УДК: 631

Химич Д.П.

СТАН ЗРОШУВАНИХ ЗЕМЕЛЬ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У статті викладено обґрунтування необхідності зрошення земель у природних умовах Миколаївської області, причини незадовільного технічного стану зрошувальних систем та стан зрошення земель на сучасному етапі.

Ключові слова: зрошення Миколаївщини, сучасний стан, причини погіршення, напрямки покращення.

В статье изложены обоснования необходимости орошения земель в природных условиях Николаевской области, причины неудовлетворительного технического состояния оросительных систем и состояния орошения земли на современном этапе.

Ключевые слова: орошение Николаевщины, современное состояние, причины ухудшения, направления улучшения.

The article gives foundation of the necessity to irrigate the land in the conditions of Mykolaiv region, reasons of unsatisfactory technical state of irrigation systems and the state of land irrigation at the current stage.

Key words: irrigation of Mykolaiv region, modern state, reasons of worsening, directions of improvement.

За особливостями природних умов Миколаївська область розташована в межах двох фізико- географічних зон - частково в Лісостеповій зоні і в основному - у степовій, у зоні недостатнього зволоження. Світовий досвід свідчить, що в умовах недостатнього зволоження стале ведення землеробства можливе лише за умов зрошення. Зрошувані землі виконують роль своєрідного страхового фонду, особливо у посушливі роки. При світовій площі зрошуваних земель понад 270 млн га, що складають 18 % ріллі, вони забезпечують виробництво 40 % всього обсягу сільськогосподарської продукції.

В Миколаївській області велике зрошення почалося з будівництва Інгулецької зрошувальної системи, коли у квітні 1957 року головна насосна станція була включена в робочий режим і воду подано на поля зрошення.

Для функціонування водогосподарських об'єктів, виконання ремонтно-оглядових робіт, охорони, раціонального використання і відтворення водних ресурсів, своєчасного та в достатній кількості подання води для зрошення сільськогосподарських культур були створені управління зрошувальних систем, у подальшому перейменовані в управління водного господарства.

Вся міжгосподарська мережа каналів та гідротехнічних споруд була передана на баланс регіональних управлінь водного господарства, а внутрішньогосподарська - безпосередньо на баланс господарств.

На сучасному етапі більшість загальнодержавних меліоративних фондів області (магістральні та міжгосподарські канали, трубопроводи, насосні станції, гідротехнічні споруди), які утримуються управліннями водного господарства за рахунок коштів державного бюджету, збережені і здатні подавати воду для поливу сільськогосподарських культур.

Для їх утримання Миколаївським облводгоспом через регіональні управління водного господарства щорічно проводяться значні об'єми робіт з утримання їх експлуатаційної надійності, в тому числі з розчистки русел річок, каналів, з реконструкції та ремонту гідротехнічних споруд, захисту земель від підтоплення тощо.

Разом з тим в останні роки мають місце і суттєві ускладнення в роботі управлінь водного господарства. Так зміна форм власності при реформуванні сільського господарства країни кардинально вплинула на роботу управлінь з питань організації і проведення поливів. У першу чергу, ситуація погіршилася через розрив технологічної цілісності зрошувальних систем в результаті розпаювання земель і їх подрібнення та збільшення кількості водокористувачів. (У середньому по Україні на одного водокористувача припадає 26 га зрошуваної землі ).

Через значне збільшення користувачів зрошуваними землями ускладнилося управління зрошувальними системами, земельними і водними ресурсами.

Недостатність обсягів фінансування з Державного бюджету експлуатаційних заходів на утримання державних основних фондів стало причиною введення плати за наданні послуги з подачі води для поливу сільськогосподарських культур на замовлення юридичних і фізичних осіб.

Ряд останніх років управління водного господарства області працює в умовах платного водокористування, тобто подання води на замовлення сільгоспвиробників для поливу сільгоспкультур здійснюється на договірних засадах. Щорічно безпосередньо із сільгоспвиробниками укладаються сотні договорів на послуги за подання води на зрошення. (Лише по Снігурівському управлінню водного господарства укладається близько 200 договорів).

Основними документом, який регламентує взаємовідносини Постачальника й Замовника при поданні поливної води є «Примірний договір про надання послуг з подачі води на полив сільгоспкультур», погоджений Держводгоспом і Мінагрополітики України.

Ефективність роботи служби водокористування в значній мірі залежить як від якісної підготовки зрошувальних систем до роботи у поливному сезоні, так і від обліку зрошувальної води.

Гідрометрична служба забезпечує забір необхідних об'ємів води із джерел зрошення, перекачування її насосними станціями і подання (розподіл) по точках водовиділу користувачам, а також контролює втрати води по зрошувальній мережі. Та розрив технологічної цілісності зрошувальних систем і їх подрібнення негативно вплинуло на роботу і цієї ланки водного господарства. Більше половини зрошуваних земель області поливаються з відкритої мережі каналів. Облік води, яка подається по відкритій мережі, здійснюється за допомогою водомірних тарованих споруд. Побудовані в минулому зрошувальні системи розраховані на безперебійний режим розбору води крупними водоспоживачами за вказаними водомірними спорудам. Та на сучасному етапі, у зв'язку з подрібненням зрошуваних земель, режим роботи каналів постійно змінюється, об'єм води різко коливається. Тому відкрита мережа каналів в точках водовиділу потребує удосконалення, встановлення нових гідропостів, стандартизації водовипусків тощо.

Облік води, перекачуваної насосними станціями по закритій міжгосподарській мережі, здійснюється не прямим методом, а за технологічними параметрами насосних станцій. Для зменшення витрат електроенергії, яка споживається на перекачування та подання води на зрошення, необхідне технічне переобладнання насосних станцій відповідно до фактичних витрат та тиску зрошувальної води з урахуванням роботи сучасної дощувальної техніки та нових способів поливу.

Найбільші складнощі і негаразди з проведенням поливів мають місце на внутрішньогосподарській мережі каналів, трубопроводів, гідротехнічних споруд, що були передані у свій час на баланс господарств. Через недостатню увагу