Хоча в договорах оренди передбачений пункт, де орендатор зобов'язується не погіршувати якість взятого в оренду ґрунту, проте механізму виконання цього пункту й відповідальності за заподіяну шкоду немає.

Нами запропоновано кілька методичних підходів для визначення змін основних показників родючості ґрунту за час оренди земельних ділянок, а також матеріального відшкодування за погіршення цих показників.

Передусім необхідно на час передачі земельних ділянок в оренду і повернення їх землевласнику скласти на кожну з них силами ПТЦ «Облдержродючість» еколого-агрохімічний паспорт, за даними якого можна обрахувати ресурсну (базисну) врожайність сільськогосподарських культур за вмістом у ґрунті рухомих елементів живлення рослин.

Розглянемо це на прикладі. Група землевласників передала орендатору земельну ділянку ріллі загальною площею 1 200 га терміном на 15 років. Еколого-агрохімічний паспорт, який був складений на цю ділянку під час ії передачі в оренду, засвідчив, що в середньому вміст рухомих форм азоту та фосфору і обмінного калію в орному (0-30 см) шарі ґрунту склав відповідно: 36,0; 58,0 та 112,0 кг/га. Після закінчення терміну оренди ці показники зменшились до 33,0; 52,5 та 104,4 кг/га.

Розрахуємо, як повинен орендатор компенсувати заподіяну шкоду, прив'язуючи її до конкретної культури - озимої пшениці. Ця рослина на утворення 1 ц врожаю (основна + побічна продукція) споживає 4,7 кг азоту, 1,6 кг фосфору та 7,9 кг калію. Кожний елемент окремо може забезпечити отримання відповідно: 7,7; 36,2 та 14,2 ц/га зерна озимої пшениці. Остаточну цифру беремо за лімітуючим елементом (Ы), тобто 7,7 ц/га.

Зробивши такі самі розрахунки з даними еколого- агрохімічного паспорта, складеного за тією ж методикою після закінчення терміну оренди, отримаємо остаточне значення врожайності - 7,0 ц/га. Таким чином, зменшення врожайності склало 0,7 ц/га, а зі всієї орендованої площі - 84 тонни. Якщо взяти до уваги, що реалізаційна ціна на озиму пшеницю 3 класу становить орієнтовно 1 100 грн/т, то річний збиток становитиме 92 400 грн, а з урахуванням терміну капіталізації (33 роки) - 3 049,2 тис. грн. Саме таку суму орендатор повинен повернути власникам землі.

Звичайно, ці розрахунки можна уточнювати, наприклад, узявши всі рослини, які вирощувалися на орендованій ділянці, та їх співвідношення. Можна врахувати також і додаткові витрати на недоотриману продукцію і вирахувати їх з реалізаційної ціни.

Іншим варіантом оцінки збитків, завданих орендатором тій чи іншій земельній ділянці, може бути наступний (якщо відома грошова оцінка землі відповідних угідь даного земельно- оціночного району).

Наприклад, нормативна вартість 1 га землі в конкретному земельно-оціночному районі становить 8 000 грн, середній бал бонітету складає 48, а після повернення з оренди - 46.

За цих умов вартість зданої в оренду ділянки дорівнюватиме 8 000-48/53=7245 грн, а після закінчення терміну оренди 8 000-46/53=6 943 грн. Різниця між цими даними і буде становити суму збитку, завданої орендатором, яку він зобов'язаний компенсувати землевласнику з урахуванням терміну капіталізації, прийнятому за 33 роки (9 966 грн/га).

Бал бонітету орендованої ділянки розраховується виключно за якісними показниками ґрунту за відомими методиками. До речі, бал бонітету вказується і в еколого-агрохімічному паспорті поля.

Складнішим є питання про відшкодування змін санітарного стану ґрунтів, що здійснюється різними господарюючими суб'єктами, оскільки не завжди можна встановити винуватця. З іншого боку, підприємства, що здійснюють викиди, які, осідаючи, забруднюють ґрунт і водойми, сплачують за них відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року.

У цьому сенсі було б логічним саме ці кошти або левову їх частину спрямовувати землевласникам на здійснення заходів щодо реабілітації цих земель.

Таким чином, незважаючи на те, що з питань охорони ґрунтів у нашій країні прийнято чимало законодавчих документів, належного механізму відшкодування завданої їм шкоди на сьогодні немає.

Запропоновані методичні підходи можуть стати одним із варіантів вирішення цієї проблеми.

ЛІТЕРАТУРА

Грабак Н.Х. та ін. Основи ведення сільського господарства та охорона земель: Навчальний посібник. - К.: «Професіонал», 2006. - 495 с.

Даниленко П.О. Основні напрямки удосконалення земельних відносин та їх роль у формуванні стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті // Економіка АПК. - 2001. - № 4. - С. 28-32.

Земельна реформа в Україні. - К.: Державний комітет по земельних ресурсах, 2001. - 16 с.

Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи / Держкомзем України. - К.: Урожай, 1998. - 816 с.

Земельний кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одісей», 2002. - 600 с.

Махортов Ю.О. Земельні відносини та їх реформування // Економіка АПК. - 2004. - N° 2. - С. 3-6.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі // Землевпорядний вісник. - 1999. - № 1. - С. 23-26.