УДК: 635.64:631.95 КУЦ Г.М.,

Інститут землеробства південного регіону УААН

Куц Г.М., к.с.-г.н., Інститут землеробства південного регіону УААН

ОПТИМІЗАЦІЯ РЕЖИМУ ЖИВЛЕННЯ ТОМАТУ НА ТЕМНО-КАШТАНОВОМУ ГРУНТІ В ЛАНЦІ ЗРОШУВАНОЇ СІВОЗМІНИ

У статті наведені дані вмісту органічної речовини, загального та водорозчинного гумусу в темно-каштановому грунті при вирощуванні томату в ланці зерно-овочевої сівозміни під впливом систем удобрення та обробітку грунту.

In the article the data of maintenance of organic matter are resulted, general and vodorastvorimogo goumousou in dark-chestnut soil at growing of tomato in the link of zerno-ovochevoi crop rotation under act of the systems of fertilizer and till of soil.

Найважливішою властивістю грунту є його родючість, яка характеризується сукупністю всіх його показників. Оптимальні умови для росту та розвитку всіх сільськогосподарських культур, у тому числі і томатів, формування їх високої продуктивності забезпечуються за рахунок усього комплексу фізичних, біологічних і хімічних властивостей грунту та їх динаміки у річному циклі. Відомо, що під впливом багатьох факторів показники родючості грунтів змінюються. То ж цікаво було простежити ці зміни в овочевій сівозміні на зрошуваному темно-каштановому грунті, бо проблема збереження і покращення родючості грунтів займає важливе місце серед інших проблем у подоланні кризи в сільськогосподарському виробництві України.

Як уже відзначалося, в останні роки, на жаль, спостерігається погіршення родючості грунтів та втрата їх продуктивних можливостей. У характеристиці еволюції родючості грунтів України в ХХ сторіччі відзначено, що за короткий проміжок часу, сільськогосподарське виробництво країни від екстенсивного (яким воно було до 1960 р.) пройшло шлях до інтенсивного землеробства (1960-1990 рр.) [7]. Проте, на жаль, в останні роки воно знову повернулося до екстенсивного типу його ведення, за якого різко скоротилося застосування органічних і мінеральних добрив, засобів захисту рослин, порушились системи сівозмін тощо. Агрофізичні, фізико-хімічні, агрохімічні показники, які характеризують родючість грунтів, погіршились. У результаті всі ці негативні фактори привели до загострення проблеми раціонального природокористування та зниження продуктивності землеробства.

Багато дослідників вважають, що до деградації грунтів та їх виснаження призвело і надалі призводить, перш за все, скорочення застосування органічних і мінеральних добрив [1, 4] та інші чинники, зокрема "становлення України як незалежної держави, що збіглося з припиненням дії всіх програм підвищення родючості грунтів - лісо-, гідро- і хімічної меліорації, а скорочення поголів'я худоби спричинило різке зменшення заготівлі і внесення до грунту гною. З цієї причини став стійко дефіцитним баланс органічного вуглецю і поживних речовин. Разом із неминучою дегуміфікацією загострюються інші проблеми деградації грунтів - схильність до ерозії, переущільнення, забруднення, врожаї більшості сільськогосподарських культур на кінець століття порівняно з 1990 р. знизилися вдвічі" [6].

Ще більшою мірою наведені проблеми стосуються зрошуваних земель, родючість яких може додатково погіршуватись під впливом зрошення, відчуження значно більшої кількості поживних речовин урожаями сільськогосподарських культур тощо.

За умови систематичного застосування добрив, як ми вже відзначали, основні параметри родючості грунтів навіть при зрошенні можуть не тільки зберігатись, а й покращуватися [5]. За такої ситуації добрива набувають першочергового значення і гостро постає питання, як за умови їх дефіциту та дороговизни правильно і з найменшими витратами використовувати. При

Як свідчать наведені дані, в середньому за роки досліджень вміст органічної речовини змінювався як під впливом обробітку грунту, так і системи удобрення в ланці сівозміни. На час посіву томатів при полицевій та комбінованій системах обробітку грунту в орному шарі містилася однакова кількість органічної речовини - відповідно по факторах 6,787 та 6,785 %. При проведенні безполицевого обробітку грунту в ланці сівозміни цей показник був дещо вищим і складав 6,827 %. На період збирання томатів вміст органічної речовини в грунті по наведених системах обробітку грунту склав 7,215; 7,253 і цьому важливого значення набувають будь-які способи використання ресурсів і особливо таких, що можна отримати від природи безкоштовно, або з мінімальними витратами.

Наші дослідження по комплексному впливу різних органічних добрив, а саме: соломи озимої пшениці та зеленого добрива на фоні системи обробітку грунту в ланці зерно-овочевої сівозміни є актуальними. Вивчення цих факторів на вміст органічної речовини та водорозчинного гумусу в грунті при вирощуванні посівних томатів показало позитивний вплив добрив на ці показники (табл. 1).

7,405 %. За період вегетації томатів цей показник підвищився в усіх варіантах досліда відповідно на 6,3; 5,5 та 8,5 %, що свідчить про інтенсивну мінералізацію органічних рослинних решток, сприятливий вплив на неї зрошення, наявність свіжих післяжнивно-кореневих речовин, достатньої кількості тепла тощо.

Вміст органічної речовини в грунті суттєво залежав від кількості органічних залишків, які зароблені для удобрення. Найбільше її утворюється при внесенні в грунт соломи, а по її фону - зеленого добрива.

Аналогічно вмісту органічної речовини в грунті змінювалася і кількість водорозчинного гумусу. Останній, за даними, тісно корелює саме з вмістом сполук азоту в грунті та органічної речовини, а отже наявність післяжнивно- кореневих решток чи інших нетрадиційних видів органічних добрив позитивно впливає на накопичення в грунті водорозчинного гумусу. Саме він характеризує кількість органічних речовин, які знаходяться на початкових стадіях мінералізації і пізніше перетворюється безпосередньо в гумус. Результати досліджень, що наведені в таблиці 1, показують, що із способів обробітку грунту на вміст водорозчинного гумусу в орному