УДК 633.11:631.81

Андрійченко J1.B., Миколаївський інститут АПВ УААН, м. Миколаїв, Україна

Андрійченко Лариса Володимирівна - науковий співробітник Миколаївського Інституту агропромислового виробництва УААН. Коло наукових інтересів - проблеми підвищення продуктивності ярих зернових культур шляхом удосконалення агротехнічних прийомів при їх вирощуванні.

ФОТОСИНТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСІВІВ ЯРОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ ТА СОРТУ

Наводяться дані про формування врожаю ярої пшениці в залежності від доз мінеральних добрив. Добрива сприяли збільшенню площі листя та фотосинтетичного потенціалу, накопиченню сухої речовини, підвищенню врожайності сортів ярої пшениці. Найвища продуктивність фотосинтезу відмічена у сортів твердої пшениці, ніжу м'якої.

The data on formation of spring wheat yield depending on rates of chemical fertilizers. Fertilizers favored increasing the leaf area and photosynthetic potential, accumulation of dry matter, increasing the yield sorts of spring wheat. Greatest production of photosynthesis was reported in sorts of durum than in soft spring wheat.

Вступ. Врожай рослин, передусім, визначається розмірами та продуктивністю роботи листя, яке в процесі росту повинно якомога скоріше досягти оптимального розміру [6]. Одним із факторів, що регулює величину площі асиміляційної поверхні, є поживний режим рослин. Тому в період вегетації необхідно створювати найсприятливіші умови живлення, аби рослини сформували оптимальну площу листкового апарату для ефективної фотосинтетичної діяльності. Вивченню цього питання на посівах ярої пшениці присвячено ряд робіт [2, 5, 7, 9]. На думку деяких авторів [3], для досягнення урожайності 37-40 ц/га зерна посіви повинні мати у фазу колосіння площу листків 3435 тис. м2 на 1 га.

Біологічне значення розмірів листкової поверхні, передусім, полягає в тому, що від них залежить ступінь поглинання посівами фотосинтетичної активної радіації (ФАР). А тому для характеристики потужності асиміляційного апарату прийнято визначати фотосинтетичний потенціал (ФП) - величину, що характеризує можливість посівів використовувати для фотосинтезу ФАР [5]. Ряд авторів вважає, що високопродуктивні посіви мають ФП не менше 2,2-3,0 млн. м2 за добу в розрахунку на 100 днів фактичної вегетації [2, 8].

Важливим показником асиміляційної діяльності в посівах є також чиста продуктивність фотосинтезу (ЧПФ), що характеризує інтенсивність накопичення сухої речовини врожаю протягом доби в розрахунку на 1 м2 листкової поверхні рослин. Цей показник знаходиться у певному зворотному зв'язку із розміром листкової поверхні [5]. І.В. Гриник [3] вважає, що для високопродуктивних посівів ярої пшениці показник чистої продуктивності фотосинтезу листкової поверхні за період вегетації 106-110 днів повинен досягти в середньому 8,6-9,2 г/м2 листя на добу.

Із появою нових сортів ярої пшениці виникла потреба встановити, як змінюються показники фотосинтетичної діяльності у посівах в залежності від умов мінерального живлення, адже між цими величинами та врожайністю рослин існує тісна пряма та зворотна кореляційна залежність [5, 7, 9]. В умовах південного Степу України це питання вивчено недостатньо.

Матеріал і методика досліджень. У зв'язку з цим на землях Миколаївського інституту АПВ УААН у 2004-2006 роках проводили відповідні дослідження. В схему досліду були включені сорти ярої пшениці селекції Інституту рослинництва: м'якої - Харківська 26, Харківська 30, твердої - Харківська 27, Чадо. Ґрунт дослідної ділянки - чорнозем південний на карбонатному лесі, що характеризується високим вмістом калію, середнім - фосфору, та недостатньо забезпечений азотом. Площа облікової ділянки - 25 м2, повторність чотириразова. Із мінеральних добрив використовували аміачну селітру, суперфосфат та амофос, які вносили під передпосівну культивацію у різних дозах і співвідношеннях. Агротехніка на дослідних посівах була загальноприйнятою для південного Степу України. Площу листкової поверхні визначали методом "висічок" [5, 7] у такі фази вегетації - кущіння, вихід у трубку, колосіння, молочна стиглість зерна, накопичення сухої речовини - методом висушування проб до постійної маси при температурі 105 °С. Фотосинтетичний потенціал та чисту продуктивність фотосинтезу посівів обраховували за відповідними формулами [7]. Урожайність зерна обраховували поділянково із перерахунком на 100 % чистоту та 14 % вологість. Статистико-математичну обробку цифрових матеріалів виконували методами кореляційного та дисперсійного аналізу за Б.А. Доспєховим [4].

Результати досліджень. Дослідження показали, що внесення мінеральних добрив сприяє збільшенню площі листя як у сортів м'якої, так і твердої пшениці на 15,7-67,4 % порівняно з контролем (рис. 1).

В середньому за вегетацію найбільш потужний листковий апарат формували рослини у варіанті з внесенням максимальної кількості добрив (НуиРуи) - від 34,9 до 41,8 тис. м2/га залежно від сорту. Найменшою площею листя характеризувалися рослини на контролі (без внесення добрив).

У фазу колосіння площа листкового апарату досягала найбільшої величини і залежно від умов вирощування та сорту становила 32,6-42,4 тис. м2 на 1 га в середньому на фонах живлення. Цей показник наближався до оптимального значення у сортів м'якої пшениці на фонах живлення N,,0, І\,,оР<,о та ІЧздРад, та у сортів твердої пшениці на фонах ]Ч60Рбо і N90Рад (табл. 1).

Загальна величина листкової поверхні рослин за однакових умов вирощування є сортовою ознакою і має важливе значення для продуктивності сорту [5]. У середньому за три роки найбільшою вона була у сортів м'якої ярої пшениці, аніж у твердої. Так, у середньому на всіх фонах живлення та за періодами вегетації сорти м'якої пшениці формували площу листя на 15,6 % більшу, ніж у твердих сортів. Це пов'язано з тим, що м'яка пшениця мала більш