РИЩУК Є.М. - канд.с.-г.н., директор ШУКАЙЛО С.П. - канд.с.-г.н., вчений секретар БЕЗУГЛИЙ О.П. - головний інженер-ґрунтознавець

МОРОЗОВ О.В.- канд.с.-г.н., зав. відділом агрохімічної паспортизації земель, моніторингу та охорони родючості земель

Херсонський державний проектно-технологічний центр "Облдержродючість"

ВПЛИВ ФАКТОРІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА НА ДИНАМІКУ ВМІСТУ ГУМУСУ В ҐРУНТАХ ХЕРСОНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

На основі даних моніторингових досліджень проаналізовано динаміку вмісту гумусу в ґрунтах Херсонської області при їх довготривалому використанні в сільськогосподарському виробництві (період досліджень 1986-2006 рр.).

The dynamics of humus content in the soils of Kherson region by their long using in the agricultural production is analyzed on basis of the present monitoring researches (research period- 1986-2006).

Постановка проблеми. Найсуттєвішим джерелом розвитку Херсонської області є її природні ресурси, а їх основною складовою частиною, звичайно, ґрунти.

Продуктивні можливості ґрунтів є досить значними, але не безмежними, і їх властивість, з точки зору сільськогосподарського виробництва, та збереження якості навколишнього середовища мають глобальне значення [4].

Вирішення питань охорони, збереження та поліпшення стану ґрунтів неможливе без об'єктивної оцінки їх стану, наявності кількісних та якісних характеристик. Одним із таких показників, що певною мірою характеризує загальний стан ґрунтів та їх родючість, є величина кількісного вмісту гумусу - органічної частини ґрунту.

Аналіз останніх публікацій. Станом на 1 січня 2007 року територія Херсонської області становить 2846,1 тис. га (4,7 % території України), з них 1970,4 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1776,2 тис. га ріллі (90,1 %), з якої зрошується 426 тис. га, 27,4 тис. га (1,3 %) багаторічних насаджень, 10,2 тис. га (1,4 %) сіножатей та 156,6 тис. га (7,9 %) пасовищ. Розораність земель найвища в Україні і сягає понад 90,1 %.

Систематичне сільськогосподарське використання земельного фонду, як свідчать дані моніторингових досліджень, призводить до певних змін їх якісного та кількісного складу.

Значущим показником, що всебічно характеризує стан родючості ґрунту та його зміни, є динаміка вмісту гумусу [1, 2, 3].

Стійкість показників відсоткового вмісту гумусу повністю залежить від динамічної рівноваги між процесами гуміфікації та мінералізації органічної речовини. При певних умовах одні процеси переважають над іншими, і завдяки цьому відбувається або накопичення гумусу, або його втрата - дегуміфікація. При цілинному ґрунтоутворенні гуміфікація переважає над мінералізацією, і відбувається поступове накопичення органічної речовини ґрунту, вміст якої за певних умов стабілізується [1, 4].

За умов сільськогосподарського використання ґрунтів динамічна рівновага порушується через підсилення процесів мінералізації, що призводить до втрат гумусу, і як наслідок - до зниження їх природної родючості. Основна причина таких процесів - порушення рівноваги між накопиченням органічної речовини та її виносом.

Зниження вмісту гумусу в ґрунтах при веденні сільськогосподарського виробництва відбувається, в основному, завдяки таким факторам:

зменшенню кількості надходження до ґрунту органічної речовини у вигляді рослинних решток (відчуження з поля нетоварної частини врожаю);

внаслідок перемішування малогумусних горизонтів (нижче залягаючого шару) та ґрунту поверхневого шару при механічних обробітках;

порушенню структури сівозмін у бік переваги просапних культур над культурами суцільного способу посіву, веденню монокультури, зменшенню площ посіву багаторічних трав та зернобобових культур;

незбалансованому використанню мінеральних добрив, їхній відсутності або використанню занадто високих норм;

випалюванню стерні після збирання врожаю зернових;

високій інтенсивності обробітку ґрунту, глибокій оранці;

зрошенню водою підвищеної мінералізації та ін. З практичних і наукових досліджень відомо,

що зниження вмісту гумусу в ґрунті супроводжується погіршенням його родючості, посилює процеси деградації ґрунту. Тому процес динамічної рівноваги ґрунтоутворюючих процесів має бути контрольованим. З цією метою ведеться облік балансу гумусу і його динаміка в часовому форматі.

Аналіз досліджень та їх обговорення. Численні наукові дослідження вказують на те, що кількісний вміст гумусу підпорядкований певній зональності і зумовлений особливостями генезису ґрунтів (тип ґрунтоутворення, гранулометричний склад, вид рослинності тощо) [3]. Така закономірність простежується і в ґрунтах Херсонської області. Вміст гумусу має максимальні значення в північних районах: за даними останнього туру агрохімічного обстеження, вміст гумусу у Високопільському та Нововоронцовському районах складає 3,26 % та 3,04 %, у центральних районах (Горностаївський, Каховський) його вміст дещо менший - 2, 56 % та 2,33 % відповідно. Найменшу кількість гумусу містять ґрунти південної зони Степу. Так, у Скадовському районі вміст гумусу за останній, 9-й тур обстеження становить 1,30%, а в Цюрупинському районі - 1,10 %.

Крім зональної підпорядкованості, дослідження вказують на значну залежність вмісту гумусу від цілого ряду інших чинників. Так, за умови використання земель для сільськогосподарського виробництва маємо певні корективи за вмістом гумусу від такого фактора, як структура сівозмін. Цей показник має значний вплив на загальний вміст гумусу в ґрунтах та процеси його накопичення чи мінералізації (втрат). Залежність підтверджують і наші дані. Аналіз результатів агрохімічних обстежень земель області, зведений за останні двадцять років, свідчить про значні порушення структури сівозмін, і як результат - відзначається зниження загальної кількості гумусу в ґрунтах. Протягом останніх 10 - 15- років відбувся перерозподіл сівозмінних площ з перевагою у бік просапних культур, і, що дуже негативно, - у бік значного збільшення площ під посівами соняшнику.

Херсонська область має досить сприятливе географічне розташування для вирощування цілого ряду с.-г. культур, а особливо зернових та овочів. Тому їх вирощування мало переважаючу роль у сільгоспвиробництві регіону протягом тривалого періоду. Помітна тенденція до зменшення площ посіву зернових