вмісту Са часто приурочені до ділянок локального розвантаження карстових вод, збагачених продуктами розчинення карбонату кальцію. Серед виявлених таких ділянок, які в більшості характеризуються наявністю карстових джерел [5], можна назвати землі сс. Головно, Любче, Сомин, Кримне, Щитинь та ін. У сс. Залісці та Рудка-Козинська Рожищенського району локальне зростання вмісту кальцію добре узгоджується із близьким заляганням крейди, найбільшими значеннями водопровідності крейдяної товщі у регіоні [2], а
ЛІТЕРАТУРА також згадкою про тривале й об'ємне фонтанування води при спорудженні колодязя [4].
Цікаво, що на межі Любохинського та Любомльського неотектонічних блоків, у сс. Смідин, Журавлине, Мизове та Секунь фіксується не зменшення, а відносне зростання аналізованого показника (до 165 мг/100 г при фоні 75-80 мг/100 г). Поясненням цього може бути різна швидкість неотектонічних рухів - Любомльський зазнає швидшого підняття [3], що сприяє частковому розвантаженню у прирозломну зону.
Висновки і перспективи досліджень. Отже, вміст рухомих форм кальцію залежить від тектонічних та карстово зумовлених особливостей регіону, найнижчий він у зонах карстового поглинання стоку та інтенсивної тріщинуватості на межах тектонічних блоків, високий на ділянках розвантаження карстових вод. Врахування цих особливостей, а також подальша територіальна деталізація досліджень дозволить підвищити ефективність агрохімічного моніторингу та сільськогосподарського використання земель, зокрема за рахунок диференціації об' ємів та частоти вапнування ґрунтів.
