ГОЛУБЧЕНКО В.Ф., к.с.-г.н., доцент, наук. співроб.; ОНИЩУК В.П., директор, одеський центр "Облдержродючість"; МИХАЙЛЮК В.І., д.геогр.н., проф.;

КОЗАЧЕНКО О.І., аспірант, Одеський державний аграрний університет

ЗАХОДИ З ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОЛОНЦЮВАТИХ ҐРУНТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Характеризуються особливості процесів осолонцювання в залежності від показників системи "поливні води - грунти". Сівозміна з двома полями люцерни, внесення гною, соломи, застосування комбінованого обробітку грунтів стримують прояв солонцюватості і поліпшують фізичні властивості зрошуваних грунтів, забезпечують підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Роздільне внесення меліорантів (до і після основного обробітку) забезпечує розсолонцювання вторинно солонцюватих чорноземів.

The features of solonetz processes of soils are rotined depending on indexs of system "irrigation waters - soil". Rotation of crops with two filds of lucerne, depositing dung, straw, the application of combined processing of soils limitates the solonetziciti and improves of physical propertis of soils, provides rise of productivity of agricultural cultures. The partial depositing of gypsum (before processing soils and after processing soils) provides rise of fertility secondary- solonetzic chernozem.

Вступ. За даними еколого-агрохімічної паспортизації на початок 2007 року в Одеській області налічується 1023,0 тис. га солонцюватих ґрунтів, з них слабосолонцюватих - 740,8 тис. га, серед- ньо- та сильносолонцюватих - 275,5 тис. га, солонців - 6,7 тис. га (1). Найбільшого розповсюдження такі грунти набули на чорноземах південних в Ізмаїльському, Ренійському, Кілійському, Татарбунарському, Болградському, Саратському, Білгород-Дністровському районах області.

У пошуках резервів підвищення ефективності рослинництва в Одеській області слід звернути увагу на грунти, які виведені зі зрошення і були вторинно осолонцьовані в ході його. За останнє десятиріччя площі зрошуваних земель скоротилися з 200 до 70-80 тис. га. Значна частина зрошуваних у минулому земель осолонцьовані і знизили продуктивність. Процес осолонцювання відбувається, головним чином, за наявності в грунтово-вбирному комплексі вбирного натрію, який обумовлює лужну реакцію грунтового розчину, виникнення соди, велику розчинність органічної речовини й рухомість пептизованих колоїдів, високу дисперсність мінерального дрібнозе- му (2, 3). Фізична стиглість таких грунтів настає значно пізніше, ніж несолонцюватих, що призводить до запізнення з обробітком, втрат вологи і пізнього з'явлення сходів.

Відомо, що слабка солонцюватість знижує врожайність сільськогосподарських культур у Степу на 12 %, середня - на 32 %, сильна - на 45 %. За нашими розрахунками, щорічні втрати врожайності сільськогосподарських культур по області становлять біля 540 тис. т зернових одиниць, або 540 млн. грн. Зниження родючості вторинно солонцюватих ґрунтів пов'язують, перш за все, із погіршенням їх фізичних властивостей: пептизацією мулу, порушенням структури, кіркоутворенням, ущільненням ґрунтів і погіршенням водно-фізичних і повітряних властивостей.

Загальний механізм вторинного осолонцювання в зрошуваних ґрунтах України доволі повно описаний (2, 3), у меншій мірі приділена увага сезонній і річній динаміці ґрунтових процесів і властивостей, обумовлених зміною процесів осолонцювання-розсолонцювання при постійному зрошенні.

Методика досліджень. Особливості процесів осолонцювання в межах зрошувальних систем вивчалися порівняльно-аналітичним методом. Ефективність агротехнічних і меліоративних заходів підвищення родючості зрошуваних і виведених зі зрошення ґрунтів вивчалася в польових одно-, двофакторних дослідах, закладених у навчальному господарстві ім. Трофімова Овідіо- польського району Одеської області.

Результати досліджень. Багаторічні дослідження впливу зрошення на властивості чорноземів південних ДДЗС, ТЗС, НДЗС дозволили зробити такі висновки.

У ґрунтах області зменшується вміст гумусу, особливо у поверхневих шарах, що призводить до трансформації складу вбирного комплексу в бік підвищення вмісту натрію і погіршує їх буферні властивості.

Між натрієвими (р№-0,5рСа) і вапняними (рН-0,5рСа) потенціалами богарних південних чорноземів трьох зрошувальних систем виявлені несуттєві відмінності, натрієвий потенціал ґрунтів коливається переважно в межах 1,9-2,3.

Зрошення чорноземів призводить до порушення їх термодинамічної рівноваги. У загальному вигляді інтенсивність "перебудови" складу вбирних основ зрошуваних чорноземів визначається величиною розбіжності натрієвих потенціалів поливних вод і ґрунтів. У зрошуваних чорноземів ємність поглинання і склад вбирних основ регулюється термодинамічними характеристиками ґрунтового розчину і циклічно змінюється в залежності від характеру сезонних процесів засолення і розсолення ґрунтового профілю. Родючість вторинно солонцюватих ґрунтів залежить, перш за все, від характеру прояву і закріплення наслідків солонцево-ілювіального процесу. Стійкість тонкодисперсної маси грунтів визначається як ступенем солонцюватості, так і характеристиками рідинної фази ґрунтів. Періодичне зниження іонної сили розчину (в осінній і весняний періоди) призводить до циклічних проявів лесиважу, розшарування ґрунтової маси, кіркоутворення тощо.

На ТЗС і НДЗС поливні води мають середні (біля 1,4) значення натрієвого потенціалу. У зрошуваних чорноземів південних цих систем вирівнювання натрієвого потенціалу не приводить до якісних змін - у іонообмінних реакціях ґрунтів вбирний натрій займає підлегле положення (аШ аСа < 1), але обумовлює підвищення частки вбирного натрію до 2-3 %, а в деяких випадках (при використанні поливних вод із ще меншим натрієвим потенціалом) до 3-5 %.

Інтенсивному осолонцюванню чорноземів ДДЗС сприяла істотна розбіжність натрієвих потенціалів грунтів і поливних вод (р№- 0,5 рСа поливних вод дорівнює 2,0:0,4). Результатом інтенсивного осолонцювання

став швидкий, за кілька років, перехід ґрунтів у категорію середньо- і сильносолонцюватих. 6. Агротехнічні й меліоративні заходи при використанні поливних вод з низьким натрієвим потенціалом (при істотній розбіжності термодинамічних характеристик поливних вод і ґрунтів) виявляються малоефективними. В інших випадках, за незначної різниці термодинамічних характеристик поливних вод і ґрунтів, застосування деяких звичайних агротехнічних заходів, ефективність яких перевірена в польових дослідах, допомагає зменшити негативну дію солонцюватості.