УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ВІВСА ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ

Вивчена ефективність дії мінеральних добрив на величину та якість урожаю вівса при вирощуванні його в умовах південного Степу України.

Studied efficiency of the action of mineral fertilizers on value and quality oats harvest under growing it in condition southern Steppe of Ukraine.

Постановка проблеми. Основними зернофуражними культурами в південному регіоні України є кукурудза та ячмінь. Овес, на відміну від інших ярих культур, гірше переносить посуху, внаслідок чого площі його в Миколаївській області скоротилися. Це є негативною тенденцією, адже підвищений вміст у зерні вівса білка та лізину, порівняно із кукурудзою та ячменем, визначає його більше кормове значення для вирощування молодняку худоби та птиці. Білок вівса легко засвоюється організмом та містить у своєму складі всі незамінні амінокислоти. Тому його зерно - це прекрасна сировина для виготовлення дієтичних продуктів та дитячого харчування: крупи, пластівців "Геркулес", борошна, толокна, печива [6].

Недооцінка вівса протягом багатьох років призвела до того, що його висівали по гірших попередниках, не вносячи при цьому добрив і, відповідно, отримували низькі врожаї. Разом із тим останніми роками завдяки сортам інтенсивного типу та підвищенню культури землеробства можна одержувати доволі високі врожаї цієї культури в господарствах Степу. Так, у 2006 році в ДПДГ "Зоряне" Первомайського району отримали зерна вівса по 41,6 ц/га, а у гостропосушливому 2007 році - по 29,0 ц/га.

Основною причиною малопоширеності культури в Миколаївській області є відсутність науково обґрунтованої технології вирощування вівса. Більшість агротехнічних прийомів вирощування цієї культури було перенесено з технології вирощування ярого ячменю, не враховуючи біологічних особливостей вівса.

Аналіз останніх публікацій. Удосконалюючи агротехніку з метою підвищення врожаю, необхідно враховувати, що в одержанні якісного зерна вівса велику роль відіграє оптимізація режиму мінерального живлення. Овес, у порівнянні з іншими зерновими культурами, менш вибагливий до родючості ґрунту, завдяки розвинутій кореневій системі та високій поглинаючій властивості коренів засвоює поживні речовини з важкорозчинних сполучень [6, 9]. А тому він добре відзивається на внесення добрив. Так, дослідження на чорноземах звичайних (північний Степ України) показали, що внесення під овес мінеральних добрив у дозах 0-90Р30-60К30-60 збільшувало врожай зерна у середньому на 5,5 ц/га [7].

На дерново-підзолистих ґрунтах Полісся також виявлено високу реакцію вівса на добрива. Найбільш висока прибавка зерна (9,5 ц/га) отримана при внесенні азотних добрив по 80 кг/га д.р. Застосування фосфорних добрив 60-80 кг/га Р205 сприяло збільшенню врожаю на 2,1-6,4 ц/га [1].

На сірих опідзолених ґрунтах в умовах Передкарпаття України найбільш ефективним виявилося внесення добрив у дозі Н50- 90Р60К60, які зумовлюють прибавку врожаю зерна 16,6-18,3 ц/га [3].

У дослідах канадської дослідної станції Індіан Хед на чорноземах південних найбільшу врожайність (30 ц/га і більше) овес формував за внесення М40-80Р30-60К40 [10]. У Фінляндії зазвичай для отримання найвищої врожайності під овес вносять азотні добрива у дозі 90 кг/га [8].

Мінеральні добрива не тільки підвищують продуктивність рослин вівса, а й покращують якість зерна. Н.І. Замостний та А.Я. Марухняк відмічають, що внесення азоту по 60 кг/га діючої речовини дозволяє підвищити вміст білка в зерні на 0,7-0,8 % порівняно із контролем [5].

На Ерастівській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН при внесенні М60- 120Р30-90К30-60 врожаї зерна вівса збільшувались на 1,9-8,8 ц/га, а вміст білка в зерні - на 1,07-2,53 % [7]. У Нечорноземній зоні внесення під овес 40120 кг/га N підвищувало білковість зерна з 9,1 до 13,4 % [1]. В дослідах, проведених у Білорусі, добрива у дозі 0-80Р45-70К90-140 вміст білка в зерні вівса підвищувався на 0,2-1,7 % у порівнянні із контролем і становив 11,0-12,5 % [6].

Отже, мінеральні добрива є потужним фактором, що сприяє збільшенню врожайності та підвищенню якості зерна вівса. Але, як бачимо, в умовах Степу України вплив мінеральних добрив на врожайність та якість зерна вівса вивчений недостатньо, а у південній його частині такі досліди взагалі не проводили.

Результати досліджень та їх обговорення. У зв'язку із цим протягом 2006-2007 рр. у СТОВ "Україна" Очаківського району Миколаївської області проводився польовий дослід з вивчення дії мінеральних добрив на формування продуктивності та якості зерна вівса. Об'єктом досліджень були сорти Чернігівський 27 та Скакун, що рекомендовані для вирощування у степовій та лісостеповій зонах. Ґрунт дослідної ділянки - чорнозем південний слабозмитий важкосуглинковий на лесах. Потужність гумусового горизонту - 30 см, гумусово- перехідного - 60 см. Агрохімічна характеристика орного шару ґрунту така: гумус (за Тюріним) - 2,4 %, нітратний азот (за Кравковим) - 14,0, рухомий фосфор (за Чиріковим) - 82,0, обмінний калій (за Чиріковим) - 210,0 мг на 1 кг ґрунту, кислотність - близька до нейтральної (рН 6,8).

Площа посівної ділянки 240 м, облікової - 25 м2, повторність - триразова. Агротехніка в досліді була загальноприйнятою для південного Степу України. Попередник - цукровий буряк. Посів проводився рядковим способом (15 см) при настанні фізичної стиглості ґрунту сівалкою СЗ- 3,6, норма висіву - 3,5 млн шт./га. В досліді застосовували такі види добрив, як аміачна селітра 34 %) та суперфосфат простий (Р 20 %), їх вносили згідно зі схемою