УДК 330.111.42

В.А.Витоптова, зав. відділом, Н.А.Бондаренко, мол. наук, співр.

Кіровоградський науково- дослідний центр продуктивності агропромислового комплексу (НДЦ «Кіровоградагропромпродуктивність» )

Еколого-економічні особливості крапельного зрошення

В статті проведено аналіз потреб зрошуваного землеробства для забезпечення сталого виробництва сільськогосподарської продукції в Кіровоградській області і шляхи подолання ситуації, що склалася, зрошувальне землеробство, крапельне зрошення

Світова соціально-економічна криза, яка розпочалася у 70-х роках минулого століття, призвела до необхідності розробки і впровадження ресурсозберігаючих, маловідходних і безвідходних технологій в усіх галузях економіки, в тому числі і в аграрній. Особливо гостро постали питання ресурсо- та енергозбереження в умовах зрошуваного землеробства. Існуючі способи зрошення вже не відповідають вимогам часу, необхідні були інтенсивні ресурсозберігаючі технології та способи поливу, які б забезпечували економію водних та енергетичних ресурсів, зменшували обсяги скидів дренажно-скидних вод у поверхневі джерела, забезпечували повне використання поливної води сільськогосподарськими рослинами та виключали непродуктивні її втрати на інфільтрацію. Таким вимогам відповідають різні способи мікрозрошення (крапельне, підкронове, надкронове та внутрішньогрунтове) [1].

Крапельне зрошення - економічно обгрунтований і екологічно безпечний спосіб зрошення садів, виноградників, овочевих та баштанних культур в умовах відкритого грунту, а інших сільськогосподарських культур в теплицях і на дачних ділянках. Це порівняно новий метод зрошення рослин. Він характеризується наявністю постійної розподільчої мережі під тиском, яка дозволяє здійснювати безперервні часті поливи [2].

Перші системи поверхневого краплинного зрошення були створені на початку 70-х років минулого століття в Ізраїлі (1963) і СІЛА (1964), а пізніше вони отримали широке розповсюдження в багатьох країнах світу (Австралії, Німеччині, Австрії, Італії, Франції і СРСР та ін.) [3-4].

Проблеми раціонального розвитку та підвищення ефективності зрошуваного землеробства досліджували багато вчених, зокрема, І. Андрусенко, В. Ковда, А. Лимарь, С. Лисогоров, В. Остапов, В. Сніговий, О. Собко, Г. Раскін, В. Ушкаренко, І. Філіп'єв та ін. Науково-практичні і соціально-економічні аспекти розвитку аграрного виробництва, його інтенсифікації, раціонального земле- та водокористування, підвищення екологобезпечності агровиробництва висвітлені в наукових працях О. Балацького, В. Благодатного, Б. Данилишина, Д. Добряка, С. Дорогунцова, Ю. Івашкевича, Л. Новаковського, П. Руснака, П. Саблука, В. Трегобчука, А. Третяка, М. Хвесика, А. Яцикатощо.

У зв'язку з появою нового способу поливу - крапельного зрошення - і зі стрімким зростанням плану з його використанням ведуться роботи порівняльного вивчення впливу різних способів поливу на особливості ґрунтотворного процесу. На цій основі розробляються і удосконалюються прийоми збереження та підвищення родючості ґрунту в умовах краплинного зрошення. Тому важливим на сучасному етапі є забезпечення наукового вивчення та супроводження одного з елементів зрошуваного землеробства - крапельного зрошення, що і є метою дослідження даної статті.

Україна належить до держав, де зрошувані землі відіграють важливу роль у забезпеченні країни продовольством. Передумовами розвитку зрошення є наявні природно-кліматичні умови. У межах України виділяється три природно-кліматичних зони: надлишково зволожена лісова (25% території), недостатньо зволожена лісостепова (35%) і посушлива степова (40%).

Забезпеченість вологою різних регіонів України показує, що у степовій і на значній частині лісостепової зони високопродуктивне вирощування вологолюбних сільськогосподарських культур можливе тільки за умови зрошення. Однак, динаміка зростання зрошуваних площ у світі, та долі зрошуваних земель у загальній площі ріллі у деяких країнах світу (рис. 1) свідчать про низькі об'єми використання поливних земель в Україні.

Відомо, що зростання обсягів зрошуваних земель забезпечує стале виробництво сільськогосподарської продукції в країнах, де використовують такі технології.

Як свідчать дані рис. 1 доля зрошуваних земель у загальній площі в Україні серед розвинених країн найменша. В США доля зрошуваних земель відносно земель, які знаходяться в зоні недостатнього зволоження, складає 51,5%, в Україні - лише 8,8%. Це свідчить про те, що для забезпечення сталого виробництва сільськогосподарської продукції необхідно терміново вживати заходи для покращення ситуації в Україні.

Загальна площа зрошуваних земель в Україні на початок 1992 р. становила 2 млн. 624 тис. га, тоді як в 1965 р. таких площ було лише 544 тис. га. Найвищими темпи будівництва зрошувальних систем були у 1975-1985 рр., коли щороку вводили по 100 тис. га і більше поливних земель. Впродовж 1986-1991 рр. темпи введення нових площ зрошення дещо скоротились, але теж були досить високими. Після 1995 р. будівництво нових зрошувальних систем практично було зупинено.

Не тільки південні райони, але й Кіровоградщина є зоною ризикованого

землеробства [6]. Тому, починаючи із 1964 року в області розпочалося будівництво

міжгосподарських зрошувальних систем. В області було побудовано 85 водосховищ, 2185

ставків загальною площею 26,03 тис. га об'ємом 500,8 млн. м3, в т.ч. придатних для

зрошування - 227,15 млн. м3, серед них об'ємом більше 10 млн. м3: Іскрівське - 40,7 млн.

м3, Інгуло-Кам'янське (незаповнене) - 16,0 млн. м3, Новоархангельське - 14,8 млн. м3,

З з

Тернівське - 12,2 млн. м , Гайворонське - 11,3 млн. м .

Всього за 1965-90 роки було побудовано 24 державні зрошувальні системи. Зараз налічується 18. Найбільшими по площі зрошення вважаються Новомиргородська система - 1,64 тис. га, Вільшанська - 1,57 тис. га та Кіровоградська приміська - 1,27 тис. га.

В гідрологічному відношенні область відноситься до Середньобузького та Нижньодніпровського гідрологічних районів. В області налічується 438 великих, середніх та малих річок загальною довжиною 5558 км, в т.ч.: великі річки - Південний Буг (84 км), Дніпро (68 км), середні річки