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив є не надмірна кількість їх внесення, а порушення в технології застосування і в співвідношенні між основними елементами живлення. За підрахунками українських вчених, хімічну меліорацію необхідно проводити на площах не менш як 1,85 млн. га, в тому числі вапнування кислих грунтів - 1,5 млн. га та гіпсування солончаків - 0,35 млн. га. Необхідно структурі земельних угідь, структурі агроформу- вань. Було проігноровано елементарні вимоги до екологізації землекористування, зокрема, і довкілля в цілому.

З огляду на це нами проведено дослідження існуючого в Миколаївській області рівня стабільності екосистем, який свідчить не на користь того, що землекористування адаптовані до зовнішнього середовища.

вносити близько 8 млн. тонн вапнякових матеріалів та 2 млн. тонн гіпсу [4].

Негативну тенденцію з внесенням як мінеральних, так і органічних добрив в Україні характеризують такі дані. За останні десять років по Україні в середньому


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

МЕТОДИКА КОРИГУВАННЯ ПРОГНОЗНИХ МОДЕЛЕЙ ДИНАМІКИ ГУМУСУ З УРАХУВАННЯМ ІНЕРЦІЙНОСТІ ҐРУНТОВИХ СИСТЕМ - Стаття - 5 Стр.
ОБРОБІТОК ҐРУНТУ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ВІВСА В ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ - Стаття - 5 Стр.
ЕНЕРГОЗАОЩАДЖУЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР У СТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ - Стаття - 4 Стр.
ВПЛИВ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ ІЗ СОНЯШНИКОМ НА ФІТОСАНІТАРНИЙ СТАН ПОСІВІВ КУЛЬТУРИ ТА ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ СКЛЕРОЦІЇВ БІЛОЇ І СІРОЇ ГНИЛЕЙ - Стаття - 6 Стр.
ХЛІБНИЙ ТУРУН (ZABRUS TENEBRIOIDES G.) У ПОСІВАХ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ - Стаття - 6 Стр.
ЗАХОДИ З ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОЛОНЦЮВАТИХ ҐРУНТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ - Стаття - 10 Стр.
ЗАСТОСУВАННЯ ІНСЕКТИЦИДІВ У СУМІШІ З РЕГУЛЯТОРАМИ РОСТУ РОСЛИН ПРИ ВИРОЩУВАННІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ - Стаття - 6 Стр.