УДК: 631.42:631.6 (477)

Гамаюнова В.В., Сидякіна О.В.

СУЧАСНИЙ СТАН РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ СТЕПУ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ

Наведено дані щодо зниження основних показників родючості ґрунтів південного Степу України, показано їх зміни залежно від умов господарювання і, перш за все, від застосування добрив.

Запропоновано шляхи ефективного ресурсозберігаючого використання добрив у сучасних умовах господарювання, що дозволяють відтворювати родючість ґрунту.

Ключові слова: плодючість землі, гумус, зрошення, мінеральні добрива, органічні добрива, відновлення.

Приведены данные по поводу понижения основных показателей плодородия земель южной Степи Украины, показаны их изменения в зависимости от условий использования и, прежде всего, от применения удобрений.

Ключевые слова: плодородие земли, гумус, орошение, минеральные удобрения, органические удобрения, восстановление.

In the article the data about the abatement of chief indicators of soil fertility in the south Steppe of Ukraine are resulted, their changes, which depend on the conditions of farming and first of all - fertilizer application are shown.

The authors of the article also offer ways of effective resources-economy usage of fertilizers in current farming conditions, which allow renewing of soil fertility.

Key words: soil fertility, humus, irrigation, mineral fertilizers, organic fertilizers, reproduction.

Вступ

Значне скорочення застосування органічних і мінеральних добрив призвело і надалі призводить до виснаження ґрунтів на елементи живлення, погіршення їх структури, втрати гумусу та інших негативних наслідків господарювання [1, 2]. Усі ці несприятливі явища привели до загострення проблеми раціонального природокористування та зниження продуктивності галузі землеробства. В останні роки врожаї більшості сільськогосподарських культур порівняно з 1990 роком знизилися вдвічі [1].

Винос елементів живлення (Ы, Р, К) врожаями сільськогосподарських культур в середньому становить 150-300 кг/га. Сільське ж господарство України, в тому числі і його землеробська галузь, базується на засадах, що, на жаль, не сприяють підвищенню родючості ґрунтів. Якщо у 19891990 рр. на гектар щорічно вносили 140-150 кг/га мінеральних та біля 10 т/га органічних добрив, ще 20-30 кг/га азоту і більше надходило з атмосфери за рахунок симбіотичної діяльності бульбочкових бактерій, то в останні роки мінеральних добрив у середньому вносять біля 20 кг/га N Р, К, площі посіву бобових культур і особливо багаторічних трав різко скоротилися, як практично припинилося й застосування органічних добрив. За таких умов на збіднених ґрунтах землеробство стає нерентабельним, з великими перевитратами енергоресурсів, що особливо позначається на собівартості вирощеної продукції.

Ще більшою мірою наведені проблеми стосуються зрошуваних земель, родючість яких може додатково погіршуватися під впливом зрошення, відчуження значно більшої кількості поживних речовин урожаями сільськогосподарських культур тощо.

За таких умов необхідно розробити нові підходи ефективних ресурсозберігаючих складових вирощування сільськогосподарських культур, щоб при істотному скороченні витрат на їх виробництво отримувати високі врожаї хорошої якості. Відомо, що найбільш енерговитратними з елементів технології є застосування добрив та основний обробіток ґрунту, отже, знаходити можливі шляхи зменшення загальних витрат, перш за все, слід за цими факторами.

Матеріал та методика досліджень

Польові досліди проводили на темно-каштановому середньосуглинковому ґрунті переважно у тривалих стаціонарних дослідах у зоні дії Інгулецької зрошувальної системи в дослідному господарстві ІЗПР УААН.

Повторення дослідів 4-разові, посівна площа ділянок - 100-250 м, облікова - 50-70м2 .

Агротехніка вирощування сільськогосподарських культур є загальноприйнятою для зони зрошення півдня Степу України.

Вміст загального гумусу в ґрунті визначили за методом Тюріна-Конової, водорозчинного гумусу - за методом Кубеля-Тімана, органічної речовини - шляхом спалювання у муфелі, загального азоту - за методом К'єльдаля.

Результати досліджень Тривалими дослідженнями встановлено, що без застосування добрив, навіть у сівозміні з

*) Вміст гумусу на початку закладки досліду - 2,28 %.

Вміст гумусу в тривало зрошуваному темно- каштановому ґрунті не зменшується, а стабілізується при внесенні у наведеній сівозміні 60-80 т/га гною за ротацію. У зрошуваному ґрунті із застосуванням під кожну культуру оптимальної норми мінерального добрива у кінці 5-ї ротації гумусу містилося 2,22 %, а без зрошення - 2,26 %, тобто майже не змінилося порівняно зі вмістом його на період закладання досліду - 2,28 %.

При тривалому зрошенні, навіть у сівозмінах з люцерною, роль органічних добрив винятково важлива для збереження водно-фізичних властивостей ґрунту. Без їх застосування, він, як правило, ущільнюється, погіршується його водопоглинальна здатність, зменшується кількість водотривких агрегатів. Органічні добрива позитивно впливають на ці показники. Так, у середньому за три роки досліджень, неудобрюваним темно-каштановим ґрунтом поглиналося 14,72 мм/год, або відповідно на 16,3 % та 20,6 % більше порівняно з варіантом без добрив. Ще більшою мірою водопоглинальна здатність ґрунту підвищується при за заорюванні соломи - на 22,8-34,6 %.

У нових умовах господарювання, коли застосування мінеральних добрив різко скоротилася люцерною (люцерна 3-річного користування, озима пшениця, кукурудза на зерно, кукурудза на силос, озима пшениця), вміст гумусу поступово зменшується. Причому в зрошуваному ґрунті це відбувається інтенсивніше, не дивлячись на значно більшу кількість післяжнивно-кореневих органічних рештків, які повертаються в ґрунт після збирання сільськогосподарських культур (табл. 1).

Як свідчать наведені дані, без використання добрив у ґрунті зменшується вміст органічного вуглецю та загального азоту, а також знижується їх потенційна мінералізація.

Для збагачення ґрунту органічними речовинами, окрім традиційного напівперепрілого гною, соломи та зеленого добрива доцільно використовувати післяжнивні залишки всіх сільськогосподарських культур, зокрема, бадилля кукурудзи [4], а за наявності запасів ефективно застосовувати сапропелі та торф [5].

Висновки і перспективи