Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК: 631

УДК: 631.43:631.452:631.51

Грабак Н.Х.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОГІРШЕННЯ ЯКІСНОГО СТАНУ ҐРУНТІВ

Оскільки на сьогодні в країні відсутній механізм відшкодування збитків, завданих ґрунтам суб'єктами господарювання, зроблена спроба ліквідувати цю прогалину кількома способами - шляхом визначення вартості недоотриманої продукції та за співвідношенням нормативної вартості землі і балу бонітету.

Ключові слова: родючість ґрунту, бал бонітету, ресурсна врожайність, відшкодування збитку, вартість землі, якість ґрунту.

Поскольку на сегодня в стране отсутствует механизм возмещения убытков причиненных почве субъектами использования, сделана попытка ликвидировать этот пробел несколькими способами - путем определения стоимости недополученной продукции и за соотношениям нормативной стоимости земли и бала бонитета.

Ключевые слова: плодородие земли, бал бонитета, ресурсная урожайность, возмещение убытка, стоимость земли, качество почвы.

Mechanism of reimbursement of losses, which are inflicted soils by management fellows, is absent today in our country. In this article the attempt to liquidate this blank by a few methods is done - by determination of cost of the received less products and after correlation of normative cost of earth and mark of bonitet.

Key words: soil fertility, bonitet mark, resource productivity, damage compensation, cost of soil, quality of soil.

За радянських часів, як відомо, земля вважалася народним надбанням, нашою годувальницею. Оскільки насправді вона була нічиєю, люди, що господарювали на ній, практично не турбувалися про збереження її якості. Основним завданням було якомога більше від неї взяти, не віддаючи нічого натомість. Результати такої політики усім відомі. Через високу розораність земельного фонду, нераціональну організацію території, недотримання сівозмін і схем чергування культур у них, хронічну нестачу мінеральних і органічних добрив, недосконалі технології вирощування рослин колись дуже родючі ґрунти України невпинно погіршувалися. Ступінь їх деградації перевищила 60 %.

Характерним для всіх регіонів України стало скорочення запасів гумусу та зменшення вмісту рухомих форм фосфору та калію в ґрунті, оскільки упродовж багатьох років кількість унесених у ґрунт добрив була набагато меншою, ніж виносилось вирощуваними рослинами. Площі еродованих земель невпинно зростають - щороку вони збільшуються на 90-100 тис. га; при цьому втрачається 600 млн тонн ґрунту, що містить до 20 млн тонн гумусу.

У ґрунтах країни спостерігаються й інші негативні явища: збільшуються площі засолених земель, триває техногенне забруднення територій викидами промислових підприємств, транспортом, іншими об'єктами господарювання.

Сільськогосподарські угіддя перенасичені пестицидами та іншими агрохімікатами попри те, що їх ніколи не вносили в достатній кількості.

На фоні зазначених проблем, враховувючи багатоплановість експлуатації землі як об'єкта господарської діяльності людини, її обмеженість у просторі, незамінність та невідтворюваність, особливої актуальності набувають питання раціонального використання сільськогосподарських угідь у процесі аграрного виробництва.

Великі сподівання щодо припинення негативних явищ на сільськогосподарських угіддях країни покладались на Постанову Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу», відповідно до якої понад 50 % земель державної власності передано у приватну; розпайовано 27 млн га сільськогосподарських угідь, майже 7 млн громадян набули права на земельний пай. У результаті реформування створено понад 19 тис. нових агроформувань.

При прийнятті зазначеного документу передбачалося, що він сприятиме не тільки збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, а й змусить землевласників і землекористувачів краще дбати про збереження родючості землі.

Сьогодні всі розуміють, що раціональне використання ґрунтів означає не тільки отримання максимальної кількості необхідної сільськогосподарської продукції, а й підтримання їх родючості. Беручи до уваги, що в разі неправильного використання, порушення агротехнічних правил і вимог якість землі знижується, сільськогосподарські підприємства повинні застосовувати певні організаційно-господарські, агротехнічні, меліоративні, гідротехнічні та інші заходи щодо збереження родючості землі, а також недопущення погіршення її якості.

Варто підкреслити, що з часу набуття самостійності нашою державою було прийнято 36 документів з питань державного контролю та охорони земель, з них 1 Постанова, 9 порядків, 2 положення, 9 методик.

Але, незважаючи на це, ніяких позитивних зрушень у покращенні родючості ґрунтів або, принаймні, припинення їх деградації сьогодні не відбувається.

Великого значення у забезпеченні раціонального використання та охорони земель набуває економічне стимулювання. Воно забезпечується шляхом заохочення або застосування специфічних земельно- правових санкцій, що полягають у примусовому припиненні чи обмеженні прав порушника на користування землею.

Зацікавленість землевласників і землекористувачів у здійсненні заходів, спрямованих на попередження негативних процесів, що погіршують якість земель, може бути досягнута тільки за умови, що такі дії будуть для них економічно вигідними. Спроби викликати певну зацікавленість лише шляхом закріплення відповідних обов'язків навряд чи спонукатимуть землевласників і землекористувачів до певних дій, тим паче, що заходи, пов' язані з попередженням погіршення якості земель, їх забруднення, псування чи деградації, вимагають значних матеріальних витрат.

Застосування на практиці заходів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель повинно забезпечувати зацікавленість сільськогосподарських підприємств як землевласників і землекористувачів у здійсненні природоохоронних заходів, що є для них економічно вигідним. Підприємства, що здійснюють заходи з попередження деградації земель, підтримують родючість ґрунтів на належному рівні. Такий підхід є для них економічно вигідним і з точки зору надання якихось пільг чи компенсації деяких витрат з боку держави (наприклад, зменшення податку на землю), і з точки зору підвищення ефективності їхньої виробничо- господарської діяльності, бо в результаті все це забезпечить збільшення обсягу продукції, що виробляється, зменшення її собівартості тощо.

Особливе занепокоєння викликають землі, які


Сторінки: 1 2