Методика розрахунків окремих показників економічної ефективності така:

вартість валової продукції з 1 га визначали множенням урожайності на реалізаційну ціну;

виробничі витрати на 1 га, віднесені на основну продукцію і собівартість 1 ц, записували в таблицю з технологічних карт;

собівартість 1 ц визначали діленням виробничих витрат на урожайність;

прибуток визначали, як різницю між вартістю продукції і виробничими витратами.

Рівень рентабельності визначали за відсотковим відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він характеризує окупність витрат на культуру. Собівартість відображає якість роботи господарства і значною мірою визначає рівень його прибутків.

Результати досліджень. Розрахунок енергетичної ефективності показує (табл. 1), що енергоємність технології з полицевим обробітком ґрунту в середньому була вищою ніж зі скороченим (25,9 і 24,8 гДж/га), але енерго- місткість врожаю - вищою на тлі полицевого обробітку (102,7 і 100,1 гДж/га).

У цілому приріст енергомісткості за полицевим обробітком ґрунту вище порівняно зі скороченим (76,8 і 75,3 гДж/га), в той же час коефіцієнт енергетичної ефективності за скороченим обробітком вище ніж за полицевим (4,04 і 3,98). Найменші енерговитрати за паром без гною і тут же найбільший коефіцієнт енергетичної ефективності як на тлі полицевого обробітку ґрунту, так і за скороченим обробітком. Проте сидеральний пар має коефіцієнт енергетичної ефективності вищий, ніж чорний пар угноєний (3,96 і 3,80).

Різке зменшення обсягів використання органічних (0,1-0,3 т/га) і мінеральних (27,2 кг/га д.р.) добрив спричинило за 50 років зниження вмісту гумусу на 0,63 %. Це створило дефіцит поживних елементів у грунті, погіршило водно- фізичні й фізико-хімічні властивості ґрунтів.

Чорноземи півдня України втратили властиву їм високу буферність, погіршилася структура ґрунту, під дією важкої техніки він переущільнився [6].

Деградаційні процеси, що охопили ґрунти, негативно впливають на стан ґрунтів і продуктивність сільськогосподарських угідь. Виходячи з того, що родючість ґрунту без гною або без іншої органіки деградує, то слід за енергетичною ефективністю признати кращим сидеральний пар порівняно з паром угноєним.

Розрахунок економічної ефективності на фоні полицевого обробітку ґрунту показує (табл. 2), що по чорному угноєному пару найвищі виробничі витрати (2683 грн.), і найменші - по чорному пару без гною (1847 грн.). На фоні чорного пару угноєного високі витрати палива (186,3 кг/га), що в 2,0 - 2,3 рази вище порівняно з сидеральним паром і чорним паром без гною. На фоні угноєного пару витрати праці збільшуються в 1,8 - 2 рази, собівартість 1 ц зерна пшениці озимої в 1,4 рази (42,3 і 31,0 грн. за 1 ц).

Після угноєного пару отримано прибутку в 1,4 рази менше. ніж по сидеральному пару і пару без гною. Рівень рентабельності після сидерального пару в 1,9 рази більший порівняно з угноєним. У той же час найвищі економічні показники одержані на фоні чорного пару без гною, але цей варіант не можна приймати за основу, так як це буде хижацьким використанням чорнозему південного.

Наприклад, за збереження сучасних тенденцій у майбутньому енергетичний ресурс чорнозему звичайного вичерпається протягом 103 найближчих років [7].

Порівняння економічної ефективності вирощування пшениці озимої на тлі скороченого обробітку ґрунту показує (табл. 3) ті ж самі закономірності, які були відмічені за полицевим обробітком ґрунту, а саме: на фоні угноєного чорного пару найбільші показники виробничих витрат, витрат палива і праці, собівартості зерна; найменше отримано прибутку і найнижчий рівень рентабельності (64,5 %).

Важливо підкреслити, що урожайність зерна озимої пшениці за скороченим обробітком ґрунту по сидеральному пару не знижується або знижується суттєво, але істотно зростає економічна ефективність виробництва. Виробничі витрати на 1 га зменшуються на 844 грн порівняно з угноєним чистим паром на фоні полицевого обробітку ґрунту; витрати праці - зменшуються на 7,7 люд./год., собівартість 1 ц зерна - на 11,9 грн, умовно чистий прибуток з 1 га - збільшується на 641 грн, а рівень рентабельності - на 64,8%.

Висновки

1. Енергоємність сидерального пару на фоні скороченого обробітку ґрунту складає в середньому 24900 гДж/га, що на 3000 мДж/га менше, порівняно з угноєним чорним (чистим) паром та оранкою. Коефіцієнт енергетичної ефективності (к.е.е.) сидерального пару по скороченому обробітку ґрунту є також вищим і складає 4,00 проти 3,78 по оранці.

У той же час, за скороченим обробітком ґрунту одержано вищий рівень рентабельності ніж за полицевим. Наприклад, за сидеральним паром на тлі скороченого обробітку ґрунту рівень рентабельності складає 130,2 %, тобто приріст 4,7 % порівняно з оранкою (125,5 %). Порівняно з полицевим обробітком ґрунту на фоні угноєного чорного пару приріст рентабельності складає 60,1 %.

Ефективність вирощування пшениці озимої після сидерального пару на тлі скороченого обробітку ґрунту має вищі економічні показники порівняно з угноєним по полицевому обробітку, а саме: виробничі витрати на 1 га зменшуються на 844 грн, витрати палива - на 103,3 кг/га, витрати праці - на 7,7 люд./год., собівартість 1 ц зерна - на 11,9 грн, умовно чистий прибуток з 1 га збільшується на 641 грн, а рівень рентабельності - на 64,8 %.

У трьохпільній польовій зернопаровій сівозміні рекомендується впровадження скороченого обробітку ґрунту і сидерального пару, на фоні яких першою культурою вирощується пшениця озима і другою - пшениця або ячмінь.

ЛІТЕРАТУРА

Созинов А.А., Новиков Ю.Ф. Энергетическая цена индустриализации агросферы // Природа. - 1985. - № 5. - С. 11-19.

Животков