Як показали наші дослідження, ґрунти області рухомими формами мікроелементів забезпечені недостатньо, особливо цинком та міддю. Найменша забезпеченість мікроелементами у ґрунтів легкого механічного складу [3].

Значних втрат родючості ґрунтів завдає ерозія [4]. У більшій або меншій мірі еродованих ґрунтів в області налічується 379 тис. га (майже третина орних площ). Щорічні втрати з верхнього, найбільш родючого шару ґрунту з одного гектара навіть на схилах в 1-2° складають від 6 до 30 і більше тонн.

Фітосанітарний стан ґрунтів у найбільшій мірі визначає якість продукції. Це особливо важливо з огляду на ту обставину, що Сумська область визнана як виробник екологічно чистої продукції для дієтичного та дитячого харчування (60-70 % загального обсягу державних закупівель зерна гречки для цих цілей визначено за Сумщиною). В орних ґрунтах залишкові кількості пестицидів та важкі метали знаходяться в концентраціях, які є екологічно безпечними, якісні показники продукції відповідають санітарним нормам.

Потенціал виробництва якісної продукції рослинництва може бути реалізований лише через високу родючість ґрунтів, покращення їх функціональних властивостей. Довготривале використання земель без достатнього поповнення поживними речовинами призвело до підвищення агрохімічної деградації ґрунтів, тобто прискореного збіднення їх на елементи живлення, підвищення кислотності, погіршення гумусового стану і поживного режиму. Аналіз та узагальнення 40 -річних матеріалів ґрунтово-агрохімічного моніторингу земель Поліської, Перехідної та Лісостепової зон Сумської області дає можливість для комплексної оцінки щодо напряму та ступеня еволюції ґрунтової родючості.

Основними заходами, які допоможуть досягти стабілізації родючості і відтворити її розширення насамперед являються:

розширення посівів багаторічних трав у сівозмінах до рівня 20-25 % площ;

широке впровадження сидеральних (поукісних, ущільнюючих) культур;

ефективне використання гною, торфу, ком- постів тощо;

стерню, солому, пожнивні рештки подрібнювати і заробляти (не заорювати) у ґрунт одночасно з додаванням азоту мінеральних добрив (10-12 кг діючої речовини на кожну тонну органіки);

дотримуватись при внесенні органічних та мінеральних добрив співвідношення між азотом і вуглецем органіки в межах 1: 10...20;

впровадження ощадних, не руйнуючих ґрунт систем обробітку ґрунту та вирощування с.-г. культур;

постійне застосування протиерозійних заходів;

економічно та екологічно ощадливе використання мінеральних добрив та пестицидів;

своєчасне вапнування (гіпсування) ґрунтів із кислою (лужною) реакцією;

ефективна боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин;

впровадження високопродуктивних сортів та гібридів с.-г. культур, насінництво;

землевпорядкування та раціональна організація виробництва.

Висновки

Основні показники родючості ґрунтів Сумщини за період 1965-2007 рр. виявились динамічними як по роках, так і по зонах:

врожайність практично всіх культур знизилась (на 25-30 %);

у ґрунтах за останні роки переважають дегра- даційні процеси (від'ємний баланс гумусу, зниження вмісту поживних макро- та мікроелементів);

підвищилась кислотність ґрунтів;

потенційно зростає небезпека ураження ґрунтів ерозією.

Заходи, що сприяють призупиненню дегра- даційних процесів у ґрунтах відомі і науково та практично обґрунтовані. Для реалізації необхідних заходів потрібні кошти, організація і бажання.

ЛІТЕРАТУРА

Патика В.П., Тараріко О.Г. Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель. - К., 2002. - С. 10-25.

Медведєв В.В. Земельні ресурси України // Аграрна наука. - К., 1998. - С. 7-26.

Мартиненко В.М., Сахно В.П., Голоха В.В. Мікроелементи в ґрунтах Сумщини // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2004. - № 6 (9). - С. 119-123.

Науково обґрунтована система ведення сільського господарства Сумської області // Козацький вал. - Суми, 2004. - С. 77-92.

Шикула М.К., Ігнатенко О.Ф. та ін. Охорона ґрунтів // Знання. - К., 2004. - С. 132-165, 308-374.